1. Теребовлянський районний відділ освіти
ІСТОРІЯ СЕЛА КОТУЗІВ
Підготував:
Вчитель історії
Котузівської ЗОШ
І-ІІ ступенів
Луцишин А.М.
1

2. ЗМІСТ
1. Історія села Котузів від найдавніших часів до наших днів…………… 3
2. Діяльність ОУН-УПА в селі Котузів………………………………….. 19
3. Список використаних джерел…………………………………………... 24
4. Додатки ………………………………………………………………….. 25
2

3. Котузів – село, розташоване на Подільській височині, над струмком, що
випливає з села і впадає до річки Стрипи. Розташоване на 43км. від
районного центру, за 20км від залізничної станції Бучач. Дворів -
230. Населення - 546 чоловік.
Очевидно територія села була заселена з найдавніших часів. Саме коло
100км на південний схід від границі Підгаєцького району в селі Лука
Врублівецька, над Дністром, знайдено залишки пралюдини. Тут був
перший осередок поселення. Ліси, що тоді вкривали нашу місцевість,
були місцем пошуків групи людей, які шукали їжі. Так поблизу нашої
місцевості, зокрема в Бурканові, Зарваннці знайдено вироби грецких
колоністів з Північного Причорномор’я, залишки трипільської культури.
Все це наводить думку, що на даній території також можливе поселення
найдавніших людей. За пересказами Парибуса Тимофія Григоровича ще
під час монголо-татарської навали в XIII ст. за селом була збудована
сторожова вишка, на якій по черзі відбували службу вартові. Як
тільки хтось з них побачив наближення татар, вони запалювали вогонь
як знак про небезпеку. Всі люди брали дітей і ховалися в заростях
коло ставу, що знаходились коло нього.
Збереглися у вжитку людей старі назви вулиць: Забезодня, Лабайова,
Кінчина, Кіндратова, Гукова. Походження їх мешканець села
Андрусишин Петро Дмитрович тлумачить так: Назва вулиці 'Забезодня"
походить від того, що там завжди підходила вода. В дощову погоду, а
також навесні та восени, зажди важко було перейти. Люди пам’ятають
таку легенду. Ще в давнину на тому місці було озеро і дуже великі
зарості. В одного пана з Білокриниці , що на Підгаєччині, також було
озеро. Але в його озері чомусь пропадала вода. Він не міг знайти
причини в цьому. Тоді він зробив ось що. Взяв качку, до її шиї
прив’язав дзвіночок і випустив качку. Качка злетіла і сіла на озері в
Котузові. Люди, що йшли тоді пішком на ярмарок в Підгайці розпустили
чутку, що якась качка з дзвіночком на шиї плаває по їхнім ставку
.Дійшла звістка і до пана . Він негайно наказав загатити в Котузові
став, бо через цей став тікає з його озера вода. Так і зробили.
Пізніше озеро висохло, але трясовина, болото так і залишилися.
Назва вулиці " Лабайова" походить від того, що на ній жив Лабай. Так
прозвали одного чоловіка. " Кінчина" - означає кінець села.
Кіндратову вулицю назвали від Кіндрата, який там жив. Назва вулиці
3

4. Гукова походить від родини Гуків, що жили на ній. Це була головна
вулиця в селі, хоч не дуже широка. По ній господарі везли з поля
снопи і проїхати по ній можна було не гальмуючи колеса.
Відповідно в полі долини називали іменами тих власники, які мали
там поле. Вони так і називалися: Гундичова, Гриньова, Брикова,
Летнікова, Корольова долини. Від погорбованої місцевості назвали
долину горбанщина, де зараз пасовище.
Перша письмова згадка про село Котузів датується 1581 роком. Воно
тоді входило до Підгаєцького повіту Руського воєводства. Селяни
мусили відбувати панщину, відробляти різні толоки, шарварки тощо.
Крім цих повинностей, вони давали панові данину натурою та платили
чинш грішми. В XVІ ст. панщина досягла 2-3 дні на тиждень.
Обтяжливими були для населення постої шляхетських військ. Селян
примушували постачати жовнірам продукти, фураж, давати коней.
Парові господарства відробляли влітку 4 дні панщини на тиждень,
поєдинки, піші - 2 дні влітку та один день взимку. Крім того парові і
поєдинки відбували гужову повинність або сплачували 6 злотих .Кожне
господарство мусило давати на панський двір курей, яйця, кілька
мітків пряжі.
В 1772 році Котузів відійшло під владу австрійської монархії. В
1785 р. село нараховувало 91 будинків. В 1810 р. Котузів в складі
Тернопільського краю відійшов до Росії.. Російська адміністрація
дещо зменшила повинності селян, обмежила свавілля поміщиків. У 1815
році село знову потрапило до Австрії / див. Історія міст і сіл,
Тернопільська обл./ Внаслідок важкого соціально-економічного
становища, в якому перебували трудящі маси, зростала антифеодальна
боротьба. Революція 1848 року змусила Габсбургів скасувати панщину.
На честь неї події на роздоріжжі села, що веде до Гвардійського, був
закопаний хрест, пам’ятний знак на честь скасування панщини. Коли
почалась фашистська окупація в 1941 році, пам’ятний знак зруйнували.
Пізніше Пастушенчин Олексій і Пастушенчин Іван відновили хрест і
знову закопали на це місце. А в 1950 р., коли знову почалась боротьба
тепер вже з християнством, його знову зруйнували. Тепер пам’ятний
знак не зберігся. Однак до справжньої волі було далеко. Значна
частина земель залишилась в руках поміщиків. Ділянки селянської
бідноти здебільшого знаходились в малородючій заболоченій місцевості.
Значна частина селян мали лише присадибні ділянки або взагалі були
безземельні.
В 1890 р. село Котузів мало церкву та однокласну школу, в якій
4

5. навчалося 112 учнів. / див. ДАТО, ф 231, оп І спр. 1985 арк2/
В 1892 р. Котузів був власністю Марцеліни Чарторийської, потім
належало товариству взаємних забезпечень в Кракові. / див. там же /
На початку XX ст. в селі організовано читальню " Просвіти" і
кооперативу. В 1914 р. " Просвіта" мала 93 члени. У виховній та
освітній праці в тому часі дуже допомагала бібліотека, в якій було
129 книжок. В той час найбільше праці в національно-освідомлюючу
ділянку вкладали голова читальні Євстахій Данильчук та парох о.
Купріян Пісецький, що помер під час І св. війни. Також сини о.
Пісецького вклали багато праці в національно-громадську роботу
села./ див. Підгаєцька земля, О. Яворський, Котузів /
Перед І світовою війною Котузів видав мало інтелігентів, лише троє
селян, а саме Антін Дідуник, Яків Голь і Яків Яворський,
спромоглися послати своїх синів до гімназії в Бережанах. Син Антона
- Андрій Дідуник вивчав медицину У Львові й у Відні, після чого
працював лікарем у Празі.. Заманений українізацією перед 1928 р. ,
виїхав в Україну і там був знищений. Другий син - Микола Дідуник,
вчився теології у Львові та в Інсбруці, став капеланом австрійської
армії. Потім брав активну участь у будівництві української держави в
східній Україні, 1930 р. повернувся додому й був парохом села
Петрічки, на Львівщині. Через його активну діяльність в церковно-
громадському житті, його 1936 року застрілили правдоподібно
польські шовіністи. Третій син Антона, Михайло Дідуник, під час
революційної боротьби в Україні, збільшовичився, і його, як
більшовицького Комісара ЧУГА забили стрільці нашої армії. Це
сталося після перевороту в квітні 1920 року, коли то військові
керівники Української Галицької Армії, що складалася тоді з трьох
бригад, розділених між частинами 45-оїрадянської дивізії, будучи
вірними засаді соборності, вирішили були виступити проти
більшовиків і перейти на бік Армії УНР. Василь Голь, син Якова, після
закінчення шостої кляси української приватної гімназії в Рогатині
перед вибухом І світової війни, повернувшись з УГА, залишився на
господарстві свого батька, беручи активну участь в культурно-
освітньому житті села, його за це знищили більшовики. Олекса
Яворський, син Якова, після закінчення юридичної освіти був деякий
час в українській армії. Потім осів в Підгайцях і спочатку, як
адвокатський конціпіент, а згодом, як адвокат, брав активну участь у
відбудові освітнього, господарського і політичного життя
Підгаєччини. Два рази його вибрано від УНДО/ Українського
5

