Сценарій виховного заходу для учнів 5-6 класів

1. «Сім кольорів щастя»
Учитель. Кажуть, що число сім – магічне. Мабуть, це і справді так. Бо у світі
багато чого позначено числом сім: сім днів у тижні, є сім смертних гріхів, які
посилаються людині, щоб вона їх переборола; а ще є сім чудес світу; від щастя
людина буває на сьомому небі; і книга за сімома печатями є, і ще багато чого
іншого позначається числом сім.
А мені найбільше подобається веселка, у якій виграє дивовижних сім кольорів.
Ці кольори утворюють веселковий міст на все небо, і по ньому хочеться пробігтися,
бо він неодмінно заведе у чарівну казку.
«Веселкова пісня»
А ще мені здається, що є сім кольорів щастя. Ви можете заперечити мені, що,
мовляв, щастя не має кольору. Я сподіваюсь, що зможу переконати вас сьогодні, що
у щастя є сім кольорів, як у веселки, саме так! Щастя – кольорове, воно – веселе,
дивовижне, радісне, прекрасне, захоплююче, піднесене!
На мою думку, перший колір щастя – це життя, яке подарували нам мама і тато.
Людське життя... Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких
переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
Учень.Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими
чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами,
як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»...
Учень. Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка
вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки
до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито
складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей
світ кращим.
Найвища в світі цінність – жити, йти вдаль по вранішній росі,
Сміятись, плакати, любити і дивуватися красі.
Яке це щастя в світі жити і відчувати смак життя?
Сміятись, мріяти, радіти й летіти в світле майбуття.
Яке це щастя в світі жити!
Мені уже чимало літ, Ходжу я в 5 клас,
Та відкриваю дивний світ, Ну, кожен день і час!
То щось новеньке бачу я, Про дивне дізнаюсь
Така цікава вся земля, Я з подивом дивлюсь
На сині-сині небеса, На ліс і рідний гай.
Повсюди диво і краса – дивись і пізнавай!
Навколо мене стільки дива! І я у світі цім щаслива.
Погляньте й ви навкруг, будь-ласка, Це ж так чудово, всюди казка!
Пахучі трави, всюди квіти. Ну, як життю тут не радіти?!
Цей світ, як казка, як безмежне диво!Захоплює, дивує, кличе ввись.
Життя чарівне, ми такі щасливі. І кожен з нас до нього придивись.
В душі одразу сонечко засяє і забринить проміння доброти.

2. Бо світ нас всіх, як мати пригортає, лиш серденько відкрий до світла ти!
Учитель.Леонардо да Вінчі свого часу говорив: «Пам'ятай! Життя є дар,
великий дар. І той, хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує».
Життя таке чудове – не загубіть його. Це ваше життя! Бережіть його!
Другий колір щастя – це сім'я, родина. Ми промовляємо це слово, одразу
все навкруги наповнюється теплом і затишком. Таке невеличке слово, але як
багато воно означає для кожного з нас. Якщо добре подумати, то сім'я дає
початок всім нашим сподіванням та починанням.
Учень. Коли ми народилися, то першим побачили обличчя мами, відчули
ніжність погляду і тепло її рук. Мама – це той дужий птах, що розкрив нам
крила, дав дорогу в життя. Це людина, перед якою ми у вічному боргу. Мама
– це одвічні уособлення краси і ніжності, грації та гармонії, любові і
материнства.
Ти – мамо, неповторна і чарівна. Ти – мамо, вічно мудра й молода.
М’яка і владна. Віддана і вільна. Близька й далека. Світла й потайна.
Ти – мамо-Ангел, жінка-мама і дружина. Безмежне море доброти й тепла.
Ти – Мама, Королева, Берегиня. Мінлива, непізнанна, дорога!
За все тобі я дякую, матусенько моя! За те, що в світі нашому я донечка твоя.
За те, що бачу я небесную блакить,За те, що сонця світлого ловлю я кожну мить.
За те, що квітами милуюся щодня. За все тобі я дякую, матусенько моя.
За те, що слово мама повторюю щодня,
За те, що в світі нашому ти - мамочка моя!
Учень.Батько, тато, татусь, таточко... Людина з сильним характером, міцними
руками, людина, яка все може зробити. Споконвіку саме чоловік, батько в сімї
вважався господарем. На нього покладалися обов'язки піклуватися про родину,
годувати її та захищати.
Учень. Батьків приклад у родині мав велике значення. Діти, особливо хлопчики,
намагалися наслідувати батька, бути такими ж, як він. Суворий, вимогливий, а
його любов до дітей стримана і врівноважена. А як усміхнеться тато, то стільки
ласки і тепла в його погляді. І де не глянеш – всюди видно татову руку.
Татова любов — як літній день, пахне потом, хлібом,споришами…
Не знайти такої вам ніде, — ну — хіба що на долонях мами
Татова любов — як джерело, чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, — ну, хіба що у очах матусі.
Татова любов — немов меди, солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, — ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан, де — ні дна, ні берега земного…
В неї, справді виміру нема, бо вона, як в матері, від — Бога.

