Пагін

1. Пагін. Будова й значення пагона
Організм вищої рослини являє собою складну систему взаємодіючих кореня і пагона
Пагін, як і корінь, – один з основних органів вищої рослини.
Він складається з осьової частини, або стебла, і бічних частин, що називаються
листками. Крім того, у пагона є зачатки нових пагонів – бруньки. Завдяки листкам
пагін здійснює на світлі фотосинтез – утворює необхідні рослині органічні речовини
Одні пагони в рослин складаються тільки зі стебла, листів і бруньок, їх називають
вегетативними. Інші пагони крім вегетативних частин мають квітки й називаються
квітконосними, або генеративними.
Головна риса, що відрізняє пагін від кореня, – утворення листів. Вони можуть бути
великими або дрібними, зеленими або безбарвними, але їхня присутність на пагоні
обов'язкова. Також обов'язкова в пагона наявність бруньок.
Стеблова частина пагона складається з вузлів і міжвузлів. Ділянка стебла, від якого
відходить бічний орган – листок, називають вузлом. Ділянки стебла між вузлами
називають міжвузлями. Звичайно на стеблі виникає багато вузлів і міжвузлів.
Листки на стеблі завжди займають бічне положення. Звичайно вони розташовуються
в такому порядку, що майже не затінюють один одного. Таке розташування дозволяє
листам краще вловлювати світло, що необхідне для фотосинтезу.
Кут між листом і стеблом називають пазухою листка. У пазухах листків розвиваються пазушні бруньки.
Залежно від розташування на пагоні розрізняють бруньки верхівкові й бічні. Верхівкова брунька
(наприклад, у ялини) перебуває на самому верхньому кінці пагона. За допомогою верхівкових бруньок пагін
ялинки наростає в довжину. Бічні бруньки розташовуються в пазухах листів. З них виростають бічні пагони.
Ролзташування бруньок на пагонах повторює розташування листів.
Пагін – орган рослини, головною функцією якого є утворення за допомогою листків органічних речовин
(фотосинтез). Це складний орган, що складається зі стебла, листів і бруньок. Пагони можуть бути
вегетативні й генеративні. У стеблової частини пагін складається з вузлів і міжвузлів. У вузлах
розташовуються листи й бруньки. Найбільш довгоживуча частина пагона – стебло й бічні бруньки.
Брунька – зародковий пагін рослини
Брунька являє собою зародковий, що ще не розгорнувся пагін. Якщо гілку верби, тополі або бузини
наприкінці зими поставити у воду, то через кілька днів бруньки набрякнуть, у них почнуть розсовуватися
шкірясті лусочки й з'являться ніжні зелені листи молодого пагона. Цей пагін виростає із бруньки.
Ззовні брунька покрита щільними шкірястими листами – бруньковими лусками. Вони просочені
смолистими речовинами (бальзамами) і склеюються краями між собою. Такий своєрідний ковпак надійно
вкриває внутрішні частини бруньки.
Внутрішня будову бруньки можна побачити, якщо розрізати її уздовж.
Якщо в бруньці перебувають тільки зародкові вегетативні пагони (стебло, листки й бруньки), то її називають
вегетативною . Але в бруньці крім вегетативних зачатків можуть сформуватися ще й зачатки квітки (або
декількох квіток). Таку бруньку називають квітковою, або генеративною . З неї потім може вирости
квітковий, або генеративний, пагін.