6. Національного Демократичного Об’єднання / послом до Варшавського
Сейму. / див. Підгаєцька земля , О. Яворський, Котузів
Перед І світовою війною в Котузові була споживча Кооператива, що її
звали громадським склепом, Була Позичкова Каса
" Райфайзенка" і рахунково-пожежне товариство " Січ". / див. там
же. /
Дня 28 червня 1914 р. під час величавого краєвого Сокільсько Січового
здвигу, що відбувся з нагоди сотих роковин з дня народження
національного генія України, Т. Г. Шевченка, вулицями Львова,
пройшов величавий, багатотисячний похід січово-сокільських
організацій. Кілька Кутузов’ян брали участь у спільному здвизі
"Січей" і "Соколів" у Львові. / див. Підгаєцька земля, О. Явороький
, Котузів./
Це був перший прилюдний виступ нової стрілецької організації, що
поставила собі за мету підготувати українську молодь до збройної
розправи з найгрізнішим ворогом українського народу з Москвою. Під
час війни культурно-освітнє життя в селі завмерло. По-перше,
російська окупаційна влада закрила всі українські товариства, по-
друге, - відчувався брак людей. Багато чоловіків мобілізовано до
австрійської армії, а крім того, російське військо, відступаючи в
травні 1915 р. на схід , вивезло у Росію решту чоловіків до 42 року
життя. Між Іншим, забрали й усю худобу . На фронт пішли Годжак
Григорій, Репецький Іван, Годжак Іван, Динька Іван, Парибус Микола,
Дзецюх Михайло, Гринчук Іван, Пазій Василь, Луцишин Михайло, Мерва
Тимофій, Трач Василь, Сав’юк Нифода, Фіней Василь. Серед 5 сотні
УСС значиться уродженець с. Котузова і стрілець Гнідий Ваврик, 1888р.
народження / див. Р. Матейко, Б. Мельничук, «Воєнними дорогами
синів Галичини»/
Українські Січові Стрільці на Тернопільщині, вид. Тернопіль 1991,
стор 86 /. В 1915 р, після перемоги коло Завалова, що на Бережанщині,
весь 25 корпус рушив у напрямі Стрипи. За п’ять днів / 28. 08 -3 09 /,
обидві бригади 55 дивізії зайшли з боями до передових становищ
ворога над Серетом, де він лагодився до проти удару і курінь УСС
пішов з 129 бригадою через Котузів до Заздрості. / там же , стор 18 /
Основні бої проходили біля Котузова на горбах між Буркановом і
Гайворонкою. Під час боїв над Стрипою наше село опинилося у фронтовій
полосі, через що зазнало деякого знищення. Частину населення вивезено
до табору у Гмінді, в Австрії, а решта виїхали до сусідніх сіл поза
фронтовою полосою. / див. Підгаєцька земля, О. Яворський, Котузів /
6

7. Про І св. війну згадує очевидець подій гр. Трач Михайло Васильович:
" Наше село опинилось у прифронтовій зоні. На кілька місяців всіх
жителів села евакуювали у сусідні села Михайлівку, Білокраниця. Там
ми пробули десь до чотирьох місяців, а потім повернулись у село.
Довкола села були викопані окопи. Для того, щоб спостерігати за
ворогом, австрійські солдати надували великі гумові кулі / шари,/,
до яких прив’язували корзини. В них сідали жовніри / солдати/ і
піднімалися вгору для спостережень за військовими діями. Офіцери
австрійської армії розквартирувались в хаті Качуровського Василя,
Музиканти циган мешкали в дворі Гуменюка Олексія, в хаті Трача
Михайла знаходився штаб. Недалеко була бойня для забою худоби на
м’ясо.. На моєму подвір’ї стояла військова кухня."
Під час війни всіх побитих австрійських солдат ховали у спільній
могилі, де тепер знаходиться двір Парибуса Тимофія Григоровича. Після
закінчення війни поляки вже в 1934 році пере захоронили останки
воїнів у братській могилі на місцевому цвинтарі, яка знаходиться по
наш час.
Після війни селяни власною працею і коштом без жодної допомозі
сторони польської окупаційної влади, відбудували свої знищені хати
й господарські будівлі. І світова війна мала благородний вплив на
пробудження сил для національного росту. Ті що із зброєю в руках
боролися проти ворогів нашої самостійності не зневірилися, а з таким
же завзяттям взялися до праці на громадській ниві, даючи цим стимул
іншим, а головне - молодому поколінню.
Під час розпаду австро-угорської монархії в листопаді 1918 р.
Котузів увійшов до складу Західноукраїнської народної республіки, яка
довго не могла протриматись. В липні 1919 р. село загарбали війська
буржуазно-поміщицької Польщі. В серпі 1920 р. Червона Армія вигнала
поляків і встановила свою владу. В сусідньому селі Вишнівчику був
ревком. Для підтримання порядку він організував загін міліції, провів
облік панської землі, розгорнув підготовку до поділу між
малоземельними та безземельними селянами. Проте 18 вересня 1920 р.
радянські війська відступили за Збруч. Село Котузів знову захопили
польські війська. Коли утворилась ЗУНР Миколу Парибуса і Івана
Годжака забирають служити в УГА. В 1920 р. вони обидва переходять
на бік Червоної Армії. В 1922р, коли утворилась Червона
дванадцятка , Микола Парибус перебував у цій організації.
Закріпивши свою владу на західноукраїнських землях, поляки зразу
почали їх полонізувати. Політика уряду, тактика адміністрації та
7

8. протиукраїнські наставляння польських кругів на низах витворювали
серед українців гостру реакцію. Боліючи над недавньою втратою
державності, українці взялися з повним ентузіазмом до розбудови свого
суспільно-політичного життя.
Швидкий ріст просвітянських, виховних, кооперативних організацій
сприяв ростові національної свідомості широких мас та кристалізації
політичної думки провідних українських верст. Такий стан тривожив
польський уряд і він постановив силою спинити ріст суспільно-
громадського життя і політичних акцій в Східній Галичині. Влітку 1930
р. розв’язано польський сейм. Тодішній міністр внутрішніх справ,
Броніслав Перацкі, очевидно за порозуміння уряду, зарядив
пацифікацію українського населення у Східній Галичині, зокрема у її
свідомих повітах. В село Котузів прибули сильніші відділи поліції і
частини 9-го полку уланів з Теребовлі для проведення пацифікації.
Війтом на той час в селі був Дідуник Василь / Базилій /
Найбільше потерпіли від пацифікації Явороький Микола, Яцура
Микола, Голь Василь, Гринчук Василь, Пастух Іван, Гринчук Павло.
Про ці події згадує у своїх спогадах гр. Гринчук Юлія Луківна. Вона
говорить: " Уланівці приїхали в село. Знайшли крамницю. Вона
знаходилась в будинку, де зараз мешкає Сеньків Іван Романович. Там
торгував Данильчук Костянтин. Уланівці з крамниці все забрали, що
тільки могли. На містку, яким знаходився неподалік від неї, вони
поставили свічки і засвітили їх в знак того, що все згоріло. Далі
пішли по хатах. Порозшивали покрівлі, побили вікна. В хаті Голя
Василя підірвали покрівлю. Яворський Микола втік у сусіднє село
Михайлівку на підводі із збіжжям. Вони його там знайшли і заставили
назад повернутись у Котузів. Привели його до крамниці і добре
побили." Пацифікація 1930 р, хоч знищила громадські інституції, та не
спроможна була знищити духу громадської активності котузов’ян.
Інституції розвивалися й росли завдяки таким активістам, як отець
О. Яворський з своїми синами, о. Юліан Фіцалович з дружиною п.
Ольгою, о. Степан Сасс, Василь Голь, Микола Яворський, Іван Динька,
Степан Кучерявий, Тимофій Мерва, Григорій Годжак, Іван Гринчук та
багато інших, що з них нікого вже немає серед живих. / див, Підтаєцька
земля, О. Явороький, Котузів /. На 9 грудня 1931 р. в селі було 1290
мешканців / див ДАТО, ф. 231 оп. і спр. 1985 , арк 2 /. Ще в 1927
році громадяни села власними руками і коштом побудували в середині
села Народний Дім, в якому розмістилися такі товариства, як:
товариство " Просвіта ", бібліотека товариства " Просвіта ", книг
8

