2. ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1. Малі підприємства як необхідна умова розвитку харчової
промисловості.
2. Методи дослідження та аналіз розвитку малого підприємництва у
харчовій промисловості.
3. Специфічні особливості харчової промисловості та способи
утворення малих підприємств з виробництва харчових продуктів та
перероблення сільськогосподарської сировини.
4. Техніко-економічне обґрунтування утворення та функціонування
малих виробничих підприємств у харчовій промисловості.
5. Концепція державної підтримки розвитку малих підприємств з
виробництва харчових продуктів і перероблення
сільськогосподарської сировини.
3. Харчова промисловість – вид діяльності, що забезпечує переробку
продуктів рослинництва, тваринництва або рибальства в харчові
продукти та напої для споживання людьми чи тваринами, включаючи
також виробництво різних проміжних продуктів, що не є
безпосередньо харчовими. Результатом цієї діяльності часто є
супутні продукти вищої або меншої цінності (наприклад, шкури як
продукт боєнь або макуха, як продукт олійного виробництва).
Виробництво харчових продуктів групується за напрямками:
виробництво м'ясної, рибної продукції, перероблення фруктів та
овочів, виробництво жирів, молочної продукції, перероблення зерна,
виробництво кормів для тварин, напоїв та інших харчових продуктів,
виробів з тютюну.
Виробництво може здійснюватися самостійно, а також на користь
третіх осіб, зокрема, приватний забій худоби. Переробними
вважаються підприємства, які торгують власною продукцією у
власному магазині (наприклад, хлібопекарні, кондитерські, ковбасні
лавки тощо).
4. Економічне значення малого підприємництва у харчовій промисловості, що в свою
чергу є складовою агропромислового комплексу країни, повинно визначатися
таким чином:
1. насиченість споживчого ринку товарами, розширення асортименту, підвищення якості
продукції;
2. створення сприятливих передумов для працевлаштування значної частки безробітного
населення невеликих селищ міського типу, районних центрів, сіл, виникнення якого
пов’язано із закриттям існуючих промислових підприємств, розпадом колективних
сільськогосподарських підприємств, сезонним характером виробництва у АПК, а також
впровадженням досягнень НТП. За деяким даними із колективних
сільськогосподарських підприємств за роки їх реформувань вивільнилось майже 2 млн.
осіб. У цій ситуації мале підприємництво відіграє роль соціального амортизатора і цим
самим дасть змогу державі суттєво зекономити на програм боротьби з безробіттям та
бідністю;
3. створення конкурентного середовища;
4. включення у виробництво частини матеріальних, фінансових інтелектуальних ресурсів
населення регіону та підвищення ефективності їх використання;
5. розширення інноваційної активності у регіоні, так як кожен підприємець прагне до
запровадження нововведень;
6. використання місцевих джерел сировини;
7. впровадження у сій бізнес нових технологій, останніх науково-технічних досягнень і
одержання за рахунок цього максимально можливого прибутку;
5. 8. забезпечення більш глибокої переробки нестандартної
(вторинної) сировини, так як малим підприємствам
вигідніше зосередити свою діяльність на даному
процесі ніж великим підприємствам, де утилізація
відходів часом не вписується у виробничий процес і
стає невигідною;
9. активізація формування у зонах господарювання
ринкової інфраструктури – мережі банків та їх філій,
страхових компаній, тощо;
10. соціальний розвиток та вирівнювання умов життя в
різних за масштабами населених пунктів;
11. забезпечення наповнення дохідної частини місцевих
бюджетів;
12. вихід на зовнішні ринки та активізація
зовнішньоекономічної діяльності у регіоні;
13. підвищення економічної ефективності
агропромислового комплексу.
6. Методи
дослідження
Суть методу Можливі результати застосування
1 2 3
Руху і
розвитку
Аналіз малого підприємництва
як динамічного процесу
Проведення аналізу динаміки розвитку
малого підприємництва у обраному
відтинку часу.
