2. Стечишин О. І., практичний психолог
Дружбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Теребовлянського району
3. МЕТА:
пропагувати серед батьків знання про індивідуально-
психологічні особливості дітей різних вікових груп з метою
раціональної організації сімейного виховання;
сприяти запобіганню типовим помилкам у вихованні
школярів;
налагодженню продуктивної взаємодії старшого і
молодшого поколінь;
• висвітлювати
питання
психологічних
аспектів
ранньої
профілактики шкідливих звичок, зокрема вживання алкоголю та
наркотиків;
• запобігати бездоглядності та жорстокому ставленню до дітей у
сім’ї.
4. Види роботи
І. Психологічна просвіта.
1) Молодший шкільний вік.
Психологічна готовність дитини до школи.
Допомога батьків
п’ятикласника.
у
• Психологічні умови
молодшого школяра.
• Роль
вмінь.
батьків
• Розвиток
школяра.
швидкій
адаптації
успішного
навчання
у формуванні
емоційної
сфери
навчальних
молодшого
• Допомога батьків у подоланні тривожності,
агресивності,
страхів,
інших
емоційних
порушень у дітей.
•
Стилі сімейного виховання.
5. 2) Підлітковий вік.
Адаптація п’ятикласників
до умов навчання у
середній школі.
Самостійна робота учнів
та допомога батьків.
Підвищена втомлюваність
та її вплив на поведінку
підлітків.
Роль
спілкування
у
формуванні
особистості
підлітка.
Важковиховувані діти «чи
важкі» батьки?
Сімейне виховання в
підлітковому
віці:
авторитет батьків.
6. Типові конфліктні ситуації та
шляхи його вирішення.
Шкільна
дезадаптація
шкільному віці.
в
Розвиток та стимулювання
творчих інтересів та здібностей у
сім’ї.
7. 3) Юнацький вік.
Підліток: проблеми виховання дітей у сім’ї.
Юнацька субкультура.
Шкідливі звички та можливості їх подолання.
Роль сім’ї у подоланні залежностей.
Дискусії:
Чи вміємо ми спілкуватися з дітьми?
Культура поведінки підлітка: як її виховати?
Педагогічна занедбаність підлітків: причина її виникнення.
Що ви знаєте про засоби впливу на дитину.
8. Круглі столи: Громадянин починається з сім’ї
Попередження шкідливих звичок у підлітків
Відповідальність батьків у вихованні дітей
Спільна робота
правопорушень.
школи,
сім’ї,
громадськості
з
попередження
Відносини між батьками і дітьми – одна з найважливіших проблем
сімейного виховання.
Правове виховання в системі національного виховання.
9. ІІ. Консультативна робота
Як попередити появу негативних звичок у підлітків?
Типові конфліктні ситуації у стосунках батьків і дітей.
Коли дитина не хоче вчитись.
Конфлікт між учнем та учителем.
Коли батьків не має поруч.
Проблеми насилля у сім’ї.
Проблеми поведінки у дітей.
12. Тест «Чи хороші ви батьки?»
Перша цифра після кожного запитання відповідає ствердженню «так», друга —
запереченню «ні», третя означає — «іноді».
1. Чи дає вам підстави для хвилювання стан здоров'я та фізичний розвиток вашої
дитини? (0, 4, 2)
2. Треба чи ні давати дітям гроші на «кишенькові витрати» залежно від їх потреб? (4,
0, 2)
3. Чи дозволяєте ви дитині допомагати вам по господарству, хай навіть ця допомога
незначна? (4, 0, 3)
4. Чи вважаєте ви, що незначна брехня з боку дитини допустима? (0, 4, 2)
5. Чи має ваша дитина шанси переконати вас у суперечці? (5, 0, 3)
6. Чи можуть ваші діти мати від вас секрети? (З, 0, 2)
7. Чи засуджуєте ви суворість у вихованні дітей? (5, 0, 0)
8. Чи легко налагоджуєте ви контакти з приятелями вашої дитини? (4, 0, 2)
9. Чи просите ви пробачення у дитини, якщо несправедливо її покарали? (5, 0, 3)
10. Чи систематично ви цікавитесь навчанням дитини у школі? (4, 0,1)
11. Чи дотримуєтесь ви у вихованні дітей традицій вашого роду і народу? (4, 0, 1)
13. 12. Чи формуєте ви у своєї дитини почуття національної самосвідомості, честі й гідності? (5, 0, 0)
Тепер підсумуємо. Знайдіть суму. Якщо вона становитиме
50 — ви ідеальні батьки, такі ідеальні, що можна замислитися, чи на всі питання відповідали щиро.
