збірка метод. матер. ом

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Комунальний вищий навчальний заклад
«Запорізький педагогічний коледж» Запорізької обласної ради
Циклова комісія викладачів освітньої галузі «Мистецтво» і «Технології»
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ
У ГАЛУЗІ «МИСТЕЦТВО» І «ТЕХНОЛОГІЇ»
Збірник методичних матеріалів з досвіду роботи викладачів комісії
Запоріжжя 2014

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ В ГАЛУЗІ
«МИТСЕТЦВО» І «ТЕХНОЛОГІЇ»
4
ЗМІСТ
Єфімова Т.Л.
Формування професійних компетентностей засобами образотворчого
мистецтва (з досвіду роботи викладачів циклової комісії «Мистецтво» і
«Технології»)……..……………………………………………………... 4
РОЗДІЛ І. ЦІЛЕ-МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ
Рашкевич М.В.
Шляхи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках
трудового навчання в початкових класах (методичні рекомендації для
студентів спеціальності 5.01010201 Початкова освіта).....…………….. 9
РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ З ОБРАЗОТВОРЧОГО
МИСТЕЦТВА, ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
Гніда О.В.
План-конспект відкритого навчального заняття з навчальної дисципліни
«Історія образотворчого мистецтва».
Тема. Виникнення образотворчого мистецтва, найдавніші вогнища
доісторичного мистецтва. Функції образотворчого мистецтва………….. 16
Єфімова Т.Л.
План-конспект проведення відкритого заняття з навчальної дисципліни
«Пластична анатомія».
Тема. М’язи (м’язова система)……………………………………………… 20
Красан В.М.
Навчально методичні матеріали з декоративно-прикладного мистецтва з
теми «Художня обробка металу» (на допомогу студентам спеціальності
5.02020501 Образотворче мистецтво*)…………………………………… 28
РОЗДІЛ ІІІ. ДІЄВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ ПІДГОТОВКИ
ВЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
Бовкун Н.М.
План-конспект проведення відкритого заняття з рисунка.
Тема. Зарисовки……………………………………………………………. 40
Бережний І.В.
План-конспект проведення відкритого заняття з живопису.

5
Тема. Виконання начерків постаті людини фарбами……………………. 44
Ткачук Т.О.
Мотиваційно-діяльнісний компонент на заняттях з макетування та
моделювання, основ проектування (з досвіду роботи)…………………. 46
Мединська О.Ю.
План-конспект відкритого заняття з дисципліни «Художнє
конструювання»
Тема. Об’ємне проектування. Макетування. Підведення підсумка
виготовлення макетів шляпи та сумки. Презентація та творчий захист
власних робіт……………………………………………………………….. 58
Гніда О. В., Мединська О. Ю.
План позакласного заняття в рамках проведення педагогічного проекту
«Коледж – місту». Тема. Малювання восковою свічкою
сніговита……………………………………………………………………… 70
Гостєва Т.В. Майстер-клас для учнів школи мистецтв
Тема. Світ народної іграшки ……………………………………………….. 73

6
Т.Л. Єфімова,
голова циклової комісії викладачів освітньої галузі
«Мистецтво» і «Технології», викладач
образотворчого мистецтва, викладач вищої
категорії, «викладач-методист»
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ
ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
З досвіду роботи викладачів циклової комісії «Мистецтво» і «Технології»
В статті розглядається система роботи викладачів освітньої галузі
«Мистецтво» і «Технології» Запорізького педагогічного коледжу щодо
формування спеціалізовано-професійних компетентностей студентів з
образотворчого мистецтва і трудового навчання. Матеріал ілюстрований
роботами викладачів комісії , студентів коледжу
Підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва спрямована
на активний пошук інноваційних форм, методів, які стимулюють розвиток
інтелектуальних сил, ініціативи, творчого потенціалу студентів.
Педагогічний процес підготовки майбутнього фахівця в галузі
мистецтва і дизайну, професіоналізація всіх напрямків діяльності є
невід’ємним компонентом структури підготовки вчителя образотворчого
мистецтва. Нормативні документи (стандарти, навчальні програми)
підготовки молодшого спеціаліста за спеціальністю Образотворче мистецтво
раціонально поєднують педагогічний і мистецький компоненти через
систему розроблених професійних компетенцій. На нашу думку, професійні
компетенції слід згрупувати за двома напрямками: загально-професійні
(педагогічний компонент) і спеціалізовано-професійні (мистецький
компонент).
Спеціалізовано-професійні компетентності в цілому об’єднують такі
угрупування як: знання, уміння і навички в галузі історії образотворчого
мистецтва, композиції для успішного засвоєння теоретичних основ про
методи створення художнього образу, досконале володіння рисунком,
живописом, методами та законами композиційної побудови будь-якого
зображення в об’ємі і на площині, проектування та створення різноманітних
витворів образотворчого і пластичного мистецтв, дизайну, володіння
мистецьким тезаурусом (мал..1). Виділені групи не є окремими утвореннями,
вони синтезують і інтегрують знання з методики та методології
образотворчої діяльності, пронизують один одного загальними принципами
побудови зображень, послідовністю роботи в різних техніках і матеріалах,
спонукають до пошуку нових шляхів реалізації творчого задуму. Творити
красу – мета діяльності художника, сприймати красу, побачити її у звичайних

7
предметах, явищах, дати змогу іншим відтворити її – мета діяльності
художника-педагога. Тому особистість вчителя образотворчого мистецтва
повинна поєднувати високі моральні якості, прагнення до пізнання,
креативність, уміння продукувати нові ідеї, втілювати їх у власній художньо-
практичній діяльності. Тому в професійній художній освіті особливу роль
відіграє творча самореалізація, постійне удосконалення власної методичної
культури, художнього смаку, що в результаті впливає на якість педагогічної
діяльності вчителя образотворчого мистецтва.
Малюнок 1. Модель випускника сп. Образотворче мистецтво
Система роботи викладачів циклової комісії освітньої галузі
«Мистецтво» і «Технології» Запорізького педагогічного коледжу спрямована
на виявлення творчого потенціалу кожного студента, залучення його до
продуктивної художньо-творчої діяльності. На всіх спеціальностях коледжу є
дисципліни художньо-практичного спрямування, при вивченні яких студенти
опановують різноманітні техніки та прийоми обробки матеріалів,
вдосконалюють зображувальні уміння і навички, розвивають політехнічні
здібності.
Студенти відділення підготовки вчителів дошкільної освіти на
навчальних заняттях з практикуму в навчальних майстернях опановують
прийоми роботи з папером в техніках аплікації, паперопластика, орігамі,