3. Учень. Хто може виміряти любов бабусі та дідуся? Ніхто! Це неможливо. Їхня
любов настільки сильна є, що все нам з надлишком дає.
Коли мене спитають, яка найбільша сила?
Любов, що в серці має бабуся моя мила!
Коли мене спитають: що найтихіше в світі?
Бабусина молитва, як засинають діти.
Бабусина молитва спасе і збереже, бабусина молитва від бід застереже,
Бабусина молитва звучить у тишині, і так спокійно з нею лише тоді мені.
У кожній грі дідусь наш завжди з нами.
Він нас навчає в шахи й шашки грати.
Нас пригортає добрими руками і з дітьми любить книжку почитати.
А в вихідні бере мене за руку. І ми йдемо в кіно або у парк.
Запам’ятаю я дідусеву науку на все життя, і кожне слово, й жарт.
Пісня «Все це потрібно мені»
Учитель. Третій колір щастя – це земля, на якій ми народилися. Для
кожного з нас рідною землею є Україна. Ви запитаєте, чому землю, де ми
народилися, називаємо рідною?
Учень.Та тому. Що тут ми зробили свої перші кроки, промовили перше слово,
вперше пішли стежкою, що простяглася до рідного порогу у широкий світ. Бо у
рідному краї кожна квіточка дарує нам усмішку, кожна пташка співає тільки для
мене. І де б ми не зупинилися, нам неодмінно світить Берег Дитинства і рідна
земля.
Час заглянув в сучасне віконце - за плечима плин довгих століть,
А Вкраїна, як пісня, як сонце, величаво і вільно стоїть!
Мов храм величний, ти свята Вкраїно. Прості і щирі помисли твої.
Як добре, що ти є, моя єдина, на цій прекрасній матінці-Землі.
Україна – це земля, якою по праву можемо пишатися. Рідний край із славною
історією, з мудрими, талановитими людьми, з чарівною піснею, що дивує
весь світ, з невмирущими народними традиціями, з мальовничою природою.
Україна – це рідна мова, якої навчила нас мама, співаючи колискову.
Моя Батьківщина – велика країна. Весь Всесвіт для мене вона.
Найкраща у світі моя Україна - у цілому світі одна.
Я тут народилась у добру годину. Тут світ пізнавати учусь.
Люблю я всім серцем свою Україну і нею пишаюсь, горджусь.
Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт, і верби над ставом, й калина.
Моя Батьківщина – це мрії політ, це рідна моя Україна!
Моя Батьківщина – це злагода й мир, це небо бездонне й чудове.
Це пісня чарівна, що лине до зір, й дитинство моє світанкове.
Тут навіть повітря найкраще у світі, на квітах настояне і на меду.
І по-особливому сонечко світить. Ну, де я у світі щось краще знайду?

