Перлини євангельської мудрості

1. Відділ освіти Мостиської держадміністрації
Шегинівська ЗОШ І-ІІІступенів
Перлини
євангельської
мудрості
Підготувала вчитель
основ християнської етики Саламаха Т.Я.
Шегині - 2015

2. Перлини Євангельської мудрості
Пізнавайте по плодах
Ніхто не може зібрати винограду з тернового куща, бо виноград родить виноградна лоза, а
терновий кущ – тернину.
І не можна з поганого дерева взяти гарний плід. Бо яке дерево – такий і плід.
Як дерево пізнається по його плодах, так і людина пізнається по ділах її. Тож як зрубують
дерево, яке не родить плодів добрих, так і зрікаються людини, котра чинить злі справи.
Не судити, а спасти
Бог – Суддя, але він не прагне судити людей, а спасти. То Суд Божий – не на осуд, а на
спасіння.
Бо так Бог полюбив світ, що навіть Сина свого Єдинородного послав, аби кожен, осяяний
світлом віри, не загинув, а мав життя вічне.
– Бог не послав Сина свого в світ, щоб судити світ, але щоб світ був спасенний через Нього, -
говорить Святе Євангеліє.
… Бог не засуджує, а спасає навіть у Суді своєму. Праведник виправдується Судом Божим на
життя вічне. А невіруючий грішник уже сам осудив себе своїм невір’ям, то спасіння його – в
покаянні і зреченні від гріха: і це визначиться на Спасительному Суді Божому…
Царство наше всередині нас
На запитання фарисеїв, коли прийде Царство Боже, Христос відповів:
- Царство Боже не прийде помітно. Про нього не скажеш, що воно тут чи там, - Царство Боже
всередині нас…
Це означає, що здобути його людина може не пошуками і мандрами в світ, і не очікуванням
його приходу, а просвітленням своєї душі – Чистотою промислів, Істинністю слів та Праведністю
вчинків.
… Нічого не знайдеш у світі такого, чого не маєш у своїй душі. І не буде тобі Царства
Небесного ніде, якщо не збудуєш його у душі своїй.
Не судіть по зовнішності
- Не судіть по зовнішності, - говорив Христос, - а судіть справедливим судом.
Бо зовнішність – від світу земного і свідчить лише про тілесне, яке тільки приховує істинну
суть, тому в ній немає нічого правдивого.
Судити по справедливості – це бачити духовне в людині, яке виявляється через чесноти її, а
чеснота – не на лиці і не на одежі, а в доброчинності людській.
То судіть кожного за справами його…
Хрещений духом і вогнем
- Я хрещу Вас водою, - казав Іоан Хреститель-Предтеча, - а Той, хто йде за мною, буде
хрестити вас Духом Святим і вогнем.
І буде Він , як господар, котрий прийшов на тік, де повно пшениці і полови. То пшеницю Він
забере в засіки, а полову спалить вогнем невгасним.
Той, у кого душа чиста і діла його добрі, отримає Хрещення Духом Святим – і буде
збережений, як пшениця в засіках.
А хто загубив себе в гріхах, той згорить, як полова у вогні…
Не противтесь злому
Бо зло породжує зло. Якщо відповісти на зло злом, то вже буде подвійне зло.
Якщо за око вирвати око, а за зуб – зуб, то покалічених буде удвічі більше.

3. Тому, аби не подвоювалось зло, коли вдарять праву щоку, треба підставити ліву; коли ж
схочуть забрати сорочку, то віддай і верхню одежу; а хто просить – дай йому.
…тобі все повернеться, бо вдвічі менше зла залишиться в світі та вдвічі зменшиться
неприязнь, а також удвічі більше буде добра та вдячності, якщо ти не будеш противиться злому. І
ближній твій не противитиметься злому. І ближній твого ближнього також.
Але розпочати треба із себе – навчитись самому не відповідати злом на зло.
Більший буде слугою
На запитання своїх учнів, хто буде першим і найбільшим серед учнів, Христос відповів:
- Хто хоче бути більшим від вами, нехай буде вам слугою. І хоче бути між вами першим.
нехай буде вам рабом.
Бо, щоб бути найбільшим і бути паном, треба знати і пережити, як ведеться найменшому біля
найбільшого і як почувається слуга при панові. Треба виховати малого слугу в собі, щоб знати, як
бути великим паном для інших.
Перш, ніж панувати, треба навчитися служити.
Бо й Христос прийшов не щоб його служили, а служити людям на вилуплення їх гріхів.
Не від світу цього
Книжники і фарисеї постійно хотіли вияснити, хто є Христос і від кого він? На що він їм
відповів:
- Я – Світло світу, то хто йде вслід за мною, не буде ходити в темряві, а матиме ясне життя.
І фарисеї звинуватили його, що він свідчить сам про себе: тому свідчення його несправедливе.
на це Христос відповів:
- Не сам я свідчу про себе, а той, хто послав мене. І від нього я знаю, звідки я прийшов і куди
іду, а ви не знаєте цього.
Потім додав:
- Я – не від світу цього. Ви – від нижніх, я – від Вищих. Я – від початку світів, а ви від плоті
їх. А тому помрете в гріхах цього світу, бо він тілесний і гріховний, а безсмертя – духовне і
праведне.
Не служи двом панам
Кожен – єдиний сам по собі – й розірватися, щоб лужити двом панам, ніхто не зможе, бо тайно
чи явно одного любитиме, а іншого – ненавидітиме; до одного буде прихильний, а іншого буде
зневажати.
Не можна служити і духу, і тілу, бо тіло хоче одного, а дух прагне іншого. також не можна
служити і Богові, і мамоні. Бо з Богом – Святий Дух, а від мамони – дух наживи.
Хто служить Духові, той не може служити тілу, бо Дух – то вічна Божа Істина, а тіло хилиться
до негайної і тлінної наживи…
Вбивають тіло – душі не вб’ють
Не бійтесь тих, хто вбиває тіло, а душі вбити не можу. Бо такі мають владу тільки над тлінним
і земним, їх влада недовговічна – швидко закінчується. Напевне, тому і поспішає вчинити зло, бо
час її конечний.
А по-божому бійтесь і шануйте того, хто може і душу згубити. Це ж може тільки Той. хто дав
нам і тіло наше, і душу вдихнув в нього. Він – над усім – і над Землею, і над Небом, і над тілом та
над душею.
Тіло він нам дав для випробовування праведності нашої. А душу дав. щоб ми бачили світло
Істини та відчували тепло Правди, - щоб осягнути Праведність.
Тож душа наша смерті не знатиме, а знатиме тільки Вищий Іспит на Праведність – Суд
Божий…

