Учебники

1. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
ХРЕСТОМАТІЯ
для підготовки до зовнішнього
незалежного оцінювання
Упорядкування О. М. Авраменка
Київ
«Грамота»
2011

2. УДК 373.5.091.26:821.161.2.09+821.161.2.09](079.1)
ББК 74.202.5
У45
Схвалено для використання в загальноосвітніх навчальних закладах
(лист МОНУ № 1.4/18-476 від 29.06.2011р.)
Рецензенти:
К. В. Таранік-Ткачук —головнийспеціаліст департаменту
загально! середньої та дошкільної освіти
Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,
кандидат педагогічних наук;
Н. В. Михайлова — викладач ліцею «Наукова зміна» м. Києва,
> учитель-методист.
Упорядкування та передмова
О. М. Авраменка
Українська література: Хрестоматія для підготовки до
У45 зовнішнього незалежного оцінювання (Упор. О. М. Авраменка). —
К.: Грамота, 2011. - 5 1 6 с.
15ВЫ 978-966-349-338-1
Хрестоматія містить усі твори, передбачені програмою зовнішнього неза-
лежного оцінювання у 2011/2012 навчальному році.
Перед художніми творами подано стислу інформацію про письменника,
а також назви його найвідоміших творів.
Видання призначено для якісної підготовки старшокласників до прохо-
дження зовнішнього незалежного оцінювання з української літератури, абіту-
рієнтів і вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.
УДК 373.5.091.26:821.161.2.09+821.161.2.091(079.1)
ББК 74.202.5
І5ІШ 978-966-349-338-1
О Авраменко О. М., упорядкування та передмова, 2011
О Видавництво «Грамота», 2011

3. Дорогі старшокласникиІ
Ця книжка допоможе вам якнайкраще підготуватися до зовнішнього
незалежного оцінювання з української літератури. До хрестоматії вві-
йшли ВСІ ТВОРИ, щопередбачені програмою ЗНО у 2011/2012 навчаль-
ному році.
Як свідчить досвід попередніх років, готуючись до ЗНО, важко
зорієнтуватися в такій великій кількості художніх творів, а передусім
тому, що більшу їх частину ви вивчали в 9 й 10 класах, а усну народну
творчість — у 6, 7 і 8. Зрозуміло, що після належного їх опрацювання
через роки залишається, як правило, загальне уявлення про твір
(головна сюжетна лінія, імена головних героїв), а про ліричні твори
(безсюжетні) годі й говорити (здебільшого ви можете пригадати лише
ті, які вивчали напам'ять).
У хрестоматії представлено повністю приблизно 70 % художніх
текстів. Це — ліричні твори (вірші, сонети, пісні, медитації, елегії), ліро-
епічні твори малих форм (думи, балади, невеликі поеми, байки) і малі
епічні форми (оповідання, новели). Решту пропонуємо вам перечитати
(а комусь, можливо, прочитати вперше) у скороченому еигляді. Це —
велика проза (повісті й романи), а також великі за обсягом поеми й драми.
Важливим для цілісного сприйняття художнього твору є те, що в цій
книжці на місці вилучених частин упорядник подає стислий їх переказ.
Перечитування творів сприятиме зміцненню ваших знань про
жанр, композицію, сюжет, героїв твору, тему, головну ідею, проблематику,
стиль письменника, мовно-виражальні засоби тощо. Кращому засвоєнню
художнього твору допоможуть такі видання: «Українська мова та літе-
ратура.ДовідЬик Завдання в тестовій формі. Ічастина» (автори О. М. Ав-
раменко, М. Б. Блажко) та «Українська мова та література. Збірник
завдань у тестовій формі. II частина» (автор О. М. Авраменко) та. У до-
віднику коротко й чітко викладено основні відомості про твір: літера-
турний рід, жанр, вид лірики й віршовий розмір (якщо твір ліричний),
тема, головна ідея, головні герої, короткий переказ сюжету, невелика
літературно-критична стаття про твір (0,5-1 с.). Радимо спочатку оп-
рацювати матеріал довідника про твір, який запланували прочитати,
а потім — художній текст. Під час читання художнього твору ви будете
«впізнавати» відомості з довідника, а це сприятиме не формальному,
а осмисленому засвоєнню художнього матеріалу. Після прочитання
твору рекомендуємо ще раз опрацювати відомості про нього в до-
віднику й виконати подані після теоретичного блоку тестові завдання.
З

4. Читаючи великий епічний, ліро-епічний і драматичний твір, радимо
звертати увагу на:
• портретні характеристики героїв (як свідчить досвід попередніх
років, у тесті ЗНО пропонується багато завдань саме на впізнавання
героя за його прикметною зовнішньою чи внутрішньою характерис-
тикою);
• рядки, якими починається й закінчується художній твір;
• кульмінацію твору;
• епіграф, присвяту.
Ліричний твір радимо перечитати щонайменше тричі:
• перший раз — для цілісного сприйняття художнього тексту
(варто за тлумачним словником з'ясувати лексичне значення невідо-
мих вам слів, інакше зміст поезії ви не зможете осягнути повною
мірою);
• другий раз — щоб звернути увагу на будову твору (кількість
строф, їх розміщення), художні засоби (яскраві тропи й стилістичні
фігури), визначити віршовий розмір і тип римування;
• утретє прочитайте вірш виразно, бажано вголос, щоб відчути
ритмомелодику й сприйняти його повноцінно.
Під час читання художніх текстів використовуйте олівець (маркер)
для позначення характеристик героїв, яскравих художніх засобів тощо.
Раціонально розподіліть час, який залишився до проходження ЗНО.
Сподіваємося, що ваша систематична підготовка буде добре оціне-
на на зовнішньому незалежному оцінюванні. Хай вам щастить!
Упорядник

5. 6-9 класи
УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
Календарно-обрядові пісні
НОВА РАДІСТЬ СТАЛА
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого повився.
Ангели співають, славу й честь звіщають,
На небесі і на землі мир проповідають.
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного смиренно благаймо:
— Просим тебе, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.
Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.
ЩЕДРИК, ЩЕДРИК, ЩЕДРІВОЧКА
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Там овечки покотились,
А баранці народились.
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
А ягнички — клаповушкі,
Скачуть собі кругом грушки.
— Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару.
А баранці — круторіжки,
Скачуть собі край доріжки.
5

