1. Відділ освіти
Чортківської районної державної адміністрації
Районний методичний кабінет
На участь
в історико-географічній
експедиції
учнівської молоді
«Історія міст і сіл України»
Джурин – перлина Галицького краю
Члени історичного гуртка «Краєзнавець»
та географічно-краєзнавчогогуртка«Дивосвіт»
ДжуринськаЗОШІ-ІІІ ступенів
Керівники Горин Надія Іванівна
та Мигас Галина Михайлівна
2013 рік
2. Анкета
с. Джурин, Чортківський район, Тернопільська область
Джуринська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Члени гуртка «Краєзнавець»:
Голубінський Сергій Сергійович, 11 клас
Голодрига Юлія Михайлівна, 11 клас
Мала Мар’яна Василівна, 11 клас
Лапуть Василь Михайлович, 11 клас
Квасниця Сергій Іванович, 10 клас
Керівник Горин Надія Іванівна, вчитель історії та правознавства
3. Анкета:
- село Джурин;
- с. Джурин, Чортківського району, Тернопільськоїобласті, 48531;
підпорядковується Чортківськійрайдержадміністрації;
- існуючий; кількість дворів, де проживаєнаселення, – 370; кількість
населення – 1162 чол.
4. Метою нашої експедиції є ретельний та різноплановийзбір матеріалів крає -
знавчого характеру про походження і виникнення села Джурин, важливі
суспільно-політичні віхи його історії, формування культурного, просвітницького,
освітнього та релігійного середовища, про визначніпостаті, що народилися тут, їх
внесоку розвитоксела, краю, України, про особливостіекономічного розвитку
території, державотворчихпроцесів, туристсько-рекреаційні та екскурсійні
можливостінаселеного пункту.
Практична цінність роботи
Скарбницею народної памя’тіє історичнекраєзнавство. Інтерес до витоків і
першоджерел своєї історії, до вивчення рідного краю, історії міст і сіл - це
свідчення нев’янучого національного патріотизму суспільства.
Матеріали історико-географічної експедиції будуть використаніна уроках
історії України та географії під час вивчення тем «Наш край» та «Географія
рідного краю», на засіданнях історичного гуртка«Краєзнавець» та географічно-
краєзнавчого «Дивосвіт», в програміпроведення екскурсій у музеї духовного
відродження «Берегиня» якдля учнів школи, так і гостей зі шкіл Джуринського
ШОО, для організації позакласної роботи( конференції, засідання круглого столу,
ІКТ проекти, сільські фестини, публікації). Дослідницький проект «Чортків -
духовностіодвічна таїна», що є однією із ланок систематизованого матеріалу про
історію рідного краю, був представлений на виїзномузасіданні районного
методичного об’єднання вчителів суспільно-гуманітарних дисциплін.
6. ВСТУП
Лежить село Джурин при шосейному шляху Чортків-Бучач (дод.1)
приблизно по серединіміж цими містами на Подільськомувисоко рівні(дод.2).
Через населений пункт протікає річка Джуринка. На захід від села розміщена
гряданевисоких гір Подільсько-Волинського плоск гір’я , з яких добре
проглядається Джурин. Перша згадка про нього зустрічається у 1607 році.
Історія його виникнення сягає сивої давнини. Колись ця місцевість, за
спогадамистарожилів , що передавалися від одних поколінь до наступних , була
покрита невеличкими гаями та пасовиськами. В цих гаях селилися наші пращури
у невеликих хуторах.
З розповідейстарожилів на території сучасного села було розміщено
декілька поселень, зокрема Золотарк , Рудка, Озеряни, ЗолотіПіски, Кадуб,
Вільхи. Деякі назви збереглися до наших днів,В районіштучно створеногоозера,
що розлилося між Джурином і Слобідкою стояло поселення Рудка.
Найбільшим поселенням була Золотарка, розміщена на території сучасної
вулиці Заджуринка . Озерянибули розміщено у південно-західній частині нашого
села. Не менш цікава назва поселення Золоті Піски . Розміщене недалеко
сільської школи у річковій западині. Під час весняної повенівода позмивала
верхні шари грунту аж до піску. Жовтий пісок вкривав дно западини.
А ось Кадуб – найстаріше із усіх поселень. Ця назва дійшла до нас з часів
язичництва, як місце для молитов. Сюдисходилися жителі; приносилижертви
богам , здійснювали молитви.