9. 360, читачів 97 / див ДАТО, ф 231 оп. 2л.І2/товариство " Сільський
господар" / див ДАТО, ф 231 оп 2 том І 3338, товариство " Рідна
школа " / див. ДАТО, ф 251 4870 оп. 2, т.І /, українсько-
націоналістичне товариство " Союз Українок " / див. ДАТО, ф 231, оп
2 т. 2 5262 /. Фундатором цього дому були Динька Василь, Гринчук
Павло, Дідуник Іван, Яворський Михайло. Динька Василь був у США, там
організував збір грошей і переслав на Народний Дім. Першим Головою
Дому був Гринчук Павло, а потім Дідуник Іван Антонович. олевовариства
" Сільський господар" був Годжак Іван, секретарем був Дідуник Іван. Головою "
її ревіти" була Ганкевич Г,, секретарем Гринчуа Юлія. Був у Народному Домі
зал для вистав. До будівництва цього приміщення розваги, вечорниці проводили
по селянських хатах. Динька Василь був у США, там організував збір грошей і
переслав на Народний Дім. Першим головою Дому був Гринчук Павло, а потім
Дідуник Іван Антонович. Головою товариства " Сільський господар" був
Годжак Іван, секретарем був Дідуник Іван. Головою
" її ревіти" була Ганкевич Г., секретарем Гринчук Юлія. Був у Народному Домі
зал для вистав. До будівництва цього приміщення розваги, вечорниці проводили
по селянських хатах. Вистави показували в стодолах. В селі першу виставу "
Русалка" також показували у стодолі. Гір товаристві «Рідна школа» були
гуртки по вивченню Історії України.
В Котузові була розвинена художня самодіяльність. Хоровий колектив разом з
церковним успішно виступали з концертами на фестивалях, які проводились у
цей час. Цікаво проводились Різдвяні і Великодні свята, свята Миколая,
Андрія. Напередодні Великодня проводились спільні «свячення», на які жінки
зі всього села зносили печене, варене, паску, ковбасу. Священик освячував
все це, потім свячене яйце і все інше ділив на кусочки і кожному давав їсти.
Потім він звертався з промовою щодо цих свят, після співали пісні, проводили
різні розваги. Велику роботу в селі проводила читальня. Вона була центром
дозвілля і місцем, де люди підвищували свій освітній рівень.
Перша читальня була на хаті Дідуника Михайла, потім у Гринчука Павла, а
згодом в Народному Домі. Люди приходили сюди і брали Книжки. Після
повернення книги читач змушений був коротко переказати зміст прочитаного.
Для того, щоб поставити п’єсу, то потрібно було не тільки розучити сцену,
але й мати дозвіл від старости на показ. Іноді, коли проходила п’єса, був
присутній поліцай.
В Народному Домі був строгий порядок. У зал не можна було заходити в
головному уборі чи із цигаркою. А для тих, хто прийшов 19 запахом
спиртного, позбавляли права цілий місяць відвідувати це місце.
На початку XX. ст. в селі організовується споживча кооперація. В 1954 році
9

10. коло Сенькового Івана Романовича був збудований магазин, що звався в ті часи
склепом. Торгував ,ньому Парибус Школа. Крім цього склепу гр.
Качуровський Павло і Дідуник Микола мали свої приватні магазини Після
будівництва Народного Дому туди перенесено магазини.
Перша школа в селі була коло будинку гр. Гринчук Одарки
/4 класи/. Мова викладання в ній - польська, а з приходом Радянської
влади - російська. В З і 4 класах був дворічний термін навчання. Для
продовження освіти можна було йти в Бережанську гімназію. Перша вчи-
телька була пані Жаккі, потім учителювала пані Пісецька, а відтак
Михайло Бандура. Пізніше учителювали Гречкосій і Ганкевич. Біля
школи була дерев’яна церква греко-католицького віросповіданні Службу
відправляв в ній о. Ян / Іван / Пісецький / див. ДАТО ф 184, І опр.
79 /.
За часів панської Польщі значна частина землі залишалась в руках
багачів. Трач О. мав 100 моргів землі, Голь Яків - 70 моргів,
Дідуник Антін - 40 моргів. Центром господарського життя було в селі
два фільварки. Перший з них знаходився там, де тепер будинок
Гніданика Володимира, другій там, де тепер колгоспна ферма. На
фільварку служили Гніданик Володимир, Заєць Тимофій, Гринчук Кирило,
Качур Михайло, Патра Петро, Трач Михайло. Ділянки селянської бідноти
здебільшого знаходились в малородючій заболоченій місцевості. Значна
частина селян мали лише при садибні ділянки 3 морги. Другий
фільварок належав євреям Шкірі, Блувштемну. Блувштемну на 9 грудня
1914 р. належало 839 моргів землі .
На 30 вересня 1921 р. / Перший перепис населення/ в селі було 1050
мешканців /487 чол. , 563 ж./ Землі 1697 моргів 950 сажнів, 840 моргів
- поміщицької. / див. ДАТО ф. 322,231 оп. І опр. .% 7, 108, лл 25-26,
20,2і/.
У 1935 році з Росії в село приїхав єврей Гершенгор і закупив
фільварок. Якщо селяни наймалися на роботу до нього, то пан платив їм
12 корців зерна, їм дров, шкіру на і пару чобіт, корова була на
утриманні пана, присадибної ділянки 3/4 моргів землі. Під час жнив
пан платив дорожче. Так наймит жав панську ниву за 12 сніп / II сно-
пів панові - 1 собі /
Там, де тепер мешкає Сусаров Михайло, за панської Польщі знахонат.
Окремий окрай був для коней, другий для корів, корові для забою на
м’ясо стояли окремо. Була велика стодола, в якій могли вміститись 20
підвод. В окремому сараї знаходився сільськогосподарський реманент.
Там же був жилій будинок для форнвлів. Євреї Дейба, Фрейм і Шая
10

11. мали в селі шинок, який знаходився там, де тепер жилий будинок Шепіта
Володимира. На той час в селі був водяний млин, який знаходився там, де
тепер мешкає Мерва Теодозій ґуральня коло гр. Качура Тараса, олійня
біля Пазія Василя.
Селяни не тільки терпіли гніт польських панів, але й бинтувались. Це
свідчить протокол судового засідання в Бережанах від 21.02.19. СВр.
«Звинувачувався Яків Яворський, син Івана та Насті Яворських, який
виступав проти польських панів і говорив, що вони панове нероби ви-
сисають нашу кров,,» вони як звірі». Про що свідчили на суді Лущ,
Олійник, Дідуник Андрух, Пастушенчин з Котузова і інші. / див. ДАТО,
ф. 184, оп І, спр. 79 /
Немов павук на кровопивці, пани висисала останні соки з трударів і
йшли світ за очі в пошуках ласкавої долі. Так за панської Польщі
емігрували в США Дідуник Василь, Мерва Дмитро, Трач Анастазія. У
Францію в виїхали Клим Максим, Попик Іван, Дідуник Антін, Дідуник
Манько, Олійник Гілярій, Парибус Григорій, Лувдшін Іван, Кучерявий
Іван, Олійник Павло, Андрусишин Степан емігрували в Канаду.
На 1938 р, в КотузовІ проживало 1718 чоловік / див. ДАТО, ф II, оп.
1 спр. 204 /
Тяжким соціально-економічний гніт селян плекав надію на краще життя
під зорею Радянської влада, яка прийшла восени 1939 року.
У вересневі дні 1939 року Червона Армія взяла від захистити майно і
громадян села, тоді коли Німеччина напала на Польщу. Трудящим
селянам більшовики обішли краще життя. Більшість селян довірились їм.
Дідуник Федір перейшов на бік більшовиків і агітував всіх односельчан.
його брат Дідуник Олексій був ворогом нової влади №1 боровся в ОУН.
Однак до мирного життя було недовго, бо 22 червня 1941 року
Німеччина навала на СРСР, а 6 липня 1941 року с. Котузів було оку-
поване німецькими військами / див, ДАТО, ф 2004, оп. і сир. 24, лл.
125, 145 /
Головою сільської Ради на той час був Луцишин Григорій, а Строцій
Петро був секретарем. Йому підпорядковувались Десятники, довірені
люди. У сусідньому селі Вишнівчику був сформований район. Коло села
німці зробили табір, загородили місцевість колючим дротом. Там
тримали людей і заставляли силою копати окопи. Рити траншеї. З
Народного Дому забрали верхні балки для будівництва бункерів. Часто
на село налітали літаки і кидали бомби. Багато односельчан було
мобілізовано до лав Червоної Армії і вони мужньо боролися за рідну
землю.
11