8
квілінгу, розвивають конструкторські здібності при створенні одягу для
дитячих ляльок, працюють в техніках в’язання, шиття, опоряджують вироби.
Викладачі Салтикова С.Г., Рашкевич М.В. завжди добирають найбільш
сучасні техніки обробки матеріалів, виховують культуру праці, професійні
компетентності майбутніх вчителів з дошкільної освіти. Виготовленням
сувенірів із стрічок, вишиванням стрічками захопилося багато їх вихованців,
роботи студентів прикрашали приміщення коледжу до новорічних та
весняних свят.
Малюнок 2. Салтикова С.Г. Композиції зі стрічки
На заняттях з методики трудового навчання з практикумом (викладачі
Красан В.М., Рашкевич М.В.), образотворчого мистецтва з методикою
навчання (викладачі Гніда О.В., Єфімова Т.Л., Ткачук Т.О.) на відділенні
підготовки вчителів початкової школи студенти вчаться розробляти
конспекти уроків трудового навчання і образотворчого мистецтва, творчо
добирати методи і прийоми активізації розумової діяльності учнів,
використовувати ІКТ під час проведення різних видів інструктажів,
практично виготовляти унаочнення, інтегрувати знання з теорії
зображувальної грамоти в практичний компонент уроку (мал..3).
Малюнок 3. Ліплення постаті на каркасі (парна форма роботи)

9
На відділення підготовки вчителів образотворчого мистецтва провідну
роль у формуванні спеціалізовано-професійних компетентностей відіграють
дисципліни практичного спрямування. На заняттях з рисунка і живопису
студенти засвоюють методи побудови реалістичних зображень на основі
ретельного вивчення натури – від зображення натюрморту до зображення
постаті людини. Уміння застосовувати на практиці виражальні можливості
різних графічних і живописних технік дає можливість виявити рівень
художніх здібностей студентів, допомогти у визначенні стратегії розвитку
особистості, сформувати стійкі мистецькі уподобання. Індивідуалізація
навчального процесу, партнерські взаємовідносини між викладачем і
студентом дозволяє реалізувати мистецький компонент художньої освіти.
Особливу увагу викладачі образотворчого мистецтва приділяють
аналізу результатів художньої діяльності студентів. Традиційним є
проведення відкритих переглядів робіт за семестр зі всіх навчальних
дисциплін художньо-практичного спрямування. Захоплення викликають
перегляди з рисунка і живопису, макетування та моделювання, основ
проектування, декоративно-прикладного мистецтва (мал..4).
Малюнок 4. Перегляди робіт студентів, 2014 рік
Розвиток конструктивних здібностей, просторового мислення впливає
на формування стійких практичних умінь і навичок. Уміння «відчувати»
матеріал, побачити його в різних художніх техніках дає поштовх розвитку
креативності, що в подальшому навчанні та професійній діяльності є
основою для продукування дизайн-ідей.

10
Самостійна робота – шлях до самовдосконалення, формування власної
манери виконання, що з часом створює неповторний виконавський стиль
митця. Участь студентів відділення підготовки вчителів образотворчого
мистецтва і викладачів комісії у багаточисельних виставках в коледжі,
виставкових залах міста Запоріжжя сприяє ствердженню особистості
художника-педагога, вихованню громадянина нашої держави.
Активна життєва позиція, пошук нового в мистецтві на основі
ретельного вивчення здобутків світової культури, уміння поєднувати
новаторство і традиції в педагогічній мистецькій освіті є рисами, які
притаманні викладачам комісії освітньої галузі «Мистецтво» і «Технології».
Роботи викладача Гостєвої Т.В. з персональної виставки в ЦВЗ ЗОНСХУ
Бовкун Н.М. Червоне поле, Бережний І.В.. Портрет дівчини,
1987-1989 рр. 2012 р.

11
РОЗДІЛ І. ЦІЛЕ-МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ
М.В. Рашкевич,
викладач методики трудового навчання з
практикумом, викладач вищої категорії, «викладач-
методист»,
магістр педагогіки вищої школи
ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-
ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА
УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ В
ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
Методичні рекомендації для студентів
спеціальності 5.01010201 Початкова освіта
Методичні рекомендації розкривають шляхи активізації навчально-
пізнавальної діяльності учнів на уроках трудового навчання в початковій
школі. Матеріал може бути використаний студентами при плануванні та
методичній розробці конспектів уроків трудового навчання ,позакласних та
гурткових занять з трудового навчання в початковій школі при проходженні
всіх видів практики.
Вихователь, який не затискує, а визволяє, не
пригнічує, а підносить, не мне, а формує, не
диктує, а вчить, не вимагає, а запитує,
переживає разом із дитиною багато натхненних
годин…
Януш Корчак
Зміст і результати пізнавальної і розвивальної діяльності учнів, їх
інтелектуальний і значною мірою особистісний розвиток залежить від форм
її організації. Від вибору її залежить і реалізація потенціалу вчителя. Адже
форма передбачає не тільки набір, послідовність, особливості поєднання
елементів навчального процесу, а й перебуває в діалектичній єдності з його
змістом, часто обумовлює його,а разом із ним утворює певну цілісність.
Вибір форм організації навчання зумовлюється завданнями освіти і
виховання, особливостями змісту різних предметів та їх окремих розділів,
конкретним змістом занять, складом, рівнем підготовки і віковими
можливостями учнів.
Форма організації навчання – спосіб навчальної діяльності, який
регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження

12
узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному
порядку і в певному режимі організації.
Педагогічній практиці відомі понад тридцять конкретних форм
навчання. Загальноприйнятими є колективна форма навчання – урок у школі,
екскурсії, факультативні заняття тощо та індивідуальні форми навчання –
самостійна робота тощо, які суттєво відрізняються за ступенем самостійності
пізнавальної діяльності учнів і ступенем керівництва навчальною діяльністю
з боку вчителя.
Організаційні форми навчання змінюються і розвиваються разом із
суспільним розвитком. На сучасному етапі є актуальним реалізація шляхів
активізації навчально – пізнавальної діяльності учнів на уроках, зокрема і на
уроках трудового навчання в початковій школі.
Шановні студенти! Ми рекомендуємо вам ці шляхи. На нашу думку ці
рекомендації допоможуть Вам у якісній підготовці та проведенні уроків
трудового навчання, позакласних та гурткових занять при проходженні всі
видів педагогічної практики. Бажаємо Вам успіхів.
Нетрадиційні форми уроків.
Аналіз педагогічної літератури дає можливість виділити декілька
десятків типів нестандартних уроків. Їх назви дають деяку уяву про мету,
методику проведення таких уроків. Найбільш поширеними з них є: урок-
«занурення»; урок-ділові ігри; урок-пресконфернеція; урок-змагання; урок
типу КВК; театралізований урок; урок-консультація; комп’ютерний урок;
урок з груповими формами роботи; урок взаємо навчання учнів; урок
творчості; урок-аукціон; урок, котрий веде учень; урок-залік; урок-сумнів;
урок-творчий звіт; урок-формула; урок-конкурс; бінарний урок; урок-
узагальнення; урок-фантазія; урок-гра; урок-«суд»; урок-пошук істини; урок-
лекція «Парадокси»; урок-концерт; урок-діалог; урок-рольова гра; урок-гра
«Поле чудес»; урок-екскурсія; міжпредметні уроки.
Звичайно, нестандартні уроки, незвичайні по замислу, організації,
методиці проведення, більше подобаються учням, аніж стандартні. Тому. На
думку І.П. Підласового, практикувати такі уроки необхідно всі педагогам.
Але перетворювати не стандартні уроки в головну форму роботи,
використовувати їх в системі не доцільно, так як при проведенні
нестандартних уроків втрачається багато часу, є втрачена серйозна
пізнавальна праця, висока результативність.
На уроках трудового навчання в початкових класах доцільно
використовувати такі нестандартні уроки: 1-2класи – урок гра, урок
екскурсія, урок казка, театралізований урок; 3-4 класи урок з груповими
формами роботи, урок творчості, урок аукціон, урок творчий звіт, урок
узагальнення, урок фантазія, урок рольова гра або за власним вибором
вчителя початкових класів.

