1. Інформаційний листок громадсько-активної школи села Борівка
«Кожен думає про те, щоб змінити світ, але ніхто не думає про те, щоб змінити себе ”
№ 34 вересень-жовтень 2011 рік
Спільне періодичне народне видання Борівської громади, громадсько активної школи с. Борівка
ШКІЛЬНІ НОВИНИ
ОФІЦІЙНО!
1 вересня в Борівському НВО
за парти сіли 50 учнів.
Відповідно по класам
1клас - 5 учнів
2 клас - 4 учні,
3 клас - 5 учнів
4 клас - 6 учнів
5 клас - 9 учнів
6 клас - 7 учнів
7 клас - 6 учнів
9 клас - 8 учнів
- в дитячому садочку разом із
новоприбулими виховується
різновікова група в кількості 16
дітей
- До 1 класу в новому
навчальному році зараховано 5
учнів, це:
Поляков Сергій
Білоусова Вікторія
Клименко Андрій
Ткаченко Ольга
Ярошенко Богдан
Побажаємо нашим маленьким
діткам на довгій шкільній ниві
божого
благословення
та
щасливих шкільних років.
21 вересня відбулись
загальношкільні батьківські
збори на яких заслухано звіт
директора школи Коцюби
В.С. про результати роботи
школи
за
минулий
навчальний рік та завдання
на наступний, заступник
директора Давиденко Г.А.
ознайомила
батьків
з
методичними
рекомендаціями
по
вихованню дітей, а також
винесено на розгляд батьків
питання ремонту класів та
харчування дітей.
Враження першокласників про
школу
«Найбільше мені в школі подобається конструктор маленький. А ще
«Найбільше мені в школі подобається конструктор маленький. А ще
люблю розфарбовувати.
люблю розфарбовувати.
На уроках люблю писання. У їдальні нам дають дуже смачну молочну
На уроках люблю писання. У їдальні нам дають дуже смачну молочну
кашу. Вдома читаю «Букварика» іі заглядаю в поштову скриньку, де
кашу. Вдома читаю «Букварика» заглядаю в поштову скриньку, де
забираю газету іі щось там читаю, а тоді несу мамі іі папі. В дитсадок
забираю газету щось там читаю, а тоді несу мамі папі. В дитсадок
повертатися не хочу, а Богдан балується іі хоче в дитсадок.»
повертатися не хочу, а Богдан балується хоче в дитсадок.»
Поляков Сергій
Поляков Сергій
«Я дуже люблю ходити в школу. Тут мені цікаво на уроці музики і не
«Я дуже люблю ходити в школу. Тут мені цікаво на уроці музики
дуже – на математиці. Я дружу з Андрієм, Вікою, Сергієм. У
дуже – на математиці. Я дружу з Андрієм, Вікою, Сергієм. У
майбутньому хочу бути художником.
майбутньому хочу бути художником.
У дитячий садочок повертатися не хочу, тому що вмію вже рахувати
У дитячий садочок повертатися не хочу, тому що вмію вже рахувати
до 1000 іі знаю всі літери.»
Ткаченко Оля
до 1000 знаю всі літери.»
Ткаченко Оля
«Я хочу вчитися в школі на уроках української мови та фізкультури.
«Я хочу вчитися в школі на уроках української мови та фізкультури.
Не дуже люблю читання. Дружу із Сергійком іі Богданом іі Дімою із 3
Не дуже люблю читання. Дружу із Сергійком Богданом Дімою із 3
класу.
класу.
Вдома виконую домашні завдання із мамою.Мрію швидше вирости і
Вдома виконую домашні завдання із мамою.Мрію швидше вирости
стати механіком. Буду лагодити машини.» Клименко Андрій
стати механіком. Буду лагодити машини.» Клименко Андрій
«Я дуже веселий іі енергійний. Люблю жартувати. У школі мені
«Я дуже веселий енергійний. Люблю жартувати. У школі мені
подобається все, особливо – складати конструктор. А ще я дуже
подобається все, особливо – складати конструктор. А ще я дуже
люблю ходити в столову, коли там є молочна каша.
люблю ходити в столову, коли там є молочна каша.
Не дуже подобається писати.»
