Як поводитися батькам та оточенню схильної до суїциду дитини

1. ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ ТА ОТОЧЕННЮ СХИЛЬНОЇ ДО
СУЇЦИДУ ДИТИНИ
Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним
ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім'ї, підвищення
самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці
заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до
такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.
Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи:
• завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині — це
підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан;
• не чиніть тиску на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті
тощо;
• демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона
відчула, що її дійсно люблять;
• сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є — не за гарну поведінку
та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;
• підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її
оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через
самостійність і власну успішну діяльність дитини;
• слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані
на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які поси-
люють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що
підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити
стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці,
виробити власну життєву позицію.
У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід
поводитися так:
1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну
людину, якій можна довіряти.

2. 2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить
встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі
щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних,
не варто діяти як вчитель або експерт, розв'язувати кризу прямолінійно, це може
відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує,
дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові,
використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з
нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»),
які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або
донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні, хво-
робливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте її
сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона
може так вчинити сама.
10. Дайте синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли
вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі
своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не
існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися
безпорадним й дурним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких
певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її — ваш син або
донька врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
12. Якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.
У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася
спроба, то батькам можна порадити таке:

3. 1. Першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення
довірчого спілкування.
2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її
суїцидальну спробу загострює їхні власні психологічні конфлікти або виявляє якісь
їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином
або донькою і водночас — перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов'язково
відбулося спілкування й обговорення проблеми.
3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як
і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому
агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація — жести, доторки тощо.
4. Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід
пам'ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного
результату в діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння й максимальний
прояв співчуття і любові тощо.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ: ЯК УПЕРЕДИТИ
ПОТЕНЦІЙНИЙ СУЇЦИД !!!
Педагогічним працівникам можна рекомендувати у випадку виникнення ознак
суїцидальної поведінки в учнів здійснювати такі види допомоги:
- підбирайте ключі до розгадки суїциду;
- сприймайте суїцидента як особистість;
- налагоджуйте турботливі стосунки; а не сперечайтеся;
- запитуйте;
- не пропонуйте невиправданого втішання;
- пропонуйте конструктивні підходи;
- вселяйте надію;
- оцінюйте ступінь ризику самогубства;
- не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику;
- звертайтеся по допомогу до спеціалістів;
- важливо якомога довше зберігати турботу й підтримку учня;
- використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя.

4. ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД
СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК
1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів
і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити
далі або з'явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради
щасливого майбутнього.
2. Дієвий спосіб боротися з тугою — ставити перед собою досяжні цілі і
зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.
3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і
у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку —
спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого — цим можна подати
сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму
горю.
4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще
спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти
вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим
до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені,
засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки
про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.
5. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати
на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира
розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з
іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє
співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитися про
екстрений зв'язок на випадок повернення думок про самогубство.
6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої
страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина
не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного
контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі
допомогти. Тримати все у собі — те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

5. 7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена
самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна
почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших.
Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе
інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це
їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-
доброму і з розумінням.
8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого
смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою.
Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить,
то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли
загострюється депресія.
9. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби
самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй
свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди,
помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.
10. Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь
практичною метою.
11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим — тим, хто
переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання
допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись
від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.
12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає
релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну
твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвенній розмові до
люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові
вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.
13.У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію
за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає
легких шляхів розв'язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення
життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