13
Використання нетрадиційних форм уроків.
Інтегровані (міжпредметні) уроки об’єднанні однією темою або
проблемою.
Комбіновані (теоретично-практичні) уроки сприяють довгочасні
концентрації уваги і системному сприйняттю навчального матеріалу.
Проектні уроки, направленні на виховання культури співпраці (суб’єкт
– суб’єктних відносин) і культуру розумової, навчально-продуктивної і
творчої праці особливо на уроках трудового навчання.
Безпосередньою метою проектних уроків є розвиток уміння керувати
своєю діяльністю (самостійно помічати свої цілі, обирати портретів,
планувати свої дії, практично реалізовувати план, презентувати результати
свої праці, обговорювати їх, самих себе оцінювати).
Проектна робота може бути етапом уроку, окремим уроком, мати
більш тривалий час (проектний день, тиждень і т.д.).
Творча майстерня як організаційна форма навчання має за мету творчу
самореалізацію окремих учнів або творчих груп.
На уроках трудового навчання в початкових класах варто
використовувати нетрадиційні форми організації навчально-виховного
процесу, їхнє використання забезпечить умови для поєднання
інтелектуального, фізичного і соціального розвитку учнів у трудовій і
конструктивно-технологічній діяльності, розвитку пізнавальної діяльність
учнів.
Використання ігрових форм, методів і прийомів навчання.
Перехід від монологічних взаємин до діалогічних (суб’єкт-
суб’єктивні).
Такий перехід сприяє самопізнанню, самовизначенню, самореалізації
всіх учасників діалогу.
Застосування проблемно-задачного підходу (системи пізнавальних і
практичних задач, проблемних запитань, ситуацій).
Ігрові форми
Рольові Дидактичні Імітаційні Творчі Ділова гра

14
Ситуація-вибір, коли є низка готових рішень, в тому числі і
неправильних, і необхідно вибрати правильні (оптимальні).
Ситуація-невизначеність, коли виникають неоднозначні рішення у
зв’язку з браком даних.
Ситуація-конфлікт, в основі якої є боротьба і єдність протилежностей,
щодо речі, часто зустрічається на практиці.
Ситуація-несподіваність, викликає здивування в учнів своєю
парадоксальністю і незвичайністю.
Ситуація-пропозиція, коли вчитель пропонує версію про можливості
нових закономірностей, нових або оригінальних ідей, що залучають учнів до
активного пошуку.
Ситуація-заперечення, якщо необхідно довести недієздатність якої-
небудь ідеї, проекту, рішення.
Ситуація-невідповідність, коли вона не «вписується» в досвід який уже
є, уяву яка є і т.д.
Використання на уроках трудового навчання в початкових класах
всіх форм навчально-виховної роботи.
Ситуація-вибір Ситуація-
невизначеність
Ситуація-конфлікт
Ситуація-
несподіваність
Види ситуацій
Ситуація-
заперечення
Ситуація-
невідповідність
Ситуація-пропозиція

15
Підвищення вагомості інтерактивних методів навчання на уроках
трудового навчання в початкових класах.
Метод навчання – спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів,
направлений на вирішення комплексних задач навчального процесу.
Методика навчання – система науково-обґрунтованих методів,
прийомів і правил навчанню предмета.
Існує декілька класифікацій методів навчання. Серед педагогів
поширена традиційна класифікація: методи словесні, наочні, практичні і т.д.
В їх основі лежить спосіб передачі навчальної інформації. Але ця
класифікація не дає можливості виявити які з методів є інтерактивними.
Якщо за основу класифікації методів взяти, наприклад, ступінь
самостійності учнів для набуття або отримання знань то отримаємо:
репродуктивні, частково-пошукові, пошукові, дослідницькі. Така
класифікація, як і класифікація за рівнем дослідницької діяльності учнів,
напряму пов’язана між собою допомагає оцінити рівень їх активності.
Форми навчально-виховної роботи
Індивідуальні
Групові
Парні
Колективні
Бригадні
Фронтальні

16
Систематичне використання дидактичних матеріалів.
Систематичне використання різноманітних дидактичних матеріалів:
тестові завдання; дидактичні картки; технологічні картки; проблемні
питання; термінологічні кросворди і т.д.
Розробка та впровадження авторських розвивальних дидактичних
прийомів.
«Хочу запитати» (кожен учень може запитати вчителя або товариша з
приводу предмета розмови, отримати відповідь і повідомляє про рівень
задоволення отриманою відповіддю).
«Для мене сьогоднішній урок… » (очікування від теми що вивчається,
установка на об’єкт вивчення, побажання щодо організації уроку).
«Експертна комісія» (група учнів – помічників вчителя, котрі
виражають думку у ході уроку або виступають експертами у випадку спірних
моментів).
«Робота в діадах» (попереднє обговорення питання з товаришем,
формулювання єдиної відповіді).
За рівнем самостійності
Частково-
пошукові
Пошукові Творчі
Моделюючі
(дослідницькі)
Проблемно-
пошукові
Евристичні,
програмовані
Репродуктивно-
пояснювальні
За рівнем дослідницької діяльності
Репродуктивні

17
«Повідом своє Я» (вискакування попередньої думки про спосіб
виконання чого-небудь: «Я би зробив так…», «на мою думку це доцільніше
зробити так…»).
«Метод недописаного тезису» (письмово або усно: «Самим важким для
мене було…», «Якось я спостерігав за …» тощо).
«Пантономічне зображення предмета розмови»
«Художнє відображення» (схема, малюнок, символічний знак,
піктограма) та інше.
Широке використання всіх методів мотивації і стимуляції
навчання.
Під мотивацією розуміють сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних
сил, що збуджують людину до діяльності і надають їй певний сенс. Стійка
сукупність потреби і мотивів особистостей визначаються її направленістю. В
учнів повинна бути сформована стійка мотивація до саморозвитку, набуттю
нових знань і вмінь.
Мотивація саморозвитку учнів зумовлена навчальними потребами –
бажанням засвоїти основи навчальної діяльності або ліквідувати проблеми,
що виникли, тобто стати більш успішними.
Виділяють 4 групи методів мотивації і стимуляції діяльності учнів.
Емоційні: похвала, навчально-пізнавальні ігри, створення ситуації
успіху, стимулювання оцінювання, вільний добір завдання, задоволення
бачення бути значущою особистістю.
Пізнавальні: опора на життєвий досвід, врахування пізнавальних
інтересів, створення проблемних ситуацій, потреба до пошуку
альтернативних рішень, виконання творчих завдань, розвивально-розвиваюча
кооперація.
Вольові: інформування про обов’язкові результати, формування
відповідального відношення, виявлення пізнавальних труднощів, самооцінка
і корекція власної діяльності, формування рефлективності, прогнозування
майбутньої діяльності.
Соціальні: розвивання бажати бути корисним, створення ситуації
взаємодопомоги, розвиток емпатії, співпереживання, пошук контактів,
Методи мотивації і стимуляції
Емоційні СоціальніПізнавальні Вольові