Ярошенко Богдан
Не дуже подобається писати.»
Ярошенко Богдан
«Мені в школі подобається клас іі вчителька. На уроках найбільше
«Мені в школі подобається клас вчителька. На уроках найбільше
люблю писати. Також цікаво мені на уроці читання. У мене є багато
люблю писати. Також цікаво мені на уроці читання. У мене є багато
друзів. Улюблена гра в школі – «квач». У майбутньому хочу бути
друзів. Улюблена гра в школі – «квач». У майбутньому хочу бути
співачкою.
співачкою.
На великій перерві ходимо в їдальню, де гарні столи. Люблю м'ясо. Дуже
На великій перерві ходимо в їдальню, де гарні столи. Люблю м'ясо. Дуже
не люблю суп.»
Білоусова Вікторія
не люблю суп.»
Білоусова Вікторія
Кириєнко М., та Чуніцька В., члени мовознавчого гуртка
Кириєнко М., та Чуніцька В., члени мовознавчого гуртка

2. 14 жовтня в п’ятницю відбудеться сільське свято
«ДЕНЬ СЕЛА».
Запрошуємо всіх жителів, гостей села прийняти
активну участь.
В програмі будуть: концерт, розваги, конкурси,
веселощі, танці.
Початок о 13-00 год. в центрі села.
Оргкомітет
свята.
(уривки з учнівських творів)
Літо – чудова пора року! Саме
влітку є можливість захоплюватися
красою лісу і роздивлятися все
прекрасне, що нас оточує.
Цього літа я вдосконалювала
техніку малювання. Дуже багато
змалювала квітів, плодів.
У вільний час я читала оповідання
В.Сухомлинського.
Пальгуй Наташа., учениця 6 кл.
«…Під час літніх канікул я зі своєю
мамою їздила на море, де я
каталася на машинках та на
катері. Але
найбільше мені
сподобалось плавати з дельфінами
в аквапарку «Немо».
Відпочинок - це добре. Ми дуже
цікаво проводили свій час, а
останній
день
відпочинку
закінчився поїздкою до Одеси, де я
побачила Ані Лорак. Це було
справжнє диво. У мене, навіть,
фото залишилося. Але після
відпочинку я дуже хотіла до
школи…. »
Трасковська Ніна., учениця 6 кл.
«Найбільше, що я запам’ятав із
канікул, це – поїздку на Майдан
Незалежності в м. Київ на
святкування Дня незалежності, де
виступали на великій сцені мої
улюблені співаки – Настя і Потап.
Літні канікули були цікаві…. »
Зозуля Валентин., учень 6 кл.
«… Я їздив під час канікул до
сестри у Київ, де мені дуже
сподобалось. А ще вдома я ходив у
ліс по гриби, ловив рибу….»
Клімук Дмитро., учень 6 кл.
«У вільний час я влітку читав
цікаві книги, їздив у Київський
зоопарк, де побачив багато різних
тварин….»
Борисюк Юра., учень 6 кл.
«… Літні канікули я провела у
бабусі. Разом з мамою я відвідала
Софійський
парк
в
Умані.
Найбільше там мені сподобався
великий фонтан і чорний лебідь,
який занесений до Червоної
книги….»
Ковальчук Діана., учениця 5 кл.
«… Влітку я їздив до Росії, у місто
Санкт-Петербург.
Разом
з
батьками
відвідали
музей
«Ермітаж» де мені сподобались
різні
зали:
єгипетська,
стародавньо-лицарська, японська.
Дуже здивувався у стародавньолицарській залі, побачивши зброю
лицарів. Вона дуже важка. Це
свідчить про те, що лицарі були
дуже сильні та мужні. Я запитав
про це в екскурсовода. Він відповів,
що середній зріст лицарів був
160см.
Потім ми відвідали ще багато
цікавих місць.
Мені дуже сподобалася ця
подорож….»
Мощик Давид., учень 5 кл.
_________________________________________________________________________________________
Думки про вчителя
( із книги «Сам собі думаю»)
Професія від Бога одна – Учитель. Усі інші – від
учителя.
****
Найсамотніша людина у класі – вчитель
****
Людину, яка все життя виконує домашнє
завдання, називають учителем.
