2. 2
Відомче видання:
навчально - методичний центр професійно - технічної освіти у Рівненській
області.
Матеріали обговорено на засіданні методичної комісії викладачів
гуманітарних дисциплін.
Рекомендовано до видання навчально – методичною радою НМЦ ПТО
(протокол №6 від 19.06.2008 р.)
Відповідальний за випуск:
викладач української мови та літератури – В.І. Смолій
викладач української мови та літератури – М.М. Лемещук
методист – Н.В. Цюбко
Вище професійне училище №29 смт. Володимирець.
Комп’ютерний набір: С.О. Рижа
Дизайн оформлення: Н.А. Мирончук.
Читачам пропонується познайомитися з стислою біографією та
літературною спадщиною поетів і письменників Володимиреччини.
Ця збірка стане у пригоді для проведення уроків та позакласних заходів з
української літератури.
Призначена для учнів, викладачів та всіх, хто захоплюється літературою.
Дорогий друже!
Чи бачив ти у вечірню пору зорі над нашим поліським краєм?
Ні? А ми, та автори цих поезій, бачили і подовгу милувалися ними.
Ми відкрили для себе такий чарівний, такий незбагненно – таємничий світ,
ім’я якому – Поезія.
Тож у цій збірочці під назвою « Література рідного краю» ми
зустрінемося з авторами - поетами і прозаїками, які трудяться в різних
сферах нашого чудового поліського краю під назвою Володимиреччина.. Автори
3. 3
цієї збірочки повідають тобі про красу нашого вічно зеленого краю, його минуле
і сучасне.
Вступ
В училищі діє літературна студія «Поезія душі», в якій
беруть участь талановиті учні, які пишуть вірші про любов
до Батьківщини, мови, до рідного краю, найдорожчої людини
– матері, оспівують людські почуття. Минулого року студія
видала збірочку віршів учнів.
Такі заходи допоможуть молоді шанувати, любити, вивчати
рідне слово.
Отже, навчаючи мови і літератури, ми викладачі
професійно – технічного училища, ставимо завдання: дати
учням певні знання, пробудити в них жадобу до знань,
прагнення вийти за рамки уроку – читати, досліджувати,
думати, складати вірші. Від культури вчителя залежить
уміння запалити вогонь в душі учня.
Засідання літературної студії « Поезія душі»
5. 5
Переможець конкурсу ім. Петра Яцика у
2007 році з викладачем
Читання і обговорення творів
письменників Володимиреччини
6. 6
Михайло Андрійович
Дубов
Народився 23 листопада
1958 року в Красносілля
Володимирецького району на
Рівненщині. Батьки в нього
були простими селянами.
Навчався Михайло в
восьмирічній Зеленівській
школі. Йшовши до школи, він
вже знав всі букви, розповідав
вірші і дуже радів, що йде у
перший клас. Михайло
захоплювався футболом.
Десь у шостому класі
починає потроху писати. Всіх в
сім’ї це трохи дивувало. Мати
також, бувало, зітхне: „Чи з
нашим щастям-то? Он яка бідність!...”.
„...Михайло ще з дитинства набирався сил і наснаги з любові до
дітей, до своєї вчительської праці, до мудрого животворящого слова.
Не шкодував себе. Щедро дарував талант учителя й журналіста, й
поета людям. Тим і жив, не чекаючи ні від кого подяки...” –
розповідає його сестра В.А. Горецька.
Після школи закінчив Рівненський педінститут. Одружився.
Викладав українську мову та літературу в Зеленівський восьмирічній
школі Володимирецького району. Кожний його урок був пізнанням,
знахідкою, осмисленням і відкриттям нових імен і талантів.
„Як найдорожче, як реліквію, бережемо шкільні фотокартки. Бо
ж назавжди увійшов Михайло Андрійович у серця своїх учнів, у
життя нашої школи, посіявши там зерна мудрості. Ми пишаємося,
що жили поруч з ним, працювали і творили. І віримо: його життєва
зоря згасла, але зоря його творчості ще довго-довго світитиме
людям.” – розповідає О.Кулакова, вчителька Зеленівської школи.
З 1990 року працював кореспондентом газети „Рівне”, очолював
обласне літературне об’єднання. Був автором журналів „Малятко”,
7. 7
„Барвінок”, „Перець”, „Дзвін”, „Українська мова та література в школі”.
Його посмертно було прийнято до Спілки письменників України.
22 січня 1991 року Михайло Андрійович Дубов помер.
Дивлячись на цю вольову людину, ми й самі хотіли бути схожими
на М.Дубова. Мабуть, йому, як і кожній людині, хотілося й чогось
свого, того, що не дає спокою, бентежить душу, ятрить серце.
Окремими виданнями вийшли поетичні книги „Сонячний
годинник”(1991) та „Вербниця”(1991).
Довіра
З’явилася на світ неначе повік по ньому іти.
Щасливих годин в безумстві такім втрачаємо лік…
Подумаймо все ж: ну як від димів давких вберегти
Довіру весни, довіру небес, довіру землі?
Витаємо ми в лихій крутизні змагнічених бур,
Здається, ось – ось покличуть і нас зірок голоси…
На дотик впізнай, на смак не забудь, ну хто б ти не був,
Довіру води, довіру сльози, довіру роси.
Хай щербиться хліб, хай вищає ліс, хай глибша ріка,
Щоб їх таїну підступний лейкоз живцем не підтяв…
Пребуде лише в відкритих серцях, очах і руках
Довіра стебла, довіра крила, довіра життя.
2 грудня 1982 року
Пам’ять
Передзим’я… Блакить попрощалася вже з журавлями, -
То пам’ять.
В підмурівок оселі вмостився останній той камінь, -
То пам’ять.
Тягне син рученята благально і певно до мами, -
То пам’ять.
Зацвітають сади, що плекались твоїми руками, -
То пам’ять.
На граніті голосить вогонь за вдову, за сестру і за маму, -
Споконвічна – довічна то пам’ять.
8. 8
Доля
Арсенові Левовичу
Запливаю в холодний сум
Тихоплинним німим прибоєм.
Я не вірю в порожню красу,
Я не вірю в порожню долю.
Хай зав’язну в пустельну журбу,
Заметуть мене сніг і бурі.
Я не відаю слова «був»,
Як мене ще нема, то буду.
Хай надія – сліпий каганець –
Мене з мороку ледве кличе, -
Не скиглю, що це кінець,
Ні вогонь мій іще не вичах.
Я у свого життя не раб,
Не ходжу я навшпиньки світом,
А якщо і згорю, мов зоря,
Хай вам буде на пам’ять світло!..
27 листопада 1981 року
***
Ще так мій сад не цвів ніколи,
Ще так ніколи не тяжів!..
Близькі й далекі виднокола
П’янка наповнила свіжінь.
Вже кожна бджілка наносила
Медів цілющих до осель.
Вдихнеш – і дихати не сила:
Заплющиш очі - плине все.
Мовляв, живи – і не печалься…
Прилігши в трави за вікном,
Спивай терпке оте причастя,
Поки не стало полином.
9 травня 1990 року
9. 9
Осінь
Дими над полями, густі важкокрилі дими
Влягаються плавно, немов у тривалій облозі…
І тільки безхмар’я і ще голубінь вишини
Підкреслюють чітко: це не лихоліття, а осінь.