Кадуб з давніх- давен вважався нехристиянським місцем. Про нього
ходили цікаві і навіть страшні легенди. Ось однаіз них. Місцеві жителі інколи не
виганяли сюди коней на випас у теплі літні ночі. Ходили перекази , що в літню
пору опівночі на долину виходили нечисті духи , шаліли лісові мавки, водили
хороводи, голосно сміялися разючим і неприродним сміхом. Якщо хтось попадав
у їх зачарованеколо , той живим уже не повертався.
7. У 1672 роцінаші селяни піддалися страхітливому нападу турецько-
татарських завойовників. Не встали з попелу руїн поселення Рудка, Золотарівка,
Вільхи, Озеряни, Кадуб. Жителі були вирізані або забрані в полон. Ходили чутки,
що уціліло лише три сім’ї: Коцюк, Квасниця, Колівошко, які і поклали початок
новомуродоводу.
Під час панування турків управляв господарським життям цих земель
турецький «темник» - «Джура»(слуга). Від цього словау ХVIIст. і пішла назва
села Джурин, а річка , що протікає і бере початоку селі, – Джуринка.
На традиційне в ті часи запитання «Чиї поля?», давали відповідь:
«Джуринові». Такі відповіді згодом привелидо офіційної назви поселення . Це
найбільш ймовірне походження назви нашого села.
8. ЗНАЧНІ ДЛЯ СЕЛА ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ
Село Джурин у дзеркалі подій
Висвітлює свій образ історичний
Як споминивіків плинких
Прийшло воно в наш час у постаті величній
У ХІІ столітті село входило до складу Теребовлянського , пізніше до
Галицько-Волинського князівства.
ХІІІ століття для наших предків було періодом великої смути. В 1259році
ординціБатия набігли і зруйнували село .
Кінець ХІІІ і перша половина ХІV століття характеризувалися занепадом
господарськогожиття. Періодичні набіги кримчаків, поступоваекспансія Польщі
порушила нормальнийритм життя наших предків.
Відомо, що лише протягом століття від 1450 до 1556 років зафіксовано не
менше 86 великих наїздів татарських орд, турецьких військ, волохів. Про майже
щорічні напади дрібних банд місцевих магнатів історія зберегламало свідчень.
Однак Польща постійно намагалась захопити і полонізувати місцевість.
Літом 1649 року на рівнині між Бучачем і селом Джурин відбулась кривава
битва між козаками і польськимивійськами.
Кривава битва під селом відбулася і у 1667 роціміж військом польського
короля Яна Собеськогоітатарськими ордами хана Галаги.
У 1672 роцітурецьке військо Магомета захопило землі Чортківщини і ,
зокремасело Джурин, яке тривало до 1683 року.
У 1772 році після першого поділу Польщі Галичини увійшла до складу
Австро-Угорської імперії. У 1809 роціпід час наполеонівських війн Чортківщину
окупували російськівійська, які перебували тут до 1815 року.
9. Таким чином село Джурин протягом двохстоліть декілька раз перебувало
під різними окупантами. Зрозуміло , що у цей час було мало умов для його
розвиткукультурних надбань.
15 травня 1848 року в селі було ліквідовано панщину. На честь цієї події
при дорозіпоставлений хрест(дод.3), що стоїть і понині , а напис на ньому
свідчить:
Богу благодареніє за наше освобождение,
За велічіє того дару ми вірні нашому цісару.
У1897 роціу селі Джурин виникла ініціативна група по створеннюфілії
товариства« Просвіта». Воно було офіційно організованена зборах джуринян
8 червня 1898 року і зареєстрованеу м. Львові.
В селі Джурин багато селян перед Першою світовою війною були
прихильниками москвофільськихорганізацій. Їхні поглядипочали змінюватися у
рокивійни, коли граф Григорій Бобринськийстав генерал-губернатором
окупованих теренів Галичини. Його розпорядження про заборонуукраїнської
мови як у школах , так і в урядовихустановах, про закриття «Просвіт» та
знищення українськихбібліотек значно остудило запал багатьохосвічених
галичан і схилило їх на позиції ліберального націоналізму.
Не минули наше село і події Першої світової війни, тут відбулися жорстокі
бої під час так званого Брусилівського прориву. Відчули на собі джуриняни і
Другу світову. Біля села проходила лінія фронту літом 1944 року. Німці на цьому
підвищенні тримали оборону більше трьох місяців. В цей час значна частина села
була спалена і знищена артилерійськими обстрілами. На честь вищезгаданих
подій у Джурині постав пам’ятник Невідомому солдату( дод. 4).