4. Тут мова моя, співуча й багата, веселкою квітне, у небо летить.
І жарти веселі, і пісня крилата. Ну, як, Україно, тебе не любить?
Учитель. Мені дуже хочеться, щоб ви запалили у своїх сердечках хоча б
маленький вогник гордості за те, що ви – українці. Саме вам, діти, вивчати,
берегти, шанувати і вивершувати все те, що залишили нам наші величні предки.
Будьте горді, чесні, розумні, любіть свій рідний край. Її майбутнє – у ваших руках.
Четвертий колір щастя – це Добро. Один із мудреців сказав: «Доброта схожа
на сонечко, яке зігріває, огортає теплом душі живих істот, робить життя ясним,
світлим, радісним».
Добрим бути просто чи не просто? Не залежить доброта від зросту,
І дитина робить добру справу, Як не кине друга на поталу.
Як людей полюбиш, пошануєш, Силу для Добра в душі відчуєш.
І закрутиться земля скоріше, Якщо разом станемо добріші.
Доброта з роками не старіє, Доброта від холоду зігріє
І якщо вона як сонце світить, То радіють І дорослі й діти.
Хіба ми будемо багатші, Коли розпустим люті дим?
Хай краще серце вже заплаче, Ніж в грудях стане кам’яним.
Іду навстріч – тож посміхніться, І я всміхнуся, мов дитя.
Ні, ще не висохла криниця, Людська криниця співчуття.
У істини слова не пишні, Щоб кожен зміг до них дійти,
Бо ж нас усіх створив Всевишній З живої плоті доброти.
Людині треба доброти, Щоб цвіт з’явився на калині,
Щоб ночі в ранок перейшли, Щоб соловейко тьохкав нині
Природі, звірові, людині – Людської треба доброти.
Любов’ю й вірою в цім квіті, Життя відстояти на світі
Спроможна тільки доброта.
Навчаймося добра, як вчаться мови діти,
Щоб потім все життя його творить святе.
Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,
Тримаймо у серцях, як сонце золоте.
Даруймо для людей погожі дні весняні,
Щоб щедрим садом вік святився небокрай,
Щоби беріз пісні лунали до нестями
І повнився добром наш рідний дім і рідний край.
Учитель. Планета Краси, Світла і Добра чекає на кожного з вас. А
перепусткою хай стануть добро, повага до оточуючих, любов, щирість,
справедливість, щедрість, співчуття, милосердя, повага до людей. Хай
постійно живе у ваших душах прагнення зробити щось світле і радісне. З

5. добром та любов’ю ідіть назустріч один одному. І пам’ятайте слова Святого
Августина:
Коли мовчиш – мовчи з любові, Коли говориш – говори з любові,
Коли виправляєш – виправляй з любові, Коли вибачаєш – вибачай з любові,
Май завжди в глибині серця корінь любові.
З того кореня виростуть тільки добрі справи.
П’ятий колір щастя – це знання. Справді, як колос без зерна порожній, так
і голова — без знань. Людина не народжується мудрою, навіть якщо б вона
успадкувала гени найталановитіших батьків. Без навчання не розвинеться
жоден талант. Якщо людина чогось великого досягнула чи в науці, чи в
мистецтві, чи у спорті, чи в господарюванні — це найперше результат
великої праці і мудрості.
Найсвітліша дорога в світі — це дорога до знань, до школи.
Пам’ятаймо це, любі друзі, не забудьмо цього ніколи!
І хоч вчитись нелегко буває, та наука — завжди хороша.
Кожна в світі людина знає, що знання — це найлегша ноша!
Без труда плода немає – мудрість так нас научає.
Щоб чогось в житті навчитись, треба добре потрудитись.
Хочеш їсти калачі, не просиджуй на печі.
Лінь жени від себе сміло і скоріш берись за діло.
Не бреди в світ навмання, здобувай скоріш знання.
Що навчишся ти робити, за плечима не носити.
Кажуть люди недарма: вчення – світ, невчення – тьма.
Мудрими ж не народились, а всього самі навчились.
Й добре ще того навчати, хто і сам все хоче знати,
А тому часу не гайте, вчіться, вчіться і читайте.
Книга вас завжди навчить, як на світі треба жить.
Вчитель виведе в дорогу і прийде на допомогу.
Учитель. Знання у народі називають великим людським скарбом, який може
мати кожна людина. А ключик до цих скарбів захований у вмінні вчитися старанно
і наполегливо, постійно працювати і самовдосконалюватись.
Шостий колір щастя – це Краса. Що таке «краса»?
Учень. Краса – це радість, задоволення. Це те, що милує око. Краса – це те, що
приємно і подобається всім людям без винятку, тобто все те добре і прекрасне, що
оточує людину і викликає у неї радість. Краса робить людину кращою.
Учень. А де краса? Навколо нас. Треба тільки побачити красиве поруч.
Прислухайтесь до пташиного співу чи мелодійної української пісні, до

