Лабораторний практикум з предмета «СПЕЦІАЛЬНЕ МАЛЮВАННЯ».pdf

1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
ЛУЦЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
Лабораторний практикум з предмета
«СПЕЦІАЛЬНЕ МАЛЮВАННЯ»
(посібник для здобувачів освіти груп кравецького
профілю)
Демидович Інна Романівна
Луцьк, 2019

2. Демидович Інна Романівна,
викладач-методист Луцького центру ПТО
Лабораторний практикум з предмета «Спеціальне малювання». Посібник для здобувачів
освіти груп кравецького профілю.
Луцьк, 2019.
«Лабораторний практикум з предмета «Спеціальне малювання» з професії кравець
(кваліфікація 2-3 розряд) відповідає програмі предмета та СП(ПТ)О. Для кожної
лабораторно-практичної роботи сформульовано мету, визначено порядок її виконання.
Викладено основний теоретичний матеріал, який доповнений малюнками автора та
здобувачів освіти груп кравецького профілю. Апробований на уроках з предмету
«Спеціальне малювання».
Розраховано на здобувачів освіти та педагогічних працівників З(ПТ)О.
Розглянуто та схвалено на засіданні методичної ради ЛЦ ПТО.
Протокол №4 від 24 лютого 2019 року

3. ПЕРЕДМОВА
Перед сучасною професійною школою XXІ століття поставлені
серйозні вимоги до трудового і естетичного виховання молоді, котра повинна
не тільки навчитися професійній майстерності, але й, що не менш важливо,
оволодіти малюнком як основою образотворчої грамоти.
Образотворча грамота – початковий етап спеціаліста, який присвятив
себе створенню іміджу сучасної людини. Тільки навчившись правильно
зображувати предмети, фігуру людини, визначати графічно пропорції одягу,
можна переходити до творчого осмислення костюма як виду мистецтва.
Проблема розвитку творчої особистості викликає гострий інтерес у
всьому світі. Адже головна умова прогресивного розвитку суспільства –
людина, яка здатна творити. Кожна людина унікальна, в кожної своє життя,
своя доля. Отже, кожен по-своєму творить власне «я».
Формування творчої особистості є проблемою комплексною, що
включає в себе не тільки організацію зовнішньої діяльності, але й
стимуляцію перетворення внутрішнього світу людини, створення умов для
розкриття і реалізації її прихованих потенцій в процесі розвитку її відносин із
зовнішнім світом.
Творчість - це процес створення нового, раніше не існуючого.
Загальнонауковий аналіз переконує в тому, що творчість є інтегральною
якістю особистості, яка виявляється в діяльності і зумовлює її успіх.
Відповідно до цього творчість розглядається у співвіднесенні з творчою
діяльністю, а специфіка останньої дозволяє визначити феномен творчої
особистості. Головною ознакою творчої особистості вважаються її творчі
якості, тобто індивідуально-психологічні особливості людини, які
відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання.
2

4. Під формуванням творчої особистості розуміється її розвиток в результаті
цілеспрямованих педагогічних впливів. Тому організація навчально-
виховного процесу, спрямованого на творчий розвиток здобувачів освіти,
передбачає цілеспрямоване, наукове, обгрунтоване конструювання змісту
навчання, його дидактичного забезпечення, форм контролю і методів
стимулювання творчої навчальної діяльності здобувачів освіти.
Творчу дитину може виховати лише творчий педагог. Щоб залучити її до
образотворчої діяльності, вчитель сам повинен бути в захваті від неї.
Найкращий спосіб розвинути образотворчі здібності дитини – це підтримка її
зусиль та схвалення досягнень.
Сучасному виробництву потрібні робітники з широким світоглядом,
розвиненими естетичними потребами та художнім смаком, оскільки від
якості матеріального продукту залежить авторитет конкретного
підприємства, престиж певної галузі і їх місце у вітчизняному та світовому
виробництві. У багатьох галузях виробництва наявність або відсутність
належного рівня естетичного смаку виконавців має цілком матеріальні
наслідки, реально впливаючи на досконалість продукту виробництва, що
визначається у його змісті, формі, красі й універсальності.
Значною мірою цьому сприяє мистецтво, адже мистецтво є одним з
найвпливовіших засобів виховання духовних та інтелектуальних сфер
особистості, збагачення естетичного досвіду, що й обумовлює її розвиток та
саморозвиток. Саме мистецька діяльність найефективніше впливає на
розвиток креативних якостей особистості.
Особливістю художньо-естетичного розвитку особистості у системі
професійної освіти є його не лише загальна, а й професійна спрямованість і
детермінованість його змісту і напрямів вимогами професії до фахівця. Це
зумовлює посилення уваги до формування тих естетичних якостей і художніх
здібностей особистості, які є професійно значущими. Допомогти майбутнім
3

5. робітникам осягнути розмаїття форм і барв довкілля, відтворити сприйняте
своєю уявою і передавати враження на аркуші паперу – таке завдання
викладача предмету «Спеціальне малювання».
Основним завданням викладача «Спеціального малювання» є
розширення знань здобувачів освіти про образотворче мистецтво;
формування творчої особистості; навчання професійній майстерності;
оволодіння малюнком як основою образотворчої грамоти.
Завдання педагога – посіяти прекрасне в дитячі душі, наповнити їх
добром, красою, чуйністю, яскравістю, багатобарвністю. Всі діти не можуть
бути художниками, але носіями доброго і прекрасного – можуть.
Зображувальна діяльність має важливе значення для всебічного
розвитку особистості. У процесі створення зображення у здобувача освіти
формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі
здібності. Заняття зображувальною діяльністю розвивають уміння бачити
прекрасне в повсякденному житті, у творах мистецтва.
Основна мета занять з малювання – навчити здобувачів освіти образно
передавати життєві враження. Щоб зобразити предмет або явище, потрібні
чіткі, виразні уявлення, а також уміння передати їх у графічній, живописній
або пластичній формі. Створюючи малюнок, здобувач освіти повинен
дотримуватися певних уявлень про зображуване й оцінювати свої дії як
правильні або неправильні.
Уявлення, потрібні для малювання, формуються в процесі сприйняття.
Саме тому викладачу предмету «Спеціальне малювання» необхідно навчати
здобувачів освіти способів сприйняття та обстеження предмета.
«Лабораторний практикум з предмету «Спеціальне малювання» - це
посібник методичних вказівок, які допоможуть навчитися зображувати
прості і більш складні предмети В методичних вказівках до кожної
4

6. лабораторно - практичної роботи сформульовано мету роботи, визначено
порядок її виконання. Викладено основний теоретичний матеріал, який
доповнений малюнками автора та здобувачів освіти груп кравецького
профілю Луцького центру професійно-технічної освіти. Малювання
предметів з натури вчить спостережливості і «точності» ока.
Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційних
технологій, які забезпечують доступ до мережі високоякісних баз даних,
розширюють можливості здобувачів освіти у сприйнятті складної інформації.
Тому вважаю, що навчальний посібник своєчасний, відповідає
сучасним вимогам і має велике практичне значення для вдосконалення знань
з малювання і використання їх на уроках предмету «Спеціальне малювання»
для здобувачів освіти в групах кравецького профілю.
5

7. БАЗОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ БЛОК.
БК-11 ОВОЛОДІННЯ ОСНОВАМИ СПЕЦІАЛЬНОГО МАЛЮВАННЯ.
Тема: Зображення простих геометричних фігур.
Практична робота №1.
Тема: «Малювання конуса».
Мета уроку: набуття навичок грамотного композиційного вирішення
малюнка. Закріплення навичок по перспективній побудові конуса у просторі.
Ознайомлення із законами світлотіні, побудова власних і падаючих тіней,
передача відносної світлосили окремих місць конуса.
Об’єкт постановки: геометричне тіло - конус, яке знаходиться в різних
просторових положеннях по відношенню до лінії горизонту.
Матеріал – олівець.
Вирішення – світлотіньове.
Фон – білий.
Інструкція.
Малювання геометричних фігур — це не що інше, як вивчення і закріплення
таких основ, як перспектива і точка сходу. Давайте відшліфуємо свої знання
або отримаємо нові, малюючи конус, куб, циліндр, кулю.
Приступаючи до малювання, необхідно встановити:
1. положення, яке займає предмет у просторі відносно картинної площини, -
фронтальне чи під випадковим кутом зору;
2. напрямок прямих ліній, які утворюють конструкцію предмета
(вертикальних, горизонтальних, похилих відносно лінії горизонту;
3. лінії, паралельні між собою;
6

8. 4. приблизне розміщення точок сходу окремих груп паралельних ліній
на лінії горизонту і положення цих точок в межах листа.
Як намалювати конус.
Інструкція.
1. Головне в малюванні — це проекція задуманого об’єкта та подання
його в геометричних фігурах. Так простіше набити руку. Тому для нас конус
почнеться з циліндра. Почнемо малювати найпростіший — стоячий конус.
Малюйте прямокутну площину, вид збоку, яка послужить основою під еліпс
циліндра. Накресліть від кутів вертикальні направляючі і обріжте їх
горизонтальними лініями, паралельними основі. Ви отримали коробку, яка
стоїть на меншій підставі. Накресліть лінію очей і позначте точку сходу. Для
цього продовжіть всі горизонтальні лінії в одну точку.
2. Почніть приводити основу нашої коробки в округлу форму. Рівно по
центру підстави прокресліть дві діагоналі. Від центру проведіть вертикальну
пряму до верхньої межі. Це буде лінія центру конуса. Тепер зріжте край
основи, провівши вигнуті лінії, з’єднуючи точки дотику діаметрів зі
сторонами основи. У вас має вийти коло або еліпс, все залежить від обраного
нами ракурсу і довжини сторін підстави. Те ж саме виконайте з верхньою
основою.
3. Проведіть дві косі лінії від двох протилежних сторін підстави до точки
вертикального центру, яку ви позначили на верхньому еліпсі (колі) циліндра.
Ви позначили межі конуса і можете сміливо прибирати залишки циліндра.
4. Не збивайтеся з точки сходу протягом всієї роботи і активно
використовуйте направляючі. Вони запорука нашого успіху. Зтирайте всі
допоміжні лінії, коли намалювали конус. Додайте тінь, використовуючи
легке нерівномірне штрихування, закріплюючи правила розстановки тіней
(мал.1,2).
7

9. 8

10. Мал.1.Малювання конуса.
9

11. Мал.2. Приклади робіт здобувачів освіти.
Практична робота №2.
Тема: «Малювання куба».
Мета уроку: набуття навичок грамотного композиційного вирішення
малюнка. Закріплення навичок по перспективній побудові куба у просторі.
Ознайомлення із законами світлотіні, побудова власних і падаючих тіней,
передача відносної світлосили окремих місць куба.
Об’єкт постановки: геометричне тіло - куб, який знаходиться в різних
просторових положеннях по відношенню до лінії горизонту.
Матеріал – олівець.
Вирішення – світлотіньове.
Фон – білий.
Як намалювати куб.
Інструкція.
10

12. 1. Визначте місце розташування геометричного тіла на аркуші паперу.
2. Розмістіть фігуру на предметній площині і знайдіть її конструкцію і її
тінь, не забуваючи враховувати перспективу.
3. Визначте місце світла і тіні – прокладіть легкий штрих. Це дає
можливість зразу визначитись з розміщенням світла і тіні в вашому
малюнку, розділити їх.
4. Далі «ліпіть» форму куба штрихом, не забуваючи про передачу
простору на аркуші паперу (мал.3,4).
Мал.3. Малювання куба.
11

13. Мал.4. Приклади робіт здобувачів освіти.
Практична робота №3.
Тема: «Малювання циліндра».
Мета уроку: набуття навичок грамотного композиційного вирішення
малюнка. Закріплення навичок по перспективній побудові циліндра у
просторі. Ознайомлення із законами світлотіні, побудова власних і падаючих
тіней, передача відносної світлосили окремих місць циліндра.
Об’єкт постановки: циліндр, який знаходиться в різних просторових
положеннях по відношенню до лінії горизонту.
Матеріал – олівець.
Вирішення – світлотіньове.
Фон – білий.
Як малювати циліндр.
Інструкція.
12

14. 1. Розташуйте аркуш паперу вертикально. За допомогою простого олівця
починайте виконувати начерк. Намалюйте вертикальну лінію. Зверху і
знизу обмежте її горизонтальною лінією. Перевірте, щоб відстань від
одного краю горизонтальної лінії до центру дорівнювала відстані від
іншого краю. Для виміру використайте олівець. За допомогою нього
виміряйте спочатку одну відстань від краю до середини, потім
відкладіть цю відстань від центру до іншого краю та зробіть зарубки
олівцем. Також перевірте і нижню горизонтальну лінію.
2. Намітьте межі нижньої і верхньої основи. Для цього від центра підстави
зробіть зарубки на лінії. Ширина нижньої основи трохи більша верхньої
— тут діє закон перспективи.
3. Намалюйте верхню та нижню підставу по чотирьох точках, у вигляді двох
овалів. Якщо лінія виходить нерівна — не поспішайте витирати її
гумкою, робіть каскад легких штрихів, домагаючись точності, лише потім
поправте гумкою (мал.5).
4. Тепер шляхом штрихування потрібно надати циліндру об’ємності. Для
початку вкажіть розділовими смугами, де у вас знаходитиметься світло,
тінь і півтінь. Зауважте, в якому порядку вони розподілилися на фігурі.
Нанесіть пробне, перше штрихування. Лінія світла (див. малюнок)
оточена лініями півтіні. Верх циліндра залишений світлим — зона світла.
5. Проведіть штрихування. Найкраще робити його за формою фігури,
округлими штрихами. Переходи від світла до півтіні і тіні не явні, це
плавні переходи. Домогтися такого ефекту можна за допомогою сили
натиску на олівець і штрихування шматочком гумки. Виділіть гумкою на
зоні світла вертикальний відблиск. Зробіть штрихування фону. Щоб
циліндр вигідно виглядав, фон в районі зони світла зробіть темнішим.
Проведіть горизонтальну лінію площині за циліндром. Вертикальна
площина частіше темніша, ніж горизонтальна. Все залежить від джерела
світла. Циліндр готовий (мал.5-7).
13

15. Мал.5. Початок побудови циліндра.
Мал.6. Етапи роботи над зображенням циліндра
14