4. Більша душа від тіла
Душа більша від їжі, а тіло – від одягу. так говорив Христос учням своїм. І переконував їх
такими думками: скільки б людина не журилась про себе і не турбувалась про тіло своє, все одно
не зможе додати собі зросту ні на один лікоть.
Тож не треба шукати і журитися, щоб їсти-пити, як цього шукають і цим журяться всі люди
світу земного, а не думають що Бог знає потребу їх і не забуває про неї. Він годує птахів і звірину
всяку, то, тим більше, нагодує і людей.
Турбуватися треба про душу і шукати блага духовного, бо це не приходить само собою.
Душу свою треба знайти в собі самому, а це нелегко зробити, бо вона більша від тіла…
Знайдемо душу – найбільше духовне благо, то все інше додасться…
Не хлібом єдиним
Диявол, спокушуючи Ісуса, сказав йому: «Якщо ти Син Божий – звели каміння цим стати
хлібами!»
На це Христос відповів:
- Не хлібом єдиним буде жити людина, а кожним словом, яке виходить із уст Божих.
І людина тільки тоді буде людиною, коли, шануючи хліб свій щоденний, що від зерна
польового, ще більше шануватиме хліб свій насущний, що від Слова Істинного.
тож не хлібом єдиним, а Словом Істинним і Праведним живе людина…
Істина зробить вас вільними
Іудеям, які увірували в нього, Христос сказав:
- Якщо ви будете перебувати в Слові моєму, то ви – істинно учні мої. І пізнаєте істину, і істина
зробить вас вільними.
На що іудеї, не зрозумівши його, відповіли:
- Ми – Авраамові нащадки, тому ніколи не були невільниками і немає потреби звільняти нас!
Христос їм пояснив:
- Кожен, хто чинить гріх, є рабом гріха. І тільки той, хто осягає Істину віри і через неї
звільняється від гріха, стає справді вільною людиною.
… так Істина, сплав віри і знань, робить нас вільними, бо через віру звільняє від рабства гріха,
а через знання – від рабство темряви, - і приводить до свободи в праведності та справедливості.
Немає істини в ньому
Це сказав Христос про лукавого диявола:
- Він був людиновбивцею від початку і не встояв в Істині, бо немає Істини в ньому. Хоча він
лжець і отець неправди, але йому охоче вірять, бо він говорить лукаво. Говорить від себе, а
стверджує, що він Бога. Говорить лжу, а запевняє, що це – правда.
А коли думки лукаві, то діла – злі. Якщо ж побачити діла його, то відкриється, що немає
Істини в ньому. Бо діла його не знають добра, а він не знається з Істиною…
Стукайте - відчинять, і просіть – то буде дано вам
І не припиняйте пошуків. то знайдете.
Бо завжди знайдеться людина, котра. коли в неї просять хліба, каменю не подасть.
Бо завжди, коли шукають невтомно. то втомлюють долю – і вона поступається тому. хто
шукає, бо йому допомагає Бог.
А коли наполегливо стукають, то по той бік дверей знайдеться людина, котра чекає гостя, щоб
той постукав. Немає дверей, що не відчиняться. на те вони й двері, щоб відчинятися перед гостем,
а не тільки перед господарем.
Особливо, якщо це двері до серця і розуму людського…

5. Не кляніться небом
Не треба давати надаремні клятви, а просто виконувати обітниці свої.
Христос вчив:
- Не можна клястись Небом, бо Небо – не для людей, воно – Престол Божий.
- Не треба клястись і Землею, бо вона – підніжжя Господнє – то людина на дарованій Богом
Землі живе, але над нею не владна.
- Не можна людині присягати і головою своєю, бо й на своїй голові вона нічого змінити не в
силі – не зробить жодної волосинки сивою, якщо Бог не дасть цього.
Для людини доступне або «так», або «ні», а якщо вона клятвено обіцяє більше, то це – за
підказкою лукавого, щоб не виконували обіцянок та порушували люди клятви свої, що є великим
гріхом…
Скарби земні й скарби небесні
Збирати скарби на землі – це накопичувати земне багатство, яке міль та іржа можуть знищити,
або злодії – вкрасти. То земне багатство – скарб не для тебе, а для інших. та й полишиш ти його,
коли вирушиш в останню путь…
Збирати скарби на небі – це накопичувати духовне багатство, якого не знищать ні міль, ні
іржа, та й ніякий злодій його вкрасти не зможе. То духовне багатство – істинно твоє, воно – скарб
твоєї душі. Й ти його не полишиш ніколи: воно полегшить навіть останню путь…
Духовне багатство – скарб небесний – невичерпне: чим більше світла своєї душі віддаси
іншим, тим світлішою і багатшою буде твоя душа.
дня не знає ніхто
Коли ж учні запитали Христа про час кінця світу і Суду божого, він відповів:
- Про день же цей та годину ніхто не знає – ні ангели небесні. ні Син, тільки Отець один.
І тут же порадив:
- Пильнуйтесь, бо не знаєте, котрого дня. і будьте готові, бо й не думаєте, в котру годину
прийде Господь ваш.
Так господар пильнує свій дім, бо знає, що можуть бути несподівані гості й не знає. коли може
прийти злодій…
Випити чашу свою
Було це в Гетсиманському саду того дня, коли розпочались Хресні страждання Ісуса. Молився
Христос у присутності трьох вірних учнів своїх, яким перед цим сказав:
- Моліться, щоб не впасти в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.
А в своїй молитві то Отця Небесного просив:
- Якщо можливо, нехай мине ця чаша мене! Проте, не як я хочу, а ти: коли не може ця чаша
минути мене, щоб мені не пити її, нехай буде воля твоя!
…І випив Христос чашу свою, бо наблизився зрадник його та видав за тридцять срібників на
страждання.
Так і кожен із нас п’є тільки чашу свою, але й краплини не може випити з чужої, як не може
прожити і миті чужого життя.
Жнива великі – робітників мало
Людей, змучених неправдами, розпорошених бідами і спійманих у тенета гріха, значно
більше, аніж людей праведних, котрі знають Слово Істини і люблять Світло Правди.
Неправедні, як вівці без пастуха, блукають по світу і, к незібране колосся, шарпають їх злі
вітри.
То великі жнива мають бути, аби зібрати пошарпане вітрами колосся, та праведних косарів
мало…

