вссв

1. Тема: Механізми лікувального впливу фізичних вправ
Мета: Сформувати знання про механізм моторно-вісцеральних рефлексів,
який лежить в основі лікувального впливу фізичних вправ
Література:
- Дубровский В.И. Лечебная физическая культура (кинезотерапия): Учеб. для
студ. высш. учеб. заведений. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Гуманит. изд. центр
ВЛАДОС, 2004.
- Мухін В.М. Фізична реабілітація. – К.: Олімпійська література, 2005, с.23-
26.
- Учебник инструктора по ЛФК: Учебник для ин-тов физ. культ./ Под ред.
В.П. Правосудова. -М.: ФиС, 1980.
Студенти повинні знати: тонізуючий, трофічний вплив, формування
компенсацій, нормалізацію функцій..
Інструкція:
1. Прочитайте літературу.
2. Заповніть схему: Механізми лікувальної дії фізичних вправ.
3. Запишіть в зошити характеристику кожного механізму лікувальної дії
фізичних вправ.
Питання для самоконтролю:
- В чому полягає тонізуючий вплив фізичних вправ?
- Які процеси відбуваються в організмі хворої людини?
- В чому полягає трофічна дія фізичних вправ?
- Що таке компенсація?
- Які види компенсації Вам відомі?
- В чому полягає нормалізуюча дія фізичних вправ?
- Що таке реабілітація?
Механізми
лікувальної дії вправ

2. - Які механізми лежать в основі трофічної і тонізуючої дії фізичних вправ?
Форма перевірки:
Перевірка зошитів
Усне опитування.
Інформаціййний матеріал
Механізми лікувального впливу фізичних вправ
Лікувальна дія фізичних вправ проявляється в складних психічних,
фізіологічних і біохімічних процесах, які протікають в організмі при заняттях
ЛФК. Тому своєчасна уява про механізми лікувальної дії фізичних вправ
базується на досягненнях цих наук.
Лікувальна дія фізичних вправ проявляється у вигляді 4 основних
механізмів: тонізуючого впливу, трофічної дії, формування компенсацій і
нормалізації функцій.
Механізми тонізуючого впливу фізичних вправ.
Тонізуючий вплив фізичних вправ полягає у зміні інтенсивності
біологічних процесів в організмі (загального тонусу) під впливом дозованого
м'язового навантаження.
Як правило, при захворюваннях змінюється загальний тонус. Спочатку
спостерігається підсилення процесів збудження в ЦНС, активізуються
захисні й виникають патологічні реакції, підвищення t°; підсилено працюють
внутрішні органи. В цей гострий період хворому рекомендується спокій,
фізичні вправи не використовуються. По мірі вчухання гострих явищ,
відбувається зниження рівня протікання основних життєвих процесів, що
пояснюється перевагою процесів гальмування в ЦНС. Зниження загального
тонусу є наслідком самого захворювання і зниження рухової активності
хворого під час хвороби.
Ці ж причини призводять до зменшення активізуючої функції ЗВС
(наднирників, щитовидної залози тощо), а порушення процесів регуляції
впливає на протікання вегетативних функцій: погіршується функція
кровообігу, дихання та інших систем, знижується обмін, опірність і
реактивність організму.
В цей період для прискорення одужання необхідно стимулювати
інтенсивність протікання процесів в організмі. Адекватним засобом –
фізичні вправи.
Тонізуюча дія фізичних вправ обумовлена тим, що рухова зона кори
великих півкуль головного мозку, надсилаючи імпульси руховому апарату,
одночасно виливає на центри вегетативної нервової системи, збуджуючи їх.
Ця посилка імпульсів до руху чи навіть одне уявлення про рух
є пусковим подразником, що викликає підсилення вегетативних функцій.
Але основні зміни в діяльності нервової системи і в роботі внутрішніх
органів відбувається в процесі безпосереднього виконання фізичних вправ,

3. коли підсилюється імпульсація пропріорецепторів та інших рецепторів, що
беруть участь в русі.
Під впливом м'язової діяльності активізується також функція ЗВС, перш
за все наднирників. Збудження ЦНС і підсилення діяльності залоз
стимулюють вегетативні функції: покращується діяльність СС і ДС,
підвищується обмін речовин, різні захисні реакції, в тому числі
імуннобіологічні.
Таким чином, підвищення збудливого тонусу ЦНС, активності ЗВС і
рівня вегетативних функцій відбуваються за механізмом моторно-
вісцеральних рефлексів. Це найбільш важливий, але не єдиний механізм дії
фізичних вправ.
Механізми трофічної дії фізичних вправ
Трофічна дія фізичних вправ проявляється в тому, що під впливом
м'язової діяльності покращуються обмінні процеси і процеси регенерації в
організмі.
При захворюваннях порушується обмін речовин і нормалізується
структура тканин і органів. Лікування спрямоване на відновлення порушених
структур шляхом покращення і нормалізації обміну речовин. Найкращим
стимулятором обміну речовин є фізичні вправи.
Під час м'язової діяльності збільшуються енерговитрати, розходується
АТФ, яка є джерелом не лише Е руху, але й пластичних процесів. Після
закінчення руху, відбувається підсилення процесів відновлення,
енергетичні запаси збільшуються. АТФ в цей період розходується на
пластичні процеси (побудову і оновлених білків тканин).
Покращення трофічних процесів під впливом фізичних вправ
відбувається за механізмом моторно-вісцеральних рефлексів.
Пропріорецептивні імпульси стимулюють нервові центри обміну
речовин і перебудовують функціональний стан вегетативних центрів, які
покращують трофіку внутрішніх органів і опорно-рухового апарату.
Покращення обміну речовин підкріплюється підсиленням кровообігу,
покращенням притоку крові до тканин, покращенням засвоєння білків.
Систематичне використання фізичних вправ сприяє відновленню
порушеної регуляції трофіки, що часто спостерігається в процесі хвороби.
Трофічна дія фізичних вправ проявляється в прискоренні процесів
регенерації. Фізичні вправи, покращуючи обмін речовин, сприяють
відновленню будови опорно-рухового апарату, шкіри, складу крові тощо. В
тих випадках, коли не відбувається справжньої регенерації органа, фізичні
вправи сприяють прискоренню утворення рубцевої тканини і
компенсаторної гіпертрофії органу.
Механізми формування компенсацій.
Лікувальна дія фізичних вправ проявляється у формуванні
компенсації. Компенсація - це тимчасове чи постійне заміщення порушених
функцій.

