пригоди маленького жолудя коко

1. Синяєва Оксана Анатоліївна, учитель географії і екології
Харківської загальноосвітньої школи І- ІІІ ступенів № 60.
Пригоди маленького жолудя Коко.
Екологічна казка.
Мета:
формування природничого світогляду учнів,
екологічне виховання, розвиток творчих здібностей школярів.
Даний виховний захід розрахований на учнів 3-5 класів навчальних закладів
різного типу.
Дійові особи:
Автор.
Старий дуб.
Жолудь Коко.
Білка.
Учні.
Їжачок.
Дикий кабан.
Хурделиця.
Дівчинка Даринка.

2. Хлопчик Ярик.
Підсніжник.
Сосна.
Береза.
Дія перша.
Автор:У лісі на старому кремезному дубі з’явився маленький жолудь Коко.
С колпачком на голове,
Будто в путь готовый,
Он скрывается в листве
Дуба золотого.
С Маршак.
Автор: І ось одного разу налетів вітер, зірвав Коко з дерева і поніс його над лісом,
полями, луками .Загремів грім, пішов сильний дощ, блискавка пускала
палаючі стріли і Коко дуже сильно злякався і потрапив у дупло дерева.
Коко зняв свій маленький капелюшок, але раптом відчув ,що у дуплі
хтось ще знаходиться.
Коко:Хто тут?
Білка: Я білка - трудівниця,
увесь час працюю,

3. горішки збираю, на зиму запасаю.
Високо стрибаю,
далеко від землі,
безпечну хатку маю
у теплому дуплі.
А чим ти займаєшся?
Коко: Я загубив свою родину,
і не можу її відшукати,
ти не можеш мені допомогти?
Білка: На жаль,
у мене немає жодної
зайвої хвилинки,
тому прощавай,
і сам свою родину шукай.
Автор: Коко виліз з дупла і впав на землю. На землі було дуже багато листя, воно
виблискувало на сонці різними кольорами.
1 учень: Висне небо синє,
Синє, та не те,
Світить та не гріє
Сонце золоте.

4. Темная діброва
стихла і мовчить.
Листя пожовтіле
з дерева летить.
Хоч би де замріла
квіточка одна.
Тільки й червоніє,
що горобина.
Здалека під небом,
в вирій летячи,
голосно курличуть
журавлів ключі.
В. Сосюра.
Автор: Коко дивився на падаюче листя і ще більше засмучувався. Аж раптом він
побачив, як до нього наближається страшний звір - дикий кабан з
величезними іклами.
Їжачок: Ховайся швидше, бо він тебе з’їсть!.
Автор: Коко чимдуж побіг до невеликої нірки і відчув, як здригалася земля від
ратиць дикого кабана. Коко ще довго тремтів, але цікавість перемогла і
він вибрався з нірки.

5. Коко: Дякую тобі, ти врятував мені життя.
Їжачок:Будь ласка. Скоро зима, мені потрібно лягати спати. Прощавай до весни.
Автор:Коко знову залишився один і побачив як білі пухнасті цяточки прямують до
нього, а керує ними жінка у білій мантії з вишитими срібними зірками і з
золотою короною на голові . Вона підхопила Коко і понесла його далеко,
далеко.( танок Хурделиці і Коко). За сотні кілометрів Хурделиця
випустила свою руку з долоней Коко і він впав на білу ковдру - сніг.
Коко: Як холодно, мені потрібно десь пережити цю пору року. Що мені робити?
Підсніжник: Іди сюди, не бійся, під снігом можна гарно перезимувати і не
замерзнути.
Автор : Коко послухався незнайомця, сніг огорнув його і він заснув до весни.
Дія друга
Коко: Як же я довго спав, і такі чудові сни я бачив, що знову я у своєму рідному
лісі і зі мною уся моя велика родина. Але я чую чиїсь голоси, хто це
може бути?
Виходять хлопчик Ярик і дівчинка Даринка.
Ярик: Дивись, Даринка , на твоєму городі виріс дубок, давай його вирвемо, це буде
прикраса для мого кашкета.
Даринка: Ні, не чіпай цей дубок, його потрібно віднести до лісу.
На огороде маленький дубок,
Случайно птица занесла,
Из жёлудя проклюнулся росток,

6. И появился маленький дубок.
Жизнь у дубка –
Как тоненькая нить,
Её могу я оборвать,
Лишь стоит руку протянуть,
И вырвать как сорняк.
Нет, я его не уничтожу,
в дубраву отнесу,
и посажу где травы и орешник.
Росою утренней полью.
Он вырастет могучим , крепким дубом.
И крона будет зеленеть.
В его ветвях гнездится будут птицы,
и трели соловьиные звенеть.
Ксения Галуцкая.
Ярик: Добре, Даринка, дивись, рядом з дубком якась біленька квіточка, давай я її
зірву.

7. Підсніжник.
Я- перша квіточка весни.
На хмари схожий цвіт.
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ.
Росту між кленів, між дубів.
Люблю і сонце, й тінь.
І вірю: люблять всі мене,
Як весну золоту:
Бо знають - що зима мине,
Коли я розцвіту.
Сидір Воробкевич.
Даринка: Ярик , підсніжник занесений у Червону книгу України і знаходиться під
охороною, його не можна збирати , їм можна тільки милуватися і його
фотографувати.
Ярик : - А що таке «Червона книга України?»