У нашому селі пройшла хвиля запровадження колгоспів . На собіїї відчули
наші односельчани.У нашому селі був створенийколгосп«Прогрес». До нього
ввійшли землі трьохсіл: Полівці,Слобідка Джуринськаі Джурин . Даний колгосп
був мільйонером , проте і його спіткала доля розпаювання.
10. Щоб утвердити демократичніперетворення , не допустити повернення до
тоталітаризму у 90-их роках ХХ століття у Джурині знову активізується
громадсько-політичнежиття . Виникають організації Руху, Республіканської
партії , братства УПА. Активну життєву позицію зайняли: Семирозум Ярослав ,
Сякалюк Володимир, Ціцерський Тадей , Вівчарик Ярослав , Палажук Микола ,
Франків Богдан, Увя’з Роман, Семирозум Ганна, КоцюкРоман та інші.
У день , коли організувався ланцюг, присвяченийсвятовіЗлуки , делегація
із села автобусом виїжджала під Вишнівець з національними прапорами, де вони
долучалися до тисяч інших людей , які утворювали цей ланцюг від Львовадо
Києва та від Львовадо Івано-Франківська.
Національно-патріотичну діяльність активно проводилаорганізація
Української республіканськоїпартії і її головаСякалюк Володимир Дмитрович,
священик греко-католицької громадиотець Петро Дячокта інші.
Символічним знаком Незалежності постала у селі пам’ятна могила
Українським Січовим Стрільцям та воякам УПА, що віддали свої життя за
майбутнє незалежної держави( дод.5).
11. ВИДАТНІ ПОСТАТІ СЕЛА
Першим джуринянином, якийпрославився і був відомий поза межами
Чортківського повіту, був Л.Трубацький, що народився у 1876 році . Він тісно
співпрацював з прогресивноюукраїнськоюперіодикою. Дописував до журналу
«Народ» , допомагав редагувати « Громадський голос»і «Радикал». У1897-1899
роках редагував газету «Буковина» , згодом працював у газеті «Діло».
Найважливіші публікації: «Мужицька еміграція в нашій літературі»,літературні
розвідкипро Еміля Золя, В.Г. Бєлінського, І.Франка , О.Пушкіна та інших діячів
культури. Турбацький тісно співпрацював з І.Франком і М.Павликом.
Народився Кирило Цепенда ( дод.6)24 грудня 1914 року в селі Джурин на
Поділлі (тепер Чортківський район Тернопільської області)у родині Яреми та
Варвари Цепендів. Кирило - старший син у сім'ї, завжди опікувався молодшою
сестричкою Олею. Для того , щоб дати дітям добруосвіту батько, Ярема
Цепенда , поїхав до Канади на заробітки. У 1935 році Ярема трагічно загинув у
віці 42 роки( впав на будівництві з висотиу м. Чикаго). Кирило та Оля,
залишившись під опікою матері, зросталиу Джурині, там же здобулиі початкову
освіту. Кирило продовжив навчання у гімназії в м. Теребовлі, його стихією була
музика . Красивий, молодийчоловік марив створенням хору , щоб прославити
українськупісню на весь світ.
Ще гімназистом вступив до оркеструприМарійській Дружині, а через
деякий час вже сам організовує оркестр в м. Бучачі. Одночаснокерує струнним
оркестром уТеребовлі, а під час літніх канікул організовуєхор при читальні
«Просвіта» в рідному селі. Так у 1936році виник у с. Джурин молодіжний
хоровийколектив під назвою«Трембіта». Кирило керував хором до свого виїздув
Канаду. Так з невеличкого села , що на Галичині, почався великий шлях Кирила
Цепенди – найвідомішого диригента з українськоїдіаспорив Канаді. З цим хором
п. Кирило здобув перше місце на повітовому конкурсіхорів у м.Чорткові.
Учасниця хору Броніслава Цепенда відтворила репертуар колективу у рукописній
збірці.
12. Після закінчення гімназії у 1937 роціКирило Цепенда поїхав на музичні
студії до Львова. Для проживання і оплати навчання керує різними хорами, як
Ремісничої Бурсипри вулиці Пасічній на Личаковіі Бартосівній, при читальні
«Просвіта» на Замарстиновіі Личакові, хором Ремісничого Товариства «Зоря»,
хором «НароднаТоргівля» та іншими.
В 1938році К. Цепенда вступив до Музичного інституту імені Миколи
Лисенка у Львові, де студіював хорову диригентуруу професора Миколи
Колесси, теоретичніпредмети у професораЗенона Лиська , Станіслава
Людкевича, д-ра БорисаКудрика та д-ра Василя Витвицького, а вокал - у
професораЛюбінецького.
