оболонки головного та спинного мозку та синдроми їх ураження

1. Оболонки головного і спинного
мозку. Спинномозкова рідина
• Оболонки головного і спинного мозку
виконують насамперед захисну функцію:
– тверда мозкова оболонка (dura mater),
– павутинна оболонка (arachnoidea),
– м'яка мозкова оболонка (pia mater).
1

2. • Тверда оболонка
складається з двох листків:
– зовнішній листок утворює
окістя кісток черепа та
спинномозкового каналу;
– внутрішній листок:
• у черепній коробці щільно
зростається із зовнішнім і
тільки в деяких місцях листки
твердої оболонки
розходяться утворюючи
синуси.
• у спинномозкового каналі
листки твердої мозкової
оболонки не зростаються -
між ними знаходиться
епідуральний простір, який
заповнений жировою
клітковиною.
2

3. 3

4. 4

5. 5

6. 6

7. • Павутинна оболонка головного
мозку розміщується під твердою і
не має судин.
• між твердою та павутинною -
субдуральний простір
• між павутинною та м’якою —
підпавутинний простір,
заповненим спинномозковою
рідиною.
• Підпавутинний простір в межах
черепної коробки місцями
розширюється - цистерни
головного мозку.
• Цистерни головного мозку
знаходяться в основному на нижній
(базальній) його поверхні.
• В межах спинного мозку
розширення підпавутинного
простору виражене нижче
закінчення спинного мозку в
ділянці кінського хвоста – кінцева
цистерна.
7

8. • Усі підпавутинові цистерни зєднуються між собою, а
також, за допомогою отворів Мажанді і Лушки – з
порожниною чертвертого шлуночка. 8

9. Великі цистерни головного мозку
• Велика (мозочково-мозкова) цистерна (cisterna magna, c. cerebellomedullaris) –
сама велика цистерна, яка обмежена мозочком, довгастим мозком та потиличною
кісткою.
• Цистерна моста (препонтинна) - розташовується наперед від моста мозку, містить
базилярну артерію. Зєднується позаду з мосто-мозочково-мозковою цистерною та
субарахноідальним простором спинного мозку, попереду – з міжніжковою
цистрною.
• Базальна цистерна (c. suprasellar) має п'ятикутну форму, включає міжніжкову
цистерну (між ніжками мозку) і цистерну перехреста (між перехрестом зорових
нервів і лобними частками).
• Чотиригорбкова цистерна (вени Галена) (c. quadrigeminalis) розташовується між
мозолистим тілом і мозочком; у її ділянці можуть розташовуватись
субарахноідальні кисти
• Обвідна (охоплююча; по Синельникову - обхідна) цистерна (c. ambient) - канал
неправильної форми, що проходить по бокам ніжок мозку і даху середнього
мозку; сполучається з мостовою і міжніжковою цистернами спереду і
чотирегорбиковою цистерною ззаду.
• Цистерна бічної ямки великого мозку (cisterna fossae lateralis cerebri) -
розташовується в латеральній борозні великого мозку.
9

10. 10

11. 11

12. 12

13. 13

14. 14

15. 15

16. 16

17. 17

18. 18

19. Цистерни головного мозку
(B. Liliequist, 1959)
• I. Цистерни задньої черепної ямки
• велика цистерна мозку (Галена);
• цистерни довгастого мозку (передня, бокова);
• цистерни мостомозочкового кута;
• цистерни моста (передня, бокові).
• II. Супраселярні цистерни
• міжніжкова цистерна;
• ніжкові цистерни;
• хіазмальна цистерна;
• цистерни нюхових борозн.
• III. Цистерни тенторіальної вирізки
• Охоплюючі цистерни (супратенториальна їх частина);
• цистерни, розташовані позаду подушки таламуса (або крила
охоплюючих цистерн);
• чотирьохгорбкова цистерна;
• Цистерна великої вени мозку (Галена);
• цистерна проміжного паруса;
• прецентральна мозочкова цистерна;
• верхня мозочкова цистерна.
• IV. Цистерни основних щілин мозку
• Міжпівкульна цистерна;
• цистерна навколо мозолистого тіла;
• цистерни бокових (сільвієвих) щілин мозку.
19

20. М'яка оболонка
головного мозку:
– вкриває речовину
мозку,
– багата на судини і
нерви,
– тісно пов'язана з
мозковою речовиною,
– заходить у глибину
мозку вздовж судин
(навколосудинні
простори).
– бере участь в утворенні
судинних сплетень
(проникаючи у
шлуночки мозку).
20

21. Розширений простір Вірхова-Робена
21
• МРТ, Т1-зважене зображення в аксіальній площині. Гіпоінтенсивна
ділянка в правій лушпині. На Т2-зображенні цей простір виглядає
гіперінтенсивним по відношенню до паренхіми головного мозку.