6. 14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в
змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога,
психотерапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомога
людям у кризових моментах життя.
Допомога при потенційному суїциді
Підбирайте ключі до розгадки суїциду
Суїцидальна превенція полягає не тільки у піклуванні та підтримці зі сторони
друзів, а і у здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки. До числа останніх
відносять суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства, депресію, значні
зміни у поведінці людини, приготування до останнього волевиявлення тощо.
Зауважте своєчасно прояви безпорадності та безнадії і з'ясуйте, чи не є ця людина
одинокою та ізольованою,
Прийміть суїциданта як особистість
Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що
вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Інколи спокусливо сказати,
що ніхто не може утримати людину від суїциду. Саме тому тисячі людей - різного
віку, національностей, із різних соціальних груп - здійснюють самогубства. Не
дозволяйте іншим вводити вас в оману відносно несерйозності конкретної ситуації.
Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності
зі своїми власними почуттями і переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите
потенційну загрозу, - ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути в результаті
вашого невтручання.
Налагодьте турботливі стосунки
Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити
самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо потурбуєтесь
про людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації не має часу для моралізування,
а лише для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами,
але й невербально. У подальшому дуже багато буде залежати від якості ваших
стосунків. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не любимий, турбота чуйної
людини є могутнім підбадьорливим засобом. Приймаючи таку людину, ви зможете
проникнути в її ізольовану, самітну душу.

7. Будьте уважним слухачем
Якщо людина перебуває у депресивному стані, то їй більше потрібно говорити,
аніж когось слухати. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди
готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Це може
викликати в оточуючих образу чи гнів, почуття знехтуваності, власної непотрібності
чи безсилля. Незважаючи на це, не засуджуйте таку людину, пам'ятайте, що їй
важко зосередитися на чомусь, окрім своєї безвиході. Вона хоче позбутися болі, але
не може знайти виходу. Спробуйте, по можливості, залишитися спокійним і
розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про
почуття цієї людини, - її печаль, провину, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто
мовчки посидите з нею, і це буде доказом вашої зацікавленості і турботи.
Як психологи, так і не спеціалісти мають розвивати у собі мистецтво “слухати”.
Це передбачає проникнення у те, що “висловлюється” без слів (характером
поведінки, настроєм і мімікою, рухами, порушенням сну чи апетиту, здатністю до
імпульсивних вчинків у гострій кризовій ситуації тощо).
Незважаючи на те що основні передвісники самогубства часто завуальовані,
уважний спостерігач їх може розпізнати.
Не сперечайтеся
Зіштовхуючись із суїцидальною загрозою, друзі і родичі часто відповідають:
“Подумай, ти живеш набагато краще, аніж інші, ти мав би дякувати долі” або “Ти
розумієш, які нещастя і сором чекають твою сім'ю?” Такі відповіді зразу блокують
подальше обговорення і викликають у нещасного ще більшу пригніченість.
Бажаючи допомогти, близькі досягають зворотному ефекту.
Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про
самогубство, спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в
дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й
втратити людину.
Запитуйте
Якщо ви вдаєтеся до непрямих запитань типу “Я сподіваюся, що ти не вчиниш
самогубства?”, то в них передбачається та відповідь, яку ви б хотіли почути (“Ні”).
У цьому випадку вам буде важко допомогти людині вийти із суїцидальної кризи.

8. Найкраще запитати прямо: “Ти думаєш про самогубство?” Це не викличе
подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина обдумує самогубство і,
нарешті, знаходить когось, кому небайдужі її переживання і хто згоден обговорити
цю заборонену тему, то це може принести полегшення, допомогти зрозуміти свої
почуття і досягнути розуміння.
Потрібно спокійно і зрозуміло запитати про небезпечну ситуацію, наприклад: “Із
якого часу ви вважаєте своє життя настільки безнадійним?”, “Як ви думаєте, чому у
вас з'явилися ці почуття?”, “Чи є у вас якісь конкретні міркування про те, яким
чином покінчити із собою?”, “Якщо ви раніше думали про самогубство, що вас
зупиняло?”.
Щоб допомогти суїциданту зрозуміти свої думки, можна інколи перефразувати
найбільш суттєві його відповіді: “Іншими словами, ви говорите...”
Ваша згода вислухати й обговорити те, чим хочуть поділитися з вами, буде
великим полегшенням для людини, яка замкнулася в собі, яка відчуває страх осуду і
готова до того, щоб покинути життя.
Не пропонуйте невиправданих утіх
Одним із важливих механізмів психологічного захисту є раціоналізація. Після
того, як ви почули від когось про суїцидальну загрозу, у вас може з'явитися бажання
сказати: “Ні, ви насправді так не думаєте”, “Це швидко пройде”.
Не слід цього робити. Причина, з якої суїцидант посвячує у свої думки, полягає у
його бажанні занепокоїти інших своєю ситуацією. Якщо ви не виявите
зацікавленості і чуйності, то людина у стані депресії може розцінити судження типу
“Ви насправді так не думаєте”, як прояв зневаги і недовіри, що лише посилить її
відчуття власної непотрібності.
Пропонуйте конструктивні підходи
Одне з найважливіших завдань профілактики суїциду полягає в тому, щоб
допомогти суїциданту визначити джерело психічного дискомфорту. Це важко,
оскільки підґрунтям самогубства є секретність. Найбільш доцільними запитаннями
можуть бути: “Що з вами сталося останнім часом?”, “Коли ви відчули себе гірше?”,
“Що відбулося у вашому житті з того часу, як виникли ці зміни?”, “Кого з
оточуючих вони стосувалися?”