16. Мал.7. Приклади робіт здобувачів освіти.
15

17. Практична робота №4..
Тема: «Малювання кулі».
Мета уроку: набуття навичок грамотного композиційного вирішення
малюнка. Закріплення навичок по перспективній побудові кулі у просторі.
Ознайомлення із законами світлотіні, побудова власних і падаючих тіней,
передача відносної світлосили окремих місць кулі.
Об’єкт постановки: геометричне тіло - куля, яке знаходиться в різних
просторових положеннях по відношенню до лінії горизонту.
Матеріал – олівець.
Вирішення – світлотіньове.
Фон – білий.
Як намалювати кулю олівцем.
Умовно цей процес можна розбити на декілька етапів:
1. Шукайте форму кулі. Легкими рухами, тонкими лініями нанесіть дві
пересічні лінії відповідні приблизно висоті і ширині вашої “моделі”. На цій
базі позначте квадрат, з якого в подальшому ви і будемо будувати коло,
вписане в квадратну форму. Не лякайтеся, якщо ваша куля не відразу буде
ідеальною. Зайві лінії завжди можна прибрати гумкою.
2. Тепер питання, як намалювати об’ємну кулю. Переходимо до тоновому
малюнку. Уважно розгляньте освітлену модель, краще, щоб джерело світла
було зверху і трохи збоку. Знайдіть найсвітліше і саме темне місце на нашій
кулі. При такому освітленні приблизно половина її буде освітлена, а інша
половина буде – в тіні (це власна тінь), плюс не забудьте і про падаючу тінь,
яка зазвичай саме темне місце на малюнку. Можна приблизно розмежувати
лініями перехід освітленої зони в неосвітлені.
16

18. 3. Штрихуйте кулю, не забуваючи про її форму, щоб малюнок виглядав
більш природно. При нанесенні штрихування весь час порівнюйте тон з
самим темним місцем (мал.8).
4. Не забудьте про світлі місця і падаючі тіні.
Мал.8.Малювання кулі.
Тема. Зображення драпіровок.
Практична робота №5.
Тема: «Малювання вертикальних драпіровок».
Мета уроку: набуття навичок грамотного композиційного вирішення
малюнка, вивчення характеру складок тканин, які вільно висять в залежності
від характеру складок і матеріалу.
Об’єкт постановки: взірці односторонніх складок і бантових складок,
тканина закріплена в одній площині, тканина у вигляді драпіровки з
малюнком в смужку чи з чітким великим орнаментом.
Матеріал – олівець.
Вирішення – світлотіньове.
Інструкція.
17

19. Вертикальні – складки, які мають вигляд циліндричних поверхонь, які
утворені силою натягу по повздовжній нитці або рівномірним провисанням
(9-11).
Схема побудови складок різної конфігурації:
1. Намічаємо прямокутник, трикутник чи іншу форму, яку має даний
кусок тканини.
2. Проводимо лінію, яка обмежує ширину складки внизу, для
зигзагоподібного контуру тканин звертаємо увагу на співвідношення висоти
зигзаг і ширини тканини.
3. Будуємо контури згинів складок, звертаючи увагу на паралельність
окремих елементів зигзаг у плавність ліній.
4. Намічаємо вертикальні контури і нижній контур складок (побудова
контурів верху повинна відповідати побудові контурів низу).
5. Після прорисовки контурів умовно визначаємо напрямок світла, яке
падає на складки тканини, і у відповідності з цим намічаємо найбільш світлі і
темні площини на поверхні складок.
6. Створюючи ілюзію об’єму з допомогою світла і тіні, заштриховуємо всі
тіньові місця (мал.9).
Мал.9. Приклад утворення вертикальних склад.
18

20. Мал.10. Малювання вертикальних склад.
19

21. Мал.11.Робота здобувача освіти.
Практична робота №6.
Тема: «Малювання діагональних драпіровок».
Мета уроку: набуття навичок при зображенні діагональних драпіровок.
Об’єкт постановки: тканина у вигляді драпіровки.
Матеріал – олівець.
Вирішення – світлотіньове.
Фон – білий.
Інструкція.
Діагональні – складки, що утворені силою на тяжіння тканини по діагоналі
та, як правило, паралельні (12-14).
20

22. Рисунок драпіровки ведуть в чотири прийоми:
1. Намічаємо композицію рисунка у вигляді начерку тонкими лініями.
2. Намічаємо основні пропорції всієї маси тканини, позначивши основні і
другорядні складки.
3. Легко заштриховуємо всі затемнені місця.
4. Закінчуючи рисунок, наносимо всі напівтони, підкреслюємо тіні,
виділяючи основні складки.
Мал.12. Приклад утворення діагональних склад в одязі.
21

23. Мал.13. Зображення діагональних склад.
22

24. Мал.14. Робота здобувача освіти.
23

25. Практична робота №7.
Тема: «Малювання радіальних драпіровок».
Мета уроку: набуття навичок грамотного композиційного вирішення
малюнка. Закріплення навичок по перспективній побудові предметів у
просторі.
Об’єкт постановки:
Матеріал – олівець.
Вирішення – світлотіньове.
Фон – білий.
Інструкція.
Радіальні – складки, що йдуть від точки тяжіння по конічній поверхні.
Схема побудови радіальних складок:
1. Намічаємо трикутник чи іншу форму, яку має даний кусок тканини.
2. Проводимо лінію, яка обмежує ширину складки внизу, для
зигзагоподібного контуру тканин звертаємо увагу на співвідношення висоти
зигзаг і ширини тканини.
3. Будуємо контури згинів складок, звертаючи увагу на паралельність
окремих елементів зигзаг у плавність ліній.
4. Намічаємо вертикальні контури і нижній контур складок (побудова
контурів верху повинна відповідати побудові контурів низу).
5. Після прорисовки контурів умовно визначаємо напрямок світла, яке
падає на складки тканини, і у відповідності з цим намічаємо найбільш світлі і
темні площини на поверхні складок (15-17).
24

26. 6. Створюючи ілюзію об’єму з допомогою світла і тіні, заштриховуємо всі
тіньові місця (мал.).
Мал.15. Приклад зображення радіальних склад.
25

27. Мал.16. Зображення радіальних склад.
26

28. Мал.17.Робота здобувача освіти.
27

29. Практична робота №8.
Тема: «Малювання з натури простого натюрморту з двох предметів за
вибором з драпіровкою».
Мета уроку: набуття навичок грамотного композиційного вирішення
малюнка. Закріплення навичок по зображенню з натури простого
натюрморту з двох предметів з драпіровкою.
Об’єкт постановки: побутові предмети легких комбінованих форм.
Матеріал – олівець.
Вирішення – світлотіньове.
Фон – білий.
Інструкція.
Натюрморт від французької nature mort – мертва натура. На відміну від
малювання живої натури натюрморт складають і зображують для вивчення
властивостей неживої натури, конструктивних особливостей окремих
предметів, а також вивчення фактурних і пластичних властивостей різних
матеріалів
При малюванні з натури (і по пам’яті) окремих предметів засвоюються
основні геометричні форми – куля, циліндр, куб, конус, призма, піраміда так
як, вони лежать в основі форм усіх предметів. Яблуко має форму кулі, груша
– зрізаного конуса;, глечик являє собою складну форму – поєднання кулі з
циліндром і т.д. Тому необхідно розвивати в собі відчуття аналізу всякої
складної форми, щоб звести все її різноманіття до самих простих форм для
більш правильного просторового вирішення об’ємних форм.
Малювати натюрморт спочатку треба з двох-трьох предметів, щоб
краще виразити всі їх пластичні властивості, вибираючи визначену точку
зору, тобто лінію горизонту.
28

