Українські традиційні страви

1. Тема. Україна – це смачно
Мета. Актуалізувати знання учнів про традиційні українські страви, їх приготування, етнічну
символік. Розвивати мовлення, творчу уяву, мислення. Прищеплювати любов до української
культури та народних традицій. Виховувати почуття національної гордості за свій народ.
Обладнання: коровай, аудиозаписи пісень про страви, презентація «Україна – це смачно»
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Організаційний момент
ІІ. Повідомлення теми та мети заняття (Слайд 1 «Україна – це смачно»)
ІІІ. Основна частина
1. Слово вчителя
З давніх-давен Україна славилася своєю багатою кухнею. І понині її страви
користуються популярністю не лише на Україні, а й далеко за її межами. Це зумовлено їх
високими смаковими й поживними якостями, різноманітністю використовуваних продуктів та
видів кулінарної обробки.
Українська кухня створювалася протягом сторіч, тому в ній відтворено не лише
історичний розвиток народу, а й природно-географічні умови того чи іншого регіону, його
культурно-побутові традиції, а також зумовлені ними напрями господарської діяльності.
2. Слово ведучого (Слайд 2 «Традиційні страви»)
Так як традиційні страви – це страви в основному повсякденні, то готуватися вони мали
легко та швидко, не потребуючи багато часу. Відтак, українська народна кухня взяла свій
початок від простих у приготуванні сільських страв, основою яких є злакові та овочі, такі як
картопля, капуста, буряк та гриби. Тому й традиційна кухня українців багата великим
розмаїттям овочевих страв.
І насамперед – це борщ. (Слайд 3 «Борщ»),
3. Слухання запису пісні «Борщ»(О.Короленко)
4. Повідомлення учнів про борщ (Слайд 4 «Види борщу»)
Борщ – одна з найпопулярніших українських страв. На Україні існувало три різновиди
борщу.
Перший, червоний, найулюбленіший, готували з капустою, буряком, морквою,
петрушкою (пастернаком), пізніше – з картоплею. У святкові чи недільні дні борщ варили на
м'ясній юшці (із свининою чи птицею), в будень — затовкували або засмажували салом із
часником та цибулею. Гостроти борщу додавав червоний стручковий перець, особливо
поширений на Півдні України. Борщ готували з квасолею (Середнє Подніпров'я, Полтавщина,
Поділля), на Півдні додавали злегка підсмажене борошно, пшоняну або гречану кашу (затирали
борщ), а на Полтавщині — галушки. На Поділлі для закваски борща готували спеціальний квас.
На крайньому заході борщ варили дуже рідкий, лише з буряками, заправляючи засмажкою, а
для кисло-солодкого смаку додавали сік свіжих вишень або яблук. У піст борщ варили без сала
та м'яса
Другий різновид борщу – щавлевий, зелений, або весняний. Його варили з молодим
щавлем, кропивою, лободою, листям городнього буряка, засмачуючи юшку круто звареним
яйцем і сметаною (сироваткою, маслянкою). Так само як і червоний, щавлевий борщ у піст
готували без сала і м'яса, на олії, з грибами та рибою.

2. Третій різновид борщу – так званий холодний (холодник) – готували виключно влітку.
Молодий городній буряк варили, різали соломкою, заправляли квасом-сирівцем, сироваткою
(маслянкою, сметаною), додавали зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику, по можливості
круто зварене яйце. Це був сирий борщ, оскільки варили (та й то окремо) лише буряк. Їли
охолодженим, нерідко з вареною картоплею замість хліба.
5. Слово ведучого (Слайд 5 «Картопля»)
Складовою багатьох страв українців була і залишається картопля. Її варили, смажили,
запікали з салом, грибами, чорносливом, з неї робили картопляні оладки, картопляники,
пиріжки.
6. Запис пісні про картоплю (дует «Червоне та чорне»)
7. Слово ведучого (Слайд 6 «Українці – хліборобський народ»)
Українці – спрадавна хліборобський народ, відтак і традиційна українська
культура ґрунтується на цінностях хліборобської праці та шануванні хліба. Любов до хліба
відобразилася й у традиційному меню українців, яке у всіх районах України в основному
складалося з хлібних страв і борошняних виробів.
(Слайд 7 «Колаж зі стравами з борошна»)
Це і традиційні хліб, балабушки, вареники, вергуни, галушки, гречаники, затірки, книші,
коржі, сочники, шулики, потапці, пампушки, перепічки, пундики, млинці, і обрядові – коровай,
корочун, лежень, мандрики, паска, шишки
Зупинимося на варениках.. (Слайд 8 «Вареники»)
8. Слухання запису української народної пісні «Варенички»
9. Повідомлення учнів про вареники
Ця страва з борошна та начинки вважається найтиповішою в українській національній
кухні. Слово вареники походить від дієслова "варити". Вареник має вигляд маленького
конвертика з тіста, в який загортається найрізноманітніша начинка.
10. Мікрофон
– Чи знаєте, яка начинка могла бути у варенику? (сир, смажена капуста, варена товчена
картопля, мак, калина, вишні та інші ягоди, яблука, варені й товчені сухофрукти, варена
квасоля, горохове пюре, пшоняна чи гречана каша).
У давнину ця страва наділялася певними магічними властивостями. Оскільки вареник за
формою нагадує Місяць, йому в народі приписували відповідні функції Місяця – сприяти
добробуту і зміцненню здоров'я людини.
У меню українського селянина вареники траплялися не часто, вони були окрасою
недільного і святкового столу. Їх подавали також на весіллях, хрестинах, поминках, на
гостинах, присвячених храмовим святам, варили на толоку й обжинки.
Тісто для вареників робили з пшеничного, житнього, гречаного борошна або з їх суміші.
Прісне тісто замішували на сироватці з яйцем, давали йому вистоятись і розкачували варениці,
які потім начиняли.
Варили вареники у крутому окропі, а готові виймали лозяним ополоником, складали у
макітру й заливали засмажкою з олії або сала з цибулею.
11. Слово ведучого
Ще одна улюблена страва українців – галушки. (Слайд 9 «Галушки»)
12. Слухання запису пісні «Галушки» (В.Міщенко)
13. Повідомлення учнів про галушки
Галушки – типова для української кухні страва. Прісне тісто, замішане на воді чи
сироватці з яйцем, розкачували качалкою, щоб товщина коржа була 1-1,5 см. Різали тісто