6. І багато розпорошених без пастуха овець, але праведних пастухів не вистачає.
…Так колись було – і так залишилось донині.
Визнайте мене – визнаю вас
- Кожного, хто визнає мене перед людьми, я визнаю перед Небесним моїм Отцем, - сказав
Христос до віруючих.
- А хто відречеться від мене перед людьми, того і я відречусь перед Отцем моїм Небесним.
Бо якщо віра є, то вона тверда, щира і відкрита - з нею не ховаються ні перед другом, ні перед
ворогом, ні перед близьким, ні перед далеким, ні перед знайомим, ні перед незнайомим. А хто
ховається з своєю вірою або соромиться її перед людьми, той просто не має ніякої віри.
Зберегти душу – це погубити її
Христос сказав:
- Хто зберігає душу свою, той погубить її, а хто погубить душу свою заради мене, той знайде
її.
Бо жити тільки заради себе, зберігати незадіяною душу свою, що є Богом дарованою
життєвою силою, - це погубити душу в бездіяльності. Бездіяльність же – то спокуса від лукавого.
А віддати душу свою, «погубити» її за Бога, тобто, за все, в чому є Бог, котрий є в усьому, - це
зберегти й увіковічнити її.
душа, віддана без останку Богу і його творінням, - здобуває безсмертя, а людина – вічну
духовну благодать…
Любіть один одного
Обмивши своїм учням ноги під час Тайної Вечері, Христос заповів їм:
- Любіть один одного, як я любив вас.
Це була його нова і дуже важлива заповідь: по щирій взаємній любові світ мав пізнавати
Христових учнів, а через них – знайти шлях до Праведності і Спасіння.
Немає більшої любові, пояснював Ісус, як любити один одного в світі, що ненавидить вас. А
через любов між собою ви будете любити і спасати світ, сповнений злоби до кожного, хто має
любов і не має ненависті.
Даром одержали – даром віддайте
Христос послав своїх учнів до людей проповідувати Царство Небесне. окрім цього, звелів
зціляти недужих, очищати прокажених, воскрешати мертвих, виганяти демонів. І додав:
- Даром одержали – даром і давайте.
…Тож талант зціляти і талант очищати, талант воскрешати і талант долати злого демона – це
дар від Бога. Даровану силу як і дар віддають – за неї не може бути плати.
Плату беруть тільки за те, за що платив сам. Своєю працею чи своїм майном. А дар віддають
даром – і він повертається Богу через убогих людей…
Негідний розв’язати взуття
Іоан Хреститель так сказав про Ісуса Христа:
- Він той, хто йде за мною, але котрий став попереду мене. Я недостойний розв’язати ремінь
взуття його…
Це було за день до Ісусового хрещення. А в день Хрещення Іоан побачивши Сина Божого,
який ішов до нього, промовив:
- Ось Агнець Божий, котрий бере на себе гріх світу.
І цим було пояснено, чому він, Іоан Предтеча, Хреститель Ісуса, недостойний розв’язати
ремінь на взутті Сина Божого: бо він, Іоан, міг тільки волати про гріхи людські, а Христос узяв
гріх світу на себе заради спасіння грішного людства.

7. Не клич в гості багатого
Ісус Христос вчив своїх учнів:
- Коли справляєш гостину, то не клич ні братів, ні друзів, ні сусідів твоїх багатих з думкою,
що вони покличуть тебе і віддячать за твою щедрість.
…Не буде тобі блага за те, що ти робиш і чекаєш за зроблене вдячності. Краще, коли робиш
гостину, поклич вбогих, калік і сліпих, бо вони не мають чим віддячити тобі за щедрість твою.
…То віддячиться тобі за цих вбогих людей Божою ласкою в День Судний.
Стелити дорогу
Це було в день урочистого в’їзду Ісуса Христа до Єрусалиму. А в’їжджав він на ослі – тварині
мирній і працьовитій, чим засвідчив благі наміри свої – принести людям мир і працю на довголіття
тіла і Спасіння душі. Його вітали радісними вигуками і славили Благословенне Господнє ім’я. А
на дорогу перед ним стелили свою одежу, інші – застеляли зрізаними з дерев зеленими гілками.
Але тільки один Христос знав, куди приведе його ця шанобливо встелена дорога…
Кесарю – кесареве, а Богу – Боже
Лицеміри питали Ісуса, чи треба давати податок кесарю, чи ні.
Христос запропонував їм подивитися на монету, якою платиться податок. А на ній –
зображення кесаря.
- от і віддайте кесарю – кесареве, а Богу – Боже, - сказав Ісус.
Це означало: кесарю – частка земного і тлінного багатства, а Богу – багатство вічне і духовне.
Кесарю – частка багатства від тіла, а Богу – все багатство душі.
Обтрусіть порох із ніг
Навіть якщо прийдеш до когось з миром і праведним словом, ін. може не прийняти тебе, не
сприйняти твого миру та не слухатиме твого слова. Тоді обтрусіть порох із ніг ваших, виходячи з
того дому. так учив Христос.
Щоб жодна порошинка зла і неправедності не залишилась навіть на ногах ваших.
Хто не хоче миру і правди, той матиме в сому домі порох незгоди і пил кривди…
Тож не ваша буде вина, бо ви прийшли з миром і правдою, і не принесли пилу неправди,
тільки не захотіли винести цей пил за поріг неправедного дому…
Не мир, а меч
Недруги християн часто згадують ті слова Ісуса, в яких він наголошує:
- Не думайте, що я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов принести, а меч.
Кожного немудрого і маловірного такі слова якщо не лякають, то насторожують. Бо невірний
і мало мудрий не задумується над тим, що Христос прийшов на землю, втоплену і гріховності
людей, заковану в кайдани злодіянь. І щоб звільнити світ від зла, а людей від гріха, Ісус Христос
приніс меч. Причім, меч не звичайний, а меч духовний, який відсікає зло від добра, а гріх від
праведності.
Тому в цій борні добра зі злом, праведності з гріхом, син іде проти батька, дочка – проти
матері, а невістка – проти свекрухи. Бо всі вони опиняються по різні боки між добром і злом,
гріховним і праведним.
Тож від Христового духовного меча зрікаються гріха і зла, щоб жити в праведності й добрі…
А миру з гріхом та злом бути не може!
Неправда – не людям, а Богові
Один із перших християн Ананія та його дружина Сапфіра продали свій маєток і частину
грошей поклали до ніг апостолів для спільної скарбниці, а решту – приховали.
Апостол Петро сказав:

