кул тура споживання_iжi

1. Тема: Поняття про сервірування стола. Культура споживання їжі.
Поведінка за столом.
Мета: ознайомити учнів з історією формування української кухні,
обрядовими та національними стравами України; поглибити знання учнів про
культуру споживання їжі; навчити складати паперові серветки для
оформлення та сервірування столу в українських традиціях; сприяти розвитку
творчої уяви, естетичного смаку; виховувати у дітей зацікавленість до
традиційної української кухні, повагу до народних традицій.
Обладнання: презентація з теми «Культура споживання їжі», інструкційні
картки, паперові серветки, мультимедійний проектор.
Тип уроку: комбінований з використанням ІКТ.
Орієнтовний план проведення уроку:
I Організаційний момент.
II Актуалізація опорних знань.
III Оголошення теми і мети уроку.
IV Вивчення нового матеріалу.
V Практична робота.
VI Підсумок уроку.
ХІД УРОКУ
I Організаційний момент
Вчитель: Добрий день, кажу я всім,
І дорослим і малим.
- Яке чудове привітання «Добрий день». Це означає, що у нас гарний
настрій, і ми бажаємо один одному добра.
- Давайте дружно привітаємось до наших гостей.
Діти: Добрий день.
Учениця (господиня):
Із хлібом і сіллю,
як завжди ведеться,
ми зичимо достатку
усім і добра.
Хай сонце всміхнеться,
Життя удається.
І доля, щоб завжди
привітна була.

2. II Актуалізація знань і життєвого досвіду учнів
«Коло ідей»
1. Що називають режимом харчування?
2. Яким завжди має бути посуд?
3. Послідовність миття посуду?
4. Для чого нам потрібна їжа?
Вчитель підсумовує відповіді учнів
Отже, їжа потрібна людині для росту та розвитку організму, для збереження
здоров’я, та для підтримки працездатності. Їжа є основою нашого життя.
III Оголошення теми і мети уроку
Тема уроку: Культура споживання їжі. Складання серветки для
сервірування столу.
Отже, сьогодні на уроці ознайомимось з історією формування української
кухні, обрядовими та національними стравами України; навчимося складати
серветки для оформлення та сервірування столу в українських традиціях.
IV Вивчення нового матеріалу
Розповідь вчителя
«Цікаво знати»
Українці спрадавна хліборобський народ. Любов до хліба і відобразилася й
у традиційному меню українців, яке в основному складалося з хлібних страв
та борошняних виробів. Це, і відомі на весь світ, українські вареники,
галушки, гречаники, млинці, кльоцки, налисники. Доповненням до
борошняних страв для наших предків були: риба, ягоди, молокопродукти,
олії, рідше – м'ясо. У щоденному побуті м'ясо використовували переважно у
вигляді смальцю та сала, а м’ясні продукти можна було побачити на столі
тільки в неділю та святкові дні.
Так, як традиційні страви – це страви переважно повсякдення, тому
готувалися вони легко і швидко. Відтак, українська кухня, бере початок від
простих страв, основою яких є злакові та овочі, і багата на овочеві страви це
–борщі, капусняки, голубці, гарбузова каша, кулеші, юшки.
Готували їжу в глиняному посуді, в печі, яку називають вариста.
Різноманітність і багатство страв української кухні описав у поемі «Енеїда»
великий письменник , знавець народного побуту Іван Котляревський:
Тут їли рознії потрави,
І все з полив'яних мисок,
І самі гарнії приправи
З нових кленових тарілок:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підлевою індик;
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубци, путрю, квашу
І з маком медовий шулик…

3. П'ять казанів стояло юшки,
А в чотирьох були галушки,
Борщу трохи було не з шість;
Баранів тьма була варених,
Курей, гусей, качок печених,
Досита щоб було всім їсть.
Вчитель: А як ви, діти, думаєте? Який борошняний виріб займає головне
місце серед їжі?
Діти: Хліб.
Вчитель: Хліб — найвиразніший, найпопулярніший, найбільш значущий
атрибут слов'янського харчування. Хліб — усьому голова,ї. Хліб та вода —
козацька їда. Без хліба суха бесіда — таких прикладів української народної
мудрості можна наводити безліч. Хліба споживали завжди багато, бо
харчування в цілому було низьким за калорійністю. З хлібом їли й рідкі
страви, й картоплю, й навіть кашу. З ним улітку їли на полуденок (підвечірок)
свіжі огірки, фрукти, ягоди, баштанні.
На Україні завжди віддавали перевагу житньому хлібу, а пшеничний випікали
на великі свята - Різдво, Пасху, весілля.
Xліб здавна є символом добробуту та гостинності. Протягом віків у народі
вироблялося ставлення до нього як до священного предмета. Крихти й уламки
хліба ніколи не викидали, а віддавали птиці чи худобі. За гріх вважалося
недоїсти шматок хліба, а якщо такий шматок падав на землю, годилося
підняти його, почистити від пилу, поцілувати й доїсти.
Про хліб складено багато прислів’я та приказок.
- Діти, а які прислів’я та приказки знаєте, ви?
Відповіді дітей. (Додаток 1)
Вчитель: Зараз ми поговоримо про обрядові страви української кухні.
Вашим домашнім завданням було підготувати невеликі інформаційні
повідомлення про обрядові страви.
Учнівський інформаційний проект «Хліб усьому голова». (Додаток 2)
Учнівський інформаційний проект «Пасха – обрядовий великодній хліб».
(Додаток 3)
Учнівський інформаційний проект «Кутя – обрядова страва». (Додаток 4)
Учнівський інформаційний проект «Вареники – обрядова страва
українців». (Додаток 5)
Вчитель: Бачите, скільки цікавого та нового, про традиційні українські
страви ми дізналися.

