Хто є хто у драмі-феєрії «Лісова пісня»

1. «Згадала наші ліси
і затужила за ними...»
Хто є хто
у драмі-феєрії
«Лісова пісня»

2. Історія створення
«...Мені здається, що я просто
згадала наші ліси та затужила за
ними. А то ще я й здавна тую Мавку
«в умі держала»... Потім я
в Колодяжному в місячну ніч бігала
самотою в ліс (ви того ніхто не
знали) і там ждала, щоб мені
привиділась Мавка. І над Нечімним,
як ми там ночували – пам'ятаєш – у
дядька Лева. Зачарував мене сей
образ на весь вік...»

3. Мавка. Міфологія
• Уявлення про мавок прийшли з Карпат,
Поділля та Волині.
• Типовий образ мавки — це дівчина з
зеленим волоссям. У народних переказах
часто додається, що мавка не має спини,
так що ззаду видно нутрощі. Звичайним
місцем їхнього перебування є ліси.
• Мавками ставали діти, померлі
нехрещеними після семимісячного віку.
• Поширеним було уявлення про танці
мавок на так званих ігровищах — місцях,
де не росте трава. Часом їм
приписувалося висаджування квітів у
горах.
• Вважалося, мавки можуть заманювати
хлопців у хащі й залоскочувати їх до
смерті.

4. ...От небіжчик дід казали:
треба тільки слово знати,
То й в лісовичку
може уступити
душа така самісенька,
як наша.

5. Таке слово знайшла у своїй душі Леся Українка — дівчинка
Леся, яка бігала вночі шукати Мавку. І тому назавжди постала у
нашій уяві чарівна дівчина із очима, які міняють свій колір, та
душею, незмінною у красі, любові та всепрощенні.

6. Лісовик. Міфологія
• Лісовик уявлявся як бородатий сірий дід,
часто одягнений у звірині шкури чи
червоний одяг. Може змінювати зріст,
стаючи то нижчим від трави, то вищим за
дерева. Очі цього духа зелені й палають.
Лісовик здатний постати в подобі вовка,
сови або вітру. Вважалося, лісовик не має
тіні. Влітку ходить лісом, а взимку спить у
землі.
• Може лякати людей, які заходять до лісу,
своїм сміхом, збивати зі шляху, забрати
дитину. Вважався покровителем вовків та
дрібних звірів, що випасає зайців і оленів, а
ведмеді служать йому як охоронці.
• Лісовика можна задобрити, лишивши для
нього частування. Наприклад, мисливцям
за це дух приганятиме звірів, а худобі не
дає загубитися в лісі.

7. Лісовик. Лісова пісня
Зовні — «…малий,
бородатий дідок, меткий
рухами, поважний
обличчям; у брунатному
вбранні барви кори, у
волохатій шапці з
куниці». За натурою —
цар та охоронець лісу…

8. Л і с о в и к.
Не задивляйся ти на хлопців людських.
Се лісовим дівчатам небезпечно.
М а в к а.
Який-бо ти, дідусю, став суворий!
Се ти мене отак держати будеш,
як Водяник Русалку?
Л і с о в и к.
Ні, дитинко, я не держу тебе.
…Я звик волю шанувати.
Грайся з вітром,
жартуй із Перелесником, як хочеш,
всю силу лісову і водяну,
гірську й повітряну приваб до себе,
але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш — і пропала воля!

9. Перелесник. Міфологія
• Перелесник (летавиць) —
різновид злого духу, що, як зірка,
падає з неба та відвідує людей,
прибираючи вигляд рідних,
близьких, коханих.
• У словнику Бориса Грінченка
зазначено, що первинне значення
цього слова — спокусник.
• Вірили, що його можна «дістати» з
великої туги за покійною
людиною.

10. Перелесник. Лісова пісня
Будь моя кохана!
Звечора і зрана
самоцвітні шати
буду приношати,
і віночок плести,
і в таночок вести,
і на крилах нести
на моря багряні,
де багате сонце
золото ховає
в таємну глибінь.