6. дзюркотіння струмочка, сплеску хвилі на річці, до кожного голосу - і ви
зрозумієте, яке це щастя чути світ!
Ти чуєш як земля співає? Які чарівні звуки линуть ввись!
Трава шовкова шелестить, співає, дзвенить струмок, гуде пухнастий джміль.
Он жайворонок з піснею злітає. І різні звуки линуть звідусіль.
Гроза розкотиста у небі зазвучала, і вітер грізно в гіллі застогнав.
А потім враз веселонька заграла, і тихий вечір мрійно зашептав.
А ніч свої оркестри розбудила, і знов нова мелодія звучить.
Летить у Всесвіт тихо пісня мила. Вона про те, яке це щастя - жить!
Повіє хвилюючий вітер, натягнуться струни душі,
Подих манірного світу потоне в чарівній красі.
В правдивих очах і в моментах, сповнених слів доброти.
Наше щастя не у монетах, щастя – в безмежній красі.
В поцілунку травневого вітру, в розумінні та простоті,
У квітах життєвого цвіту, у чистій, росистій красі!
Учень. А світ мистецтва? Хіба це не прекрасне у нашому житті? Ми
слухаємо музику, споглядаємо витвори художників і скульпторів, дивимося
кіно, відвідуємо театр чи якусь виставку, пірнаючи у світ прекрасного,
виносячи звідти перлини естетичної насолоди.
(Музичний номер
А ось і сьомий колір щастя – це наші мрії! Людина завжди прагне до того,
чого в неї нема.
Учень. Мрія - це те, що веде кожну людину по її життєвій дорозі. Вона
допомагає досягати людям тих висот, яких вони пристрасно бажають. Саме
мрія дає кожній людині сили самовдосконалюватися і розвиватися. Вона
робить життя насиченим, яскравим і різноманітним. Мрії – це те, чого
людина хоче отримати у своєму житті, а тому вони є основною рушійною
силою людської діяльності.
Мріє в житті кожна людина, чи то вже дорослий, чи то ще дитина.
В мрію свою вірить й плекає, та чи здійсниться, вона ще не знає.
Пройде певний час - і мрія здійсниться, попередній на зміну інша насниться.
І так все життя непомітно проходить, доля наша очей з нас не зводить.
Якщо ти живеш, то й мрія з тобою, з нею в житті йдеш твердою ходою. То ж
мріймо стільки душа наша просить, вона нам в майбутньому щастя приносить.
Повір у казку і усе здійсниться, що мріється уже які роки.
І принц чарівний на коні присниться, все буде добре казці завдяки.
В житті людині треба небагато: щоб сонечко надії зацвіло,
Й любов світила, як зоря казкова, і не прийшла на землю цю війна...
Підтримка щоб була і щире слово, бо ти поміж людей, а не одна...

7. Повір у диво і повір у мрію, то й тяжко-важко буде не завжди.
В житті ніколи не втрачай надію, а з вірою у серденьку іди!
Пісня «Квітка сповнення бажань»
Учень. І от, коли все, про що людина мріяла, здійснюється – приходить щастя.
Воно приносить нам радість, надію, наповнює наші серця любов’ю, наділяє
високими почуттями. Тоді у людини, ніби крила виростають, їй хочеться літати,
творити, сміятися, співати! Вона – щаслива!
Учитель. Можливо, щастя має більше кольорів. Хто знає? Я знаю лише те,
що воно – різнокольорове, барвисте, світле. Воно робить людину світлою, наділяє
її силою, впевненістю у собі. І хай у кожного щастя буде веселкове, чисте, бо
людина приходить у світ для добра і щастя. А що ж треба для щастя?
А для щастя треба зовсім небагато: сонце, зорі, небо і весела хата.
А у хаті рідні, друзі, мама й тато. Щоб любов і радість там жила крилата.
Щоб були стосунки в сім’ях добрі, щирі, і зростали дітки в злагоді і мирі.
І щоб був достаток, все було, як треба.
Ой, для щастя, мабуть, трохи більше треба?
Ще краса безмежна, ріки і долини. І любов, як море треба для людини.
І знання, і творчість, радість безупинна.
Кожен раз щось інше… Ти ж на те й Людина?!
Учитель. Хай головним життєвим скарбом для кожного з нас буде здоров’я.
Бажаю з надією і радістю зустрічати кожен ранок буття, а будні нехай будуть
освітлені любов’ю, увагою, щирістю рідних і друзів, а оберегами стануть найкращі
спомини життя.
«Пісня веселкова»