22. Арахноїдальна киста
• Арахноїдальна киста — лікворна киста, стінки якої сформовані
клітинами павутинної оболонки або рубцевим колагеном.
• Арахноідальні кісти розташовуються між поверхнею мозку та
павутинною (арахноідальною) оболонкою.
• Первинні (істинні) арахноідальні кісти — вроджені утворення,
• Вторинні виникають після перенесеного менінгіту,
оперативного втручання, при синдромі Марфана, агенезії
мозолистого тіла і т. д.;
• при вторинних арахноідальних кістах їх стінкою є
арахноідальний рубець.
• Арахноідальні кісти в 4 рази частіше зустрічаються у чоловіків;
звичайно локалізуються в межах багатих арахноідальними
оболонками лікворних цистерн, розширюючи їх.
• Частіше арахноідальні кісти утворюються в середній черепній
ямці, назовні від скроневих часток головного мозку.
22

23. Симптоматика
• Арахноїдальні кісти виявляються у 4 % населення.
• Арахноідальні кісти або безсимптомні, або
проявляються до 20-літнього віку.
• Характер і вираженість симптомів залежать від
локалізації та размірів кист, що утруднює діагностику.
• Арахноідальні кісти можуть супроводжуватись
головним болем, нудотою та блюванням, атаксією,
судомним синдромом та іншою неврологічною
симптоматикою
• Частіше переважає загальномозкова симптоматика, яка
повязана з вторинною гідроцефалією, рідше —
вогнищева симптоматика.
• Спинномозкова арахноідальна кіста може симулювати
грижу міжхребцевого дискау.
23

24. Діагностика
• Арахноідальні кісти звичайно виявляються
та диференціюються з іншими видами кіст
при МРТ-дослідженні, часто як «знахідка»
при обстеженні з іншого приводу.
24

25. Арахноїдальна киста
25
• МРТ, Т2-зображення в аксіальній площині (а) і Т1-зображення у
фронтальній площині (Ь).
• Арахноїдальна киста в полюсі скроневої частки з сигналом,
ізоінтенсивним ЦСР.

26. Лікування
• Лікування арахноїдальних кіст показане при
маніфестації симптомів.
• Існують різноманітні методи декомпресії
арахноїдальних кіст:
– Шунтування: дренування в субдуральний
простір або черевну порожнину
– Фенестрація: краніотомія з посіченням кісти,
різні ендоскопічні методики, включаючи
лазерні
– Дренування методом голкової аспірації
26

27. ЦЕРЕБРОСПІНАЛЬНА РІДИНА (ЦСР)
• Велика частина ЦСР продукується
хореїдальними сплетеннями.
• Невеликий об'єм ЦСР виробляється також
кровоносними судинами
субепендимальною ділянкою і м'якою
мозковою оболонкою.
• Ворсинчасті сплетення розташовуються в
шлуночковій системі, переважно в бічних і
четвертому шлуночках.
27

28. • ЦСР виробляється з швидкістю приблизно
25 мм3/годину (приблизно 500 мм3/доб).
• Об'єм ЦСР у середньостатистичної здорової
дорослої людини складає приблизно 100 -
150 мм3.
28

29. Спинномозкова рідина забезпечує нормальне
функціонування центральної нервової системи:
– механічний захист мозку;
– участь в обміні речовин: живить мозкову тканину та
виводить продукти обміну,
– підтримує сталість внутрішнього середовища мозку.
Склад спинномозкової рідини:
– вода,
– клітини (лімфоцити),
– білкові речовини,
– глюкоза,
– електроліти,
– мікроелементи,
– вітаміни,
– гормони.
29

30. Циркуляция ЦСЖ
• Ворсинчасте сплетення—>
• бічний шлуночок —>
• міжшлуночковий отвір
Монро—>
• третій шлуночок—>
• сільвіїв водопровід—>
• четвертий шлуночок—>
• парний латеральний отвір
Люшка і непарний медіальний
отвір Мажанди—>
• субарахноїдальний простір—>
• грануляція павутинової
оболонки (пахіонові
грануляції)—>
• синуси твердої оболонки—>
• венозна система.
30

