Україна може на 55% збільшити свої експортні надходження, додатково отримавши на світовому ринку 30 мільярдів доларів, а на європейському – ще близько 10 мільярдів. 

1. Торговий фронт України
Ринки, на яких Україна може замінити РФ
Росія опинилася під санаційним тиском ще у 2014 році, але у порівнянні із санкціями тієї першої
хвилі, санкції, запроваджені проти РФ у 2022 році створили значно більше обмежень для
зовнішньої торгівлі РФ. Фактично значна частина ринків стала недоступною для російських товарів.
Втім, ці ринки не перестали їх потребувати й ці ніші так чи інакше будуть зайняті виробниками з
інших країн. Зважаючи на те, що за своїм виробничим спрямуванням економіки України та РФ
схожі, принаймні в частині неенергетичного експорту, Україна має усі шанси зайняти місце Росії на
цих ринках.
Наразі ЄС заборонив імпорт із РФ заліза, сталі та сталевої продукції. Накладено подальші
обмеження на імпорт з РФ деревини, деревної целюлози та паперу, сигарет, пластмас, гумових
виробів, косметики, а також усіх компонентів ювелірної промисловості, таких як каміння та
дорогоцінні метали. Окрім цього було обмежено продаж, постачання чи передачу низки товарів,
що використовуються у авіаційній промисловості. Крім цього, імпортні обмеження торкнулися
цементу, алкоголю, морепродуктів, та інших продуктів нафтопереробки. Японія на додачу
обмежила ввезення із РФ машинобудівної продукції та золота. На розгляді знаходиться
пропозиція США заборонити імпортувати з Росії морепродукти, рибу, алкогольні напої, алмази.
Британія запровадила 35-відсоткове ввізне мито на зернові, горілку, хутро, хімічну продукцію і
дорогоцінні метали з РФ. Канада і Нова Зеландія підняли ввізні мита на всі російські товари.
Низка фінансових обмежень також суттєво впливає на провадження зовнішньоекономічної
діяльності російськими компаніями та підриває основи російської промисловості. Центробанк Росії
позбавлений доступу на зовнішні ринки фінансування, його активи за кордоном, як і активи низки
інших російських банків – заморожені. Розширено фінансові обмеження Росії і на криптовалюти, і
на усі валюти ЄС, зокрема заборонені експорт банкнот, продаж цінних паперів на пред’явника
тощо. Під забороною усі фінансові послуги, від бухгалтерського обліку та аудиту, до ІТ-
консультацій та трастових послуг. Заборонені повністю будь-які фінансові операції із
підприємствами ВПК РФ.
Окремі санкційні обмеження ЄС, накладені на РФ1
Торговельні обмеження Заборона на продаж/постачання та/або будь-яку пов’язану технічну
чи фінансову допомогу стосовно:
• товарів і технологій подвійного використання будь-якій
фізичній або юридичній особі, організації чи органу в Росії
або для використання в Росії.
• певні перелічені товари чи технології, які «можуть сприяти
військовому та технологічному посиленню Росії або
розвитку сектору оборони та безпеки».
Постачання згаданих товарів та технологій для невійськових
цілей за контрактами, укладеними до 26 лютого 2022 року,
може бути дозволено до 1 травня 2022 року.
• певні товари або технології для використання в
нафтопереробці ( не стосується контрактів, укладених до 26
лютого 2022 року до 27 травня 2022 року).
• певні перелічені товари чи технології, придатні для
використання в авіації чи космічній промисловості,
включаючи ремонт/модифікацію таких товарів ( не
1 https://www.ashurst.com/en/news-and-insights/hubs/sanctions-tracker/

2. стосується контрактів, укладених до 26 лютого 2022 року до
28 березня 2022 року).
Існують певні винятки, зокрема для гуманітарних, медичних
та/або споживчих цілей (за умови схвалення).
Заборона на продаж/постачання тощо певних морських
навігаційних товарів/технологій будь-якій фізичній/юридичній
особі в Росії для використання в Росії або для використання на
борту судна під російським прапором, а також відповідну технічну
чи фінансову допомогу, брокерські послуги тощо.
Винятки для невійськового використання, гуманітарних цілей,
надзвичайних ситуацій, стихійних лих тощо.
Заборона проведення будь-яких операції, прямо чи
опосередковано, з 12 визначеними державними підприємствами:
ОПК Оборонпром, Об'єднана авіабудівна корпорація,
Уралвагонзавод, Роснефть, Транснефть, Газпром нефть, Алмаз-
Антей, Камаз, Ростех, ВАТ ПО Севмаш, Совкомфлот, Об'єднана
суднобудівна корпорація
Заборона щодо виробів із заліза та сталі:
• імпорт зазначених виробів із заліза та сталі до ЄС, якщо
вони походять з Росії або були експортовані з Росії.
• придбання таких продуктів, які знаходяться в Росії або
походять з Росії .
• транспортування таких продуктів, якщо вони походять з
Росії або експортуються з Росії до будь-якої іншої країни .
• відповідні технічні/фінансові послуги чи допомога.
Заборона не поширюється до 17 червня 2022 року на зобов’язання,
що випливають із договору, укладеного до 16 березня 2022 року.
Заборона на продаж/постачання тощо товарів для проектів з
розвідки та видобутку нафти в Росії будь-якій фізичній/юридичній
особі в Росії або для використання в Росії, а також на пов’язану
технічну/фінансову допомогу чи послуги.
Заборона на присудження або продовження будь-якого
державного або концесійного контракту, що підпадає під дію
Директив про державні закупівлі з:
• російською фізична/юридичною особою
• будь-якою організацією, яка прямо чи опосередковано
належить більш ніж 50% фізичній/юридичній особі в a) або
будь-якій фізичній/юридичній особі, яка діє за їх
вказівкою/від їхнього імені.
Заборона стосується субпідрядників/постачальників тощо, якщо на
них припадає понад 10% вартості контракту та де покладаються на
їхні потужності відповідно до Директив про державні закупівлі
Заборона на продаж/експорт товарів, які можуть сприяти
збільшенню російського промислового потенціалу будь-якій
фізичній/юридичній особі в Росії або для використання в Росії, а
також відповідна технічна/фінансова допомога або послуги.
Заборона на купівлю/імпорт тощо певних товарів, які приносять
значний прибуток Росії в ЄС, якщо вони походять з Росії або
експортуються з Росії, а також пов’язану з ними технічну/фінансову
допомогу чи послуги.
Товари включають:

3. • Ракоподібні та ікра
• Цемент
• Різні хімікати
• Добрива
• Шини, вироби з дерева, паперу та скла
• Деякі метали, в т.ч. срібло, алюміній і свинець
• Турбіни, кораблі та інші кораблі
Заборона на купівлю/імпорт тощо вугілля та іншого твердого
викопного палива до ЄС, якщо вони походять з Росії або
експортуються з Росії, а також пов’язану технічну/фінансову
допомогу чи послуги.
Заборона на купівлю/імпорт/передачу сирої нафти чи
нафтопродуктів, якщо вони походять з Росії або експортуються з
Росії.
Заборона на надання технічної допомоги, брокерських послуг або
фінансування чи фінансової допомоги, пов’язаної з
транспортуванням сирої нафти або нафтопродуктів
Заборона на купівлю/імпорт/передачу золота, якщо воно походить
з Росії та було експортовано з Росії після 22 липня 2022 року, а
також пов’язану технічну допомогу, брокерські послуги,
фінансування та фінансову допомогу та послуги пов'язані з
наданням, виробництвом, обслуговуванням і використанням цих
товарів
Розширення імпортних обмежень на предмети, які приносять
значні доходи для Росії , включаючи деревну целюлозу та папір,
деякі елементи, що використовуються в ювелірній промисловості,
такі як каміння та дорогоцінні метали, певне обладнання та
хімічні вироби, сигарети, пластмаси та готову хімічну продукцію
такі як косметика
План « REPowerEU» • диверсифікація поставок газу за рахунок збільшення
імпорту зрідженого природного газу (СПГ) і трубопроводів
від неросійських постачальників, а також збільшення обсягів
виробництва та імпорту біометану та відновлюваного
водню;
• швидше скорочення використання викопного палива в
наших будинках, будівлях, промисловості та енергосистемі
шляхом підвищення енергоефективності, збільшення
відновлюваних джерел енергії та електрифікації та усунення
вузьких місць інфраструктури.
Інвестиції в енергетику
Росії
Заборона на:
• придбання нової або розширення існуючої участі в будь-якій
російській організації або будь-якій третій країні, що працює
в енергетичному секторі в Росії.
• надання нових позик, кредитів чи іншого фінансування ,
включаючи акціонерний капітал, будь-якій російській
організації або будь-якій третій країні, що працює в
енергетичному секторі в Росії , або з метою фінансування
такої організації.
• створення нового спільного підприємства з будь-якою
російською юридичною особою або будь-якою третьою
країною, що працює в енергетичному секторі Росії .
Охоплює такі види діяльності, за винятком цивільної ядерної
діяльності:

