3. — це чітко визначена для конкретного виконавця
послідовність дій, які спрямовані на досягнення поставленої мети або
розв'язування задачі певного типу.
1. Скінченність. Виконання кожного алгоритму повинно завершуватись за скінченне
число кроків.
2. Результативність.Виконання алгоритму завжди повинно приводити до певного
результату (можливо, негативного). Воно не може
закінчуватись
невизначеною ситуацією або ж не закінчуватись взагалі.
3. Формальність. Виконавець відповідно до атгоріпму повинен одержати результат,
не
вникаючи в його суть.
4. Визначеність. Будь-який алгоритм повинен бути описаний так, щоб при його
розшифровуванні у виконавця не виникло двозначних вказівок.
5. Масовість. За допомогою складеного алгоритму повинен розв'язуватись цілий клас
задач.
6. Зрозумілість. В алгоритмі повинні бути лише операції, які знайомі виконавцеві. При
цьому виконавцем алгоритму може бути: людина, комп'ютер, робот
тощо.
4. • у вигляді програм, написаних
певною мовою програмування.
• словесно-формульний (опис
здійснюється в словесній формі з
використанням математичних чи інших
формул);
• графічний (за допомогою блок-
схем або структурограм (діаграм)
Нессі-Шнейдермана);
• з використанням спеціальних
алгоритмічних мов (таких як навчальна
алгоритмічна мова);
5.
6.
7. Послідовний (лінійний)
обчислювальний процес
характеризується тим, що
кроки алгоритмів
виконуються строго
послідовно у тому порядку, в
якому вони представлені.
Приклад. Данні довжини
сторін трикутника АВС. Знайти
площу трикутника. Скласти
блок схему.
8. Обчислювальні процеси,
в яких в залежності від
значення деякої ознаки
відбуваються
обчислення по одному з
деяких можливих
спрямувань, називають
розгалуженими.
Приклад. Обчислити
значення функції
у=
х, при х > 0
х2при х ≤ 0
9. Етап (ділянка) алгоритму,
який у процесі вирішення
задачі виконується багато
разів, називається
циклом. Відповідно,
обчислювальні процеси,
які містять цикли
називають циклічними.
Приклад. Обчислити
вираз у=
𝑛
100, де
n=1,2,3. Визначити n при
якому у задає точність
обчислення.
10. Масив - це впорядкований набір однотипових елементів.
Впорядкованість означає, що елементи масиву розташовані в певному
порядку, тобто, проіндексовані. Одно типовість означає належність
елементів масиву одному типу даних. Це дозволяє використовувати
опрацювання масивів за допомогою операторів циклу.
Для визначення масиву потрібно задати тип індексу та тип елементів. . В
ролі типу індексу може виступати будь-який скалярний обмежений тип, окрім
real та integer. Разом з тим типом індексу може виступати діапазон типу
integer. В ролі типу компонентів може виступати довільний тип, крім
файлового.
Для масивів, як єдиного цілого,
існує лише одна операція – операція
присвоювання. В усіх інших випадках
масиви опрацьовуються поелементно.
В більшості випадків опрацювання
здійснюється за допомогою оператору
циклу з параметром.
const n= .;
type massiv=array[1 n] of integer;
var
a:massiv;
i:integer;
11. — це методика розробки алгоритмів, що забезпечує легкість
розуміння алгоритму, простоту для перевірки правильності
алгоритму, зручність модифікації.
Конструювання
алгоритму з
використанням
трьох базових
алгоритмічних
структур;
Використання методу
покрокової
деталізації, тобто
подрібнення задачі на
більш прості задачі,
потім подрібнення
цих задач на ще більш
прості складові й т. д
Аналіз
алгоритму, тобто
контроль
правильності
кожної структури
алгоритму і
взаємозв’язків
структур.
12. – це така методологія програмування, яка дозволяє за умови дотримання
певних правил зменшити час розробки програми і полегшити можливість
її модифікації. Ця методика була запропонована у сімдесятих роках
минулого століття дослідником з Голландії Дейкстром та була доповнена
Ніклаусом Віртом. Її основні поняття описані в теоремі Бьома-Якопіні, яку
опублікували у 1966р.
13. 1. Програмування повинне
здійснюватися зверху-униз; 2. Увесь проект повинен бути
розбитий на модулі з одним входом і
одним виходом.
3. Логіка алгоритму й програми повинна допускати
тільки три основні структури: послідовне
виконання, розгалуження й повторення.
4. При розробці документація повинна
створюватися одночасно із програмуванням, у
вигляді коментарів до програми.
підвищення
надійності програм, забезпечення супроводу й модифікації,
полегшення й прискорення розробки.
14. Модульне програмування — орієнтоване на зменшення складності
програмних продуктів та можливості перенесення окремих рішень з
одних програмних проектів у інші.
Воно дозволяє будувати програму з окремих модулів шляхом
забезпечення:
-реалізації окремих елементів програми в окремих файлах з можливістю
об'єднання модулів в програмний продукт на етапі компіляції
або виконання;
-логічної завершеності модулів.
-обмеженості модулів у функціональності та розмірах;
-замкнутості модулів
-універсальності модулів.
-мінімалістичності модулів.