30. Один з предметів повинен стати композиційним центром постановки і
виділятися за розмірами і тону. Його слід розміщувати ближче до середини
постановки, а для надання постановці динамічності (рух плям) можна
здвинути вправо чи вліво.
При просторовому вирішенні натюрморту на перший план у вигляді
акценту можна покласти невеликий предмет, який відрізняється по фактурі і
кольору від інших предметів.
Важливу роль в композиції постановки натюрморту має освітлення –
штучне чи природне. Світло може бути боковим, направленим чи розсіяним
(з вікна чи з загальним освітленням). При освітленні натюрморту
направленим світлом спереду чи збоку у предметів з’являється контрастна
світлотінь, при цьому для виділення першого (чи головного) плану можна
закрити частину світла, яке попадає на задній план. При освітленні
натюрморту з вікна (якщо предмети поставлені на підвіконник) буде
силуетне вирішення темного на світлому, і частина кольору буде пропадати,
якщо виконувати натюрморт в кольорі. Тональна різниця у предметів
помітніша при розсіяному світлі.
В учбових натюрмортах підбирають предмети різної тональності, не
поєднуючи в одній постановці тільки світлі чи темні предмети і при цьому
враховуючи форми падаючих тіней.
Спочатку виконують попередні ескізи на невеликих за розмірами
форматах листа різної форми – квадратному, витягнутому в висоту,
покладеному по горизонталі. Обравши найбільш вдалий з ескізів, можна
приступати безпосередньо до малювання.
Розмітивши натюрморт на аркуші, потрібно прослідкувати за
перспективною побудовою, а також передати об’єм при допомозі світлотіні,
підкоряючи всі деталі загальному тональному вирішенню так, щоб в
кінцевому випадку отримати не набір окремих предметів, а цілу композицію.
Важливо навчитися бачити це ціле, а деталі будуть засвоюватися поступово в
процесі роботи.
29

31. Робота над натюрмортом ведеться в чотири прийоми, які логічно
витікають один з одного.
1. Композиційне розміщення предметів на площині аркуша.
Якщо питання композиції попередньо вже були вирішені в ескізах, то
визначена композиція може бути повторена і перенесена на даний формат
аркуша. Якщо ж такого пошуку не було, то зображення компонують прямо
на площині листа, при цьому визначають найбільшу ширину і висоту усієї
постановки, яку зображують, а також приблизну глибину, тобто захід
предметів один на інший.
Після цього намічають три просторових плани.
2. Визначення основних пропорцій і конструктивна побудова з
попереднім уточненням розміщення предметів.
Всю побудову ведуть легкими лініями , і предмети малюють як
прозорими, намічають основи предметів на площині стола.
Якщо об’єм предметів вирішується при допомозі світлотіньового рисунка,
то на другому етапі намічають падаючі та власні тіні предметів, закриваючи
їх злегка тоном.
3. Нанесення світлотіні.
Попередньо вивчивши закономірності розміщення світлотіні на
геометричних тілах, застосуємо ці знання в рисунку побутових предметів. На
відміну від гіпсів, котрі мають тільки тон, у побутових предметів є колір і
тон. Тому при малюванні необхідно їх постійно зрівнювати між собою і
фоном.
Виявляючи матеріальність предметів ( з чого вони виготовлені),
підкреслимо цю різницю штрихом різної величини і чіткості. Виділяємо
передній план в порівнянні з іншими.
30

32. 4. Узагальнення рисунка.
Аналізуючи весь малюнок методом від загального до часткового, від цілої
форми до дрібних деталей тобто, узагальнюючи рисунок, виносимо в тінь те,
що виділяється непотрібною плямою і, навпаки, висвітлюємо ті місця, котрі
служать для конкретизації першого плану, досягаючи таким чином
виразності і цільності рисунка (мал.18,19).
Хід виконання роботи.
1. Ознайомлення з послідовністю малювання натюрморту, що
складається з глечика та прямокутної коробки.
1.1. Передній план.
1.2. Фон.
1.3. Розміщення предметів.
2. Послідовність роботи над малюнком (етапи).
2.1. Усний аналіз форми предметів.
2.2. Побудова лінійного малюнка.
2.3. Передача об’єму і простору тоном.
І етап.
З’ясування , поєднання, яких форм геометричних утворений об’єм глечика
та коробки.
ІІ етап.
Визначення розміщення малюнка на аркуші (композиція) і перехід до
побудови лінійного малюнка натюрморту (знаходження співвідношення між
предметами і форматом аркуша; робота ведеться легкими, ледь помітними
лініями, не застосовуючи гумки; частіше порівнювати малюнок з натурою).
ІІІ етап.
31

33. Тональні відношення і об’єм предметів передаються різними відтінками
(мал.18,19).
Мал.18. Передача об’єму і простору тоном.
32

34. Мал.19. Етапи зображення натюрморту.
Тема: Начерки фігури людини.
Практична робота №9.
Тема: «Побудова фігури дорослої людини за схемою».
Мета уроку: набуття навичок в малюванні схеми основних пропорцій фігури
людини.
Ознайомлення зі схемою побудови фігури людини по канону, в якому
модулем являється висота голови,котра складає 1/8 частину висоти фігури.
Завдання: намалювати схему фігури людини, в яку вписати контур жіночої
фігури.
Формат – А4.
Матеріал – олівець.
33

35. Вирішення – лінійне.
Фон – білий.
Інструкція.
Пропорційна схема чоловічої і жіночої фігури в положенні фас.
Вона будується таким чином: на вертикальній лінії відкладають 8 модулів
(один модуль рівний висоті голови). Від першого модуля вниз будуємо
відрізок, рівний 1/3 модуля, і проводимо лінію плечей, на якій від середини
відкладаємо в обидві сторони рівні величини – по одному модулю – і
ставлять крапки, які позначають кінець плеча (на жіночій фігурі ця величина
дещо менша). Потім ці величини ділять навпіл і вниз проводять вертикалі до
перетину з лінією грудей і талії (через всі крапки на вертикалі проводимо
горизонтальні лінії).
З крапок перетину проводимо вниз від лінії грудей вертикалі до перетину з
лінією стегон. В жіночій фігурі отримані крапки будуть означати ширину
стегон, в чоловічій фігурі ширина стегон дещо вужча.
Ширина шиї рівна 1/4 висоти голови. Довжина руки рівна до середини
стегна. Довжина кисті приблизно рівна 3/4 модуля (висоти голови). Лінія
ліктя приходиться на лінію талії.
Для закріплення матеріалу про пропорційну схему побудови чоловічої і
жіночої фігури (в фас) треба запам’ятати послідовність таких причин таких
вправ:
1. Проводимо вертикаль, на якій відкладаємо 8 модулів ; через отримані
крапки проводимо горизонтальні лінії.
2. Рисуємо овал голови, намічаємо лінію плечей (1/3 частина модуля вниз
від підборіддя).
3. Проводимо лінію талії, плечей, рівня колін і тазу.
34

36. 4. Через середні крапки плеча проводимо вертикальні лінії вниз до лінії
грудей і отримуємо центри грудних залоз.
5. Намічаємо напрямок рук, ніг.
6. Оформляємо фігуру (мал.20).
Мал. 20.Малювання жіночої та чоловічої фігури за пропорційною схемою.
Для закріплення матеріалу про пропорційну схему побудови чоловічої і
жіночої фігури (в фас) треба запам’ятати послідовність таких вправ:
1. Проводимо вертикаль, на якій відкладаємо 8 модулів ; через отримані
крапки проводимо горизонтальні лінії.
35

37. 2. Рисуємо овал голови, намічаємо лінію плечей (1/3 частина модуля вниз
від підборіддя).
3. Проводимо лінію талії, плечей, рівня колін і тазу.
4. Через середні крапки плеча проводимо вертикальні лінії вниз до лінії
грудей і отримуємо центри грудних залоз.
5. Намічаємо напрямок рук, ніг.
6. Оформляємо фігуру (мал.20).
Практична робота №10.
Тема: «Зображення жіночої фігури в різних ракурсах».
Мета уроку: Закріплення набутих навичок в зображеннях швидких начерків
жіночої фігури в різних ракурсах.
Матеріал – олівці (НВ, 2В).
Вирішення – лінійне.
Інструкція до виконання
Послідовність побудови фігури людини з опорою на одну ногу
Мал.21. Пропорційна схема побудови фігури людини з опорою на одну
ногу.
36