4. При захворюваннях порушення функції заміщаються тим, що змінюється
чи підсилюється функція пошкодженого органу чи інших систем органів, що
заміщують чи вирівнюють порушену функцію. Формування компенсації
являє собою біологічну закономірність.
При порушенні функції життєво важливого органу компенсаторні
механізми включаються одразу. Наприклад, при послабленні скоротливої
здатності серця і зменшенні в зв'язку з цим його систолічного об'єму
компенсаторно прискорюються серцеві скорочення і, таким чином,
зберігається хвилинний об'єм.
Регуляція процесів компенсації відбувається за рефлекторним
механізмом. Схематично це можна уявити так: сигнали про порушення
функцій надходять у центральну нервову систему, яка перебудовує роботу
органів і систем таким чином, щоб компенсувати зміни. Однак спочатку
формуються неадекватні компенсаторні реакції: або надмірні, або недостатні
й лише в подальшому на підставі нових сигналів ступінь компенсацій
коригується і відбувається їх закріплення.
Фізичні вправи прискорюють формування компенсацій і роблять їх
досконалими. М’язова робота стимулює діяльність внутрішніх органів,
викликаючи необхідні для компенсації зміни їх функцій. Фізичні вправи
сприяють появі нових моторно-вісцеральних зв’язків, які удосконалюють
компенсацію і забезпечують можливість виконання м’язової роботи в умовах
порушеної функції. Так, при порушенні функції дихальної системи заняття
ЛФК сприяють виробленню і закріпленню компенсацій за рахунок
автоматично поглибленого дихання, тренування серця, удосконалення
судинних реакцій, збільшення кількості еритроцитів і гемоглобіну і т.д.
Компенсації діляться на тимчасові й постійні. Тимчасові - на деякий час
(функціональна система); постійні потрібні при втраті або різкому порушенні
функції.
Механізми нормалізації функцій.
Нормалізація функцій полягає у відновленні функцій як окремого
пошкодженого органу, так і всього організму під впливом фізичних вправ.
Для повного одужання недостатньо відновити будову пошкодженого органу;
необхідно також нормалізувати його функції і в першу чергу відновити
правильну регуляцію всіх процесів в організмі.
ЛФК допомагає відновити моторно-вісцеральні зв'язки, які в свою чергу,
здійснюють нормалізуючу дію на регуляцію інших функцій. При виконанні
фізичних вправ у центральній нервовій системі підвищується збудливість
рухових центрів, які мають зв'язок з вегетативними центрами. В момент
збудження усі вони являють домінуючу систему, що заглушує патологічні
імпульси.
Систематичні заняття ЛФК відновлюють провідне значення
моторики в регуляції вегетативних функцій.
Фізичні вправи сприяють також відновленню рухових розладів.
Наприклад, при порушенні рухів внаслідок парабіотичних станів при
запаленні нерва пасивні рухи, вправи в посилці імпульсів до активного руху,

5. ідеомоторні вправи створюють збудження в патологічній ділянці і
покращують її трофіку, що сприяє ліквідації парабіотичних явищ.
У випадку утворення в процесі хвороби неправильних умовних рефлексів
з допомогою фізичних вправ вдається ліквідувати їх.
Нормалізація функцій здійснюється також шляхом ліквідації непотрібних
тимчасових компенсацій. Наприклад, при операції на черевній порожнині
створюється компенсаторний тип діафрагмального дихання, який може
закріпитися. Відновлення повноцінного дихання в максимально короткі
строки можливо при застосуванні фізичних вправ.
Таким чином, лікувальна дія фізичних вправ проявляється не ізольовано,
у вигляді одного будь-якого механізму, а комплексно, багатьма механізмами
одночасно.
Реабілітація – процес, спрямований на відновлення здоров’я та
працездатності хворого. Задача реабілітації – за допомогою різних засобів
досягти максимально можливої фізичної, психічної, професійної, соціальної
та економічної повноцінності при одужанні або при хронічній хворобі.

6. ідеомоторні вправи створюють збудження в патологічній ділянці і
покращують її трофіку, що сприяє ліквідації парабіотичних явищ.
У випадку утворення в процесі хвороби неправильних умовних рефлексів
з допомогою фізичних вправ вдається ліквідувати їх.
Нормалізація функцій здійснюється також шляхом ліквідації непотрібних
тимчасових компенсацій. Наприклад, при операції на черевній порожнині
створюється компенсаторний тип діафрагмального дихання, який може
закріпитися. Відновлення повноцінного дихання в максимально короткі
строки можливо при застосуванні фізичних вправ.
Таким чином, лікувальна дія фізичних вправ проявляється не ізольовано,
у вигляді одного будь-якого механізму, а комплексно, багатьма механізмами
одночасно.
Реабілітація – процес, спрямований на відновлення здоров’я та
працездатності хворого. Задача реабілітації – за допомогою різних засобів
досягти максимально можливої фізичної, психічної, професійної, соціальної
та економічної повноцінності при одужанні або при хронічній хворобі.