3. Адаптація – це пристосування органів чуття і
цілком організму до нових змінених умов
існування.
Адаптація в соціумі-це засвоєння особистістю
соціального досвіду суспільства загалом і досвіду
того конкретного середовища, до якого людина
належить.
Психічна адаптація – це процес взаємодії
особистості із середовищем, при якому
особистість повинна враховувати особливості
середовища й активно впливати на нього, щоб
забезпечити задоволення своїх потреб.
4.
Рівні адаптації:
“Високий рівень адаптації”- такі діти швидко
пристосовуються до шкільних умов, знаходять нових
друзів серед однокласників, в них переважає хороший
настрій, відповідльне виконання всіх вимоги вчителя.
“Середній рівень адаптації”- дітям цієї групи
притаманний тривалий період невідповідності їхньої
поведінки до вимог школи, їм важко сприймати
ситуацію навчання, вони хочуть гратися на уроках або
з'ясовувати відносини з товаришем, вони не реагують
на зауваження, або реагують сльозами чи образами.
Зазвичай зазнають і труднощів у засвоєнні н.п. Але до
кінця першого півріччя реакції дітей мають стати
адекватними вимогам школи, вчителя
5. Низький рівень розвитку адаптаційних процесів – діти у
яких соціально – психологічна адаптація пов'язана із
значними труднощами; крім того вони не засвоюють
учбову програму, у них спостерігаються негативні форми
поведінки, різкий прояв негативних емоцій.
Дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів
пристосування дитини до школи, які проявляються у
формі порушень поведінки, не засвоєння навчального
матеріалу, конфліктних відносинах, психогенних
захворюваннях і реакціях; підвищеному рівні
тривожності.
6. Мета адаптаційного
періоду в школі
Допомога в адаптації дитини до різних вимог
школи ;
Допомога в самоорганізації та самоконтролі;
Допомога в прийнятті нової позиції – учня;
Допомога дітям у прийнятті нових учителів.
7. Умови ефективної адаптації учнів:
Індивідуальний
можливостей;
підхід
до
учня
Розвиток і реалізація здібностей учнів;
Формування цінностей та ідеалів.
і
його
9. Ознаки успішної адаптації:
задоволеність дитини процесом навчання;
дитина легко справляється з програмою,
високий ступінь самостійності дитини при
виконанні навчальних завдань, вдавання
до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб
виконати завдання самому; задоволеність
міжособистісними відносинами - з
однокласниками і вчителем.
10. Ознаки дезадаптації
втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини.
Небажання ділитися своїми враженнями про
проведений день, прагнення відвернути дорослого
від шкільних подій, переключити увагу на інші
теми. Небажання виконувати домашні завдання,
негативні характеристики на адресу школи,
вчителів, однокласників. Скарги на ті чи інші
події, пов'язані зі школою. Неспокійний сон,
труднощі ранкового пробудження, млявість.
постійні скарги на погане самопочуття.
11. Основні причини неадаптованості
Стан здоров’я
Неприйняття колективом однолітків
Велике навантаження
Проблеми в сім’ї
Гіперактивність
Високий рівень шкільної тривожності
Несприйняття вчителями
12. Я – ПЕРШОКЛАСНИК!!!!!!!!!!
Процеси збудження, все ще переважають над процесами
гальмування (непосидючість, підвищена активність,
сильна емоційна збудливість);
Розвиток м’язової активності сприяє швидкій
втомлюваності під час виконання дрібних рухів (легше
виконувати розмашисті рухи).
Надмірна завантаженість шкільної програми відносна
стійкість і відносна сила нервових процесів
забезпечують швидку інтелектуальну стомлювальність –
сприяють до активної реалізації життєвої потреби в русі.
Потреба в максимальній психоемоційній підтримці
найближчих дорослих.
13. Причини можливих проблем
п’ятикласників такі:
1. Починаються
особистісні зміни,
пов’язані з початком
підліткового періоду.
Самооцінка дитини дедалі
менше починає залежати
від навчальних успіхів, а
дедалі більше – від того,
як її цінують та
сприймають.
2. Відбуваються об’єктивні
зміни у навчальній
діяльності:
з’являються нові предмети
і нові учителі;
збільшується обсяг
інформації, яку потрібно
не просто прослухати, а
запам’ятати;
стає інтенсивнішим
внутрішній ритм уроків.
15. Вивчення психологічного клімату в
учнівському колективі:
Визначення характеру
психологічного комфорту
учня у класі:
рівень задоволеності
шкільним життям – середній;
Рівень конфліктності у класі –
вищий від середнього;
Рівень згуртованості
колективу – вищий від
середнього.
16. Тривожність – це відчуття
неконкретної, невизначеної загрози,
нечітке відчуття небезпеки, що
виникає в процесі адаптації до
середовища та виконання різних
видів діяльності.
17. Психологічний портрет учнів
із високим рівнем тривожності
Невпевненість в собі
Підвищена втомлюваність,
збудливість, тривожність.
Погані стосунки із
ровесниками
Труднощі у
навчанні
Надмірна активність
і рухливість
Напружені стосунки
Із вчителями
Відчуття власної
неповноцінності
Нездатність до
концентрації уваги
Погано контрольована
поведінка
Затруднена адаптація
18. Психологічний портрет учнів з
низьким рівнем тривожності
Адекватна самооцінка
Впевнені в собі
Вчаться старанно
Позитивне ставлення до школи
Активність, оптимізм
Легко відновлюють сили після емоційних
переживань
Легко адаптуються
19. Фактори, формування і
закріплення шкільної тривожності
Навчальні навантаження;
Непосильна шкільна програма;
Неадекватні очікування батьків;
Погані стосунки із вчителями;
Регулярно повторювані оціночноекзаменаційні ситуації;
Зміна шкільного колективу або
неприйняття дитячим колективом.
20. Робота з подолання
тривожності:
Навчання школяра прийомів і методів
опанування своїми хвилюваннями,
підвищеною тривожністю;
Розширення можливостей учня, формування
в нього необхідних навичок, умінь, знань,
що веде до підвищення результативності
діяльності, створення “запасу міцності”.
Зміна особливостей учня, його самооцінки й
мотивації.
21. П’ятий клас – кінець дитинства,
період, що безпосередньо передує
підлітковому. У цей час діти
відкриті і довірливо ставляться до
дорослих, визнають їх авторитет,
чекають від учителів, батьків та
інших дорослих допомоги і
підтримки. Це відкриває великі
можливості для виховних
впливів.
22. Діти вчаться жити у життя
Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненависті.
Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.
Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.
Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться приймати інших.
Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе.
Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитина живе в чесноті, вона вчиться бути справедливою.
Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.
Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
Якщо дитина живе в розумінні, доброзичливості, вона вчиться
знаходити любов в цьому світі.