Причинності Аналіз чинників
функціонування і розвитку
малого підприємництва
Виявлення чинники, що впливають на
функціонування і розвиток малого
підприємництва.
Порівняльний Порівняння малого
підприємництва регіонів і
України
Виконання регіонального порівняльного
аналізу малого підприємництва і в
контексті розвитку малого
підприємництва в Україні
Статистичний Використання різних
статистичних даних, що
характеризують мале
підприємництво на певній
території загалом
Застосування статистичних показників
для виявлення особливостей
функціонування і розвитку малого
підприємництва на досліджуваних
територіях
Таблиця 1
Методи дослідження малого підприємництва у харчовій промисловості
України
7. Основні групи факторів, що впливають на процес змін у малому підприємництві харчової
промисловості
Макрофактори Мезофактори Мікрофактори
Загальні чинники розвитку
малих підприємств
Галузеві чинники Внутрішні чинники
Фактори, що впливають на
діяльність і розвиток
малих підприємств
незалежно від їх сфери
діяльності
•Правові обмеження і
часта зміність
законодавства
•Складність регулятивних
процедур та організації
діяльності
•Інфляційні процеси
•Податковий тиск
Фактори, що визначають
розвиток МПХП
•Обсяг і структура споживчоо
ринку
•Кадрове забезпечення
галузі
•Обсяг та структура
пропозиції продуктів
харчування
•Раціональність
розташування
•Сезонність виробництва
•Високі вимоги до якості
сировини
Фактори, що
знаходяться у сфері
впливу окремих
підприємств
•Матеріальні
•Економічні
•Організаційні
•Технологічні
нововведення
Рис. 1 Класифікація факторів, що впливають на розвиток малих підприємств харчової
промисловості
8. 1. Масовість продукції ,що виробляється та її різноманітність (асортимент продукції харчової
промисловості становить понад 3 тисячі найменувань);
2. Сезонний характер виробництва ( цукор, консерви, вино), що призводить до нерівномірного
використання виробничих потужностей;
3. Необхідність розташування виробництва, з одного боку, в місцях споживання, а, з іншого – в
сировинній зоні (консерви, цукор,чай );
4. . Велика залежність якості сільськогосподарської сировини від тривалості переробки (якість
цукрових буряків, плодоовочевої сировини );
5. Строки зберігання сировини і готової продукції, як правило обмежені (сировини – цукрових
буряків, овочів, фруктів; готової продукції - хлібобулочної, маргаринової. кондитерської);
6. Високі вимоги до якості продукції ( свіжість, вміст вітамінів, смакові якості, естетичність,
тощо );
7. Часта замінність асортименту по багатьох продуктах;
8. Залежність якості готової продукції від якісних характеристик сировини (цукристість
цукрових буряків і винограду, вміст сухих речовин у харчовій сировині);
9. Для виробництва деяких видів продукції необхідна велика кількість сировини (наприклад, для
виготовлення 1 т. цукру необхідно переробити 9 т. цукрового буряку тощо.
9. Способи утворення Характеристика застосування
1.Утворення нового
виробництва на базі
сировинних ресурсів, які
недостатньо чи повністю не
використовуються.
Такий шлях найбільш притаманний консервній, цукровій промисловості.
Наприклад, в консервній промисловості близько 25 % складають вторинні
ресурси й відходи, які можуть використовуватися для виробництва харчових,
кормових та інших продуктів. У цьому випадку малі підприємства можуть
утворюватися консервними заводами, комбінатами по випуску плодоовочевих
консервів, місцевими органами влади, трудовими колективами, окремими
громадянами.
2.На базі розукрупнення
великих підприємств.
Таке розукрупнення раціональне при відсутності між окремими ланками
жорстких виробничих зв'язків. Тут слід використовувати технологічний принцип
– розподіл єдиного технологічного циклу на окремі основні операції з утворення
на їх основі асоціації малих підприємств. Таким шляхом можна вирішити цю
проблему на підприємствах по виробництву різних видів продукції з первинної
обробки картоплі, виробництво з неї напівфабрикату, який іде на виробництво
чіпсів, сушеної картоплі, тощо.