Дими над полями, густі важкокрилі дими
Міражно будують химерні якісь візерунки…
Вдивляйся в цей спокій, але і почути зумій,
Як трепетно дзвонять легкі павутиночки – струнки
Дими над полями, густі важкокрилі дими,
І сонце застигло, неначе на вічній іконі.
Це так недалеко торкнутися знову зими,
Лиш літа отого, лиш літа такого - ніколи.
Дими над полями, густі важкокрилі дими,
Якими пропахла остання жива бадилина…
У синім сплетінні ніяк не збагнути, де ми?..
І де вони – хата, земля, небеса, Україна?..
Дими над полями, останні осінні дими…
25 вересня 1987 року
Цвіт
Цвіте картопля, висвячена червнем,
Цвіте, зайнявшись тихо, як від свічки.
І пригасають всі сусіди чемно
У відблиску непоказної квітки.
Цвіте картопля. Цей молочний накип
Аж піниться у вариві зеленім…
Я певен, що світлішої ознаки
Не знайдеш в цім живому гобелені.
Цвіте картопля. Цвіту – на півсвіту,
Який не спопеліє, не прочахне.
А від межі – ячмінь, пшениця, жито…
І не збагнеш, що більше хлібом пахне.
Косовиця
Рослина торкнулась рослини
Й погасла в набряклій траві…
І вже загоряється синьо,
Малинно, оранжево світ.
10. 10
А ці ось дзвіночками стали
І будять усіх, що є сил…
В тих – повні зіниці кришталю,
Який дожидає коси.
Роса до роси – росиця,
Пройдешся – і губиться слід…
А луг, наче біла світлиця,
Де тільки збирається люд.
Вальс
Закутана стежка у теплу хустину зими,
Якою вертаю у затишок сонного саду…
Втрачаю надію, що можу зустріти в цю мить
Загубленим мріям терпку чи солодку розраду.
О де ви, маестро?.. Я хочу побачити вас, -
Та простір холодний хапаю сліпими руками…
Назустріч, як лебідь, неквапом з’являється вальс,
Тріпочеться серце найвищою нотою гами.
Жахається музика, наче побитим крилом…
Навіщо ви, люди, це диво у зали замкнули?..
Я жду тебе, вальсе, як тихо без тебе було б,
Самотньо і страшно на дні реактивного гулу.
…Стою і мовчу, не сполохаю марева дим.
Я вірю в музику, в зло аніскільки не вірю…
Я тут залишуся, не хочу нікуди іти,
Я ждатиму довго ласкавого ніжного звіра.
9 квітня 1983 року
Котики
Не вірте, котики, не вірте, -
Це спровокований обман…
Який це березень, чи квітень?..
Це – лютий, холодно, зима.
Принишкли котики, поблідли
В цій білокровній білизні,
Мов сироти, нещасні, бідні,
Горнулися до рук мені.
А я не знав, як їх зігріти
У наготі дерев, кущів…
Нам так хотілося зустріти
Пришестя весняних дощів!
29 січня 1984 року
11. 11
***
Такі мої думки збурунені, мов хвилі,
Згуртовують вночі глибинища душі…
А що як розірвуть загати слабосилі –
Й гряде дев’ятий вал у пристані чужі.
Як можу, пінний герц вгамовую недремно,
Хоч і мої давно розмиті береги,
Однак, поки в очах не стане зовсім темно,
Я втримаю в собі думок галопний гін.
Коли ж на сотий день діждусь од бурі спину,
(Ні, ще у напівсні ввижатиметься шал!)
Хтось прийде і знайде малесеньку перлину,
Що вивергла із дна знесилена душа.
6 вересня 1990 року
Засипана криниця
…її засипали трактором меліоратори,
бо «заважала» проводити осушення.
(Із райгазети)
Це тільки так здається, що дрібниця,
Це тільки так здається, що дарма…
Жила собі при шляхові криниця,
Ну а тепер не знайдете, нема…
Ні – ні, це не здається і не сниться,
Була віки, при шляхові жила…
Сюди любили падати зірниці
Прямісінько із неба в плесо джерела.
Воно так довго – тяжко помирало
В конвульсіях, присипане живцем…
Стежина на в’язку ятриву рану
Горнулась деревієм, чебрецем.
Невидимо по краплі ще сочилось
Оце розкаламучене життя,
Останньою сукрівицею збігло,
Лишивши накип спінений в житах…
Ліниво ворон викаркнув на груші,
Туман поплівся пастись у вівсі…
Меліоруйте, братці…Тільки душі
Зросить хоч краплю залишіть для всіх.
7 грудня 1986 року
12. 12
Постоли
Вони тепер висять, мов оберіг
Моєї посивілої хатини…
У них віки проторував мій рід –
Увесь від мого прадіда до сина.
Тепер не модне, та й не до лиця
Оте химерне плетиво в’язове.
А в нім свій рід від сина до отця –
Митець горнила, перевесла, слова.
Так і жили: свитина й постоли,
Та ще пів шапки, витканої вітром…
Не постоли із лика, а сто лих, -
Казали незлобиво і нехитро.
Вони тепер висять, мов оберіг
І пам’яті, й любові, і скорботи.
Хто тільки раз у них топтав моріг,
Той землю не забуде вже на дотик.
23 квітня 1984 року
Чорне
Стільки зелені, стільки цвіт,
А краса яка, - честь весні!..
Та чомусь солов’я зустріти
Вже давно не дається мені.
Де ти, сонця жаданий вісник,
За тобою скучив же край?..
А над гаєм зловтішно висне,
Тишу крає стозвуке «кар-р-р…»
Похилили дерева віти,
Мовчки терплять нахабну чернь,
Що шугає тут чорним вітром,
Навіває холодний щем.
…Що мене ще чекає у світі:
Чорний хліб, чорний дим, чорний день?
Тільки б, доле моя, не чорніти
Чорним вороном між людей.
11 квітня 1983 року
13. 13
Коло
Народилася дитина…
Цей маленький чоловічок
(Поки мама ще безсила)
Заливається плачем
Але ж це не означає,
Що його стезя довічно
Буде всіяна бідою
Чи нещастям потече.
Полишає світ людина…
Сива віхола на скронях
Переповнилася світлом,
Спалахнула – і згаса…
Але раптом на останок –
Аж сахнувсь од вікон сонях! –
Вийшла, дзенькнувши об вії,
Холодіюча сльоза…
2 серпня 1988 року
Перший сніг
Що за дивна пора, ця безмежна і чиста пороша!..
Що за дивна пора – первозданний грудневий розмай!..
На які пелюстки нагадала це свято ворожка?..
На мої береги заступа її світлість зима.
Це не просто зима…Це ще там, за вікном, не хурделить,
Лиш повітря тремке навздогін камертонно дзвенить.
Обривається вниз білосніжний крилатий метелик,
Обминаючи небо, летить, і летить, і летить…
Дві долоні навстріч: п’ятірня з напівсонного клена
І моя – аж пашить, дожидається мить палахку.
І пливе, і пливе це створіння, таке незалежне,
Загоряється враз на останнім живому литку.
Мені біло стає в цім кружлянні, густім, невагомім,
Мені світло стає, як вдихаю грудневу жагу…
Підставляю під сніжинок розсипаний гомін,
Наче день свій найперший на білому світі живу.
Вишня
Така любов, така всевишня!..