6. ОЙ ВЕСНА, ВЕСНА - ДНЕМ КРАСНА
— Ой весна, весна — днем красна, Що ти, весно красна,
Що ж ти, весно, принесла?
— Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Хай вродиться житечко,
Ще й озимая пшениця,
І усякая пашниця.
— Ой весна, весна, ти красна,
нам принесла?
— Принесла я вам літечко,
Ще й запашненьке зіллячко,
Ще й зеленую травицю,
І холодную водицю.
Принесла я вам ягнятко,
Ще й маленькеє телятко.
ОЙ КУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА
Ой кувала зозулёнька,
Сівши на лелії,
Співай, співай, товаришко,
Минає неділя.
Ой кувала зозуленька,
Сівши на барвінок,
Співай, співай, товаришко,
Минув понеділок.
Ой кувала зозуленька
Та й кувала сорок,
Співай, співай, товаришко,
Минає вівторок.
Ой кувала зозуленька,
Сіла на віконце,
Співай, співай, товаришко,
Бо заходить сонце.
Співай, співай, товаришко,
Бо вже не будемо,
Та не знаєм, товаришко,
Чи на рік діждемо.
У РЖІ НА МЕЖІ
У ржі на межі, на кривій березі
Там сиділа русалка.
Просила русалка у дівочок сорочки:
— Ви, дівочки-подружки,
Да дайте мні сорочки,
Хоча худенькую, да аби біленькую,
Хоч не біленькую, да тоненькую!
ЗАПЛЕТУ ВІНОЧОК
Заплету віночок.
Заплету шовковий,
На щастя, на долю,
На чорні брови.
Ой пущу віночок
На биструю воду.
На щастя, на долю,
На милого вроду.
Ой поплинь, віночку,
Прудко за водою,
На щастя, на долю
Милому зо мною.
6

7. МАЯЛО ЖИТЕЧКО, МАЯЛО
Маяло житечко, маяло1
,
Як у полі стояло,
А тепер не буде маяти,
А буде в стодолі2
лежати.
До межі, женчики3
, до межі,
Бо мої пиріжечки у діжі.
До краю, женчики, до краю,
То я вам пиріжечка покраю.
Котився віночок по полю,
Просився у женчиків додому:
— Возьміте мене, женчики, з собою
Та занесіть мене до господаря в стодолу,
Бо я вже в чистім полі набувся,
Буйного вітречку начувся,
Од ясного сонечка нагрівся,
А дрібного дощику напився;
Нехай же я у стодолі одпочину,
Поки вивезуть знову на ниву.
Суспільно-побутові пісні
ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ
1
Маяти — коливатися від вітру.
2
Стодола — будівля для зберігання снопів, сіна тощо.
3
Женчик — жнець.
Ой на горі та женці жнуть,
А попід горою,
Попід зеленою,
Козаки йдуть.
А попереду Дорошенко
Веде своє Військо,
Веде Запорозьке
Хорошенько!
Посередині пан хорунжий,
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильне-дужий!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний!
«Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Оддай мою люльку,
Необачний!» —
«Мені з жінкою не возиться;
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися!
Та викрешем огню,
Та потягнем люльки,
Не журися!»
7

8. ОЙ У ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА
Ой у полі криниченька,
З неї вода протікає. (2)
Гей, там чумак сірі воли пасе
Та з криниці напуває.
Воли ревуть, води не п'ють,
Бо в Крим доріженьку чують. (2)
Ой Бог знає, та Бог і відає,
Де чумаченьки ночують.
Ой ночують чумаченьки
В чистім степу при долині, (2)
Розпустили сірі воли пасти
При зеленій муравині1
.
Умер, умер чумаченько
Та в неділеньку вранці, (2)
Поховали того чумаченька
У зеленому байраці2
.
Ой прилетіла сива зозуленька,
Та все «ку-ку» та «ку-ку». (2)
— Ой подай,чумаче,та подай, голубе,
Та хоч правую руку!
— Ой рад би я, моя мила,
Хоч обидві подати: (2)
Насипано та сирої землі,
Що не можу підняти.
Українські історичні пісні
ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ
Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
Бились наші козаченьки
До ночі глухої, —
Полягло наших чимало,
А татар — утроє.
Не так тая Україна,
Як та стара мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.
Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
То не грім в степу грохоче,
То не хмара світ закрила, —
То татар велика сила
Козаченьків обступила.
Не вернувся Морозенко,
Голова завзята, —
Замучили молодого
Татари прокляті!
Вони його не стріляли
І на часті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце відірвали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу3
:
«Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!»
1
Муравина, мурава, моріг — густа молода трава.
2
Байрак — ліс у долині; яр, порослий чагарником, лісом.
3
Савур-могила — назва, яка багато разів трапляється в історичних піснях,
легендах, переказах ХУІІ-ХУІІІ ст. Відома Савур-могила на Луганщині.
8

9. Вся ти єси, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем та сльозами
Та кров'ю полита!
І поки над білим світом
Світить сонце буде, —
Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.
ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ
(Пісня про Богдана Хмельницького)
Чи не той то хміль,
Що коло тичин в'ється?
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б'ється.
Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду1
, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
«Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води1
, —
їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди». —
«А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потуґу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собою веду, —
А все того, вражі ляхи,
На вашу біду».
Ой втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Гей, не один лях лежить,
Вищіривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи;
Де якії повки, —
їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Гей, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця...
Балади
ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку — в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала — не дожала
1
Золотий Брід, Золота Вода — народна пісенна назва урочища Жовті Води.
9

10. І до сходу сонця тополею стала...
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати?
— Не питайся, сину, про свою дружину,
Бери топір в руки — рубай тополину. —
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась:
— Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина. —
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Не спішіть, дівчата, розпускати коси.
БОНДАРІВНА
У містечку Богуславку Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
Ой в містечку Богуславку сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна, як сива голубка.
Прийшов до них пан Каньовський та й шапочку ізняв,
Обійняв він Бондарівну та й поцілував.
«Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!»
Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:
«Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!»
Ой тікала Бондарівна з високого мосту,
Сама вона хорошая, хорошого зросту.
Ой тікала Бондарівна помежи горами,
А за нею два жовніри з голими шаблями.
А на тій [на] Бондарівні червонії стрічки, —
Куди вели Бондарівну, скрізь криваві річки.
А на тії Бондарівні червона спідниця —
Де стояла Бондарівна, — кривава криниця.
Ой повели Бондарівну, помежи крамниці, —
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці:
«Ой чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити,
А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?»

11. «Ой волю я, пан Каньовський, в сирій землі гнити,
Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!»
Ой як тільки Бондарівна та цеє сказала,
Ой вистрелив пан Каньовський — Бондарівна впала...
«Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати:
Нехай іде свою дочку на смерть наряжати!»
Ой посунув пан Каньовський по столу таляри:
«Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум'яне!
Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, —
Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!»
Ой ударився старий Бондар в стіну головою:
«Дочко ж моя, Бондарівно, пропав я з тобою!»
Ой поклали Бондарівну на тисову лавку,
Поки сказав пан Каньовський викопати ямку.
Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину,
Поки сказав пан Каньовський зробить домовину.
Ой ударили в усі дзвони, музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!
Думи
МАРУСЯ БОГУСЛАВКА
Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам'яная.
Що у тій-то темниці пробувало
сімсот козаків,
Бідних невільників.
То вони тридцять літ у неволі
пробувають,
Божого світу, сонця праведного
у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невільники!
Угадайте, що в нашій землі
християнській за день тепера?»
Що тоді бідні невільники
зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській
за день тепера?
Що тридцять літ у неволі
пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного
11

