Російсько-українська війна триває, проте об’єктивно доказовим є той факт, що РФ приречена на поразку.

3. ЗМІСТ
02
04
16
36
46
54
ВСТУП
ВОЄННА ПОРАЗКА
ЕКОНОМІКА
ЕКСПОРТ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
ДЕМОГРАФІЯ
МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА

4. 2

5. 3
ВСТУП
Російсько-українська війна триває, проте об’єктивно доказовим є той факт, що РФ приречена на по-
разку. Фатальна помилка Путіна вторгнутися повномасштабною війною в Україну та ряд стратегічних
і тактичних помилок запустили механізм падіння найбільшої імперії сучасності – самої ж Росії. Коли та
яким чином це трапиться – залишається відкритим питанням, але вже зараз можна навести ряд неза-
перечних фактів, які так чи інакше призведуть до поразки РФ не лише на полі бою, а і унеможливлять
розвиток Росії щонайменше на найближче десятиліття.
Від початку російська військова розвідка не змогла заволодіти належною інформацією щодо нашої
країни. Згодом усім стало зрозуміло, що спорядження російського солдата в середньому застаріле
та менш функціональне, ніж українського, а ефективність та злагодженість їхньої армії дуже далека
від рівню «другої армії світу». На полі бою російська армія несе величезні втрати особового складу та
техніки, а ППО окупантів не відповідають заявленим параметрам.
Технологічний розвиток РФ знаходиться у великій ямі. Від Росії відмежовуються все більше країн та
іноземних компаній: уряди країн вводять технологічні санкції, забороняють експорт та імпорт певних
товарів, зарубіжні компанії добровільно припиняють свою діяльність в РФ. Відбувається виключення
російських виробників із міжнародних виробничих ланцюжків. Російська промисловість втрачає до-
ступ до технологій, комплектуючих, обладнання. Залежність російської економіки від західного ім-
порту дуже висока.
Відповідно до найсвіжішого прогнозу Міжнародного енергетичного агентства1
, Росія уже фактично
втратила ключовий для себе енергетичний ринок Європи, а внаслідок цього, вже ніколи не зможе пе-
ревершити показників видобутку та експорту енергоресурсів за результатами 2021 року, та починає
втрачати статус провідного глобального енергетичного гравця.
І незважаючи на те, що природний газ не є головним експортним продуктом РФ, саме він відіграє клю-
чову роль у програші російської енергетики.
У середньостроковій перспективі РФ відчує гостру нестачу кваліфікованої робочої сили без варіантів
її поповнення та зіткнеться з поступовою деградацією вищої освіти. Це своєю чергою може спричи-
нити незворотні наслідки для російської промисловості — падіння рівня кваліфікації працівників без
можливості виправити ситуацію. Зокрема, природний приріст у національних автономіях, де немає
розвиненої промисловості та обмежений ринок праці, призводить до міграції.
До того ж, Росія вже стратегічно програла у зовнішньополітичному контексті, оскільки не заручилися
практичною підтримкою жодної країни світі і не має справжніх союзників для війни в Україні; дозволи-
ла країнам НАТО розширити кількість своїх членів, запустити масштабні програми переозброєння та
розпочати регулярну пряму військову підтримку України, чого раніше ніколи не було; дала США нову
основу для посилення своїх позицій та експансії у світі, розширення контролю над Європою та поси-
лення співпраці з неєвропейськими союзниками в Азії, на Близькому Сході та в Африці; втратила екс-
клюзивні можливості впливати на колишні радянські республіки; загнала себе у стратегічну залежність
від вузького кола партнерів, які будуть користуватися послабленням РФ та її ізоляцією.
Детальніше про кожну зі сфер, в яких Росія програє щодня і щогодини, читайте у доповіді.

6. 4
ВОЄННА
ПОРАЗКА
ВОЄННА
ПОРАЗКА
ПОРАЗКА
ВОЄННА
ПОРАЗКА
ВОЄННА
ПОРАЗКА
ВОЄННА

7. 5
РОСІЙСЬКА АРМІЯ НЕСЕ ВЕЛИЧЕЗНІ ВТРАТИ
ОСОБОВОГО СКЛАДУ ТА ТЕХНІКИ ПІД ЧАС
ВІЙНИ
Застосування застарілих військових стратегій, викривлені дані розвідки та слабка мотивація військо-
вослужбовців приводить до величезних втрат російської армії у війні проти України. На етапі мане-
вреної війни у перший місяць російської агресії головні втрати були понесені під час обстрілів колон
наступаючих військ ударними безпілотниками та переносними протитанковими комплексами із засад,
організованих силами оборони. Після переходу до позиційної війни російські війська несли великі
втрати у наступальних операціях при спробах захопити великі міста. Також великі втрати особового
складу та техніки стали наслідком високоточних ударів української ствольної та реактивної артилерії
по місцям скупчення військовослужбовців, казармам та складам.
Величезні втрати змусили російське командування визнати, що воно не може вести війну лише кадро-
вими військами і розпочати масову мобілізацію населення. Прибуття погано підготовлених та недо-
статньо екіпірованих новобранців на фронт лише збільшило кількість втрат. Втрати техніки привели до
того, що Росія почала знімати з консервації техніку, випущену 50 років тому, яка не проходила модер-
нізацію і тому не є ефективною на полі бою.
За даними Генерального штабу України2
російські втрати становили за 8 місяців війни:
За даним сайту Oryx3
, який оцінює втрати лише по фотографіях підбитої техніки:
За даними міністра оборони РФ С. Шойгу, російська армія втратила вбитими 5937 осіб (інтерв’ю від
21 вересня 2022 року). Вірогідно до цієї цифри не включали втрати Росгвардії, «народних міліцій» так
званих ДНР/ЛНР та бойовиків приватних військових компаній.

8. 6
ВОЄННА ПОРАЗКА
РОСІЙСЬКІ ППО С-300 ТА С-400 НЕ
ВІДПОВІДАЮТЬ ЗАЯВЛЕНИМ ПАРАМЕТРАМ
У заявлених параметрах російських систем ППО С-300 «Фаворит» оголошено, що вони можуть збива-
ти зокрема ракети американських систем M142 HIMARS. У реальності, після отримання HIMARS укра-
їнськими військами, ці системи наносять удари по будь-яким цілям російської армії без можливості
протидії. Ба більше, у ніч на 24 липня українські військові залпом HIMARS знищили російську батарею
ЗРК С-300, розташовану на тимчасово окупованій частині Херсонщини.
Протягом літа-осені 2022 українська армія використовувала боєприпаси для HIMARS, здатні наносити
удари на відстань до 80 км. Цим ударам не змогли протистояти не лише системи С-300 «Фаворит»,
але і сучасніші російські системи С-400 «Тріумф». У результаті, єдиним способом захисту від ударів
РСЗО HIMARS стало перенесення складів боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів далі від лінії
фронту. Це своєю чергою ускладнило логістику та зменшило боєздатність російських підрозділів.
Системи С-300 «Фаворит» та С-400 «Тріумф» російська оборонна промисловість поставляє на екс-
порт. Проте в Україні в умовах реального бою вони не підтвердили заявлені тактико-технічні характе-
ристики. Недосконалість систем ППО не дозволила російській армії досягти панування у повітрі навіть
безпосередньо на лінії фронту.
* У даному випадку іде не порівняння аналогічних систем (типу ППО і ППО чи РСЗО і РСЗО), а
порівняння учасників дуелі на лінії фронту