8. - Ананіє, навіщо ти дозволив дияволу вкласти в твоє серце думку про неправду і обман? ти
сказав неправду і вчинив нечесно, але здійснив обман не людям, а Богові.
Бо те, пояснив апостол, що ти продав і частину приховав, було твоїм не з людської, а з Божої
ласки. І ніс ти лепту свою не людям, а Богу. Тож і обманув не людей, а Бога.
А за обман найвищого – і кара найвища…
Гнів не творить правди
Якщо хтось вважає себе побожним, а не може стримати язика свого від лихих слів, той
обманює себе та інших, бо побожність його пуста. Лихе слово не несе правди, а пуста побожність
не має смирення, а тільки скверну тілесного світу.
Тому побожний завжди має смирення: він швидкий до милосердя, повільний до слова і
стриманий до гніву. Бо гнів, що в лихому слові, не творить ні милосердя, ні правди.
Побожний – не промовник, він сам слухає Слово Боже. побожний – не тільки слухач, а й
виконавець того Святого, що прийшло в його вуха.
Побожний – не просто виконавець, а доброчинець, думки котрого – в істині, а слова якого – не
знають гніву. Бо гнів не творить ні Правди, ні Добра.
Слово не служить столам
Коли громади перших християн виросли кількістю, апостоли не встигали у щоденній роздачі
потреб, а тому сказали:
- не годиться, щоб ми, браття, залишали проповідувати Слово Божої Істини і прислуговували
при столах.
Бо то б була зневага божого Слова на догоду тілесним потребам. і тоді було ухвалено обрати
достойних мужів для здійснення щоденної роздачі потреб. назвали їх дияконами, першим серед
них був праведний Стефан і котрий найперший сере усіх прийняв мученицьку смерть за віру
Христову.
…Слово не може прислужувати при столах, бо Слово – для хліба насущного, що від духа
Святого.
При столах має слугувати Милосердя, яке – для хліба щоденного, що від поля Земного…
Ловці людей
Вони були рибалками, майбутні апостоли – усні Христові: Симон, котрий від Ісуса отримав
ім’я Петро, і брат його Андрій. Коли вкотре закидали сіті в море, почули голос Ісуса:
- Ідіть за мною, і я зроблю вас ловцями людей.
І брати лишили сіті свої та й пішли за Ісусом. Стали вони, а з ним й інші їх брати в Христі,
неперевершеними ловцями людських душ: ловили людей на грішних дорогах і виводили їх на
стежки праведності.
Бо легка широка дорога – то дорога до гріха, на якій місця вистачає всім.
А до Праведності – стежка крута й кам’яниста, - нею може йти не кожен.
Роби так, ніби робиш собі
Навіть зла від природи людина може творити добро, за яке отримає благо, як і добра людина.
А для цього треба послухатись пророків, котрі казали: те, чого бажаєш, щоб чинили тобі
люди, та само чини їм.
Навіть будучи злим, ти не хочеш, щоб тобі чинили зло, тож чинитимеш іншим добро, аби тобі
віддячили ним же.
І добро повернеться до тебе. Бо ти робив так ніби робив собі…
Лікаря потребують хворі.
Фарисеї, котрі хизуються показною праведністю, звинуватили Ісуса в тому, що він сідає за
один стіл із збирачами податків та іншими грішниками.

9. А Христос відповів їм на це:
- Не здорові потребують лікаря, а хворі… Я прийшов кликати не праведних, а грішних до
покаяння.
Бо якщо цуратиметься лікар хворого, то як той видужає? І для чого здоровому лікар, якщо
його потребують хворі?
Якщо зречень ся праведний грішника, то як той стане праведним і чи прийде до покаяння? І
для чого праведнику праведник, якщо так багато грішників гине у скверні?
Благословляйте ворогів
Коли людина любить ближнього свого і вітає свого брата чи приятеля – то що в цім
особливого? Якщо любиш того, хто тебе любить, то яка може бути за це нагорода, адже всі так
роблять?
а любити ворога і благословляти того, хто прикладає тебе, та молитися за того, хто кривдить і
переслідує тебе, - це чинити за найвищим Законом – Законом небес. Бо Сонце Небесне сходить і
зігріває добрих і злих, а дощ із небес іде на праведних і неправедних.
А природа – то Божа наука для нас…
Не сурми про милостиню
Хай ліва рука не знає, що робить права. Коли правою рукою даєш милостиню, то нехай ліва не
знає про це.
Не треба оголошувати свою добру справу – вона добра сама по собі. А проголошене добро
означає, що ти вчинив його заради власної слави, але не заради блага знедоленої людини.
Не труби про милостиню – нехай вона буде таємна, а Бог усе бачить і віддасть тобі явно.
Праві й ліві
Як пастух відокремлює овець від козлів: овець – праворуч, а козлів – ліворуч, - так і Син
Божий відокремить людей: одних – праворуч себе, а інших – ліворуч.
Тим, що праворуч, він скаже:
- Прийдіть, благословенні, й успадкуйте приготовлене для вас Царство, бо ви голодного –
нагодували, спраглого – напоїли, подорожньому – дали притулок, нагого – одягнули, хворим –
піклувалися, а ув’язненого – відвідали.
А до тих, хто праворуч, промовить:
- Ідіть від мене, прокляті, у вічний вогонь, приготовлений дияволу, бо ви голодного залишили
без їжі й спраглому не подали води; до подорожнього у вас не знайшлося притулку, а нагому –
одежі; хворим ви не піклувалися й ув’язненого не відвідали.
…Тож праві – здавна праведники: за правдою живуть і правила виконують, а ліві – це ті, хто
від правди вбік відходить.
Сіль землі і світло світу
- Ви – Сіль землі, - сказав Христос до своїх учнів.
І цим стверджено: як страву не споживають без солі, бо вона не матиме смаку, так і земля
нічийна і безплідна без людей, котрі несуть у собі Слово Істини.
- Ви – Світло світу, - додав Христос про своїх учнів.
І цим стверджено: як свічку ставлять на видному місці, щоб світила всім у домі, так і учні
Христові, наділені знанням Істини, мають бути на видноті, аби їх світло бачили щонайбільше
людей.
Бо свічку не ховають під посудину, а знання не тримають у собі!