12. у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській
за день тепера».
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невільники!
Що сьогодні у нашій землі
християнській великодная субота,
А завтра святий празник, роковий
день Великдень».
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі
припадали,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала,
Як ти нам святий празник, роковий
день Великдень сказала!»
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала,
Словами промовляла:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невільники!
Та не лайте мене,
не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький
до мечеті від'їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невільників,
на волю випускати».
То на святий празник, роковий
день
Великдень,
Став пан турецький до мечеті
від'їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає, —
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невільників,
На волю випускає
І словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невільники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города
Богуслава не минайте,
Моєму батьку й матері знати
давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Ґрунтів, великих маєтків нехай
не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась,
побусурменилась
Для розкоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, Боже, нас всіх,
бідних
невільників,
З тяжкої неволі,
З віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, Боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невільників!
12

13. Пісні Марусі Чурай
ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться;
Ой, як болить моє серце,
А сльози не ллються.
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу,
Тільки мені легше стане,
Як трошки поплачу!
Не поможуть сльози щастю,
Серцю легше буде,
Хто щаслив був хоч з часочок,
Повік не забуде.
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі;
Чи ж щаслива ж та билинка,
Що росте у полі?
Що у полі, на пісочку,
Без роси, на сонці...
Тяжко жити без милого
На чужій сторонці!
Без милого долі нема,
Стане світ тюрмою,
Без милого щастя нема,
Нема і спокою.
Де ти, милий, чорнобривий,
Де ти? Озовися!
Як без тебе я горюю,
Прийди подивися!
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
До кого ж я пригорнуся,
І хто приголубить,
Коли тепер нема того,
Який мене любить?..
ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
А за свого миленького
Богу помолися.
13

14. Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає.
— Прощай, милий мій синочку,
Та не забувайся,
Через чотири неділеньки
Додому вертайся!
— Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.
Ой Бог знає, коли вернусь,
У яку годину.
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину.
Прийми ж її, матусенько,
Бо все в Божій волі,
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі!
— Яка ж би то, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі...

15. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ,
ІГОРЯ, СИНА СВЯТОСЛАВА,
ВНУКА ОЛЕГА
Ритмічний переклад
Чи не гоже було б нам, браття,
почати старими словами ратних повістей
про похід Ігорів,
Ігоря Святославича?
Початися ж тій пісні по билицях часу нашого,
а не за вимислом Бояна.
Боян-бо віщий,
якщо кому хотів пісню творити,
то розтікався він мислю по древу,
сірим вовком по землі,
сизим орлом під хмарами.
Споминав він, кажуть, давніх часів усобиці —
тоді напускав десять соколів на стадо лебедів:
котрого сокіл настигає,
той спершу пісню співає
старому Ярославу;
хороброму Мстиславу,
який зарізав Редедю перед полками касозькими;
красному Романові Святославичу.
Боян же, браття,
не десять соколів на стадо лебедів пускає,
а свої віщії персти1
на живії струни накладає, —
і вони самі князям славу рокотали.
Почнем же, браття, повість оцю
од старого Володимира до нинішнього Ігоря,
який укріпив ум силою своєю
і вигострив серця свойого мужністю;
1
Перст (заст.) — палець руки.

16. сповнившись ратного духу,
він навів свої хоробрі полки
на землю Половецькую
за землю Руськую.
О, Бояне, соловію години давньої!
Аби ти оці полки ощебетав,
скачучи, соловію, помислом по древу,
літаючи умом під хмарами,
звиваючи славу обаполи часу нашого,
біжачи тропою Трояна через поля на гори!
Співати було б пісню Ігореві, того (Олега) внуку:
«Не буря соколів занесла через поля широкії —
стадами галки біжать до Дону великого».
А чи так заспівати було б, віщий Бояне, Велесів внуче:
«Коні іржуть за Сулою —
дзвенить слава в Києві;
труби трублять в Новгороді —
стоять стяги в Путивлі».
Ігор жде милого брата Всеволода.
І сказав йому буй-тур Всеволод:
«Один брат,
один світ світлий — ти, Ігорю!
Оба ми є Святославичі!
Сідлай, брате, свої борзії коні,
а мої вже готові,
осідлані під Курськом, попереду.
А мої ті куряни — воїни вправні:
під трубами повиті,
під шоломами злеліяні,
кінцем списа згодовані,
путі їм відомі,
яруги їм знайомі,
луки у них напружені,
сайдаки1
отворені,
шаблі вигострені;
самі скачуть, як ті сірі вовки в полі,
шукаючи собі честі,
а князю — слави».
Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив,
що воно тьмою всіх його воїв прикрило.
І сказав Ігор до дружини своєї:
«Браття і дружино!
1
Сайдак, сагайдак (рідк.) — шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл.

17. Лучче ж би потятим бути,
аніж полоненим бути.
Тож всядьмо, браття, на свої борзії коні
та на Дін синій поглянем».
Спала князю на ум охота —
і жадоба спробувати Дону великого
знамення йому заступила.
«Хочу-бо, — сказав, —
списа приломити кінець
поля Половецького;
з вами, русичі,
хочу голову свою положити
або напитися.шоломом з Дону!»
Тоді вступив Ігор-князь в злоте стремено1
і поїхав по чистому полю.
Сонце йому тьмою путь заступало;
ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила;
лютий свист зблизька встав:
див кличе з верху дерева —
велить прислухатись землі незнаємій:
Волзі, і Помор'ю, і Посуллю,
і Сурожу, і Корсуню,
і тобі, тмутороканський ідол!
І половці небитими дорогами
побігли до Дону великого;
кричать теліги опівночі,
мов лебеді сполохані.
Ігор на Дін воїв веде!
Уже-бо біди його птахи ждуть по дуб'ю,
вовки страх наводять по яругах,
орли клекотом на кості звірів зовуть,
лисиці брешуть на черленії2
щити.
О, Руськая земле, уже за горами єси!
Довго ніч меркне.
Зоря-світ запалала.
Мла поля покрила.
Щебет солов'їв заснув,
говір галок пробудився.
1
Стремено — пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої
дужки.
2
Черленії (діал., поет.) — те саме, що червлений — темно-червоний.
17

18. Русичі великії поля черленими
щитами перегородили,
шукаючи собі честі,
а князю — слави.
З зарання в п'ятницю
вони потоптали поганії полки половецькії
і, сипнувшись стрілами по полю,
помчали красних дівчат половецьких,
а з ними злото, і паволоки,
і дорогі оксамити.
Покривалами, і опанчами, і кожухами
почали мости мостити
по болотах і багнистих місцях, —
і всякими узороччями половецькими.
Черлен стяг, біла хоругов1
,
черлена чілка, сріберне ратище —
хороброму Святославичу.
Дрімає в полі Олегове хоробрее гніздо.
Далеко залетіло!
Не було воно в обиду породжене
ні соколу,
ні кречету,
ні тобі, чорний ворон,
поганий половчине!
Гзак біжить сірим вовком,
Кончак йому вслід править до Дону великого.
Другого дня вельми рано
кривавії зорі світ провіщають;
чорнії тучі з моря ідуть,
хотять прикрити чотири сонця,
а в них трепечуть блискавки синії.
Бути грому великомуі
Іти дощу стрілами з Дону великого!
Отут списам поломитись,
отут шаблям пощербитись
об шоломи половецькії
на ріці на Каялі,
близ Дону великого!
О, Руськая земле, уже за горами єси!
Ось вітри, Стрибожі внуки,
1
Хоругов, хоругви (заст., церк.) — корогви, прапори; прикріплене до довгого
держака полотнище із зображенням Ісуса Христа.