35—45 — ви дуже любите дитину, відчуваєте всю важливість своїх обов'язків перед нею.
30—34 — взагалі ви непогані батьки, хоча часом і припускаєтесь помилок, які «підривають» ваш авторитет
перед дитиною.
25—29 — на жаль, у багатьох ситуаціях ви не є досконалі вихователі, й діти, мабуть, не почуваються з вами
досить добре і просто.
20—24 —- ви зовсім непослідовні у вчинках, надто часто робите те, чого не варто робити ніколи. Діти не знають,
коли і в чому вони можуть на вас покластися.
19 та менше — маємо надію, що такої суми не набрав ніхто, бо в цьому разі можна лише поспівчувати вашій
дитині.
14. Роль психолога
в організації роботи з
батьками
(„Круглий стіл”)
Матеріали районного семінару практичних психологів
Стечишин Орислави Іванівни,
практичного психолога Дружбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
15.
16. Роль психолога в організації роботи
з батьками”
ШАНУЙ БАТЬКА ТВОГО І МАТІР
ТВОЮ, ЩОБ ТОБІ БУЛО ДОБРЕ, І
ЩОБ ТИ ДОВГО ПРОЖИВАВ НА
ЗЕМЛІ.
Четверта заповідь Божа
1. Роль психолога в організації
роботи з батьками.
2. Взаємозв’язок школи, сім’ї і
громадськості
3. Роль церкви у становленні
батьківства та вихованні дітей
4. Виховання дітей у сім’ї. Типи
батьківства.
5. Проблеми перехідного періоду
дитячий садок – школа. Робота з
батьками учнів 1 класу.
6. Проблеми адаптації школярів 5
класу.
7. Родинне спілкування дорослих і
підлітків.
Як
уникнути
суперечностей
і
запобігти
конфліктам.
8. Авторитет, особистий приклад і
педагогічна тактовність батьків у
вихованні дітей – підлітків
9. Права дитини. Порушення прав
дитини батьками.
10. Меморандум від дитини –
Учасники
„круглого столу”
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
Скоропляс
Г.І.,
методист
районного метод кабінету.
Цісар
М.Г.,
директор
Дружбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Мариновський В.М., протоієрей,
настоятель храму Петра і Павла
Української Православної Церкви
Київського Патріархату.
Стечишин О. І., практичний
психолог Дружбівської ЗОШ І-ІІІ
ступенів.
Хвалибога Л.В., вчитель 1 класу
Вуй Н.,мама учениці 5 класу
Міхневич М.І., класний керівник
9 кл.
Лучка О.П.,мама учня 11 кл.
Могильницький І М.,
вч. правознавства.
Мединська О., учениця 11 класу.
17. Виховання дітей у сім’ї. Типи батьківства.
Однією з важливих ланок роботи шкільного психолога є робота з батьками. Адже
школа і сім’я мають одну ціль – виховати гармонійно розвинену особистість.
Форми і методи нашої роботи з родиною учня є різними: це виступи на батьківських
зборах, перше знайомство з батьками учнів першого класу при вивченні шкільної
готовності, це бесіди, консультування, психодіагностична та просвітницька робота.