9. 7
ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИЙ ФЛОТ РОСІЇ
ЗАСТАРІЛИЙ ТА НЕ МОЖЕ ПРОВОДИТИ
ОПЕРАЦІЇ НАВІТЬ НА НЕВЕЛИКИХ ВІДСТАНЯХ
ВІД СВОЇХ БАЗ
У війні проти України перед Чорноморським флотом ставилося головне завдання – організувати ви-
садку морського десанту в Одеській області і таким чином захопити головні морські порти України. Це
завдання не було виконане. Протяжність морського побережжя в Одеській області приблизно 300 км,
тому повністю прикрити його сухопутними військами українська армія не могла, що створювало ви-
гідні передумови для десантної операції. Чорноморський флот готував десантну операцію, проте був
змушений її відміняти через відсутність шансів на її успіх. Відстань по прямій від Севастополя, головної
бази Чорноморського флоту Росії, до Одеси – 300 км, але навіть на цій короткій відстані російський
флот не зміг забезпечити десантну операцію. Остаточно морські операції на Чорному морі були про-
валені після того, як Чорноморський флот РФ втратив свого флагмана – ракетний крейсер «Москва».
Він був потоплений 14 квітня 2022 року саме такими ракетами, які він, згідно з проєктом, мав збивати
і навіть захищати інші кораблі. Також, за час війни отримали серйозні пошкодження ще 10 бойових
кораблів Чорноморського флоту. Підкріплення до Чорноморського флоту не можуть бути доставлені
через обмеження проходу через протоки Босфор і Дарданелли. Єдина функція, яку зміг виконувати
під час війни Чорноморський флот – періодичні обстріли цивільних об’єктів крилатими ракетами з мор-
ської акваторії.
29 жовтня кораблі Чорноморського флоту РФ були атаковані безпосередньо в місці їхньої дислокації –
на базі в Севастополі, у захищених бухтах. Після вибуху невизначених торпед чи підводних безпілот-
них апаратів кілька бойових кораблів було серйозно пошкоджено. Це показало, що Чорноморський
флот не зміг організувати захист своїх кораблів навіть на своїй базі.
Чорноморський флот своєю зоною відповідальності називає не лише акваторію Чорного моря, але і
Середземне море. Війна показала, що флот не може виконувати бойові завдання навіть в Чорному морі.

10. 8
ІНДИВІДУАЛЬНЕ СПОРЯДЖЕННЯ
РОСІЙСЬКОГО СОЛДАТА В СЕРЕДНЬОМУ
БІЛЬШ ЗАСТАРІЛЕ ТА МЕНШ
ФУНКЦІОНАЛЬНЕ, НІЖ УКРАЇНСЬКОГО
Сучасні російські комплекти «Ратнік» буди поставлені на фронт в обмеженій кількості. Більшість вій-
ськовослужбовців російської армії отримують застаріле обмундирування, або нове і дешеве, виго-
товлене із легкозаймистих матеріалів. Замість кевларових шоломів видаються старі металеві каски, не
вистачає бронежилетів.
Солдати, які мають кошти, намагаються купити собі екіпіровку натівських стандартів, хоча це і заборо-
нено статутом. Проте навіть офіцери віддають перевагу натівським шоломам, бронежилетам та іншому
спорядженню.
Українські солдати отримали централізовані поставки зі складів НАТО літньої та зимової форми, також
масове постачання налагодили волонтери.
У російській аптечці, прийнятій на постачання у 2011 році, всього чотири позиції: джгут Есмарха кро-
воспинний, пакет перев'язувальний, засіб перев'язувальний гемостатичний стерильний, засіб для
дезінфекції (таблетки). Тоді як в індивідуальних аптечках українських військових 13 позицій, де, крім
перев'язувальних матеріалів, є термоковдра, спеціальні ножиці, медичні рукавички, картка постражда-
лого бійця та водостійкий маркер для нанесення інформації.
Військово-польова медицина російської армії не дозволяє проводити порятунок поранених, що підви-
щує відсоток безповоротних втрат внаслідок поранень.
Російські військовослужбовці масово використовують для зв’язку комерційні рації та мобільні теле-
фони, що дозволяє перехоплювати розмови та наводити удари артилерії по позиціям супротивника.
Шифровані рації системи «Азарт» поставлені в дуже обмеженій кількості та залежать від імпортних
комплектуючих.
Українські війська використовують комплексні системи зв’язку і управління боєм на базі супутникового
інтернету. Кожен підрозділ має антени Старлінк та шифровані канали зв’язку.
Російські військові пайки часто виявляються простроченими та непридатними до вживання, а якість їжі
в них є досить низькою. Українська армія отримує пайки із кількох країн-союзників, також налагоджено
поставки гарячого харчування.
ВОЄННА ПОРАЗКА

11. 9

12. 10
РОСІЯ ПОКАЗАЛА ВІДСТАВАННЯ
У ВИРОБНИЦТВІ ТА БОЙОВОМУ
ЗАСТОСУВАННІ ВИКОРИСТАННІ
БЕЗПІЛОТНИКІВ
У сучасній війні роль безпілотних бойових апаратів стає все більш важливою. Вони є частиною інтегро-
ваних бойових систем і дозволяють наносити високоточні удари по військах супротивника. Наявність
дронів на озброєнні та навички з їхнього ефективного використання значно посилюють боєздатність
армії.
Застосування російських малих розвідувальних дронів типу «Орлан-10» є порівняно ефективним, їхня
дешевизна дозволила масово використовувати безпосередньо на лінії фронту для наведення вогню
артилерії. Проте цей тип БПЛА не є чимось унікальним та має аналоги у багатьох країнах. Набагато
важливішим у сучасній війні є виробництво і правильне застосування ударних безпілотних комплексів
та дронів-камікадзе.
Збройні сили України широко застосовують турецькі ударні апарати «Байрактар TB2», які можуть не-
сти на собі ракети та бомби.
Також показали високу ефективність баражуючі боєприпаси (дрони-камікадзе) Switchblade 300 і
Switchblade 600 американського виробництва. Вони дозволяють наводити на ціль вручну або через
задані координати GPS.
Заявлені російські ударні БПЛА «Форпост» і «Оріон» не змогли стати масовою ефективною зброєю
під час війни проти України. Росія була змушена купувати у Ірану дрони-камікадзе «Шахед-136», хоча
сам факт покупки офіційно заперечується як Іраном, так і Росією. Ці дрони досить примітивні і дешеві
у розробці, вони можуть наводитися лише по GPS-координатам і тому не є ефективними проти бо-
йової техніки. Техніка не стоїть на місці і тому цей вид боєприпасів російська армія використовує для
враження цивільних об’єктів українських міст. Українські сили протиповітряної оборони збивають 85%
цих дронів дорогою до цілі.
ВОЄННА ПОРАЗКА

13. 11
РОСІЙСЬКА ТЕХНІКА НЕ ПРАЦЮЄ БЕЗ
ЗАПЧАСТИН ЗАХІДНОГО ВИРОБНИЦТВА
Виробництво російського сучасного озброєння критично залежить від поставок комплектуючих з
інших країн: переважно це країни Європи, США, Японія. Після запровадження економічних санкцій
офіційні поставки припинилися, а всі спроби отримати комплектуючі неофіційно – відслідковуються
міжнародною коаліцією та припиняються. Найчутливішою стала заборона на поставки мікрочіпів, які
використовуються у різних видах зброї. Це сповільнює та обмежує кількість озброєння, що випуска-
ється російським військово-промисловим комплексом.
У безпілотних літальних апаратах «Орлан-10» встановлено двигуни японського виробництва, а управ-
ління ними здійснюється на базі швейцарського контролера. У крилатих ракетах 9М727 и X-101 є до 30
комплектуючих американського виробництва. У ракетах «Іскандер-М» та «Калібр» важливі електро-
нні елементи німецького виробництва.
На гвинтокрилах К-52 «Алігатор» - мікрочіпи американського виробництва. На російських танках під
час модернізації встановлені французькі тепловізори, відеокамери та приціли.
Майже всі західні компанії вийшли з російського ринку після початку війни. Запаси комплектуючих
закінчуються, програми імпортозаміщення не змогли налагодити виробництво аналогічних деталей.
Тому нові зразки російської техніки поступають у війська із слабшими електронними системами, що
негативно впливає на їхню боєздатність.
Припинення поставок західних комплектуючих не дозволить російській військовій промисловості
повністю виконати умови контрактів, зокрема і з третіми країнами. Можливості випуску нової техніки
та модернізації старої критично знизилися після втрати доступу до високотехнологічної продукції за-
хідного виробництва.

