Психологічна допомога

1. Надання психологічної
допомоги сім’ям, особам,
дітям, які постраждали
внаслідок екстремальних
ситуацій

2. Надання першої
психологічної допомоги

3. Що таке ППД?
Перша психологічна допомога (ППД) – це сукупність заходів
загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім,
які відчувають страждання і потребу.
ППД включає наступні аспекти:
• ненав'язливе надання практичної допомоги та підтримки;
• оцінка потреб і проблем;
• надання допомоги у задоволенні нагальних потреб (наприклад,
таких як їжа, вода, інформація);
• вміння вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити;
• вміння втішити і допомогти людині заспокоїтися;
• надання допомоги в отриманні інформації, встановленні
зв'язку з відповідними службами і структурами соціальної
підтримки;
• захист від подальшої шкоди.

4. ДЕ НАДАВАТИ ППД?
ППД можна надавати у кожному досить безпечному місці –
безпосередньо на місці події, якщо мова йде про
окремий нещасний випадок, або в місцях надання допомоги
постраждалим, наприклад, в медичних установах, притулках і
таборах біженців, школах або пунктах розподілу продуктів
харчування або інших видів допомоги. В ідеалі треба
намагатися надавати ППД там, де при необхідності
можна поговорити з людиною без перешкод з боку оточуючих.

5. ЕТИЧНІ ПРАВИЛА
Потрібно
• Бути чесним і гідним довіри
• Поважати право людей самостійно приймати рішення
• Усвідомити і відкинути власні упередження і забобони
• Чітко дати людям зрозуміти, що, навіть, якщо
вони відмовляються від допомоги зараз, вони
можуть звернутися за нею в будь який період, без обмежень
• Дотримуватися конфіденційності і не допускати
необґрунтованого поширення отриманих від людини анкетних
даних
• Поводитись належним чином з урахуванням особливостей
культури, віку та статі постраждалих

6. ЕТИЧНІ ПРАВИЛА
НЕ потрібно
• Зловживати своїм становищем при наданні допомоги людині, яка
постраждала
• Просити у людей гроші або послуги за надання допомоги
• Давати неправдиві обіцянки чи повідомляти недостовірні
відомості
• Перебільшувати свої знання та навички
• Нав'язувати свою допомогу, вести себе настирливо і
безцеремонно
• Примушувати людей розповідати про те, що з ними сталося
• Поширювати отримані відомості особистого характеру
• Давати оцінку вчинків і переживань людей

7. ПРАВИЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ
Потрібно говорити і робити
• Необхідно знайти для розмови тихе місце, де ніщо не буде
відволікати
• Необхідно поважати конфіденційність і, по можливості,
не розголошувати повідомлені особисті відомості про людину
• Необхідно бути поруч з людиною, але дотримуватись
необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури
• Показувати своїм виглядом, що уважно
слухаєте співрозмовника, наприклад, киваючи головою або
вимовляючи короткі підтверджуючи репліки
• Важливо бути терплячим і спокійним

8. ПРАВИЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ
ПОТРІБНО говорити і робити (продовження)
• Необхідно надавати фактичну інформацію, якщо вона існує.
Чесно казати, те що знаєте, а чого не знаєте: «Я не знаю, але
постараюся для Вас дізнатися»
• Треба надавати інформацію так, щоб її легко було зрозуміти, -
простими словами
• Важливо висловлювати співпереживання, коли люди
говорять про свої почуття, перенесену втрату або важливі
події (втрата будинку, смерть близької людини і т. п.): «Яке
нещастя! Я розумію, як вам важко»
• Дуже важливо підкреслювати проявлені постраждалим
зусилля, спрямовані на самостійний вихід із важкої ситуації
• При необхідності ,треба дати людині можливість помовчати

9. ПРАВИЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ
НЕ МОЖНА говорити і робити
• Важливо не змушувати людину розповідати, що з нею відбулось
і відбувається
• Не можна перебивати людину і не квапити співрозмовника
(наприклад, не дивитися на годинник і не говорите занадто
швидко)
• Не треба торкатись до людини, якщо немає впевненості, чи
прийнято це в його культурному середовищі
• Не можна давати оцінок тому, що людина зробила
• Не можна казати «Ви не повинні себе так відчувати» або «Ви
повинні радіти, що вижили»

10. ПРАВИЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ
НЕ МОЖНА говорити і робити (продовження)
• Не можна вигадувати того, чого не знаєте
• Не можна використовувати спеціальні терміни
• Не треба давати помилкових обіцянок чи запевнень
• Не можна переказувати співрозмовнику особисті розповіді,
почуті від інших
• Не треба казати про свої власні труднощі
• Важливо не думати і не діяти так, немов зобов'язаний
вирішити за іншого всі його проблеми
• Не можна позбавляти людину віри у власні сили і в здатність
самому подбати про себе. Не можна казати про людей,
використовуючи негативні епітети (наприклад, називати
їх «божевільними»)

11. ОПЕРАТИВНІ ПРИНЦИПИ ППД
Основні оперативні принципи надання першої психологічної допомоги :
ДИВИТИСЯ
• Перевірте умови безпеки.
• З'ясуйте, чи є навколо люди, які явно потребують задоволення
основних життєвих потреб.
• Перевірте, чи є навколо люди в стані важкого дистресу.
СЛУХАТИ
• Зверніться до людей, яким, можливо, потрібна підтримка.
• З'ясуйте, чого вони потребують і що їх турбує.
• Вислухайте їх і намагайтесь заспокоїти.
НАПРАВЛЯТИ
• Допоможіть людям задовольнити основні потреби і отримати
необхідну підтримку.
• Допоможіть постраждалим емоційно впоратись з важкою ситуацією.
• Надайте інформацію.
• Допоможіть зв'язатись з близькими і зі службою соціальної підтримки.

12. ВИМУШЕНЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ
Готуючись допомогти, треба подумати, що ви хотіли б
дізнатись про ситуацію?
• Хто ці люди, які потребують допомоги?
• Які їх культурні традиції?
• Чи існують певні правила їх поведінки або звичаї, яким потрібно
слідувати? Наприклад, може бути, бажано, щоб з жінками-
біженками говорили теж жінки з числа соціальних працівників?
• Скільки часу вони перебували в дорозі? Що мені відомо про
пережитий ними конфлікт?
• Які послуги та допомога наявні там, куди нині привезли
біженців?
• Якщо я працюю в команді, то як ми організуємо допомогу в цій
ситуації? Які завдання візьме на себе кожен? Як ми будемо
координувати нашу роботу між собою та з іншими групами
допомоги, які можуть працювати на місці?

13. Дивитися - На що важливо звернути увагу, знайомлячись з групою
біженців?
• У чому головні потреби більшості людей? Чи відчувають вони
голод, спрагу? Чи сильно вони стомлені? Чи є серед них
поранені або хворі?
• Чи є в групі біженців члени однієї сім'ї або односельці?
• Чи є серед них діти або підлітки без супроводу дорослих? Хто
ще може потребувати спеціальної допомоги?
• Схоже, що люди в групі біженців по-різному реагують на
кризову ситуацію. Які важкі емоційні реакції ви бачите?

14. Слухати - Спілкуючись з групою біженців, як найефективніше
з'ясувати їх тривоги і заспокоїти їх.
• Як представитись, перш ніж запропонувати допомогу?
• Люди, які стали жертвами або свідками насильства, бувають
дуже перелякані і відчувають себе в небезпеці. Як підтримати
їх і допомогти заспокоїтись?
• Як дізнатись потреби і проблеми людей, які можуть
потребувати спеціальної допомоги, наприклад жінок?
• Як спілкуватися з дітьми та підлітками без супроводу
дорослих і як їм допомогти?

15. Направляти - Що можна зробити, для того щоб люди отримали
необхідну інформацію та практичну допомогу?
• Які нагальні потреби можуть бути у цих людей? Які
служби допомоги наявні на місці події? Як люди можуть
отримати цю допомогу?
• Чи є у мене точна інформація про те, яка подальша
допомога буде надана біженцям? Коли і де люди зможуть
отримати детальну інформацію про те, що відбувається?
• Як захистити вразливі групи (наприклад, жінок і дітей
без супроводу дорослих)? Як направити людей з уразливих
груп в служби допомоги або допомогти зв'язатися з
близькими?
• Які особливі потреби можуть бути у людей, в тому числі у
тих, хто пережив насильство?
• Що можна зробити, щоб направити людей в служби допомоги
або допомогти зв'язатися з близькими?