18
співробітництва, зацікавленість результатами колективної роботи,
організація само- взаємоперевірки.
Таким чином, мотивація є основною умовою інтерактивного навчання,
тому для кожного вчителя важливо виявити наявність і зміст навчальних
потреб в учнів, що мають труднощі і проблеми, а далі на кожному уроці
трудового навчання цілеспрямовано і систематично використовувати
оптимальні методи мотивації і стимулювання діяльності учнів з метою
реалізації особистісно-орієнтованого розвивального підходу.
Використання ІКТ на уроках трудового навчання, позакласних
заняттях.
Освітня галузь «Технології» в молодших класах реалізується через
зміст навчальних предметів «Трудове навчання» та «Інформаційно-
комунікативна грамотність», які є початковою ланкою загальної системи
трудового навчання та виховання учнів.
Метою «Трудового навчання» в початковій школі є формування і
розвиток в межах вікових можливостей предметно-перетворювальної
компетентності учнів, яка дає можливість їм самостійно вирішувати
предметно-практичні та побутові задачі. Використання вчителем
презентацій, відео-фрагментів на уроках трудового навчання, музичного
супроводу забезпечує активізацію пізнавальної діяльності молодших
школярів. При використанні ІКТ вчитель повинен орієнтуватися на мету
уроку та доцільність використання презентацій, відеофрагментів на уроці.
Наприклад, тема: «Робота з пластиліном» (1й урок 1й клас) доречно вчителю
для ознайомлення учнів зі складом пластиліну використати презентацію, дві
фізхвилинки під музичний або мультиплікаційний супровід і т.д.
В.Сухомлинський вважав, що педагог має не тільки навчити дитину
знати і розуміти мистецтво, а й сформувати в неї потребу милуватися
природою і творами мистецтва, навчити творити прекрасне, насолоджуватися
прекрасним, створеним власними руками. Хороший педагог , на його думку,
по-перше,повинен любити дітей, відчувати радість від спілкування з ними;
по-друге, має добре знати свій предмет; по-третє, добре знати педагогіку і
психологію; по-четверте, досконало володіти методикою викладання
навчального предмета
Література.
1. Волкова Н.П. Педагогіка. – Київ. «Академвидав» 2009
2. Фіцула М.М. Педагогіка. – Київ. «Академвидав» 2003
3. Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти. – Київ. «Грамота»2012.

19
РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
СТУДЕНТІВ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ТРУДОВОГО
НАВЧАННЯ
О.В. Гніда
викладач образотворчого мистецтва, викладач вищої
кваліфікаційної категорії,
«викладач-методист»
План-конспект відкритого навчального заняття
з навчальної дисципліни «Історія образотворчого
мистецтва»
Спеціальність 5.02020501 «Образотворче
мистецтво».
Тема. Виникнення образотворчого мистецтва, найдавніші вогнища
доісторичного мистецтва. Функції образотворчого мистецтва.
Мета:
- вчити розумінню детермінованості мистецтвознавчих реалій релігійними
та психологічними факторами;
- залучати студентів до скарбниць первісного мистецтва;
- формувати естетичний фактор світогляду, вміння оперувати
мистецтвознавчими термінами;
- розвивати аналітичне мислення, мистецтвознавчу інтуїцію, комунікативні
компетентності;
- виховувати любов до мистецтва і майбутньої професії вчителя.
Методична мета: формування прагнення студентів до самостійного
опрацювання навчального матеріалу за допомогою електронного НМЗ на
сервері коледжу.
Форма проведення заняття: тематична лекція.
Проблемне питання: Для чого існує мистецтво?
Засоби навчання: ноутбук, проектор, екран, презентація до лекції «Первісне
мистецтво».
Список використаних джерел:
1. Абрамович С.Д. «Світова та українська культура», Львів, «Світ», 2004
2. Яртись А. «Лекції до історії світової та вітчизняної культури» Львів,
«Світ», 2005
3. Любимов Л. «Искусство древнего мира» Москва, 1980
План лекції:
І. Організація студентів до заняття.
1. Привітання.

20
2. Перевірка готовності студентів до заняття.
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності.
1. Знання артефактів первісного мистецтва дасть можливість науково і
змістовно проводити вступні бесіди в 6 класі до теми уроку «Первісна
анімалістка».
2. Первісне мистецтво – початок культури, на прикладах якої можна
самостійно сформулювати функції мистецтва, завдяки чому зрозуміти
його значення в житті суспільства і окремої індивідуальності.
3. Малювання первісної анімалістки – тема заняття з навчальної
дисципліни «Художньо-прикладна графіка».
ІІІ. Основна частина. Зміст лекції.
Епохи і періоди первісного мистецтва.
*Епоха палеоліту 35-10 тис. до н.е. залишила зображення відбитків долоней
первісних митців, статуетки «палеолітичних рожаниць», експресивні
малюнки тварин.
*Епоха мезоліту 10-6 тис. до н.е. характерна зображеннями постатей
людей,схожих на мистецтво сучасних бушменів Південної Африки.
*неоліт 6 -2тис.. до н. е. дала розвиток кераміки, дрібної пластики (жіночих
фігур) в Трипільській культурі.
Епоха бронзи 2 тис. до н. е. винайшла гончарне коло, стала характерною
зображеннями чоловічих фігур в дрібній пластиці та створенням
мегалітичних споруд: менгір - вертикальний стовп; дольмен-споруда у
вигляді букви П; кромлех – вертикальні стовпи, розташовані колом
(Стонхендж).
В цей період, а саме в VII-VI ст. до н.е. спостерігається розквіт мистецтва
скіфів, артефактом якого є золота пектораль,виконана в звіриному стилі ( з
кургану Солоха).
Вогнищами первісного мистецтва є печери Фон-де-Гом (Франція),
Альтаміра (Іспанія), наскальні розписи і петрогліфи Сахари, Кам’яна Могила
(Запорізька область).
Висновок: для первісного мистецтва характерним є намір передавати
головне і суттєве, підкреслювати значиме (рух, динаміку) і відкидати
другорядне, первісне мистецтво надає перевагу виразності перед точністю
зображення, його рисами є лаконізм, семіотичність, символічність,
синкретичність.
Функції мистецтва.
1.Когнітивна.
2.Компенсаторна.
ІV. Заключна частина.
1. Перевірка в тестовій формі.