12. 39 односельчан віддали життя в боротьбі проти німецько - фашистських
загарбників. В пам’ять про загиблих їм в 1985 році в селі споруджено
Пам’ятний знак. Власті почали складати списки осіб, яких треба
вивезти В Німеччину на роботу. В перші списки попадали ті, де були
багатодітні сім’ї а потім всіх тих, кого знайшли в селі. Так на роботу
були завербовані Динька Іван, Андрусишин Омелян, Гринчук Павло,
Клим Стефанія, Клим Емілія, Трач Уляна, Клим Михайло, Парибус Катерна,
Олійник Михайло, Дзецюх Олена, Дзецюх Андрух, Строцій Стефанія,
Гриник Стефанія, Сеньків Анна, Сеньків Мирон, Трач Текля, Трач
Магдалина, Мерва Йосип, Парибус Ярослав, Луцишин Яків, Фіней
Павло, Трач Ольга, Трач Ганна, Клим Анна, Клим Магдалина. Ось що
згадує Репецька Ольга Іванівна: « Нас покликали в сільську Раду і
сказали нам, щоб ми завтра зібрались на роботу в Німеччину. Мв
забрали все своє майно, погрузили на підводи і хто на підводі, а хто
пішком прямували до Підгаєць. Там від нас все відібрали. Погрузили
нас в товарні вагони і відправили на роботу в Німеччину. Там наша
склалась доля по-різному". Багато людей з Німеччини виїхали у
Францію, США. Так Луцишин Василь, Луцишин Ярослав, Дідуник Михайло,
Гринчук Володимир, Машталір Ольга, Сеньків Дмитро, Репецький Павло
з Німеччини виїхали в Англію і там залишились жити на чужій землі.
Парибус Катерина, залишилась в Німеччині. Луцишин Іван, Луцишин
Стефанія, Луцишин Петро, Луцишин Марія, Голь Михайло,Голь Анна,
Голь Петро, Голь Микола, Дідуник Гілярій, Дідуник Текля, Качуровський
Павло, Качуровська Анна, Качуровський Петро, Гриник Іван, Гриник
Марія, Гриник Тимофій, Гриник Орися, Годжак Володимир, Машталір
Текля, Машталір Ганна, Машталір Стефанія, Гринчук Степан, Гринчук
Текля, Репецька Текля, Динька Степан, Динька Текля, Дідуник
Григорій, Дідуник Василь, Дідуник Гання, Бедзісь Михайло, Бедзісь
Настя, Бедзісь Ганна, Бедзісь Ярослав, Семанишин Микола, Семанишин
Емілія, Годжак Микола, Олійник Михалина, Яворська Стефанія, Машталір
Ївстахій, Машталір Маря, Машталір Галина, Яворська Стефанія емігрували
в США. На території села мала місце діяльність підпільників, що
діяли під керівництвом ОУН. Визвольні Ідеї проникали в село ще
задовго до війни. Перша газета " Народна справа" видавалась ще в ЗО
-х роках. В селі Котузові знайшлося місце для тих, хто чув у собі
відповідальність, моральну силу й ідейну наснагу, хто в такий спосіб
віддав цілого себе і все своє життя на службу визвольній справі. В
цей час відбувався перехід від масової збройної боротьби до
підпільної, яка проявилась в саботажах, в пропаганді визвольних ідей .
12

13. Близько ста молодих хлопців і дівчат під керівництвом Шевчука
Михайла Івановича діяли на території Котузова з пропагандою визволь-
них ідей. Вони переховувались в краївках, жили в страху і часом в
голоді, але з надією на майбутнє за незалежну Україну. Організація
проводила-плідну роботу по вихованню молодого покоління в українсь-
кому дусі. Вони мали свою бібліотеку, розповсюджували листівки.
Гуменюк Федір і Клим Іван проводили військові навчання молодих хлоп-
ців, які вступали в організацію. В 1944 році село Котузів опинилось
у прифронтовій зоні. Тоді дано наказ всім жителям села покинути його
територію. Всі мешканці мусили забрати своє майно і евакуюватись в
найближчі села Михайлівку, Мозолівку, Голгоче, Вербів . Евакуація
почалась у квітні місяці, в серпні багато жителів повернулось додому.
Село було зруйноване. Будинки Шепіти Миколи, Луцишиного Пилипа,
Олійника Василя, Мерви Магдалини. Хата Тимофія ще багато хат були
спалені вщент. 20 липня 1944 року.
Котузів було визволено від німецьких загарбників/ див. ДАТО, ф
2004, оп. * 4 опр. 24 лл. 126 , 145 /.
Тим часом радянські органи МКВС повели боротьбу з так званим
українським буржуазним націоналізмом. В першу чергу в село було
направлено уповноважених з НКВС Яворського, тов. Дудкова, тов.
Михалкова і вони почали висліджувати тих, хто ще залишився живим з
ОУН. Ось що згадує Грабик Ганна Василівна: " Це було 7 листопада 1944
року. Прийшло до нас кілька енкаведистів і шукали в хаті краївки. Я
втекла з хати. Що було далі, я бачила з-за рогу хати. Вони нарешті
самі знайшли краївку, потім запалили нашу хату. Другі з них привели
трьох чоловік. Всі вони були побиті, з покрученими руками і
покалічені. Це були Луцишин Григорій, Яцура Йосип і Пастушенчин
Гілярій. Вони були ще живі, як вони кинули їх у вогонь, в хату, яка
вже горіла. Це була страшна трагедія в моїй пам’яті". Другу страшну
картину згадує Михайловська Текля Максимівна: " Це було в середині
липня 1945 року. Надворі стояла нестерпна спека. З Підгаєць надїхали
солдати військ НКВС / серед них були і дівчата-медсестри
/,зупинились у селі недалеко від мене. Всі були озброєні
автоматами і кулемети. Із собою привезли сім убитих хлопців і кілька
поранених. Убитих поклали коло хати Дідуників. Після цього солдати
виїхали за село і приготувалися на нічліг. Тоді розігралась ця
страшна трагедія. Бездушні кати-дівчата привели сюди ще живого, але
безсилого молодого хлопця, напевно їх провідника. Тоді взяли в руки
гострий скальпель і вирізали на чолі п’ятикутну зірку. Бідолашний у
13