16. ЗАВЕРШЕННЯ НАДАННЯ ДОПОМОГИ
Коли і як припиняється надання допомоги, залежить від
умов кризи, від ролі та положення того, хто таку допомогу
надає, і від потреб людей, яким допомагають. Треба
покладатись на свою оцінку ситуації, потреби постраждалих
і власні потреби. При необхідності треба говорити людям,
що ви завершуєте надання допомоги, а якщо хтось інший
буде допомагати їм з цього моменту, познайомити їх з новою
людиною. Якщо ви направили потерпілого до інших служб,
треба пояснити, чого слід чекати, і переконатись, що у нього
є необхідна інформація для підтримки подальшого
зв'язку. Незалежно від того, яким був ваш досвід спілкування з
потерпілим, важливо попрощатись на позитивній ноті,
побажавши йому благополуччя.

17. Берегти себе
Відповідальне надання допомоги також означає турботу про
власне здоров'я і благополуччя. Хоча допомога надається іншим,
на тому, хто надає цю допомогу, може негативно позначитись
пережите в кризовій ситуації. Важливо звернути особливу увагу
на благополуччя того, хто надає допомогу, і бути впевненим, що
він фізично і може емоційно допомогти іншим. Треба перш за все
берегти себе, щоб краще піклуватися про інших. Якщо працює
команда, важливо знати й цікавитись самопочуттям усіх членів
команди.

18. ПОДОЛАННЯ СТРЕСОВОГО СТАНУ

19. Реакції на стресові ситуації
– Фізичні симптоми (наприклад, тремтіння, головний біль, різка слабкість,
втрата апетиту, різноманітні больові відчуття).
– Плач, печаль, пригнічений настрій, скорбота.
– Тривога, страх.
– Напруга і нервозність.
– Неспокійні думки про те, що трапиться щось погане.
– Безсоння, нічні кошмари.
– Дратівливість, злість.
– Почуття провини, сором (наприклад, за те, що вижив або що не в змозі
допомагати або рятувати інших).
– Втрата орієнтування в ситуації, емоційне заціпеніння, відчуття
нереальності того, що відбувається або перебування «в тумані».
– Замкнутість чи нерухомість.
– Відсутність реакції на інших людей, відмова розмовляти.
– Дезорієнтація (наприклад, людина не може сказати, хто він, звідки, або
що сталося).
– Нездатність подбати про себе і про власних дітей (наприклад, відмова від
їжі і пиття, нездатність приймати прості рішення).

20. Використання позитивних способів
подолання стресового стану
• Відпочивати в достатній мірі.
• По можливості регулярно їсти і пити.
• Спілкуватися і проводити час із сім'єю та друзями.
• Обговорювати проблеми з тими, кому довіряєте.
• Займатися тим, що допомагає розслабитися (гуляти,
співати, молитися, грати з дітьми).
• Займатися посильною фізичною активністю.
• Знайти безпечні способи допомогти іншим в умовах
кризи і взяти участь у колективній діяльності.

21. Уникання негативних способів
подолання стресового стану
• Не вживати алкоголь та інші психоактивні речовини,
не палити.
• Не спати цілими днями.
• Не працювати весь час без відпочинку і релаксації.
• Не відокремлюватися від друзів і близьких.
• Не нехтувати правилами особистої гігієни.
• Не впадати в гнів і не вчиняти насильства.
Проте людям з важким або тривалим дистрессом може
знадобитися більш серйозна підтримка, ніж ППД, особливо
якщо вони не можуть справлятися з повсякденними
побутовими обов'язками або представляють небезпеку для
себе або оточуючих.

22. Ознаки того, що людина потребує
допомоги фахівця (психолога,
психотерапевта, психіатра)
– Симптоми продовжують проявлятися через тривалий час після
психотравмуючої події й при цьому не слабшають.
– Змінилося відношення до роботи.
– Тривають нічні кошмари або безсоння.
– Важко контролювати свої почуття. Бувають раптові вибухи гніву.
Багато чого злить, дратує.
– Немає людини, з якою можна було б поділитися своїми переживаннями.
– Відносини в родині сильно погіршилися.
– Відносини з товаришами по роботі, сусідами, знайомими сильно
погіршилися.
– Оточуючі говорять «Він сильно змінився».
– Стали частіше відбуватися нещасні випадки.
– З'явилися шкідливі звички.
– Тягне більше випивати, курити, приймати «заспокійливі» засоби.
– З'явилися проблеми зі здоров'ям, яких раніше не було.
•