4. • розвідка, видобуток, розподіл у Росії або видобуток сирої
нафти, природного газу чи твердого викопного палива,
переробка палива, зрідження природного газу чи
регазифікація;
• виробництво або розповсюдження в Росії продуктів
твердого викопного палива, продуктів переробки нафти або
газу; або
• будівництво об’єктів або встановлення обладнання для
діяльності, пов’язаної з виробництвом електроенергії чи
електроенергії, або надання послуг, обладнання чи
технологій для діяльності.
Бізнес-послуги Заборона надання послуг уряду Росії чи юридичним особам,
організаціям або органам, заснованим в Росії:
• з бухгалтерського обліку
• аудиту, включаючи обов’язковий аудит, ведення
бухгалтерського обліку чи податкового консультування
• консультування з питань бізнесу
• управління чи зв’язків з громадськістю
• архітектурних послуг
• інженерних послуг
• юридичних консультацій
• ІТ-консультацій
Незважаючи на досвід 2014 року та курс на економічну самодостатність, Росія залишається
глибоко інтегрованою в глобальну економіку через торгові та фінансові зв'язки.
Основними торговими партнерами Росії та основним джерелом зовнішніх інвестицій навіть після
2014 року залишалися західні економіки, перш за все Євросоюз. Хоча у зовнішній торгівлі Росії
збільшилася доля Китаю, Росія так і не стала ключовим торговим партнером КНР, а фінансування
російських проектів зі сторони Китаю в останні роки стагнує. Розрив зв’язків із Заходом навряд
може бути компенсований і за рахунок інтеграції з країнами Євразійського союзу – ЄАЕС, куди,
крім Росії, входять Вірменія, Білорусь, Казахстан і Киргизія: на них поки що припадає менше
десятої частини зовнішньої торгівлі, підрахували економісти2
.
Близько половини російського експорту (всього він склав $544 млрд у 2021 р., або близько 33%
ВВП) сумарно припадає на сиру нафту, нафтопродукти та природний газ. До інших основних
експортних товарів відносяться метали, включаючи дорогоцінні метали, продукти хімічної
промисловості та сільгосппродукти.
2 https://econs.online/articles/ekonomika/rossiyskie-ekonomicheskie-svyazi/

5. В 2021 р. близько половини російського товарного експорту направлялося до країн Євросоюзу,
Великої Британії та США. ЄС був головним для Росії експортним ринком енергетичної сировини та
алюмінію. На ці країни припадало більше половини всього обсягу експорту російської нафти і
нафтопродуктів, більше 60% всього експорту газу, майже 30% експорту вугілля і 35% експорту
алюмінію. Велика Британія закуповує в Росії майже весь обсяг (більше 90%) експортованого
золота, а США – один із найважливіших для російських ринків збуту платини (на країну надходить
майже 30% експорту цього драгметалу з Росії).
Другий важливий експортний ринок для російської нафти – Китай, але його доля в загальному
нафтовому експорті Росії майже двоє нижче, ніж у ЄС. Крім цього Китай і Східноазійські країни
(Японія, Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг, Індонезія, Камбоджа, Малайзія, Філіппіни, Таїланд,
В’єтнам) виступають головними імпортерами російських неенергетичних природних ресурсів.
Зокрема, на Китай припадає більше половини російського експорту деревини, а на Східноазійські
країни – така ж доля імпорту російської платини, як і у США (по 28%).
Топ-10 експортних товарів РФ. Географія поставок, 2021 (%)
ЄС Велика
Британія
США Китай Східна
Азія
ЄАЕС Інші країни
Сира нафта 50,3 0,9 1,8 27,6 9,3 5,4 4,8
33
15
12
7
7
16
10
Структура експорту РФ. Основні продукти, 2021 р.
(%)
Нафта та нафтопродукти
Метали та дорогоцінні метали
Природний газ
Продукти хімічної промисловості
Продовольство та с/г сировина
Інші товари
Послуги
38
14
9
8
5
4
22
Структура експорту РФ. Географія поставок, 2021 р.
(%)
ЕС
Китай
ЄАЕС
Східна Азія (крім Китаю)
Великобританія
США
Інші країни

6. Нафтопродукти 50,3 3,3 6,7 5 6,5 1,8 26,5
Природний газ 63,9 4,5 - 1,1 7,3 7,6 15,7
Вугілля 29 0,8 0,1 13,5 29,5 1,7 25,5
Зерно 3,2 - - 0,2 3,8 2,7 90,1
Напівфабрикати зі
сталі
22,4 - 3,7 0,1 1,1 3,2 69,4
Золото - 92,5 - 0,4 0,1 4,7 2,3
Платина 23,7 18,3 27,8 - 28 0,3 2
Алюміній 35,1 0,7 7,8 1,3 17,7 4,4 33
Деревина 15,3 1,4 0,2 55,7 8,5 1,4 17,5
Дані: Федеральна митна служба РФ, BOFIT, WITS, UN Comtrade
До ЄАЕС Росія направляє лише близько 9% від загального обсягу свого експорту, причому ринки
країн союзу не є основними ні для одного із десяти основних російських експортних товарів (див.
таблицю вище).
Торгові зв'язки РФ та Китаю3
З погіршенням відносин Росії із Заходом, що почалися у 2014 р., розширилися її зв'язки з Китаєм.
Російська влади розраховує, що поворот на схід посилить роль Росії в Азіатсько-Тихоокеанському
регіоні. Однак поки відносини Росії з Китаєм асиметричні – для Росії Китай має більше значення,
ніж Росія для Китаю.
Доля експорту Росії в Китай за 2019–2021 рр. в порівнянні з 2011–2013 гг. збільшилася до 14%,
доля імпорту з Китаю за той же час зросла в 1,5 рази до 24%. Багато в чому це відображає
вражаючий вплив ролі Китаю в міжнародній торгівлі в цілому, відзначають експерти BOFIT. Для
Китаю Росія не стала значущим торговим партнером – її доля в китайському експорті та імпорті
становить 2% і 3%, відповідно, і трохи змінилася за останні три роки в порівнянні з періодом 2011–
2013 рр.
3 https://roscongress.org/materials/vneshnyaya-torgovlya-rossiya-kitay-dalniy-vostok/
0 5 10 15 20 25
2011-2013
2019-2021
2011-2013
2019-2021
Частка Китаю у зовнішній торгівлі товарами РФ (%)
експорт
імпорт