14. них на руках так і помер, не промовивши ні олова. У хижих очах
катюг навіть жаху не було. Наступного дня солдати поїхали шукати
нових жертв. Уночі люди перенесли загиблих на кладовище і там
поховали. Це були молоді хлопці віком 22-23 років.
Братська могила знаходиться до сьогоднішнього часу. Так само
загинули за волю народу Шевчук Михайло( підірвався гранатою у криївці),
Шевчук Петро, Олійник Володимир( Соснівські Хутори, підірвався
гранатою у криївці), Голь Іван, Кучерявий Володимир, Дідуник Олексій,
Дідуник Федір, Дідуник Микола, Гринчук Володимир, Кучерявий Іван,
Кучерявий Григорій, Луцишин Григорій, Луцишин Григорій,
Пастушенчин Гілярій, Яцура Йосип, Яцура Михайло, Клим Іван, Клим
Микола, Клим Василь, Пастушенчин Ярослав, Гундич Володимир, Луцишин
Йосип, Сеньків Омелян, Луцишин Петро, Гринчук Василь, Гриник Павло,
Яцура Володимир, Мерва Іван, Трач Тимофій, Яворський Іван, Луцишин
Степан, Луцишин Володимир, Гриник Іван, Яворський Микола, Бедзісь
Іван, Трач Степан, Андрусишин Василь, Парибус Іван, Дідуник Михайло,
Бурчак Павло, Гринчук Іван, Дідуник Ганна, Дідуник Василь, Машталір
Михайло, Струцій Григорій, Пастух Михайло, Ковальчук Михайло,
Дідуник Богдан, Дідуник Микола, Пастушенчин Микола, Яцура Іван,
Студій Петро.
Потім дійшла черга до родичів або близьких людей, які боролися за
незалежну Україну. Якщо брат чи сестра були залучені до організації
майно їх конфісковували, а їх самих вивозили в Сибір. Так вивезли в
Сибір Голь Ганну Олексіївну, Голь Марію Олексіївну, Диньку Павла
Івановича, Диньку Теклю Микитівну, Кучеряву Ганну Павлівну.
Позбавила волі на різні строки ув'язнення. Михайловського Петра,
Дідуника Івана, Дідуник Марію, Сенькового Степана, Диньку Павла,
Диньку Марію, Яцуру Степана, Парибуса Теодозія, Строція Григорія,
Дідуника Петра, Гринчука Івана, Клим Юлію, Пастушенчиного Петра,
Трача Івана, Дзецюха Петра, Дзецюх ЕМІЛІЮ, Доскоч Михайліну, Яцуру
Юлію .
Особливо тяжкими були 1946 - 1947 рр. В цей час в селі також
панував голод. Люди відкопували з-під снігу мерзлу картоплю, буряки і
варили. Внаслідок недоїдання поширилась дифтерія, були випадки тифу.
Швидко зростала смертність. По селі ходили жебраки і випрошували
милостиню. Маж місце грабежі і насильство.
10 лютого 1946 року відбулися вибори до Верховної Ради СРСР. В селі
перед виборами були військові. В Котузові проголосувало тільки 150
виборців, а бракуючі виборчі бюлетені кинула до урн сама виборча
14

15. комісія / див. Підгаєцька земля, 0. Яворський, Котузів/
В 1947 р. були обрані перші депутати в сільську Раду. Ними були:
Парибус Степан, Трач Василь, Дідуник Іван, Печериця Петро, Кучма
Варвара, Андрусишин Петро, Гринчук Григорій, Вівсяна Текля Гуменюк
Іван. Головою виконкому було обрано Трача Василя Пилиповича, а
секретарем Парибуса Степана Івановича.
З 1946 року школа з старого приміщення перебирається в Народний
Дім, в якому знаходиться по сьогоднішній день. А бібліотека і хата-
читальня переноситься на хату Клима Йосипа. Медпункт розташовують
на хаті, де тепер проживає Голь Василь. Фельдшером призначають
Косташ Галину, а санітаром Кушнір Володимира. Магазин і сільську Раду
розташовують на хаті Годжака Михайла.
В школі обирають Голову батьківського комітету Печерицю Петра. Для
відбудови приміщення і переходу на семирічне навчання. Із східних
областей України направляють вчителів Ківіцьку Броніславу
Володимирівну, Сергіенко Майю Яківну, Клим Тамару Григорівну. В 1948
р. Висовненко Галину Луківну призначають директором школи.
Пізніше направляють на роботу в школу Токарчук(Динька) Анастазію
Гаврилівну. В 1950 р. завершується перехід на семирічне навчання і
перший випуск відбувся в цьому ж році.
В березні 1949 році в селі був організований колгосп. В ньому
об'єдналися 170 селянських одноосібних господарств. Колективізація
проводилась примусовим порядком. Луцишиного Івана і Чорного Трофима
штучно зробили куркулями і позбавили волі. Після клопотань місцевої
влади через 1 рік їх звільняють від арешту.
Для організації колгоспу з району присилають тов. Цветікіна і тов.
Гаращенка, які силою заставляли селян-однобічників писати заяви до
колгоспу. Тов. Шепіта призначають уповноваженого по
с. Котузові. Тов. Гриника призначають відповідальним за податки, а
тов. Нагорного - по молоці, м’ясо і шерсті.
Першим головою колгоспу вибирають Шпитя Миколу Онуфрійовича.
Контора колгоспу знаходилась на той час в хаті Дідуника Олексія.
Обираються перші члени правління колгоспу. Ними були: Яцура Степан,
Шпить Микола, Парибус Степан, Каменюк Тимофій, Данильчук Ярослав,
Гринчук Григорій, Рачок Василь. З них вибирають Голову земельної
ради Гринчука Григорія Васильовича, , а заступником Рачка Василя
Степановича. Колгосп в той час мав 1296 га землі, з них 1200 га -
орної. Для обробітку землі велику допомогу надавала «Вишнівчацька
МТС». В 1951 році в колгоспі створюється перша жіноча тракторна
15

16. бригада, яку очолила Репецька Ольга Іванівна. Разом з нею працювали
Фіней Настя, Савюк Ольга, Клим Ярослава. В селі створюється
комуністична організація на чолі з тов. Івановським, пізніше
створюється комсомольська організація. За сталінських часів були
великі податки на землю, з холостяків, позики понад 500 крб. За
несплату позики конфісковували майно, забирали худобу.
В 1957 році в селі була проведена радіофіація, в 1962 р.,
електрифікація, в 1963 р, відкривається відділення зв’язку, з 1964р
можна було бачити телебачення. В 1961 р. до села Котузова приэднують
с. Михайлівку, а в І974р. , с. Гвардійське , в такому складі перебували
до 1986р, коли с. Гвардіське від'єднують від Котузова, а в 1989р
від'єднують с. Михайлівну. Тепер господарство нараховує 1146га.
землі , з них 1051га. - орної.
В колгоспі на 1993 рік нараховується 14 грузових автомашин,
спецмашини, 4 зернових комбайнів, і бурякокомбайн, 20 тракторів.
Особливо розгорнулось будівництво в селі з 1961 року, коли головою
правління був обраний Бочан Нестор Дмитрович, який понад 25 років
керував господарством. Було споруджено ряд господарських та
культурно-побутових приміщень. В 1969 році був збудований «Будинок
Культури», в якому розмістились також бібліотека та кімната щастя. В
1972 році збудували адміністративний будинок, в якому знаходиться
Сільська Рада, контора колгоспу, відділення зв’язку, ощадна каса,
медпункт. В 1977 році була збудована типова майстерня для ремонту
сільськогосподарської техніки. В 1982 році збудовано двоповерховий
торговий будинок, в якому розмістилися продтовари, промтовари, гос-
подарський магазин та буфет «Колосок» . В 1986 р. був збудований
дитячий садок.
В 1989 році була побудована церква на старому місці, де ще в ХІХ ст.
збереглося місце від церкви. В 1990 році завдяки великій допомозі за-
океанських котузов’ян на новому місці побудували другу церкву.
Обидві церкви греко-католицького віросповідання.
За минулий 1992 рік вартість валової продукції в колгоспі на 1 га.
сільськогосподарських угідь становила 511 тис. крб. Одержано чистого
прибутку на 1га. 6 тис, 714 крб., валового доходу із 057 крб.
урожайність з 1га зернових становила 23цнт. цукрових буряків, 93
цнт. картоплі - 124,6 цнт. Вироблено на 100га. с/г угідь: молока -
241,9 цнт. яловичини - 25,9 цнт. свинини - 4,2 цнт. вовни -0,3кг.
Надоєно на корову 1303кг. молока. В січні 1993 року колгосп
прийняв нову назву " Котузівський ".
16