10. Нова латка і стара одежа
Це було сказано про давні традиції та Старозаповітний Закон і про нинішніх людей та новий
світ. Бо іудеї дивувалися, чому Христові учні не завжди дотримувались одвічних традицій, як інші
люди.
І Христос пояснив: не пришивають нової латки до старої одежі, бо латка порветься і дірка
стане більшою. Так само не наливають молодого вина в старі міхи, бо міхи порвуться – і вино
витече, і посуд пропаде.
…Так і в людей. Для нових людей – нові істини, нова віра, нові традиції. Але з великою
пошаною до колишніх. Як шанують стару одежу і старі міхи, що довго і вірно служили…
Таємне стане явним
Христос, наставляючи учнів до сміливого проголошення Слова Божого, говорив їм:
- Немає нічого захованого, щоб не відкрилось, і таємного, щоб не виявилось.
Той, хто почує в темряві, нехай говорить при світлі; коли на вухо було сказано тобі, то
оголоси про це з покрівлі.
Бо немає знання таємного, як і немає світла темного. Справжнє знання завжди світле, бо воно
несе світло. А світло бачать усі – ніхто не заховує світла, й ніщо від світла не заховається. Все
висвітлить знання, і все воно зробить явним.
Проповідь Слова правди та Істини таємне перетворює в явне.
Хто має, тому примножиться
На запитання учнів, чому він говорить притчами, Христос відповів:
- Бо вам дано знайти тайни Царства Небесного, а іншим не дано. І додав словами глибокої
мудрості:
- Бо хто має, тому дано буде і примножиться, а хто не має, в того відніметься й те, що має.
Йшлось про багатство не земне, а духовне. Бо хто має віру та знання, той примножує їх навіть
тоді, коли щедро роздає іншим. А хто бідний на віру та знання, той втратить й останні крихти
того, що в нього ж; без віри втратить духовне, а без знань, і земне своє багатство…
Спочатку було слово
Споконвіку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бога, - так каже Святе Євангеліє від
Іоана.
А було Боже Слово незмірною силою, що через нього все сталося – без нього не було б нічого.
Бо в ньому було життя і з нього життя пішло до людей.
І Світло пішло від Божого Слова.
Істинне Світло Божого Слова просвічувало кожну людину, яка приходила в світ. Та світ не
побачив і не пізнав його – не побачив Світла і не пізнав Слова.
А потім Слово стало тілом і перебувало між нас, повне благодаті та істини. І тільки тоді, коли
люди розіп’яли його та насміялись над ним, вони зрозуміли, та визнали, що Слово це – Христос,
котрий прийняв наші гріхи і терпів страждання від нас заради нашого спасіння…
Вовки в овечій шкурі
Вони – фальшиві пророки, котрі приходять до людей в овечій шкурі, хоча самі всередині –
вовки хижі.
Вони красиво пророкують й улесливо та багато обіцяють, аби прихилити до себе чиєсь серце.
Тільки ні серце ваше, ні душа ваша пророкам-вовкам в овечій шкурі не потрібні: прихилять
вони серце і душу тільки для того, аби довірливі пригорнулись до них – і тоді вони втоплять
довірливого в оманливих словах, псевдо пророцтвах, а зрештою – задушать у безжалісних обіймах
або загризуть хижими зубами.