****
Найвища мета вчителя - врятувати мрію учня
****
Учитель нічого не виробляє, крім майбутнього.
****
Бібліотекар – Коцюба О.К.

3. ШАНОВНІ ВИПУСКНИКИ!
Адміністрація, педагогічний та учнівський колективи Борівського НВО
«ЗОШ І – ІІ ступенів – дитячий садок» запрошують вас на свято зустрічі,
яке відбудеться 29 жовтня 2011 року о 17.00, у приміщенні школи.
Вас чекає зустріч з випускниками
1956, 1966, 1971, 1976, 1996, 2001, 2006 років.
ЗНАЙОМТЕСЬ: Коцюба Алла
Знак зодіаку: Риби
Вік: 14 років 7 місяців 10 днів
СЛОВО ВИПУСКНИЦІ 2012 РОКУ
Життєве кредо: «Стався до інших так, як би хотів щоб ставилися до тебе.»
Алло, як ти себе почуваєш в ролі випускниці Борівської школи? Трішки ця роль для мене є
незвичною, але взагалі приємно бути найстаршим класом в школі.
Чи траплялись із тобою якісь веселі шкільні пригоди? Так дуже багато разів, я вважаю що наш
клас є самим веселим у школі, і тому в нашому класі завжди відбувається щось незвичне і смішне.
Якщо провести умовний рейтинг, якою була п’ятірка твоїх найкращих подій у шкільному житті?
1. Перше місце в моєму списку займає те, що на перший погляд така непомітна сільська школа як наша
а була відмічена і про неї було знято фільм в якому я також приймала участь.
2. Різноманітні поїздки по містах України: Ужгород, Львів, Сімферополь, Севастополь, Одеса, а
також відвідування Київського цирку та зоопарку.
3. Участь в різноманітних шкільних святах,виставах.
4. Приїзд багатьох делегацій з багатьох країн світу: Англії, Німеччини, США, Росії, Африки, Грузії,
Молдови, Канади та інших.
5. Свято «День Вчителя» - де я була вчителькою 3 класу. Це велика можливість відчути себе більш
дорослою і відповідальною людиною.
На кого ти хотіла б бути схожою? Кожна людина – це є особистість, тому я хочу взяти найкращі
риси в своїх батьків.
Алло, що побажаєш ти нашим школярам на майбутнє? Перш за все я хочу побажати нашим
школярам терпіння та розвитку особистості, гарно навчатися, слухатися вчителів.
Цінуйте кожен день, проведений у школі. Ви не помітите, як в один момент пролетять навчальні
22 вересня учні нашої доброю взяли участь в трудовому десанті по благоустрою
дні. А школа залишиться лише школи згадкою про щасливе дитинство і неповторну юність.
Ошурко Тетяна член мовознавчого гуртка
школи та центру села. Дякуємо!

4. З
історії мого села
Зі спогадів уродженця села Борівка, підполковника у відставці
Забишнього Володимира Костянтиновича
Продовження…
В Київ люди їхали за продуктами, котрі не доставлялись коопторгом. У нашому магазині в Борівці
можна було купити: цукерки, керосин, цвяхи, масло вершкове, мило, а інколи пиво, ситро та різну
всячину.
Для того, що поїхати до Києва потрібно було зібрати хоча б 200- 300 рублів, а також щось повезти та
продати - картоплю восени, молоко, яйця, масло, сметану, сир, яблука, сливи.. Їхали, як правило на
Євбаз ( єврейський базар), згодом його назвали Новий. Потім його знесли і на цьому місці сьогодні
стоїть універмаг «Україна». Тут продавали свої продукти, а тоді продавши їх починали ходити по
магазинах. В той час Київ починався від заводу «Більшовик», а трамваї ходили майже до нинішньої
«Дачної». Сідали на трамвай і їхали в місто.