23. Посттравматичний
стресовий розлад

24. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) -
важкий психічний стан, який виникає в результаті одиничної
або повторюваних психотравмуючих ситуацій, зумовлених
наприклад, військовими діями, важкою фізичною травмою,
сексуальним насильством, або загрозою смерті.
При ПТСР група характерних симптомів, таких як
психопатологічні переживання, уникнення або витіснення з
пам'яті про травмуючі події та високий рівень тривожності
зберігається протягом більше місяця після психологічної
травми. У більшості людей після психотравмуючих подій
ПТСР не розвивається. 20 % осіб, що пережили травматичну
подію, страждають від посттравматичного стресового
розладу .

25. Загальні симптоми ПТСР
• Повторні спогади про пережиту травматичну подію. Ці
спогади зринають ще всупереч волі людини і
супроводжуються емоційним дистресом (інтрузії)
• Флешбеки (небажанні спогади, які настільки сильні, що особа
почувається так, ніби травматична подія відбулася знову)
• Нічні жахи та погані сни
• Сильні емоційні реакції на нагадування про травматичну подію
(наприклад, раптова сильна тривога при звуці сирени)
• Сильні фізичні реакції (ваше серце починає швидко битися, і ви
тікаєте, обливаючись холодним потом, щойно опинитесь
поблизу місця травматичної події)

26. екстремальна ситуація
антропогенного або соціального характеру -
ситуація, яка виходить за межі звичайного,
«нормального людського досвіду», а джерелом травматізації
виступає інша людина (напад на вулиці, сексуальне
насильство, локальні війни, терористичні акти)

27. Найбільш тривалою, інтенсивною і руйнівною виявляється
реакція потерпілого на людський стресор (тортури, теракти,
зґвалтування), тобто загрозу від інших людей
надзвичайний випадок природного походження люди зазвичай
переживають набагато легше, ніж антропогенні.
Землетруси і повені потерпілими розцінюються як воля Божу або дія безликої
природи, - тут нічого не можна змінити.
екстремальні умови антропогенного характеру (військові дії)
мають настільки руйнівний вплив на особистість, що не лише
дезорганізують її поведінку, але і «підривають» базові структури
всієї її особистісної організації .
У людей руйнується звична картина світу, а разом з нею - вся система
життєвих координат

28. Типи травматичних ситуацій
Тип 1. Короткострокова, несподівана травматична подія
Приклади: сексуальне насильство, природні катастрофи, ДТП,
снайперська стрілянина.
Характеристики:
1.Одинична дія, що несе загрозу і вимагає надможливостей індивіда для
збереження рівноваги.
2. Ізольоване, досить рідкісне травматичне переживання.
3. Несподівана, раптова подія.
4 Подія залишає глибокий слід в психіці індивіда(індивід часто бачить
сни, в яких є присутніми ті або інші аспекти події)
5.призводить до виникнення типових симптомів ПТСР :нав'язливі думки,
пов'язані з цією подією симптоми уникнення.
6. З великою ймовірністю проявляється класичне повторення
переживання травматичного досвіду.
7. Малоймовірно швидке відновлення нормального функціонування

29. Типи травматичних ситуацій
Тип 2. Постійна дія травматичного стресора, що повторюється, - серійна
травматизація або пролонгована травматична подія.
Приклади: фізичне або сексуальне насильство, що повторюється, бойові дії.
1. Варіативність, множинність, повторюваність, непередбачуваність
травматичної події або ситуації.
2. Ймовірніше, ситуація створюється умисно.
3. Спочатку переживається як травма типу 1, але, по мірі того, як травматична
подія повторюється, жертва переживає страх її повторення.
4. Почуття безпорадності в уникненні травми.
5. З часом дисоціація може стати одним з основних способів того, щоб
впоратися з травматичною ситуацією.
6. Результатом дії травми типу 2 може стати зміна "Я"- концепції, що може
супроводжуватись відчуттями провини, сорому і зниженням самооцінки.
7. Висока ймовірність виникнення довготривалих проблем особистого характеру,
що проявляється в відчуженості від інших.
8. Дисоціація, заперечення, намбінг (психічне заціпеніння), відокремлення
зловживання алкоголем і іншими психоактивними речовинами може бути як
спроба захисту від важких переживань.
9. Призводить до того, що позначають як комплексний ПТСР, або розлад,
зумовлений дією екстремального стресора

