3. • За твердженнями поляків, що перейменували під час
•
своєї окупації село на Кровінку, щоб воно звучало
на польський лад, назва села походить від того, що
тут були колись великі бої. Проте, як стверджують
«Акти Гродські» ще за княжих часів село
називалося Кровинка і було передмістям Теребовлі.
Тому більш ймовірніша версія, що назва села
походить від великих пасовищ у центрі села, де в ті
давні часи, випасалась корови теребовлян.
У XV столітті поселення згадується як Кравінія.
4. Поблизу Кровинки було виявлено під час археологічних
досліджень слов'янське городище 6 — початку 7 ст. н. е.
Після розпаду Галицько-Волинського князівства,
становище селян було дуже важким. Крім економічного і
політичного гноблення поляків, село терпіло постійні
напади турків і татар. Лише протягом 1605—1629 рр. село
разом з Теребовлею зазнали 15 таких нападів, що
закінчувалися повним пограбуванням для села.
Жителі Кровінки підтримали Б. Хмельницького під час
його визвольного походу. У цей час в селі поселяється
легендарний С. Морозенко, що згодом приєднується до
загонів Хмельницького.
У 1672 році село зазнало значних руйнувань збоку турків,
а 1675 року зазнало повного зруйнування.
З приходом до влади Австрійської імперії становище
селян дещо покращилося. Було засновано однокласові
школи з українською мовою навчання.
5.
Перед першою світовою війною в селі виникає читальня
"Просвіти". 1911р. в Кровинці утворилося товариство "Сокіл". 24
серпня 1914р. у село ввійшли російські війська і перебували тут
до серпня 1917р., до повернення австрійців. У червні 1919р. в
село прийшли польські війська, а на початку липня 1919р. українська армія. У серпні 1920р. повернулися росіяни, а через
два місяці -поляки.
У 1930р. люди заложили фундамент читальні "Просвіти", яка
була повністю збудована і посвячена на Покрови, приблизно в
1931-32р.р. У вересні 1939р. прийшли радянські
війська. В роки німецької окупації (1942-1943р.р.)
жителі села висипали могилу на честь січових
стрільців і закатованих більшовиками. 22 березня
1944р. в село вступили радянські війська. Могилу
було розкинуто. Після повернення радянських військ
на Теребовлянщині зростає: активність загонів УПА.
Активну участь у боротьбі проти більшовиків беруть і
жителі села. У Кровинці був районний штаб ОУН і
деякий час перебував під обласний провід.
6. Не кращим стало життя жителів села після вересня 1939 року .
трагічно склалася доля найбільш активних членів "Просвіти". У
1946р. в селі почали організовувати колгосп. На початку 1949р.
в селі було завершено організацію колгоспу, який дістав назву
"30-річчя Жовтня". У 1970 році кровинківське господарство було
об'єднане з лошнівським колгоспом "Маяк".
В 1970р. побудоване нове приміщення школи, розраховане на
200 учнівських місць із кабінетною формою навчання. На
території села працює сільська бібліотека з книжковим фондом
10 000 книг, сільський клуб на 120 місць, сільське відділення
зв'язку, дитячий садок "Сонечко" на 50 місць. фельдшерськоакушерський пункт, комплексно-приймальний пункт, нова
майстерня.
Колгосп "50-річчя Жовтня" проіснував до 1991р. В цьому ж році
в Кровинці було створено колгосп ім. Морозенка
7. Перший етап будівництва: 6 ст. н. е. Останній етап:7 ст.н. е. Місце
для будівництва городища було вибрано на правому березі
річки Гнізна. Тут на височині, домінуючою над річковою
долиною, було влаштовано майданчик поселення. Крутий берег
річкової долини прикривав підходи до городища зі сходу, а з
півдня майданчик городища обмежував глибокий яр, що
простягнувся по вісі захід-схід.
Городище було найбільш доступним з західної та північної сторони
- тут не було солідних природних укріплень, і тому з цього боку
підступи до городища перекрила штучна лінія оборони,
представлена двома рядами валів, які чергувалися з 2 рядами
ровів. Ймовірно, колись висота зовнішнього валу була близько 5
метрів, а внутрішній вал піднімався на висоту 6-8 метрів.