7. Тем не менше Росія для Китаю – важливий експортер енергоресурсів: вона забезпечує близько
20% китайського імпорту газу, 15% імпорту нафти та близько 8% імпорту газу. Китайські
інвестори зіграли ключову роль у будівництві газопроводу «Сила Сибіру», через який російський
газ постачається в країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, а також проект «Ямал СПГ», за яким
Китай отримує стиснутий природний газ із російської Арктики. Росія може збільшити імпорт газу в
Китай через кілька років, після виходу газопроводу «Сила Сибіру» на повну потужність. Але в
цілому Китай намагається відмовитися від залежності від єдиного джерела зовнішньої торгівлі і
тому прагне диверсифікувати постачання нафти та газу.
Спочатку Росія сподівалася компенсувати втрату доступу до іноземних фінансових ринків через
західні санкції 2014 р. за рахунок китайського фінансування, однак є дані, що масштаби цієї
компенсації виявилися значно нижчими, за очікування. Китайські фінансові організації, пов'язані з
державою, надали фінансування лише для проектів, які вважаються корисними для загальних
інтересів Китаю (таких як будівництво трубопроводу «Сила Сибіру» і проекту «Ямал СПГ»), звісно
деякі російські організації також отримували китайське фінансування, але частка Китаю у
фінансуванні проектів в Росії в цілому залишається несуттєвою.
Обсяг китайських PII (включаючи Гонконг) в Росії за останні роки не змінився і залишився на рівні
близько 1%, в той час як накопичені PII з Китаю дещо скоротилися з $4,7 млрд в кінці 2013 р. до
$4,3 млрд у середині 2021 р. Даний проект China Global Investment Tracker Американського
інституту підприємництва, який відстежує інвестиції Китаю в світі, показує, що за останні півтора
десятка років систематичного зростання китайських вкладень в Росію не було. В 2006–2013 рр. їх
сумарний обсяг склав 17,8 млрд дол., а в 2014–2021 рр. – $16,4 млрд. Дані дослідницького
інституту Уільяма і Мері про проекти, фінансовані китайським урядом, свідчать, що з 2013 р.
фінансові потоки з Китаю в Росію стали знижуватися, – правда, аналізуючи ці дані, потрібно
враховувати, що в 2009 р. «Роснефть» отримала від Банку розвитку Китаю кредит на $15 млрд, а в
2013 р., уклавши $270-мільярдний контракт на поставку нафти в Китаї, – перші $20 млрд
передоплати за ним і новий кредит Банку розвитку Китаю на 2 млрд дол.. Це пояснює, чому в
2010–2013 рр. Загальний обсяг проектного фінансування Китаю в Росії приблизний, за оцінкою
BOFIT, до 42 млрд дол., а в 2014–2017 рр. знизився до 28 млрд дол..
0 0.5 1 1.5 2 2.5 3 3.5
2011-2013
2019-2021
2011-2013
2019-2021
Частка РФ у зовнішній торгівлі товарами Китаю (%)
експорт
імпорт

8. У той же час посилилося значення національних валют Росії та Китаю у взаєморозрахунках двох
країн у силу прагнення обох країн знизити свою залежність від долара. В 2013 р. Китай оплачував
поставки з Росії практично повністю в доларах – доля долара становила 96,2%, тоді як у 2021 р.
вона знизилася до 36,6% (за січень – вересень 2021 р.); у свою чергу, доля долара в перерахунку
російських імпортерів Китаю за весь цей період знизилася з 90,1% до 58,8%. Доля рублевих
розрахунків з 2013 по 2021 р. збільшилася з 1,2% до 8,7% в платежах Китаю за російський експорт,
а за імпорт з Китаю – не змінилася (3,9% і 3,8% відповідно). За той же час при імпорті з Китаю доля
розрахунків Росії «в інших валютах» – вірогідно, в юанях – зросла з 2,2% до 27,2% (для експорту – з
1,7% до 7,1%). Іншими словами, приблизно 9% всього обсягу отриманих з Росії поставок Китай
оплачує рублями, а Росія ж оплачує юанями більше ніж 27% усіх поставок з Китаю.
Торгові зв'язки РФ та Індії4
З огляду на те, як ЄС, навіть інші країни відвертаються від Росії, її економічні зв'язки з Індією
зміцнюються. Ця країна — один із найбільших гравців у світі, який не приєднався до санкцій проти
Росії.
2014 року Мінпромторг РФ повідомив про плани збільшити торговельно-економічний оборот між
Росією та Індією до 30 млрд дол. до 2025 року. За підсумками 2021 року він становив 13,5 млрд
дол., збільшившись майже на 50% порівняно з пандемійним 2020 роком. Це багато, але темп
навряд чи достатній для того, щоб досягти поставленої мети за 2 роки, що залишилися. При цьому
Індія поки що так і не увійшла до десятки ключових зовнішньоторговельних партнерів у Росії. З
часткою 1,7% за підсумками минулого року ця країна посідає 14 місце у загальному рейтингу.
Загалом за 2021 рік Росія експортувала до Індії товарів на суму 9,13 млрд дол. Майже третина
цього обсягу припала на мінеральні продукти (включаючи руду та паливо), 19,88% — це машини,
обладнання та транспортні засоби, 18,44 % - дорогоцінні метали та каміння, 16,08% - продукти
хімічної промисловості, 5,5% - метали та вироби з них, 4,27% - продовольчі товари та
сільськогосподарську сировину.
У свою чергу, Індія за 2021 рік експортувала до РФ товарів на 4,43 млрд дол. В основному це
продукція хімічної промисловості (31,7%), машини, обладнання та транспортні засоби (29,9%),
продовольчі товари та сільськогосподарська сировина. 16,34%), метали та вироби з них (7,69%),
текстиль та взуття (7,31%).
Немає жодних сумнівів у тому, що велика економіка Індії стала одним із головних бенефеціарів
накладених на Росію міжнародних санкцій: не можна не скористатися ситуацією, в якій сировину
можна вигідно купувати з великим дисконтом. Вже в травні 2022-го Росія з обсягом 819 тис.
барелів на добу стала другим після Іраку постачальником нафти до Індії, відсунувши на третє місце
Саудівську Аравію.
Обсяг імпорту російського енергетичного вугілля в Індію, за даними Мінпромторгу РФ, взагалі
збільшився в 2,7 тис. разів до більш ніж 570 тис. тонн. Те ж і з постачанням російського газу:
найбільша газотранспортна компанія Індії GAIL не лише не відмовилася від контракту з
«Газпромом» на постачання 2,5 млн. тонн СПГ, а й планує збільшувати ці обсяги. У перспективі,
Індія може збільшити закупівлю російського золота, від якого відмовилися країни G7, оскільки
Індія одна із його найбільших споживачів.
Росія продовжує залишатися другим за величиною експортером зброї та військової техніки у світі,
після США, з часткою близько 19% за підсумками 2014-2020 років, а Індія залишається найбільшим
4 https://trends.rbc.ru/trends/innovation/62ddc8cb9a7947ad9188db4b