14. 12
ВІЙСЬКОВО-ПОВІТРЯНІ СИЛИ РФ
НЕ ЗМОГЛИ ДОСЯГТИ ПАНУВАННЯ У
ПОВІТРЯНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ
У сучасній війні виключно важливим є досягнення панування в повітрі. Саме цей фактор дозволяє по-
тім проводити наземні операції, а також здійснювати атаки з повітря по військам супротивника. Згідно
з планом російського нападу на Україну, війська агресора повинні були знищити українську систему
протиповітряної оборони та українські військово-повітряні сили в перший день війни, масовим ракет-
ним ударом та атаками авіації. Проте це завдання було провалене. Українські війська провели маску-
вальні заходи, сховали свої літаки та гвинтокрили в таємних укриттях, виставили для враження ворога
макети техніки.
Збережена система протиповітряної оборони України наносить суттєві втрати російській авіації. За
даними Генерального штабу України, втрати російської авіації за 8 місяців війни становлять 273 літаки
та 252 гвинтокрили, що становить відповідно 20% і 25% від наявної на озброєнні РФ кількості. Після
цих втрат російська авіація не здійснює вильоти над територією України. Ракети по Україні запускають-
ся з літаків, які знаходяться глибоко над територією Росії та Білорусі. Без підтримки з повітря російські
війська обмежені у проведенні наступальних та десантних операцій.
Протягом перших 8 місяців війни протиповітряна оборона України використовувала переважно сис-
теми С-300 радянського виробництва, але з проведеною модернізацією. У перші місяці війни вели-
ку кількість російських повітряних цілей було збито переносними зенітно-ракетними комплексами
«Стінгер» та «Ігла».
Восени до України почали поставляти серйозніші протиповітряні системи західного виробництва – ні-
мецьку IRIS-T, американську NASAMS та інші. І найголовніше – всі засоби протиповітряної оборони
з’єднуються в єдину інтегровану систему, яка дозволяє миттєво обмінюватися інформацією про пові-
тряні цілі та визначати, де і як вони можуть бути вражені.
Російська авіація не змогла поставити на озброєння винищувачі п’ятого покоління. Лише три екземпля-
ри Су-57 надійшли у війська і лише шість одиниць МІГ-35, які позиціонують як покоління «4++».
Досвід війни Росії проти України показав, що російська авіація може ефективно працювати лише проти
супротивника, який значно відстає від російської армії технологічно. У іншому випадку, за наявності
протидії, авіація не може виконувати більшість бойових задач.
ВОЄННА ПОРАЗКА

15. 13
13

16. 14
РОСІЙСЬКА СИСТЕМА КОМАНДУВАННЯМИ
ВІЙСЬКАМИ Є НЕЕФЕКТИВНОЮ І ПРОГРАЄ
УКРАЇНСЬКІЙ
РОСІЙСЬКА ВІЙСЬКОВА РОЗВІДКА
НЕ ЗМОГЛА ЗАБЕЗПЕЧИТИ ВІЙСЬКА
ІНФОРМАЦІЄЮ
Росія веде воєнні дії одночасно кількома типами бойових підрозділів, які не мали спільного команду-
вання і тому погано координувалися. Це:
Збройні Сили РФ;
Федеральна служба військ національної гвардії Російської Федерації (Росгвардія);
Підрозділи «народної міліції», так званих «ДНР» та «ЛНР», які за формою є армійськими корпусами
російської армії, але не мали однозначного підпорядкування;
Бійці приватних військових компаній, які офіційно не мають статусу в Російській Федерації, проте
набирають найманців, воюють і не підкоряються наказам загального командування.
Загальне керівництво воєнними операціями здійснював особисто Президент В. Путін. Він не мав воєн-
ного досвіду і не мав часу для вивчення всіх деталей, тому часто ухвалювалися програшні рішення, які
ніхто не міг критикувати чи оскаржити через страх перед Президентом. Ініціатива командирів бойових
підрозділів не заохочувалася. Лише у жовтні 2022 року було призначено командувача угрупуванням
в Україні – генерала С. Суровікіна, і він намагається встановити єдину вертикаль командування всіма
задіяними підрозділами.
В Україні діє ефективніша система військового командування. Розділено політичне керівництво (Прези-
дент), планування операцій (Генеральний штаб із централізованим командуванням) та логістика (Мініс-
терство оборони). Політичне керівництво не втручається у деталі планування операцій, що позитивно
відображається на їхній ефективності і професіоналізмі.
Перед війною військова розвідка не змогла оцінити стан збройних сил України, готовність до оборони,
мобілізаційний потенціал. Розвідка не змогла відслідкувати операції по маскуванню систем ППО, авіа-
ції, побудову фортифікаційних споруд на напрямках наступальних операцій.
Космічна розвідка не може надавати верифіковані координати воєнних об’єктів для ракетних ударів
та атак безпілотників. Більшість ракет влучає у цивільні об’єкти, навіть ті сучасні ракети, які вважають-
ся високоточними. Провалене завдання з виявлення місцезнаходження найефективніших підрозділів
української армії, до прикладу, установок HIMARS. Російська армія не має стратегічних розвідувальних
безпілотних апаратів, російська авіація не може здійснювати польоти в небі над Україною, а супутники
виявилися недостатньо ефективними.
ВОЄННА ПОРАЗКА

17. 15
Російські інформаційні спеціальні операції проти України не дають ефекту. Натомість українські під-
розділи інформаційної боротьби та волонтерські мережі провели кілька успішних операцій на тери-
торії Росії:
З перших днів війни до російської аудиторії доводиться інформація про кількість втрат, прізвища
полонених, умови забезпечення військовослужбовців;
Кілька разів були зламані російські засоби масової інформації та запущені трансляції української
інформації;
Поширюються заклики до здачі в полон, із конкретними умовами і гарантіями.
Російські підрозділи інформаційних операцій, відповідальні за кібератаки, не змогли провести жод-
ної успішної операції проти української армії чи державних установ. Технічні засоби захисту інфор-
маційних мереж України не дозволили жодних серйозних проникнень;
Росія не може надавати своїм союзникам ефективну підтримку розвідувальною інформацією чи
здійсненням інформаційних спецоперацій і кібератак.
РОСІЙСЬКА АРМІЯ НЕ МОЖЕ ВЕСТИ
ОДНОЧАСНО ДВІ ВІЙНИ ПОЗА МЕЖАМИ
РОСІЇ
Важливим критерієм оцінки військового потенціалу держави є її здатність проводити складні воєнні
операції поза своєю територією. До того ж, особливо показовою є спроможність проводити одночас-
но кілька операцій у різних країнах.
На момент початку війни проти України російська армія проводила воєнні дії у Сирії. Також Росія утри-
мувала військові бази у країнах ОДКБ: Таджикистані, Казахстані, Вірменії, Киргизстані та Білорусі.
Після провалу першого етапу війни було оголошено про перекидання військового контингенту з Сирії
до України. Це послабило як воєнні можливості російської армії в цій країні, так і політичні впливи. Та-
кож було перекинуто частину військовослужбовців та техніки із воєнних баз в країнах ОДКБ. У резуль-
таті, Росія вже не змогла виступати як гарант безпеки в цих країнах. Росія втратила статус посередника
у військовому конфлікті між Азербайджаном та Вірменією – і Туреччина стала головним комунікатором
на Південному Кавказі. Так само Росія не змогла вплинути на припинення насилля у конфлікті між Та-
джикистаном і Киргизстаном.
Російська армія не може вести дві операції за кордоном одночасно і не може виступати гарантом
безпеки для своїх союзників.