11. …Придивляйтесь до овечок і не завжди довіряйте їм, бо в них часто живуть, а, точніше,
ховаються люті вовки…
Віра спасе тебе
Один чоловік попросив Ісуса за свою дочку, котра помирала, і Христос вирушив до будинку
цього чоловіка. А жінка, котра двадцять років хворіла на кровотечу, підійшла до Ісуса і
торкнулася його одежі, бо перед цим сказала собі: доторкнусь одежі його – й одужаю.
Христос відчув дотик, обернувся і сказав:
- Віра твоя спасла тебе! – і ці слова він повторить ще багато разів та й різним людям, котрих
зцілить.
…Спасіння і зцілення, перемога й успіх приходять тільки до людей з непохитною вірою, бо
віра – то грунт, на якому зростає все живе та світле.
Немає пророка в царстві своїм
Коли Христос прийшов до рідних країв і навчав у місцевому храмі, то жителі Назарета
дивувались:
- Звідки в нього така мудрість і сила? Хіба він не син теслі?
На що Христос відповів їм:
- Не має пророк честі на батьківщині своїй…
Цим він сказав: не можуть зрозуміти і визнати Всі, що серед них виріс Один.
Не може змиритись Сірість, що над нею засяяло Світло.
Не може визнати Гріх, що над ним піднялась Праведність.
І лукавить Глупота, щоб принизити Мудрість.
І сумнівається Зневіра, щоб зневажити Віру…
Дім на камені й дім на піску
Хто слухає і розуміє Слово Істини та й виконує його, той осягнув життєву мудрість – і його
життя має міцну основу, як дім на камені.
Хто ж слухає та розуміє Слово Істини та забуває про це Слово в діях своїх, той зневажає
життєву мудрість – і його життя матиме таку хистку основу, як дім на піску.
Перед життєвими бурями дім на камені вистоїть, а дім на піску перетвориться на руїну навіть
від звичайних дощів…
Я переміг світ
- Будьте відважні, - сказав Христос своїм учням. – Я переміг світ!
Бо в світ, де панувало правило «Око за око» і «Зуб за зуб», він приніс заповідь любити і
благословляти не тільки ближніх та друзів, а й ворогів своїх.
Бо світові лжі і кривди він дав Істину і Правду – і прозріли сліпці, осяяні світлом його істини
та знайшли свій шлях до Праведності ті, котрі йшли дорогою гріха.
Туди, де була Безмовність, прийшло його Істинне Слово; де була темрява, засяяло світло його
Вчення.
Вінцем Христової перемоги над світлом стала його Хресна смерть і Воскресіння заради тих,
хто не розумів і не приймав його, хто глумився над ним і поклав терновий вінок на його
Божественну у голову.
…Він – Істинний Переможець світу, бо єдино він за свою неповторну перемогу увінчаний не
лавровим, а терновим вінком.
Розділений дім не встоїть
Ісус Христос говорив:
- Усяке царство, якщо поділиться в собі – запустіє. І кожне містечко чи дім, як розділяться в
собі, - не встоять.

12. Бо розділене царство, місто чи дім – це зменшена вдвічі сила його і збіднене вдвічі багатство
його, і розділені на супротивників люди їх.
І не треба ворога, щоб він їх погубив. Вони самі погублять себе своїм розділенням. Бо коли те,
що має бути єдиним, ділиться, то воно йде до загибелі.
Сліпі проводирі сліпців
Про таких людей Христос сказав:
- Вони – сліпі поводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.
…Сліпий не той, у кого очі незрячі. а той, у кого душа темна і розум спить. Такі не бачать
світу і не відчувають людей. А якщо світу осягнути не можуть, то й не вміють навчити ближнього.
Коли пояснюють, то обманюють, а коли навчають, то зваблюють.
І заводять в оману. як у велику життєву яму. То горе людині, яка має такого вчителя. Тож горе
народу, котрий матиме такого проводиря…
Не судіть – і судимі не будете
Бо судити когось із людей – це судити Творіння Боже, бо всі ми – від Бога і під Богом ходимо.
А судити Творіння Боже – це судити самого Творця. Хто ж нам дозволив судити Творця, котрий і
нас створив?! Він же – і Творець наш, і Суддя нам.
Судитимемо його Творіння – то не тільки за помисли, слова дії свої судимі будемо, а й за суд
свій неправедний, бо праведним є тільки Божий Суд.
Людина не може бути суддею людині, бо кожен у чиємусь оці легко бачить скалку здалеку, а в
своєму оці колоди не помічає і зблизька…
Не сідайте на перших місцях
Ісус Христос вчив своїх учнів:
- Коли запросять тебе на весілля, не сідай на першому місці, бо коли з’явиться хтось
поважніший, тебе попросять пересісти на останнє місце.
…Так кожен, хто підносить себе сам, буде понижений.
- Краще, коли прийдеш в гості, сісти на останньому місці, тоді господар підійде до тебе і
запросить пересісти ближче до першого місця.
…Так кожен, хто принижує себе сам, буде підвищений іншим.
Хто без гріха, хай кине камінь
Книжники та фарисеї привели до Ісуса жінку, схоплену в перелюбі, і хотіли, щоб він судив її
за Мойсеєвим законом.
А в цьому законі було записано: кожного, кого взято в перелюбі, судити каменуванням –
вивести на площу і побити камінням.
Христос довго не звертав на них уваги, але книжники і фарисеї вперто хотіли почути його
слово, щоб спокусити на суд на цією жінкою. І тоді Ісус сказав:
- Хто з вас без гріха, нехай першим кине в неї камінь.
Після цих його слів всі розійшлись. Залишилась одна жінка перед Христом, який промовив:
- Іди і більше не гріши.
…Тому не може людина судити людину, а тільки Бог.
Мудрим – втаєне, дітям – відкрите
Звертаючись до свого Отця Небесного, Христос сказав:
Бо Світло Правди і Слово Істини діти приймають як світлу правду та істинне слово, щиро і
лагідно, без лукавства і пересторог. Їх чисті душі й безхитрісні голови завжди відкриті для
світлого та істинного – все добре і праведне відразу відчувають душею і визнають розумом.