У цей же час керує хором при українській гімназії на Філії при вулиці
Пекарській. З цим хором здобуваєперше місце поміж шкільними хорами Західної
України.
В 1941 році як стипендіат КОЛУСУ п. Кирило виїхав до Відня продовжити
навчання. Що довелося пережитимолодомумузикантові під час війни – можна
тільки здогадуватись з короткоїзгадкиу листі до родини: не раз здавалося –
кінець! Але і в тяжкі роки воєнної хуртовинип. Кирило не покидає улюбленого
заняття , можливо, саме це і допомогло йомувижити . У Відні він керував хором
при церкві св. Варвари , а також хором студентського товариства«Січ».
В 1945році Кирило одружився з дочкоюукраїнського священика о.Гулина
панною Ромою. І ще цього ж рокупереїхав до Мюнхена , де організував хор
«Трембіта», певною мірою можемо припустити, що створення хоруз такою
назвою - це своєрідна ностальгія за рідним краєм.
В1949 році переїжджаєдо Америки . Маючи добрийголос і музичні
знання , він записується до дяківської школи, яку закінчує з відзнакою , щоби
бути незалежним в утриманні родини.
В 1952 році переїжджаєз Ансінії до Рочестеру, в штаті Нью-Йорк, а ще
через два рокипоселяється в Детройті, де його запросилина посадувчителя
музики при парафіяльній школі св. Івана Хрестителя і керівника хору. Найбільше
відзначився Кирило Цепенда на церковній ниві як диригент при Церкві св.Івана
Хрестителя в Детройті, де працював понад 35 років. Маючи непересічні знання
13. церковної музики, він разом з членами вже існуючого хору «Боян» наполегливо
працює над піднесенням мистецького рівня хору.
Діяльність гідного диригентахору належно оцінили церковнівласті .1984
року з нагоди діамантового ювілею Церкви св. Івана Хрестителя Папа Іван-
Павло ІІ дав диригентовіКириловіЦепенді та хору своєблагословення. Він
отримав його також і від Владики Преосвященного Інокентія Лотоцького.
Перебуваючи в Детройті , п. Кирило майже 20 років диригував великим
мішаним хором «Трембіта», з яким виступав не лише в цьомумісті , а й виїжджав
на гастроліпо Америці й Канаді, записав з ними платівку. Деякий час диригував
також і Капелою Бандуристокпри ОсередкуСУМ, організував 40-членний
мандоліновий оркестр «Веселка» . Видав також «Співаник народних пісень» з
фортепіано і Службу Божу в народних мотивах. За час свого перебування в
Детройті п. Кирило здобув симпатії і визнання глядачів як чудовийспівак та став
одним із передовихдиригентів у діаспорі.
Близько 18-ти років п. Кирило вів у Детройті радіопрограму«Гомін
України», яка два разина тиждень пропагує українськеслово, музику і пісню. У
1985році після тривалої хворобипомираєйого дружина Рома. Це був болючий
удар для маестро , та він з гідністю витримав його. Кирило Цепенда продовжив
своюмистецьку діяльність, про що неодноразовописала преса .
В травні 1989року дирекція Українського Культурного Центру у Воррен,
Мічіган , запросила п. Кирила диригентом 40-членного чоловічого хору«Ватра»
при МК Центрі . За цей час хор вже неодноразововиступав перед українською
громадою, а 6 учасників хору приїжджали1991 рокуна Україну у складі Капели
Бандуристів ім. Т. Шевченка, гастролі якої пройшли з великим успіхом.
Баран Євген Михайлович(дод.7)народився 1961 року в Джурині. Після
закінчення Львівського університету ім. І.Франка та аспірантури інституту
ім.Т.Шевченка 1992 році захистив дисертацію на ступінь кандидата філологічних
наук. Працює доцентом Прикарпатського університету ім. В.Стефаника. Євген
відомий і як письменник. Автор книжок:
«Замах на міражі» (1997);
14. «Зоїловітрени» (1998);
«УкраїнськаісторичнапрозаII половини XIX ст. і ОрестЛевицький»
(1999);
«Звичайнийчитач» (2000);
«Навздогін дев'яностим»(2006);
«Читацький щоденник — 2005» (2006);
«Порнографічнасутність правди» (2007);
«Наодинці з літературою» (2007);
«У полоні стереотипів та інші есеї» (2009);
«Тиша запитань» (2011);
"Дев'яностінавиворіт" (2011).