18. 16
ЕКОНОМІКА
ЕКОНОМІКА
ЕКОНОМІКА
ЕКОНОМІКА
ЕКОНОМІКА
ЕКОНОМІКА
ЕКОНОМІКА
ЕКОНОМІКА
ЕКОНОМІКА
ЕКОНОМІКА

19. 17
ТЕХНОЛОГІЧНА
ІЗОЛЯЦІЯ ТА
ТЕХНОЛОГІЧНА
ВІДСТАЛІСТЬ РОСІЇ
Російська Федерація – один із найбільших світових постачальників сировини. У той самий час у РФ
популярні міркування щодо майбутнього технологічного розвитку країни, аж до тверджень про по-
зитивний вплив санкцій у довгостроковій перспективі – мовляв, це стимулює «імпортозаміщення», а
значить і ускладнення економіки, переходу до виробництва товарів із більшою доданою вартістю. Як
обґрунтування можливості зазначеного сценарію наводять розвиток російської системи освіти та на-
явність низки унікальних технологій. Опоненти цієї тези стверджують про технологічну відсталість РФ
і остаточне перетворення країни на «світову бензоколонку». Проте в обох випадках вкрай рідкісними
є спроби знайти об'єктивний обчислюваний показник (індекс), що може стати певним показником як
технологічної насиченості економіки, так і можливостей її розвитку.
Спроби вийти на таку методику оцінки складності економіки робилися неодноразово за останнє
десятиліття. Найбільш опрацьованим і комплексним виглядає підхід, що застосовується Growth Lab
at Harvard's Center for International Development Гарвардського університету та The Observatory of
Economic Complexity (OEC), який розпочався як проєкт Масачусетського технологічного інституту.
Суть підходу в оцінці доступності технологій – сукупності знань, компетенцій, що дозволяють нала-
годити виробництво товару та навичок, які дозволяють виробляти товар, що потрібний на зовнішніх
ринках (тобто з достатніми показниками якості та технологічності порівняно з конкурентами). Візу-
алізовано систему за допомогою структури графа, де точки — товарні групи (виробництво), ребра
(лінії) — технологічні зв'язки між ними. Таким чином, у центрі структури розміщуються технологічно
складні товари, виробництво яких потребує наявності низки технологій та набору компетенцій. А на
периферії, як правило, сировинні товари, виробництво яких найменш складне з точки зору доступно-
сті технологій.
ЯК ОЦІНИТИ СКЛАДНІСТЬ ЕКОНОМІКИ

20. 18
ЕКОНОМІКА
Далі аналізується експорт та імпорт держави. Тобто здатність виробляти затребувані товари належної
якості та потреби у товарах та технологіях. У графічному вираженні: якщо є відмітка кольором – товар
виробляється і продається (або імпортується у разі імпорту); пофарбовано сірим – товар (технології)
недоступні.
За кожним товаром обчислюється його індекс складності (кількість технологій, компетенцій, необхід-
них виробництва). За підсумками структури експорту держави обчислюється індекс складності еко-
номіки. Чим він вищий — тим більше технологічно розвинена держава.

21. 19
МІСЦЕ РОСІЇ У СВІТІ
На даному етапі доречно оцінити рівень Росії. Гарвардська група дослідників відводить РФ 51-е місце
(із 133 аналізованих економік) за складністю. OEC ставить російську економіку на 43 місце (зі 127 ана-
лізованих економік). Висновки обох дослідницьких груп ґрунтуються на статистиці торгівлі «безпро-
блемного» 2020 року. Коли на тлі пандемії впав попит на сировинні групи товарів, але зберігався попит
на технологічну продукцію.
Від 2000 року російська економіка знизилась з 28-го місця за своєю складністю на 51-е місце (за версі-
єю Гарварда) і випала з групи країн з технологічно складною економікою. Графік неоднорідний, але він
якнайкраще демонструє «сировинне прокляття» Росії та політику «викопав і продав» замість політи-
ки розвитку. Нижні піки падіння складності російської економіки збігаються з періодами підвищеного
попиту сировинні групи російського експорту. Однак, якщо звернути увагу на моменти зростання
(за умови падіння попиту на нафту), на кожному циклі Росія втрачала позиції і вже з 2005 року та не
піднімалася вище за 51 місце в рейтингу (за версією Гарвардського Університету). Аналогічна динаміка
спостерігається у графіках OEC.
Є ще один важливий показник – виявлена відносна перевага (Revealed Comparative Advantage (RCA)).
Повна методологія (формула) розрахунку подана на сайті Гарвардського атласу складності еконо-
мік. Обсерваторія складності економіки (OEC) використовує таку ж методику. Суть підходу в оцінці
обсягу світового ринку окремого товару та обчисленні «справедливої» частки — кількості, яку може
експортувати країна, виходячи з розмірів своєї економіки. Якщо ж реальний експорт більший за «спра-
ведливу» частку — маємо відносну перевагу. І що більше ця цифра, то більше у вигідному становищі
держава. З погляду сировини це наочно демонструється наявністю родовищ. З погляду технологічних
товарів таким «родовищем» є наявність технологій, компетенцій та навичок виробництва. Природно,
що володіння технологічними ресурсами дає перевагу державі та робить доступними до виробництва
ще ряд пов'язаних товарів, а також робить доступнішими/легшими розробки в цій галузі.
Тепер наведемо візуалізацію російського експорту у 2020 році при RCA, що дорівнює 0,5 і вище (тобто
продукти, які потрібні хоч у якихось суттєвих обсягах).
Як ми бачимо — більша частина технологічного експорту — це продукти харчування, а також похідні
нафти та газу.

22. 20
Тепер спробуємо змінити параметри та встановити показник RCA на рівень «2 та вище». Тобто оцінити
технологічні переваги РФ — виробництво товарів, недоступних низці інших держав. Картина змінюєть-
ся:
Росія практично не має можливості виробляти товари, які ґрунтуються на нових, недоступних більшо-
сті інших країн технологіях. Навіть у галузі продуктів харчування та нафтохімії.
ЕКОНОМІКА
Йдеться про видобуток вуглеводнів. Наприклад, Росія при видобутку газу (і меншою мірою на-
фти) на старих родовищах залежить від технологій гідророзриву пласта, які на належному рівні
можуть забезпечити трохи більше 10-12 світових компаній. Водночас у Росії щорічно виробляєть-
ся щонайменше 12 (дані за 2021 рік) тис. операцій ГРП на старих свердловинах.
З відходом (чи обмеженням діяльності РФ) більшості іноземних компаній, російські видобувачі
зіштовхнулися з проблемою підтримки рівня видобутку на старих і виснажених свердловинах. І
лише у квітні 2022 року в Росії було презентовано перший в історії (!) російський комплекс ГРП
(флот ГРП), який існує в єдиному екземплярі і проходитиме випробування лише у 2023 році.
За ще один приклад можна взяти російську автомобільну промисловість. З відходом західних
інвесторів з російського ринку РФ виявилася нездатною виробляти сучасні легкові автомобілі.
Відсутність власного виробництва (та здатність виробляти) подушки безпеки, системи ABS, навіть
АКПП. Програми «імпортозаміщення», що почалися, нездатні дати результат.
У проєкті стратегії розвитку російського автопрому початок виробництва коробок передач, сис-
тем ABS, ESP, подушок безпеки віднесено до 2035 року за умови фінансування у розмірі не мен-
ше ніж 2,7 трлн російських рублів.
ПРИК
Л
А
Д