У розмові з татом і з мамою стараюсь знаходити слова, щоб виникло довір’я до
шкільного психолога, щоб людина зуміла розкрити ті проблеми., які виникають при
вихованні дитини. Підростають школярі, з’являються конфліктні ситуації між дітьми,
учителями - тому саме наш вивантажене слово повинно розв’язати, пригасити конфлікт і
надати слово допомоги кожному , хто цього потребує. Вивчаючи адаптацію
п’ятикласників, не можливо обійтися без анкетування для батьків, щоб вивчити умови
сімейного виховання. У цій папці зібрані найважливіші тести, які я пропоную батькам у
своїй роботі.
Кожен батько виховує свою дитину так, як бачив це у своїй сім’ї, як дозволяє його
темперамент, щоб найефективніше виконати свої обов’язки. Чи часто кожен з нас
задумується яким типом батьківства він користується? Звичайно, ні. У психологічній
науці чітко виділено 3 типи батьківства:
авторитарний
ліберальний
авторитетний.
18. Авторитарним типом переважно користуються люди, які займають високе
посадове становище, щоб довести дітям і дружині ще раз про значимість
власного я. Так, можливо, не завжди цей метод може розв’язати багато
питань, бо як зазначають психологи, тим методом користуються люди, у
яких дитинство було скупе на батьківську любов, мало було виявлено
ласки, поцілунків, турботи. Такі батьки не сприймають усерйоз потреб
своїх дітей. Вони висміюють їх, не дозволяють виражати свої почуття.
Проектуючи свої проблеми на дітей, вони їх б’ють, ображають,
принижують, брешуть, погрожують, ізолюють, втручаються у особистий
простір своїх дітей. Часто навіть не усвідомлюють, якої шкоди завдають
своїй дитині. Такі діти у власній сім’ї страждають від психологічної травми.
Часто батьки вірять, що такий стиль спілкування з дитиною для її добра.
Вони або не хочуть зіпсувати дитину, або виправдовують свою жорстоку
поведінку розмовами про дисципліну і суворе виховання.
Майже кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що коли
виросте, то не буде говорити своїм дітям образливих слів, принижувати їх.
На жаль, майже всі ,ставши дорослими, в ситуації сімейного конфлікту
порушують цю клятву і роблять так, як робили їхні батьки.
Зовсім протилежний тип батьківства – ліберальний. Тут батьки мало
втручаються у виховання власної дитини, надають дитині багато волі,
іноді спостерігається, але з незначними обмеженнями.
Але іноді при цьому типі батьківства трапляється, що незначний контроль
переходить у вседозволеність. Дуже часто це трапляється у сучасних
19. молодих батьків коли ще діти малі, вони мало задумуються над тим. Підростає юнак чи дівчина і право
диктувати батькам свою волю над ними уже не дозволяють і це приводить. що діти виростають не
здатними до розвитку власного самоконтролю.
Батьки, які є прихильниками авторитетного стилю, прагнуть бути чутливими до потреб власної
дитини, але разом з тим не потурають її забаганкам, підтримують контроль над дитиною, але більше
покладаються на заохочення, ніж покарання.
20. Пам’ятка для батьків
Сім заповідей для батьків
1. Не вважайте дитину своєю власністю - вона Божа.
2. Любіть її такою, якою вона є. Навіть тоді, коли ваші донька чи син не надто талановиті, не в
усьому досягають успіху.
3. Не очікуйте, що дитина виросте саме такою, якою хочете ви,- допоможіть дитині стати
собою.
4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти свою дитину. Ви - не суддя, не
приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатися і у п’ять, і у п’ятдесят
років.
5. Не картайте себе постійно, коли не можете чогось зробити для сина чи доньки. Найгірше,
якщо можете, але не робите.
6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все - ідеться не тільки про
матеріальні блага.
7. Не очікуйте на постійну вдячність; ви дали життя своїй дитині - вона дасть вашим онукам.
22. Школа і сім'я - основні підвалини у формуванні повноцінної особистості.