21
Тест з теми «Первісне мистецтво»
студента 3 ОМ …………………………………………..дата……………
1. Який прийом малювання первісного мистецтва використовують в
сучасних центрах розвитку дитини?
a. бризкання фарби;
b. відбиток долоні;
c. штрихування «спагетті».
2. Чому первісні художники були неперевершеними анімалістами?
a. через зачарованість досконалими формами тварин;
b. через обожнювання тварин.
c. через фізіологічну залежність від світу природи;
3. Чому зображення жіночих фігур палеоліту виконувались без рук?
a. через бажання підкреслити головне - здатність продовження
роду;
b. через невміння зображувати кінцівки;
c. через брак матеріалу.
4. З якого матеріалу виконувались «палеолітичні Венери»?
a. мармур;
b. деревина;
c. м’який камінь або кістка.
5. Чому в епоху мезоліту виконувались малюнки постатей мисливців в
русі?
a. для вивчення пластичної анатомії;
b. для прогнозування успішного полювання;
c. для виразного декору стін печери.
6. Чому зображення жінок в епоху неоліту декоровані орнаментом?
a. для передачі модних трендів;
b. для висловлювання естетичного смаку жінок;
c. для фіксації символіки оберегів.
7. Чому в епоху бронзи переважають зображення чоловічих фігур?
a. панування патріархату;
b. неможливість в бронзі виплавити жіночу фігуру;
c. відсутність моделей для позування.
8. Термін «мегаліт» означає…
a. багато років;
b. великий камінь;
c. безліч літератури.
9. Менгір – це…
a. вертикальний кам’яний стовп;
b. чоловік з гір;
c. гіркий ментол.
10.Кромлех – це…
a. кроманьйонська людина;

22
b. кам’яні стовпи, розташовані в колі;
c. кропивне молоко.
11.В якому місті Англії розташований найбільш відомий кромлех?
a. Кембрідж;
b. Шеффілд;
c. Стоунхендж.
12.Місце знахідок артефактів первісного мистецтва в Запорізькій області
називається…
a. Кам’яна скеля;
b. Кам’яна Могила;
c. Курган скіфської слави.
Питання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Правильна
відповідь
б в а в б в а б а б б в
V. Підсумок заняття.
Рефлексія. Часткове рішення проблемного питання.
Видача домашнього завдання.
1.Засвоїти фактичний матеріал теми «Первісне мистецтво».
2.Виконати замальовки анімалістичної тематики за мотивами первісної
культури.
( Згідно інструкційній картці до виконання самостійної роботи №1 на
сервері коледжу: Server student ZPK- 2011 НМЗ)
3. Підготовка до семінару на тему «Видовий і жанровий розподіл
образотворчого мистецтва». (Згідно плану семінару №1 на сервері коледжу:
Server student ZPK- 2011 НМЗ ).
Питання семінару:
1. Види живопису за призначенням.
2. Жанри живопису і графіки.
3. Види скульптури за формою та призначенням.
4. Види графіки за призначенням: промислова, навчальна, книжкова,
станкова.
5. Види і стилі архітектури.
6. Різновиди декоративно-прикладного мистецтва та народні промисли
України.
7. Критерії оцінювання відповідей.
VI. Організоване закінчення заняття.

23
Т.Л. Єфімова,
викладач образотворчого мистецтва, викладач вищої
кваліфікаційної категорії,
«викладач-методист»
План-конспект проведення відкритого заняття з
навчальної дисципліни «Пластична анатомія».
Тема. М’язи (м’язова система).
Вид заняття: лекція (пояснювальна).
Дидактична мета:
- формування основи для подальшого засвоєння студентами навчального
матеріалу з фахових дисциплін (рисунок, скульптура, історія
образотворчого мистецтва);
- вдосконалення вмінь і навичок роботи за зразком при виконанні
навчальних таблиць з пластичної анатомії;
- виховання естетичних смаків, інтересу до творів образотворчого
мистецтва, наполегливості, уміння аргументовано висловлювати власну
думку.
Методична мета:
- формування фахових компетентностей в галузі зображувальної діяльності.
Дидактичні засоби навчання: навчальні таблиці з зображенням м’язів
голови і шиї, роздатковий матеріал, ІКТ.
Література:
Основна.
1. Барчаи Енё. Анатомия для художников. – М.: Изд-во Эксмо, 2005.– 344 с.
2. Пластическая анатомия: (Сб.) – М.: ООО Изд-во АСТ: ООО «Изд-во
Астрель», 2003
Додаткова.
1. Аксенов К.Н. Рисунок: в помощь начинающему художнику оформителю.
– М.,1989
2. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок: учебник для учащихся педучилищ. –
М., 1985
3. Кузнецов А.Ю. Атлас анатомии человека для художников. Серия «Школа
изобразительных искусств» Ростов н/Д: издательство «Феникс», 2002. –
160с.Фрэнкс, Д. Рисунок карандашом / Джин Фрэнкс; пер. с англ.
Е.Ильиной. – М.: АСТ:Астрель, 2007. – 63, (1)с.:ил. – (Библиотека
художника).
4. Ли Н.Г. Рисунок. Основы учебного академического рисунка. Учебник. –
М.: Изд-во Эксмо, 2004. – 480 с.: илл.
5. Художникам.ру [Электронный ресурс] : Коллекция книг о живописи и
искусстве

24
6. Для учащихся в художественных учебных. URL: заведениях.
http://hudozhnikam.ru/risovanie_golovi/16.html
7. [Электронный ресурс] : Е. А. Маковкин рисунок деталей головы
методические указания. URL: http://zavantag.com/docs/index-
18095231.html
8. Уроки Изобразительного Искусства [Электронный ресурс] : Урок 35.
Рисуем голову. URL: http://cavespirit.com/urok_35
Структура заняття.
1. Організаційна частина заняття.
- Привітання.
- Перевірка готовності до заняття.
2. Повідомлення теми, мети та основних завдань заняття.
Темою нашого заняття є «М’язи (м’язова система)», метою – поглибити
знання про м’язи, їх різновиди і функції, вивчити розміщення основних
м’язів голови і шиї, їх значення при передачі пропорцій, характеру, емоцій в
зображеннях голови людини в рисунку, живописі та скульптурі.
3. Актуалізація опорних знань студентів.
Сприймання та порівняльний аналіз творів давньогрецької скульптури
Мирон «Дискобол» і Поликлет «Дорифор».
Запитання:
- Який рух переданий в цих скульптурах (статика - «Дорифор», динаміка -
«Дискобол»). Обґрунтуйте відповідь.
- Які художні засоби виразності використали скульптори в своїх творах
(пластика руху, пропорційність частин постаті, цілісність сприймання
через гвинтоподібний рух в статуї «Дискобол» і використання положення
контрапосту в статуї «Дорифор», ці статуї рекомендовані до сприймання
учнями з теми «Малювання людини» в 4 і 6 класах початкової та
середньої школи).
- Дайте характеристику «гвинтоподібному руху».
- В чому особливість зображення постаті в положенні контрапост?
Висновок: для передачі руху використані основні закономірності розміщення
частин тіла відповідно до анатомо-пластичних характеристик постаті
людини.
Леонардо да Вінчі говорив: «Не забувай, художник, у рухах твоїх фігур
показувати тільки ті мускули, які в даному русі потрібні, і нехай той, який
найбільше в цьому випадку діяльний, буде й самим напруженим, а який
найменш працює, нехай буде й менш помітний; той же, що не діє, повинен
залишатися м'яким і ніжним».
4. Мотивація навчальної діяльності студента.
Використання знань в подальшому становленні компетентного художника-
педагога.

