До вашої уваги історія про українську письменницю, громадську діячку, членкиню Українського ПЕН, лауреатку премії Конрада-Коженьовського – Вікторію Амеліну, яка з початку повномасштабного вторгнення долучилася до громадської організації Truth Hounds. Вікторія разом із командою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України. Але війна жорстоко обірвала її життя…

1. «Слова і кулі»
Вікторія
Амеліна

2.  Вікторія Юріївна Амеліна (у дівоцтві Шаламай) – українська
письменниця та громадська діячка, лавреатка премії Конрада.
 Народилася 1 січня 1986 року у Львові.
 У 14 років разом з батьком емігрувала до Канади, однак скоро
повернулася в Україну.
 Отримала ступінь магістра комп'ютерних технологій у НУ «Львівська
політехніка» (2007 рік).
 Працювала програмістом та керівником у міжнародних IT компаніях.
 У 2014 році Вікторія Амеліна дебютувала в літературі з романом
«Синдром листопаду, або Homo Compatiens», що вийшов у
видавництві «Discursus».
 Лавреатка національної премії Коронація Слова 2014 року за лірику.
 У листопаді 2015року Вікторія Амеліна призупинила кар'єру в IT
заради письменницької діяльності.
 Брала участь у таких заходах і міжнародних фестивалях як Форум
Видавців у Львові, Міжнародний фестиваль оповідання
«Intermezzo» у Вінниці, фестиваль «Read My World» в Амстердамі.
 Два її англомовні есеї – Nothing Bad Has Ever Happened («Нічого
лихого ще не ставалося») та Homo Oblivious («Людина безпам’ятна»)
– передрукували ірландські видання, Irish Times та Dublin Review of
Books.

3.  У 2016 році одразу дві книжки Вікторії Амеліної стали призерами
конкурсу, оголошеного Міжнародним фестивалем «Запорізька
книжкова толока – 2016 рік»: роман «Синдром листопаду, або Homo
Compatiens» у номінації «Українська художня література. Проза»,
«Хтось, Або Водяне Серце» – у номінації «Дитяча література».
 «Дім для Дома» визнано найкращою українською прозовою книгою
2017 року на фестивалі Запорізька Книжкова Толока.
 Багато подорожувала світом, від Тибету до Кремнієвої долини. Час
від часу публікувала колонки в інтернет-газеті Збруч.
 2021 року Вікторія стала лавреаткою літературної премії ім.
Джозефа Конрада-Коженьовського.
 Того ж року вона заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль
в однойменному селищі Бахмутського району Донеччини.

4.  У вересні 2022 року саме Вікторія Амеліна знайшла захований в саду
щоденник закатованого росіянами Володимира Вакуленка в
селі Капитолівка на Ізюмщині.
 Пізніше Амеліна представляла спадщину Вакуленка в харківському
Літмузеї. Вона багато приділяла часу документуванню воєнних
злочинів, дослідженню війни.
 Твори Амеліної перекладені та опубліковані польською, чеською,
німецькою, нідерландською та англійською мовами. Нещодавно
роман «Дім для Дома» було перекладено іспанською.
 Під час повномасштабної війни Вікторія займалася і адвокаційною
роботою: зверталася до урядів інших країн із закликом про зброю
для України, вимагала справедливості та створення спеціального
міжнародного трибуналу для всіх винуватців воєнних злочинів проти
України.
 Амеліна розпочала роботу над першою нон-фікшн книжкою
англійською мовою «War and Justice Diary: Looking at Women Looking
at War». Невдовзі твір має вийти друком за кордоном.

5. 27 червня була поранена під час ракетного
обстрілу Краматорська росією. Вона саме
обідала в кафе з колумбійськими
письменником Гектором Абадом, політиком
Серхіо Харамільйо та журналісткою
Каталіною Гомес, коли росіяни влаштували
атаку. Усі, крім Вікторії, отримали легкі
поранення. Попри зусилля лікарів, 1 липня
2023 року Вікторія Амеліна померла від
отриманих ран в лікарні в Дніпрі.
У письменниці залишився 10-річний син.