13. А мудрі, покладаючись тільки на свій розум, ставлять під сумнів істину Слова і недовірливо
сприймають тепло Правди. Через те їх мудрість стає їх гординею. А гординя покриває темним
мороком Світло Істини, яке бачать невинні діти…
Будьте, як діти
Христос попереджав:
- Якщо не станете, як діти, то не увійдете в Царство Небесне.
Бо хто буде, як мал. дитина, той буде великим перед Богом. І хто прийме хоча б одне мале
дитя в свій дім і свою душу, той приймає і Бога.
Бо чиста дитяча душа не має і не прагне лукавства.
Бо ніжне дитяче тіло не має і знає гріха.
Тож будьте, як діти, котрі не обтяжені гріхом.
І коли дитяча праведність буде з вами, то прийде до вас і спасіння.
Прийдіть – і я заспокою вас
- Прийдіть до мене всі знеможені й обтяжені, і Я заспокою вас! – сказав Христос.
Слова ці спрямовані до кожного, хто втомився від життєвих негараздів, чиї сили виснажилися,
а неміч так виросла, що почала вироджуватись у злобу; зник спокій душі, натомість прийшла
тривога розуму і серця.
І Христос додає:
- Візьми ярмо моє на себе і навчіться від мене, бо я лагідний і покірливий серцем, і знайдете
спокій душам вашим. Бо ярмо моє любе і тягар мій легкий.
Життєву втому, негаразди і неміч, злобу і тривогу долають лагідністю і покірністю, що
приносить спокій душам. А спокій душ – то перемога над життєвою втомою і звільнення від
тілесного тягаря.
Каміння кричатиме
Одного разу учні Христові та інші, хто слухав його і знав про здійсненні ним чудеса, почали
творити хвалу Господу і славити Бога на Небесах, вигукуючи:
- Благословенний Цар, грядущий в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
Фарисеям це не сподобалось, і вони сказали Ісусу:
- Заборони учням своїм кричати таке!
На що Христос відповів:
- Якщо вони замовкнуть, то кричатиме каміння!
А це означає: якби забули люди Єдиного Бога, котрий на Небесах, то кричало б усе каміння,
що є на Землі…
Субота для людини
Фарисеї звинувачували Христа в тому, що він та його учні роблять у суботу те, чого не слід
робити. І навіть стежили за Ісусом, чи не зцілить він у суботу, аби ще раз звинуватити його в
порушенні Закону, а потім – і погубити. Й однієї суботи Христос зцілив сухорукого, і запитав
фарисеїв:
- Чи годиться в суботу робити добро чи робити зло? Чи спасти життя чи погубити?
І ще сказав їм:
- Субота для людини, а не людина для суботи!
Бо й Господь створив світ для людини, а не людину для світу…
Хто візьме меч – від меча загине
Коли первосвященик і їх люди, озброєні мечами і киями, схопили виказаного Ісуса Христа,
один з учнів Ісуса вихопив меч, щоб захистити Вчителя. Але Христос зупинив його:
- Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть!

14. Меч не може порятувати не справи, ні людини, бо він тільки або знищує, або піднімає проти
себе інші мечі…
Злодій не ходить дверима
- Хто входить в овечу кошару не дверима, - пояснював Христос, - а десь пролазить, той злодій
і грабіжник.
Бо пастуха знають і чекають: йому сторож відкриє двері і його приходу радіє отара, бо з ним
вона під на соковите пасовище. І тому пастух не ховається: його вхід явний, а вихід відкритий.
Злодія не чекають і бояться, бо він поведе отару на заріз. Тому й ховається, бо якби мав добрі
наміри, не ховався б…
Той, хто входить дверима, - той пастир вівцям: він знає їх імена і вони підуть за ними.
Хто не входить дверима, - той злодій і вбивця: йому не потрібні імена, бо коли грабують чи
вбивають, імені не запитують.
Хула на духа не проститься
За мислене, сказане і вчинене людина буде судима, і мисленим, сказаним та вчиненим вона
буде виправдана.
І гріх тілесний, і слово лихе, і думка лукава – простяться людям. Тільки не проститься людям
хула на Духа Святого.
Бо Дух – то основа і вершина всього: ним усе виростає і ним усе завершується.
Дух – джерело всього: з нього все починається і до нього все повертається.
Дух – сила всього: ним усе здійснюється і без нього все руйнується.
Тож немає прощення за гріх проти Духа Святого, бо його силою Бог світ створив, живить і
оберігає…
Скверна з уст, а не в уста
Фарисеї звинуватили учнів Христа в тому, що вони не завжди миють руки, перед тим, як
взятись до їжі, й цим оскверняють себе. На що Христос відповів:
- Не те оскверняє людину, що входить в уста, йде в шлунок і виходить геть. А те, що виходить
із уст.
Бо що виходить із уст, те виходить із серця: лихі думки, лживі свідчення та словесна хула – і
ведуть вони до крадійства, розпусти і вбивства.
Тож оскверняється людина не тим, що приходить до неї, а тим, що від неї виходить –
думками, слова та діями своїми.
Ціна зради
Іуда Іскаріот, котрий видав Ісуса, отримав за свою зраду тридцять срібняків. Але не ці
тридцять монет стали ціною його злочинства.
За зраду він заплатив своїм життям – воно стало ціною злочину. Бо коли Іуда побачив, що
Христо засуджений до смертних страждань, він злякався і повернув гроші первосвященикам зі
словами:
- Згрішив я, видавши невинну кров!
А після цього пішов та й повісився… Такою страшною ціною є ціна тяжкої зради.
Поцілунок Іуди
Це було в четвер, пере розп’яттям. До саду гетсиманського прийшло багато народу з киями та
мечами, а з ними – Іуда Іскаріот, один із дванадцятьох учнів Христових. Коли вони підходили до
Ісуса і його учнів, Іуда сказав до тих, котрі прийшли з ним:
- Кого поцілую, той і є! – і тут же підійшов до Христа та поцілував, промовивши:
«Радій,Учителю!»
Відразу ж наклали на Ісуса руки та повели на суд неправедний і на Хресні страждання.

