У збірник ввійшли вірші та оповідання українських письменників про школу, сім’ю, родину, нашу Батьківщину, красу природи, казки, кращі зразки дитячого фольклору. Збірник служить додатковим матеріалом для уроків позакласного читання.

1. «Педагогічна майстерня»
Збірник
художніх творів
4 клас
Надвірна 2015 р.

2. 2
82.3 (2 УКР)+84(4 УКР)6
П 26
Рецензенти:
Коректор:
Любов Лисак – методист ІМЦ відділу
освіти Надвірнянської РДА,
Оксана Парасюк – вчитель-методист
Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Оксана Парасюк – вчитель-методист
Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Відповідальний за випуск: Богдан Петрик – директор
ІМЦ відділу освіти Надвірнянської РДА
Затверджено на раді ІМЦ відділу освіти
Надвірнянської РДА, протокол №4 від 30.04.2015р.
82.3(2УКР)+84(4УКР)6
П 26
Позакласне читання «Перлинка Прикарпаття». Збірник
художніх творів: [ТЕКСТ]: Посібник для учнів 4 класу /
Творча група вчителів початкових класів - Надвірна;
«Педагогічна майстерня», 2015.- 153с.
У збірник ввійшли вірші та оповідання українських
письменників про школу, сім’ю, родину, нашу
Батьківщину, красу природи, казки, кращі зразки дитячого
фольклору.
Збірник служить додатковим матеріалом для уроків
позакласного читання.
©«Педагогічна майстерня», Надвірна, РІМЦ - 2015

3. 3
Зміст
Із Франкової криниці (Риндер Галина Дмитрівна,
вчитель Делятинської ЗОШ I – II
ст.)………………………………………………………...
Шкільними стежинами (Іванішак Олександра
Василівна, вчитель Делятинської ЗОШ I – ІII ст.
№3)………………………………………………………...
Людина красна не словами, а добрими ділами
(Боднарук Людмила Анатоліївна, вчитель
Зарічанської ЗОШ I – ІII ст.)………………………..
Письменники Надвірнянщини дітям (Дячук Ольга
Іванівна, вчитель Білозоринської ЗОШ I – ІI
ст.)……………………………………………………..
Скарби українського фольклору (Дмитрук Надія
Іванівна,вчительФитьківськоїЗОШ I – ІII ст.)..
Професій в світі так багато, а вибрать треба лиш
одну (Івасик Галина Іванівна, вчитель
Молодківської ЗОШ I – ІII ст.)……………………...
Пригоди і захоплення твоїх ровесників (Пинчук
Наталія Василівна, вчитель Верхньомайданської
ЗОШ I – ІI ст.)………………………………………….
Сторінками історії (Масевич Марія Василівна,
вчительДелятинськоїЗОШ I – ІII ст. №1)………
Твори зарубіжних письменників (Завальнюк
Марія Олексіївна,вчитель Білоославської ЗОШ I
– ІII ст.)…………………………………………………..
5
8
16
21
28
42
52
60
69

4. 4
Казкарі світу дітям (Клюфінська Оксана
Василівна, вчитель Переріслянської ЗОШ I – ІII
ст.)………………………………………………………...
Збережемо мир на Землі (Юрійчук Віра
Володимирівна,вчительДелятинського НВК)…..
Первоцвіти - усмішка землі (Парасюк Оксана
Іванівна, вчитель Надвірнянської ЗОШ I – ІII ст.
№1)………………………………………………………...
Письменники-фантасти дітям (Скрипник Тетяна
Богданівна, вчитель Надвірнянської ЗОШ I – ІII
ст. №2)…………………………………………………...
Від усмішки йде до всіх тепло (Оліярчук Марія
Романівна,вчительПнівськоїЗОШ I – ІII ст.)….
Світлий празник Великдній (Маслій Ольга
Михайлівна, вчитель Гаврилівської ЗОШ I – ІII
ст.)………………………………………………………...
Цікавий світ метеликів (Шльомей Інна Тарасівна,
вчитель Пасічнянської ЗОШ I – ІII
ст.)………………………………………………………...
Материнська свята доброта (Ковальчишин Ганна
Василівна, вчитель Тисменичанської ЗОШ I – ІII
ст.)………………………………………………………...
77
86
89
93
123
131
137
144

5. 5
У Франковій світлиці
Киця
Плакала киця на кухні,
Аж їй очиці попухли.
«Чого ж ти, киценько, плачеш?
Їсти чи питоньки хочеш?»
«Ні їсти, ні пити не хочу,
З тяжкої жалості плачу.
Сам кухар сметанку злизав,
На мене, кицюню, сказав.
Хтів мені лапки побити,
Чим же я буду ходити?»
Порада
Не високо мудруй.
Але твердо держись,
А хто правду лама
З тим ти сміло борись!
Не бажай ти умом
Понад світом кружить,
А скоріш завізьмись
В світі праведно жить.
Червона калино, чого в лузi гнешся?..
Червона калино, чого в лузi гнешся?
Чого в лузi гнешся?
Чи свiтла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобi цвiту на радощi свiту?
На радощi свiту?