9. Потрібно допомогти потенційному самогубцю ідентифікувати проблему і
якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він
може говорити про свої почуття і переживання без сорому, навіть про такі негативні
емоції, як ненависть чи бажання помсти. Якщо людина все ж таки не наважується
виявляти свої приховані почуття, то, можливо, ви зможете отримати відповідь,
зауваживши: “Мені здається, ви дуже схвильовані”, “Я бачу, вам зараз хочеться
плакати”. Доцільно сказати: “Все-таки ви схвильовані. Може, якщо ви поділитеся
своїми проблемами зі мною, я спробую зрозуміти вас”.
Якщо кризова ситуація й емоції названі, то слід вияснити, як людина вирішувала
схожі ситуації у минулому. Це називається “оцінкою засобів вирішення проблем”.
Вона передбачає обговорення попереднього досвіду в аналогічній ситуації. Можна
запитати: “Чи не було у вас раніше схожих переживань?”
Спробуйте спільно розкрити способи виходу з криз у минулому. Це може
допомогти у вирішенні наявного конфлікту. З'ясуйте, що залишається позитивно
значущим для людини? Що вона ще цінить? Відзначте ознаки емоційного
пожвавлення, коли мова буде вестися про «найкращий» час у житті, особливо
слідкуйте за її очима. Хто ці люди, котрі продовжують хвилювати? Чи не виникло
якихось альтернатив після аналізу життєвої ситуації? Чи не з'явилася надія?
Вселяйте надію
Психотерапевти давно дійшли висновку про позитивну значущість того, про що
говорять схильні до суїциду люди. Коли приховані травматичні переживання
виходять на поверхню, біда здається менш фатальною. У людини може з'явитися
думка: “Я так і не знаю, як вирішити цю ситуацію. Але тепер, коли я бачу свої
труднощі, я думаю, що, можливо, ще є якась надія”.
Як би то не було, надія має випливати із реальності. Немає сенсу говорити: “Не
хвилюйся, все буде добре”, - коли все добре бути не може. Надії виникають не з
відірваних від реалій фантазій, а із здатності людини хотіти і досягати поставленої
мети. Померла близька людина не може повернутися, як не сподівайся. Але близькі
померлого можуть відкрити для себе нове розуміння життя.
Надія має бути обґрунтована: коли корабель розбивається об каміння, є різниця
між надією допливти до найближчої землі чи досягнути протилежного берега