15. …Поцілунок зрадника завжди веде до неправедного суду і завершується стражданнями.
Правдиве свідчення.
- Коли я свідчу сам про себе, - сказав Христос, - то свідчення це неправдиве.
Бо хто підтвердить, окрім тебе самого, що твоє слово, сказане про себе, істинне і правдиве?!
- А коли хтось інший свідчить про мене, - додав Христос, - то свідчення це може бути
правдивим.
Бо слово іншого про мене – це слово, що виросло зі стороннього погляду, щире та істинне,
якщо сказане без лукавства.
- І коли про мене свідчать справи мої, - звершив Христос, - то це свідчення завжди правдиве.
Бо справа, яку я чиню, не має лукавства чи обману: вона або добра, або зла – і цим завжди
істинно та щиро свідчить про мене.
Хто не проти нас, той за нас
Одного разу учні Ісусові сказали йому:
- Вчителю! Ми бачили чоловіка, котрий долає демонів твоїм ім’ям. Але він не ходить з нами –
і ми заборонили йому це робити.
На що Христос відповів:
- Не забороняйте йому. Якщо він моїм іменем чинить не зло, а добро, то це не проти нас. А хто
не проти нас, той – за нас.
…Коли прийматимемо кожного, хто не проти на, то з часом буде з нами увесь світ, а якщо –
ні, то залишимось одні проти цілого світу!
Обмити ноги
Після Тайної вечері Христос налив води в умивальницю і почав обмивати ноги своїм учням.
Учні були вражені, а Петро, вважаючи себе недостойним, щоб Учитель мив йому ноги сказав:
- Господи, ти не вмиєш ніг моїх повік!
Христос відповів йому:
- Якщо не вмию тобі ніг, то не будеш зі мною!
Після таких слів Петро попросив:
- Господи, тоді не тільки ноги мої, а й руки і голову!
- Обмитому, - сказав Христо, - треба мити тільки ноги, бо сам він чистий.
…А на ногах, мається на увазі, осів порох грішного світу.
Закінчивши, Христос сказав учням:
- Коли я, ваш Учитель, обмив вам ноги, то і ви повинні мити ноги один одному.
…Щоб змити не свій, а припорошений дорогами чужий гріх.
Не знаєте, що просите
Мати двох учнів Христових – Іоана і Іакова Заведеєвих – попросила Ісуса, щоб він посадив її
синів праворуч і ліворуч себе, коли прийде в Царство своє.
- Не знаєте, що просите, - відповів Христос, - чи зможете пити чашу, яку питиму я?!
Бо місце кожного там, куди він зможе прийти. І місце кожного таке, яке він може обняти. І
чаша не більше тієї, яку зможе випити.
Ні місця,ні чаші собі просити не треба – ми одержуємо все згідно з тим, що заслужили і що
нам під силу…
Нести свій хрест
Хрест, на якому мав бути розіп’ятий Христос, виготовили заздалегідь, і на місце розп’яття –
гору Голгофу, що означає «череповище», - його спочатку ніс селянин Симон Киринеянин, а потім
– Ісус Христос. Бо іудеї вирішили, що кожен сам повинен нести свій хрест.

16. Для Ісуса це був справді його хрест, на якому він здійснив свій викупний подвиг для Спасіння
всього людства.
Його хрест страждань став хрестом перемоги над гріхом і смертю. Своїм Хресним подвигом
Христос навчив нас: кожен без гніву і нарікань має принести свій хрест аж до того місця, де він
має бути встановленим, - до своєї власної Голгофи…
Мудрі – на добро, прості – на зло
Апостоли попереджали, що є багато людей, котрі служать не істинному слову Добра, а своєму
череву і Злу. Такі люди улесливими словами і красномовством зводять серця простодушних,
замість Правдивого Вчення приносять Спокусливу Лжу.
Щоб здолати спокусу та лжу і не потрапити в улесливі тенета красномовства, апостол Петро
закликав віруючих бути мудрими на добро й простими на зло.
Мудрість потрібна, щоб здійснити самому і захистити вчинену іншими добру справу. Бо, якщо
не буде мудрості, то не тільки не створиш власного добра, а й не впізнаєш і не захистиш
створеного іншими.
Простота необхідна в рішучому неприйнятті зла: до всього злого та лукавого має бути тільки
один підхід – «ні!» - і більше ніяких варіантів! Коли ж пробувати вникнути у зло, зрозуміти його,
то воно проникне в тебе, в твоє серце і твій розум під маскою добра…
Тому, до добра – «Так!», а до зла – просте «Ні!».
Мій час не прийшов
- Мій час ще не прийшов, - так сказав Христос своїм братам, які не увірували в нього, бо він
вчив і зціляв, не бажаючи слави. – А для вас – завжди ваш час.
І пояснив: ви живете в своєму часі, бо змирилися з нинішнім світом, і світ не може ненавидіти
вас, бо ви дивитесь на нечесності його.
- Але це не мій час і не мій світ, і він ненавидить мене, бо я свідчу про його злі діла, - закінчив
свою думку Ісус.
…Час кожного наступає тоді, коли його розуміють, сприймають і, якщо не люблять, то хоча б
не відчувають ненависті і не проклинають.
Тому виходить, що майже кожен з нас живе не в свій час, бо ми – живі свідки злих справ свого
світу і живемо серед неприязні та ненависті.
Подати на блюді
В день народження Ірода, царя Іудейського, танцювала перед гостями дочка Іродіади,
дружини Іродового брата, і дуже догодила знатному зібранню. За це цар пообіцяв дати все, що
дівчина забажає. І танцівниця, за намовою матері, сказала:
- Дай мені на блюді голову Іоана Хрестителя!
Цар не міг не дотримати слова…
З того часу це стало символом: подати на блюді – отже, заплатити непомірну й незаслужену
плату.
Дух один, а дари його – різні
Як Бог – Єдиний, а молитви до нього й служіння йому – різні, так і Дух Святий – один, а дари
від нього – різні.
Одному дано дар творити руками своїми, а іншому – талант до мудрого слова; а третього Дух
Святий наділив здібністю до знання.
Одному дано дар віри. а другому – дар зцілення. Ще іншому дається творити чудеса, а комусь
– пророкувати. Хтось отримує талант знати мови, а хтось – навчати мов.

17. Нас багато, але всі ми різні, бо дари від Духа Святого маємо різні. Тож кожен, отримавши свій
дар, має сумлінно робити свою справу, до якої його приставив Бог, і не втручатись та не судити
справи іншого. Бо судить справу кожного тільки той, хто дарував талант до неї.
Бог Духом Святим дарував і Духом Святим судитиме, як ми скористалися даром Божим для
служіння Істині та Добру.
Книжники і фарисеї
Книжники і фарисеї – духовні брати. Для обох – головне не діло, а слово; тільки для книжника
– писане, а для фарисея – сказане. Вони вміють говорити, та не прагнуть робити. Вчать, та не
дотримуються науки самі.
Вони вміють очистити чашу ззовні, залишивши всередині бруд, бо люблять показати
праведність, не маючи її в собі.
Найменшу справу роблять так, аби люди бачили і сприймали її за справу найбільшу.
Вони – лицеміри, котрі уникають труднощів, але хочуть приймати вітання і посідати почесні
місця на зібраннях.
Христос закликав уникати їх повчать, бо вони беруть тягар, але кладуть його на плечі інших.
Він викрив їх лицемірство, а тому вони не любили і переслідували його…
Методичний доробок для вчителів основ християнської етики та учнів
загальноосвітніх шкіл