6. Костя – пересічний українець, продукт
нашого часу, прихильнішого до тих, хто вміє
адаптуватися до швидких змін і не надто
переймається почуттями оточуючих. Забути
найдорожче, вижити в дитбудинку й серед
ділків 90-х, аби стати врешті «нормальною
людиною» з доброю роботою і крутим авто
– ось шлях Кості, якщо не всієї країни. Що
для такого «героя нашого часу» Майдан?
Та підзаголовок роману, «Homo Compatiens»,
що з латини перекладається як «людина,
яка співчуває», підказує: головному герою
не вдасться сховатися в зоні комфорту.
Разом із ним ми проживемо далекі аварії,
війни і революції, як свої власні, аби врешті
побачити революцію в Києві і зробити вибір...

7. Головний герой цієї книжки – Хтось.
І щоб дізнатися, хто ж він насправді,
йому доведеться постаратися:
навчитися читати, знайти команду
однодумців і разом втілювати мрії.
Весела і дуже красива історія для
найменших про ту задачку, яку їм
самим зовсім скоро доведеться
вирішувати: хто я і яка моя мрія?
А трапилася ця історія у великому
акваріумі, великому й круглому, як
наша планета...

8. Ека —
Ека – маленький екскаватор. Але пригоди
в нього великі, часом – світового масштабу.
Він, мов справжній супергерой, може
занапастити чи врятувати світ. Ека любить
розповідати про свої дивовижні пригоди:
як вичерпав ковшем пів моря, як зірвав із неба
зірку, як ледь не викрав айсберг у Антарктиді.
Ека дуже хоче бути корисним. То святому
Миколаю допоможе, то скелет динозавра
в музей привезе, то врятує від знищення
улюблений парк. Можливо, як відомий барон
Мюнхгаузен, Ека трішечки перебільшує
у своїх е-е-есторіях? Але на те вони й
«Е-е-есторії екскаватора Еки» – кумедні
історії найбалакучішого екскаватора в світі.

9. Смішний пудель на ім’я Дом розповідає
нам історію родини – старого полковника
та кількох поколінь жінок. І пес, і люди
почуваються ніяково у невеличкій львівській
квартирі, де жив раніше... Яка різниця хто?
Камені не розкажуть. Або розкажуть – якщо
маєш собаче чуття. Та хіба є історії, які
допоможуть – полковнику зі сходу України
чи хоча б його псові – нарешті відчути себе
вдома у Львові 90-х?
Здається, до чужої скрині вже ніколи не
підібрати ключа. Вже ніколи не відпустити
штурвал винищувача. Ніколи ні пес, ні стіни
не приймуть нових господарів. Але буває,
чужа таємниця виявляється й твоєю також.
І, можливо, героям цієї історії таки вдасться
віднайти дім.

10. Iван Андрусяк, Оксана Луцишина,
Вікторія Амеліна «Лялька. Оповідання
про дитинство» – збірка короткої
прози сучасних українських
письменників. Ці твори
– яскраві та щемкі, ніжні, а часом
й болісні. Вони про світ дитинності,
коли все бачиться й сприймається
так по-особливому. 13 різних історій
про час і стан, коли лялька – найліпша
приятелька,

11. Тамара Гундорова, Ярослав Грицак,
Вікторія Амеліна «Це зробила вона»
Ми звикли захоплюватися жінками,
але скільки з них українок? Думаєте
в Україні таких немає, або їх зовсім
мало? Тоді відкрийте це видання. У ньому,
під однією обкладинкою зібрані історії
наших землячок: талановитих, успішних
і сильних. Воно покликане вивести на
світло жіночий внесок в історію України,
який відбувається століттями… Ця
невелика книга розхитує гендерні
стереотипи і сформовані суспільні
підвалини. Вчить тому, що жінка може
добитися всього чого хоче, незалежно
від сфери діяльності. Жінки зробили
багато, але багато їх звершень ще попереду.