11. Русалки. Міфологія
Русалки на картині Івана Крамського (1871)

12. • Русалки — духи померлих жінок і
дівчат, які з'являються влітку в
полях, лісах, біля річок. Залежно
від місцевості, вони вважалися
померлими нехрещеними дітьми,
засватаними дівчатами,
утопленицями.
• В переказах поставали як тіні
людей, які видно лише здалеку.
Русалки не лишають за собою
слідів.
• Вважалося, взимку русалки
живуть у воді, а навесні та влітку в
полях і лісах. За християнським
повір'ями в потойбічному світі їм
темно і немає спокою, лише на
Русальний тиждень Бог дозволяє
їм вийти у світ живих.
В. Прушковський. Русалки (1877)

13. Водяник. Міфологія
• Водяник уявлявся в подобі діда,
покритого мулом та лускою, що має
бороду і волосся із водоростей, іноді з
хвостом і крилами. Часом вважався
схожим на людину із зеленим або
чорним волоссям. Йому
приписувалася влада над рибами та
іншими водними тваринами
й русалками.
• За різними переказами, місце
проживання водяника — або корчі та
вири, або кришталевий палац,
схований на дні. Водяник міг
розливати річки, ламати греблі й
водяні млини, топити худобу та людей,
перевертати човни, гасити розпалені
на берегах вогнища. Особливо
небезпечним вважався час після
заходу сонця та на Івана Купала, коли
цей дух затягує людей під воду.

14. Той, що греблі рве
• Це один із тих образів, який в
українську міфологію додала
авторка «Лісової пісні». «Той,
що греблі рве — молодий,
дуже білявий, синьоокий, з
буйними і разом плавкими
рухами…».
Нестримна весняна вода.
• З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди, —
бо весняна вода,
як воля молода!

15. Водяник і Русалка. Лісова пісня
Водяник (до Русалки). Іди на дно! Не смій мені
зринати три ночі місячні поверх води!
Русалка. З якого часу тут русалки стали
невільницями в озері? Я — вільна!
Я вільна, як вода!
Водяник. В моїй обладі
вода повинна знати береги.
Іди на дно!
Русалка. Не хочу!
Водяник. А, не хочеш?
Віддай сюди вінець перловий!
Русалка. Ні! То дарував мені морський царенко.
Водяник. Тобі вінця не прийдеться носити,
бо за непослух забере тебе
«Той, що в скалі сидить».

16. Потерчата
• В українській міфології так називають
дитину, яка померла нехрещеною або
власне її душу. Живуть потерчата
переважно по озерах або болотах. Ходять
у темряві з каганчиками, що блимають,
то спалахуючи, то гаснучи. Таким чином
потерчата заманюють людей у болото.
Нас матуся положила
і м'якенько постелила,
бо на ріння, на каміння
настелила баговиння,
і лататтям повкривала,
і тихенько заспівала:
«Люлі-люлі-люлята,
засніть, мої малята!».

17. Той, що в скалі сидить
• Той, що в скалі сидить —
персонаж, вигаданий Лесею
Українкою. Жах лісових та
водяних мешканців, символ
смерті... «Темне, широке,
страшне Марище…».

18. Стежками «Лісової пісні». Вікторина
• 1. В який час року відбувається дія прологу
«Лісової пісні»? (Рання весна (провесінь); пізня
весна; початок літа).
• 2. Де перебуває влітку Той, що греблі рве? (В
болоті; в озері; в морі).
• 3. Яке дерево використовував дядько Лев проти
нечистої сили? (Клен; осику; ялину).
• 4. Хто мовив: «Але минай людські стежки,
дитино... Раз тільки ступиш: і пропала воля»?
(Лісовик; Водяник; Той, що в скалі сидить).
• 5. Кого Мавка називала сестрою? (Русалку;
березу; дику рожу).

19. • 6. Де зимувала Мавка? (У снігу; у вербі; в дуплі
старого дуба).
• 7. Куди Перелесник кликав Мавку? (В гори; в
пустелю; на морське узбережжя).
• 8. Хто мовив: «Доки не в болоті, сухо мені в
роті?» (Русалка; Потерча; Куць).
• 9. Як Куць шкодив недобрим людям? (Топив у
болоті; псував знаряддя праці; заїжджав до
смерті коней).
• 10. Хто із людей був впевнений, що з лісу ідуть
усякі скарби? (Мати; Лукаш; дядько Лев).

20. Відповіді
• 1. Провесінь.
• 2. В морі.
• 3. Осика.
• 4. Лісовик.
• 5. Береза.
• 6. У вербі.
• 7. В гори.
• 8. Куць.
• 9. Заїжджав до
смерті коней.
• 10. Дядько Лев.

21. «Лісова пісня»: 110 років
• Вперше «Лісова пісня»
була поставлена 22
листопада 1918 р. у
Київському драматичному
театрі.
• У 1936 р. композитором
Михайлом Скорульським
був створений
однойменний балет,
вперше поставлений через
10 років у Києві.
• «Лісова пісня» була тричі
екранізована. Першою
Мавкою стала майбутня
народна актриса України
Раїса Недашківська.