Перекладає з польськоїмови:
«Писане дощем» - книга поезій Божени Боби-Диги(передмоваЄвгена
Барана; переклад Євгена Барана і Олександра Гордона). — Львів, 2008;
«Поезія єднання: вірші з Кракова» (передмоваГабрієли Матушек; переклад
Євгена Барана і Олександра Гордона). — Львів, 2008.
Член редакційної ради журналів «Перевал», "Дзвіночок";заступникголовного
редакторажурналу «Золотапектораль».
Лауреат премії імені О. Білецького (1999), Івано-Франківської міської премії
імені І.Франка (2001), Міжнародних літературних премій ім. Миколи Гоголя
«Тріумф»(2003), ім. Б.-Н.Лепкого (2007), ім. Григорія Сковороди«Сад
божественних пісень» (2009), ім. Івана Кошелівця (2011); обласної премії ім.
.В.Стефаника (2006); премії ім. Д.Нитченка (2008), літературно-мистецької премії
ім. Пантелеймона Куліша (2012);літературної премії ім. Валер'яна Підмогильного
(2012)
15. СУЧАСНИЙ СТАН
З народного напившись джерела ,
З цієї живодайної криниці ,
Духовність наша ожива
І повертає до душі світлиці.
Хто бажає ближче познайомитися із історією села Джурин, школи,
видатними людьми села , просимо завітати в кімнату - музей духовного
відродження «Берегиня», що функціонує при Джуринській ЗОШ І-ІІІст.
з 1999 року(дод.8) .
За роки незалежності у селі була відреставрована церква греко-
католицької конфесії (22 жовтня 2000р.)(дод.9) з колишнього
польського костела, який у роки радянської влади був місцем для
зберігання зерна.
На свято Стрітення у 2003 році біля цієї церкви було освячено
фігуру Матері Божої Непорочного Зачаття(дод.10).
2003 рік став ювілейним для православної церкви св. Анни (дод.11),
парафіяни якої відзначали 100-річчя, що вилилося у величну духовну
імпрезу.
Джуринська лікарська амбулаторія(дод. 12) у 2007 році була
реорганізована в амбулаторію загальної практики сімейної медицини, а
музична школа – у школу мистецтв(дод.13).
У 2008 році залізничний переїзд реконструйовано у європереїзд.
16. У селі працюють 5 магазинів, поштове відділення, ветаптека,
майстерня пошиву одягу, приватна станція технічного обслуговування.
У 1996 році відбулося розпаювання земель
сільськогосподарського призначення, і власники паїв здали свої
земельні наділи в оренду ПАП «Джуринське». А у 2007 році відбувся
розподіл паїв між ПАП «Полівці» та ТОВ «Агрополіс».
Село моє, для мене ти єдине,
Як материнський спів, як поклик солов’я,
Малесенька частинка України,
Моя Вітчизна, рідна ти земля
31. Анкета
с. Джурин, Чортківський район, Тернопільська область
Джуринська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Члени гуртка «Дивосвіт»:
Коцюк Ірина Михайлівна, 9 клас
Коцюк Христина Михайлівна , 9 клас
Малий Іван Васильович, 9 клас
Цепенда Анастасія Володимирівна, 9 клас
Франків Ростислав Богданович, 9 клас
Керівник Мигас Галина Михайлівна, вчитель географії
32. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Баран Євген// Популярна енциклопедія Львова:історія, культура, людина,
місто / УпорядникОлесь Ольсич. — Львів: «Ставропігіон», 2009. — 244 с. —
С.16-17.
2.Історія міст і сіл України. Тернопільськаобласть.-К.:УРЕ,1973.
3.Панченко П.П. Сторінки історії України XX століття. Київ 1995.
4.Сірожук П. Заселення Галицької землі у XIV – XVII століттях // Укрїнський
історичнийжурнал.1976.№6.
5.Цепенда Кирило. Джурин. В книзі «Історико - мемуарний збірник Чортківської
округи. Нью – Йорк – Париж – Сідней – Торонто,1974.С.194 – 200.
33. Джуринська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Чортківський районний відділ освіти
Звіт про туристсько –краєзнавчий похід
«Околицями села Джурин »
Україна Тернопільська область Чортківський район
село Джурин
здійснений з 05 липня по 07 липня 2012р.
Керівник групи
Мигас Г.М.
Джуринська ЗОШ І-ІІІст.