На шляху слідування дізнавались « де, що дають». Як правило все давали по дворам. Дізнавшись, що
десь дають муку ми з батьком приходили туди та займали чергу, хвилин через 10, коли за нами вже
стояло 15- 20 чоловік, ми знову займали чергу. Так взявши 1- 2 кг. муки ми знову ставали в чергу. Так
ставши 2-3 рази ми набирали 8-10 кг. Далі йшли чи їхали туди, де давали крупу, цукор, рибу. Процедура
покупки залишалась та ж. Не все заплановане вдавалось купити за день. Бувало що і три дні йшли на
покупки, тоді ночували у родичів. Наостанок залишався хліб, брали звичайно цілий мішок. Так
скупившись, батько тягнув 2-3 мішки, загальною вагою 50 і більше кг. Несли їх до шосе і знову
попутною машиною їхали до Небелиці. Там ми залишали велосипед, коли погода була погана, то ці та
інші мішки батько тягнув на своїй спині до Борівки. Вкінці 40 – на початок 50 років народ жив дуже
бідно. Наша сім'я жила не дуже бідно. Так я вважаю тому, що у батька був самогонний апарат, і на
ньому взагалі пів – села гнало самогон. А розрахунок був такий - 10 рублів або пляшка самогону. Але
тут теж був ризик. Так міліція, яка часто навідувалась в село та по доносам «доброзичливців» робила
обшук ( пам'ятаю 2 рази) також частенько війська НКВД прочісували ліси, в пошуках бандерівців.
Тому на деякий час цей промисел припинявся. Розбирався апарат та ховався на болоті.
Наскільки бідно жили тоді люди можна судити по такому прикладу. Я вже згадував, що поряд жила
баба - Завадська Параска. В неї було дві молоді дочки Ніна і Люба. І коли мати їхала до Києва ( теж
возила молоко, яйця, масло, сир), то не могла їм купити навіть дешевих цукерок. В якості гостинця
вона купляла один білий батон. Тоді вони відрізали кусочок чорного хліба і кусочок булки та їли
чорний хліб з булкою.
А ось незабаром підійшов 1952 рік. Якось до нас зайшов Муха Василь Ониськович – він набирав 1-й
клас. Мені в школу купили коричневий костюм, злегка на виріст. Перед школою ми з матір'ю їздили в
Макарів і там вона купила мені декілька дитячих книжок ( потім я брав їх у школу і Муха їх читав нам
у класі). Тоді 31 серпня нас зібрали на шкільному дворі. За літо він заріс споришем. Пам'ятаю зліва від
хвіртки до кутка школи були висаджені каштани, а на клумбах росли іриси та інші квіти. На шкільному
дворі стояв тільки один турнік.
1вересня випало на понеділок. Був сонячний день. Нас першокласників – 10 чоловік ( хоча мені
здається було 12), поставили перед вистроївшимися старшими класами. На лінійці дали нам по
дерев'яній ручці та зошит. Щось казав директор і нас повели до класу. Так як в двох будівлях було
тільки три класи, 1-й та 3-й, 2-й та 4-й вчились разом. Хвилин 20 приділялось 3 класу, а потім вчитель
займався з 1-м класом. Або навпаки. Так нас було десять учнів це - Заєць Микола, Забишній
Володимир, Кошолап Зінаїда, Кубашко Галина, Новик Анатолій, Мартиненко Тетяна, Муха Валентина,
Снитко Іван, Шупік Микола. Згодом після 2-го чи 3-го класу Шупіка забрала мати та виїхали, а ми всі
закінчили разом 7 класів в 1959 році. Правда в 5 класі до нас прийшли із Строївки - Зузанська Марія,

5. Гаєвська Ніна, Єгорченко Микола, Ревуцький Володимир, Ревуцький Борис ( після 5-го класу мати
забрала теж до Москви ). З Садок прийшов Опатерний Костянтин.
На той час у школі директором школи був Торківський Іван Степанович, який працював до 1961 року.
РЕДКОЛЕГІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВІСНИКА
«ШКОЛЯР»

6. Гаєвська Ніна, Єгорченко Микола, Ревуцький Володимир, Ревуцький Борис ( після 5-го класу мати
забрала теж до Москви ). З Садок прийшов Опатерний Костянтин.
На той час у школі директором школи був Торківський Іван Степанович, який працював до 1961 року.
РЕДКОЛЕГІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВІСНИКА
«ШКОЛЯР»