19. віють з моря стрілами на хоробрі полки Ігореві.
Земля гуде.
Ріки мутно течуть.
Порохи поля прикривають.
Стяги говорять:
половці ідуть од Дону, і од моря,
і зо всіх сторін руські полки обступили.
Діти бісові кликом поля перегородили,
а хоробрі русичі перегородили черленими щитами.
Яр-туре Всеволоде!
Стоїш ти в обороні,
прищеш ти на воїв стрілами,
гримиш ти об шоломи мечами харалужними.
Куди тур поскакає, своїм злотим шоломом
посвічуючи,
там і лежать поганії голови половецькії.
Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії
тобою, яр-туре Всеволоде!
Що там рани, дороге браття, —
забув він почесть і життя,
і города Чернігова отчий злотий стіл,
і жони своєї милої, красної Глібівни,
звичаї і обичаї!
Були віки Трояна,
минули літа Ярослава;
були походи Олегові,
Олега Святославича.
Той-бо Олег мечем крамолу кував
і стріли по землі сіяв.
Вступає він в злоте стремено в городі
Тмуторокані, —
і той дзвін чув давній великий Ярославів син
Всеволод,
а Володимир кожен ранок уші закладав у Чернігові.
Бориса ж В'ячеславича
хвальба на суд привела
і на Канині зелений постелила покров
за обиду Олегову,
хороброго і молодого князя.
З тієї ж Канини Святополк повелів взяти отця свойого
межи угорськими інохідцями
до святої Софії, до Києва.

20. Тоді, за Олега Гориславича,
сіялося й виростало усобицями,
гинуло добро Даждьбожого внука,
в княжих крамолах віки вкоротилися людям.
Тоді по Руській землі рідко ратаї1
гейкали,
та часто ворони каркали,
трупи собі ділячи,
а галки свою річ говорили:
хотять полетіти за поживою.
То було в ті битви і в ті походи,
а такої битви — не чувано!
З зарання до вечора,
з вечора до світу
летять стріли гартовані,
гримлять шаблі об шоломи,
тріщать списи харалужнії2
у полі незнаємім,
серед землі Половецької.
Чорна' земля під копитьми
кістьми була засіяна,
а кров'ю полита:
тугою зійшло це по Руській землі!
Що там шумить,
що там дзвенить
здалеку рано перед зорями?
Ігор полки завертає:
жаль-бо йому милого брата Всеволода.
Билися день,
билися другий;
третього дня під полудень упали стяги Ігореві.
Тут два брати розлучились на березі бистрої
Каяли;
тут кривавого вина недостало;
тут пир докончали хоробрі русичі:
сватів попоїли
і самі полягли
за землю Руськую.
Никне трава жалощами,
а дерево з тугою к землі приклонилось.
1
Ратай (нар.-поет.) — плугатар, орач.
2
Харалуга (заст., поет.) — сталь.
20

21. Уже-бо, браття, невеселая година настала,
уже пустиня силу прикрила.
Встала обида в силах Даждьбожого внука,
вступила дівою на землю Трояна,
заплескала лебединими крильми на синім морі
край Дону;
плещучи, прогнала щедрості часи.
Воювання князям із поганими пропало,
сказав-бо брат брату:
«Се моє, і те — моє теж».
І почали князі про малеє — «се великеє» мовити
і самі на себе крамолу кувати.
А погані з усіх сторін приходили з побідами
на землю Руськую.
О, далеко зайшов сокіл, птиць б'ючи, — к морю!
А Ігоря хороброго полку — не воскресити!
За ним кликнули Карна і Жля,
поскакали по Руській землі,
вогонь людям мечучи в полум'янім розі.
Жони руськії заплакали, мовлячи:
«Уже нам своїх милих лад
ні мислю помислити,
ні думою здумати,
ні очима оглядіти,
а злота і срібла того не мало загубити».
І застогнав же, браття, Київ тугою,
а Чернігів напастьми.
Тоска розлилася по Руській землі,
печаль буйна тече серед землі Руської.
А князі самі на себе крамолу кували,
а поганії самі, з побідами набігаючи
на Руськую землю,
хапали дань1
— по бранці од двора.
Тії-бо два хоробрі Святославичі,
Ігор і Всеволод,
уже лжу розбудили,
котру ото приспав був отець їх,
Святослав грізний великий київський грозьбою;
він прибив її своїми сильними полками
і харалужними мечами,
1
Дань (рідк.), данина — найдавніша форма оподаткування населення

22. наступив на землю Половецькую,
притоптав горби і яруги,
змутив ріки і озера,
висушив потоки і болота.
А поганого Кобяка
із лукомор'я,
од залізних великих полків половецьких,
як вихор, вихопив.
І упав той Кобяк
в граді Києві,
в гридниці Святослава.
Тут німці і венеційці,
тут греки і морава
співають славу Святославу,
корять князя Ігоря,
що потопив добро на дні Каяли,
ріки половецької, —
руського злота насипали.
Тут Ігор-князь висів із сідла злотого
та в сідло невольниче.
Сумні ж в городах заборола,
а веселощі поникли.
А Святослав мутен сон бачив у Києві на горах.
«Сю ніч з вечора одягали мене, — сказав, —
чорним покривалом на кроваті тисовій,
черпали мені синє вино, з горем змішане,
сипали мені з порожніх сайдаків
пособників-поган
великий жемчуг на лоно
і ніжили мене.
Уже дошки без князька в моїм теремі злотоверхім.
Всю ніч з вечора сірі ворони каркали під
Плісенським на оболоні,
були в дебрі Кияні
і неслися до синього моря».
І сказали бояри князю:
«Уже, княже, туга ум полонила;
се-бо два соколи злетіли з отчого стола злотого
пошукати града Тмутороканя
або напитися шоломом з Дону.
Уже соколам тим крильця повтинали погани
шаблями,
а їх самих опутали у пута залізні.

23. Темно-бо було в третій день:
два сонця затемнились,
оба багрянії стовпи погасились
і з ними молоді два місяці,
Олег і Святослав,
тьмою там заволоклися,
і в морі потонули,
і велику зухвалість подали ханові.
На ріці на Каялі тьма світ покрила;
по Руській землі простерлися половці,
наче пардуже гніздо.
Уже упала хула на хвалу,
уже вдарило.насилля на волю,
уже кинувся див на землю.
І от готськії краснії діви
заспівали на березі синього моря:
дзвонять руським злотом,
славлять часи Бусові,
леліють мсту Шарукана.
А нам уже, дружино, жодних веселощів!»
Тоді великий Святослав ізронив злоте слово,
з сльозами змішане,
і прорік:
«О, мої синовці,
Ігорю і Всеволоде!
Рано єсте почали Половецькую землю мечами разити,
а собі слави шукати.
Та без честі одоліли,
без честі-бо кров поганую ви пролляли.
Ваші хоробрі серця в жорстокім
харалузі сковані,
а в смілості згартовані.
Що ж ви вчинили моїй сріберній сідині?
І уже не бачу влади сильного,
і багатого, і многоратного
брата мойого Ярослава
з чернігівськими вельможами,
з воєводами, і з старшими,
і з боярами, і з топчаками,
і з силачами, і з смільцями.
Тії-бо без щитів
з ножами захалявними
кликом полки побивають,
дзвонячи в прадідівську славу.