23. 21
Оцінити ситуацію в комплексі можна подивившись на структуру російського експорту з оцінкою
складності ключових товарних груп.
Більшість російської пропозиції на зовнішні ринки — товари з негативною складністю. Тобто ті, для
виробництва яких не використовують сучасні технології (рівень PCI = -1 і нижче) або використовують в
дуже малій частині (-1 < PCI < 0,5). На складні товари, з високою технологічною насиченістю, припадає
трохи більше 4% експорту з РФ.
Наявність технологічного запасу економіки (навички та компетенції) визначає здатність національної
економіки до освоєння нових технологій та виходу на новий технологічний рівень.
Для РФ вже малоймовірні сценарії «ривка». Країна не має потенціалу (без свідомого проведення ризи-
кової політики стимулювання технологічних галузей) протягом найближчої декади отримати можли-
вість зробити ривок у бік різкого ускладнення економіки.
Доступний варіант — консервативне зростання на базі поширених і вже добре опрацьованих техноло-
гій, у кращому разі «сьогоднішнього» дня.
Наочно це демонструє візуалізація від Гарвардського центру щодо оцінки можливостей ускладнення
економіки виходячи з сьогоднішньої технологічної бази.

24. 22
ЕКОНОМІКА
Примітно, що перспективи РФ для технологічного ривка оцінюються нижче, ніж перспективи України.

25. 23
МОЖЛИВОСТІ «РОСІЙСЬКОГО РИВКА»
Залишається відкритим питання, чи можлива агресивна політика технологічного розвитку РФ після
2022 року?
Влада РФ ініціювала кілька програм імпортозаміщення. Теоретично це може дати результат. Тим більше,
якщо взяти за істину тезу про російський «науковий потенціал». Але для отримання доступу до нових
технологій, необхідний доступ до всього технологічного ланцюжка виробництва, набір компетенцій
та культура виробництва. На тлі посилення санкційного тиску Росія втрачає доступ до технологічних
ланцюжків.
Варто зазначити, що проблеми з розробкою та виробництвом ракет-носіїв мають свій відбиток і у вій-
ськовій сфері. У РФ «мирний космос» традиційно розвивався паралельно із системою розробки баліс-
тичних ракет. Тобто йдеться не про проблеми «космічної» програми в РФ, а про проблеми «ракетної
програми», зокрема її військову складову.
Обмеження у науково-технічному співробітництві з розвиненими країнами звужує можливості Росії
на технологічний ривок. Спроби ініціювати спільні проєкти імпортозаміщення з низкою «доступних»
партнерів, що мають велику складність економіки та ширше поле доступних технологій (Туреччина,
Білорусь), призводять до технологічного розвитку партнерів — компетенції та виробнича культура роз-
виваються в їхніх економіках, даючи Росії лише певну кількість технологічних товарів.
Але найбільший виклик пов'язаний з демографічними процесами. Для ілюстрації наведемо карту регі-
онів за складністю місцевої економіки (за даними OEC).
Ситуація в електроніці. Росія здійснювала програми заміни елементної бази у критичних вуз-
лах цифрової інфраструктури на власні розробки. Наприклад, серед процесорів є серії "Байкал",
"Ельбрус", "КомБат". Але РФ не має виробничої культури (та інфраструктури) для промислового
випуску. Внаслідок цього постачання власних процесорів на потреби дата-центрів та фінансових
установ у 2022 році впали у 7 разів.
Організувати власне виробництво РФ не в змозі. Як результат, Сбербанк Росії, який до цього ку-
пував техніку на російських процесорах укладає договори з китайською Хуавей на техніку на
китайській елементній базі.
Космічна галузь. У 2014 році РФ провела 36 успішних космічних запусків. Це більше, ніж сумарні
показники США та ЄС (23+7), більше ніж КНР (19). У 2017 році після серії аварій з'ясувалося, що
ВСІ 71 вироблені двигуни ракети-носія Протон-М – браковані. Пошкодження усували до 2020
року. У 2020 році Роскосмос оголосив про відновлення виробництва, але вже перші ракети по-
вернули виробнику як браковані.
Тобто російська економіка має проблеми з ВІДТВОРЕННЯМ технології розробленої та допущеної
до запусків у 1965 році. А загальна картина «лідерства РФ» у космічній галузі за 2021 рік виглядає
так: було здійснено 146 запусків. З них 56 - КНР, 51-США і лише 25 - Росія.
ПРИК
Л
А
Д

26. 24
ЕКОНОМІКА
Пропонуємо порівняти її з картою депопуляції Росії та розміщенням освітніх центрів. Зменшення насе-
лення (і старіння населення) у промислових та наукових центрах призводить до загальної деградації
російської економіки.
Теоретично негатив цього процесу можна компенсувати грамотною міграційною політикою. Але на
тлі війни проти України та перетворення РФ на «закриту територію», російська економіка стає вкрай
непривабливою як для технологічного бізнесу, так і для кваліфікованих фахівців.
Таким чином, на тлі деградації власного суспільства та обмеження доступу до технологій, російська
економіка входить у період технологічної деградації. І влада РФ не має можливості компенсувати нега-
тив міграційними процесами чи спільними економічними програмами з державами-партнерами.

27. 25
РОСІЯ ВЖЕ ПРОГРАЛА
Від Росії відмежовуються все більше країн та іноземних компаній: уряди країн вводять технологічні
санкції, забороняють експорт та імпорт певних товарів, зарубіжні компанії добровільно припиняють
свою діяльність в РФ. За даними KSE4
станом на 11.09.2022 року, 1616 іноземних компаній вже скороти-
ли, призупинили або повністю припинили свою діяльність у Росії.
Компанії йдуть із Росії зі своїми технологіями. Наприклад, нафтогазові міжнародні компанії забирають
із собою технології складного буріння5
, зокрема морського, які потрібні Росії для освоєння нових
родовищ.
Відбувається виключення російських виробників із міжнародних виробничих ланцюжків.
Російська промисловість втрачає доступ до технологій, комплектуючих, обладнання.
Жодна країна не годна сьогодні створювати технологічні ланцюжки самотужки. Економіці СРСР, яка до
того ж керувалася держпланом, знадобилося 40 років, щоб самостійно виробляти весь спектр продук-
ції, включаючи автомобілі.
Залежність російської економіки від західного імпорту дуже висока.

28. 26
ЕКОНОМІКА
Росії потрібні технології та імпортне обладнання. У країні не налагоджено власне виробництво кри-
тично важливих технологій: чіпів, напівпровідників, окремого програмного забезпечення та ін. Навіть
російський агросектор працює на імпортному устаткуванні, насіннєвому фонді, комплектуючих.
Не всі високоточні верстати, обладнання, програмне забезпечення можна замінити виробництвом Ки-
таю. Наприклад, обладнання для виробництва процесорів (літографи) не має і сам Китай6
, дата-центри
IT-компаній не зможуть працювати на китайських аналогах через технічну несумісність7
, оскільки вони
створені на західному обладнанні.
Що технологічніше виробництво – то вища в ньому частка імпортних комплектуючих, і відповідно, тим
більше воно страждає від санкцій.
Технологічний розрив між Росією та розвиненими країнами зростатиме. Російські технології в галузі
мікроелектроніки вже відстають на 10-15 років.
Імпортозаміщення у багатьох сегментах приведе до втрати якості, додаткового зносу устаткування,
зростання витрат.
Відбудеться примітивізація технологій, спрощення або навіть архаїзація економіки, відкат назад най-
більш технологічно розвинених галузей (транспортне машинобудування, енергетичне машинобуду-
вання, нафтогазова галузь: від видобутку до переробки, нафтохімія).
Продуктивність праці буде падати, а російські аналоги будуть дорожчими та менш якісними, в окре-
мих випадах якість дорівнює безпеці. Так, наприклад:
вже було знижено 8
вимоги з безпеки у автомобілебудуванні – нові автомобілі будуть випускати без
подушок безпеки та антиблокувальної системи гальм;
авіакомпанії рекомендували пілотам «економити» гальма 9
(менше їх використовувати) при посад-
ках, тому що гальма в літаку зношуються найбільше.