Верхню крайку валів увінчували дерев'яні укріплення. Городище
було невеликим - його зміцнення захищали майданчик
діаметром близько 40 метрів.
8.
9.
Суджені за1914 р.н.'язок з ОУН-УПА р.
зв член ОУН, член т. «Луг», засуджений 1949
Бірут Євстахій Антонович
на 25 років ув'язнення, за зв'язок з ОУН, допомагав повстанцям, постачав
харчування, одяг, тощо.
Галюлька Ярослав Іванович 1929 р. народився в Польщі, за зв'язок з ОУН
засуджений 10.07.1950 р. на 10 років ув'язнення за ст. 54 - 3 і 54 - 2 і відбував
ув'язнення в Карагандинській обл., звільнений 7.08.1956 р.
Забірка Євстасій Григорович 1902 р.н., член ОУН, за зв'язок з ОУН 1944 р.
арештований і засуджений на 10 років ув'язнення за ст. 54 - 3 і 54 -2, звільнений
1956 р.
Паньків Ганна Василівна 1924 р.н., член ОУН. За зв'язок і допомогу повстанцям
арештована в 1946 р., засуджена військовим трибуналом. Відбувала покарання в
спецтаборі м. Караганда.
Пасіка Онуфрій Андрійович 1907 р.н., член ОУН, працював в одноосібному
господарстві. За зв'язок з ОУН засуджений 7.09.1944 р.за ст. 54-3 на 10 років
ув'язнення. Звільнений 9.05.1954 р.
Хвалибога Петро Адамович 1920 р.н., член ОУН, працював на залізничній станції.
За зв'язок і допомогу повстанцям арештований 30.08.1944 р. засуджений на 10
років тюрми. Звільнений 16.03.1954 р.
Чорний Андрій Михайлович «Капуста» 1920 р.н., член ОУН, 1944 р. арештований і
засуджений на 10 років ув'язнення за ст. 54 - 3 і 54 - 2, 1946 загинув в тюрмі.
10. Вивезені на Сибір за зв 'язок з ОУН
Василецька Франка Адамівна 1910 р.н.,
Василецький Зеновій Петрович 1933 р.н. вивезені 10.02.1940р. звільнені 1946р.,
Василецький Петро Іванович 1908 р.н.,
Забірка Олексій Миколайович 1876 р.н.,
Забірка Парасковія Мартинівна 1882 р.н.,
Забірка Текля Олексіївна 1924 р.н., виселені 21.10.1947 р. в Читинську обл., звільнені ВІ959 р.,
Креденсор Ольга Степанівна 1923 р.н.,
Левандівська Ганна Олексіївна 1900 р.н. вивезені 21. 101947 р., в Читинську обл., звільнені в лютому
1957 р.,
Левандівський Олексій Михайлович 1896 р.н.,
Пасіка Адам Петрович 1894 р.н.,
Пасіка Антон Іванович 1886 р.н. (помер 14.07.1954 р.),
Пасіка Галина Адамівна 1924 р.н. звільнені 1956 р.,
Пасіка Марія Василівна 1895 р.,
Пасіка Ольга Степанівна 1923 р.н.,виселені, в Читинську обл.,звільнені в 1957 р.,
Пасіка Степан Петрович 1884 р.н.,
Пасіка Юлія Михайлівна 1889 р.н., звільнена 7.11.56 р.,
Сигнатович Богданна Андріївна 1939 р.н.,
Стародомська Катерина Михайлівна 1923 р.н. вивезена в Красноярський край, Хвалибога Богданна
Миколаївна 1939 р.н. вивезені 21. 101947 р. в Читинську обл., звільнені в 1960 р.,
Хвалибога Марія Миколаївна 1915 р.н.,
Хвалибога Юлія Федорівна 1887 р.н., померла 11.02.1957 р.,
Чорна Ганна Андріївна 1936 р.н.