2. Брунька – це зачаток нового пагона (вегетативного або генеративного).
За допомогою лупи можна побачити, що на верхівці зародкового стебла
перебуває росткова частина пагона – конус наростання. Тут клітини діляться й
тим забезпечують наростання маси клітин пагона, з яких потім утворяться нові
зародкові листки, бруньки, вузли стебла і їхні внутрішні частини. У деяких
бруньках на конусі наростання формуються зародкові квітки. Це квіткові
(генеративні) бруньки.
Формування зачатків вегетативних і генеративних частин пагона відбувається у
верхівковій частині бруньки.
За одне літо із бруньки виростає річний пагін. Ріст і розвиток пагона з
верхівкових бруньок забезпечує ріст головного стебла (або стовбура) рослини.
Завдяки цьому збільшується довжина стебла й вище до світла виносяться
розташовані в його вузлах листи й бруньки. У цьому проявляється основна роль
верхівкової бруньки.
З бічних бруньок розвиваються бічні пагони. З наростанням бічних пагонів
утворяться галузі, тобто здійснюється розгалуження. У дерев всі гілки утворюють
крону.
У багатьох трав бічні пагони розвиваються із самих нижніх бруньок, що
перебувають у ґрунті або в її поверхні. Таке розгалуження називають кущінням.
Воно широко представлене в злаків: пшениці, мятлика, тимофіївки – і деяких
чагарників, наприклад у ліщини, малини
Зі збільшенням маси гілок з'являється безліч нових листів. Завдяки цьому
збільшується загальна поверхня зіткнення зі світлом, рослина охоплює значно
більший обсяг середовища для повітряного харчування, що забезпечує високу
життєстійкість рослини як цілісного організму.
Можна змусити рослину сильніше гілкуватися, якщо обрізати верхівку пагона з верхівковою брунькою.
Не всі бруньки реалізують свою можливість вирости в довгий або короткий річний пагін. Деякі бруньки не
розгортаються в пагони протягом багатьох років. При цьому вони залишаються живими, здатними за певних
умов розвитися в пагін. Вони немов сплять, тому їх називають сплячими бруньками. Їх можна знайти на
старих стовбурах або пнях, наприклад тополі, дуба, берези, черемшини (мал. 45). Коли головний стовбур
сповільнює свій ріст або його спилюють, сплячі бруньки рушають у ріст, і з них виростають пагони.
Пагін – зачаток нового пагона. Зовні брунька покрита бруньковими лусками, що захищають її внутрішні
частини. Бруньки можуть бути вегетативними й генеративними. Головні функції бруньок – утворення
пагонів, наростання рослини в довжину і його розгалуження.
Це цікаво
При видаленні верхівкової бруньки утвориться багато бічних пагонів. Ця властивість використається в
садівництві, городівництві й квітництві. Рослинники прищіпкою верхівки пагона змушують сильніше
гілкуватися, наприклад, огірки, капусту-брокколи. Завдяки пасинкуванню, тобто видаленню зайвих бічних
пагонів (пасинків), наприклад у помідорів, георгін, навпаки, створюються умови для кращого розвитку
головного пагона. Обрізкою галузей можна сформувати округлу або іншу вигадливу форму крони в дерев і
чагарників.
Різноманіття стебел у наземних пагонів
У всіх рослин стебла в пагоні виконують важливі функції й складаються з вузлів і міжвузлів. Разом з тим у
різних рослин вони відрізняються значним різноманіттям. Якщо при розкритті бруньки починають швидко
розвиватися міжвузля, то з'являються пагони з подовженим стеблом. Але якщо міжвузля майже не
виростають, то утворяться пагони з укороченим стеблом і зближеними, сидячими як би в розетці листами.
Таке розташування забезпечує посилення харчування рослині й розвиток сильних квітконосних пагонів.
Рослини з укороченими пагонами (примула, подорожник) називають розетковими.

3. По напрямку росту розрізняють стебла прямостоячі, повзучі, чіпкі, виткі й ін. Прямостоячі стебла є в
багатьох деревних і трав'янистих рослин (у них ріст пагонів звичайно спрямований нагору, до сонця),
лежачі – формуються в красолі. Сланкі стебла розвиваються в деяких видів можжевельника, кедрового
стланника й у багатьох трав (очиток, традесканція). Якщо на сланких пагонах утворяться додаткові
коріння, то їх називають повзучими (клевер повзучий, луговий чай, плющ). Лежачі й сланкі стебла
звичайно мають невеликі міжвузля, добре розвинені листки, на них утвориться багато бічних пагонів.
Швидко наростаючи й устеляючи поверхню ґрунту пагонами, такі рослини незабаром захоплюють більшу
площу, чим забезпечують собі благополучне існування. Земляника, живучка повзуча, гусина лапка і багато
інших рослин мають повзучі стебла, але з довгими й тонкими міжвузлями. Такі повзучі пагони називають
вусами. У них на вузлах утворяться лускоподібні листки, а з верхівкових бруньок розвиваються вкорочені
розетковидні пагони із зеленими листками. За допомогою вусів рослини швидко пересуваються з одного
місця на інше, вегетативно розмножуються й розселяються.
Рослини з виткими пагонами називають ліанами. Велика кількість різноманітних ліан зустрічається в
тропічних лісах. Серед рослин, що ростуть на території Росії, до ліан відносяться: огірок, хміль, виноград,
ломонос (клематис), плющ, актинідія, лимонник, а також горох, квасоля, в'юнок. У кімнатних умовах
вирощують такі ліани, як монстера, пассифлора, циссус, клеродендрон.
У пустелях з жарким кліматом і з недостатнім змістом води протягом року зустрічаються рослини із
соковитим, м'ясистим, товстим стеблом, але з незначним і слабким розвитком листів. До них ставляться,
наприклад, кактуси, кактусивидні молочаї, стапели. Стебло таких рослин перетворене в орган, здатний
накопичувати воду. Рослини із соковитими, м'ясистими стеблами (кактусы) або листами (алое) називають
сукулентами (від лат. сукклентус – «соковитий»).
Стебла деяких рослин мають сплощену листоподібну форму,
наприклад в аспарагуса. Ці рослини, що виростають у Криму й на
Кавказі, нерідко вирощуються як кімнатні. У багатьох рослин пагони
мають вид колючки. Так, у груші, сливи, дикої яблуні короткі бічні
пагони стають колючками.
Кожна рослина в процесі життя постійно є під впливом умов
навколишнього середовища. Вплив факторів середовища відбивається
на рослині, у тому числі на зовнішній і внутрішній будові стебла.
Особливо сильно впливає на ріст стебла інтенсивність світла. В густому
лісі, де інтенсивність світла невелика, дерева (клен, дуб, липа, осика)
зовсім позбавлені зелених бічних галузей на значному протязі стовбура.
У них зелені листи розкриваються лише на гілках, добре освітлених
сонячним світлом, тобто на самому верху крони. У тієї ж рослини, що
виросла поза лісом, на добре освітленому місці, стовбур густо покритий гілками із зеленими листами майже
від його основи . Стебла злаків (пшениця, жито) або льону при недоліку світла, зокрема в загущених
посівах, швидко вилягають. В умовах затінення в них слабко розвиваються механічні тканини, тому стебла
формуються тонкостінними, непружними, не здатними встояти під вагою листів пагона суцвіть.
Сильні однобічні вітри також змінюють форму крони, надаючи їй прапороподібний вид
Різноманіття стебел обумовлене їхньою видозміною у зв'язку із придбанням різних функцій у житті
рослини (ліани, вуси, колючки). У той же час стан стебла, його зовнішній вигляд і внутрішня будова
залежать від умов навколишнього середовища, особливо від інтенсивності освітлення.