24. Ви ж сказали: «Мужаймося самі —
славу минулу самі візьмемо
і прийдешню ми самі поділимо!
А чи диво се, браття, старому помолодіти?
Коли сокіл пір'я міняє —
високо птиць ганяє:
не дасть гнізда свойого в обиду.
Та се зле: князі мені — не пособники,
нінащо ся година обернулась.
Он в Римові кричать під шаблями половецькими,
а Володимир під ранами.
Туга і печаль сину Глібовому!»
Великий княже Всеволоде!
Не мислю б тобі прилетіти іздалека —
отчий злотий стіл постерегти!
Ти-бо можеш Волгу веслами розкропити,
а Дін шоломами виллятиі
Коли б ти тут був —
то була б рабиня по ногаті,
а бранець — по різані.
Ти-бо можеш посуху живими самострілами
стріляти —
удалими синами Глібовими!
Ти, буй Рюриче, і Давиде!
Чи не ваші золочені шоломи по крові плавали?
Чи не ваша хоробра дружина рикає, яко тури,
ранені шаблями гартованими на полі незнаємім?
Вступіте, господарі, в злоті стремена
за обиду часу нашого,
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!
Галицький Осмомисле Ярославе!
Високо сидиш ти на своїм злотокованім столі,
підпер гори угорськії своїми залізними полками,
заступив королеві путь,
зачинив Дунаю ворота,
мечеш тягарі через хмари,
суди рядиш до Дунаю.
Грозьби твої по землях течуть,
одчиняєш ти Києву ворота,
стріляєш ти з отчого злотого стола
салтанів за землями.

25. Стріляй, господарю, Кончака,
раба поганого,
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!
А ти, буй Романе, і Мстиславе!
Хоробра мисль носить ваш ум на подвиг.
Високо пливеш ти на подвиг в сміливості,
як той сокіл на вітрах ширяючи,
хотя птицю в смілості здолати.
Єсть-бо у вас залізнії молодці
під шоломами латинськими.
Од них гуде земля, і краї многі —
Хинова, Литва, Ятвяги, Деремела,
і половці сулиці1
свої покидали,
а голови свої підклонили
під тії мечі харалужнії.
Але вже, княже, Ігорю померк сонця світ,
а дерево поронило листя не з добра:
по Росі і по Сулі городи поділили.
А Ігореве військо хоробре не воскресити!
Дін тебе, княже, кличе і зове князів на побіду.
Ольговичі, хоробрі князі, успіли на бій!
Інгвар і Всеволод,
і всі три Мстиславичі,
не злого гнізда шестикрильці!
Ви не правом побідників собі землі розхватали!
Нащо ж ваші золоті шоломи,
і сулиці ляськії, і щити?
Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!
Уже-бо Сула не тече струменями срібними
для города Переяславля,
і Двіна болотом тече для тих грізних полочанів
під кликом поганих.
Один лиш Ізяслав,
син Васильків,
подзвонив своїми гострими мечами об шоломи
литовськії,
1
Сулиця (заст.) — спис.

26. погубив славу діда свойого Всеслава,
а сам під черленими щитами
на кривавій траві
погублений литовськими мечами.
Ізійшла юна кров, і сказав він:
«Дружину твою, княже, птах крильми одягнув,
а звірі кров полизали!»
Не було тут брата Брячислава,
ні другого, Всеволода.
Один же він зронив жемчужну душу
з хороброго тіла
крізь злоте ожерелля.
Сумують голоси,
поникли веселощі,
труби трублять городенськії.
Ярославе і всі внуки Всеслава!
Уже понизіте стяги свої,
вкладіте свої мечі пощерблені:
ви-бо вже вискочили з дідівської слави!
Ви-бо своїми крамолами1
почали наводити поганих
на землю Руськую,
на добро Всеслава.
З розбрату і постало насилля
од землі Половецької!
На сьомім віці Трояна
кинув Всеслав жереб на дівицю, собі любу.
Той обманом обперся на коней,
і скочив до града Києва,
і діткнувся ратищем2
злотого стола київського,
Скочив од них лютим звіром опівночі
з Білгорода,
окутався в синю млу;
він урвав щастя три рази:
одчинив ворота Новгороду,
розтрощив славу Ярославу,
скочив вовком до Немиги з Дудуток.
На Немизі снопи стелять головами,
молотять ціпами харалужними,
на току життя кладуть,
Крамола (заст.) — бунт, заколот.
Ратище (заст.) — древко; спис.

27. віють душу од тіла.
Немиги криваві береги не добром були посіяні —
посіяні кістьми руських синів.
Всеслав-князь людям суд чинив,
князям городи рядив,
а сам вночі вовком бігав:
із Києва добігав до півнів у Тмуторокань,
великому Хорсові вовком путь перебігав.
Тому в Полоцьку подзвонили до заутрені рано
у святій Софії у дзвони,
а він в Києві дзвін той чув.
Хоча і віща душа в смілім тілі,
та часто біду терпів він.
Тому віщий Боян і давно ще приспівку,
розумний, сказав:
«Ні хитрому,
ні спритному,
ні чаклуну спритному —
суда Божого не минути».
О, стогнати Руській землі,
спом'янувши давнішню годину і давніх князів!
Того старого Володимира
ніяк було пригвоздити до гір київських;
отож-бо й нині встали стяги Рюрикові,
і другії — Давидові,
та нарізно в них бунчуки мають, співають списи!
На Дунаї Ярославнин голос чути,
вона, чайка незнаема, рано квилить:
«Полечу, — рече, — я чайкою по Дунаєві,
омочу шовковий рукав у Каялі-ріці,
утру князю кривавії його рани
на дужому його тілі».
Ярославна рано плаче у Путивлі на забралі1
,
мовлячи:
«О, вітре, вітрило!
Чому, господине, так сильно вієш ти?
Чому мечеш ти хановськії стрілки
на своїх легесеньких крильцях
на моєї лади воїв?
Мало тобі було вгорі під хмарами віяти,
леліючи кораблі на синім морі?
1
Забрало, забороло — щит, заслон, що прикриває який-небудь пристрій.