6. 6
Чи бурi боїшся, чи грому з блакиту?
Чи грому з блакиту?
Не жаль менi цвiту, не страшно i грому,
Не страшно i грому,
I свiтло люблю я, купаюся в ньому
Купаюся в ньому.
Та вгору не пнуся, бо сили не маю,
Бо сили не маю.
Червонi ягiдки додолу схиляю,
Додолу схиляю.
Я вгору не пнуся, я дубам не пара,
дубам не пара;
Та ти мене, дубе, отiнив, як хмара,
отiнив, як хмара.
Лисичка і Рак
Казка
Зустрілася Лисичка з Раком. Стала й дивиться, як - він
помаленьку лізе. А далі давай над ним насміхатися:
- Ну, та й швидкий же ти, нема що й казати! Справжній
неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що
тебе раз по дріжджі послали, а ти аж через рік з дріжджами
прийшов та й ті посеред хати розілляв?
- Може, коли й правда була,.- каже Рак, - а тепер дуже на
брехню схоже.
- Овва! Значить, ти тепер прудкіший став?
- Прудкіший чи не прудкіший, а тобі глузувати не
дозволю. Коли хочеш знати, який я прудкий, то давай
побиймося об заклад, що я швидше від тебе до того пенька
добіжу.
- Що? що? що? - здивувалася Лисичка. - Ти хотів би зі
мною наввипередки бігати?

7. 7
- Не тільки побіжу, а хоч ти на один скокспереду ставай,
то я швидше тебе на місці буду, - мовить Рак.
Побилися вони об заклад. Стала Лисичка на один скок
поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст. Рушила
Лисичка, біжить щодуху, аж курява здіймається. Добігла до
пенька та й кличе:
- А де ти, Раче? Нічого не чути.
- Ну, Раче, де ти там? - ще раз кличе Лисичка та й
обернулась хвостом до пенька.
- Та ось де я! Давно вже жду тебе, аж трохи за пеньок
забіг.
Вовк-старшина
Казка
Пасся раз Осел на пасовиську та якось наблизився до
лісу, а за пнем сидів Вовк, вискочив до Осла й хотів його
роздерти. А Осел, дарма що його за дурня вважають, зараз
надумав, що йому зробити. Вовк до нього біжить, а він
усміхається так радісно, кланяється йому низенько та й
каже:
- От добре, от добре, пане Вовче, що ви прийшли. Я вже
тут вас шукаю-шукаю!
- А нащо я тобі здався? - питає Вовк.
- Та, бачите, громада послала мене за вами і пильно
наказала: «Йди і без Вовка до села не повертайся!»
- А нащо я громаді здався? - питає Вовк.
- А ви й не знаєте? Адже у нас у селі старшину
вибирають.
- Ну, так що з того, що вибирають?
- Не то біда, що вибирають, - каже Осел, - а то біда, що
нікого не можуть вибрати. Вже всі господаріпересварилися
проміж себе, а далі кажуть: «Тут хіба один Вовк із лісу може

8. 8
старшиноюбути». Як сказали це, так на цьому й погодились
і вислали мене, щоб я вас зараз привів до села. Таке-то діло.
Почувши таке, Вовк аж хвіст угору підняв з радості.
Зараз виліз на Осла, сів йому на спину та й їде до села. А
коли приїхали до села, Осел закричав своїм дзвінким
голосом, з хат повибігали люди, та, бачачи, що Вовк на Ослі
верхом їде, кинулися з палками, ціпами та дрючками та й
давай його молотити. Били, били, ледве Вовк живий із села
втік.
Біжить неборака та все оглядається, чи де люди за ним
не біжать. Аж коли вже села не стало видно, Вовк побачив
копицю сіна, вискочив на неї, простягнувся і ліг спочити. А
спочиваючи, почав голосно сам до себе говорити:
- Мій тато старшиноюне був, мій дід старшиноюне був,
і чого ж то мені, дурному, раптом забажалося старшиною
бути? Ех, шкода, що нема тут якого порядного хлопця,
щоби мене здоровенним буком полупцював та розуму
навчив. А під копицею сидів здоровеннийпарубок з вилами
в руках. Почувши це, як вискочить, як потягне Вовка разів
з десять по хребту, аж Вовк і дух спустив.