2013 рік
34. Анкета
с. Джурин, Чортківський район, Тернопільська область
Джуринська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Члени гуртка «Дивосвіт»:
Коцюк Ірина Михайлівна, 9 клас
Коцюк Христина Михайлівна , 9 клас
Малий Іван Васильович, 9 клас
Цепенда Анастасія Володимирівна, 9 клас
Франків Ростислав Богданович, 9 клас
Керівник Мигас Галина Михайлівна, вчитель географії
35. Звіт написала: керівник походуМигас Галина Михайлівна.
Вступ
Метою проведення даного походу – було ознайомлення хлопців та дівчат
з околицями с. Джурин, бажання заглянути в історію рідного села, дізнатися щось
нове про особливостіприродиі історії рідного села.
1. Довідкові відомостіпро похід
Загальні відомості про похід
З метою залучення учнівської молоді до масових занять з туризму і
краєзнавча, популяризації краєзнавчої та пошукові - дослідницької роботи у
навчальних закладах, було вирішено провести пішохідний похід околицями с.
Джурин. Розробляючи план походу я намагалася зробити похід корисним та
цікавим для його учасників. Завдання більше дізнатися про історію і природу
рідного села.
Маршрут передбачає:
1. Пройти околицямис. Джурин.
2. Дізнатися історію природнихі історичних пам’ятоксела.
Строкипроведення походубули такими:
05 липня по 07 липня з яких
05 липня вихід із школи
05- 07 липня - активна частина маршруту
07 липня - повернення.
Загальна протяжність 31км.
36. 2. Відомості про район походу
Село Джурин Чортківського району Тернопільської області лежить на
заході України в межах Подільської височини. Рельєф горбистий, клімат
помірно континентальний, ґрунти чорноземи опідзолені. В селі протікає річка
Джурин, ліва притока Дністра. Природна зона – лісостепова. Переважають
розораністепові ландшафти.
В селі проживає 1100 жителів. Вони зайняті переважно у
сільськогосподарському виробництві. Працюють кілька підприємств: млин,
пилорама, фермерськегосподарство.
В Джурині є лікарська амбулаторія, школа мистецтв, Будинок культури,
дитячийсадок, дві церкви, чотиримагазини.
Через село проходить залізниця Гусятин – Бучач і автомобільна дорога
на Івано – Франківськ і Львів.
3. Опис походу
3.1. Графік руху
І – день 05.07
Околиці школи – р. Джурин – залізниця – капличка – лісопосадка –
Середній горб – Дубники
Протяжність 13 км
ІІ – день 06.07
Дубники – Сажівки – Торфовище – заплава р. Джурин – джерело «Прало» -
фруктовий сад – лісопосадка
Протяжність 14 км
ІІІ – день 07.07
Лісопосадка – пасовище – залізничний переїзд – пам’ятник Січових
стрільцям – пам’ятний знак на честь скасування панщини – пам’ятник – парк –
стадіон – «Сад Турбацьких»
Протяжність 4 км
37.
38.
39. Склад групи
№ з/п
Прізвище , ім’я , по батькові
Дата народження
( день, місяць, рік)
Доручення Місце роботи або навчання
1 Атаманчук Христина Михайлівна 27.07.1998 Санітар ДжуринськаЗОШ
2 Голубінтстка Вікторія Сергіївна 08.02.1998 Касир ДжуринськаЗОШ
3 Гречана Олена Борисівна 11.12.1997 Відповідальна за харчування ДжуринськаЗОШ
4 Дмитровський Василь Володимирович 13.01.1998 Відповідальний за протипожежну
безпеку
ДжуринськаЗОШ
5 Іванова Лілія Констянтинівна 10.06.1998 Відповідальна за харчування ДжуринськаЗОШ
6 Коцюк Ірина Михайлівна 18.04.1998 Відповідальна за збір краєзнавчих
матеріалів
ДжуринськаЗОШ
7 Коцюк Христина Михайлівна 18.04.1998 Відповідальна за збір краєзнавчих
матеріалів
ДжуринськаЗОШ
8 Лось Павло Михайлович 06.08.1998 Фотограф ДжуринськаЗОШ
9 Малий Іван Васильович 15.02.1998 Відповідальний за розробку маршруту
і складання похідної картосхеми
ДжуринськаЗОШ
10 Прокопенко Галина Василівна 21.01.1997 Відповідальна за організацію побуту ДжуринськаЗОШ
11 Стадник Таїсія Миколаївна 31.07.1998 Топограф ДжуринськаЗОШ
12 Стасишин Володимир Володимирович 05.06.1998 Спорторганізатор ДжуринськаЗОШ
13 Франків Ростислав Богданович 01.04.1997 Командир групи ДжуринськаЗОШ
14 Цепенда Анастасія Володимирівна 11.08.1998 Відповідальна за ведення польового
щоденника
ДжуринськаЗОШ
15 Чайківський Микола Миколайович 28.08.1998 Відповідальний за спорядження ДжуринськаЗОШ
40.