28. Чому, господине, мої веселощі по ковилі розвіяв?»
Ярославна рано плаче в Путивлі-городі
на заборолі, мовлячи:
«О, Дніпре-Словутичу!
Ти пробив єси кам'янії гори
через землю Половецькую.
Ти леліяв єси на собі Святослава насади
до полку Кобякового.
Прилелій, господине, мою ладу мені,
щоб я не слала йому сліз на море рано».
Ярославна рано плаче у Путивлі на забралі,
мовлячи:
«Світлеє і трисвітлеє сонце!
Всім тепле і красне єси!
Чому, господине, простерло гарячі промені свої
на лади воїв,
в полі безводнім спрагою їм луки звело,
тугою сайдаки стягло?»
Грає море опівночі,
ідуть смерчі млою:
Ігореві-князю Бог путь явить
із землі Половецької
на землю Руськую,
к отчому злотому столу.
Позгасали вечірні зорі.
Ігор спить,
Ігор не спить,
Ігор мислю поля мірить
од великого Дону
до малого Дінця.
Свиснув опівночі Овлур на коня за рікою,
велить князю розуміти:
князю Ігорю не бути кликаним!
Гуде земля,
шумить трава,
вежі половецькії задвигтілися.
А Ігор-князь поскочив горностаєм в очерет
і білим гоголем на воду.
Зметнувсь на борзого коня
і скочив з нього сірим вовком.
І помчав він до лугу Дінця,
і полетів соколом під млою,

29. забиваючи гусей і лебедів
на сніданок, обід і вечерю.
Коли Ігор соколом полетів,
тоді Влур вовком помчав,
струшуючи собою студену росу:
підірвали-бо своїх борзих коней.
Донець рече:
«Княже Ігорю!
Не мало тобі величі,
а Кончакові — прикрості,
а Руській землі — веселості!»
Ігор рече:
«О, Донче!
Не мало й тобі величі,
бо леліяв ти князя на хвилях,
слав ти йому зелену траву на своїх берегах
срібних,
одягав ти його теплою млою під тінню
дерев зелених,
стеріг ти його гоголем на воді,
чайками на струмках,
чернядьми на вітрах».
Не така ж, говорять, ріка Стугна;
мало води маючи,
пожерши чужі ручаї і струмки,
розширена в усті,
юнака князя Ростислава погребла
на дні при темнім березі.
Плаче мати Ростиславова
по юнаку князю Ростиславу.
Поникли квіти жалобою,
і дерево з туги к землі приклонилось.
То не сороки заскрекотали —
по сліду Ігоревім їздить Гзак з Кончаком.
Тоді ворони не каркали,
галки позмовкали,
сороки не скрекотали,
полози повзали тільки.
Дятли стукотом путь до ріки вказують,
солов'ї веселими піснями світ провіщають.
Мовить Гзак Кончакові:
«Коли сокіл до гнізда летить —

30. соколина розстріляємо своїми золоченими
стрілами».
Каже Кончак до Гзи:
«Коли сокіл до гнізда летить —
то ми сокільця опутаємо красною дівицею».
І каже Гзак Кончакові:
«Якщо його опутаємо красною дівицею,
не буде нам ні сокільця,
ні нам красної дівиці,
і почнуть нас птиці бити в полі Половецькім».
Сказав Боян про походи Святослава,
піснетворець часу давнього —
Ярослава, Олега, княжого:
«Хоть і тяжко тій голові бути без пліч —
зле і тілу без голови», —
Руській землі без Ігоря.
«Сонце світиться на небесах —
Ігор князь в Руській землі», —
дівчата співають на Дунаї,
в'ються голоси через море до Києва.
Ігор іде по Боричевім до святої Богородиці
Пирогощої.
Землі раді, городи веселі.
Співавши пісню старим князям,
потім і молодим співати:
«Слава Ігорю Святославичу,
буй-туру Всеволоду,
Володимиру Ігоровичу!
Здоров'я князям і дружині,
Що стають за християн на поганії полки!
Князям слава і дружині!»
Амінь.

31. ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ1
(Уривки)
«И створиша градъ во имя брата своего старъйшаго, и нарекоша
имя ему Киевъ».
Поляни жили окремо й володіли своїми родами. I до того вони жи-
ли родами, кожен на своїх місцях. І були три брати: одному ім'я Кий,
другому — Щек, а третьому — Хорив, а сестра в них була Либідь2
. Си-
дів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів3
. А Щек сидів на горі, яка
зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона
прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім'я старшого брата
свого і нарекли його Київ. Був круг міста ліс та бір великий, і ловився
там всякий звір, і були мужі мудрі й тямущі, а називалися вони поля-
нами, від них поляни і донині в Києві. Дехто, не знаючи, каже, що Кий
був перевізником коло Києва, мовляв, був перевіз з того боку Дніпра;
тим-то й говорили: «На перевіз на Київ». Але якби Кий був перевізни-
ком, то не ходив би він до Царгорода4
. А Кий князював у своєму роду і
ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з ве-
ликою шанобою та почестями. Коли ж Кий повертався, то прийшов на
Дунай, возлюбив одне місце, і поставив там невеликий городок, і хо-
тів було сісти в ньому своїм родом, та не дали йому навколишні пле-
мена; так і донині називають придунайці те городище — Києвець. Кий
же, повернувшись у своє місто Київ, тут і помер. І брати його, Щек і
Хорив, і сестра їхня Либідь тут же померли.
Після смерті братів рід їхній став князювати у полян, а в древлян
було своє княжіння, а в дреговичів своє, а в словен у Новгороді своє.
Інше князювання було на річці Полоті, де жили полочани. Від них
пішли кривичі, які сидять у верхів'ї Волги, і у верхів'ї Двіни, і у вер-
хів'ї Дніпра, їхнє місто Смоленськ. Від них же походять і сіверяни.
А на Білоозері сидить весь, на Ростовському морі — меря. А на річці
Оці, де вона впадає у Волгу, — мурома, яка говорить своєю мовою,
і черемиси, які говорять своєю мовою, і мордва, яка говорить своєю
мовою. Ось хто тільки говорить на Русі: поляни, древляни, новгород-
ці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани, які сиділи по Бугу, а потім
прозвалися волинянами. А от інші народи, які платять данину Русі:
чудь, меря, весь, мурома, черемиси, мордва, перм, печора, ям, литва,
коре, — усі вони говорять своїми мовами і живуть у краях північних.
«И сьде Олегь княжа въ Киевъ, и рече Олегъ: "се буди мати гра-
домъ рускимъ"».
1
Подається за переказом Віктора Близнеця.
2
Либідь — ця назва збереглася за річкою, яка впадає в Дніпро.
3
Бортів узвіз — крута дорога, що вела з верхнього міста на горі униз на Поділ.
4
Царгород — так слов'яни називали Константинополь, столицю Візантії
(сучасний Стамбул).
31

