Суть та завдання кадрової політики у бізнесі

1. СУТЬ ТА ЗАВДАННЯ КАДРОВОЇ
ПОЛІТИКИ У БІЗНЕСІ

2. • Реалізація цілей і завдань управління персоналом здійснюється через кадрову політику.
• Кадрова політика - це сукупність принципів, методів, форм організаційного механізму з формування,
відтворення, розвитку та використання персоналу, створення оптимальних умов праці, її мотивація та
стимулювання. Кадрова політика визначає генеральну лінію і принципові настанови в роботі з персоналом на
довготривалу перспективу. Розвиток суспільства, організації значною мірою визначається його кадровою
політикою.
• Вихідними документами для формування кадрової політики є: загальна декларація прав людини;
Конституція (Основний Закон ); Цивільний кодекс; Трудовий кодекс.

3. • Кадрова політика формується керівництвом підприємств і знаходить конкретне вираження у вигляді
адміністративних і моральних норм поведінки людей у організації. В ринковій економіці істотно змінюється
суть і принципи кадрової політики. Вона є усвідомленою, цілеспрямованою на створення
високопрофесійного трудового колективу, який би сприяв розвитку організації та особистості.
• Кадрова політика являє собою розраховану на тривалий строк лінію розвитку людських ресурсів,
вдосконалення кадрів, певну перспективу економічного, політичного та культурного росту працівників.

4. Термін “кадрова політика” може мати широке та вузьке значення.
• В широкому значенні - це система усвідомлених та певним чином сформульованих та
закріплених правил, норм, які приводять людський ресурс у відповідність із
довгостроковою стратегією фірми. Нерідко при широкому розумінні кадрової політики
необхідно звертати увагу на особливості реалізації власних повноважень та стиля
керівництва. Не на пряму це знаходить своє відображення в філософії організації,
колективному договорі та правилах внутрішнього розпорядку. Звідси випливає, що всі
заходи по роботі з кадрами - вибір, складання штатного розкладу, атестація, навчання,
просування - можуть плануватися раніше та узгоджуватися зі стратегічними цілями та
поточними задачами організації.
• В вузькому розуміння цього слова - це набір конкретних правил, привітань та заборон,
які реалізуються, як в процесі безпосередніх взаємодій між співробітниками, також і у
взаємовідносинах між робітниками та організацією в цілому. В цьому розумінні,
наприклад, слова “кадрова політика нашої фірми в тому, щоб брати на роботу людей
тільки з вищою освітою”, можуть використовуватись в якості аргументу при вирішенні
конкретного кадрового питання.

5. Існують принципи, які
являють собою основу
кадрової політики:
демократія управління, від
якої залежить готовність до
співробітництва; знання
окремих людей та їх потреб;
справедливість,
дотримання рівності та
послідовність. Вихідними
положеннями кадрової
політики являються
наступні:
•політика зайнятості - забезпечення
ефективним персоналом та спонукання його до
отримання задоволення від роботи за
допомогою створення безпечних та
привабливих умов праці, а також можливостей
для просування;
•політика навчання - забезпечення
відповідними навчальними потужностями в
цілях постійного покращання виконання
робітниками своїх нинішніх обов'язків та
підготовки до подальшого просування;
•політика оплати праці - надання більш
високої, чим в інших компаніях та фірмах,
заробітної плати у відповідності зі здібностями,
досвідом та відповідальністю робітників;
•політика виробничих відносин - установлення
відповідних процедур для ефективного
вирішення трудових проблем;
•політика достатку - забезпечення послуг та
пільг, які являються більш сприятливими, чим в
інших роботодавців.

6. Кожне з названих
напрямків потребує
чіткого виконання
наступних функцій:
• зайнятість: аналіз робочих місць, методи найму, способи
відбору, просування по службі, відпустка, звільнення;
• навчання: перевірка нових робітників, практичне навчання,
безперервний розвиток персоналу;
• оплата праці: пільгові схеми, облік відмінностей в життєвому
рівні;
• трудові відносини: кроки по встановленню кращого стилю
керівництва, відносини з профспілками;
• добробут: пенсії, медичні, транспортні послуги, житло,
харчування, спорт та суспільна діяльність, допомога в рішенні
особистих проблем, допомога по непрацездатності та хворобі.

7. Основними завданнями
кадрової політики на
підприємстві є:
своєчасне забезпечення
організації персоналом
певної якості і кількості
відповідно стратегії
розвитку;
створення умов
реалізації, передбачених
трудовим
законодавством прав і
обов'язків громадян ;
раціональне
використання персоналу;
формування і підтримка
ефективної роботи
підприємства.

8. Кадрова політика формується з врахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх
факторів, характерних для сучасного і майбутнього. До зовнішніх факторів
відносяться:
• національне трудове законодавство;
• взаємовідносини з профспілками;
• стан економічної кон'юнктури;
• стан і перспективи розвитку ринку праці.
Внутрішніми факторами є:
• структура, цілі і стратегії організації;
• територіальне розміщення;
• технології виробництва;
• організаційна культура;
• кількісний і якісний склад наявного персоналу і можливі його зміни в перспективі;
• фінансові можливості організацій, які визначають допустимий рівень витрат на управління
персоналом;
• існуючий рівень оплати.

9. ВИСНОВОК
Кадрова політика - це система теоретичних поглядів, ідей, вимог, принципів, які
визначають основні напрямки роботи з персоналом. Вона спрямована на
вирішення виробничих, соціальних і особистих проблем людей на різних рівнях
відповідальності.
Кадрова політика підприємства визначає цілі, пов'язані з відношенням
підприємства до навколишнього середовища (ринок праці, взаємовідносини з
державними органами и неурядовими організаціями), а також цілі, пов'язані з
відносинами підприємства та його персоналу (участь в управлінні, стиль
керівництва, удосконалення системи професійного навчання, соціальні питання).

10. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Бандур С.І. Дослідження в Україні проблеми економіки праці демографії, соціальної
економіки і політики — К., 2016.
2. Колпаков В. А. Маркетинг персоналу: Навчальний посібник для студ. серед. і вищ.
навч. закладів/ Віктор Колпаков,; Міжрегіональна академія управління персоналом.
— К.: МАУП, 2011. — 405 с.
3. Посилкіна О.В., Євтушенко В.А., Єгорова О.Ю. Економіка праці. — Х., 2013.