10. океану. Коли люди повністю втрачають надію на гідне майбутнє, їм потрібно
запропонувати альтернативу: “До кого ви могли б звернутися за допомогою?”, “Як
можна було б змінити ситуацію?”, “Якому зовнішньому втручанню ви могли б
протистояти?”.
Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно
зосереджуватися лише на одному полюсі емоцій. Людина може любити і в той же
час інколи відчувати відверту ненависть; сенс життя не зникає, навіть якщо воно
приносить душевні страждання. Темрява і світло, радощі і печалі, щастя і
страждання є нероздільно переплетеними у тканині людського існування.
Таким чином, основи для реалістичної надії мають бути подані чесно,
переконливо і м'яко. Дуже важливо при цьому підкреслити людські можливості і
силу, а також те, що кризові стани, за звичай, минають, а самогубство є
безповоротним.
Оцініть міру ризику самогубства
Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають
різними, - від скороминучих, нечітких думок про таку можливість до наявності чітко
розробленого плану самогубства певним способом (отруєння, стрибок із висоти, з
використання вогнепальної зброї чи мотузки). Важливо з'ясувати й інші негативні
фактори: алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації
поведінки, почуття безнадії і безпомічності.
Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства,
тим вищий його потенційний ризик
Не залишайте людину одну у ситуації високого суїцидального ризику
Залишайтеся з потенційним суїцидантом якомога довше чи попросіть когось
побути поруч, доки не пройде криза чи не з'явиться допомога. Можливо доведеться
зателефонувати на станцію швидкої допомоги або звернутися до спеціаліста.
Пам'ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності.
Щоб показати людині турботу оточення про неї і створити почуття життєвої
перспективи, ви можете укласти з нею так званий суїцидальний контракт. Тобто
попросити зв'язатися з вами перед тим, як людина наважиться на суїцидальні дії для

11. того, щоб ви ще раз могли обговорити можливі альтернативи. Як не дивно, але така
згода може виявитися досить ефективною.
Зверніться за допомогою до спеціалістів
У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Вони не можуть
самостійно вирішувати складні проблеми. Перше їх прохання - це часто прохання
про допомогу. Друзі та рідні, без сумніву, мають щирі наміри, але їм може не
вистачати вміння і досвіду, крім того, вони бувають схильні до надмірної
емоційності.
Надійним джерелом допомоги є сімейні лікарі. Вони, як правило, добре
інформовані, можуть правильно оцінити серйозність ситуації і направити людину до
компетентного спеціаліста. Спочатку, доки пацієнт не отримав кваліфікованої
допомоги, сімейний лікар може призначити йому ліки, щоб знизити інтенсивність
депресивних переживань.
Якщо депресивна людина не схильна до співробітництва і не бажає зустрічатися
зі спеціалістами, то ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Усі члени сім'ї
надають підтримку, висловлюють турботи і прикрощі, конструктивно визначають
більш комфортний стиль спільного життя.
Для тих, хто має суїцидальні тенденції, хорошим помічником може бути
священик. Серед священнослужителів є багато розуміючих, чуйних і достойних
довіри людей. Але є серед них і такі, що не підготовлені до кризового втручання.
Моралізуванням і банальним повчанням вони можуть підштовхнути суїциданта до
більшої ізоляції і самозвинувачень.
Інколи єдиною альтернативою допомоги суїциданту є госпіталізація у
психіатричну лікарню. Зволікання у цьому може бути небезпечним; крім того,
госпіталізація може принести полегшення як хворому, так і сім'ї.
Важливість збереження турботи і підтримки
Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім'я не повинні дозволити
собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. За покращення часто приймають
підвищення психічної активності хворого. Буває так, що напередодні самогубства
депресивні люди кидаються у вир діяльності. Вони покаянно просять вибачення у
всіх, кого образили. Оточуючі відчувають полегкість і послаблюють пильність. Але

12. така поведінка може свідчити про рішення розрахуватися зі всіма боргами і
зобов'язаннями, після чого можна покінчити із собою. І дійсно, половина
суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку
психологічної кризи.
Інколи у клопотах оточуючі забувають про людей, котрі робили суїцидальні
спроби. Багато хто ставиться до них, як до невмілих і невдах. Часто вони
зустрічаються з подвійним презирством: з одного боку, вони “ненормальні”, тому
що хочуть померти, а, з іншого, - настільки “некомпетентні”, що і цього не можуть
зробити якісно. Емоційні проблеми, які приводять до суїциду, рідко вирішуються
повністю, навіть коли здається, що гірше в минулому.
Ніколи не потрібно обіцяти повної конфіденційності. Надання допомоги не
значить необхідності дотримуватися повного мовчання. Як правило, подаючи
сигнали можливого самогубства, людина, яка у відчаї, просить про допомогу. І, без
сумніву, ситуація не вирішиться до того часу, доки суїцидальна людина не
адаптується в соціумі.