38. Проводимо вертикальну лінію через центр тяжіння від яремної ямки до
стопи тієї ноги, на яку людина опирається (мал.21). В цьому випадку (а також
при інших більш складних рухах) середня лінія не співпадає з вертикальною,
яка проходить через центр тяжіння, і напрямок відхилення залежить від
опорної ноги. Лінії плечей і грудей нахилені до лінії стегон, лінія талії
частіше залишається горизонтальною для більшої виразності руху (
положення фас). Чим різкіший нахил ліній одна до одної, тим виразнішою
буде поза. В малюнку модельєра частіше не згладжується цей характерний
рух.
На малюнках показано, як опорна нога фігури прагне до нижнього кута
вертикальної лінії, при цьому проходить зміна осі симетрії фігури. Відносно
цієї лінії відкладають ширину плечей, талії і стегон. Плечі намічають дещо
вужче ширини стегон (у жінок). З’єднують всі лінії, намічаючи торс, ноги і
положення рук.
Послідовність побудови фігури з опорою на дві ноги.
Мал.22. Пропорційна схема побудови фігури з опорою на дві ноги.
37

39. 1. Проводять вертикальну лінію і відкладають на ній відрізок, рівний
висоті всієї фігури (мал.22), ділять його навпіл, знаходять таким чином
середину фігури.
Ділять верхню і нижню частини навпіл і проводять лінії грудей і лінію
коліна. При подальшому діленні всіх частин навпіл отримують відрізки,
рівні 1/8 всієї фігури (одному модулю), і проводять решту всіх
горизонтальних ліній — підборіддя, талії, середини стегон і коліна. Малюють
овал голови. Вниз від підборіддя відкладають 1/3 висоти голови, отримують
лінію плечей і місце яремної ямки, або западини, і через цю крапку
проводять лінію плечей.
2. На лінії плечей по обидві сторони від осі відкладають відрізки, рівні
висоті голови. Розділивши кожен плечовий відрізок навпіл, опускають
перпендикуляри на лінію, відповідну талії, і отримують її ширину (1/4 висоти
голови), ширина стегон дорівнює ширині грудей. Всі отримані відрізки|
сполучають і отримують умовний силует фігури.
(На ескізі фігура зазвичай змальовується дещо видовженою — для додання
стрункості фігурі і збільшення об'єму костюма; для кращого показу костюма
можна змінити схему фігури, подовживши шию і ноги, не міняючи решти
пропорцій фігури.)
3. Промалювавши форму голови із зачіскою, узагальнюють всю фігуру.
Намічають напрямок рук і ніг: довжина руки з кистю доходить до середини
стегна, рівень ліктя приходиться на талію, але якщо рука зігнута в лікті, то
вершина кута згину руки буде вища. Кисті рук і стопи ніг позначають
умовно, шию — дугоподібною лінією.
Вертикальна лінія проходить через центр тяжіння, одночасно збігається з
середньою лінією (віссю симетрії) фігури.
Малювання фігури в повороті
38

40. При малюванні фігури в повороті вісь симетрії зміщується, і видно нерівні
частини фігури. Всі відрізки ширини фігури відкладаються від її середньої
лінії, яка намічається заздалегідь і не збігається з лінією, що позначає центр
тяжіння (мал.23-25).
При повороті у фігури (на ескізі) з одного боку видно овал пройми на рукаві і
частина спини, а з іншої контур грудей. Нахил голови позначають
направленням її осі. Від нахилу голови залежить і малюнок форми шиї (мал.
23, б і в).
Мал. 23. Вживання пропорційних схем для передачі різних рухів (а),
малювання фігури і повороті (б), в літньому платті (в) і верхньому одязі
(г)
Мал.24. Етапи малювання схеми фігури людини в повороті.
39

41. Мал. 25. Схеми різних рухів і поворотів людини.
Послідовність виконання роботи
1. На аркуші паперу скомпонуйте (знайдіть відповідне місце) зображення
постаті людини.
2. Порівняйте її пропорції в цілому.
3. Порівняйте пропорції різних частин тіла людини кожної окремо:
довжину до висоти та ширини. Порівняйте їх між собою (щоб, скажімо, руки
не вийшли довшими за ноги).
40

42. 4. Зверніть увагу на те, де розташований центр тяжіння вашого малюнка,
чи не «падає» ваша модель.
5. Виправте помилки в побудові.
6. Роблячи наступний начерк, зверніть особливу увагу на відмінності між
різними людьми (мал.26-30).
Мал.26. Начерки фігур з натури.
41

43. Мал.27.Начерк жіночої фігури з опорою на одну ногу.
42

44. Мал.28. Начерки жіночої фігури.
43

45. Мал.29. Начерк жіночої фігури в повороті.
44

46. Мал.30.Начерк жіночої фігури.
45

47. Практична робота №11.
Тема: «Зображення чоловічої фігури в різних ракурсах».
Мета уроку: закріплення набутих навичок в зображеннях начерків
чоловічої фігури в різних ракурсах.
Формат – А4.
Матеріал – олівці (НВ, 2В).
Вирішення – лінійне.
Фон – білий.
Інструкція.
Як робити швидкі начерки фігури людини. Найкращим учителем у
малюванні постаті людини була, є і буде натура. Малюючи з натури, не варто
захоплюватися складними постановками, тому що важко розібратися у
складному ракурсі без глибоких спеціальних знань. Роботу над зображенням
постаті людини слід розпочати з начерку (31-34).
Начерками називають швидкі, лаконічні, невеликі за розміром замальовки. У
них передається найсуттєвіше загальне враження від натури без проробки
деталей: характерні пропорції, рухи, індивідуальні особливості. Обминаючи
дрібниці, які відволікають увагу, тобі необхідно «впіймати» основний рух,
відчути рівновагу постаті, простежити, щоб вона не «падала» і не нагадувала
«дерев’яну» ляльку. Потрібно перевірити основні пропорції. Складки одягу
майже ніколи не бувають випадковими: вони підкреслюють статуру та рух
людини.
У начерку потрібно виявити найхарактерніші риси людей, головні тональні
співвідношення. Ти їх добре побачиш, якщо подивишся на натуру трохи
примруженим оком, - усе «другорядне» ніби затуманюється.
46

48. Малюючи фігуру, яка стоїть, особливу увагу слід звертати на рухи плечей,
тулуба, а не тільки рук чи ніг. Фігуру людини, що сидить, потрібно
компонувати разом зі стільцем, кріслом, щоб вона не виглядала підвішеною у
повітрі.
Мал31. Схематичне зображення рухів людини. Розташування центру
ваги.
Мал.32. Приклади начерків.
47

49. Мал.33. Малювання чоловічої фігури з опорою на дві ноги.
Мал.34. Приклади зображення чоловічих фігур в русі.
48

50. Практична робота №12.
Тема: «Зображення дитячої фігури в різних ракурсах».
Мета уроку: закріплення навичок в зображенні швидких начерків дитячої
фігури в різних ракурсах.
Матеріал – олівці (НВ, 2В).
Вирішення – лінійне.
Фон – білий.
Пропорції фігури дітей.
У дітей пропорції постійно змінюються в процесі зростання, тому
діти об'єднані в такі вікові групи.
І — від 1,0 до 3,0 років
ІІ — » 3,5 » 7,5 »
ІІІ — » 8 » 11 »
ІV — » 12 » 14»
V — » 12 » 14»
У пропорціях даних вікових груп можуть бути окремі відхилення. Так, у
дітей 1...3 років (ясельний вік) висота голови відноситься до довжини тіла як
1:4 або 1:4,5, шия у міру зростання поступово подовжується, чому плечі
стають нижчими і ширшими, живіт досить опуклий, лопатки виступають,
хребет зігнутий, а постава має деяке відхилення назад. До чотирьох років
дитина стає стрункішою, ноги подовжуються, грудна клітка товщає,
опуклість живота зменшується. Відбувається зміна пропорцій і висота голови
відноситься до довжини тіла як 1:5 або 1:5,5 (4...7 років).
49