Але цей спосіб не може застосовуватися на підприємствах, де технологічний цикл
має жорсткі зв'язки. Прикладом може бути виробництво хліба, в ряді випадків
кондитерське виробництво. У цій ситуації утворення малих підприємств можливе
на базі окремих виробничих ланок, наприклад, виробництво національних
солодощів.
3.На основі виділення зі
складу діючого підприємства
на самостійний баланс одного
чи декількох структурних
підрозділів.
Це можна зробити у виробництві хліба і хлібобулочних виробів, у кондитерській
промисловості. Наприклад, в кондитерській промисловості на таких малих
підприємствах можливо організувати виробництво національних солодощів
(рахат-лукум, пахлава), солодощів для дітей у формі іграшок, звірів тощо.
Таблиця 2
Способи утворення малих підприємств з виробництва харчових продуктів і перероблення
сільськогосподарської сировини
10. Вид діяльності Вид продукції Мета діяльності Спосіб утворення
1 2 3 4
Виробництво хліба і хлібобулочних виробів
Випічка
хлібобулочних
виробів
Хліб, булки, батони
Забезпечення особливої якості,
свіжості. Доставка додому
Приватна власність,
товариство
Випічка
національних
виробів
Лаваш, каравай, піца
Виробництво сухарів, тістечок і пирогів з тривалим терміном зберігання
Випічка
кондитерських
мучних виробів
Торти, тістечка, пироги Забезпечення свіжості,
особливого дизайну, робота на
замовлення
Приватна власність,
товариство
Виробництво інших харчових продуктів
Виробництво
національних видів
солодощів
Солодощі: пахлава,
рахат-лукум тощо
Особливі смакові якості, робота
на замовлення
Приватна форма власності;
виділення з великого
підприємства
Виробництво
солодощів для дітей
Солодощі Особливий вид солодощів (у
формі іграшок, звірів тощо)
Виробництво напоїв
Виробництво лікеро-
горілчаних виробів
Лікеро-горілчані вироби Особливі смакові якості лікерів,
алкогольних коктейлів завдяки
використанню в якості
ароматизаторів меду, трав, ягід
тощо.
Розукрупнення великих
підприємств, утворення
малого підприємства на базі
виділення виробничих
потужностей із великих
підприємств
Таблиця 3
Види діяльності та способи утворення малих підприємств у харчовій
промисловості
11. Техніко – економічне обґрунтування (ТЕО) —
аналіз, розрахунок, оцінка економічної доцільності
здійснення пропонованого проекту будівництва
підприємства, створення нового технічного
об'єкту, модернізації і реконструкції існуючих
об'єктів. ТЕО засноване на порівняльній оцінці
витрат і результатів, встановленні ефективності
використання, терміну окупності капітальних
вкладень.
12. 1. Соціально-економічна характеристика умов для
утворення та функціонування малих підприємств у
видах діяльності, районах та їх оцінка.
2. Вибір товару (робіт, послуг).
3. Фактори виробництва.
4. Вибір форми власності.
5. Порядок утворення, діяльності, реорганізації й
ліквідації малого підприємства.
13. Концепція (від латів. conceptio — розуміння,
система) — певний спосіб розуміння (трактування)
якого-небудь предмету, явища або процесу; основна
точка зору на предмет; керівна ідея для їх
систематичного освітлення.
14. Крок 1 Аналіз існуючих компонентів підприємницького середовища
Крок 2. Виявлення недоліків у компонентах зовнішнього середовища, що впливають на
ефективність розвитку малого підприємництва у харчовій промисловості України;
Крок 3. Аналіз стану та ефективності розвитку малого підприємництва у харчовій промисловості
України;
Крок 4. Розробка заходів по створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності;
Крок 5. Розробка галузевих територіальних програм сприяння ефективному розвитку малого
підприємництва у харчовій промисловості
Крок 6. Розрахунок витрат на реалізацію програми та її очікуваної економічної і соціальної
ефективності;
Крок 7. Реалізація розробленої програми та контроль за її здійсненням.