31. 31

32. • Сполучна (сообщающаяся) гідроцефалія – це
розширення шлуночків мозку внаслідок
блокування відтоку ЦСР за межами
шлуночкової системи (тобто дистальніше
отвору Мажанді);
• в цьому випадку шлуночки вільно
сполучаються з субарахноідальним простором.
• Обструктивна (несполучна) гідроцефалія –
розширення шлуночків внаслідок блокування
відтоку ЦСР всредині шлуночкової системи
(тобто вище отвора Мажанді).
32

33. Обстурктивна некомунікативна
гідроцефалія.

34. • Дитина із скаргами на головний біль вранці.
• Отримані зображення

35. • Помітне розширення III і бічних шлуночків на Т2-
зважених зображеннях (110 А, В). На сагітальному
знімку в режимі Т1 (110С) видно розтягнутий III
щлуночок і нормальний за розміром IV шлуночок.
• Крім того, є очевидний стеноз або оклюзія сільвієвого
водопроводу.

36. • Коли виявляють розширені шлуночки, в
першу чергу треба відрізнити атрофію від
гідроцефалії.
• Наступний крок полягає у визначенні, чи є
гідроцефалія наслідком:
– підвищеної продукції ЦСР (папілома судинного
сплетення),
– обструкції або порушення резорбції ЦСР (у
переважній більшості випадків).

37. • Далі необхідно з'ясувати, до якого підтипу
відноситься обструктивна гідроцефалія:
• комунікативному (сполучна) або
• некомунікативному.

38. • При некомунікативній гідроцефалії є
механічна перешкода між судинними
сплетеннями, де утворюється ЦСР, і
вихідними отворами в IV шлуночку.
• Як правило, перешкоди існують в ділянці
отвору Монро і сільвієвого водопроводу.

39. 39

40. • При сполучній гідроцефалії обструкція
лікворних шляхів відбувається дистальніше,
найчастіше в ділянці пахіонових
(арахноїдальних) грануляцій, де
відбувається резорбція ЦСР.

41. • Оскільки розширення шлуночків виникає
проксимальніше перешкоди, його
локалізацію зазвичай можна припустити,
оцінюючи розміри кожного шлуночку
окремо.
• Список диференціальних діагнозів при
гідроцефалії великий і залежить від рівня
обструкції.
• В даному випадку причиною
некомунікативної гідроцефалії є стеноз
водопроводу.

42. • Помітне розширення III і бічних шлуночків на Т2-
зважених зображеннях (110 А, В). На сагітальному
знімку в режимі Т1 (110С) видно розтягнутий III
щлуночок і нормальний за розміром IV шлуночок.
• Крім того, є очевидний стеноз або оклюзія
сільвієвого водопроводу.

43. • Тільки у 0,5% випадків гідроцефалія
викликана підвищеною продукцією ЦСР,
тому основним завданням є розрізнити:
• комунікативний і
• некомунікативний підтипи
• обструктивної гідроцефалії.

44. • Завжди треба ретельно шукати патологічне
утворення, що перешкоджає відтоку ЦСР,
керуючись тим, що перешкода може
викликати тільки проксимальну дилатацію.
• Таким чином, розширення усіх чотирьох
шлуночків передбачає комунікативну
гідроцефалію.
• При цьому зазвичай не виявляють виразного
патологічного утворення.
• Обструкція пахіонових грануляцій має
мікроскопічні розміри; її причиною зазвичай
служать продукти розпаду компонентів крові
або білок за наявності попередньої геморрагії
або інфекції.

45. Ключові пункти
• Гідроцефалія - це результат різноманітних
патологічних процесів, а не самостійне
захворювання.
• Існуюча термінологія базується на механізмі
розвитку гідроцефалії, найчастіше (>99%
випадків) це порушення відтоку ЦСЖ.
• Обструктивна гідроцефалія підрозділяється на
некомунікативну і комунікативну - залежно від
того, де виникає обструкція : проксимальніше
чи дистальніше за вихідні отвори IV шлуночку.