І відбула, і відцвіла…
Виходить заміж скромна Вишня
За Клена з іншого села.
14. 14
Така любов, така чарівна!..
І на тобі: прощай, прости…
Ждав Ясен на свою царівну,
А на поріг зійшли свати.
Така любов, така велична!..
І жухне цвіт, і гасне цвіт…
Земля – матуся журить вічі,
І батько Сад умить поблід.
Така любов, така поемна,
Такого красеня – й звела!..
Лише щаслива наречена
Взяла і вдруге зацвіла.
5 квітня 1981 року
***
Не розцвіла – і вже зав’яла,
Не розгорілася – і згаса
Любові непокірна з’ява,
Немов сльоза.
Не брунька вже і не листочок,
Упала крапля - а не дощ…
Ніхто не звів і не наврочив, -
Чому ж не вдвох?
Не розлучалися – розминулись,
І бачили – не зберегли.
На перехрестях спільних вулиць
Образ вузли.
Перекипіло все - і збігло,
Було і наче не було…
І стало раптом біло-біло –
Чи біль, чи зло?
Переболіло…Збігло…Біло…
***
Коли вертають з вирію лелеки,
Тепло зронивши в свіжій талині,
Пульсуючи то важко, а то легко,
Неспокій прокидається в мені.
15. 15
Коли здригається кожна деревина
Й задихає на вічному посту,
Мені здається: я обіч стежини
Корінчиком тонесеньким зросту.
Коли у світанкове суголосся
Мене уже ніхто не дозове,
Я вірю, що мою весну чи осінь
Пташа або листочок доживе.
2 січня 1988 року.
До матері
Усе життя я учився,
А зрозумів за дні:
До мами найперше мчишся,
Коли ти в якійсь біді.
Радься з нею при стрічах,
Подумки і в листах,
Радься, коли малий ще,
І – доживши до ста.
І не бідуй: негоже,
Дорослий ти недарма.
Радься... Мати поможе.
Передчуття
Чого розхвилювалося ти,
Серце,
Не проганяєш (свій) неспокій, біль?
Твій друг так часто
в вірності клянеться.
Що я про зраду думаю
все більш...
Хоч і її вже нема.
***
Говорить чоловічок
Про людяність.
Я слухаю його,
Ледь-ледь встигаючи
за думкою бігом,
І думаю про це
при кожній стрічі.
Не стане Чоловіком чоловічок.
***
По причині чи без причини,
Може, з радості, може, з горя ,-
Я не можу, як плаче дружина...
не жаліється... не говорить...
так було вже колись: наша мати
одиноко всі виплаче сльози...
„А ви, діти, не бачте... не знайте...
Не потруджуйте серце і розум...”
Час невпинний життя переінакшив,
Тільки неньки від щастя більш плачуть,
16. 16
Іван Степанович
СИДОРЧИК
Народився 11 вересня 1955 року в
селі Ромейки Володимирецького району
на Рівненщині.
Після закінчення місцевої школи та
Лубенського медичного училища - у
1975 -77 роках служив у армії, де
працював за фахом у хірургічному
відділенні одного з військових шпита-
лів Групи Радянських Військ у тодішній
Німецькій Демократичній Республіці.
Опісля працював фельдшером,
завідувачем фельдшерського пункту в
рідному селі, а ще пізніше, з 1981 року -
на посаді помічника санітарного лікаря
з гігієни праці в санітарній службі на
рівненському Атомобуді. У 1987 році
брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Ще з шкільних років пробує писати вірші та прозу. Ним написані та
видрукувані окремими виданнями збірки віршів "Сповідь любов'ю", "На святі
смутку", „Паморозь", "Застільна розмова", "Скрипка для осені", "Поросль".
"Сполоханий грім" - нова книжка віршів автора, в котру ввійшли твори кількох
останніх років.
Іван Степанович Сидорчик - член Національної Спілки письменників
України, делегат 4-го (пам'ятного, під відкритим небом ) з'їзду НСПУ, що
відбувся в Києві на початку 2004 року.
Для чого в світ оцей приходим?
Щось роздобути, чи ... згубить?
Сліпа надія, в позолоті,
Ще наче б кличе, пломенить.
Та, слідом випершись нагору,
Таки завважую крізь біль
Лиш дикий смуток - символ горя
На долі чорному гербі.
Й хоч як старайся – не здогадатись,
У чім предивний сенс буття.
Хоча чомусь щаслива ж мати,
Коли народжує дитя?!!
17. 17
***********************
Замало нас батожили, братове,
Здирали шкуру і топили лій, —
Коли ми, нерозумні, премо знову
Шукати ярма воленьці своїй.
А може, через те й терплячі стали,
Набралися волячої снаги,
Що інколи, було, і нам вручала
Імперія - на інших! - батоги?!
Й, блаженні духом, сіючи наругу,
Між схожими, не на своїм возу,
Вподобали й собі ми роль катюги,
З нещасних вибиваючи сльозу?..
Усе іще надіючись до щастя
Допхатись на неправедній козі?!
Хоча за все, за все колись воздасться -
Й дурному пану, і його слузі!..
*******************
Болить у мені Україна
Кривавим засиллям подій.
Я в пам'яті не на гостинах,
Я - із головою у ній.
Й не треба осмикувать, брате,
Наскільки б в душі не здрібнів,
Всіх тих, хто розламує грати
-Дарунок імперських катів,
Що били й за пісню, й за слово,
Глумились та сіяли страх
І люд, як порожню полову,
Розвіювали по світах.
Ногами по душах топтались,
Та й досі ще луплять під пах, —
Аби їх Росія здіймалась
І далі на наших кістках.
Тож стогне, болить Україна
Кривавим засиллям подій;
Я в пам'яті не по коліна,
Я - з головою у ній!..
18. 18
*****************
Навіщо ницим рідна мова?
Щоб гризла, що у холуях?!
Байдужість, дике безголов'я
Двоглава вигріла змія.
Вдовбала всім науку "ту ще",
Де презнайоме слово "Дай!" –
І на московській загребуще, -
Лише долоню простягай.
І простягають. І хапають –
Прибрали все до пазурів.
Та ще й гуртом Вкраїну лають,
Що та в пошані в трударів...
************
Торгували лісом - аж тріски летіли,
Й завелись доляри, як і у людей.
А сьогодні раптом вийти захотілось
Прогулятись гаєм - тільки ж де він?
Де?! Де були дерева - лиш пеньки похмурі
Зиркають у душу. Й оправдань нема.
Нудить заробіток у продажній шкурі,
Набіга пустельна, з-під сокир, зима...
Й що чекає завтра? Як поясним дітям?
Хто повірить в щирість нашої сльози,
Коли все - на долар, все — в облудних сітях,
І немає місця розуму й красі?!!
В ПОШУКАХ БУРШТИНУ...
Скрізь порили. Насвинячили. –
Здайся, земле - віддай бурштин!.. –
Нагорьоване ж - пропиячили.
Й залишилися, хлопці, ... з чим?!
Позатикано вуха ватою -
Не достукатись до душі...
Совість, зваблена грошенятами,
В очі глянути не спішить.
Ще ховає сумну пустеленьку
Неподолана міць вина. І прозріння -
що ті метелики В голубім капкані вікна.
Та мине все. Колись розлітиться.
Долю висвятять знов дощі.
І захочемо похвалитися,
Тільки ...чим?!