3. смугами шириною 2-3 см, потім відщипували від кожної невеликі шматочки і кидали в
підсолений окріп (кипляче молоко, м'ясну або овочеву юшку). Це були щипані, або рвані
галушки. Коли ж від тіста шматочки не відривали, а відрізали ножем, виходили різані галушки.
Тісто для галушок найчастіше готували з пшеничного або пшенично-гречаного борошна.
Варені на воді галушки зціджували й заправляли засмажкою з цибулею на олії чи салі. Варені
на молоці або у юшці галушки їли разом з рідиною.
14. Слово ведучого
Доповненням до борошняних страв для наших предків були риба, ягоди, молоко та
молокопродукти, олії, рідше - м’ясо. У щоденному побуті м'ясо використовували переважно у
вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м'ясні продукти можна було побачити лише на свята.
15. Повідомлення учнів про сало (Слайд 10 «Сало»)
Сало – найцінніший у традиційному харчуванні продукт. Після забою свині сало знімали
разом зі шкурою цілим шматком зі спини і окремо – підчеревину. Потім різали на квадрати (25-
40 см) з надрізами зверху, щедро солили і складали у дерев'яні ночви, скрині, бодні, у керамічні
слоїки або підвішували у полотняних торбах у коморі (взимку – на горищі). Солоне сало могло
зберігатися до двох років.
Сало вживали на полуденок і підвечірок із хлібом, огірками й часником, брали з собою в
дорогу. Солоне сало приварювали й споживали на сніданок чи вечерю до картоплі чи каші.
Сало засмажували чи затовкували рідкі страви – борщ, капусняк, юшку. На смаженому салі
робили яєшню. Шкварки надавали чудового присмаку кашам, галушкам, вареникам, млинцям,
лемішці, мамализі тощо.
Сало вважалося в народі за справжній добробут, тому й говорили: «Якби мені паном
бути, то я б сало їв і салом закусював». Сало й сьогодні є надзвичайно популярним.
16. Слухання пісні про сало (М.Поплавський)
17. Слова ведучого
Оскільки в Україні домашнім вогнищем здавана була вариста піч (Слайд 11 «Вариста
піч») , то наші предки готували переважно варену, тушковану й печену їжу. Навіть чумаки, які
возили сіль з Криму й Приазов'я, та запорозькі козаки у походах робили у землі тимчасову
пічечку – кабицю (Слайд 12 «Кабиця») і готували в ній традиційні страви – куліш і кашу,
лемішку й галушки. Навіть з упольованої дичини переважно варили юшку, а не смажили її на
рожні.
18. Слово вчителя
Багато зі страв української кулінарії набуло етнічної символіки, яка визначалася
насамперед через усвідомлення українцями окремих страв як своєрідного коду національної
культури, вписаних в систему етнічної історії. Вони розумілися ними і як зразки найвищих
досягнень власного кулінарного мистецтва.
До таких страв належить святковий хліб – коровай. (Слайд 13 «Коровай»)
19. Повідомлення учнів про коровай
Коровай – обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов'янських народів. Але для
української обрядової традиції коровай як символ має особливе значення, використовується у
численних обрядових діях і вирізняється багатоманітністю варіантів.
Особливе значення коровай має в українському весіллі. Відсутність короваю означала
неповноцінність обряду. Недарма про людей, наділених особливим почуттям власної гідності,
казали: «Сидить, мов коровай на весіллі». Весільний коровай випікають і зараз. Зверху його
оздоблюють виробами з тіста: шишками, голубками, жайворонками, качечками, квіточками,
колосками тощо.

4. Коровай як символ завершення аграрного року завжди випікали й на обжинки.
Короваєм завжди зустрічали та пригощали дорогих гостей.
20. Запис пісні «Коровай»
21. Сенкани про українські традиційні страви
ІV. Підсумок заняття
1. Кросенс «Українські страви» (Слайд 14)
2. Слово ведучого
Народна їжа відзначається великою стійкістю традицій, часто навіть більшою, ніж інші
види матеріальної культури. Потрібно збирати й поширювати рецепти давніх страв, звичаїв,
пов’язаних із харчуванням наших предків, адже в них простежуються особливості, зумовлені
природніми умовами, господарською діяльністю, особливостями сімейного побуту українців.
Зроду-віку існував тісний взаємозв’язок: батьки передавали в спадок своїм дітям
навички до праці й поведінки та добру пам'ять про себе; діти ж зобов`язані були дотримуватись
і розвивати родовідні звичаї. Так створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам`яті.
3. Слово вчителя
Тож ми теж сьогодні не будемо порушувати народні традиції і хочемо пригостити
смачним короваєм наших гостей. Адже не дарма говорять: «Кожний край має свій звичай».
(Пригощання гостей)
4. Запис пісні «Будьмо, гей»