46. Гідроцефалія з нормальним тиском
ліквора (нормотензивна
гідроцефалія G 91.2)

47. • Пациєнт з затрудненим початком ходи.
Отримані знімки:

48. I. Чи відповідають розміри шлуночків
ступеню втрати обєму периферичної
кори?
II. Що демонструє загальний характер
гідроцефалії?
III. Де відбувається резорбція ЦСР?

50. • Ці знахідки відповідають комунікативному
(сполучному) підтипу гідроцефалії (II).

51. • Діагноз «гідроцефалія з нормальним
внутрішньочерепним тиском»
(нормотензивна) є клінічним і потребує:
1. Візуального виявлення сполучної
гідроцефалії з нормальним тиском ЦСР
2. Наявність хоча б однієї з трьох наступних
ознак класичної тріади:
1. аномалія ходи,
2. неутримання сечі,
3. ментальна недостатність.

52. Диференційна діагностика
• В першу чергу, диференційну діагностику
проводять зі зниженням об'єму
мозку/атрофією.
• На користь сполучної гідроцефалії свідчить
невідповідність співвідношення
шлуночки/борозни.
• Шлуночки розтягнуті занадто сильно по
рівняно зі ступенем зменшення
кортикального об'єму та рельєфністю борозн.

53. • Однак часто буває важко
відрізнити гідроцефалію від
атрофії, оскільки у пацієнтів
з комунікативною
гідроцефалією має місце
деякий ступінь втрати обєму
мозку.
• Зверніть увагу на те, що при
гідроцефалії з нормальним
тиском сільвієві щілини
також розширені.

54. Кореляція між патоморфологічними і
клінічними ознаками
• Гідроцефалія з нормальним тиском це
особливий стан, природа якого не зовсім
зрозуміла.
• Припущення про наявність у хворого ГНТ
можно зробити якщо:
– при візуалізації виявлена диспропорція між
розміром шлуночків та рельєфом бороз,
– а анамнез пацієнта відповідає клінічній тріаді:
• порушення ходи
• деменція
• порушення сечовипускання.

55. • Хоча причина ГНТ
не зовсім
зрозуміла,
представляється,
що основна
аномалія пов'язана
зі зниженням
резорбції ЦСР в
ділянці пахіонових
(арахноїдальних)
грануляцій.

56. • Приблизно у половини пацієнтів причина
зниження резорбції ЦСР є відомою
(зазвичай цей попередній
субарахноїдальний крововилив або
менінгіт), але у іншої половини хворих
гідроцефалію описують як ідіопатичну.

57. • Існує теорія, яка пояснює
ідіопатичні випадки тим, що
функція пахіонових
грануляцій у таких людей
порушена з народження, а
ЦСР резорбується через
додаткові паренхіматозні
трансвенозні канали.
• У міру старіння пацієнта і
виникнення захворювання
дрібних судин ці додаткові
шляхи ушкоджуються і
більше не можуть служити
для відтоку рідини.

58. • Ця теорія відповідає характеру початку
захворювання.
• У пацієнтів з відомою причиною
комунікативної гідроцефалії вона
починається у більш ранньому віці, тоді як в
ідіопатичних випадках початок
захворювання доводиться на вік старше 60
років і зазвичай є супутнє захворювання
дрібних судин.

59. • Незалежно від причини наступним кроком
в розвитку захворювання є транзиторне
підвищення тиску в шлуночках, який
призводить до розширення бічних і III
шлуночків.
• У міру збільшення розміру шлуночків тиск в
них знижується до нормальних цифр і
встановлюється компенсована форма
комунікативної гідроцефалії з нормальним
тиском ліквору.

60. • У цих пацієнтів розмір шлуночків не
повертається до нормального, а
залишається збільшеним тривалий час.
• Встановлено, що це відбувається через
вроджену аномалію пружноеластичних
властивостей ураженої паренхіми, що,
кінець кінцем, призводить до зниження її
податливості до пульсації ЦСР(обумовленій
струмом крові в артеріях).

61. • Оскільки сила дорівнює тиску, помноженому
на площу(F = Р х А), то навіть при нормальному
тиску пульсація ЦСР стає "водним молотком",
який б'є по суміжній паренхімі із-за значно
збільшеної площі поверхні шлуночків.
• Це передусім порушує роботу
паравентрикулярних шляхів, які управляють
нижніми кінцівками, і клінічно проявляється
порушеннями ходи.