4. Фізкультхвилинка
V Практична робота. Складання паперових серветок, для оформлення та
сервірування столу в українських традиціях.
1. Аналіз завдання практичної роботи.
2. Розгляд зразка виробу.
- Ось таке «віяло» ми сьогодні навчимося виготовляти.
3. Послідовність виготовлення виробу:
1) Скласти серветку навпіл, щоб
вийшов прямокутник.
2) Трохи більше половини довжини серветки зібрати в ”гармошку”.
3) Отриману фігуру скласти
навпіл, щоб не складена частина вийшла справа.
4) Не складену частину серветки
злегка зігнути по діагоналі,
щоб вийшла “підставка”.
5) “Підставку” закріпити між складками.
4. Правила безпечної праці на уроках трудового навчання
Вчитель зачитує пам’ятку
1. Додержувати порядку та чистоти на робочому місці.
2. Не класти на робоче місце непотрібні інструменти та матеріали.
3. Роботу розпочинати тільки з дозволу вчителя.
4.Рівно сидіти за столом, трішки вперед нахилити голову.
5. Після завершення роботи прибрати робоче місце.
5. Самостійна робота учнів.
Робота з інструкційними картками.
Під час самостійної роботи вчитель спостерігає за роботою учнів, надає, при
потребі, допомогу окремим учням, радить та виправляє помилки.
VI Підсумки уроку
Красиво й правильно сервірувати стіл треба щодня, а не тільки на свята. Це
формує навички користування столовими приборами, виробляє звичку їсти
охайно, щоб не псувати апетит оточуючим.
1. Рефлексія
1) Є перлова, є гречана,
Рисова, а ще пшоняна.
Заливаєм молоком,
А немає – кип’ятком. (КАША)
2) Довго з тіста їх ліпили,
У окропі поварили.

5. Потім дружно ласували,
Ще й сметанки додавали. (ВАРЕНИКИ)
3) І пухкенька і смачна.
Із пшениченьки вона.
Зі здобного тіста,
Проситься, щоб з’їсти. (ПАМПУШКА)
4) Козацький хліб. (КНИШ )
5) Що за хліб такий святковий
На рушник вмостився новий? (КОРОВАЙ )
2. Мотивація та виставлення оцінок за роботу на уроці.
3. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал із зошита.
Підшукати різні способи складання серветок.
Заключне слово вчителя.
- А зараз, за добрим українським звичаєм, наша Господинька пригостить всіх
смачною випічкою.

6. Інструкційна карта
послідовність складання серветки «ВІЯЛО»
1. Скласти серветку навпіл, щоб
вийшов прямокутник.
2. Трохи більше половини довжини серветки зібрати в «гармошку».
3. Отриману фігуру скласти
навпіл, щоб не складена частина вийшла справа.
4. Не складену частину серветки
злегка зігнути по діагоналі,
щоб вийшла «підставка».
5. «Підставку» закріпити між складками

7. Додаток 1
Приказки та прислів`я про хліб
Не кожен хліб приробля, а кожен його їсть.
Не спиться — хліб сниться.
Нема хліба — їж пироги!
Паляниця — хлібова сестриця.
Поволі, хлопчику,— раз хліба, два рази борщику.
Поки хліб та вода, то ще не біда.
Риба—вода, ягода—трава, а хліб—всьому голова.
Святий боже, святий кріпкий, нема хліба ані дрібки.
Хліб — батько, вода — мати.
Хліб — головна їжа.
Хліб глевкий —на зуби легкий.
Хліб за шлунком не ганяється, а шлунок за хлібом.
Хліб —над усею їжою пан.
Хліб та вода — то козацька їда.
Хліб та вода —спасена їда.
Хліб та сіль, стриб та й сів.
Хліб, та вода — бідного їда.
Хліб—батько; вода—мати.
Хлібом кормлять, а стеблом очі колять.
Що до чого, а борщ до хліба.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Багато снігу — багато хліба.
Без солі, без хліба—немає обіда.
Без хліба —не обід; без капусти — не борщ.