17. Докорінно змінився побут жителів села, зріс їх матеріальним і
культурний рівень. Майже в кожній хаті і квартирі - газ, холодиль-
ники, пральні машини, телевізори. Старі, ліплені з глини і криті
соломою хати щезли з території села.
Розвинулась освіта. Колись про освіту селяни могли лише мріяти, тепер
у селі немає жодної неписьменної людини, всі діти шкільного віку
вчаться. В Народному Домі розміщуються 5-ті класи, а 1 - 4 кл.
вчаться в школі - сад. Для продовження освіти діти ходять у сусіднє
село Вишнівчик, що розташоване за 5км. від Котузова. В школі в 2008 –
2009 навчальному році навчається 43 учні, працює 10 учителів. Багато
випускників школи здобули вищу освіту, працюють вчителями, лікарями,
інженерами, агрономами.
Значну культурно-освітню роботу проводить бібліотека для дорослих і
дітей. Якщо в 1953 році в хаті-читальні книжковий фонд складав 1681
екземплярів і нараховував 250 читачів / див. ДАТО,~$І ф 1952, он І
опр. 195л. 37 /, то на 1993 рік книжковий фонд налічує понад 9 тис.
книжок, а читачів 506. З 1967 року завідуюча бібліотекою Репецька
Віра Дмитрівна. Сьогодні бібліотекар Мигало Ольга Михайлівна. В селі
майже немає сім’ї , яка б не передплачувала періодичних видань. В 1993
р. населення Котузова передплачує 430 газет і 66 журналів На даний
час в селі налічується 83 телефонних точок. Входить у побут
населення нові звичаї і свята. В селі щороку відзначають Різдво
Христове, Великдень, Свято стиглого колоса, обжинки, День
тваринника інші.
У період 1986 по 1993 рік головою села був обраний Демчик Василь
Іванович.
У період з 1993 по 2002 роки головою(вітом) села Котузова був Луцишин
Ігор Євстахович, секретарем - Пастух Г. О. , бухгалтером - Луцишин Л. І.
В 2002 році, на честь скасування панщини, був відновлений пам’ятний, на
роздоріжжі до села Гвардійське (Гниловоди), який було зруйновано у 1941
році російськими солдатами. Відновлено знак у виді хреста при допомозі
односельчан, які перебували за кордоном – Андрусишин Тарас Євстахович
з сією, Михальські Ганна Миколаївна, Гринчук Галини Павлівної.
У період з 2002 по2010 рік головою села є Динька Орест Олексійович,
секретарем Михайловська Галина Ігорівна, бухгалтером Печериця Надія
Євстахіївна.
22 жовтня 2003 року було призначено в селі Котузів нового священика о.
Андрія Підгородецького. 9 жовтня 2006 року раптово захворів на серце та
після перенесення двох операцій помер 16 жовтня 2006 року. Призначено
17

18. нового священика Володимира Захарків, уродженця с. Вишнівчик.
У 2004 році на могилі воїнам УПА було встановлено символічну плиту,
завдяки сільському голові Диньці О. О. , який організував збір коштів на
плиту.
В липні 2006 року повністю закінчено газифікацію села. 6 липня 2006 року
перший голубий вогник загорівся в квартирі Андрусишин Емільяна
Ільковича. Всього газифіковано в селі 125 житлових будинків.
9 травня 1985 року в селі було відкрито пам’ятний знак воїнам Великої
Вітчизняної Війни.
У 1990 році відкрито могилу воїнам УПА.
В селі Котузові народилася Володимир Навроцький та Олекса Явороський.
Володимир Навроцький / 1847 - 1882 / видатний український економіст-
статистик. Закінчив гімназію у Станіславі, а в 1871 р. юридичний
факультет Львівського університету. З 1871 р. – чиновник фінансів
дирекції в м. Жешуві / Польща/. З 1873 р. займається стично-
еконсмічними дослідженнями. Автор ряду статистично-економічних праць:
" Реформи домового порядку " / 1874 /, " Що нас коштує нація" / 1875 /
" Руська народність в школах галицьких" / 1876 /, " Класові
інтереси і інтереси народу " / 1876 /
Олекса Яворський / 1895 - 1987 /. Студіював право в університетах
Львова і Кракова, воював сотником в УГА. Працював адвокатом в
Підгайцях, двічі був обраний послом до Варшавського сейму.
В 1930 став жертвою пацифікації, а в 1939 р. був ув'язнений в Березі
Картузькій. Із 1948 р. - в Канаді очолював УНД.
18

19. Діяльність ОУН-УПА в селі Котузів
З кінця 1942 року на Поліссі ОУН, керована Степаном Бандерою, почала
організовувати перші озброєнні групи для боротьби проти гітлерівський
загарбників і для оборони українського населення від терору та грабежу від
гітлерівських окупантів, так і більшовицьких партизан. Скоро ці групи
оформилися в Українську Повстанську Армію (УПА). Впродовж 1943 року
УПА надзвичайно розрослася, охопила цілком Полісся, Волинь, частину
Правобережжя та Галичину. Боротьба проти гітлерівців стала масовою,
всенародною боротьбою. В повстанські відділи йшла масово українська
молодь, ішли масово селяни, робітники, ішла інтелігенція.
Українські народні маси зрозуміли політику ОУН і цілком пішли за її
закликами. Наша збройна боротьба справді стала всенародною боротьбою. В
УПА, в підпіллі опинилися тисячі українських безпартійних патріотів, тобто
таких українців, які ніколи не були членами якихось політичних товариств,
партій, а також багато людей, які в минулому мали різні націоналістичні
політичні погляди та належали до різних націоналістичних політичних партій.
ОНУ, керована С. Бандерою, розуміла, що наявність загальнонаціонального
керівництва боротьбою УПА значно зміцнила її політичні позиції
українського громадянства, вибила б з рук українських противників багато
аргументів, що ними вони брехливо й демагогічне послуговувалися. Ось, які
були причини. Чому ОУН не хотіла залишити керівництво збройною
повстанською боротьбою українського народу тільки за собою. Це було
основною причиною, чому ОУН змагала до створення загальнонаціонального
керівництва цією боротьбою. Після вересня 1939 року в Західній Україні
фактично перестали існувати всі політичні партії, крім ОУН. Отже, створити
загальне національне керівництво, складене з різних представників
політичних партій, не було можливе просто тому, що такі партії взагалі не
існували.
Важко було також з різними колишніми політичними діячами нав'язати
контакти. Багато з них були поза українськими землями, головне в
Німеччині, багато позалишалися так, що їх в загалі неможливо було
відшукати. Треба підкреслити, що всю цю боротьбу УПА і ОУН мусіли вести
підпільно, суворо конспіративне. Крім цього, зближався фронт і запановував
щораз більший хаос.
В результаті досить довгої і тривалої акції Командування УПА і Проводу
ОУН, в результаті численних переговорів з різними представниками різних
українських середовищ, в липні 1944 року відбувся підпільний з'їзд усіх тих
19

20. політичних діячів і українських патріотів, які погодилися на пропозицію
УПА й ОУН, пішли за їх закликами. На цьому з'їзді його учасники й
утворили УГВР - революційний парламент і уряд українського народу під час
його визвольної боротьби.
Починаючи з 1946 року український визвольний рух в СРСР почав
переходити від форм широкої повстанської боротьби до форм боротьби
глибокого підпільної. Практично ця зміна тактики виявилася перед усім у
такому: 1) поступово, відповідно до обстановки та потреб в окремих районах,
розформовано відділи УПА, а їхніх учасників, командирів і бійців, включено в
рамки підпілля, до підпільної сітки; 2) увесь побут підпілля, а теж його
роботу, глибоко законспіровувало; 3) у протилежність до того, як це воно було
в період широких дій УПА, тепер на перший план висунено політичне -
пропагандивну та політично-організаторську роботу. В теперішній момент
основною формою боротьби українського визвольного-революційного руху в
СРСР є збройне підпілля. Воно діє, зберігаючи всі вимоги якнайсуворішої
конспірації.
Перейшовши в глибоке підпілля, український визвольно-революційний рух,
проте, збройних акцій не припинив, змінився тільки їхній характер. Це вже не
великі бої сотень і куренів УПА, а постійні дрібні збройні сутички з ворогом
розчленованих, але тісно організаційно пов'язаних та керованих одним
центром повстанських і підпільних груп. З-за кожного рогу в селі чи місті, на
кожній стежці, в полі чи в лісі, днем і ніччю, шле більшовицькому окупантові
невидна рука українського повстанця й підпільника -революціонера караючу
кулю за кривди народу, за топтання його прав, за мільйони закатованих,
запроторених у тюрми чи концтабори українських патріотів, за грабіж
українського населення та знущання над ним, за намагання національне
розклади український народ і деморалізувати його, в обороні позиції
українського визвольне - революційного самостійного руху в Україні.
Своїми збройними діями УПА й революційне підпілля, з одного боку,
утруднюють московсько - більшовицьким окупантам їхні проти народні
злочинні плями, не дозволяють закріпитись їм в Україні, завдають утрат у
людях. З другого боку, цими діями вони скріплюють українські народні маси
в їхньому опорі більшовицьким гнобителям та втримують їх в постійній
готовності до остаточної розправи з окупантом в ім'я побудови незалежної
української держави.
Тим часом радянські органи МКВС повели боротьбу з так званим
українським буржуазним націоналізмом. В першу чергу в село було
направлено уповноважених з НКВС Яворського, тов. Дудкова, тов.
Михалкова і вони почали висліджувати тих, хто ще залишився живим з
ОУН. Солдати шукали все нових і нових жертв. Уночі люди переносили
20