62. • Лікування може бути різним.
• Деяким пацієнтам допомагає шунтування
шлуночків.
• Існує декілька тестів, які дозволяють
встановити, чи буде така процедура
корисною для пацієнта.
• Знахідки на МРТ, що підтверджують
гіпердинамічну пульсацію ЦСР, дозволяють
припустити, що шунтування виявиться
ефективним.

63. • У деяких центрах для виявлення пацієнтів з
підвищеною швидкістю струму ЦСР через
водопровід застосовують більше
специфічний метод - кількісну фазово-
контрастну візуалізацію швидкості струму
ЦСР.
• У клініці часто використовують tap- тест.
• Для його проведення видаляють 50-60 мл
ліквору і потім спостерігають за пацієнтом.
• Тим пацієнтам, у яких відбувається зменшення
симптоматики, показана процедура
шунтування.

64. НОРМОТЕНЗИВНА ГІДРОЦЕФАЛІЯ

65. • 80-річний пенсіонер протягом кількох місяців
страждає від нетримання сечі, котре спочатку
пояснювали доброякісною гіпертрофією
простати.
• Проте, із часом у нього розвинулася нестійкість
ходи, що кілька разів супроводжувалася
падіннями.
• Також пацієнт скаржиться, що при пересуванні
він інколи не може відірвати ногу від підлоги.
• Сімейний лікар хворого скеровував його на
МРТ головного мозку і по результатах
останньої відправив до шпиталю.

66. МРТ хворого із нормотензивною
гідроцефалією (сполучною)
• Рис. А. Аксіальний зріз у Т2-режимі. Рис. В. Фронтальний зріз.
• Шлуночки непропорційно збільшені відносно субарахноїдального
простору.
• Зображення недостатньо чіткі внаслідок рухів хворого: такі пацієнти
часто унаслідок асоційованої деменції неспроможні лежати нерухомо
під час сканування.

67. • При розмові із лікуючим лікарем у
стаціонарі жінка стверджує, що пацієнт
протягом останніх кількох місяців став
забудькуватий і неуважний.
• При неврологічному обстеженні виявлено
нестійку апрактичну ходу.
• Клінічні і радіологічні дані були сумісні із
діагнозом нормотензивної гідроцефалії.

68. • Уважається, що цей діагноз підтверджується фактом
скороминучого поліпшення ходи після видалення
певної кількості спинномозкової рідини.
• Навіть у нашого настільки ослабленого хворого
забір 40 мл ліквору під час люмбальної пункції
спричинив покращення амбулаторних
можливостей, а також повне зникнення
нетримання.
• Натомість, когнітивні проблеми продовжували
персистувати.
• Пацієнта перевели в нейрохірургічне відділення з
метою накладання шунта.
• Через кілька місяців після втручання хода і функції
сечового міхура стабілізувалися, когнітивні
симптоми утримувалися, але не прогресували.

69. Ключові пункти
• ГНТ - це малозрозуміла форма
компенсованої комунікативної гідроцефалії.
• Діагноз ГНТ ставлять швидше клінічно, чим
на основі візуалізації.
• ГНТ - це форма потенційно оборотної
деменції, оскільки у деяких пацієнтів після
шунтування шлуночків настає поліпшення
стану.

70. СПОЛУЧНА ГІДРОЦЕФАЛІЯ

71. • Жінка віком 56 років, за фахом хірург,
звернулася до лікарів з приводу погіршення
пам’яті, втрати впевненості при виконанні
професійних маніпуляцій і дисфоричного
настрою, котрий не реагував на
антидепресанти.

72. • Ці симптоми наростали протягом останніх 5
років і спричинили ранній вихід на пенсію.

73. • При фізикальному обстеженні виявлено
велику окружність голови (59 см) і
випинання лоба.

74. • У неврологічному статусі — двобічний
позитивний долонно-підборідний рефлекс,
розладів ходи і сечовипускання немає.

75. • МРТ в Т1-режимі засвідчила виражене збільшення бічних, третього і
четвертого шлуночків зі згладженням субарахноїдального простору.
• Не виявлено значної епендимальної абсорбції ліквору, у
перивентрикулярних ділянках наявно кілька невеликих
гіперінтенсивних зон, плин спинномозкової рідини через водопровід і
отвір Мажанді не порушений.

76. • Було встановлено діагноз задавненої
сполучної гідроцефалії.
• Дані МРТ, проведеної через 1 рік, не
засвідчили змін.