Послідовність розробки заходів державної підтримки малих
підприємств з виробництва харчових продуктів і перероблення
сільськогосподарської сировини
15. ЦІКАВО:
провідні держави приділяють велику увагу розвитку
малих підприємств. У кожній із них для цього є потужні
державні структури. У США від 1953 року діє
Адміністрація Малого Бізнесу як незалежне агентство
Федерального Уряду. Опікується правовим й
організаційним забезпеченням малого бізнесу,
фінансовою державною підтримкою. АМБ має у своєму
розпорядженні відділення в усіх великих містах США.
Під її егідою існує безліч консультативних,
інформаційних організацій, центрів розвитку малого
бізнесу. Крім того, додаткову допомогу дрібним
підприємствам у всій країні надають понад 2700
торговельно-промислових палат.
16. 4.1.Установчі документи і статутний капітал як
необхідні атрибути суб’єкта підприємницької
діяльності – юридичної особи.
4.2.Процедура державної реєстрації суб'єктів
підприємницької діяльності юридичних осіб і
фізичних осіб.
4.3.Необхідність та сутність ліцензування
господарської діяльності в Україні.
4.4. Контроль за дотриманням ліцензійних умов
підприємцями.
17. До основних право установчих документів, що
підтверджують статус підприємства як
юридичної особи відносяться статут та
засновницький договір. Установчим документом
повного товариства і командитного товариства
є засновницький договір, акціонерного
товариства, товариства з обмеженою
відповідальністю товариства з додатковою
відповідальністю, приватного підприємства –
статут.
Важливо. Статут - (від лат. statuo — ухвалюю) -
положення, в якому визначаються цілі, структура,
права і обов’язки певної організації,
підприємства тощо.
18.
19.
20. Важливо.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців - засвідчення факту створення або
припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття
або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а
також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені
Законом № 755-IV, шляхом внесення відповідних записів
до Єдиного державного реєстру.
Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб –
підприємців - це автоматизована система збирання,
накопичення, захисту, обліку та надання інформації про
юридичних осіб і фізичних осіб підприємців.
21. ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про державну реєстрацію юридичних осіб,
фізичних осіб - підприємців та
громадських формувань»
(Відомості Верховної Ради України (ВВР),
2003, № 31-32, ст.263)
22. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
та фізичних осіб-підприємців включає:
1.перевірку комплектності документів, які подаються
державному реєстратору, та повноти відомостей, що
вказані в реєстраційній картці;
2. перевірку документів, які подаються державному
реєстратору, на відсутність підстав для відмови у
проведенні державної реєстрації;
3. внесення відомостей про юридичну особу або
фізичну особу-підприємця до Єдиного державного
реєстру;
4. оформлення і видачу свідоцтва про державну
реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.
Свідоцтво про державну реєстрацію – документ
встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до
Єдиного державного реєстру запису про державну
реєстрацію юридичної або фізичної особи – підприємця.
23. Державний реєстратор – посадова особа, яка здійснює
державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб –
підприємців.
Місце знаходження юридичної особи – місцезнаходження
постійно діючого органу юридичної особи, а в разі його
відсутності – місцезнаходження іншого органу чи особи,
уповноваженої діяти від імені юридичної особи без
довіреності, за певною адресою, яка вказана засновником
(учасниками) в установчих документах і за якою
здійснюється зв'язок з юридичною особою.
Місце проживання фізичної особи – житловий будинок,
квартира, інше приміщення, придатне для проживання в
ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному
населеному пункті, в якому фізична особа проживає
постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за
певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною
особою – підприємцем.