8. Даринка:
Червона книга України - основний державний документ, в якому
знаходяться матеріали про сучасний стан рідкісних рослин і тварин у
країні , а також розробляються заходи, спрямовані на
їх охорону, відтворення і раціональне використання.
Мета заснування Червоної книги - поліпшення охорони рідкісних та
таких,що знаходяться під загрозою зникнення видів рослинного і
тваринного світу.
Автор:А Даринка виконала свою обіцянку і віднесла молодий дубок до
лісу, і посадила його на великій галявині .А навколо цієї галявини було
дуже багато дерев і трав’янистих рослин. Вони розповіли Коко свою
історію.
Сосна:
Я – вічнозелене, струнке дерево, висотою до 40 м . Мій вік дуже поважний, я можу
жити до 350-400 років . Дуже люблю світло, але не боюсь морозу. В Україні я
поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу , а також на піщаних терасах
північної частини Степу, займаю близько 35 % лісового фонду України. Листки мої
- голкоподібні, вони використовуються у фітотерапії: ефірна олія соснових голок і
гілок.

9. Автор: А зараз ми проведемо невеличку вікторину, згадаємо приказки і
прислів’я про дерева і ліс.
1. Велике дерево дає більше тіні, ніж плоду.
2. .Від одного удару дерево не падає.
3. Дерево гнеться, доки молоде.
4. Дерево падає, куди хилиться.
5. .Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка, як добре радить.
6. Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала.
7.Де дуби, там і гриби.
8.За одним разом дуба не зрубаєш.
9. Кожний дубок хвалить свій чубок.
Береза:
Я –дерево висотою 20-30 м, з білою корою, листки у мене ромбічні, з довгими
жилками, загостpeнi, подвiйнозубчастi, знизу свiтло-зеленi, зверху темно-
зеленi й блискучi, виділяють слабкий, смолистий секрет. А сьогодні я по
особливому одягнена, бо збираюсь виходити заміж.
2 учень:
Она собралась под венец,

10. А стройный тополь - жених видный,
Красивый смокинг серебристый,
Благоразумье сохраняет,
Берёзка радость не скрывает,
Её мечта сбылась,
Она сегодня с любимым перед
Небом и Землёй, подругами,
И шёлковой травой,
Цветами полевыми, алою зарёй,
Соединится, вместе будут
они встречать:
И дождь и снегопад,
Берёзке стройной
ветер косы будет заплетать.
И солнца луч
протянет тоненькие нити
сквозь листву,
И птицы будут
собирать по капелькам росу.

11. Ксения Галуцкая.
Автор: А невеличка пташка - вівсянка полетіла до кремезного дуба і
повідомила йому радісну новину - що знайшовся його онук: Коко.
Старий дуб дуже зрадів і попросив вівсянку передати свої найкращі
побажання улюбленому онуку. А ще дуб розповів про свій давній рід.
Кремезний дуб:
Слов'яни серед інших дерев особливо виділяли і шанували дуб . Можливо
спочатку взагалі всі дерева вони називали словом « дуб».
Дуб шанувався як божество. До його підніжжя приносилися жертви. У
народі дуб вважався пов'язаним незримими нитками з верховним
божеством Перуном . Адже це дерево немов притягувало до себе
блискавки. І сьогодні в грозу не варто ховатися під дубом - небезпечно.
Переважно до дуба відносили наші предки ж переказ про світове дерево.
Адже як боги вирішували долі всього світу і людей зокрема , під світовим
древом сидячи , так і творили суд під могутніми дубами , вірячи , що
вироки , вислови тут , освячені божеством. Існували цілі заповідні
священні дубові гаї. Зайти в такий гай гуляючи, а тим більше зірвати з
дерева гілку вважалося блюзнірством. За цей злочин волхви - жерці могли
навіть засудити « святотатца » на смерть .
Дуб - символ сили і могутності. Дуби садили на ознаменування
великих подій історії, на честь особливо поважних людей. У
давнину у тіні дубів вирішували важливі справи, вибирали ватажка
війська, влаштовували свята. Дубовий вінок у Стародавньому Римі

12. був найвищою нагородою для переможця. Зображення дубових
листків можна зустріти на військовій формі, гербах, щитах.
- Багато цікавого пов’язано з
довголіттям дуба. У Латвії є дуб, якому 2000 років. Вважалось , що
дуб дарує часточку свого довголіття, заряджаючи людей енергією і
силою. Дуби садили біля будинків, монастирів, лікарень. Один дуб
50- річного віку очищає повітря наскільки, як 1000 молодих дерев.
Тепер Коко – мій онук знає наш родовід, хай він буде гідний нашої
великої родини, і зростає на славу нашому доброму старому лісі.
Так закінчились пригоди маленького жолудя Коко.
1 учень: Подивись, поглянь навколо себе,
Пишная трава- смарагди на землі,
Велетні – дуби легенди прошепочуть,
прихились до них ,послухай, запиши.
2 учень: Килим чудотворний - квіти ніжний атлас,
Вишитий перлинами роси,
Кожна грань веселкою заграє,
Лиш її любов’ю запали.
Автор:
Ліс цей – зачарована країна,
І моя домівка і твоя,

13. Не руйнуй її,
бо не почуєш більше ніколи співу солов’я,
Не побачиш сонячні поляни,
турмалинові озера навесні,
Збережи її, країну чарів,
Бо загубиш,
Це вже назавжди!
Ксенія Галуцька.