41.
42. Маршрутний лист трьохденного походу околицями села Джурин
Капличка 3.
Залізничний міст
Фігура
Середній горб 2. ПресвятоїБогородиці
Міст через Пасовище
річку Джурин
1.
цвинтар Лісопосадка
Дубники Шкільний стадіон
сад
«сад»
Школа Турбацьких
Саджівки млин
5.
ферма
Торфовище
4.
Джерело Фруктовий
«Прало» сад
1. Стара школа
2. Млин
3. Лісопосадка
4. Міст через р.Джурин
5. Пилорама
43. ПЛАН ПОХОДУ
Дата
Дні у
дорозі
Відрізок
маршруту
Відстань(км) Засіб
пересування
Відмітка
про
проходжен
ня
маршруту
05.07 1
Околиці
школи -
Дубники 13 км Пішки
Пройдено
05.07
06.07 1 Дубники -
Лісопосадка
14 км
Пішки Пройдено
06.07
07.07 1 Лісопосадка -
«Сад
Турбацьких »
4 км Пройдено
07.07
Всього активним способом пересування 31 км.
44. Опис
Туристський похід! Після цих слів радісно загоряються дитячі очі і в них,
немов у фокусі об'єктива, відбивається все: цікаві розмови біля вогнищ на
привалах і ночівля в наметах, чарівний шум лісу та бурхливих гірських потоків,
спів птахів, мальовничість краєвидів рідного краю , робочий ритм фабрик та
заводів і зустрічі з цікавими людьми.
До походів юних туристів готуємо протягом навчального року в
географічно-краєзнавчому гуртку. В ньому навчаємо ставити намет,
розпалювати вогнище, орієнтуватися на місцевості, укладати рюкзак, подавати
першу медичну допомогу потерпілому дотувати їжу, збирати й оформляти
краєзнавчі матеріали, ознайомлюємо з правилами руху в поході, режимом дня.
Теоретичні заняття в гуртку чергуються з практичними вправами. Учні старших
класів, які вже мають практичні туристські навички, працюють інструкторами в
учнів молодших класів, передають їм досвід, допомагають оволодівати
практичними навичками з туристського мінімуму.
Перш ніж вирушити в похід, намічаємо маршрут і екскурсійні об'єкти на
ньому, склдаємо маршрутну карту. За літературними джерелами, розповідями
очевидців вивчаємо маршрут. Потім намічаємо строки проходження окремих
частин маршруту, привали. І вже після цього комплектуємо склад групи,
враховуючивікові особливостіучасників, їх фізичну підготовку та успішність
З метою вивчення природи і історії рідного краю членами географічно-
краєзнавчого гуртка було проведено трьохденний похід по околицях села Джурин
з учнями 9-го класу.(Додаток1,2).
Пройдемо стежками рідного села і відновимо в пам'яті нетлінні сторінки
історії.(Додаток 3, 4) Свою подорож почнемо зі шкільного подвір'я. Сучасна
школа була збудована у 1979 р., на лівому березі річки Джурин. на території з
історичноюназвою„Золоті піски"
Наш маршрут пролягаєчерез шкільний сад.
Колись на цьому місці був цвинтар, там стояла дерев'яна церква святої
Параскевії . Збудована в 1773р. . В роки І Першої світової війни церква горіла,
45. була розібрана і дерево спалили у польових кухнях! Цвинтар перенесли трохи
далі на схід. В саду залишилося дві великі кам'яні плити. Старожили кажуть, що
це залишки церковного престолу. В кутку саду зберігся один з хрестів, неподалік
від місця де стояла дерев'яна церква на початку XX ст. побудована нова кам'яна.
Церква реставрована, збудована дзвіниця, поряд капличка для освячення води.
Сьогоднінею користується православнагромадасела.
Наступний об'єктнашої екскурсії – будівля старої школи.