19. 19
*****************
І знов село. Думкам у серці тісно,
Хоч куца ніч ховає вже зірки.
І аніде ні вогника, ні пісні –
Лиш край шинка ще бродять пияки.
Сердешні, знову щось не поділили, -
То б'ються, то цілуються гуртом.
Все - як було! Банально і безкрило
Встає нове століття за вікном.
Й крізь злидні душ, в полоні бур'янища,
Страшна зневіра полум'ям пече.
Зітха село. И читає часом ...вірші,
Окроплені чорнобильським дощем...
РОМЕЙКИ
Ой Ромейки мої, соловейки, -
В вічних клопотах рідне село.
Відлітають літа помаленьку.
Ми ж - пригадуєм, як то було.
Ті стежки, де ходили - згубились.
Де й не думалось - нині нові.
О, які тут надії іскрились!
Ну а дійсність - що сум з-під брови.
Лише злидням цей край не затісний,
Що з Чорнобилем на зелен - квіт.
І не знати, яку то вже пісню
Доля вибрала нам в заповіт.
Й чи співаєм, чи вже лиш зітхаєм,
Коли згадуєм, як то було?
Хоч веселка, ген, знову вбирає
Комусь в барви святочні село.
Й будуть знову співать соловейки
В тих, де нам ще любилось, садах.
Ой поліська глибинко, Ромейки,
Сув'язь дум, що течуть, як вода!..
************
Сонце засяяло в маминій хаті,
Діти зійшлися їй шану віддати.
Тільки те сонце скорботне, аж синє, –
Бо вже матуся лежить в домовині.
Руки згорнула і вже не зітхає.
І ні до чого їй діла немає.
20. 20
Вибачте, людоньки, думайте, діти,
Як вам, нещасним, без матері жити,
Перебирати осіннє латаття.
Сонце зажурене в маминій хаті…
***********
Горить благенька свічечка, горить –
Говорить з Богом перед образами.
В душі бентежним спомином щемить
За рано так померлими батьками.
Їм – не озватись. Отож, може, я
За них зітхання видихну вустами.
А день безхмарний так уже сія,
Мов і не зна, як то без тата й мами…
Українці мої, незрадливими душами щирі,
Де нас доля ганя упродовж здичавілих віків ?!
Все несе і несе по азійських пісках та сибірах,
Між колючих дротів, під глухий передзвін кандалів.
То до волі веде, то у найми до власного ката.
Вибиває з нас розум в добу поржавілих шабель,
Та, глузуючи, вчить, щоб трималися «крайньої хати»,
В котрій для багатьох уже душу ніхто не шкребе.
Й полином забуття забиває мізки потемнілі,
І, урісши в ярмо, ми б до решти себе прокляли, -
Та у чесних серцях – як зоря – ще відвага лишилась,
Що виводила нас безоглядно з ганьби і хули.
І на страх ворогам з забуття повертала вам вдачу,
Тихо приспану десь. І під свист отих самих шабель,
Переплавлену в нас, хоч здавалось вже й ворон не кряче,
По впокорених душах. І ми впізнавали себе.
І укотре з біди піднімались, ставали собою,
Обнімалися щиро, схилившись, як ті прапори,
Що будили наш дух, ждучи благословення до бою,
Й дивом вражений світ споглядав за тим дійством з гори.
Українці мої, калинова надіє і доле,
Ще, я вірю, нас ждуть і в весняній веселості дні,
Т а не даймо судьбі з нами гратись в перекотиполе,
Й ненажерливій тлі кидать славоньку нашу до ніг.
21. 21
Українці мої, земляки що по крові й по духу,
Нас – багато і мало. І серце пронизує біль.
Не схиляймося більш, не даваймо себе на наругу, -
Щоб не плакали знов, посхилявши чуби у журбі.
У своє майбуття йдімо врівні з усім Божим світом, -
Досить поводирів неумитих з не наших країв,
Що сміються лишень, як на них ми умієм робити,
І нічого для нас не придумали, окрім київ.
Бо розлюбим себе, проклянемо – і вже не полюбим
Бо зневажим себе, й не зведемось ніколи з колін.
Українці мої!.. – шепчуть ще розхвильовано губи, -
В вас – надія моя. Вам пошана моя і уклін…
Українці мої!..
* * * * * * *
Нема де веселикам сісти -
Немає місця для гнізда.
Було село, а нині – місто
У вись бетонами зліта.
В життя шумами увірвалось,
Перетоптавши спориші.
Але душі цього замало -
Немає прихисту душі!
Рида Вараш в годину пізню
Віконцями останніх хат.
Було село, а нині місто, -
Вогні сліпучі мерехтять.
Де в світі невблаганно – тісним,
Щось совість в пам'яті пита.
Де вже веселикам не сісти –
Немає місця для гнізда…
* * * * * * *
Чого ви, друзі, раптом зажурилися ?-
Можливо, я вам смутку завдаю,
Коли, мов зоря, що покотилася,
Думками вашу душу дістаю?..
22. 22
А час тихцем тіка ходою шпаркою,
Крилом з очей збиваючи сльозу.
Не згадуйте мене лише за чаркою,
А пам’ятайте і по тверезу.
Бо ми лише в гурті чогось та значимо,
Бо в роздріб нам таки мала ціна.
Й дарма самонадію нам присмачувать
На роздоріжжях келихом вина!...
Чого товаришечки, зажурилися? –
Можливо, я вам смутку завдаю,
Коли в вогні зорі, що покотилася,
Бува, вбачаю доленьку свою?..
* * * * * * *
Яка довга зима!
Нескінченна мовчанка. А смуток –
Й ці сніги перевершить,
що раптом ввесь світ замели.
Та за почуттям
ця страшна, незбагненна спокута ?-
бо сніги то розтануть,
а душі ж – загаснуть в імлі.
Їм би в небо – до мрій!
А тут доля обламує крила.
Їм би сад весняний,
що хмеліє під спів солов’їв,
А гірка суєта
їм. глузуючи, шлях перекрила,
І припнула тайком
до своїх – в чортопхаях – возів.
І вони вже повзуть
у її невеселім обозі,
Що ввесь час вимага
на кострища і ці почуття.
Яка довга зима!
Скільки снігу в безсніжній дорозі.
Скільки смутку в душі,
що зітха й очі тре, мов дитя!..
23. 23
Катрук
Іван Степанович
Іван Степанович Катрук народився 15
жовтня 1945 року в селі Нетреба
Володимирецького району Рівненської
області. Закінчив Дубнівське культосвітнє
училище. З 1967 року працює
бібліотекарем у рідному селі.
Друкується у районній, обласній та
республіканській пресі.
Бажання
Життя моє - секунда
В плині вічності.
Одна, коротка неповторна
мить.
Вона промчиться з швидкістю
космічною,
Падучею зорею пролетить.
І згасне день нескінченою
казкою,
І реквієм скорботи затрубить.
Тож хочеться когось зігріти
ласкою
Тож хочеться добро комусь зробить.
Людей багато.
Та усіх не знатиму.
Ніколи й не зустріну у житті.
Але я хочу піснею крилатою
Хоч краплю щастя всім їх принести.
Твої калинні очі
Твої калинні очі мені сняться.
Твоя весна в моїх блукає снах
Мені вже двадцять шість,
Тобі – сімнадцять.
24. 24
Та я люблю тебе, бо ти - одна.
