Навчання як цілеспрямований
процес,системний і
послідовний процес
підпорядковане певній системі
принципів, дотримання яких
забезпечує його
ефективність.
Принципи навчання
(дидактичні принципи) –
основні положення, що
визначають зміст,
організаційні форми та
методи навчальної роботи
школи.
3.
Першу спробу створенняцілісної
системи принципів навчання
здійснив Я.-А. Коменський. Його
система спиралась на принцип
природовідповідності: у навчанні
та вихованні слід враховувати
природні, вікові та психологічні
особливості дітей. Одним із
найважливіших принципів він
вважав наочність, згідно з яким
учитель повинен домагатися, щоб
учні все сприймали чуттям.
4.
Сучасна дидактика актуальними
вважаєтакі принципи навчання:
1. Принцип науковості.
Відповідно до нього, факти,
знання, положення і закони,
що вивчаються, повинні бути
науково правильні. Цим
вимогам мають відповідати
спосіб обґрунтування
положень, законів,
формування понять у процесі
навчання.
5.
2. Принцип систематичностіі
послідовності навчання.
Передбачає системність у
роботі вчителя (постійну
роботу над собою, опору на
пройдене при вивченні нового
матеріалу, розгляд нового
матеріалу частинами,
продумування системи уроків та
ін.), а також системність у
роботі учнів (систематичне
відвідування школи, виконання
домашніх завдань, уважність на
уроках, систематичне
повторення навчального
матеріалу та ін.).
6.
3. Принцип доступностінавчання.
Сутність доступності полягає в
тому, що діти повинні сприймати і
розуміти пояснювальний матеріал.
Доступно організувати навчання
означає звертатися до найвищої межі
можливостей учнів з метою
постійного підвищення їх
можливостей. Цю межу не можна
переступати, оскільки чимало у
змісті навчання стане незрозумілим.
7.
4. Принцип зв'язкунавчання з
життям.
Ґрунтується він на
об'єктивних зв'язках між
наукою і виробництвом,
теорією і практикою.
Теоретичні знання
(загальноосвітні, політехнічні,
спеціальні) є основою сучасної
продуктивної праці, яка
конкретизує їх, сприяє
міцному, свідомому засвоєнню
з життям.
8.
5. Принцип свідомостіі
активності учнів у навчанні.
Цей принцип є провідним,
оскільки визначає головне
спрямування пізнавальної
діяльності учнів й управління
нею. Він випливає з мети і
завдань національної школи, з
особливостей процесу
навчання, які передбачають
осмислений і творчий підхід до
опанування знань.
9.
6. Принцип наочностів навчанні.
Використання наочності у
навчанні сприяє розумовому
розвиткові учнів, допомагає
виявити зв’язок між науковими
знаннями і життям, між теорією
і практикою, полегшує процес
засвоєння і сприяє розвитку
інтересу до знань, допомагає
сприймати об'єкт у розмаїтті
його сторін і зв'язків, стимулює
розвиток мотиваційної сфери
учнів.
10.
7. Принцип міцності
засвоєннязнань, умінь і
навичок.
Головною міцності є
свідоме й ґрунтовне
засвоєння найістотніших
фактів, понять, ідей,
законів, правил, глибоке
розуміння істотних ознак і
сторін предметів та явищ,
зв'язків і відношень між ними
і всередині них.
11.
8. Принцип індивідуальногопідходу
до учнів.
Дає змогу в умовах колективної
навчальної роботи кожному учневі
по-своєму оволодівати навчальним
матеріалом, ураховувати рівень
розумового розвитку дітей, їх
знань і вмінь, пізнавальної та
практичної самостійності,
інтересів, вольового розвитку,
працездатності. Для цього
учитель повинен уважно вивчати
своїх учнів, знати їх індивідуальні
інтереси та схильності, розвиток
та ін.
12.
9. Принцип емоційності
навчання.
Упроцесі пізнавальної
діяльності в учнів виникає
певний емоційний стан,
почуття, які можуть
стимулювати успішне
засвоєння знань або заважати
йому.
Учитель повинен виховувати
в учнів уміння володіти своїм
настроєм, емоціями,
переживаннями.
13.
Принципи навчання тісновзаємопов'язані,
зумовлюють один одного, жоден з них не може бути
використаний без урахування інших. Зокрема,
правильно поєднати теорію з практикою можна лише
за умови, що навчання є водночас доступне, наукове й
систематичне, що учитель спонукає учнів до творчої
діяльності та ін. Отже, у процесі навчання вчитель
повинен керуватися всіма принципами.