32. В літо 879. Помер у Новгороді Рюрик1
і передав князювання своє
Олегові — родичеві своєму, і віддав на руки йому сина Ігоря, бо той
був вельми на ту пору малий.
В літо 882. Виступив у похід Олег, взявши з собою багато воїнів,
і прийшов до Смоленська з кривичами, і взяв місто, і посадив там своїх
мужів. Звідти пішов униз, і взяв Любеч2
, і там посадив своїх мужів.
І приплив до гір київських, і узнав Олег, що тут князюють Аскольд
і Дір3
. Сховав Олег одних воїнів у човнах, а інших залишив позаду,
а сам пішов до них, несучи на руках малого Ігоря. Підплив до Угор-
ської гори4
, сховав решту воїнів і послав сказати Аскольду і Діру:
— Ми купці, їдемо до греків від Олега і княжича Ігоря. Прийдіть до
нас, до родичів своїх.
Коли ж Аскольд і Дір прийшли, вискочили всі воїни, заховані в
човнах, і сказав Олег Аскольду і Діру:
— Не князі ви і не князівського роду, а я — князівського роду.
А коли винесли на руках Ігоря, промовив:
— А ось він — син Рюриків!
Убили Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і поховали на горі, яка
тепер називається Угорською. Аскольдова могила там, де Ольмин
двір, а Дірова — за церквою святої Ірини. І став Олег князювати в Ки-
єві, і сказав Олег:
— Це буде мати городам руським.
І були в Олега під рукою варяги, слов'яни та інші людності, які на-
зиваються руссю.
В літо 903. Ігор виріс і збирав данину на тих же землях, що й Олег,
і слухались його, привели йому дружину із Пскова, іменем Ольгу.
В літо 955. Попливла Ольга в грецьку землю. І прийшла до Царго-
рода. Був тоді царем Костянтин5
.
І прийшла до нього Ольга, і побачив цар, що вона дуже гарна ли-
цем і розумна, подивувався її розуму, бесідуючи з нею, і мовив їй:
— Достойна ти єси царствувати з нами в столиці нашій.
Вона ж, розгадавши ті слова, відповіла цареві:
— Я ж бо язичниця. Якщо хочеш мене хрестити, то хрести сам; а як
ні — то я не хрещусь.
І хрестив її цар з патріархом. Просвітившись, вона раділа тілом і
душею. Після хрещення покликав її цар і сказав їй:
— Хочу тебе взяти в жінки собі.
Вона ж відмовила:
1
Рюрик засновник династії руських князів.
2
Любеч — місто на березі Дніпра, на захід від Чернігова.
3
Аскольд і Дір — київські князі IX ст.
4
Угорська гора — назва однієї з гір під Києвом.
5
Костянтин — візантійський імператор Костянтин Багрянородний. У його
творі «Про церемонії візантійського двору» описується прийняття Ольги імпера-
торською сім'єю.
32

33. — Як же ти хочеш взяти мене, коли ти сам хрестив і назвав мене
дочкою. А в християн цього не дозволено — ти сам знаєш.
Засміявся цар і сказав:
— Переклюкала ти мене, Ольго! Перехитрила!
І дав їй дарів багато, золота і срібла, шовку і посуду дорогого. І від-
пустив її цар, назвавши своєю дочкою. Прийшла Ольга в Київ і вчила
сина свого Святослава прийняти хрещення. Він того не слухав, кажучи:
— Як же мені самому хреститися і перейти в іншу віру? А дружи-
на моя стане насміхатися.
Ольга ж говорила йому:
— Якщо ти хрестишся, то й всі зроблять те саме.
А він і далі жив за язичницькими звичаями, та коли хто хотів хрес-
титися, не забороняв, д тільки насміхався над тим. Ольга ж любила
свого сина, молилася за нього і за людей, наставляла його на розум до
повних його літ і змужнілості.
«Слышю же се, яко сестру имата дъвою, да аще еъ не вдаста за мя,
створю граду вашему, якоже и сему створих».
В літо 988. Пішов Володимир з військом на Корсунь1
, місто грець-
ке, і замкнулися корсунці за високими стінами. І став князь на тій сто-
роні міста, де пристань, на відстані одного перельоту стріли. І билися
корсунці завзято. Володимир же взяв місто в облогу. Люди за стінами
стали знемагати, і тоді сказав їм Володимир:
— Якщо не здастеся, то буду стояти хоч три літа.
Вони ж не послухали його. Тоді Володимир, підготувавши своє
військо, звелів робити земляний насип до городських стін. Руські
воїни нагортали вал. А корсунці, підкопавши свою городську стіну,
потроху вибирали насипану землю, носили її до себе і висипали посе-
ред міста. Військо Володимира насипало ще і ще, і Володимир стояв.
І от один корсунець, іменем Анастас, пустив стрілу до руського князя,
так написавши на ній: «Колодязі за тобою зі сходу, із них вода тече по
трубах у місто.» Перекопай труби і перейми воду». Володимир же,
почувши про те, глянув на небо і промовив:
— Якщо збудеться все — хрещусь!
І одразу наказав копати поперек труб і от — перейняв воду. Люди
знесилились від спраги і здалися. Володимир вступив у місто з дру-
жиною своєю.
І послав до грецьких царів2
сказати:
— Ось я взяв ваше славне місто. Чув я, що маєте сестру на видан-
ні. Якщо не віддасте за мене заміж, то зроблю вашій столиці те саме,
що і цьому місту зробив.
1
Кора/нь — так називалося грецьке місто Херсонес. Нині неподалік від руїн
Херсонеса розташоване місто Севастополь.
2
У той час Візантією правили два імператори — Василь і Костянтин.
33

34. І, почувши те, опечалились царі й послали йому таку звістку:
— Не личить християнок видавати за язичників. Якщо хрестишся,
то і сестру нашу візьмеш, і з нами одновірцем будеш. Коли ж не захо-
чеш цього зробити, то не зможемо видати її за тебе.
Володимир сказав посланцям від царів:
— Скажіть вашим царям так: я хрещусь, бо ще до того уподобав за-
кон ваш, і люба мені ваша віра і богослужіння, про яке розповідали
мені послані нами мужі...
Раді були царі, почувши те, і передали Володимирові так:
— Хрестись, і тоді пошлемо свою сестру до тебе.
Відповів же Володимир:
— Прийдіть з сестрою вашою і тоді хрестіть мене.
І ледве примусили Ті царі. Вона сіла в корабель, з плачем попроща-
лася з рідними своїми й попливла через море. Коли ж прибула в Кор-
сунь, вийшли їй назустріч корсунці з поклоном, привели її в місто і
посадили в палаті. А тут саме розхворівся Володимир очима й нічого
не бачив. Тужив сильно і не знав, що робити. І послала йому цариця
сказати такі слова:
— Якщо хочеш позбутися тієї хвороби, то хрестися швидше.
І звелів князь хрестити себе. Єпископ же корсунський з попами
царициними, оголосивши про те, хрестили Володимира. І коли поклав
єпископ на нього руку, в ту ж мить прозрів Володимир. Побачивши
те, багато хто з дружинників хрестився того ж дня услід за своїм
князем.
Потім привели Анну1
, щоб справити шлюбний обряд.
Водою і духом хрестили Володимира в церкві святого Василя.
Після того взяв Володимир царицю, і Анастаса, і попів корсун-
ських; узяв і посудини церковні, і грецькі ікони. Поставив церкву
в Корсуні на тій горі, яку насипали під час облоги посеред міста; та
церква стоїть і донині.
Коли ж він прийшов у Київ, то звелів повалити ідолів — одних пору-
бати, а інших спалити. Перуна ж наказав прив'язати коневі до хвоста і
волочити його з гори крутим Боричевим узвозом до річки Почайни.
І поставив дванадцять дружинників, щоб вони били Перуна палками.
Робилось це не тому, що дерево що-небудь почуває, а для наруги
над бісом, який облещував людей у подобі цій, щоб він тепер дістав
покару від людей.
Велик ти, Господи, і чудні діла твої! Вчора ще був шанований
людьми, а сьогодні зганьблений!
Коли тягли Перуна до Почайни, оплакували його невірні люди, всі
ті, хто не був ще хрещений. І, притягнувши до берега, кинули його в
Дніпро. Володимир же послав людей і сказав їм:
1
Князь Володимир хотів узяти за дружину грецьку царівну Анну тому, шо
цей шлюб урівнював його з візантійськими імператорами.
34