9. покупцем таких товарів із РФ. З 2017 по 2021 рік у загальному обсязі поставок на частку цієї країни
припало 27,9%, на другому місці Китай із 21,1%, на третьому — Єгипет із 12,6%.
Вже наприкінці березня 2022 р. РФ та Індія змогли домовитися про створення власної системи для
взаємного розрахунку та передачі імпортних та експортних документів, щоб обійти накладені на
РФ санкції. Обговорюється взаємна інтеграція російської платіжної системи «Мир» з індійської UPI
та ведуться переговори про спрощення розрахунків на рівні окремих банків країв. Втім, навіть
російські економісти бачать ризики подібної "близькості". Вимушений перехід Росії у торгівлі від
доларів до індійських рупій несе суттєві ризики. Індійська валюта втратила більше 10% до долара
та 25% до російського рубля за останні два роки. До того ж російський експорт до Індії
багаторазово перевищує імпорт із цієї країни. Це означає, що більшість індійських рупій, які РФ
отримає за свої енергоносії, просто нікуди буде витратити. Рупія є повністю конвертованою для
всіх торгових операцій та грошових переказів, проте вона залишається неконвертованою за
рахунком руху капіталу (наприклад, іноземним інвесторам не дозволяється купувати
короткострокові державні чи корпоративні облігації). Тому володіння рупією для великих операцій
часто пов'язане з ризиками та незручностями.
Торгові зв'язки РФ та країн Африки5
Торгові зв'язки РФ з Африкою слабкі: на континент припадає лише 3% російського експорту та 1%
імпорту. причина в тому, що незважаючи на те, що в Африці мешкає приблизно 17% світового
населення, але частка континенту у глобальному ВВП — лише 3%. Африка вважається
макрорегіоном з величезним потенціалом розвитку в різних секторах економіки. Але помітну роль
континент почне відігравати приблизно за 30 років.
Континент очікує на демографічний бум. Згідно з останнім прогнозом ООН, до 2050 року
населення Землі досягне 9,7 млрд людей. Більшість приросту популяції забезпечать Демократична
Республіка Конго, Єгипет, Ефіопія, Нігерія, і Танзанія. Країни Африки будуть все помітнішими як
споживачі продовольства та товарів.
А PwC включив Нігерію до топ-3 країн (поряд із В'єтнамом та Філіппінами) із найшвидшим
прогнозованим зростанням ВВП за період з 2016 по 2050 рік.
Частка Африки у російському товарообігу загалом відповідає частці континенту у торгівлі. 2021-го
РФ поставила в Африку товарів на 14,7 млрд дол. (3% від усього російського експорту), а
імпортувала — на 3 млрд дол. (1% від імпорту Росії).
Основа російського експорту в Африку - продовольство, мінеральні продукти та секретні товарні
групи, які включають озброєння. Африканські країни займають помітне місце в російському
експорті зернових, рослинних олій, аміаку, виробів із міді, лісоматеріалів та радіолокаційної
апаратури. З іншого боку, континент є важливим для російського імпорту фруктів, овочів, какао,
тютюну, оксиду алюмінію.
Для РФ потенційний інтерес в Африці — налагодження прямих поставок продукції АПК, наприклад
чаю, кави, какао-бобів, горіхів, які раніше везли через європейських трейдерів.
Однак експортна модель ведення бізнесу з Африкою поступово поступається місцем інвестиційної
моделі. Остання активно заохочується місцевими урядами через надання максимальних пільг та
преференцій іноземним інвесторам. Великий потенціал для розширення російських інвестицій у
логістичні, енергетичні, сільськогосподарські та інфраструктурні проекти. Особливий інтерес
5 https://trends.rbc.ru/trends/innovation/62ddc8cb9a7947ad9188db4b

10. російських компаній можуть викликати інвестпроекти у паливно-енергетичний комплекс,
інфраструктуру транспортування, перевалки та зберігання зерна, добрив та продуктів харчування.
Крім того, країни Північної Африки через своє географічне положення здаються найбільш
перспективними щодо організації паралельного імпорту. Проте значне нарощування поставок у ці
країни для подальшого перенаправлення до Росії обмежено малими розмірами їх економік, що
зробить таку наскрізну торгівлю країнами-експортерами, що легко виявляється.
Енергоекспорт РФ
Частка Росії в міжнародній торгівлі енергоносіями, яка в 2021 році склала близько 20%, впаде до
13% в 2030 році, програвши ринки Сполученим Штатам і Ближньому Сходу, - вважає Міжнародне
енергетичне агентство. Так, доля Росії на міжнародному газовому ринку знизиться з 30% у 2021
році до менше 15% до 2030 року. «У пошуках нових ринків газу, який Росія експортувала в
Європу, немає легких варіантів. Санкції підтримують перспективи нових великих російських
СПГ-проектів, а більші зупинки на альтернативних ринках затрудняють прокладку нових
трубопроводів. У APS (сценарій, при якому всі об’явлені урядом зобов’язання будуть виконані в
термін) доля Росії в міжнародній торгівлі газом, складена в 2021 році на 30%, до 2030 року
знизиться до менш ніж 15%», — йдеться в звіті МЕА World Energy Outlook. За оцінками агентства,
чистий дохід від газового експорту Росії впаде з $75 млрд у 2021 році до $25 млрд у 2030 році.
За даними МЕА, експорт російського газу в ЄС за останній рік скоротився вдвоє і в 2022 році
склав 75 млрд кубометрів. У сценаріях, які враховують існуючі сценарії кліматичної політики,
навіть якщо вони ще в розробці, до 2030 року поставки скорочуються ще на 60 млрд кубометрів. У
сценаріях від агентства APS — до нуля.
В обох сценаріях у заміщені дефіциту важливу роль грають доповнюючий СПГ і неросійський
трубопроводний газ. При цьому агентство APS очікує більш сильну приріст вітрових і сонячних
потужностей, більш активну модернізацію споруд і установку теплових насосів, що допоможе
знизити попит на природний газ в Євросоюзі на 40%, або на 180 млрд кубометрів в період з 2021
по 2030 роки.
МЕА також знизило прогноз за світовим запитом на газ до 2050 році на 750 кубометрів у
порівнянні зі сценаріями 2021 року. Перегляд в основному пов'язаний з більш швидким відмовою
від збільшення потреби газу в розвинених країнах. Тільки в США, де нещодавно прийнятий закон

11. призвав прискорити впровадження ВИЭ і забезпечити підтримку енергоефективності зданий,
прийде одне третє зниження. Також на перегляд впливає зниження перспектив переходу з вугілля
на газ у країнах з ринками, що формуються, особливо чутливих до цін.
Європейському Союзу потрібно забезпечити газ за розумною ціною, вочевидь пропонуючи
постачальникам довгострокові контракти, що здешевлюють товар, але дозволяють краще
керувати інвестиційними планами газовидобуваючих компаній. Жити без російського газу означає
замінити 150 мільярдів кубометрів, які Росія щорічно експортувала до Європи. Європейський
Союз вже працює над тим, щоб об’єднати цей величезний попит і домовитися про
довгострокові угоди, які пропонують постачальникам передбачуваний потік доходу, одночасно
забезпечуючи безпеку поставок та доступні ціни для Європи.
Що може запропонувати Україна?6
Загалом Україна багата газом. За даними геологів, її надра можуть містити близько 1,3 трлн куб.
м газу при річній потребі 30 млрд куб. м. Однак цей газ нелегко підняти на поверхню.
В одних регіонах є поклади вуглеводнів, в інших — вони відсутні. Найбільші запаси блакитного
палива зосереджені в районі Дніпровсько-Донецької западини на території Харківської та
Полтавської областей.
6 https://www.epravda.com.ua/projects/gazpravda/2019/09/5/650837/