30. Події, пов'язані з військовими подіями,
локальними війнами
Основні травмуючі чинники: безпосередня загроза життю і
здоров'ю індивіда і його близьких, смерть близьких, фізичні
травми.
СИМПТОМИ
• симптом ПТСР «вина що вижив»
• регресивна поведінка (набагато частіше у дітей) енурез,
страх розлуки з родичами (батьками), страх перед
незнайомими людьми, втрата навичок, що були.
• дратівливість, проблеми в спілкуванні.
• поведінкові порушення від депресії до агресії.
• різні соматичні скарги.
При тривалій розлуці з батьками під час війни у дітей:
• депресія, нездатність отримувати задоволення, порушення
соціальних контактів.

31. Характерною особливістю психологічного стану біженців і
вимушених переселенців є категорія «втрата».
При цьому люди втрачають
• своє звичне житло;
• особисті речі;
• друзів;
• а часто - і близьких родичів.
Все це викликає важкі психічні розлади, які можуть неодноразово
виявлятися протягом їх подальшого життя.

32. Негативні соціально-психологічні
моменти
Часткова втрата самоствердження :
• незнання мови і культури регіону нового поселення
• прагнення зберегти прихильність до колишніх цінностей
• негативне відношення до соціокультурних норм іншого регіону
на фоні можливої наявності
• заниженої самооцінки;
• підвищеної тривожності;
• погіршеного самопочуття, активності,настрою;
• проявів агресивності, порушень поведінки.

33. Як допомогти особам, що пережили
психотравмуючу подію
1.Заохочуйте людину розповідати про свої відчуття.
2. Не чекайте, що чоловік справлятиметься з травмою краще, ніж жінка.
3. Говоріть потерпілому про свої відчуття і ваш жаль про заподіяний йому біль.
4. Нагадуйте, що дані переживання людини є нормальними.
5. Не намагайтеся запевняти, що все буде добре, це неможливо.
6. Не намагайтеся нав'язувати свої пояснення того, чому все сталося.
7. Не говоріть потерпілому, що ви знаєте, що він переживає. Ви не знаєте цього.
Найчастіше такі спроби допомагають вам (а не людині) зменшити тривогу у зв'язку з
тим, як ви переживаєте те, що сталося з людиною.
8. Будьте готові взагалі не говорити. Потерпілому може бути досить того, що ви поруч.
9. Говоріть вашим друзям і сім'ї про свої відчуття. Пам'ятаєте, що, хоча ви самі і не були
жертвою травми, допомагаючи потерпілому, можете самі виявитися травмованими.
10. Говоріть вашим друзям і сім'ї про ті незвичайні фізичні відчуття, які можуть бути
пов'язані з вашою звичайною роботою.
11. Не бійтеся, якщо потерпілий просить про іншу допомогу, наприклад звернення до
професіонала.
12. Постарайтесь не проектувати ваші власні відчуття на те, що відбувається довкола.
Кожен переживає те, що сталося індивідуально.
13. Не бійтеся запитувати, як людина справляється з травмою. Не ставте питань про
деталі травми. Якщо людина говорить про це, слухайте її. Слідуйте за нею.
14. Не складайте жодних планів відновлення для потерпілого і для себе.

34. Підходи до надання допомоги людям, що
пережили психотравму і страждають від ПТСР
• Медичний підхід пропонує лікування, організацію спеціальних місць
для надання медичної допомоги (кабінетів, клінік, санаторіїв,
реабілітаційних центрів). Цей підхід розрахований на досить явні
медичні прояви і наслідки стресу.
• Соціальна підтримка направлена на те, щоб допомогти людині
втриматися на плаву в житті, тобто мати якийсь прожитковий
мінімум - житло і роботу перш за все.
• Психологічна підтримка виявляється з метою допомоги в
опрацюванні досвіду, що породжується самою стресовою травмою і
труднощами пристосування до життя після неї, що дозволяє
відчувати себе в гармонії з самим собою і іншими людьми,
реалізувати свої можливості і розвиватися як особистість
Ці три сторони - медична, соціальна і психологічна - утворює «трикутник
допомоги», який тим успішніший і ефективніший, чим більше його
учасників усвідомлюють себе як партнери і вміють при необхідності гнучко
розподіляти зусилля.