25
5. Усвідомлення нових знань (вивчення нового матеріалу, або засвоєння
нових знань)
План лекції:
1.Загальні відомості про види м’язів, їх форму, будову, функції.
2.М’язи голови і шиї.
3.Анатомічні основи міміки.
Виклад лекційного матеріалу.
Загальне поняття про м’язи.
Скелет, що складається з кісткових важелів, являє собою пасивну
частину рухового апарата людського організму, у той час як м'язи є його
активною частиною.
Всіх м'язів у людському організмі налічується більше 400, причому
вага їх рівняється приблизно 45% ваги тіла. В атлетів вага м'язів досягає 50%
ваги тіла, у дітей - 24%, а в старих - 25%.
Слово «м'яз» походить від слова «миша», так само як і «мускул» - від
латинського слова «musculus» (мишеня).
М'язова тканина, з якої побудовані м'язи, складається з витягнутих по
довжині волокон, здатних до скорочення, тобто зменшення своєї довжини.
Скорочення – це основна функція м'язової тканини, з нею зв'язане значення
м'язів в організмі.
Форма скелетних м'язів досить різноманітна. Розрізняють: довгі,
широкі, короткі й круглі м'язи.
Довгі м'язи найчастіше розташовуються на кінцівках, широкі на тулубі,
короткі між окремими хребцями, а круглі навколо ока, рота. Крім того, по
напрямку м'язових волокон розрізняють віялоподібні м'язи, плоскі
веретеноподібні, пір'ясті, напівпір’ясті та ін.
Кожний м'яз починається й закінчується сухожильними волокнами, що
йдуть паралельно один одному. За допомогою сухожиль м'яз прикріплюється
до кісток, а іноді до суглобної сумки, фасції або до шкіри. Широкі сухожилля
широких м'язів мають назву апоневрози.
Фасція – у анатомії, сполучно-тканинні оболонки (плівки), що
огортають окремі групи м'язів, органи, порожнини тіла. Завдяки фасціям
м'язи не можуть зміщатися в сторони, фасція охороняє м'язи від тертя, від
фасцій беруть свій початок деякі м'язи.
Назви м'язи одержують або за функцією - згиначі (флексори), розгиначі
(екстензори), що приводять - (аддуктори), що відводять - (абдуктори), що
піднімають (леватори), що обертають усередину (пронатори), що обертають
назовні (супінатори), що стискають (сфинктори), що розширюють
(дилататори); або за ходом волокон - поперечні, косі; або за положенням -
грудні, підключичні; або за формою - трикутні, квадратні; або за місцем їх
прикріплення - грудино-ключично-соскоподібний, шилоглотчасний; або за
зовнішньою подібністю - камбалоподібний м'яз і інші.
Скорочення м'язів викликає рух, переміщення частин тіла в просторі.
Як правило, кожний наш рух викликається скороченням не одного м'яза, а

26
цілої групи м'язів. М'язи, одночасне спільне скорочення яких викликає один
певний рух, звуться синергістами, наприклад, при одночасному скороченні
декількох жувальних м'язів щелепи замикаються. М'язи, скорочення яких
обумовлює протилежні дії, одержали назву антагоністів.
М’язи голови.
М'язи голови розділяються на дві основні групи: жувальні й мімічні.
Жувальні м’язи. Жувальних м'язів чотири. Пластичне значення мають два з
них.
Власне-жувальний м'яз розташовується на бічній поверхні нижньої щелепи,
найбільше поверхово із всіх жувальних м'язів обличчя. Він починається від
виличної дуги й прикріплюється до зовнішньої поверхні кута нижньої
щелепи. Форма власне-жувального м'яза обумовлює собою рельєф щоки, у
різних людей різна, що при сильних емоціях і при піднятті великих ваг цей
м'яз скорочується, і люди мимоволі стискають щелепи.
Скроневий м'яз – потужний віялоподібний м'яз. Він заповнює всю скроневу
ямку, направляється під виличну дугу й прикріплюється до вінцевого
відростка нижньої щелепи. М'яз цей піднімає нижню щелепу й тягне її назад.
Скроневий м'яз легко прощупується під шкірою й робиться помітним при
жуванні у вигляді ритмічних скорочень шкіри скроні.
Два інші жувальні м'язи - зовнішній й внутрішній крилоподібні -
розташовуються глибоко в бічних западинах черепа й не мають великого
значення з погляду пластичної анатомії
Мімічні м’язи.
Міміка (від грец. mimikos — наслідуваний, акторський) — рухи м'язів
обличчя, що виражають почуття і психічний стан людини.
Для зручності опису мімічні м'язи ділять звичайно на три групи, відповідно
трьом областям обличчя: верхні, середні й нижні.
До першої групи відносяться м'язи, що займають верхню частину обличчя,
область чола й очниць.
До другої відносяться м'язи, що розташовуються між очницями й ротовим
отвором.
До третьої групи відносяться м'язи, розташовані навколо рота й на
підборідді.

27
М'язи верхньої області обличчя. До м'язів верхньої області відносяться
лобовий м'яз, пірамідальний, круговий м'яз ока, м'язи, що зморщують брови, і
м'яз, що піднімає верхнє віко.
Лобовий м'яз розташовується на передній поверхні лобової кістки,
прикріплюється до апоневротичного шолома й до шкіри в області надбрівних
дуг. При скороченні лобового м'яза на чолі утворяться поперечні складки, що
розташовуються паралельно бровам, брові робляться дугоподібними,
волосиста частина голови натягається до низу, і чоло тому здається вужчим.
Лобовий м'яз часто називають «м'язом уваги».
Пірамідальний м'яз носа - невеликий м'язовий пучок вертикальних
волокон, розташований у проміжку між бровами. Починається він від
зовнішньої поверхні носової кістки, розширюючись, іде нагору й кінчається в
шкірі міжбрівного проміжку.
При своєму скороченні пірамідальний м'яз тягне шкіру міжбрівного
проміжку до низу і утворює на переніссі поперечні складки. Крім того, він
опускає до низу внутрішній кут брів, внаслідок чого складки приймають косе
положення. Така міміка виражає невдоволення. У старих посібниках
пірамідальний м'яз часто йменували «м'язом гордіїв».
Круговий м'яз ока має форму широкої стрічки, оточує очну щілину й
розділяється на три частини, які можуть діяти як самостійні м'язи. Одна
частина, зовнішня, розташовується на кістковому краї очниці й зветься
очноямковою. Інша проходить у товщі повік і зветься повіковою частиною.
Третя являє собою внутрішній пучок м'яза повіки. Він називається слізним
м'язом.
Верхні волокна очноямкової частини є прямими антагоністами лобового
м'яза. При їхньому скороченні обличчя приймає вираження думи,
зосередженості, тому верхня частина орбітального м'яза в пластичній
анатомії називається «м'язом міркування». Недарма стародавні греки,
помітивши розправлення зморшок при роздумі й напрузі думок,
затверджували, що «заняття науками віддаляє старість».
М'яз, що зморщує брови - коротенький, але досить щільний. Лежить він
глибоко під круговим м'язом ока й лобовим м'язом, навскіс по напрямку
донизу й усередину.При своєму скороченні цей м'яз зрушує, зближає брови,
викликає утворення двох вертикальних зморшок у міжбрівному проміжку й
піднімає верхню голівку брів з невеликим вигином посередині.
Така міміка є характерною при болях, при важких щиросердечних
стражданнях, тому м'яз, що зморщує брову, називають також «м'язом болю».
М'яз, що піднімає верхнє віко, розташовується усередині очниці.
М'язи середньої області обличчя.
До м'язів цієї області відносяться наступні п'ять м'язів: виличний м'яз,
квадратний м'яз верхньої губи, м'яз носа, собачий, або ікловий, м'яз, щічний,
або ланітний, м'яз.
Виличний м'яз - довгий плоский сильний м'яз. Розташовуючись близько під
шкірою, він починається від щічної поверхні виличної дуги й вплітається в