Одна на цілий світ.
Ось ти проходиш,
Комусь смієшся, ледь тремтять уста.
А моє серце місця не знаходить,
І його мучить мука золота.
Не йди. Спинись! Хіба не відчуваєш.
Яких тортурів задаєш мені,
Коли смієшся, чи когось стрічаєш,
А я стою пониклий в стороні.
Для мене світ погасне й заніміє.
Якщо твоєї ласки не діждусь.
Моя любов, життя моє, Маріє,
Червона руть в голубім саду.
Прийди хоч раз, і сонця світлі ріки
Моє стражденне серце оживлять
І буду я щасливим вже довіку
Щасливим і багатим, як земля.
І розкажу тобі зелену казку
І повезу в пісень своїх едем.
Ти ж подаруй мені хвилинку ласки.
А та хвилинка буде вічним днем.
Кредо
Поетом бути – це уміти бачить,
Як бродить сік у прожилках листа.
Поетом бути – ц е для мене значить
Робота каторжна, поденна, нелегка
Писати так, щоб хоч один рядочок
У серце людям глибоко запав.
Щоб слів моїх серпанковий віночок
Не зник безслідно, даром не пропав.
Словами, хай не дуже й голосними,
Творить літопис нашого життя.
Іти вперед дорогами ясними,
Боротися за краще майбуття.
Писати так, щоб люди хвилювались.
Сміялися чи плакали коли.
Хвалили б там або критикували,
Та щоб лише байдужі не були.
В цім сенс буття. І я надію маю
25. 25
В своїм житті такі ключі знайти,
Якими людські душі відкривають –
Ключі любові, ласки й доброти.
Людині
Людино, ти живеш на світі.
Отож живи, а не існуй!
Ти любиш сонце, любиш квіти,
Ти любиш працю і весну.
Ти хочеш щастя, хочеш дружби,
Ти хочеш в мирі вічно жить,
Стояти в совісті на службі,
Людей любов’ю дорожить.
Тобі земне все гарне й миле,
Бо ти – володар на землі.
Ти маєш розум, маєш силу,
Ненавидиш ти сили злі.
Ти можеш сонце загасити,
Планету кинути в пітьму.
Але ти хочеш жити
Без сліз, без горя і без мук.
Ти всьому світові радієш,
Робити хочеш всім добро.
Ти про життя у небі мрієш,
Бо ти ж є всесвіту король.
Ти до зірок летиш в ракеті,
Не любиш спокою і сну.
Лиш раз живеш на цій планеті –
Тож проживи, не проіснуй!
Хліб
Знов над ланами владарює липень,
І щедрим даром хвилять пшениці.
Знов комбайнер, спітнілий, розігрітий,
Стиска янтарний колос у руці.
26. 26
Як він чекав цієї ось години!
Як на світанні у поля ходив!
І хліб дозрів, і за кермо машини
З бентеженістю в серці хлопець сів.
Повів на поле він свого комбайна,
І вирвалася радість із грудей:
«О, здрастуй, ниво, щедра, урожайна,
Вам, рідні колосочки, добрий день!
До вас прийшов я в цю годину світлу.
Я вас плекав, леліяв, доглядав.
Спасибі сонцю, і дощам, і вітру,
Тобі спасибі, земле молода!
Це ви допомогли мені зростити
Такий багатий, щедрий урожай.
Приймай Вкраїно, серцем обігрітий
Наш хліборобський пишний коровай».
*******
А Володимирець увесь
Засипаний вишневим цвітом.
Під синім куполом небес
Немов пливе з весни у літо.
Мов білі шатра - паруси
Розіпнуті над цілим містом.
Від тої світлої краси
На серці гарно й урочисто
Іду, вдихаю аромат
О, неповторнії хвилини!
Все місто, мов суцільний сад,
Кипить цвітінням біло пінним.
Стрічаю радісних людей.
Усі усміхнені, веселі.
І пісня рветься із грудей,
І щастям повняться оселі.
А солов’ї на всі лади
Щебечуть ніжно так і довго.
Цвітуть розбуйнені сади -
І все на світі буде добре!
27. 27
Хутка
Єва Кузьмівна
Єва Кузьмівна Хутка народилася 1942
року в смт. Володимирець,
Рівненської області.
З квітня 1965 року почалася трудова
біографія журналістки в районній
газеті. Багаторічна робота відповідального
секретаря районної газети принесла їй
визнання: вона член Національної Спілки
журналістів України, шанована людина,
любляча матір.
Єва Кузьмівна перебуває на
заслуженому відпочинку.
Приходять часи натхнення і жінка
береться за перо, і народжуються твори…
Дорога до осені
Перший жовтий листочок
Заяснів край порога.
Той кленовий провісник –
Ніби в осінь дорога.
Я візьму його в руки,
Наче золото ніжне, -
Мов у зрілість місточок,
Що давно мене кличе.
Та проглянуло сонце,
Розійшлися хмарини:
Буде бабине літо
Ще теплом мене гріти.
Срібні струни заграють
Мелодійно. чарівно,
І мені нагадають
Листопад той предивний.
Як була молодою,
Як безжурно сміялась.
І як доля зрадливо до мене оберталась.
Перший жовтий листочок
Прилетів до порога.
Це у зрілість місточок,
Це у осінь дорога…
28. 28
Яка це була любов!.. Ніжна, немовби сама весна, коли первоцвіти прямо з-під
снігу відкриваються негаданому теплу. Світла, як сонячний промінчик, який
розсіює нічну темінь і розкривається назустріч ранковій порі.
Може, тому, що перша. Може, тому, що взаємна –– ще з шкільної парти, коли
про почуття, що зароджувалися у юних серцях, говорили лише погляди, несміливі
дотики рук…
Починаючи з першого класу, вони завжди ходили разом, бо й жили неподалік
один від одного. Сашко часто підносив Наталиного портфеля, захищав її від
хлопчаків, яким чомусь кортіло потягнути за кінчик пишної русявої коси.
Промайнули прекрасні шкільні роки. З маленького бутона розцвіла прекрасна
троянда: справжню красунею стала Наталка. Під стать їй ї Сашко був –– високий,
стрункий, вродливий. Скільки дівчат танули від його одного погляду, коли
приходив у сільський клуб на дискотеку!
Та в нього була вона, єдина. Хіба мав ще хтось такі очі? Люблячі, вірні,
віддані. То що йому інші, коли прикипів усім серцем до цієї чарівної і доброї
дівчини?
Буйно цвіла калина і розсипала в повітрі солодкуваті пахощі, коли йшли вони
до вінчання –– минуло тоді Наталі сімнадцять. Мабуть, не знайшлося в селі
людини, яка б не раділа їхній молодості, їхньому щастю. Коли вийшли з церкви,
Сашко підхопив свою тендітну дружину і поніс на руках –– назустріч їхньому
новому дню, новому життю.
Все у них ладилось, все у них гарно було. І свекруха не могла натішитись
молоденькою невісткою, і Наталя знайшла в Олені Степанівні другу маму.
Ще більше поріднив сім’ю маленький Віталик.
Другі пологи були в Наталії важкими. Хлопчик народився здоровим, але вона
довго хворіла, до того ж лікарі винесли невтішний вирок –– більше дітей у неї не
буде.
Чи не відтоді появилась маленька тріщина у їхньому подружньому житті?