21. загиблих на цвинтар і там ховали. Це були молоді хлопці віком 22-23 років.
Братська могила ж тут до сьогоднішнього часу. Потім дійшла черга до
родичів або близьких людей, які боролись за незалежну Україну. Якщо
брат чи сестра були заручені до цієї організації, майно їх конфіскували. А їх
самих вивозили на Сибір.
Ось що згадує Грабик Ганна Василівна: " Це було 7 листопада 1944 року.
Прийшло до нас кілька енкаведистів і шукали в хаті краївки. Я втекла з
хати. Що було далі, я бачила з-за рогу хати. Вони нарешті самі знайшли
криївку, але там нікого не було, потім запалили нашу хату. Другі з них
привели трьох чоловік. Всі вони були побиті, з покрученими руками і
покалічені. Це були Луцишин Григорій, Яцура Йосип і Пастушенчин
Гілярій. Вони були ще живі, як вони кинули їх у вогонь, в хату, яка вже
горіла. Це була страшна трагедія в моїй пам'яті",
Другу страшну картину згадує Михайловська Текля Максимівна: " Це
було в середині липня 1945 року. Надворі стояла нестерпна спека. З
Підгаєць над'їхали солдати військ НКВС / серед них були і дівчата-
медсестри /^зупинились у селі недалеко від мене. Всі були озброєні
автоматами і кулемети. Із собою привезли сім убитих хлопців і кілька
поранених. Убитих поклали коло хати Дідуників. Після цього солдати
виїхали за село і приготувалися на нічліг. Тоді розігралась ця страшна
трагедія. Бездушні кати-дівчата привели сюди ще живого, але безсилого
молодого хлопця, напевно їх провідника. Тоді взяли в руки гострий
скальпель і вирізали на чолі п'ятикутну зірку. Бідолашний у них на
руках так і помер, не промовивши ні олова. У хижих очах катюг навіть
жаху не було. Наступного дня солдати поїхали шукати нових жертв. Уночі
люди перенесли загиблих на кладовище і там поховали. Це були молоді
хлопці віком 22-23 років.
У квітні 1947 року в районі Золотники ( Тернопільська обл..) підпільники
покарали карою смерти начальника «істрібітєльного батальйону», який
грабив місцевих і голодуючих із східних областей селян.
14.05. 47. року в с. Котузів (р-н. Золотники, Тернопільська обл..) з
бандитами МВД зустрівся підпільник Дон. Зав'язався бій, в якому Дон був
поранений. Він заліг і далі стріляв по ворогові та боронився гранатами. Коли
ворожі стріли втихли, підпільник заспівав: «З піснею на устах ми йдемо до
бою...» . почалась перестрілка. Донові забракло набоїв. Він загинув з
окликом : «Слава Україні! Смерть московським окупантам!».
30.05. 47. року на хуторах Соснівських (р-н. Золотники, Тернопільська
обл..) емведисти знайшли краївку, в якій лежав хворий повстанець.
Повстанець відкрив по ворогах вогонь і, вистрілявши всі набої. Розірвався
гранатою. Це був Олійник Володимир - помічник замполіта
21

22. Степа (Шевчука Михайла) командира Солов'я у Вогіцьких
лісах(Тернопільська обл..)
03.06.47. року між сс. Котузів - Гниловоди (р-н. Золотники, Тернопільська
обл..) повстанці мали сутичку з бандою МВД. В той час жителі с. Котузів, які
втікали в підпілля. Залишали село і ішовши пішком до границі між селами
Котузів - Гниловоди повертали у повстанську долину (долина між селами
Гниловоди - Киданів(Бучацький р-н.)), на Веселу Гору(Підгаєцький р-н.,
Тернопільська обл..).
13. 07.47. року в с. Котузів (р-н. Золотники, Тернопільська обл..) емведисти
зайшли до хати, в якій було 2-ох підпільників. Підпільники привітали їх
вогнем, в наслідок чого був вбитий один емведист. Зав'язався бій.
Підпільники, оточені ворогом. Вистрілявши всі останні набої, погинули.
01.08.47. року в с. Котузів (р-н. Золотники, Тернопільська обл..) емведисти
зайшли до хати, в якій квартирували повстанці. Вив'язалась перестрілка.
Перестрілку почули другі повстанці, що квартирували у тому селі, й наспіли з
допомогою. Під повстанським обстрілом емведисти в паніці повтікали.
19.11.47. року в с. Котузів (р-н. Золотники, Тернопільська обл..) група
емведистів ввійшла до хати, де двох підпільників підготовляли криївку.
Підпільники відкрили по емведистах вогонь із автоматів, у висліді чого
поранили одного емведиста. На постріли поспіла друга група емведистів.
Що була в селі. Підпільники кинула гранити і пішли в пробій. При тому
емведисти поранили підпільника Гайдамаку(Яворський Микола) що,
розбивши свого автомата зі словами: «Прощайте, друзі, прощай, народе!
Слава Україні!» дострілив себе з пістолі.
07.01.47. року більша група повстанців зустрілася з відділом МВД.
Близько хуторів Весела Гора (р-н. Підгайці, Тернопільська обл..).
розпочалася перестрілка. Повстанці змусили своїм вогнем утихнути дві
ворожі кулеметні ланки. Інші емведисти. Побачивши своїх убитих і
ранених, почали тікати і стріляти в гору ракети, взиваючи допомогу, їм
наспіли на допомогу емведиські відділи, що були в той час в довколишніх
селах. Повстанці зайняли становища в долині Близько с. Курдибанівка (р-н
Бучач, Тернопільська обл..) де були залишені фронтові окопи. Розпочався
завзятий бій. По наступаючих повстанці сипнули вогнем, від якого впало
багато емведистів убитих і ранених. П'ять разів наступали на повстанські
становища емведиські відділи й п'ять разів му сіли відступати, залишаючи
вбитих і ранених. Хоч їм наспіла допомога ще з м. Підгаєць. В бою ворог
втратив 45 вбитих, повстанці — 14. Багато жителів села Котузів були
учасниками цієї кривавої перестрілки.
28. 03. 48. року в с. Котузів (р-н. Золотники, Тернопільська обл..) група
22