8. Без хліба половина обіда.
Бублик — не хліб.
Будем постити, як хліба не стане.
Весна днем красна, а на хліб пісна.
Галушка та лемішка — хлібу перемішка.
Глибше орати — більше хліба мати.
Давайте, що попало, як не хліб, то сало.
Де оре сошка, там хліба трошки.
Держи хліб на обід, а слово на одвіт.
Добрий хліб, коли нема калача.
Дурне й сало без хліба!
Житній хліб —пирогів дід.
Зима без снігу — літо без хліба.
З'ївши калач, знов берися до хліба.
Книш — не пиріг.
Лісу — хоч бійся, води — хоч мийся, а хліба — хоч плач.
Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець — та й ситий чоловік.
Люди мруть не від хліба, але від голоду.
Май холодний — рік хлібородний.
На чорній землі білий хліб родить.
Не буде хліба, не буде й обіда.
Не всякий паше, хто хліб їсть.

9. Додаток 2
«Хліб усьому голова»
Хліб-сіль на вишиваному рушнику були ознакою гостинності українського
народу. Кожному, хто приходив з добрими помислами, підносили цю
святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб та з"їсти шматок з сіллю —
символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто її виявив.
У кожній українській селянській хаті хліб-сіль, покриті рушником, були
необхідним атрибутом.
Хлібом і сіллю мати благословляла молодих до вінця і ним зустрічала.
У перший день сівби господар клав хліб із сіллю на межі, щоб був добрий
урожай.
Розділити з кимось хліб-сіль — означало подружитися, побрататися.
Зустрічати хлібом-сіллю дорогих гостей — цей звичай, що має глибоке
коріння та дійшов до нашого часу.
Коли народжувалася дитина, то провідувати її йшли з хлібом, щоб дитина
була щасливою, багатою.
На хрестини також йшли з хлібом.
Сватали дівчину із хлібом, яким обмінювалися при згоді дівчини на шлюб.
Перед весіллям у суботу пекли каравай, який оздоблювали калиною,
барвінком, червоними стрічками.

10. Додаток 3
«Пасха – обрядовий великодній хліб »
Пасха – обрядовий хліб, який випікається напередодні Великодня. Тісто,
замішують з борошна найкращих ґатунків, до якого додається масло, яйця,
цукор. Печуть пасху переважно у печі. Самому процесові її приготування
надається велике значення, оскільки вважається, що від того, яка вийде пасха,
такою буде доля всієї сім’ї протягом року. Перед споживанням цей обрядовий
хліб, обов’язково освячують в церкві.

11. Додаток 4
« Кутя – обрядова страва »
По всій Україні споконвіку варять кашу на Різдво.
КУТЯ – головна звичаєво - обрядова страва. Кутю готують на Різдвяні свята
тричі:
• Перша кутя – « Багата кутя» - у переддень Різдва (6 січня).
• Друга кутя - « Щедра кутя» - на Василя ( Старий Новий рік 14 січня).
• Третя кутя – « Голодна кутя» - у переддень Водохреща (18 січня).
Залежно від регіону й традицій кутю готують по-різному.
Найпоширеніший рецепт куті
Відварюють пшеницю таким чином, щоб вона була м’якою, але водночас не
розвареною. Мнуть мак ( раніше це робили у ступці –макітрі) щоб «пішло
молочко». Подрібнюють грецькі горіхи. Розпарюють родзинки. Беруть кілька
ложок меду. Усе це перемішують з невеличкою кількістю теплої кип’яченої
води (інколи готують на узварі).
У куті кожна складова має своє значення: мак – це зорі на небі, молодість;
пшениця - це життя; мед – здоров’я; горіхи – багатство; родзинки – життя та
любов, боже провидіння.

12. Додаток 5
«Вареники – обрядова страва українців»
Вареники - найулюбленіша і найвідоміша
українська страва з борошна та начинки. У давнину ця страва наділялася
певними магічними властивостями. Оскільки вареник за формою нагадує
Місяць, йому в народі приписували відповідні функції Місяця – сприяти
добробуту і зміцненню здоров’я людини. І тому, вареники, частенько
використовували для гадання.
на свято свята Андрія (13 грудня) за допомогою вареників дівчата гадали. Їх
робили власними руками, клали в ряд на підлозі і запускали голодних кота чи
собаку . Чий вареник першим з’їсть, та й першою вийде заміж.
На цьому експерименти над варениками не закінчуються. Варили вареники з
різними начинками, а потім наосліп обирали по одному — з якою начинкою
попадеться, така доля цього року і чекає: варення — велике палке кохання,
борошно — страшна мука, мак — сльози, картопля — гроші, перець —
ревнивий коханий, без начинки — період нічим особливим не відзначиться.