Зовні ніби все було, як раніше. Та невдовзі стали до Наталі доходити чутки, що
бачили Олександра з Валентиною. Раз. І вдруге… Ох, як не хотіла вірити в це
Наталія! Не могла повірити! До того ж, попри всі прогнози лікарів, відчула під
серцем третю дитинку. А там і дівчинку народила –– гарненьку таку, з голубими, як
у неї, очима.
Проте розколина, що з’явилась у сім’ї, росла і незабаром перетворилась у
прірву –– Олександр все більше віддалявся від дружини, дітей, а невдовзі зовсім
перейшов до Валентини, майже вдвічі молодшої за нього.
Для Наталі це стало величезною трагедією. Довго не могла оговтатись від
жорстокої зради коханого. Соромно було дивитись людям у вічі. Ніби то вона була
винна, що не стало в дітей батька, а в неї –– чоловіка.
Так закінчилась прекрасна казка про кохання. Натомість прийшла реальність:
як жити, піднімати синів і донечку –– без спеціальності, без роботи та й ще з
тяжким моральним тягарем у душі. І плакала - обливалась жіноча душа гіркими
сльозами.
29. 29
Діти підростали, обласкані її материнською любов’ю. восени вже й Алінку
відвела до школи. І знову боляче защеміло серце від того, що її не проводжав тато,
як усіх первачків. Одне радувало: росли всі троє слухняними, добре вчилися, були
гарними помічниками.
Від свекрухи не пішла. Хіба вона винна в тому, що сталося? Ось так і ділили
разом усі житейські проблеми. Влаштувалася на роботу. Заочно вступила до
інституту, щоб надолужити прогаяне. Життя почало набувати якогось сенсу.
Та, як кажуть, біда не одна по світу ходить –– Олена Степанівна почала
втрачати зір, а згодом і зовсім осліпла. І хоч мала четверо дітей, єдиною її донькою,
розрадою, поміччю стала Наталка. Доглядає, як рідну, годує з ложки.
Кажуть, на операцію потрібно дві тисячі. Наталка не в змозі сама їх зібрати, а
діти свекрушині поки ще не пізно, чомусь не поспішають допомогти матері.
Інколи навідується Олександр. Дров нарубає, походить по подвір’ю і
повертається до нової сім’ї –– там у нього вже підростає донечка. Чи щасливий він?
Чи щаслива з ним Валентина, яка розбила сім’ю, збудувавши на руїнах свою. Чи
довго триватиме така любов?
Життя розсудить. Розсудить час. І, можливо, ще зацвіте калина в Наталиному
житті та подарує їй нову долю –– прихильну і незрадливу. Хоч вона і досі кохає
свого Сашка.
30. 30
На східній околиці села стоїть маленька хатина. Туманами підбита,
сонцем прикрита, примостилася на горбочку, відкрита всім вітрам, дощам, не
захищена бодай деревцем - яблунькою. Тут пройшли молоді літа Орисі, її весни
злинули, тут і золоту осінь свого життя зустріла.
Коли вийшла заміж, батько допоміг звести цю «врем’янку», яка й досі, ось
уже двадцять п’ять літ, слугує її житлом. Думалось, збудують собі молодята згодом
новий дім. Та подружнє життя не склалось в Орисі. Отож і будинку не збудувала,
про який мріялось, і садочка не посадила за безконечними клопотами, навіть
огорожі не поставила –– не до того було.
Двоє синів сама піднімала, а вони постійно потребували маминої уваги і
підтримки. Працювала дояркою в колгоспі. Ні світ, ні зоря бігла щодень на ферму,
порала своїх корівок, білим пахучим шумовинням наповнювала бідони.
Повернувшись, швиденько готувала Сергієві та Миколці сніданок, випроводжала до
школи. Сама ж, нашвидку перекусивши, порала своє хазяйство, величенький город.
О, тут у неї завжди був порядок: гарно родили картопля, буряки, морква, тягнулись
до сонця решта – соняшники, а восени в повітці світили жовтогарячими боками
величезні гарбузи.
Чоловік жив далеченько, вісточки про себе не подавав, аліментів не надсилав.
Тож росли хлопці без батьківської ласки та опіки, але, дякувати Богу, гріх було б на
них жалітися. Проте й сам Петро життям не потішився – рано помер.
Наділа Орися чорну хустку, поїхала на похорон, сплакнула, як годиться (чи
над покійним, чи над долею своєю нещасною), і знову…засукала рукави. Бо ніхто й
ніколи не перепорав за неї нелегкої селянської роботи. Не зоглянеться, а вже й вечір
–– знову на ферму треба збиратися.
А весни летіли. А літа котилися. Та все згори, та все додолу. Отак і не
помітила, коли рання паморозь прибила русяву косу (а ще ж і п’ятдесяти не мала!).
Затремтіло серденько: це ж так і вік пройде, і краса зів’яне. Та довго сумувати
Ориська, як її називають у селі, не могла. Не такий характер має. Вміє триматися та
ще й таку вдовицю, як сама, підбадьорити: чи то словом жартівливим, чи поглядом
співчутливим, а то й частівкою-приговіркою.
Траплялися їй самотні чоловіки та парубки, та вона й слухати не хотіла, щоб з
кимось пов’язати знову своє життя. Он сини вже дорослі. Микола закінчив
училище, їздить на заробітки. І ніщо так не зігрівало материнську душу, як хустина,
подарована ним з першої зарплати.
Сергій одружився, в місті живе, вчителює. Часто кличе до себе. Така, видно, її
доля. Таке, видно, її щастя…
31. 31
«Як він міг? Як він міг таке сказати?.. Її рідний син, її кровинка, на якого,
бувало, дихнути боялась, пилинки невидимі здмухувала, не відмовляла ні в чому,
забуваючи про себе, про свої потреби, про літа свої ще зовсім молоді? »
Ох, як важко на серці! Здається, що не витримає воно і в якусь мить
розірветься від болю і розлуки. Така жорстока невдячність!..
Ольга підходить до вікна. Відхиляє гардину і крізь пелену сліз, що застеляє
очі, дивиться на засинаюче місто. А в уяві, ніби кадри німого кіно, прокручується її
життя, її безталання.
…Вісімнадцятий минав дівчині, коли познайомилися з Олегом, молодим
лейтенантом. Він щойно закінчив льотне училище, і новенька форма так пасувала і
до його симпатичного русявого чубчика, і до гарних сірих очей…
Так, це була її доля. Покохалися, побралися. Жили у Білорусії, куди чоловік
одержав направлення. І, думалось, не затьмарить цієї любові ніщо. Народження
Павлика ще більше зблизило подружжя: молодий тато душі не чув у своєму
первістку.
Та нетривалим було їхнє щастя. Не мав ще Павлик й чотирьох місяців, як
Олег трагічно загинув. Думала, не переживе, не витримає цього безмежного горя.
Здавалось, погасло для неї сонце, потемнів білий світ, а життя закінчилось від тої
хвилини, коли отримала чорну звістку.
Батьки похоронили Олега у себе вдома, на Черкащині, і молоденька вдова
деякий час жила коло них. Та –– без Олега! Не було тут життя без нього. Відчувала
себе чужою, покинутою, і якось наважилась:
–– Поїду я, мабуть, до батька на Полісся…
Згорьовані свекор і свекруха погодились: їдь, може, там тобі легше
буде…Тож незабаром зібрала нехитрі пожитки і вирушила у невідомість. Цю
дорогу вона пам’ятатиме все своє життя, скільки житиме.