12. Імена українок, без яких світ був би не
таким прекрасним і різномаїтим, як ми
його знаємо, незліченні. Наші героїні
робили великі відкриття, впливали на
перебіг історії та світову культуру,
досягали виняткового успіху, служили
людям і людству, любили. Натхненне
вдалою формулою книжки «Це зробила
вона», «Видавництво» створило другий
том видання. Іще понад сто авторок
і авторів, ілюстраторок та ілюстраторів
долучилися до амбітної мети – представити
читацтву історії й образи непересічних
українських жінок, якими ми їх іще не
знали.

13. «Великий роман про війну не має бути один, цих історій має бути
багато. Наша сила – у різноманітності, багатоголоссі історій, треба
збирати всі свідчення, розповіді. Такою горизонтальною стане
наша література. У масштабах країни ми очікуємо, що люди
звертатимуться не лише до психотерапевтів, але й до мистецтва. І
дуже важливо, аби зв'язок між тими, хто творить культуру, та
тими, хто її споживає, налагодився», – так говорила Вікторія
Амеліна влітку 2022 року під час дискусії учасників і учасниць
Українського ПЕН у Kharkiv Media.

14. «На цьому фото я.
Я українська письменниця.
У мене на сумці портрети
великих українських поетів.
Я маю такий вигляд, ніби
я мала б фотографувати
книги, мистецтво та свого
маленького сина.
Але я документую воєнні
злочини Росії і слухаю звуки
обстрілів, а не вірші. Чому?
#StopRussiaNow», – писала
Вікторія Амеліна.

15. .
Восени Віка мала їхати в Париж. На престижну
стипендію Колумбійського університету її відібрали з
тисяч кандидатів, щоб писати документальну книжку
про війну, про жінок, які пишуть про війну.

17. «Нині у світі побільшало темряви»:
Ірландський ПЕН про загибель
Вікторії Амеліної
«Ми приголомшені й шоковані звісткою про загибель відомої
української письменниці та правозахисниці Вікторії Амеліної від
російської ракетної атаки на популярний ресторан у Краматорську
27 червня 2023 року. Вікторія була нашою дорогою подругою
і колежанкою. Кілька разів вона приїздила в Дублін. Усі, хто знав
її, читав її тексти, слухав її промови, були зворушені і вражені її словами
та її особистістю. У жовтні 2022 року, на події Ірландського ПЕН
у театрі Smock Alley під час Дублінського фестивалю мистецтв і прав
людини, вона виголосила пронизливу й сильну промову про російське
вторгнення у її рідну країну та про намагання росії знищити всі сліди
української культури. Говорила вона й про книжку, над якою саме
працювала – War and Justice Diary: Looking at Women Looking at
War («Щоденник війни та справедливості: дивлячись на жінок, які
дивляться на війну») – і про свою роботу як документаторки воєнних
злочинів у складі правозахисної організації Truth Hounds».

18. Філіп Сендс каже, що загибель Вікторії «стала символом безжальної,
жахливої війни, яку розв’язали люди, що без жодних докорів сумління
ґвалтують основні засади людяності. Вікторія Амеліна пішла, але
назавжди залишиться серед нас: її цінності втілені в гідності, яку вона
уособлювала, та відповідальності, якої прагнула. Вбивство Вікторії
– це страшний злочин, і в пам’ять про неї ми повинні з новою силою
домагатися безкомпромісної відповідальності для тих, хто влаштовує
такі жахіття в країні, яку вона так пристрасно й талановито любила».
Пол Малдун пише: «Будьмо чесні: це не був нещасний випадок. Для
цього удару по цивільному об’єкту була використана високоточна
ракета. Це воєнний злочин у чистому вигляді».