Як із зернини ми вирощуємо рослину, так від маленької істоти ми виховуємо
повноцінного громадянина. Цей процес тривалий, тому так важливо знайти
взаєморозуміння між першою вчителькою і батьками кожного
першокласника, адже від того буде залежати розвиток, становлення
школяра.
У мене педагогічний стаж років. За свою педагогічну діяльність
використовую різні форми співпраці з батьками.
Коли мама і тато приводять своє дитя у перший клас, вони очікують, що
вчитель докладе всіх зусиль для того, щоб дитина навчилася читати і писати,
вміла гарно висловлюватися, а й була гармонійно розвинена, добре
вихована. А це можна під силу тільки у дружній співпраці вчителя і батьків.
Кожного ранку мама чи тато приводить дитину до школи, тому кожен ранок
починається із розмов про досягнення кожного школяра. Стараюся більше
говорити про позитивне у кожної дитини, щоб не відштовхнути батьків від
школи. В дуже коректній формі говорю про погані вчинки, якщо вони мають
23. місце. Проводжу батьківські збори. У вересні були проведені збори , на яких
психолог ознайомила батьків з результатами тестування :"Готовності дітей
до школи". Звичайно, що не всі батьки були задоволені тим, що намалювала
дитина, але цей процес тривалий, тому тільки у співпраці можна досягти
успіху. Психолог на зборах наголосила, що дуже важливо розвивати дрібну
моторику руки, адже в більшості дітей вона слаборозвинена., порадила
малювати разом з дітьми, слідкувати за кольоровою гамою, адже вона
виявляє внутрішній світ дитини.
Батьки у молодших класах тісно співпрацюють з вчителем, допомагають
у вирішенні певних проблематичних ситуацій. Тому кожне свято, яке
проводиться у класі, не обходиться без батьківської уваги, адже батьки
очікують побачити свою дитину очима спостерігача.
25. В Україні створена достатня правова база по захисту прав дитини. (людини).
Основні правові документи :
Конституція України (ст.ст.47, 48, 49, 50) від 28 червня 1996 року, Сімейний
кодекс України, Закон „Про попередження насильства Україні”, закон „Про
охорону дитинства”.
Важливе місце в системі охорони сім'ї та дитинства посідають існуючі
міжнародні стандарти. Це насамперед міжнародно-правові документи,
прийняті ООН, іншими міжнародними організаціями.
Найважливіші: - загальна декларація прав людини від 10грудня 1948 року.
-
Конвенція про права дитини 1989 р.
26. Декларація про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і
благополуччя дітей. Особливо при передачі їх на виховання та ї усиновлення на
національному і міжнародному рівнях 1986 р.
Конвенція на згоду на вступ в шлюб, мінімальний шлюбний вік і реєстрацію
шлюбу, 1962 р.
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р.
Україна ратифікувала Конвенцію прав дитини у 1991 році, відповідно взяла на себе
ряд зобов’язань щодо захисту прав дитини.
Кожна дитина має всі фізичні (особисті), політичні та інші права громадянина, що їх
мають дорослі.
Водночас є специфічні права дитини:
Право на ім’я і наскільки це можливо знати своїх батьків, і їх піклування.
Право на збереження індивідуальності.
Право дитини, здатної сформувати свої погляди, вільно висловлювати їх з усіх
питань, що їх торкаються.
Право на рівень життя ,необхідний для формування розумового, духовного,
морального, соціального розвитку дитини (батьки несуть основну відповідальність.
Держава вживає необхідних заходів щодо надання допомоги).
Право дитини, яка належить до етнічної, релігійної чи мовної меншості,
користуватися своєю культурою, релігією, користуватись рідною мовою.
Право на дозвілля, право брати участь в іграх, розважальних заходах, що
відповідають їх вікові, право вільно брати участь у культурному житті, право на заняття
мистецтвом.
27. Право на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи,
яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанню нею освіти
чи шкодити її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному
розвитку.