Худенька, тендітна, сама ще зовсім дівчинка, безпорадна й безпомічна, і
маленький Павлик на руках, який ніяк не хотів примиритися з тим, що в мами не
стало молока, і на повний голос вимагав свого…
Вночі зійшла в Антонівці. І до ранку, тулячи дитину до грудей, проплакала на
холодному вокзалі, поки не прийшов автобус на Володимирець. Бліда і знесилена,
вона майже впала на порозі, ледве добравшись до батькової рідні.
Бо й він не мав свого кутка: розвівшись з дружиною, яка виїхала до Сибіру,
жив у сестри.
Прийняли Ольгу родичі добре. Обігріли, помагали, чим могли. Та знову ж
таки не затишно почувалась вона у великій сім’ї, де і без неї клопотів вистачало.
Ледве Павлик зіп’явся на ноги, влаштувалася в Кузнецовську, де починалась тоді
величезна будова.
Гуртожиток, дитячий садочок, робота… І гіркі безконечні думки, і самотність
серед людей… Так і прожила майже чотири роки. Та, кажуть, час –– найкращі ліки.
І її душевна рана поступово заживала. Життя і молодість брали своє: знайшла і
Ольга другу свою «половинку».
32. 32
Сергій був чоловіком, про якого тільки мріяти можна: добрий, чуйний,
дбайливий. А головне, він став батьком для її сина, справжнім батьком ––
люблячим і справедливим. І Павлик, уже підрісши, жодної миті не міг сумніватися,
що це його тато ходить з ним на рибалку, вчить майструвати, терпляче вислуховує
зауваження вчительки у школі, що це він подарував такий довгожданий велосипед
на день народження…
Коли з’явилася у них Ніночка, сім’я стала ще дружнішою. Все в них
складалося гарно. А головне –– панували тут взаємо порозуміння, щирість і
сердечне родинне тепло. Та іноді якийсь неспокій закрадався в душу Ольги.
Скільки разів намагалася сказати Павлику, що Сергій не рідний його батько, та
кожного разу щось стримувало її. Власне, й не знала, як розпочати таку важку
розмову. Та й взагалі, чи варто ятрити дитині душу? Якби ж то вона знала, якби
відала!
А роки бігли – поспішали. Ось уже й двадцять Павлику виповнилося. Позаду
була служба в армії, на роботу на атомній влаштувався. Та стала помічати Ольга,
що ходить він останнім часом якийсь похмурий, на її запитання-хвилювання не
відповідає. Аж поки одного разу, будучи напідпитку, не «продався».
–– Де мій батько? Чи, може, нагуляла мене? Як ти могла? Чому стільки років
мовчала?
Далі йшли такі безпідставні звинувачення в її жіночій невірності, що в Ольги
зайшлося серце. Вона спробувала хоч дещо пояснити синові, сказати, що завжди
прагнула йому лише добра, та він був невблаганний.
З того часу і пішов нелад у сім’ї. було образливо і Сергію (він же ніколи
навіть словом лихим не зобидив Павла); боляче Ользі (хіба вона мало
настраждалася?).
Жінка, немов посеред двох вогнів, металася від чоловіка до сина, та прірва
між ними трьома все глибшала: недарма кажуть, що від любові до ненависті ––
один крок. Ось і сьогодні так тяжко їй, так гірко. Уже пізній вечір, а їх обох не має
вдома. Вона стоїть біля вікна, вдивляється в темінь, прислухається, чи не стукнуть
внизу дверцята ліфта.
У шибку вдарили перші важкі краплини дощу. Він оновить місто, очистить і
напоїть землю, якусь надію людям принесе –– цей перший весняний дощ. А їй? Як
без надії жити? Як зберегти сім’ю?
«Зрозумій же й прости мене, сину, якщо я чимось завинила перед тобою»...
33. 33
Галина Арсентіївна
Тєтєнєва
На світ з’явилася у Володимирці 22
березня 1952 року. З того часу й живу.
Любов до слова прищепив Шевченків
«Заповіт». Відтоді і пишу.
Журналістика стала справою всього
життя після роботи телефоністки та
паспортистки райвідділу внутрішніх справ.
Прозові та поетичні твори друкувалися в у
володимирецькій районній газеті
«Ленінська зоря», обласних «Зміна» та
«Червоний прапор», республіканських
«Радянська Україна», «Робітнича газета»,
«Патріот Батьківщини», «Радянський
міліціонер», журналах «Радянська жінка» та
«Ранок». Заміжня. Маю два сини. Люблю
зорі. І зорі над Стиром. Тому навчалася в
Академії Астрології, щоб пізнати дійсність.
Вересень
Вересень… Вересень…Вересень… Відкриваю ворота всі,
Працю збирає в кошики, Відкриваю бочки і цеюрики.
Вимальовує сонечком, Відкриваю усі скрині.
Нові картини чудовії. І все треба, і треба, і треба…
Вранці пара журавликів Вересень – мене розбудив,
Пролетіла над хатою Наче пан - отець росою,
Наче пострілом вдарило: Миттю мене освятив
Осінь, осінь за вратами. Думкою зовсім новою…
Вибігаю дивитися: Боже мій! Все. Вже кінець.
На порозі вже Впали останні кордони
Панна – панічка мамочка, Осінь – то Літа
На своєму обозі – то. І року вінець
Осінь лаштує корону.
А я до вересня у гості йду…
А я до вересня у гості йду, Здається юність ще в мене
Несу йому свої останні квіти, Гірським струмком дзвенить, тріпоче.
Бо на дорозі осені стою Вже скоро 40. Не весна…
І маю вже дорослі діти. А серце й жити й жити хоче.
34. 34
Як я боюсь переступить поріг, Чекаю я і день при дні
Той, що зимою доленьки речеться Танцює листя, а в мене сніжини.
Шукаю й не знаходжу оберіг Я не ховаю цеї сивини
Надійний берег: чи знайдеться??? Бо то зарубок доброї людини.
У долі – Осені своя рука Уже пів вересня пройшло.
І в мене руки не близнята… Мій вересень десь через рік настане
Боюся старості. Дарма І наперед задобрюю його:
Вона мені нашіптую: Чекати! Несу. Жоржини з свого стану…
Горлиця
Горлиця. Горлиця. Горлиця. Для кого у Чесний Хрест,
На бурдишній дичці – груші В святий день
Такій старій, мов світ груші, Птаха жалібну пісню туркоче,
Свою пісню воркує для когось. Може, голуб подавсь до людей,
Може, щастя чи їстоньки хоче…
Я запитую в нового дня,
Котрий тільки проснувсь від туману… Рано – вранці сон відігнав,
Для кого, для кого це сизе Горля Будить всеньку округу…
Туруванням виводить Осанну. Та, що птахом народним назвав,
Що не терпить насильства й наруги.
Плаче Горлиця. Слізоньки ллє.
Розсипає горошок пісенний
Мо", вона Україні рече,
Те, що буде, І що незбагненне.
35. 35
Сай Лариса Іванівна
Сай Лариса Іванівна народилася 11 липня 1961 року в с. Іванчі
Володимирецького району Рівненської області.
В 1978 році, закінчивши Полицьку середню школу, стала студенткою
філфаку Луцького педінституту імені Лесі Українки. Отримавши диплом з
відзнакою, працювала в рідній школі.