Чорна Олександра Андріївна 1938 р.н., звільнена 13.04.1960 р.,
Чорна Павліна Степанівна 1910 р.н.,
Штик Микола Павлович 1894 р.,
Штик Михайлина Йосипівна 1889 р.н.,
Штик Павло Євстахович 1939 р.н. звільнені 29.09.1959 р.,
Штик Стефанія Матвіївна 1918 р.н.
12. У 1848 р. після після цілого ряду виступів селян по всій Галичині
було скасовано панщину. На честь цієї події жителі села
поставили хрест. Після приходу більшовиків його було розбито.
Відновили його лише після проголошення незалежності України.
15. Ще до початку першої світової війни в селі було закладено фундаменту
нової церкви, будівництво якої закінчили в 1924р. На Покрови церкву
освятили. При ній було свічкове братство "Апостольства Молитви", до
якого входило 124 жінки. Церкві належало 0,25 га городу, 30 га орного
поля. А сама вона належала до парафії м. Теребовлі.
20. У селі народилися:
Морозенко Н. — військово-політичний діяч
Пасіка О. — художник, скульптор, різьбяр
С. Гаврон — один з праведників народів світу
Муц О. - український політик
У селі вчителювали:
Білогуб-Вернигів Г. — бандуристка
Будний С. — поет
22. Морозенко Станіслав
Навчався у Краківському і Падуанському
університетах, з 1638 — полковник реєстрового
козацького війська. В 1645 — 1649 — полковник
корсунський, організатор військових дій на Поділлі,
брав участь в битві під Пилявцями, керував кіннотою
під Збаражем, де загинув у бою. Герой історичної
пісні «Ой Морозе, Морозенку, ти Славний козаче», в
якій відображено його подвиги в боротьбі проти
татар, мужність і героїчну смерть.
Загинув під Збаражем в липні 1649 (див. Збаразька
облога 1649).
24. Остап Пасіка
1929 року в с. Кровинка Теребовлянського району на
Тернопільщині народився Остап Пасіка, талановитий
журналіст і художник, займався декоративною різьбою по
дереву. Ще в 1944 році (15 річним хлопцем) він почав
працювати біля друкарського станка. О. Пасіка навчався на
факультеті журналістики Львівського університету, згодом
десяток років присвятив своє життя редакціям різноманітних
газет. Через погані умови праці захворів на туберкульоз
легенів і був змушений погодитись на лобектомію. Через це
та деякі інші ускладнення медичні комісії постійно визнавали
його непрацездатним. Про Остапа Пасіку відзнято 6
кінофільмів. Та й сам митець є художником-постановником
трисерійного кінофільму про наше козацтво – «Море і
Україна».
31. Будний Степан Франкович
Будний Степан Франкович (23 серпня 1933, містечко Струсів, нині село
Теребовлянського району Тернопільської області — 22 червня 1958, м.
Тернопіль, похований у селі Струсів) — український поет. Член НСПУ
(1991, посмертно).
Рано залишився без батька.
Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1957).
Перші твори опубліковані у багатотиражці університету, обласній газеті
«Радянська Буковина» (м. Чернівці), готував до друку збірку поезій
«Пелюстки кохання». Після закінчення навчання С. Будного хотіли
залишити в Чернівцях — пропонували роботу в одній із шкіл та редакції
обласної газети. Але Степан відмовився. Працював учителем у с.
Кровинка Теребовлянського району, користувався струсівською
районною газетою «Червоні зорі».
1958 захворів на меланобластому. За неповних півроку створив у
лікарні цикл поезій «Щоденний бій», підготував до друку збірку
«Людина до сонця йде» (вийшла з благословення Павла Тичини).
Твори Будного публікувалися в альманасі «Ранок» (1959), збірка «День
поезії» (1967).
Музику на слова Будного створили Б. та І. Кравчуки, В. Подуфалий, Б.
Климчук, О. Герман, В. Обухівський, М. Олещук, Л. Романчук, Я.
Вишиваний та ін. Будний став першим лауреатом літературномистецької премії в Чернівцях.