77. • Протягом 18 місяців подальшого
спостереження серійні нейропсихологічні
дослідження постійно констатували:
– помірний когнітивний дефіцит,
– розлади короткотермінової пам’яті,
– порушення здатності до розв’язання дискретних
проблем та інших виконавчих функцій.
• Вищеописане вкладалося в синдром лобної
частки.

78. • З огляду на клінічну, радіологічну й
нейропсихологічну стабільність стану
пацієнтки, від накладання вентрикулярного
шунта відмовилися.

79. Деякі особливості КТ
79

80. • Ширина шлуночків і
поверхневого САП
поступово
збільшується з віком.
• Оскільки головний
мозок дитини
заповнює порожнину
черепа цілком,
зовнішній САП ледве
візуалізується.

81. • З віком борозни
розширюються, і СМР
стає помітнішою між
корою головного
мозку і склепінням
черепа.

82. • У деяких пацієнтів це фізіологічне зменшення
об'єму кори особливе помітно в лобових
долях.
• Простір між ними і лобовою кісткою стає
досить великим.
• Ця так звана лобова «інволюція головного
мозку" не повинна помилково вважатися
патологічною атрофією мозку або
природженою мікроцефалією.

83. • Якщо КТ-сканування, зображене на
малюнку було виконане літньому
пацієнтові, дослідник повинен був
би разцінити згладжені звивини,
як дифузний набряк головного
мозку.
• Перш ніж ставити діагноз набряку
чи атрофії головного мозку, ви
завжди повинні звернути увагу на
вік пацієнта.

84. Гіперостоз лобової кістки (синдром
Стюарта-Морела)
• Є варіантом норми і
характерний для пацієнток
середнього віку.
• Внутрішня поверхня лобової
кістки потовщена, іноді має
хвилястий контур.
• У сумнівних випадках
кісткове вікно допоможе вам
відрізнити нормальну
губчасту структуру кістки від
злоякісної інфільтрації.

85. • Неповне злиття прозорої
перетинки як особливість
розвитку, може привести до
формування так званої кісти
прозорої перетинки.
• Зазвичай до процесу
залучається тільки частина
перетинки, яка розташована
між передніми рогами бічних
шлуночків.

86. • Рідше киста поширюється на
• весь простір до задніх рогів

87. • Одно з найбільш важливих
правил інтерпретації КТ-
зображень – завжди
зіставляти декілька сусідніх
зрізів.
• Якщо голова пацієнта під
час сканування навіть
трохи нахилена, то,
наприклад, один бічний
шлуночок(133) може
визначатися на зрізі(dS), а
протилежний не
потрапляти в нього.
• При цьому на зображенні
видно тільки його верхній
полюс.

88. • У зв'язку з тим, що
верхній полюс шлуночку
займає не усю товщину
зрізу, його зображення
стає нечітким, щільність
знижується, і його можна
помилково прийняти за
область інсульту.
• При зпівставленні цього
зрізу з нижче
розташованим ситуація
проясняєтся, оскільки
явно визначається
асиметрія контура бічних
шлуночків.

89. ПИТАННЯ ELEX
89

90. Епiдуральний простiр хребтового
каналу знаходиться:
• Мiж листками твердої оболонки
• Мiж твердою та павутинною оболонками
• Мiж твердою та м'якою оболонками
90

91. Субдуральний простiр хребтового
каналу знаходиться:
• Мiж листками твердої оболонки
• Мiж твердою та павутинною оболонками
• Мiж твердою та м'якою оболонками
91

92. Субарахноїдальний простiр
хребтового каналу знаходиться:
• Мiж твердою та павутинною оболонками
• Мiж твердою та м'якою оболонками
• Мiж павутинною та м'якою оболонками
92

93. ПИТАННЯ ELEX (РОЗДІЛ 3.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ)
93

94. Симптоми, якi складають
менiнгеальний синдром:
• Симптом Кернiга, симптоми Брудзинського
(верхнiй, середнiй, нижнiй), ригiднiсть
потиличних м'язiв, симптом Бехтерєва
виличний
• Симптом Дежерiна, симптом Кернiга, симптом
Вейс-Едельмана, ригiднiсть потиличних м'язiв
• Симптом Брунса, симптом Кернiга-Ласега,
симптом Брудзинського, ригiднiсть потиличних
м'язiв
94