35. — Якщо пристане десь до берега, то відпихайте його. А коли про-
мине пороги, тоді тільки облиште його.
Вони ж виконали все, що було їм звелено. І коли пустили Перуна і
проминув він пороги, викинуло його вітром на мілину, і від того проз-
валося те місце Перунова мілина, і назва ця й досі живе в народі1
. По-
тім послав Володимир по всьому місті сказати:
— Якщо не прийде хто завтра на річку — хай то багатий, чи бідний,
чи нужденний, чи раб, — буде мені ворогом.
Почувши про те, пішли люди з гомоном до Дніпра, радіючи й ка-
жучи:
— Якби не було це добрим, то не перейняли б того князі й бояри.
Наступного дня вийшов Володимир з попами корсунськими на
Дніпро, і зібралося там люду сила-силенна. Забрели у воду, і стояли
там одні по шию, інші по груди, дехто тримав дітей, молодь тислась до
берега, а дорослі бродили; попи ж стояли на місці і творили молитви.
Люди, охрестившись, розійшлися по домівках. І звелів Володимир
будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де колись стояли дерев'яні
кумири. (...)
В літо 989. Задумав Володимир поставити церкву Пресвятій Бого-
родиці і послав привести майстрів з грецької землі. І почав її будува-
ти в Києві, а коли закінчив, доручив її Анастасу Корсунянину і поста-
вив служити у ній корсунських попів, давши їй усе, що взяв перед тим
у Корсуні: ікони, посудини, хрести.
І сказав так:
— Даю церкві цій десяту частину від моїх багатств і від моїх
городів.
І назвав він церкву во ім'я Богородиці, та в народі приклалася до
неї інша назва — Десятинна, від десятої частини його багатств.
1
Є й інша легенда. За Перуном бігли язичники і гукали: «Видибай, видибай,
боже!» («Випливайї»). І Перун виплив недалеко від Києва; саме в тому місці,
у Видубичах, було споруджено пізніше Видубицький монастир.
35

36. ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА
(1722-1794)
Народився в с. Чорнухах, що на Полтавщині, у сім'ї малоземельного козака,
помер у с. Іванівці, нині Сковородівка, що на Харківщині.
Письменник, філософ.
Найвідоміші твори: вірш «Всякому місту — звич&й і права...» (збірка «Сад
божественних пісень»), байка «Бджола та Шершень» (збірка «Байки харків-
ські»), філософські трактати.
Із збірки
•«Сад божественних пісень»
* * *
Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк,
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.
Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
36

37. Байдуже смерті, мужик то чи цар, —
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь...
БЕ ЫВЕКТАТЕ1
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!2
Із збірки
•«Байки харківські»
БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ
— Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що пло-
ди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і
шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш
через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі.
Видно, що ви без путгя закохані в мед.
— Ти поважний дурень, пане раднику, — відповіла Бджола. — Мед
любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-
злодійському добувати, як часом ваша братія й робить, коли б ми лише
їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж
його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо.
А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.
Сила:
Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і на-
роджені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ
мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. Багато шершнів
без пуття кажуть: нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не
має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?.. Кажуть се
незважаючи на слова Сіраха: «Веселість серця — життя для людини» —
і не тямлять, що природжене діло єдля неї найсолодша втіха Погляньте на
життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він ве-
селіший? —Тоді,—відповістьвам,—коли полююзайця. — Колизаєць смач-
ніший? — Тоді, — відповість мисливець, — коли добре за ним полюю.
1
Про свободу (латин.).
2
Ідеться про гетьмана Богдана Хмельницького.
37

38. Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший?
Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не
їсть миші. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли
можна їй літати по квітконосних лугах? Що гірше, ніж купатися в до-
статку і смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки,
як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого
діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут
працятілесна, терпіннятіла і сама смерть йоготоді, бодуша, володарка лю-
дини, втішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти.
Старий Катон чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином тим, що
йде за натурою, як видно з Цицеронової книжечки «Про старість»...
Але ж розкусити треба, що то значить — жити за натурою. Про се
сказав древній Епікур таке: «Подяка блаженній натурі за те, що по-
трібне зробила неважким, а важке непотрібним».
АФОРИЗМИ
Не все те отрута, що неприємне на смак.
Бери вершину і матимеш середину.
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Скільки зла таїться всередині за гарною подобою:
гадюка ховається в траві.
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.
Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!
Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
Не за обличчя судіть, а за серце.
Ні про що не турбуватися — значить, не жити, а бути мертвим,
адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили,
я сам перший люблю.
Не розум від книг, а книги від розуму створились.
Чи не дивина, що один у багатстві бідний,
а інший у бідності багатий?
Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?
Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
Людина — коваль свого щастя.
Не все те невірне, що тобі незрозуміле.
О, книги, найкращі порадники, найвірніші друзі!
Не суди лиця — суди слово.
Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога,
але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
38

39. ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII -
НА ПОЧАТКУ XIX ст.
ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
(1769-1838)
Народився в м. Полтаві в родині канцеляриста магістрату, помер у м. Пол-
таві.
Письменник, драматург.
Найвідоміші твори: п'єси «Наталка Полтавка» й «Москаль-чарівник», поема
«Енеіда».
ЕНЕЇДА
Поема
(Скорочено)
ЧАСТИНА ПЕРША
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.
Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насаджавши повні,
І куди очі почухрав. (...)
Побачивши це, Юнона, яка сина Венери «Енея не любила — страх», побігла
до бога вітрів Еола, щоб той здійняв бурю на морі й потопив троянців. За це
вона обіцяла йому «дівку чорноброву». Еол розпустив свої вітри й здійняв
шалену бурю. Еней пообіцяв Нептунові «півкопи грошей», щоб той утихоми-
рив вітри. Коли буря стихла, троянці взялися готувати галушки, куліш й інші
страви, бо любили добре поїсти, випити й поспати. Схвильована за свого сина,
Венера йде до Зевса, який «тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав». Зевс ска-
зав, що доля Енея вже вирішена: він поїде до Риму, «збудує сильне царство»,
«на панщину ввесь світ погонить» і «всім їм буде ватажок». Енеєве військо
39