12. З 1,3 трлн куб м розвіданих запасів блакитного палива лише частина належить до категорії
видобувних запасів, де можна з високою достовірністю знайти газ без додаткових геологічних
досліджень.
Вартість буріння пошукових свердловин становить 5-12 млн дол, експлуатаційних — 2-10 млн дол.
На одному родовищі будують 10-100 свердловин.
На жаль, навіть сучасні технології розвідки не дозволяють гарантовано пробурити успішну
свердловину. За статистикою, газ дають менше половини пробурених свердловин, решта
виявляються "сухими".
Витрати на їх буріння також лягають потім в кінцеву ціну газу. Науковці всього світу б'ються над
тим, щоб робити пошукове буріння більш результативним.
Вартість спеціального дозволу на користування надрами коливається залежно від прогнозованих
покладів та розмірів родовища, в середньому — 20-120 млн грн. Проведення 3D-сейсміки на
ділянці середнього розміру коштує 60 млн грн.
На відведення землі компанія в середньому витрачає 0,5 млн грн, на будівництво майданчика та
буріння — понад 200 млн грн.
Якщо буріння успішне, доведеться будувати інфраструктуру з транспортування та підготовки газу
за 300-400 млн грн. За геолого-економічну оцінку запасів потрібно заплатити 2-20 млн грн, за
захист запасів — 0,4-2 млн грн.
В "Укргазвидобуванні" найбільша кількість свердловин в Україні — близько 2,5 тис в активному
фонді. Видобутим з них газом користується кожна українська родина. Однак 95% цих родовищ
виснажені на понад 87%. Тобто компанія вже кілька років вичавлює сік з вичавленого лимона.
Щоб суттєво збільшити видобування газу, компанія повинна запустити масштабне оновлення
свого парку родовищ. Для цього необхідно отримати нові ділянки, провести геологічну розвідку,
пошукове та експлуатаційне буріння. Активна видача нових ліцензій в Україні почалася лише у
2019 році.
Наприклад, у 2019 році в Україні провели конкурс на укладання угод про розподіл продукції (УРП)
на дев'ять ділянок. Відповідно до умов конкурсу, держава надає дозвіл на користування надрами,
а компанії беруть на себе всі ризики з їх розробки та віддають державі частку вуглеводнів.
Такі конкурси не лише збільшують інвестиційну привабливість галузі, а й відкривають український
ринок для великих світових гравців із значним досвідом.
Україна також почала проводити відкриті аукціони на доступ до потенційно газоносних ділянок. Їх
продають через ProZorro. У наступні роки ці та інші механізми співпраці можуть забезпечити
нарощування обсягів видобутку українського газу.
Враховуючи, що кожного року Україна споживає близько 30 млрд куб м вуглеводнів, запасів, 1,3
трлн куб м, може вистачити більш ніж на 30 років. Але цей прогноз впливають кілька факторів:
• обсяги споживання. Якщо збільшиться енергоефективність осель, оновлюватиметься
котельне обладнання, то споживання газу буде скорочуватися. Відповідно, запасів палива
вистачить на довше;
• планомірна розробка надр. Видобувних запасів при поточних темпах видобування країні
вистачить до 2028 року. Переведення покладів з категорії запасів у категорію видобувних
резервів — процес дорожчий, важчий і триваліший, тому інвестиції у розробку сьогодні —
це забезпечення споживання енергії завтра.

13. Не енергетичний експорт РФ
Санкції скорочують також обсяг ключового несирового експорту з Росії на 19%, але до 2030 року
основну його частину будуть перенаправляти на інші ринки.
Втрати від санкцій для несировинного неенергетичного експорту (ННЕ) у 2022 році складають
$25,7 млрд, або 19% відносно обсягів 2021 року. Про це йдеться в даних «Технології довіри»
(колишня PwC в Росії). Близько 80% цієї суми припадає на експорт в Євросоюз, 11% — на поставки
в Україну і 10% — у Велику Британію.
Оцінки консультантів близькі до очікувань російського уряду. «Якщо говорити в цифрах, то
поставки несировинного експорту скоротилися більш ніж на 13%, і ми вважаємо, що за рік
скорочення складе близько 17%», — заявив у серпні перший віце-прем'єр Андрєй Бєлоусов. У 2021
році Росія встановила рекорд за значним обсягом ННЕ, який склав $193 млрд.
За очікуваннями росіян топ-20 галузей до 2030 року зможуть перенаправити на інші ринки 14%
($18,4 млрд) від обсягу поставок 2021 року. Але за усіма поставками зрештою частка розміщення
буде нижче і складе не більше 10% ($20 млрд).
Значний обсяг доходів ННЕ перераховується на ринки країни колишнього СНД, Близького Сходу
(Туреччина, Іран), де існують налагоджені відносини з РФ. У країни Азії та Латинської Америки
планують перенаправити потоки за окремими товарними групами, наприклад, добрива — в
Бразилію, металургійну продукцію — в Китай, Індію, В’єтнам.
Однак для відновлення поставок має бути виконано кілька умов. А саме:
• Розвиток транспортно-логістичної інфраструктури. Необхідно розвивати транспортні
вузли всередині Росії та фінансувати будівництво дорожньої інфраструктури для
розширення «вузьких місць» в інших країнах, вважають консультанти. Так, експорт в Китай
буде сприяти розвитку наземних коридорів через Забайкальськ, Казахстан, Монголію, а
також морських коридорів і портів Владивостока. Торгівлю з Туреччиною забезпечить
розширення портової інфраструктури в чорноморському басейні (порти Новоросійська), а
торгівлю з Індією — розвиток транскаспійського коридору.
• Створення нового механізму ділових розрахунків. Для забезпечення стабільності
фінансових операцій цілеспрямовано підключити кредитні організації з «дружніх» країн до
Системи передачі фінансових повідомлень Банку Росії (російському аналогу системи
SWIFT, від якої із-за санкцій відключено багато російських банків), створити новий
фінансовий інститут, який став би гарантією проведення розрахунків, а також розширити
перелік прямих валютних пар. Забезпечення фінансової стабільності операцій має стати
ключовим направленням держпідтримки та з точки зору бізнесу, вказують автори
дослідження.
• Сприяння у виході на нові експортні ринки. Бізнесу необхідно надавати допомогу з
відкриттям представництв, сертифікацією продукції, пошуком партнерів і просуванням
продукції на ринках Азії, Ближнього Сходу, Латинської Америки, йдеться в презентації.
Попри те, що завдання доволі складні, за очікуваннями експертів РФ обсяг ННЕ в топ-20 ключових
виробництв обробляючої промисловості до 2030 року практично відновиться до показників кінця
2021 року. Однак динаміка буде відрізнятися в залежності від конкретної галузі.
Так, за оцінкою «Технологій довіри», експорт металургійної продукції до 2030 року складе $54,9
млрд (у 2021 році було $57 млрд).
Поставки продукції машинобудування до 2030 року збільшяться на 1% відносно 2021-го і складуть
$24,2 млрд. Зростання буде спостерігатися за усіма основними галузевими групам. Так, завдяки

14. великій залежності світової ядерної енергетики від російських установок, продаж ядерних
реакторів і котлів може збільшиться до $11 млрд у 2030 році з $10,9 млрд у 2021-му. А
конкурентне співвідношення ціна/якість російської продукції машинобудування, на думку
експертів, дозволить поставкам електричного обладнання та наземного транспорту досягнути $6,3
і $4 млрд, відповідно, проти $6,2 і $3,8 млрд у 2021 р..
Бар'єрами для розвитку експортного машинобудування в даний час є висока залежність від
імпортних компонентів в автомобільному секторі, сильна залежність від іноземного програмного
забезпечення, дефіцит державного фінансування НІОКР, відзначається в презентації.
Поставки харчової продукції до 2030 року, за прогнозами аналітиків, збільшяться на 16%. Ріст
показують три основні групи: рибна продукція, жири і масла (рослинного і тваринного походження
і продукти їх розщеплення), а також м'ясо і харчові м'ясні субпродукти. Однак рибний експорт
(морожена риба, ракоподібні і рибне філе), згідно з прогнозом, до 2030 року не досягне рівня
2021-го. Якщо в 2021 році Росія поставила закордон рибної продукції на $5,9 млрд, то до 2030 року
експорт зросте лише до $5,8 млрд. Ключовим ринком збуту риби стануть країни Азії: до 2030 року
поставки можуть зрости на 25%. Що стосується м’яса, то «Технології довіри» прогнозують
зростання його експорту з $1,2 млрд у 2021 році до $1,8 млрд у 2030-му.
Галузями, в яких обсяги експорту скоротяться, за прогнозами експертів, стануть хімічна
промисловість і деревообробка. Поставки хімічної промисловості в 2030 році складуть $23,2 млрд
проти $25,2 млрд в 2021-му (спад на 8%), деревообробної — $13,8 млрд проти $15,3 млрд
відповідно (спад на 10%). До хімічної продукції відносять добрива, пластмаси та виробів з них, а
також органічні хімічні сполуки та фармацевтичну продукцію. До основної продукції
деревообробки відносяться деревина і деревний кут, папір і картон, а також масу з деревини.
Що може запропонувати Україна?
Порівняльний аналіз7
структур експортних поставок Росії й України показав, що в металургійному
секторі на перетині міжнародної спеціалізації обох країн перебувають напівфабрикати з
вуглецевої сталі, гарячекатаний плоский прокат, прутки і бруски з вуглецевої сталі та чавун.
Значна частина російського експорту зазначеної продукції донедавна спрямовувалася до країн
Заходу.
Зокрема, 2020 року на країни ЄС припало 30,2% російського експорту гарячекатаного прокату, 26,8
— напівфабрикатів із вуглецевої сталі, 23,3 — чавуну та 13,8% — прутків і брусків із вуглецевої
сталі.
7 https://zn.ua/ukr/macrolevel/jakikh-rosijskikh-tovariv-pozbulisja-zakhidni-rinki.html