Відповідно до Конвенції держава зобов’язується :
Забезпечити дитині такий захист і піклування , які необхідні для її благополуччя.
Забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, крім
випадків, коли таке розлучення в інтересах дитини.
Поважати права та обов’язки батьків.
Забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох
батьків на виховання і розвиток дитини.
Сприяти наданню дитині можливостей для культурної і творчої діяльності,
дозвілля і відпочинку.
Вживати всіх заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи
зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та
експлуатації.
Захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних
розбещень.
В нашій школі 21 учень не має належної опіки і піклування з боку батьків, причиною
цього є виїзд батьків за кордон, що засвідчує порушення прав дитини.
28.
29. Міхневич М.І., класний керівник 9 кл.
Родинне спілкування дорослих і підлітків: як
уникнути суперечностей і запобігти конфліктам
Сім'я стоїть біля витоків формування особистості. Сім'я має великі виховні
можливості, та на практиці не завжди їх використовує. Упродовж усього життя
людини, сім'я (батьківська, а потім власна) залишається визначальним місцем
отримання соціального досвіду: дитина набуває такого досвіду за
безпосередньої взаємодії з батьками, братами і сестрами, а з іншого — процес
соціалізації дитини забезпечується за рахунок спостереження за особливостями
взаємодії інших членів сім'ї між собою.
Перший етап — виникнення у підлітків потреби у ставленні оточуючих до
них, як до дорослих. Другий етап — наявність прагнення до самостійності й
бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих. До таких
сфер належать взаємини з товаришами, дівчатками та хлопчиками, заняття у
вільний час, навчальні обов'язки.
30. Третій етап — виникнення почуття дорослості — наявність власної лінії
поведінки, незважаючи на незгоду дорослих та товаришів.
31. Ці загальні риси притаманні всім дітям підліткового віку і їхнє неврахування
може спричинити виникнення негативних почуттів: образа, протест,
неслухняність, грубість, протиставлення себе оточуючим, конфлікти. Нерідко
підлітки протестують проти спроб батьків обмежити їхнє спілкування з
товаришами, інколи наполягають на непотрібності деяких навчальних
предметів, не погоджуються з оцінками і думками оточуючих. Майже всіх
батьків підлітковий вік застає зненацька, батьки не готові до нього. Вони
продовжують ставитися до підлітка, як до дитини. Міняється не лише вона
сама, а й усі члени родини:
32. Те, як зможе сім'я подолати цей непростий етап — із найменшими втратами
чи напруженнями — залежить від атмосфери, що склалася в сім'ї, від того, які
почуття, настанови, ціннісні орієнтації тут переважають.
У підлітковий період відбувається різка функціональна перебудова
більшості органів і систем людини. У цей період визначальними є зміни в роботі
залоз внутрішньої секреції, особливо статевих. Змінюється також темп росту,
маса тіла, визначається зовнішність людини.
Але особливої уваги заслуговує те, що відбувається з нервовою системою
підлітка в цей період.
Прискорений ріст дитини, її рухливість, нервово-психічна активність
призводять до посиленого обміну речовин, значного напруження в роботі залоз
внутрішньої секреції та нервової системи. Усе це зумовлює легку вразливість,
нестійкість психіки, різні відхилення у поведінці підлітка. Збільшення росту,
маси, м'язової сили здебільшого радісно сприймаються підлітком, як ознаки
його дорослості.
33. Водночас функціонування серця, легенів, кровопостачання мозку не можуть
забезпечити повноцінної роботи організму вцілому. Звідси швидка і раптова
зміна настрою і стану підлітка: зараз він із ентузіазмом і азартом береться за
важке фізичне або розумове завдання, із захопленням працює, забувши про час і
втому, та раптом відчуває слабкість, запаморочення, спад сил. Ці процеси не
проходять безслідно.
Їх дивує, а часом і дратує як надмірний дитячий азарт, так і несподівана
втома, якій вони не знаходять пояснення. Насправді ж подібні перепади
судинного і м'язового тонусу
Батьки мають допомогти підлітку пережити цей складний для нього етап
дорослішання.