28
шкіру кута рота (і почасти верхньої губи). При скороченні виличний м'яз
тягне кут рота назад і догори, при цьому носогубна складка підтягується
догори, робиться більше глибокою й опуклою.
Скорочення виличних м'язів надає обличчю вираження щирих веселощів,
тому анатоми цілком справедливо називали її здавна «м'язом сміху».
Квадратний м'яз верхньої губи складається із трьох окремих пучків, або
голівок: виличної, підочної і кутової. У деяких підручниках ці пучки іноді
описуються як самостійні м'язи. Скорочення виличної й підочної голівки
квадратного м'яза надає обличчю вираження невдоволення й суму.
Носовий м'яз розділяється на два пучки - поперечний і крильний, які
деякими авторами описуються як самостійні м'язи. Поперечний –
обнюхування, крильний – втягнення повітря.
Собачий, або ікловий, м'яз - плоский трикутний м'яз, лежить глибоко під
квадратним м'язом верхньої губи.
Щічний, або ланітний, м'яз утворює товщу щоки. При скороченні щічний
м'яз притискає губи й щоки до зубів, при грі на духових інструментах, тому
його іноді називають «м'язом сурмачів».
М'язи нижньої області обличчя.
До м'язів нижньої області обличчя відносяться наступних 5 м'язів: круговий
м'яз рота, трикутний м'яз, квадратний м'яз нижньої губи, підшкірний м'яз шиї
й підборідний м'яз.
Круговий м'яз рота являє собою щільне м'язове кільце, що, подібно
круговому м'язу ока, щільно оточує отвір рота й так само, як і вона, має дві
самостійні групи волокон - поверхневу, що перебуває в товщі червоної кайми
губ, і глибоку, розташовану під волосистою частиною шкіри. Круговий м'яз
постійно бере участь в акті жування й проголошення звуків. Його
повсякденне тренування привело до посиленого розвитку, як його власних
волокон, так і волокон, що вплітаються в м'яз із боку. Цим пояснюється
багатство міміки рота.
Трикутний м'яз розташовується з бічних сторін підборіддя нижче кутів
рота. Своєю широкою основою вона прикріплюється до нижнього краю
нижньої щелепи, а верхівкою направляється нагору до шкіри кута рота й
радіально вплітається в товщу верхньої губи.
При скороченні трикутний м'яз тягне кут рота донизу, робить лінію рота
дугоподібної, носогубну складку прямолінійною, що надає обличчю
вираження розчарування й невдоволення.
Підборідний м'яз - один з найдужчих мімічних м'язів. Він розташовується
нижче квадратного м'яза нижньої губи, починається двома симетричними
пучками від луночкових піднесень передніх зубів нижньої щелепи,
направляється до середньої лінії й прикріплюється до шкіри підборіддя. При
скороченні підборідний м'яз піднімає шкіру підборіддя нагору й витягає
нижню губу вперед.
Квадратний м'яз нижньої губи лежить глибоко на кістці нижньої щелепи,
розташовуючись частково під трикутним м'язом. Починається він від

29
нижньої щелепи й від підшкірного м'яза шиї, будучи, таким чином, як би
його продовженням, прикріплюється ж до шкіри нижньої губи. Як і більшість
м'язів, розташованих навколо ротового отвору, квадратний м'яз нижньої губи
вплітає свої волокна в круговий м'яз рота. При скороченні він відтягає
нижню губу до низу і вивертає назовні слизну оболонку губ. Така функція
надає обличчю вираження відрази, бажання викинути з рота неприємну по
смаку їжу, тому квадратний м'яз нижньої губи анатоми-пластики називають
«м'язом відрази».
Підшкірний м'яз являє собою дуже тонкий м'язовий шар, що
розташовується під шкірою на бічній поверхні шиї. Підшкірний м'яз відтягає
шкіру шиї, охороняє підшкірні вени від сдавлення й полегшує, таким чином,
підшкірний кровообіг в області шиї. Крім того, він, вплітаючись у кут рота,
тягне його донизу разом із трикутним «м'язом невдоволення», а, отже, бере
участь у міміці. При дуже сильних фізичних напругах іноді вдається
спостерігати скорочення цього м'яза в області шиї.
М’язи шиї.
Кістковою основою шиї служать всі шийні хребці, які розташовуються
ближче до її задньої поверхні. В області шиї міститься ряд внутрішніх
органів: гортань, початок дихального горла, початок стравоходу, а також
великі судини й нерви. М'язи шиї розташовуються навколо цих органів і
утворять для них кістково-м'язову трубку
Велике пластичне значення мають два поверхово розташовані м'язи:
підшкірний м'яз шиї, уже описаний у відділі мімічних м'язів обличчя, і
грудино-ключично-соскоподібний м'яз.
Грудино-ключично-соскоподібний м'яз - самий потужний й важливий в
пластичному відношенні м'яз, розташовується на переднє - бічній поверхні
шиї й носить свою назву від місць свого прикріплення. Він починається
внизу двома голівками: однією від рукоятки грудини, а іншою від
грудинного кінця ключиці, і прикріплюється до соскоподібного відростка
скроневої кістки. Між обома голівками розташовується над ключицею
поглиблення трикутної форми, так звана «мала надключична яма», добре
помітна при скороченні м'язів.

30
Грудино-ключично-соскоподібний м'яз, скорочуючись із двох сторін, закидає
голову назад, тому що верхня точка прикріплення м'яза перебуває за
потиличним суглобом, а скорочуючись по одній стороні, нахиляє її у
відповідну сторону й трохи повертає в протилежну. У випадку утрудненого
дихання при фіксованій голові м'яз піднімає грудину й тим полегшує подих,
тобто виконує роль дихального м'яза.
Завдяки своїй потужності він при скороченні різко виступає під шкірою.
В ході пояснення виконується начерк голови і шиї людини з позначення
розміщення м’язів.
Анатомічні основи міміки.
Пластика частин обличчя.
Лоб.
Скронева частина.
Око.
Ніс.
Губи.
Підборіддя.
Вухо.
Виконується педагогічний малюнок на дошці з метою ілюстрування
послідовності зображення частин обличчя.