15. Загалом експорт чорних металів і виробів із них з РФ до країн ЄС, Великої Британії, США та Канади
2021 року сягнув майже 12,5 млрд дол. Слід зазначити, що номенклатура українського та
російського експорту продукції металургійного виробництва значною мірою збігається. Україна
може замістити до трьох четвертих російських поставок металургійної продукції до західних
країн, що становить близько 9,4 млрд дол.
Якщо говорити про сільськогосподарські товари і харчову продукцію, то РФ експортує переважно
м’яку пшеницю, соняшникову олію, рибу і морепродукти. Однак пшениця і олія йдуть переважно
на азійські ринки, а ті види морської риби та морепродуктів, на яких спеціалізується РФ, в
українських водах не водяться.
Зате українські виробники можуть замінити росіян на експортних ринках олії з ріпаку. 2020 року
Росія експортувала 630,0 тис. тонн цієї продукції, з них: 207,4 тис. — у Норвегію, 164,6 тис. — у
країни ЄС (Литву, Латвію, Нідерланди, Данію, Швецію) і 2,8 тис. тонн — у Британію. Український
експорт олії з ріпаку 2020 року становив 126,5 тис. тонн, у тому числі 39,7 тис. — у Польщу, 7,3 тис.
— у Литву, 2,9 тис. — у Нідерланди та 2,8 тис. тонн — у Болгарію. Нарощення вітчизняного
експорту олії з ріпаку сприятиме активізації переробки ріпакового насіння всередині країни (2020-
го Україна експортувала 2,4 млн тонн насіння ріпаку на 1 млрд дол.), а відтак, зменшенню
сировинної орієнтації вітчизняного експорту, як, наприклад, це сталося у 1990-х роках завдяки
організації переробки насіння соняшнику на олію. Утім, без державної політики перейти від
експорту насіння до експорту хоча б рапсової олії навряд чи вдасться. Досвід Україна набула за
часів запровадження експортних мит на насіння соняшнику забезпечило лідерські позиції України
на світовому ринку соняшникової олії.
Російський експорт хімічної продукції значною мірою сконцентрований на добривах. 2020 року
Росія експортувала хімічних добрив на суму майже 7 млрд дол., з яких 18,3% було спрямовано до
країн ЄС та 10% — у США і Канаду. Український експорт добрив значно скоротився починаючи з
2014-го і станом на 2020 рік становив лише 377,2 млн дол. (хоча 2021 року зріс до 632,7 млн
дол.). Близько третини українського експорту хімічних добрив 2021 року спрямовано до країн

16. ЄС-27. Отже, за умов стабільного доступу до енергетичних ресурсів за конкурентоспроможними
цінами українські виробники хімічних добрив можуть повернутися до докризових обсягів
виробництва та зайняти значну частку ринку в країнах Заходу, яка наразі належить Росії.
Машинобудівний експорт РФ на Захід зосереджений на турбореактивних двигунах і частинах до
них (зазначимо, що частка продукції машинобудування в експорті РФ до ЄС становить лише 1,5%).
У 2021 році Росія поставила до ЄС-27 турбодвигунів і частин до них на суму 50,6 млн дол. Україна
також є експортером турбодвигунів. Зокрема, 2021-го вона експортувала 26 турбодвигунів, з них
один у ЄС, а один у Британію. Відтак, зайняття російської ніші на європейському ринку може
збільшити вітчизняний експорт турбодвигунів удвічі. Постачання за кордон частин до
турбодвигунів в Україні наразі активно розвивається, однак здійснюється переважно до Китаю та
Індії, тому ЄС і США залишаються перспективними каналами розширення ринків збуту.
Важливу роль в неенергетичному експорті РФ відіграють деревина і вироби з неї. Більш того, Росія
залишається найбільшим постачальником відповідної продукції до ЄС (Україна — на третьому
місці після РФ і КНР). Міжнародна спеціалізація РФ у деревообробній промисловості зосереджена
на розпиляних і необроблених лісоматеріалах з хвойних порід дерев і берези, ДВП і ДСП, фанері,
деревних гранулах, паливній деревині з хвойних порід.
В Україні діє мораторій на експорт необроблених лісоматеріалів, що позбавляє інтересу зайняти
російські ніші на сировинних ринках деревини. Натомість мораторій забезпечив активний
розвиток переробки деревини в Україні, завдяки чому вітчизняна деревообробна галузь
демонструє одні з найвищих темпів зростання порівняно з іншими секторами української
промисловості. А за нинішніх умов стабільності в галузі сприяє географічне розташування
більшості виробництв на західних теренах країни, де не ведуться бойові дії. Тож українські
виробники будуть неабияк зацікавлені замінити своєю продукцією російські поставки до ЄС
клеєної фанери (експорт з РФ до ЄС 2021 року становив 749,6 тис. тонн, тоді як з України — лише
88,6 тис.), деревостружкових плит (із Росії — 166,8 тис. тонн, з України — 212,0 тис.), MDF (із Росії
— 117,9 тис. тонн, з України — 35,5 тис.).