23. емведистів наскочила на криївку, в якій було двох підпільників. На заклик
емведистів здатися підпільник Юр (Бурчак Павло) відповів, що він знає і слухає
тільки свого провідника й відкрив по емведистах вогонь. Оточені ворогом,
підпільники понищили всі речі в криївці і порозривалися гранатами.
Ще одну страшну картину того часу розповідає Бедзісь Олег Якович (1939
року народження). «Це було на весні 1949 року. У рові де сьогодні проживає
Олійник Ярослав копали криївку, фірмани Бандура Михайло, Луцишин Яків та
чужі не місцеві повстанці. У селі було багато сексотів(продажних людей) і вони
розповіли про це емведистам. Вони ніяк не могли вистежити точне місце. Де
копали криївку, але знали на якій вулиці (вул.. Забезодня між подвір'ями Голя
Василя та Фіней Марії. Дізналися хто копав криївку. Щоб не злякати повстанців,
як були в криївці, наказали декільком фірманам відвести товари м. Підгайці.
Зловивши Бандуру М. і Луцишин Я. повели на допит. Бандура Михайло
витерпів всі муки і кари, які проводили над ним і нічого не сказав емведистам.
Кажучи що він нічого не знає і люди брешуть, що він копає криївку, по-різному
відпираючись. Луцишин Яків признався де знаходиться криївка. Одягнувши
його в одяг смерті( все біле, щоб не впізнали). Дехто по ходьбі (похотці). Інші по
росу, статурі одразу впізнали Якова. Оточивши криївку, в якій знаходився
Шевчук Михайло (Степ) його брат Петро і друг Кучерявий Іван. Москалі знали,
що в криївці знаходиться Степ і запропонували здатися. На що почули у
відповідь Ви мене живим не візмете. Почалася перестрілка. В повстанців
закінчилися набої і стих звук стрільби. З криївки почувся заклик: «Слава
Україні!». Всі троє друзів підірвалися у криївці гранатою. Після зриву, коли
емведисти пішли люди прийшли на місце колишньої криївки побачили порізані
обгорілі шкіряні чоботи. Повстанці понищили все що знаходилося в криївці.
В результаті цієї боротьби на чи милій території України панування
московсько-більшовицьких загарбників надалі залишилося дуже обмеженим,
вузьким. Усі свої зарядження на великій частині українських земель московсько-
більшовицькі загарбники реалізували тільки за допомогою нечуваного терору
МГД, МВД та їхніх спец військ, за допомогою терору озброєної адміністрації.
Більшість котузов'ян були знайдені і поховані в Братській могилі на
сільському цвинтарі.
Братська могила знаходиться до сьогоднішнього часу.
23

24. ЛІТЕРАТУРА:
1. Підгаэцька земля, Наукове товариство їм, Шевченка,
Український Архів том ХХІ у історично - меморіальний збірник,
Детройт США 1980 року,.
2. Матеріали Державного Архіву Тернопільської області.
3. Роман Матейко Богдан Мельничук , Воєнними дорогами синів
Галичини / Українські Січові Стрільці на Тернопільщині, вид
Тернопіль 1991.
4. Редакційна колегія: Мирослав Смалила, Григорій Кушнерик,
Микола Ковальчук, Дмитро Михайлюк (Історія міст і сіл
Теребовлянщини).
5. Спогади жителів села :
Парибуса Тимофія Григоровича,
Андрусишина Петра Дмитровича,
Трача Михайла Васильовича,
Грикчук Юлії Луківни,
Парибуса Степана Івановича,
Репецької Ольги Іванівної,
Грабик Ганни Василівної,
Михайловської Теклі Максимівної,
Диньки Павла Петровича,
Бедзісь Олега Яковича
24

25. Карта Підгаєцького повіту(1800р.)
25

26. СПИСОК ЧЛЕНІВ ОУН, ВОЇНІВ УПА,
УРОДЖЕНЦІВ СЕЛА КОТУЗІВ.
Андрусишин Василь, 1919 р. н., член ОУН-УПА з 1943 року, загинув під
час облави в с. Котузів 1945 року, тут і похований.
Бедзісь Іван, 1920 р. н., член ОУН з 1942 року, загинув під час облави
1945 року, похоронений в с. Котузів.
Бугай Володимир, 1915 р. н., член ОУН з 1940 року, помер 1980
року, похоронений в с. Котузів.
Галь Іван, «Чорний», 1924 р. н., член ОУН-УПА з 1944 року, загинув у
бою в с. Котузів 1947 року, похований в с. Вишнівчик.
Гриник Павло, 1925 р. н., член ОУН-УПА з 1944 року, загинув під час
облави в с. Надрічне, похоронений в с. Вишнівчик.
Гриник Іван, 1911 р. н., член ОУН з 1938 року, помер 1972 року,
похоронений в с. Котузів.
Гринчук Василь,1923 р. н., член ОУН,загинув у Бережанському районі 1944 р.
Трач Степан, 1920 р. н., ОУН з 1939 року, загинув у бою в Карпатах 1946
року, невідомо де похований.
Гринчук Володимир Андр, 1919р. н., член ОУН-УПА з 1946 року,
загинув під час облави 1947 року, похоронений в с. Котузів.
Гринчук Володимир Якович, 1919 р. н., член ОУН з 1938 року, виїхав в
Канаду 1944 року.
Гринчук Іван, 1925 р. н., член ОУН-УПА з 1944 року, загинув у бою 1945
року, похований в Бучацькому районі.
Гринчук Степан, 1925 р. н., член ОУН з 1942 року, живе .
Гундич Володимир, 1922 р. н., член ОУН-УПА з 1944 року, загинув під час
облави 1949 року, похоронений в с. Котузів. »
Дзецюх Ольга, «Чорна кішка», 1927 р. н., член ОУН-УПА з 1944
року, проживає в с. Котузів.
Дзецюх Михайло, 1927 р. н., член Юнацтва ОУН, помер 1988
року, похоронений в с. Котузів.
Дідуник Олекса, 1909 р. н., член ОУН з 1940 року, загинув на
території Польщі 1945 року.
Дідуник Федір, 1910 р. н., член ОУН з 1940 року, загинув під час
облави 1945 року, похоронений в с. Котузів.
26

27. Дідуник Микола Андрійович, 1925 р. н., член Юнацтва ОУН,
загинув під час облави 1945 року в Котузові, тут і похований.
Дідуник Михайло, 1923 р. н., член ОУН з 1942 року, загинув під
час облави 1944 року, похоронений в с. Котузів.
Дідуник Ганна, 1917 р. н., член ОУН-УПА з 1947 року, загинула
під час облави 1947 року, похоронена в с. Котузів.
Дідуник Марія, 1923 р. н., член ОУН-УПА з 1943 року, померла,
похоронена в с. Котузів.
Дідуник Микола Олексійович, інших даних немає.
Думінка Василь, 1901 р. н., член ОУН з 1940 року, загинув під час облави
1945 року, похоронений в с. Котузів.
Кучерявий Володимир, 1923 р. н., член ОУН-УПА з 1944 року, загинув у
бою в с. Котузів 1947 року, похований в с. Вишнівчик.
Кучерявий Іван, 1910 р. н., член ОУН з 1939 року, загинув 1946 року
невідомо де.
Кучерявий Григорій, 1926 р. н. член ОУН-УПА з 1944 року, замучений
в тюрмі у Підгайцях 1945 року.
Клим Іван Йосипович, 1914 р. н., член І ОУН з 1938 р. загинув під час облави
в с. Гниловоди 1950 року, похований в с. Вишнівчик.
Клим Микола, 1923 р. н., член ОУН І з 1939 року, загинув під час облави
в с. ( Котузів 1947 року, тут і похований.
Клим Василь, 1927 р. н., член ОУН-УПА з 1945 року, загинув під час
бою в лісі с. Бурканів 1948 року, похований в с. Вишнівчик.
Клим Іван Максимович, 1923 р. н., член ОУН з 1939 року, загинув у бою в
Бережанському районі 1944 року.
Луцишин Григорій, 1921 р. н., член І ОУН з 1939 року, спалений в хаті
1945 року, похоронений в с. Котузів.
Луцишин Йосип, 1911 р. н., член ОУН з 1939 року, загинув під час
облави 1944 року, похоронений в с. Котузів.
Луцишин Степан, 1921 р. н., член ОУН з 1940 року, загинув під час
облави 1945 року, похоронений в с. Котузів.
Луцишин Володимир, 1924 р. н, загинув під час облави 1945 року,
похоронений в с. Вишнівчик.
Луцишин Марія, 1923 р. н., член ОУН з 1940 року, вивезена в Сибір
1945 року, проживає в м. Вінниця.
Луцишин Євстахій, 1920 р. н., член ОУН з 1939 року, помер 1998 року,
похоронений в с. Котузів.