4. Клас ___________ дата ________
____________ __________
Тема: Зовнішня будова пагона. Розвиток пагона із бруньки
Мета: ознайомити з будовою пагона та бруньки, їх різноманітністю, визначити риси пристосування; розвивати вміння узагальнювати,
порівнювати, робити висновки, прогнозувати можливі наслідки дій; виховувати екологічну культуру, дбайливе ставлення до рослин.
Обладнання та матеріали: таблиця «Будова стебла», «Будова бруньки»
Основні поняття та терміни: Пагін, брунька, вузол, міжвузля, пазуха листка, вегетативні бруньки, генеративні, верхівкові, бічні, додаткові,
сплячі.
Тип уроку: комбінований
Хід уроку
І. Організаційний момент
Привітання, організація уваги учнів
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів та перевірка домашнього завдання
Бесіда за питаннями
- що відноситься до вегетативних органів рослини
- які види коренів ви знаєте
- назвіть та охарактеризуйте види кореневих систем
- назвіть зони кореня
- вкажіть функції кореня
- як визначити родючість ґрунту
- як запобігти руйнуванню ґрунтів
- які добрива ви знаєте
- які добрива називаються зеленими
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
ТРВЗ – педагогіка
VІ. Повідомлення теми та мети уроку
V. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу
Розповідь за планом
1.Значення стебла

5. 2.Положення стебла в просторі
3.Різноманітність стебел
4.Різноманітність бруньок
5.Способи керування розвитком стебла
(додатковий матеріал до уроку)
VІ. Рефлексія
Заповнення таблиць
а) Різноманітність стебел
Вид стебла Пристосування до положення у просторі Приклади рослин
в) Види бруньок
Назва Особливості будови Функції
Обговорення та корекція знань
VІІ. Корекція здобутих знань
Робота з зошитом для лабораторних робіт. Виконання лабораторної роботи №4 «Пагін та його будова. Розмаїтість пагонів»
VІІІ. Підсумки уроку
Вправа «Мікрофон» (продовжити речення)
1.Я знаю, що ….
ІХ. Домашнє завдання:
основне: вивчити пар.
додаткове: підготувати додаткову інформацію про тривалість життя дерев

6. 2.Положення стебла в просторі
3.Різноманітність стебел
4.Різноманітність бруньок
5.Способи керування розвитком стебла
(додатковий матеріал до уроку)
VІ. Рефлексія
Заповнення таблиць
а) Різноманітність стебел
Вид стебла Пристосування до положення у просторі Приклади рослин
в) Види бруньок
Назва Особливості будови Функції
Обговорення та корекція знань
VІІ. Корекція здобутих знань
Робота з зошитом для лабораторних робіт. Виконання лабораторної роботи №4 «Пагін та його будова. Розмаїтість пагонів»
VІІІ. Підсумки уроку
Вправа «Мікрофон» (продовжити речення)
1.Я знаю, що ….
ІХ. Домашнє завдання:
основне: вивчити пар.
додаткове: підготувати додаткову інформацію про тривалість життя дерев