Проте доля закинула її на далеку північ – аж за полярне коло, в Мурманську
область. Не змогла жити далеко від рідної землі, повернулася на Україну.
Вірші пише з 9 класу. Друкувалася в газетах, журналах. Лише на рідній землі
приходить до неї натхнення. І це не просто красиві слова. Це правда.
В її першу поетичну збірку ввійшли вірші різних років. Їх об’єднує одне –
любов. Любов до своєї землі, природи, села, до людей, які живуть поруч з нею, а
також почуття першого кохання, яке вона пронесла через роки.
Зараз живе і працює в м. Кузнецовськ в гімназії вчителькою рідної мови та
літератури. Є головою МАК (мистецької асоціації Кузнецовська ). Любить
творчих, талановитих людей, і докладає немало зусиль, щоб їм жилося цікаво в
наш нелегкий час.
Любителі поетичного слова мали можливість познайомитися з її поезіями у
місцевій пресі у колективних збірках «Символіка роду» (1993р, Володимирець),
«Барви Надстир'я» (2001року м. Кузнецовськ), та друга збірка поетеси «Устами
марила любов» (2001р. Кузнецовськ).
Матері
Всі до тебе сходяться дороги,
Всі край тебе купчаться тривоги,
Всі до тебе горнуться надії,
Коли, Мамо, ти в житті зорієш.
В тебе, рідна, найніжніша ласка,
В тебе, люба, найвірніша казка,
В тебе мила, найрідніші очі,
Як струмочок, голос твій хлюпоче.
І до тебе стежки найкоротші,
І без тебе ночі щонайдовші,
Наче німб, над нами в час розпуки
Найсвятіші материнські руки.
36. 36
*******
Така ласкава нині осінь,
В очах і смуток і сльоза…
Гітарний струн срібноголосся,
О не щезай о не щезай!
Сріблястий смутоньку пташиний,
Чом десь витаєш в небесах,
Серпанком легким павутини
Нам простеляючи свій шлях?
Така прекрасна нині осінь,
Немов під парусом зоря.
Над нею – неба ніжна просинь,
Як світлий день, що догоря.
*******
Не очі – проліскова голубінь,
Озерця сині, голубі криниці,
А в них така густа – густа теплінь,
Яка у серце сонце промениться.
Не очі – посмутнілий небокрай
Не сльози, а дитинства світлі роси.
У них – любов і справжній тихий рай,
А ще усе, чого душа попросить.
Я вимолю у Господа тобі,
А значить, і собі щасливу долю.
І наберу у пригорщі води,
Щоби напитись нам було уволю.
Хай вберігає стрітенська вода
Від нездоров’я і від громовиці,
І оживає сила молода
Від сил магічних диво – джерельці.
Зірницю в піднебессі голубім
Дістану, якщо буде Тобі треба…
О Мамо! Небом вічним будь моїм!
Я все життя летітиму до Тебе!
*******
Я все іще надіюся на зустріч,
Хоч серце не тріпоче, як бувало,
І згасне на вустах веселий усміх,
Які б слова про тебе не сказали.
37. 37
Я все іще надіюся на зустріч…
І я собі маленькою здаюся
У світі, що безмежний, наче небо,
І так мені побачить Тебе треба!
Я все іще надіюся на зустріч.
Дивуюсь речам зараз незбагненним:
Були ж колись у білім світі поруч..,
Не хочу слухать що мені говорять.
Я все іще надіюся на зустріч!
*******
Знайду слова пахучі, наче м’ята,
Їх простелю барвіночком хрещатим,
Сама ж спинюсь любистком коло хати,
Тебе з доріг далеких виглядати.
Знайду слова, барвисті, наче квіти,
Сльозою не забуду їх омити,
Край стежки маком стану пломеніти,
Ти мене не зможеш розлюбити.
*******
Я не зможу сказати Тобі : прощавай!
І додати: О дай мені спокій…
Бо на серці журба і намріяний рай,
Бо на серці - кохання високе.
Я без тебе всі дні, мов печальна сосна,
Я не хочу казати тобі прощавай.
Не дійшовши до щастя півкроку…
*******
Знову вишні в саду – наче лебеді білі,
Ми з Тобою ідем, від весни захмелілі,
А дорога веде в урочисте мовчання,
Де чекає на нас запізніле кохання.
Заквітчаємо доленьку квітом вишневим,
Що надіями серце хвилює до щему,
І злетять, як пелюстки, цілунки на губи.
Що шепочуть «люблю»…
І так трепетно люблять.
*******
Який сумний у мене ювілей,
Бо вже спливли за обрій стільки весен…
І жаль в обійми серденько бере.
Немов шепоче тихо: «Чуєш, Лесю?»
38. 38
Чи пам’ятаєш дівчинку оту, -
Зеленооку і русяву мавку –
Що так любила сонце і траву.
А ще у лузі – золоті кульбаби?
Чи пам’ятаєш юнку з Іванчів,
Що мріяла про принца і вітрила,
Жила серед задумливих лісів
Коли 16 літ зняли угору крила.
Пригадуєш закохане дівча
У юності безхмарних чистих плесах?
Студентський шум? Мовчать мої уста,
Лише думки шугають в піднебесся…
У Заполяр'я обрії чужі
На серце й досі навівають холод
Не доля, а падіння й віражі
І не заміжжя, а болючий спогад.
Пригадую, як народився син -
Моя єдина крихітка – дитина!
Щасливою була. Та щастя клин
Десь зник за обрій, на журавлин
І біг років, шалений і стрімкий,
І мамин плач, неначе крок у осінь,
У білий світ – далекий і чужий,
І не душа, а тінь… Але вже досить!
Поезія, рятуночку Ти мій!
Життя кринице, світла і пречиста!
Якби не Ти, зими тонкий сувій
Закрив би світ від мене променистий.
Поезія! Коли б не Ти свята,
Як мати , невідступне йшла за мною
То я з похиленою головою
І досі йшла, покірна долі йшла.
Поезія! Заступнице моя!
У вирі смутку і житейськім морі.
У відчаї, у розпачі, у горі
Врятуй у котре, вбережи від зла!
39. 39
Благослови на щастя й на зорю,
Ясну і гожу, і святу, і грішну!
З тобою не устами говорю,
А серцем тільки. Свідок – сам Всевишній.
*******
Обпалені вогнем кохання
Душі троянди
Та в синім присмерку чекання
Шукаю ради.
І втрутиться іще надія
На зустріч нову,
І серце тьохкає, і мліє,
Чекає слова.
Обпалені вогнем кохання
Душі троянди,
Та в синім присмерку чекання
Шукаю ради.
*******
І плакала душа, мов неба просить,
І в’янула хилилась голова,
І падали слова, мов листя в осінь,
І жовкли, мов надрізана трава.
І сонця віск сочився в несвідомість,
І бліднув день, у сутінках згоря,
І наша, не почата з Вами повість
Щезала, на обрії зоря.
*******
Кленовим листям прошуміла осінь,
Торкнула ледь берізку молоду,
Дощу сипнула пригорщу тай досі
Щось гомонить із вітром у саду.
Я поспішу до неї й не посмію
Зронить призначення сонячні слова…
Сердитий вітер рве мої надії,
Тремтить, мов птаха, серця тятива…