17. Отже, за переважною більшістю перелічених товарних позицій українські виробники можуть у
найближчій перспективі забезпечити поставки продукції вітчизняного виробництва, яка не
поступатиметься за якістю російській.
ОПК
У відповідь на напад Росії на Україну, OFAC, BIS та Державний департамент США разом із іншими
іноземними партнерами запровадили безпрецедентний спектр санкцій та експортного контролю
російського ОПК. І поруч із фізичними та суттєвими для країни втратами озброєння в ході боїв, РФ
також втратила доступ до комплектуючих, технологій та товарів подвійного призначення.
Зіштовхнувшись з гострою втратою передових комплектуючих і промислового обладнання в
результаті західних санкцій, російський ОПК просто не зможе компенсувати їх в осяжному
майбутньому. Звісно Кремль вживає заходів, щоб відновити частину своєї втраченої військової
могутності, віддаючи пріоритет кількості, а не якості у своїх зусиллях з виробництва зброї. Проте
підвищити продуктивність вітчизняних оборонних корпорацій важко, якщо не неможливо8
.
Оборонний бюджет Росії на 2022 рік становив 3,51 трильйона рублів ($57,4 мільярда), який зріс до
3,85 трильйона рублів після початку широкомасштабного вторгнення. Крім того, окремо на
національну безпеку і правоохоронні органи (НСБП) було заплановано 2,82 трлн руб.
Останній елемент відіграє важливу роль в аналізі військових витрат Росії, оскільки російська
національна гвардія (Росгвардія), включаючи чеченські підрозділи, а також деякі підрозділи ФСБ
та інших правоохоронних органів, беруть безпосередню участь у війні. Імовірно, російські
найманці, такі як група Вагнера, опосередковано і принаймні частково фінансуються також за
рахунок цього елемента бюджету, який може становити третину витрат на нацбезпеку та
правоохоронців. Решта, приблизно 60–65%, зазвичай виділяється на міністерство внутрішніх справ
(поліція, міграційна служба тощо), міністерство юстиції, служби надзвичайних ситуацій,
пенітенціарні установи, прокуратуру та інші служби, які переважно відсутні в Україні.
Напад на Україну змінила крихкий баланс оборонного бюджету. Щомісячне оновлення витрат на
оборону та національну безпеку було засекречено з червня, але до цього видатки на національну
оборону тільки в січні-квітні становили 1,6 трильйона рублів, близько 500 мільярдів рублів
щомісяця в березні-квітні. Це було значно більше, ніж у попередні роки, і його екстраполяція дає
річну суму не менше 5,5–5,6 трлн рублів на кінець року. Незважаючи на витік інформації з
російського уряду про те, що витрати на національну оборону цього року досягнуть 4,68 трильйона
рублів, офіційно оцінено додаткові щомісячні витрати тільки на закупівлю озброєнь становили не
менше 600–700 млрд руб. (до війни частка закупівель озброєнь мала становити 1,8 трлн руб. за
весь 2022 р.). Отже реальні витрати Росії на національну оборону неминуче будуть значно
вищими, так само розумно припустити, що витрати на національну безпеку та правоохоронні
органи також будуть значно вищими.
Ця фінансова турбулентність може стати ще гіршою у міру зростання дефіциту бюджету РФ.
Доходи бюджету РФ цього року спочатку планувалися в розмірі 25 трлн рублів, витрати - 23,69
трлн рублів. Втім вже у листопаді заплановані доходи залишилися незмінними, тоді як загальні
витрати збільшили до 29 трильйонів рублів. Тоді ж в жовтні бюджет передбачала 4,98 трильйона
рублів на національну оборону та 4,42 трильйона рублів на національну безпеку та правоохоронні
органи, що є величезним збільшенням порівняно з 3,5 трильйонами рублів та 2,97 трильйонами
рублів у попередньому плануванні на 2023 рік рік тому. До листопада заплановані витрати на
8
https://cepa.org/article/doomed-to-failure-russias-efforts-to-restore-its-military-muscle/

18. національну оборону на 2023 рік перевищили 5,1 трильйона рублів, що на 46% більше початкової
цифри.
Звісно російські чиновники та керівники оборонного сектору заявляють, що оборонна
промисловість готова компенсувати всі збитки через збільшення урядом бюджету на закупівлі
озброєнь. Але ми маємо розуміти, що насправді ці частки у загальних видатках не значні, тож
навіть їх рекордний ріст не дозволить швидко відновити військову могутність РФ (див. табл.).
Видатки РФ на оборону на воєнну промисловість
‘11 ‘12 ‘13 ‘14 ‘15 ‘16 ‘17 ‘18 ‘19 ‘20 ‘21
Виробництво зброї, млрд дол. 24,2 29,6 40,2 43,7 28,9 31,4 25,0 23,9 28,6 22,2 24,4
Експорт, млрд дол. 13,7 15,2 15,7 15,6 14,5 15,0 15,0 15,0 15,0 15,0 14,6
Національна оборона, млрд дол. 51,6 58,3 65,9 64,4 51,9 56,5 48,9 45,1 46,4 43,9 48,5
Національна безпека і
правоохоронні органи 42,9 59,2 65,9 54,6 32,1 28,3 32,9 31,4 32,5 30,9 31,8
Оборонні видатки разом, млрд
дол. 94,5 117,5 131,8 119 84 84,8 81,8 76,5 78,9 74,8 80,3
Джерела: CEPA
У 2022 році закупівлі озброєнь складуть не менше 2,5 трильйонів рублів після всіх відомих
корекцій бюджету, а можуть навіть перевищити цю цифру. Закупівля озброєння в 2023 році, за
поточною інформацією, складе не менше 2,5-2,6 трильйона рублів, а може бути і вище. Однак
частину цих витрат доведеться компенсувати ймовірне скорочення експорту зброї.
У серпні «Рособоронекспорт», дочірнє підприємство державної оборонної корпорації «Ростех» і
монополіст з торгівлі зброєю в країні, очікував менше ніж $11 млрд продажів озброєнь до кінця
2022 року (для порівняння, у 2020 році це було $13 млрд ), а загальний експорт озброєнь ледь
перевищить 12 мільярдів доларів.
Крім того, Росія підтримує експорт зброї субсидованими кредитами, пропонуючи своїм клієнтам
можливість відстрочувати платежі роками, конвертуючи експортні контракти у менш стабільні
національні валюти (здебільшого в рублі). Власне тому річні показники експорту зброї не
перетворюються на реальний дохід.
Тим часом російська оборонна промисловість роками приносить чисті збитки. Наприклад, у 2016–
2020 роках обсяг непрацюючих кредитів галузі перевищив 1,7 трлн рублів, виданих між іншим під
урядові гарантії. Немає доказів того, що оборонні підприємства підвищили свою економічну
ефективність і у 2021–2022 роках. Отже, навіть якщо бюджет на озброєння зросте, це мало що
змінить в економіці російського оборонного виробництва, лише закриє діри в і без того не
найкращому фінансовому балансі галузі.
Як відомо В РФ з 2019 року була запроваджена програма з конкретними цілями, щоб скоротити
залежність Росії від західних частин щодо її арсеналу до 2025 року — від радарів до передових
підводних човнів до систем протиракетної оборони. Але внутрішня перевірка російського уряду,
проведена ще за 10 місяців до вторгнення Путіна в Україну виявила, що він виконання цієї
програми провалене майже за усіма показниками9
.
9
https://www.japantimes.co.jp/news/2022/10/15/world/russia-weapons-western-parts/

19. Програма на 2019-2025 роки була спрямована на обмін імпортованих технологій, електроніки та
товарів першої необхідності на вітчизняні еквіваленти або товари, вироблені з нуля, створення
нових ланцюгів постачання та створення стратегічного запасу критично важливих частин, як
стверджується в одному з документів. В тому числі мова йшла про заміну майже 640 компонентів
українського виробництва.
20-сторінковий аудит офісу генерального прокурора Росії, зроблений в квітні 2021-го, охопив
більше 177 тис. компонентів, що використовуються в 278 типах військової техніки РФ. Звіт виявив
масові недоліки, наприклад, лише у 2020 році Росія сподівалася замінити більше 18 тис. складових
для 43 типів обладнання, але реально вдалося замінити лише 3 тисячі запчастин для п’яти позицій.
Виробництва аналогових електронних компонентів з нуля навіть не стартувало, хоча за планами
вже у 2020-му РФ мала б мати більше 4 тисяч різних аналогів. І з 484 проектів, спрямованих на
зміни ланцюга постачання, лише п’ять досягли прогресу. Перемогою виглядає те, що РФ все ж
змогла налагодити стратегічне постачання запасних частин для трохи більше третини з 7 тисяч
проектів
Основна проблема оборонних заводів РФ наразі - збереження продуктивності, що падає через
нестачу комплектуючих, що потрапили під санкції. Єдиним способом принаймні не втратити
обсяги є спрощення виробництва та пріоритетність виготовлення застарілого озброєння.
Нариклад, у найближчі три роки Росія збирається модернізувати 800 бойових танків Т-62, які
вперше були представлені ще в 1961 році.
Важливо, що навіть такий підхід можливо лише для бойових танків і бронетехніки, а не для
бойових літаків, вертольотів, ракет, артилерії та інших складних систем, через брак
комплектуючих. Наприклад, якщо Росія може виробляти 15 бойових гелікоптерів Ка-52 на рік, вона
не може швидко підвищити цю цифру до 20–25 гелікоптерів, щоб покрити втрати в Україні (які
загалом вже становлять щонайменше 27). Проте проблема тут не лише у нестачі імпортних
комплектуючих, технологій, промислового обладнання, а й у нестачі людського капіталу.
Загальний поточний дефіцит робочої сили в оборонному секторі російська влада вже оцінює в 400
тис. осіб, враховуючи як мобілізацію, так і спричинену нею міграцію, важко буде швидко знайти їм
заміну. Тож навряд РФ буде провідним гравцем на ринку озброєння навіть і довгостроковій
перспективі.