51. Мал.35.Пропорції дітей (дівчатка).
У молодших школярів (7... 11 років) фігура знов перетворюється: стає
стрункішою за рахунок подовження ніг, зникає опуклість живота,
намічається талія. Висота голови відноситься до довжини всього тіла як 1:6
або 1:6,5.
З віком (у 11...14 років) у дітей поступово виявляються статеві відмінності,
хлопчики по фігурі починають відрізнятися від дівчаток. Дівчатка
починають швидко формуватися в 12... 13 років, хлопчики в 13... 14. Висота
голови в тих і інших відноситься до довжини тіла як 1:7 або 1:7,5. У дівчаток
з'являється округлість грудей, стають ширшими стегна, виявляється лінія
талії. У хлопчиків розширюються плечі, таз стає вужчим, ноги
подовжуються, а пропорції в цілому наближаються до дорослих.
Наступна сама старша група дітей — підлітки (14... 16 років). Пропорції тіла
підлітків подібні до дорослих. Висота голови відноситься до довжини тіла як
1:7,5 або 1:8. При цьому руки і ноги ще тонкі, а тулуб, в порівнянні з
дорослою фігурою, короткий. Все це робить фігуру підлітка легкою і
стрункою (мал.35).
50

52. На мал.36 показана пропорційна схема побудови дитячої фігури, а на мал.37 –
схема малювання дитячих моделей одягу.
Мал.36. Малювання фігури дитини за схемою.
Мал.37. Схема малювання дитячих моделей одягу.
51

53. Тема: Ескізування моделей одягу.
Практична робота №13.
Тема: «Малювання елементів одягу на бюсті (манекені)».
Мета уроку: виконання замальовок комірів та різноманітних покроїв рукавів
з урахуванням пропорцій і опорних точок фігури людини. Засвоєння
послідовності в роботі над малюнками деталей одягу;
Послідовність виконання малюнка: намітка пропорційної схеми, визначення
положення і характеру середньої лінії фігури, визначення контуру деталей
одягу.
Малювання деталей (комірів, рукавів і т.д.).
Завдання: виконання деталей одягу моделей на пропорційній схемі фігури
людини.
Формат – А4.
Матеріал – олівець.
Вирішення – лінійне.
Послідовність виконання роботи
Для набуття необхідних навиків і знань процес малювання моделей одягу
ділиться на ряд логічно пов’язаних етапів: малювання елементів одягу,
малювання окремих видів одягу, малювання моделей на фігурі людини.
Малювання елементів одягу.
При виконанні малюнків моделей одягу велике значення має правильне
зображення її елементів: застібок, комірів, рукавів, кокеток і т.д.
Малювання елементів одягу почнемо з застібок. Як при малюванні моделей
одягу, так і при малюванні її елементів враховується принцип симетрії, отже,
52

54. при малюванні застібок ми будемо орієнтуватися на вертикальну вісь
симетрії торса-манекена. В моделях з центральною застібкою ґудзики
розміщуються по цій лінії, а лінія борту трохи зміщується в сторону
(мал.38).
Мал.38.Побудова малюнка центральної застібки: а – з розміткою
гудзиків, при фронтальному положенні манекена; б – при невеликому
повороті манекена; в – розмітка петель на ліфі в моделі з центральною
застібкою.
В моделях зі зміщеною застібкою лінії бортів розміщуються на однаковій
відстані по обидві сторони від осі симетрії. Паралельно лініям бортів
намічаються лінії розміщення гудзиків (мал.39).
Мал.39. Малюнок зміщеної застібки: а – при фронтальному положенні; б
– в повороті манекена.
53

55. В моделях з асиметричною застібкою лінія борта може бути розміщена
паралельно вертикальній осі симетрії чи під кутом до неї. При нанесенні лінії
борта на малюнку слід враховувати її розміщення відносно плеча і талії. При
нанесенні розміщення гудзиків верхній ґудзик не повинен розміщуватися
надто низько, інакше кут борта буде погано прилягати до ліфа( мал.40).
Мал.40. Малюнки асиметричної застібки: а – лінія борта розміщується
під кутом до осі симетрії; б – лінія борта паралельна осі симетрії
При малюванні лінії борта і застібки необхідно враховувати наступні
моменти:
Відстань від краю борта до вертикальної лінії осі (іншими словами, величина
заходу) залежить від діаметра гудзиків; чим більший ґудзик, тим більша
величина заходу;
Місце розташування ґудзиків позначається хрестиками;
При розмітці розміщення петель лінія довжини петлі трохи заходить за
вертикальну вісь симетрії (мал.39,40).
При малюванні моделі з планкою на ліфі лінія петель розміщується
вертикально.
54

56. При малюванні коміра слід звертати увагу на те, що він облягає шию, а не
лежить на лінії плеча. Таким чином, необхідно враховувати ступінь
прилягання коміра до шиї, глибину відкриття горловини і ширину вирізу
горловини.
Малюнки комірів виконують досить умовно на відміну від намальованих
комірів і інших деталей з натури, де є зміни в самому малюнку. Лінійна чи
графічна (лінія чи пляма) подача малюнка вимагає площинного вирішення,
світлотіньовий малюнок дає об’ємну форму, але також (чітко обмежені
плями, тіні, напівтони і світла).В жіночому одязі вузол – горловина комір
грає важливу декоративну роль.
Комір – одна з найбільш виразних деталей жіночого одягу. Він значно
частіше змінюється, ніж інші, більш крупні деталі.
Комір несе інформацію про новизну моди, про модний напрямок в цілому.
За принципом побудови коміри можна розділити на три групи:
• Коміри до виробів з застібкою до верху (стійка, відкладні і відкладні зі
стійкою);
• Коміри до виробів із відкритою горловиною (з відворотами борту);
• Плосколежачі і «фантазі».
Форма коміра залежить від моделі, комір повинен відповідати її основним
деталям.
Сучасна мода пропонує коміри чітких і виразних форм. Коміри можуть бути
різних форм: на видовженій горловині будуються і замальовуються коміри
піджачної форми, типу «шалі», «матроських», «апаш», на розширеній по лінії
плечей горловині – коміри м’якої форми, а також «хомутики» чи «стійки»;
на звичайній горловині – вшивні коміри.
1. Послідовність малювання комірів.
55

57. Малюнки комірів виконують досить умовно на відміну від намальованих
комірів і інших деталей з натури, де є зміни в самому малюнку (мал.41-43).
Лінійна чи графічна (лінія чи пляма) подача малюнка вимагає площинного
вирішення, світлотіньовий малюнок дає об’ємну форму, але також (чітко
обмежені плями, тіні, напівтони і світла).
1.1. Визначити глибину вирізу по відношенню до лінії грудей і від мітити
необхідну точку на середній лінії місцерозташування гудзиків.
1.2. Виконати зарисовку верхньої частини коміра, яка переходить в лінію
відльоту.
1.3. Намалювати комір (кути коміра, видиму частину його нижнього краю).
1.4. Намалювати другу половину коміра, строго дотримуючись принципу
симетрії.
1.5. Надати малюнку закінченого вигляду, показати місцерозташування
оздоблювальної строчки, намалювати гудзики, петлі і т.д.
Мал.41. Етапи малювання коміра в моделях з застібкою доверху
56