95. Зниження вмiсту цукру в спинномозковiй
рiдинi є патогномонiчним для:
• Грипозного менiнгоенцефалiту
• Герпетичного менiнгоенцефалiту
• Туберкульозного менiнгоенцефалiту
95

96. Синдром бiлково-клiтинної дисоцiацiї у
лiкворi характеризується:
• Переважним пiдвищенням вмiсту бiлка
вiдносно рiвня цитозу
• Рiвнозначним пiдвищенням вмiсту бiлка та
рiвня цитозу
• Переважним пiдвищенням рiвня цитозу
вiдносно пiдвищення вмiсту бiлка
96

97. Синдром клiтинно-бiлкової дисоцiацiї у
лiкворi характеризується:
• Переважним пiдвищенням рiвня цитозу
вiдносно вмiсту бiлка
• Рiвнозначним пiдвищенням вмiсту бiлка та
рiвня цитозу
• Переважним пiдвищенням вмiсту бiлка
вiдносно рiвня цитозу
97

98. Синдром бiлково-клiтинної дисоцiацiї у
лiкворi спостерiгається при:
• Пухлинах головного та спинного мозку,
полiрадикулоневритах
• Пухлинах головного мозку, розсiяному
склерозi
• Вiрусних менiнгоенцефалiтах, абсцесах
мозку
98

99. У нормi в 1 кубiчному мiлiметрi
лiквору кiлькiсть клiтин становить:
• До 6
• До 12
• До 15
99

100. Наявнiсть змiнених еритроцитiв у лiкворi
заперечує дiагноз герпетичного енцефалiту:
• Так
• Нi
100

101. Наявнiсть 1 - 2 нейтрофiлiв у лiкворi
вказує на патологiю:
• Нi
• Так
101

102. Синдром менiнгiзму означає:
• Наявнiсть менiнгеального синдрому та
лiмфоцитарного плеоцитозу в лiкворi
• Наявнiсть менiнгеального синдрому за
вiдсутностi плеоцитозу в лiкворi
• Наявнiсть менiнгеального синдрому та
нейтрофiльного плеоцитозу в лiкворi
102

103. Лiквор рiвномiрного рожевого забарвлення в трьох
пробiрках з переважним вмiстом змiнених
еритроцитiв вказує на:
• Субарахноїдальний крововилив
• Артефактну кров у лiкворi
• Вiрусно-геморагiчний менiнгоенцефалiт
• Бактерiально-геморагiчний
менiнгоенцефалiт
103

104. Для диференцiйної дiагностики походження кровi в лiкворi
(кров субарахноїдального походження або супутня кров iз
судинного сплетiння) використовується:
• Центрифугування лiквору
• Проба Квеккенштедта
• Виявлення ореола лiквору на
фiльтрувальному паперi
104

105. Можливiсть випадiння плiвки в
лiкворi залежить вiд:
• Вмiсту бiлка в лiкворi
• Рiвня плеоцитозу
• Як вiд вмiсту бiлка, так i вiд рiвня
плеоцитозу
105

106. Лiквор у гострому перiодi мiєлiту
характеризується:
• Клiтинно-бiлковою дисоцiацiєю
• Бiлково-клiтинною дисоцiацiєю при
наявностi плеоцитозу
• Нормальною кiлькiстю клiтин та
нормальним вмiстом бiлка
106

107. ПИТАННЯ ELEX (РОЗДІЛ 7.
СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ)
107

108. Вiдтiк венозної кровi вiд головного
мозку забезпечується:
• Через пахiоновi грануляцiї, судинне
сплетення шлуночкiв та вени мозку
• Через вени i синуси твердої мозкової
оболонки
108

109. Основнi синуси твердої оболонки
головного мозку:
• Прямий
• Кавернозний
• Нижнiй та верхнiй кам'янистi
• Сигмоподiбний
• Нижнiй та верхнiй сагiтальний
• Потиличний
109

110. Непарнi синуси твердої оболонки
головного мозку:
• Потиличний, верхнiй кам'янистий,
кавернозний
• Прямий, заднiй та переднiй
мiжкавернозний
110

111. Велика вена мозку впадає:
• У прямий синус
• У сигмоподiбний синус
• У верхнiй кам'янистий синус
111

112. Синус, який забезпечує вiдтiк кровi в
яремну вену:
• Поперечний
• Нижнiй сагiтальний
• Сигмоподiбний
• Верхнiй сагiтальний
112