20. Натомість попит на зброю у світі зростає. Країни-члени НАТО вже витрачали в 17 разів більше, ніж
Росія , на військові витрати перед війною, незважаючи на це, після вторгнення європейські лідери
пообіцяли безпрецедентне збільшення свого військового бюджету. До середини травня 2022 року
члени блоку оголосили про збільшення майже на 20 мільярдів євро. ЄС виділив півмільярда євро
на спільні закупівлі озброєнь і оголосив про майбутні збільшення до Європейського оборонного
фонду, який фінансує дослідження та розробки озброєнь10
.
По всьому ЄС відбувалися структурні зміни не лише для того, щоб пришвидшити постачання зброї
в Україну, а й для того, щоб зробити великі пули державного фінансування доступними для
високоприбуткової збройової промисловості. Європейські банки та інші інвестори , які раніше
утримувалися від залучення збройових компаній, змінили курс, частково у відповідь на тиск з боку
урядів, і почали більш прихильно дивитися на те, щоб припинити їх виключення з інвестиційних
портфелів.
У Європейський день оборонних інновацій виконавчий директор Європейського оборонного
агентства Їржі Шедіві сказав, що «жорстока російська агресивна війна в Україні яскраво показує,
чому нам необхідно терміново зміцнити європейську оборону», а високий представник
Європейської комісії із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель додав, що «ми або
впроваджуємо інновації, або ризикуємо стати неактуальними у сфері безпеки та оборони».
На саміті НАТО в Мадриді в червні 2022 року було запущено інноваційний фонд, який протягом
наступних 15 років інвестуватиме 1 мільярд євро державних коштів у «стартапи та інші фонди
венчурного капіталу». Політика НАТО вже передбачала, що члени НАТО повинні інвестувати
щонайменше 2% ВВП у свої військові бюджети, з яких щонайменше 20% має йти на закупівлю
зброї.
Вочевидь у найближчі роки ця тенденція збережеться, відповідно компанії, що займаються
розробкою, виробництвом або обслуговуванням зброї, отримають доступ до значно більших
коштів. І цей ринок також є перспективним, оскільки РФ навряд у найближчі роки буде на ньому
ключовим гравцем.
Що може запропонувати Україна?
З моменту здобуття Україною незалежності оборонно-промисловий комплекс (далі – ОПК) країни
поступово набув форми пострадянської моделі, ознаками якої є неналежне реагування на виклики
та нездатність реагувати на потреби сил оборони України, високий рівень залежності від
бюджетного фінансування, недостатня прозорість та низька фінансова і виконавча
відповідальність.
Сьогодні близько 300 підприємств, установ і організацій, в яких зайняті понад 250 000 осіб,
залучені до створення виробництва озброєння і військової техніки в Україні. Більшість з цих
підприємств знаходяться в державній власності та залежать від субсидій з державного бюджету.
Крім того не будемо забувати, що до 2014 року саме РФ була основним замовником українських
товарів військового призначення та подвійного використання за кордоном11
.
10
https://euobserver.com/opinion/156518
11
https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/ekonomichne-zrostannya/rozvitok-oboronno-
promislovogo-kompleksu

21. Окремі трансформації ОПК почалися ще у 2020 році із затвердження Стратегії розвитку ОПК до
2025 року. У 2021-2022 роках мав бути реалізованим її перший етап:
• прийняття правових актів для розвитку ОПК;
• розробка заходів з перетворення підприємств ОПК державної форми власності у
господарські товариства;
• формування організаційно та функціонально збалансованої структури управління
підприємствами оборонної галузі;
• формування вертикально-інтегрованих науково-виробничих об’єднань за галузевим
принципом для створення замкнених циклів виробництва продукції військового,
цивільного призначення та подвійного використання;
• припинення діяльності державного концерну «Укроборонпром» шляхом перетворення
його та підприємств-учасників у вертикально-інтегровану структуру12
.
Втім, до лютого 2022 було реалізовано далеко не все, із зробленого:
• ухвалено Закон України «Про особливості реформування підприємств оборонно-
промислового комплексу державної форми власності», який заклав правові механізми
реформування підприємств галузі;
• реорганізовано декілька десятків оборонних підприємств та продовжується реорганізація
самого концерну.
Кінцева модель корпоратизації підприємств концерну передбачає об’єднання усіх наявних
державних підприємств після їх перетворення у господарські товариства у вертикально-
інтегровану структуру під єдиний корпоративний центр. Наприкінці 2021 року наглядова рада
концерну затвердила склад п’яти галузевих науково-виробничих об’єднань: авіаремонт,
бронетехніка, високоточне озброєння та боєприпаси, радарні системи, морські системи. Водночас
дві групи підприємств за напрямами зовнішньоекономічна діяльність та авіабудування
перебуватимуть під прямим підпорядкуванням корпоративного центру.
12
https://ukroboronprom.com.ua/news/rozvitok-opk-dlya-ukrayini-ce-pitannya-vizivannya

22. На жаль, відкладено на майбутнє розроблення довгострокових планів науково-технічного,
інноваційного та інвестиційного розвитку, зовнішньоекономічної діяльності підприємств ОПК,
адже зараз основною задачею є максимальна концентрація зусиль підприємств для забезпечення
Збройних сил України необхідними озброєнням та військовою технікою в умовах війни. За час
повномасштабної війни Укроборонпром передав ЗСУ в рази більше озброєння, ніж за весь 2021
рік. В різних категоріях номенклатури в середньому – у 7 разів більше, ніж торік. Концерн,
наприклад, налагодив виробництво боєприпасів калібру 122 мм та 152 мм, а також мін калібру
120 мм13
.
Втім, наприклад, в Україні не виробляють стволи для гармат і артилерійських систем.
Напрацювання були у Краматорську, але в окремі потужності виробника пошкоджені ракетами.
Не побудували в Україні і нового
патронного заводу, обіцяного ще
після 2014 року. При цьому старе
виробництво патронів
розташоване у Луганську та
захоплене Росією. Наразі певні
партії боєприпасів виготовляє одне
з українських виробництв (патрони
7,62 і 9 міліметрів) в рамках
державного оборонного
замовлення, але цього замало.
Українська бронетехніка,
натомість, в останні роки активно
розвивалась – модернізувались
танки, створювались нові
бронетранспортери, колісні бойові
машини піхоти та бронеавтомобілі
(БТР-4, БТР-3, бронемашини
«Козак», «Варта» та «Дозор-Б»). Ба
більше, вже з’являються нові
проєкти, зокрема, перспективного
танку, не пов’язаного напряму із Т-
64 або Т-84, які вже враховують
досвід бойових дій. Але все ж
головне завдання сьогодні –
створити потужності для ремонту й
обслуговування наданої західної
техніки та її модернізація тож нові
розробки - це вже повоєнні
перспективи14
.
13
https://ukroboronprom.com.ua/news/rozvitok-opk-dlya-ukrayini-ce-pitannya-vizivannya
14
https://www.radiosvoboda.org/a/ukraina-vpk-viyna-maybutne/31918998.html