24. Для проведення державної реєстрації юридичної
особи засновник (засновники) або уповноважена
ними особа повинні особисто подати державному
реєстратору (надіслати рекомендованим листом з
описом вкладення) такі документи:
1. заповнену реєстраційну картку на проведення
державної реєстрації юридичної особи;
2. копію рішення засновників або уповноваженого
ними органу про створення юридичної особи у
випадках, передбачених законом;
3. два примірники установчих документів;
4. документ, що засвідчує внесення реєстраційного
збору за проведення державної реєстрації
юридичної особи.
25. Єдиний державний реєстр юридичних осіб,
фізичних осіб - підприємців та громадських
формувань (далі - Єдиний державний реєстр) -
єдина державна інформаційна система, що
забезпечує збирання, накопичення, обробку,
захист, облік та надання інформації про
юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та
громадські формування, що не мають статусу
юридичної особи;
26. Фізична особа, яка має намір стати підприємцем,
повинна подати особисто (надіслати
рекомендованим листом з описом вкладення)
державному реєстратору за місцем проживання такі
документи:
1. заповнену реєстраційну картку на проведення
державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
2. копію довідки про включення заявника до
Державного реєстру фізичних осіб-платників
податків та інших обов'язкових платежів;
3. документ, що підтверджує внесення
реєстраційного збору за проведення державної
реєстрації фізичної особи-підприємця.
27. Державна реєстрація базується на таких
основних принципах:
1) обов’язковості державної реєстрації в
Єдиному державному реєстрі;
2) публічності державної реєстрації в
Єдиному державному реєстрі та документів,
що стали підставою для її проведення;
3) врегулювання відносин, пов’язаних з
державною реєстрацією, та особливостей
державної реєстрації виключно цим
Законом;
4) державної реєстрації за заявницьким
принципом;
28. 5) прийняття документів для державної
реєстрації та здійснення державної
реєстрації за принципом
екстериторіальності в межах України;
6) єдності методології державної
реєстрації;
7) об’єктивності, достовірності та повноти
відомостей у Єдиному державному реєстрі;
8) внесення відомостей до Єдиного
державного реєстру виключно на підставі
та відповідно до цього Закону;
9) відкритості та доступності відомостей
Єдиного державного реєстру.
29. Підставами для відмови у проведенні державної
реєстрації фізичної особи-підприємця є:
невідповідність відомостей, які вказані у
реєстраційній картці на проведення
державної реєстрації фізичної особи-
підприємця, відомостям, які зазначені у
документах, що подані для проведення державної
реєстрації;
наявність обмежень на зайняття підприємницькою
діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної
особи, яка має намір стати підприємцем; наявність
в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник
є підприємцем.
30. Ліцензія – документ державного зразка, який
засвідчує право ліцензіата на провадження
зазначеного в ньому виду господарської
діяльності протягом визначеного строку за умови
виконання ліцензійних вимог.
Ліцензіат - суб'єкт господарювання , який
одержав ліцензію на провадження певного виду
господарської діяльності, що підлягає
ліцензуванню.
Ліцензійні умови – установлений з урахуванням
вимог законів вичерпний перелік організаційних,
кваліфікаційних та інших спеціальних вимог,
обов'язкових для виконання при проваджені
певних видів господарської діяльності, що
підлягають ліцензуванню.
31. Ліцензування - видача, переоформлення та
анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій,
ведення ліцензійних справ та ліцензійних
реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами
ліцензійних умов, видача розпоряджень про
усунення порушень ліцензійних умов, а також
розпоряджень про усунення порушень
законодавства у сфері ліцензування.
Орган ліцензування - орган виконавчої влади,
визначений Кабінетом Міністрів України, або
спеціально уповноважений виконавчий орган рад
для ліцензування певних видів господарської
діяльності.
Плата за ліцензію - разовий платіж, що вноситься
суб'єктом господарювання за одержання ліцензії.