58. Мал.42. Етапи малювання коміра піджачного типу:
а – з центральною застібкою – на жіночій моделі, в фронтальному
положення манекена; б – з центральною і зміщеною застібками – на
чоловічій моделі, при повороті манекена.
Мал. 43. Приклади малювання коміра «стійка» (а,б,в,г) і «хомутик» (д).
57

59. 3. Рукав.
Мал.44. Різні фасони рукавів
Крім силуету та форми, одяг характеризує крій, тобто тип конструкції
окремих видів виробів, який визначається способом з’єднання рукава з ліфом
виробу (мал.44,45).
Крій виробу з вшивними рукавами справедливо вважається постійним
представником моди протягом багатьох десятиліть. Характерною
особливістю цього крою є лінія пройми, яка своєю формою відповідає
обрисам перерізу руки по плечовій точці. Окат рукава з’єднується з проймою
по замкнутому контуру.
Крій реглан характеризується своєрідною побудовою лінії пройми та рукава.
Уся плечова частина виробу заповнюється рукавом. Верхні кінці деталей
рукава зливаються з лінією горловини. Сюди ж у вигляді плавних кривих
підводяться контури лінії пройми.
Для крою з суцільнокроєними рукавами характерна конструкція ліфа, в якій
рукав проектується як єдине ціле із спинкою і пілочкою виробу.
Суцільнокроєний рукав зручний для створення плавної або м’якоокруглої
форми плеча.
58

60. Мал.45. Рукави з манжетами
3. Послідовність малювання рукавів.
3.1. Малювання рукавів починати з проведення зовнішніх ліній
3.2. Визначити довжину рукаві, фасон і крій.
3.3. Малюючи вшивний рукав, необхідно звернути увагу на з’єднання
рукава з виробом.
3.4. Виконуючи малюнки інших рукавів слід виходити із малюнка
вшивного рукава.
4. Рукави малюють в такій послідовності:
4.1. Вшивні рукави з різноманітним наповненням вверху,
різноманітної довжини і з різноманітним оформленням внизу рукава.
4.2. Цільнокроєний рукав різноманітного оформлення.
4.3. Рукав реглан.
4.4. Рукави, складні за оформленням.
Малюнки рукавів і т.д. виконують досить умовно на відміну від
намальованих рукавів і інших деталей з натури, де є зміни в самому
малюнку. Лінійна чи графічна (лінія чи пляма) подача малюнка
вимагає площинного вирішення, світлотіньовий малюнок дає об’ємну
59

61. форму, але також умовну (чітко обмежені плями тіні, напівтони і
світла).
Практична робота №14.
Тема: «Виконання ескізів моделей одягу за власним задумом в різних
ракурсах».
Мета уроку: малювання ескізів моделей одягу з урахуванням пропорцій і
опорних точок фігури людини. Засвоєння послідовності в роботі над
малюнком моделей одягу.
Завдання: виконання замальовок моделей одягу за власним задумом в різних
ракурсах.
Матеріал і розмір – за вибором здобувачів освіти.
Вирішення – лінійне.
Інструкція.
Малювання ескізів моделей жіночого одягу
При малюванні моделей, жіночого одягу використовують любі схеми –
пропорції бюста, торсів-манекенів або фігури людини.
При використанні схеми бюста людини малюють послідовно спочатку
коміри різних конструкцій, компонуючи їх таким чином, щоб точно
дотримувалась центральна вісь симетрії (при повороті або в фас). Деталь, яку
намічають, компонують з однаковою відстанню в обидві сторони від осі
симетрії (положення фас) і з скороченням в об’ємі при повороті на ¾ в ту і
другу сторони.
При побудові і малюванні комірів і рукавів може застосовуватися схема
бюста і торса-манекена.
60

62. Рукава малюють в такій послідовності:
1 – вшивні рукави з різним наповненням вверху, різної довжини і з різним
оформленням в низу рукава;
2 – суцільнокроєний рукав різного оформлення;
3 – рукав реглан;
4 – рукави, складні за оформленням.
Малюнки комірів, рукаві і т.д. виконують досить умовно на відміну від
намальованих комірів і інших деталей з натури, де є зміна точностей в
самому малюнку. Лінійна чи графічна (лінія і пляма) подача малюнка має на
увазі площинне рішення, світлотіньовий малюнок дає об’ємну форму, але
також умовним (чітко розмежені плями тіні, напівтіні і світла) оформленням
внизу рукава;
Малювання моделей одягу ведеться послідовно:
1 – загальне розміщення (компоновка) моделей на аркуші, вибір моделі
(верхньої чи легкої групи), силуету, поєднання деталі з моделлю в цілому;
2 - побудова торса-манекена чи фігури людини у визначеному повороті за
схемою;
3 – побудова моделі сукні, костюма, пальто, обраного силуету;
4 – розміщення деталі (коміри, рукави, манжети, кишені, застібки і т.і.) на
основній силуетній формі;
5 – нанесення декоративного оздоблення моделі;
6 – позначення всіх тонів майбутньої моделі у чорно-білому або
кольоровому виконанні (мал.46-52).
61

63. Мал.46. Замальовки моделей одягу з натури на фігурах людей.
Мал.47.Приклад виконання малюнків в кольорі.
62

64. Мал.48.Малювання моделей одягу на фігурах за уявою.
Мал.49. Начерки моделей одягу з натури.
63

65. Мал.50. Начерки моделей одягу на фігурах людей з натури.
Мал.51.Начерки моделей одягу з натури.
64

66. Мал.52. Приклади замальовок моделей одягу на фігурі.
65

67. КВАЛІФІКАЦІЯ: КРАВЕЦЬ 2-3 РОЗРЯД.
Модуль «КРВ – 3.2» Виготовлення поясних виробів.
КРВ – 3.2.2 Виготовлення штанів
Тема. Виконання робочих та творчих ескізів штанів.
Практична робота №15.
Тема: «Виконання робочих ескізів різних моделей штанів».
Мета уроку: навчитися зображувати робочі ескізи штанів з урахуванням
пропорцій і опорних точок фігури людини. Засвоювати послідовності в
роботі над малюнками деталей одягу.
Завдання: виконання замальовок різних моделей штанів з використанням
пропорційної схеми фігури людини.
Формат – А4.
Матеріал – олівець.
Вирішення – лінійне.
Інструкція до виконання.
Штани відносяться до поясного типу одягу, тому для виконання малюнків
використовують схематичне зображення нижньої частини фігури людини –
від лінії талії до лінії ступнів (мал.53,54).
Виконуючи малюнок штанів, проводимо вертикальну лінію і відкладаємо
опорні точки на лініях талії, стегон і низу. Лінію низу визначаємо відносно
лінії колін. Намічаємо силует штанів і виявляємо їх членування по вертикалі
горизонталі. Потім уточнюємо пропорції штанів і деталей.
На заключному етапі надаємо малюнку закінченого вигляду.
66

68. При малюванні штанів необхідно відмітити опорні точки на лінії талії і
стегон, а також на лінії колін (ширина колін) і лінії низу.
Послідовність виконання роботи.
1. Малювання штанів (особливості виконання малюнків) з
використанням пропорційної схеми фігури людини (особливості оформлення
лінії низу) (мал.53).
1.1. Побудова лінії талії, стегон, середини стегон, лінії низу.
1.2. Визначення ширини штанів по лінії талії, стегон, лінії низу.
1.3. Оформлення лінії низу штанів (оформлення лінії низу штанів,брюк,
запрасованих на кант).
Мал.53. Виконання ескізу штанів за пропорційною схемою.
67