29. 27
Це означитиме, що наступні 10-20 років російська економіка буде технологічно відсталою та некон-
курентоспроможною. У той час, як весь цивілізований світ буде рухатися вперед та жити в новому
технологічному укладі, Росія користуватиметься та відтворюватиме технології ХХ століття, намагати-
меться замістити те, що вже зроблено в інших країнах, а по суті, продукцію вчорашнього дня.
ЕКОНОМІЧНА
ІЗОЛЯЦІЯ ТА ВТРАТИ
ЕКОНОМІКИ
Настрої російського бізнесу щодо перспектив на найближчі 12 місяців стали найгіршими за історію
спостережень з 2009 року. Про це свідчать опитування Russia Business Outlook, які показали, що індекс
оптимізму компаній впав з 34% у лютому 2022 до 5% у червні10
.
Заводи в Росії зупиняються і навіть закриваються через відсутність компонентів, комплектуючих, стис-
нення попиту та критичне скорочення рентабельності (зокрема, через подорожчання логістики, наяв-
ності дисконту та міцного курсу рубля), виробництво падає.
У результаті закриття, зупинки чи скорочення виробництв зросла неповна зайнятість (фактично це
приховане безробіття). За даними Росстату, у II-му кварталі найбільша частка неповної зайнятості була
в автопромі – 10%11
чисельності працівників працювали неповний робочий час за ініціативою робото-
давця, 29%12
- були в простої, у сфері авіатранспорту в простої було 11%13
працівників. У середньому
в РФ у ІІ-му кварталі 8,6%14
працівників перебували у відпустці без збереження зарплати. Це означає
падіння доходів населення, зниження купівельної спроможності, погіршення якості життя росіян.
У РОСІЇ ЗРОСТАЮТЬ ПЕСИМІСТИЧНІ
НАСТРОЇ

30. 28
ЕКОНОМІКА

31. 29
Російські компанії зіткнулись з дефіцитом контейнерів для перевезення товарів. Іноземні оператори
вийшли з російського ринку. Орендовані Росією контейнери вивозять з експортом, але не повертають
з імпортом у тій же кількості (співвідношення 3:1 15
), оскільки імпорт РФ через санкції значно скоротився.
Щотижневі обсяги залізничних контейнерних перевезень в серпні впали на 25-36%16
р/р. Водночас
китайські перевізники підняли ціни на контейнерні перевезення майже вдвічі17
через зростання попиту
з боку РФ та ускладнення логістики внаслідок санкцій.
За даними економіста П. Кругмана18
, з посиланням на дані Інституту міжнародної економіки Петер-
сона, станом на квітень 2022 року торгівля РФ з країнами, які ввели санкції, скоротилася на 60%19
, з
країнами, які не входять до числа таких, — на 40%20
.
Багатьом російським підприємцям доводиться адаптуватися під нові умови, відволікаючи ресурс, вклю-
чаючи час та увагу, які б могли бути спрямовані на розвиток бізнесу. Все це важким тягарем лягає на
ефективність російських компаній, позбавляючи їх конкурентоспроможності на міжнародних ринках.
Думка, що внутрішній ринок зможе повністю замінити російським виробникам зовнішні ринки, є гли-
боко помилковою. Щоб продавати товари, потрібний платоспроможний попит. Якщо деякі російські
економісти оцінюють, що «доходи росіян досягнуть рівня 2013 року 2033 або навіть 2043 року»21
, то
питання – хто купуватиме ці товари?

32. 30
ЕКОНОМІКА
РОСІЯ - КРАЇНА, В ЯКОЇ
НЕМАЄ МАЙБУТНЬОГО:
СТАГНАЦІЯ ЕКОНОМІКИ ТА БІДНІСТЬ
Ситуація в Росії «на сьогодні» представлена нижче на рис. нижче.

33. 31
Далі негативна ситуація посилюватиметься. Найближчі 10-15 років на російську економіку очікує "жи-
вотіння в болоті".
У 2021 році ВВП Росії склав 1,8 трлн дол.22
у порівнянні з 2,3 трлн дол.23
у 2013 році та 2,1 трлн дол.24
у
2014 році, коли відбулося перше вторгнення російських військ в Україну та анексія Криму. Цього року
російська економіка стане ще менше: Міністерство економіки РФ очікує падіння реального ВВП 2022
на 2,9%25
, Bloomberg – на 3,75%26
, МВФ – на 6%27
. Навіть коли російська економіка повернеться до
чогось на кшталт економічного зростання (2024-2025 рр.28
), його темпи будуть нижчими, ніж зростання
світової економіки, не кажучи вже про країни, що розвиваються, де темпи зростання ВВП традиційно
вищі. А найімовірніше, що на російську економіку найближче десятиліття чекає стагнація (відсутність
зростання).
За даними Bloomberg, із посиланням на прогноз29
, підготовлений російськими експертами, економіка
Росії повернеться до рівня 2021 року не раніше 2030 року.30

34. 32
ЕКОНОМІКА
Слідом за економікою, що скорочується і падінням продуктивності праці будуть падати реальні наявні
доходи населення, а разом з цим і якість життя росіян. З «пирога», що стискається» (економіки/бю-
джету) потрібно буде «дістати» більше грошей на війну та для захисту режиму і ближнього оточення
Путіна: виплат гвардійцям, охоронцям та олігархам.
У перспективі 5-10-15 років на Росію чекає загальне збіднення, поступова, але всепроникна варвариза-
ція населення. Бідність дуже сильно впливає на мислення, обмежує горизонт планування, не дозволяє
мислити стратегічно і тим самим відтворює сама себе.
Бідність і насильство завжди ходять поруч. Емпіричний досвід показує, що економічна депресія супро-
воджується зростанням агресії, вживанням наркотиків та алкоголю, зростанням рівня злочинності, у
тому числі наркоторгівлі.
Економічно слабка, технологічно відстала країна, з режимом персоналістської автократії, де спостері-
гається виснаження ресурсів, бідність і варваризація населення, може стати хорошим плацдармом для
появи Леніна 2.0 і народної революції.