Ви повинні знати, що загалом у підлітковому віці найбільше виявляються
водночас риси свідомого дорослого і дитини.
У цей період ваша дитина ще дуже слабка, незахищена, легко збуджувана і
сором'язлива. Її приваблюють зовнішні атрибути, вона прагне волі,
самостійності, думки її цілком самостійні та оригінальні, у неї багато інтересів,
вона вимагає до себе уваги і поваги.
34. Важливого значення в цей час набуває встановлення з дитиною щирих,
довірливих стосунків. Своїм ставленням показуйте, що її переживання
сприймаються і поділяються, що її люблять, цінують і поважають такою, якою
вона є. Подібні контакти знімають напруження міжособистісних взаємин,
допомагають підлітку подолати замкненість у власному внутрішньому світі,
підтримують позитивне ставлення до власного «Я».
Досить гостра проблема у підлітковому віці — зниження інтересу до
навчальної діяльності, яка спричиняється підвищенням зацікавленості іншими
сторонами оточуючої дійсності. Це пояснюється тим, що з розвитком
самосвідомості підлітки чіткіше диференціюють й аналізують свої бажання,
інтереси, потреби.
Якщо раніше позитивне ставлення до навчання могло підтримуватися
тільки бажанням отримати схвалення дорослих, то тепер більшого значення
набуває власна пізнавальна активність, ставлення до вчителя, який викладає
певний предмет, ціннісні орієнтації однокласників або друзів поза школою.
Це призводить до того, що для одних підлітків навчання продовжує
залишатися дійсно провідною, основною діяльністю, а для інших — поступово
втрачає своє значення, перетворюється на формальне, другорядне і навіть
небажане заняття.
35. До школи підліток часто приходить не за навчанням, а для зустрічі з
друзями. Під час уроку може подумки бути десь далеко, мріяти про щось
потаємне.
36. Проблеми адаптації школярів п’ятого класу
Добрий день, шановні вчителі і гості нашої школи. Я мама учениці класу
Вуй Вікторії.
В минулому я здобувала знання у стінах цієї школи і багато тих вчителів,
які вчили мене, зараз навчають мою дочку. Хочу сказати, що колектив цієї
школи доброзичливий, уважний і завжди готовий прийти на допомогу у
вихованні дитини.
Виховання дитини - дуже важка праця і без взаємодопомоги і
взаєморозуміння вчителів важко її виконати.
Важливо, щоб кожен вчитель допоміг дітям влитися в їхню педагогічну
сім’ю, знайти підхід до кожної дитини, ввійти в її емоційний стан, настрій і
зробити все, щоб дитина полюбила предмет і з натхненням вивчила його.
Дочка моя – дитина здібна, товариська, доброзичлива і навіть трохи за
серйозна. Вчилася Вікторія в молодших класах добре і коли вона перейшла в 5
37. клас, хвилювання моє посилилось із-за тривоги: чи впорається з тим
емоційним навантаженням, яке переживає п’ятикласник. Адже немає
першої вчительки, яка завжди поруч, допомагала, брала на себе
відповідальність, хвалила.
Перехід з початкової школи в середню емоційно переживає не тільки
дитина, але й її батьки.
Я працюю в магазині продавцем. Тому часто зустрічаюсь з класним
керівником, з вчителями , які викладають предмети в 5 класі і
завжди запитую, як моя дитина, чи уважна, чи добре виконує
домашнє завдання.
Бабуся наша - в минулому вчитель. Тому до процесу виховання і
навчання залучена і вона. Хочеться, щоб дитина добре вчилась, була
гарно вихована, щоб не було соромно за її вчинки. Тому відвідую
школу часто, зустрічаюсь з класним керівником, стараюсь бути
38. обізнаною у всіх справах своєї дитини, у всіх негараздах, які трапляються і завжди допомагаю
їх вирішувати.