69. Мал.54. Приклади ескізів штанів, виконаних за пропорційною схемою.
Практична робота №16.
Тема: «Виконання творчого ескізу моделі штанів».
Мета уроку: навчитися виконувати творчі ескізи штанів з урахуванням
пропорцій і опорних точок фігури людини. Засвоювати послідовності в
роботі над малюнками деталей одягу.
Завдання: виконання творчий ескіз моделі штанів.
Формат – А4.
Матеріал і розмір – за вибором здобувачів освіти.
Вирішення – лінійне, декоративне (мал.55-59).
68

70. Мал.55. Приклад виконання творчого ескізу штанів.
69

71. Мал.56. Робота здобувача освіти.
70

72. Мал.57 Робота здобувача освіти.
71

73. Мал.58. Приклад творчого ескізу моделі здобувача освіти.
72

74. Мал.59.Приклад ескізу моделі одягу здобувача освіти.
73

75. Модуль «КРВ – 3.3»
Виготовлення виробів платтяно-блузочного асортименту нескладної
технологічної обробки
КРВ – 3.3.1 Виготовлення сукні нескладної технологічної обробки
Тема. Виготовлення сукні нескладної технологічної обробки.
Практична робота №17.
Тема: «Виконання робочих ескізів різних моделей суконь».
Мета уроку: навчитися виконувати робочі ескізи різних моделей суконь з
урахуванням пропорцій і опорних точок фігури людини. Засвоювати
послідовності в роботі над малюнками деталей одягу.
Завдання: виконання замальовок різних моделей суконь з використанням
пропорційної схеми фігури людини.
Формат – А4.
Матеріал – олівець.
Вирішення – лінійне.
Інструкція.
Послідовність виконання роботи.
Малювання моделей ескізу сукні виконується послідовно, етапами, у
відповідності з принципом «від загального до конкретного». Спочатку
визначаємо силует моделі, пропорційне співвідношення її членувань (по
горизонталі і вертикалі), а також співвідношення довжини виробу до його
ширини. Потім намічаємо деталі моделі (комір, кишені, кокетки, складки і
т.д.) і промальовуємо їх. Далі надаємо малюнку закінченого вигляду (мал.60-
61).
74

76. При малюванні моделі сукні, ми орієнтуємось на вісь симетрії, відносно якої
розміщуються конструктивні і декоративні лінії і елементи моделі. Також
необхідно продумати композицію малюнка на аркуші, так як із-за невдалого
розміщення малюнок буде невигідно дивитися (мал.39-44).
Мал.60. Приклад виконання ескізу сукні за пропорційною семою.
Мал.61. Ескіз сукні.
75

77. Практична робота №18.
Тема: «Виконання творчого ескізу моделі сукні».
Мета уроку: навчитися виконувати творчий ескіз моделі сукні з
урахуванням пропорцій і опорних точок фігури людини. Засвоювати
послідовності в роботі над малюнками деталей одягу.
Завдання: виконання творчого ескізу сукні з використанням пропорційної
схеми фігури людини.
Формат – А4.
Матеріал і розмір – за вибором здобувачів освіти.
Вирішення – лінійне, декоративне.
Малювання творчого ескізу моделі сукні.
При малюванні моделі жіночої сукні використовують любі схеми –
пропорції бюста, торсів-манекенів або фігури людини.
При використанні схеми бюста людини малюють послідовно спочатку
коміри різних конструкцій, компонуючи їх таким чином, щоб точно
дотримувалась центральна вісь симетрії (при повороті або в фас). Деталь, яку
намічають, компонують з однаковою відстанню в обидві сторони від осі
симетрії (положення фас) і з скороченням в об’ємі при повороті на ¾ в ту і
другу сторони.
Малювання моделі сукні ведеться послідовно:
1 – загальне розміщення (компоновка) моделі сукні на аркуші, вибір
силуету, зв’язування деталі з моделлю в цілому;
2 - побудова торса-манекена чи фігури людини у визначеному повороті за
схемою;
76

78. 3 – побудова моделі сукні обраного силуету;
4 – розміщення деталі (коміри, рукави, манжети, кишені, застібки і т.д.) на
основній силуетній формі;
5 – нанесення декоративного оздоблення моделі;
6 – позначення всіх тонів майбутньої моделі у чорно-білому або
кольоровому виконанні (мал.62-69).
Мал.62. Ескізи моделей суконь, виконаних за пропорційною схемою.
Мал.63. Малюнок моделі сукні, виконаний на основі пропорційної схеми.
77

79. Мал.64.Творчий ескіз сукні.
78

80. Мал.65.Творчий ескіз сукні.
79

81. Мал.66.Творчий ескіз сукні.
80

82. Мал.68.Творчий ескіз здобувача освіти.
81

83. Мал.69.Робота здобувача освіти.
82

84. КРВ – 3.3.2 Виготовлення халату нескладної технологічної обробки
Тема. Виконання робочих та творчих ескізів халатів.
Практична робота №19.
Тема: «Виконання робочих ескізів різних моделей халатів».
Мета уроку: навчитися виконувати робочі ескізи різних моделей халатів з
урахуванням пропорцій і опорних точок фігури людини. Засвоювати
послідовності в роботі над малюнками деталей одягу.
Завдання: виконання замальовок різних моделей халатів з використанням
пропорційної схеми фігури людини.
Формат – А4.
Матеріал – олівець.
Вирішення – лінійне.
Інструкція.
Послідовність виконання ескізу халату.
Малювання моделей ескізу халату виконується послідовно, етапами, у
відповідності з принципом «від загального до конкретного». Спочатку
визначаємо силует моделі, пропорційне співвідношення її членувань (по
горизонталі і вертикалі), а також співвідношення довжини виробу до його
ширини. Потім намічаємо деталі моделі (комір, кишені, кокетки, складки і
т.д.) і промальовуємо їх. Далі надаємо малюнку закінченого вигляду (мал.70).
При малюванні моделі халату, ми орієнтуємось на вісь симетрії, відносно
якої розміщуються конструктивні і декоративні лінії і елементи моделі.
Також необхідно продумати композицію малюнка на аркуші, так як із-за
невдалого розміщення малюнок буде невигідно дивитися.
83

85. Халати відносяться до плечових виробів, тому для їх виконання потрібно
схематичне зображення торса людини. Послідовність малювання халатів
підлягає загальній схемі і представлена на мал.70,71.
Мал.70.Технічний малюнок халату.
84

86. Мал.71.Приклад технічного малюнка халату.
85

87. Практична робота №20.
Тема: «Виконання творчого ескізу моделі халату».
Мета уроку: навчитися зображувати творчий ескіз моделі халату з
урахуванням пропорцій і опорних точок фігури людини. Засвоювати
послідовності в роботі над малюнками деталей одягу.
Завдання: виконання творчого ескізу халату з використанням пропорційної
схеми фігури людини.
Формат – А4.
Матеріал і розмір – за вибором здобувачів освіти.
Вирішення – лінійне, декоративне.
Інструкція.
Послідовність виконання творчого ескізу моделі халату.
Малювання моделей одягу ведеться послідовно:
1. Загальне розміщення (компоновка) моделі халату на листі, вибір
силуету, поєднання деталі з моделлю в цілому (мал.72,73,74).
2. Побудова торсу – манекена чи фігури людини у визначеному повороті
за схемою.
3. Побудова моделі халату обраного силуету.
4. Розміщення деталі (коміри, рукави, манжети, кишені, застібки і т.д.) на
основній силуетній формі.
5. Нанесення декоративного оздоблення моделі.
86

88. Мал.72. Робота здобувача освіти.
87

89. Мал..73.Приклад зображення переду і спинки халату.
Мал.74.Приклад зображення переду і спинки халату.
88