35. 33
ФІНАНСОВА ІЗОЛЯЦІЯ
РОСІЇ

36. 34
ЕКОНОМІКА
Росія повністю програла у боротьбі за міжнародний капітал. 27 червня 2022 року міжнародні агентства
оголосили дефолт31
Росії за зовнішнім боргом.
Зовнішні ринки запозичень повністю закриті як для російського державного сектора, так і для приват-
них компаній. І якщо державний сектор давно живе в парадигмі ізоляції від усього розвиненого світу, то
приватні компанії безперечно потребують і будуть потребувати зовнішнього фінансування. Для того,
щоб реалізовувати проєкти розвитку, бізнесу потрібен відносно дешевий довгий ресурс.
Важко уявити, як російські підприємства збираються конкурувати з тими ж європейськими компаніями,
припустимо за китайський чи індійський ринок, якщо кредити для бізнесу в Європі32
в 5-6 разів дешев-
ші, ніж у Росії33
.
Цільових кредитів під інвестиційні програми в РФ немає і навряд чи для цього буде знайдено ресурс в
економіці, яка з оголошенням мобілізації перейшла на військові рейки, а федеральний бюджет ще з літа
перетворився з стабільно профіцитного34
на стабільно дефіцитний35
.
Підприємства втратили можливість отримувати кредити чи перекредитуватись під заставу власних ак-
цій.
Фондовий ринок в Росії фактично перестав існувати36
з початком війни (а разом із ним російський
перелік Forbes). Відзначимо, що фондовий ринок – це джерело залучення коштів бізнесом, а його роз-
виненість є маркером стану економіки країни.
Що стосується банківського сектору, то за даними агентства Bloomberg, з посиланням на презентацію
мінфіну РФ: “80% активів сектора під санкціями, також він відрізаний від SWIFT та втратив доступ до
необхідного обладнання та ПЗ. А такі інструменти як хеджування, єврооблігації та первинне публічне
розміщення акцій «практично зникли»”.
Заздалегідь очевидно, що в найближчі роки (а може й десятиліття), не буде ніяких іноземних інвестицій
у Росію. Прагнення не мати нічого спільного з російським бізнесом – це політика ESG, яка в кінцевому
підсумку конвертується в прибуток та капіталізацію компаній. Жоден інвестор, який дбає про свою
репутацію і здорово оцінює ризики, не прийде з інвестиційним проєктом до країни-терориста.
Зовнішні інвестиції важливі для Росії не так через гроші, скільки через те, що інвестор приносить із
собою сучасні технології (а з цим найближчими роками в РФ буде колосальна проблема).
Відсутність фінансового ресурсу у приватного сектору призводитиме до його стагнації, стиснення
приватного ВВП порівняно з державним. У бізнесу не буде ресурсу для інвестицій та розвитку, а це
означає подальшу технологічну відсталість, архаїзацію економіки, скорочення доходів населення, мі-
грацію, втрату середнього класу і в кінцевому підсумку – зниження ненафтогазових доходів бюджету
РФ (при тому, що потреби бюджету на військові та соціальні цілі лише збільшуватимуться).

37. 35
За різними оцінками, збитки, які Росія завдала Україні у період 24.02.2022-серпень 2022, складають
35037
-85038
млрд дол.
Якщо перерахувати вказані суми на душу населення РФ, то виходить що кожен росіянин вже зобов'я-
заний виплатити на відновлення України 2,4-5,9 тис. дол. І це тільки виходячи із шкоди завданої Росією
Україні станом на вересень 2022 року, але війна триває, а вартість збитків зростає.
ВИПЛАТИ
ПІСЛЯ
КАПІТУЛЯЦІЇ
РОСІЇ
35
ВИСНОВОК
Росія втратила свою роль та вплив на світовій та європейській економічній карті, отримавши в обмін
ізоляцію, репутацію країни-терориста, «гопника» та шантажиста. Це країна-лузер, на яку чекає глибока
стагнація, політична турбулентність і десятиліття бідності. Рішенням розпочати війну проти України,
Путін позбавив Росію та росіян майбутнього.

38. 36
ЕКСПОРТ
ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
ЕКСПОРТ
ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
ЕКСПОРТ
ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
ЕКСПОРТ
ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
ЕКСПОРТ

39. 37
Станом на початок вторгнення РФ в Україну 24 лютого, Росія була ключовим постачальником енерго-
ресурсів у світі. Водночас саме війна зруйнувала колись сильну лояльність західного світу, а передусім
Європейського Союзу до енергетичної співпраці з РФ.
Відповідно до найсвіжішого прогнозу Міжнародного енергетичного агентства39
, Росія уже фактично
втратила ключовий для себе енергетичний ринок Європи, а внаслідок цього, вже ніколи не зможе пе-
ревершити показників видобутку та експорту енергоресурсів за результатами 2021 року, та починає
втрачати статус провідного глобального енергетичного гравця. І незважаючи на те, що природний газ
не є головним експортним продуктом РФ, саме він відіграє ключову роль у програші російської енер-
гетики.
Зрозуміло, що зважаючи на значущість РФ на глобальних енергетичних ринках, втрата позицій не від-
будеться в найкоротші перспективі. Але протягом наступних 3-5 років її значущість суттєво впаде.
А відтак і скоротяться доходи від експорту енергоресурсів, які були важливою частиною російської
економіки. У 2021 році на енергоресурси припало понад половини усіх експортних доходів РФ –
267 млрд дол. із 491,5841
: сира нафта – 110,1 млрд дол.; нафтопродукти – 68,5 млрд дол.; природний
газ – 62,5 млрд дол. А нафтогазові доходи займають вагому часту у доходах федерального бюджету
РФ: 30 – 50%.
На глобальному ринку природного газу, Росія є найбільшим постачальником трубопровідного газу –
201,7 млрд м3
, але на ринку СПГ займає лише 4-ту позицію – експортувала 39,6 млрд м3
, в той час як
світовий експорт СПГ склав 516,2 млрд м3
. І така пропорція стане суттєвою проблемою для РФ у най-
ближчому майбутньому
Ключовим ринком збуту для РФ була Європа. 76,4% усього газу із РФ у 2021 році було експортовано
до Європи: 82,8% трубопровідного експорту Росії і 40% СПГ. Європейський Союз прийняв політичне
рішення відмовитись від російських поставок енергоресурсів у середньотерміновій перспективі. План
REPowerEU прийнятий Європейською комісією передбачає незалежність ЄС від російських енергоре-
сурсів до 202742
-203043
року.
З ЛІДЕРА У СЕРЕДНЯЧКИ: НА РОСІЮ ЧЕКАЄ
ПРОГРАШ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ГАЗУ
40

40. 38
ЕКСПОРТ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
Недопоставки газу в Європу відобразилась і на показниках роботи Газпрому: падіння видобутку на
18,6% та експорту у країни дальнього зарубіжжя на 42,6%.
44
45

41. 39
Водночас, незважаючи на шантаж, ЄС вдалося наразі накопичити достатні обсяги газу, а також розпо-
чати процеси нарощення потужностей СПГ терміналів, які допомагатимуть знижувати залежність від
РФ у наступні роки.
Крім цього, енергетичний шантаж Європи, до якого вдавалась РФ, суттєво скорочуючи поставки газу –
у 4-5 разів менше, ніж зазвичай, підірвав довіру ЄС до РФ як навійного постачальника. Представники
Єврокомісії прямо називали дії РФ енергетичним шантажем. І це ще більше посилюватиме наміри Єв-
ропи скоротити імпорт з РФ.
Натомість, у РФ немає інших потенційно великих ринків для природного газу. І це природньо, адже
протягом 50 років будувалась інфраструктура, орієнтована саме на європейський експорт. У 2021 році
РФ поставила в Китай лише 7,6 млрд м3
газу трубопроводами та 6,2 млрд м3
СПГ – 5,7% всього влас-
ного експорту газу.
Географічне положення та інфраструктурні вузькі місця (наявна мережа трубопроводів) не дасть мож-
ливість наростити експорт газу іншим країнам у найближчій перспективі. А відносно малі потужності
СПГ терміналів обмежують можливості замінити трубопровідний експорт на СПГ. Накладені санкції і
небажання ключових західних нафтогазових компаній вступати у партнерство із РФ заблокує будів-
ництво нових заводів з газифікації природного газу для його експорту.
«ВУЗЬКІ МІСЦЯ» В ІНФРАСТРУКТУРІ
ЗАБЛОКУЮТЬ ДИВЕРСИФІКАЦІЮ ЕКСПОРТУ
ГАЗУ РФ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПОКАЗНИКІВ У
НАСТУПНІ РОКИ