31
6. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу.
Фронтальне опитування.
7. Підведення підсумків заняття.
Рефлексія.
8. Видача завдання для самостійної роботи
Виконати таблицю-пояснення розташування основних м’язів голови та шиї.
Формат виконання А4, 1 шт,
Схеми побудови частин обличчя: носа, ока, губ, вуха. Формат виконання А4,
4 шт.
В.М. Красан,
викладач методики трудового навчання з
практикумом, декоративно-прикладного мистецтва,
викладач вищої кваліфікаційної категорії, «викладач-
методист»
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ З
ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА
На допомогу студентам спеціальності 5.02020501
Образотворче мистецтво*
Навчально-методичні матеріали з декоративно-прикладного
мистецтва містять зміст лекційного матеріалу з теми «Художня обробка
металу». Рекомендовано до самостійного опрацювання студентами 3 курсу
спеціальності 5.02020501 Образотворче мистецтво*.
Тема лекції: Історія розвитку художньої обробки металу в Україні.
Мета лекції:
Ознайомити студентів з історією розвитку художньої обробки металу в
Україні та її видами; матеріалами для художньої обробку металу;
різноманітністю технік і прийомів художньої обробки металу; типологією та
видами художніх виробів з металу.
Формувати в студентів стійкий пізнавальний інтерес до художньої
обробки металу та її значення для розвитку творчих здібностей людини.
Виховувати патріотизм національну гордість, естетичний та художній
смак.
Засоби навчання:
- зразки декоративних композицій;
- література та посібники.
План
1. Загальне уявлення про художній метал.

32
2.Метал та сплави для виготовлення художніх виробів.
3.Техніки виготовлення художніх виробів з металу.
4.Типологія художніх виробів з металу.
5.Художня обробка металу до нашої ери та за часів Київської Русі.
6.Художня обробка металу у XIII – XVI столітті;
7.Художня обробка металу у XVII – XVIII столітті;
8.Художня обробка металу на кінець XIX – початок XX ст. та на сучасному
етапі.
Література.
1. Є.А. Антонович, Р.В. Захарчук-Чугай, Н.Є. Станкевич Декоративно-
прикладне мистецтво. Львів, 1992.
2. Галдков Н. Народные ремесла. Справочник. – Симферополь, 1995.
3. Хворостов А.С. Чеканка. Инструкция. Резьба по дереву. – М. 1985.
Студенти повинні знати:
- метали та сплави для виготовлення художніх виробів;
- техніки виготовлення художніх виробів з металу;
- типологію художніх виробів з металу;
- історію розвитку художньої обробки металу в Україні.
Студенти повинні уміти:
- працювати з інформацією, аналізувати її, добирати та використовувати на
уроках образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі.
Зміст лекційного матеріалу.
1. Загальні уявлення про художній метал.
Художнім металом називають декоративно-прикладні й
монументально-декоративні твори, виготовлені вручну різноманітними
техніками з чистих металів та їх сплавів. Більшість металів доволі міцні і при
нагріванні пластичні, добре піддаються механічній обробці. Можна
відливати масивну і легку ажурну форму. Із бляхи зручно карбувати рельєфні
зображення, дифувати посуд та ін. З металу можна кувати різноманітні
конструктивні речі або, витягуючи тонкі нити (дротики), створювати ошатні
візерунки, що нічим не поступаються мереживам. Згадаймо ще яскравий
полиск полірованої поверхні та різнобарвність металів і сплавів. Усе це разом
узяте дає металу як матеріалу значні переваги і забезпечує стале
застосування у світовій художній практиці.
2. Метал і сплави для виготовлення художніх виробів з металу.
Матеріали. Метали, з яких виготовляють художні предмети,
поділяються на групи кольорових і чорних. Кольорові у свою чергу
складаються з благородних (золото, срібло, платина) і неблагородних: мідь,
цинк, олово та ін. Кожен з металів та їхні сплави має своєрідні технологічні й
декоративні відмінності.
Мідь – перший метал, який опанувала людина. Він середньої твердості,
пластичний і в'язкий, з характерним червонуватим відтінком. Добре
полірується, шліфується, однак не довго зберігає полиск. З міді та її сплавів
колись виготовляли посуд, начиння й чимало інших побутових речей.

33
Бронза – сплав міді й олова. В окремих випадках може містити ще й
невелику частку цинку, свинцю або срібла. Технологічно-декоративні якості
сплаву залежать від кількості в ньому олова.
Латунь – сплав міді та цинку (від 3 до 50 %). Трапляється і латунь з
домішками заліза, алюмінію і марганцю (не більше 10 %). Приємна
кольорова гама латуні має розтяжку від червонувато-жовтої до золотисто-
жовтої барви.
Олово – найлегкоплавкіший (232 °) м'який метал сріблясто-сірого
кольору із матовим полиском. Відзначається стійкістю до зовнішнього
середовища й кислот. З античних часів і в середньовіччі з олова виготовляли
посуд, прикраси та інші побутові предмети.
Алюміній – легкий метал сріблясто-білого кольору. Після лиття він
крихкий. Алюмінієвий прокат набуває пластичності лише внаслідок
відпалювання.
Нікель – сріблясто-білий метал з ледве помітним коричневим
відтінком. Він дуже ковкий і тягучий. У чистому вигляді майже не
вживається, зате відомо понад 3000 його сплавів. В ювелірній справі широко
застосовуються мельхіор (81 % міді і 19 % нікелю) та нейзільбер (65 % міді,
13—45 % цинку і 5—35 % нікелю).
З давніх давен першими матеріалами художньої обробки металів
вважалися і золото й срібло. Звідси походить і назва творчої діяльності
стародавніх ювелірів, які виготовляли посуд і прикраси – золотарство.
Золото – найдорогоцінніший метал, відрізняється дзвінким жовтим
кольором, яскравим полиском, доброю пластичністю і пружністю.
Срібло – дорогоцінний, найсвітліший метал з інтенсивним блиском. За
твердістю, пластичністю і пружністю перевершує золото. На повітрі не
втрачає своїх властивостей, однак темніє від випарів сірки або сірководню.
У декоративно-прикладному мистецтві застосовується у вигляді
сплавів з міддю для досягнення необхідної міцності й пластичності.
Чорні метали – це залізо та його різновиди: сталь і чавун. Залізо
використовують не в чистому вигляді, а в сплавах з вуглецем та іншими
складниками (сіркою, фосфором, нікелем, хромом, марганцем тощо). Чавун –
це твердий і крихкий метал, багатий на вуглець (від 1,8 до 2 %), при розломі
має сірий колір. Чавун зовсім не кується, проте успішно застосовується і для
ливарного виробництва начиння, пічок, решіток та інших художніх
предметів. У 20-х роках XIX ст. в Європі були модні прикраси з тонкого
чавуну (браслети, підвіски, персні тощо).
3. Техніки виготовлення художніх виробів з металу.
Техніки. Оскільки у декоративно-прикладному мистецтві
застосовується велика кількість металів, які мають багаті технологічні й
декоративні властивості, існують різноманітні техніки й прийоми їх ручної
художньої обробки. Найбільшого поширення набули лиття, кування,
карбування, гравіювання, чернь, емалі, скань, зернь та ін.

збірка метод. матер. ом

збірка метод. матер. ом

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (18)

Similar to збірка метод. матер. ом

Similar to збірка метод. матер. ом (20)

More from Igor Liz

More from Igor Liz (9)

Recently uploaded

Recently uploaded (12)

збірка метод. матер. ом