42. 40
ЕКСПОРТ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
Разом з тим, у найближчі роки провідні експортери СПГ панують наростити власні потужності, шо
дасть можливість легко замінити російські поставки. Австралія (лідер поставок СПГ у 2021 році,
108,1 млрд м3
) імовірно незначно наростить свої експортні потужності у найближчі 5 років46
. Водночас
Катар (2-ге місце, 106,8 млрд м3
) за цей період наростить експорту у півтора рази, а США (3-тє місце,
95 млрд м3
) до 2025 року США планують збільшити потужності для зрідження природного газу на
60 млрд м3
на рік, що потенційно зробить їх глобальним лідером у експорті СПГ. 47
Водночас технологічні санкції, накалені Заходом на РФ, зупинять попередні плани з нарощування по-
тужностей для експорту СПГ до 180 з фактичних 40 млрд м3
у 2021 році. А крім цього, західні країни
по мірі готовності будуть вдаватись до ембарго на російський газ, зокрема СПГ: з 2023 року таку забо-
рону вводить Велика Британія.
Крім цього, є великі сумніви, чи зможе РФ суттєво наростити експорт до Китаю разом із будівництвом
нових газопроводів: Міжнародне енергетичне агентство не бачить суттєвого зростання попиту на газ
у Китаї до таких обсягів, щоб хоч частково компенсувати втрату ринку Європи.
Загалом, за оцінками МЕА, роль Росії на світовому ринку природного газу скоротиться із 30% частки
до 10-15%, залежно від сценарію розвитку подій.
КЛЮЧОВІ ПОСТАЧАЛЬНИКИ СПГ ВІДБЕРУТЬ
РОСІЙСЬКИЙ РИНОК ЄВРОПИ У НАЙБЛИЖЧІ
РОКИ
48

43. 41
Втрати Росії від обмежень на експорт нафти і нафтопродуктів будуть меншими, ніж у випадку природ-
ного газу, але все ж матимуть негативний вплив на російську економіку.
У 2021 році Росія постачала нафту до 36 країн: 230 млн тонн вартістю $110,1 млрд.49
Станом на кінець
жовтня обсяги видобутку та експорту нафти в РФ знизились несуттєво та близькі до довоєнного рівня,
навіть незважаючи на те, що США та Велика Британія запровадили миттєві санкції на російську нафту
і нафтопродукти, але падіння видобутку та експорту нафти – попереду. Проте і зараз, більш ніж за
місяць до запровадження ембарго, у російських компаній є проблеми зі збутом: на кінець жовтня у
танкерах на зберіганні було 1,1 млн тонн російської нафти, хоча у 2021 році цей показник коливався в
діапазоні 0,2-0,6.
У 2021 році Росія експортувала 10.5 мб/д сирої нафти та конденсату, а на європейських покупців при-
падало 2,4. З 5 грудня ЄС запроваджує санкції на морські поставки російської нафти, загалом планую-
чи відмовитись від 90% нафти російського походження, а з початку 2023 будуть запроваджені санкції
на поставки російських нафтопродуктів.
Проєкт бюджету на 2023 рік уже планує скорочення видобутку нафти і конденсату на 7-8%: 490 млн т,
порівняно із очікуваними 525-530 млн т у 2022 році, а очікувані обсяги переробки нафти фактично ско-
рочені на 19,5% - 408,2 млн тонн (8,20 млн барелів на добу) у 2023 році з очікуваними 507,2 млн тонн
(10,15 млн барелів на добу) в 2022 році50
.
НАФТА

44. 42
ЕКСПОРТ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
Росія намагатиметься переорієнтувати поставки в країни, що не підтримують санкції, передусім Китай
та Індію. А натомість, частина постачальників із цих країн, як от Саудівська Аравія та США переорі-
єнтуються на європейські ринки. Але і з цим процесом будуть проблеми: нещодавно два найбільші
Індійські НПЗ відмовились купувати російську нафту51
, а до того, найбільший приватний НПЗ, спів-
власником якого є «Роснефть», був змушений обмежити закупівлі. Відтак Росії доведеться звертатись
до «сірих схем», що не лише обмежуватиме дохідність, але і не даватиме можливості зберігати обсяги
видобутку і експорту.
Фізично неможливо цілком відмовитись від тієї частки ринку нафти і нафтопродуктів, яку покриває
Росія, і світовий ринок потребуватиме великої частини російської нафти52
. Проте ембарго західних
країнах ускладнює логістику нафти в Азію, роблячи її дорожчою і зменшуючи дохідність російських
компаній. Крім цього, щоб стимулювати купувати свою нафту, Росія вже вдається до знижок, втрачаючи
доходи. Росія та Іран – дві країни, причетні до війни в Україні, починають вдаватись до операції свопу
нафтопродуктами. «Роснефть» вже закликає ВР повернутись до операцій в Росії.
На відміну від газового сектору, де ключової проблемою стане збут продукції, ключовою пробле-
мою для російського нафтового сектору стане підтримка видобутку в умовах відсутності технологій
та виходу західних компаній із російського ринку. 53

45. 43
Ембарго Європейського Союзу на поставки російського вугілля вже означає суттєву витрату ринку
збуту для РФ.
ВУГІЛЛЯ
Спроби перенаправити вугілля на азіатські ринки супроводжується наданням рекордних дисконтів –
до 65%54
, а разом із вищим транспортними витратами, порівняно із поставкою в ЄС, це означає суттєве
падіння доходів від експорту вугілля.

46. 44
ДЕМОГРАФІЯ
ДЕМОГРАФІЯ
ДЕМОГРАФІЯ
ДЕМОГРАФІЯ
ДЕМОГРАФІЯ
ДЕМОГРАФІЯ
ЕКОНОМІКА
ДЕМОГРАФІЯ
ДЕМОГРАФІЯ
ДЕМОГРАФІЯ

47. 45
Російська Федерація за чисельністю населення посідає дев'яте місце у світі з показником 147 мільйонів
осіб (Росстат враховує 2,5 мільйонів жителів окупованого Криму та Севастополя). Водночас кількість
мешканців країни останні десять років зростає (навіть без урахування анексії Криму). На перший по-
гляд, ситуація нормальна та безпечна. Однак, якщо сягнути глибше, варто відзначити негативні тен-
денції, які ведуть до катастрофи. І фактор війни проти України лише посилює ситуацію.
Населення Росії на 2012 рік становило 143 мільйони людей. На 2021 рік (за результатами перепису, без
урахування Криму та Севастополя) – зросло до 144,5 мільйонів. Динаміка позитивна. Але водночас у
РФ щорічно скорочується рівень народжуваності: якщо у 2012 році в країні було народжено 1,9 міль-
йони дітей, то у 2021 народилося лише 1,398 мільйони. У тому ж році було побито рекорд природних
втрат населення – мінус 1,04 мільйони осіб.
Загальні цифри вирівнюють міграційний приріст. Йдеться як про залучення трудових мігрантів і про
надання громадянства деяким категоріям мігрантів (які приїхали раніше). Так, наприклад, протягом 2021
року громадянами РФ стали 735 385 іноземця (протягом 2020 року – 656 347). А протягом 9 місяців
2022 року російські паспорти вручили 542 525 особам55
. Приблизно половина цієї кількості – ре-
зультат «паспортизації» українців за затвердженими програмами у 2019-2021 роках. Інші переважно
є вихідцями із країн Центральної Азії та Кавказу. Проте, говорячи про російське громадянство, варто
зазначити, що далеко не всі власники нового паспорта переїжджають жити до Росії. Найчастіше це ла-
зівка для трудових мігрантів, що дозволяє спростити працевлаштування на території Росії.
ЩО КРИЄТЬСЯ ЗА ЗРОСТАННЯМ
НАСЕЛЕННЯ?