Про історію нашої школи потрібно розповідати, пов'язуючи її із діяльністю
церкви і читальні Просвіти. Особливо у період між Першою І Другою світовими
війнами. Те, чого не могли зробити у школі, вміло доповнювали проповіді отця
М. Івахнюка та діяльність багатьох гуртків, що діяли при читальні. Вони
переконували дітей любити свій народ, боротись за його вільну державу. Учнів
навчали патріотичних пісень, віршів. вертепних вистав поза стінами школи. Хоч
учителям офіційно заборонялось ЧЛЕНСТВО у "Просвіті", вони опосередковано
впливали на хід подій. Учні постійно слідкували, куди ідуть жандарми та польські
шовіністичні активісти і попереджували як вчителів, так і діячів українського
національного відродження. Просвіта ставала берегинею української ідеї,яка
вміло доповнювала діяльність освітніх закладів. (Приміщення школи на перших
порах у селі було відносне. Тому діти навчалися по відведених для навчання
селянських хатах. Тривалий час з 1920 по1936 р. школа знаходилася у хаті
селянина Браткова Івана (поряд з нинішнім шкільним садом, будинок зберігається
і до сьогоднішнього дня) і Ранюка Миколи., на місці сучасного Будинку культури.
Третє приміщення школи функціонувало у будинку гміни. Тут навчалися учні 5-7
класів. Наповненість класів була дуже велика по ЗО—35 учнів у кожномукласі.
В 1936 році був закладений фундамент нової школи, будівництво якої
завершилося у 1939 році. Після будівництва нової школи, на базі старої - діяв
міжшкільний навчально -виробничий комбінат. На даний час будівля не
використовується.
Наша подорож продовжується і ось ми поряд з автобусною зупинкою, де у
своїй величі і красі стоїть реставрована церква греко - католицької конфесії.
Реставрація проходила в 90-х роках на кошти різних спонсорів і місцевих жителів
46. . З колишнього польського костела, який був збудований поляками у 30-х роках
минулого століття , у роки радянської влади було використано під колгоспний
склад в якому на початку створення колгоспу у селі в 1950 році і аж до середини
60-х років утримували зерно, згодом , коли був побудований механізований
колгоспний тік , приміщення перебувало в аварійному стані. Завдяки щирій праці
всіх односельців з руїн у центрі села постала трикупольна красива церковна
споруда. Фронтон греко - католицької церкви прикрашає фігура Матері Божої
Непорочного Зачаття .
Ми опинилися на перехресті доріг, які ведуть на Чортків, Бучач та Базар.
Шосе на Івано-Франківськ („цісарська дорога"), тягнеться через село зі
сходу на захід. Збудована ще за часів Австро-Угорщини у XIX ст., на той час це
було державна дорога, викладена бруківкою. Вона так і називалася „цісарська
бруківка".
Рухаючись на захід, зупиняємося на мості (дорога на Бучач) через р.
Джурин. Річка Джурин, притока Дністра, тече паралельно р. Стрипі і Серету.
Вона починається на межі с. Слобідка Джуринська, тому носить назву Джурин.
В межах села річка має ШИРИНУ 4-5 м. глибину від 0.5 до 2 м. течія повільна.
(Додаток5 ,6 )
У верхній течії ріки (до 60рр. XX ст.) знаходиться млин, який раніше
працював на воді. Власник його був пан Щенсний, а співвласником -
Дмитровський. Від річки був відведений рукав, яким вода падала на млинове
колесо. Сьогоднімлин електрифіковано, та на даний час він не використовується.
У недалекому минулому територія навколо села Джурин була лісовим
краєм, як і більшість території західної частини України. Ліси вкривали схили
горбів, що тісним кільцем опоясали село, схили горбів прорізали глибокі яри, які
зараз є вулицями села. Ліс був надійним захисником від ворогів. Первісні
ландшафти сильно видозмінені в процесі господарської діяльності людьми.
Сьогодні ліси збереглися у вигляді окремих масивів і то на значних відстанях від
села. Навколо села переважають лісопосадки, створені в другій половині XX ст. з
метою укріплення схилів від водної ерозії. У лісопосадках переважають дуб,
акація, граб, сосна. Ростуть також береза, вільха, осика, на узліссях зустрічаються
47. дика яблуня, груша. У підліску - калина, ліщина, бузина. Трав'яний покрив
виражений слабо, здебільшого це злакові, на галявинах росте первоцвіт,
материнка, звіробій, суниці.(Додаток7 )
Далі по течії вверх, через річку прокладено залізнодорожній міст, залізниця
з'єднує Бучач і Гусятин. Збудована в кінці XIX ст. - 1876-1878р., ще за
Австрійської Імперії. Міст двічі руйнували. Перший раз у червні 1919 році в
період, так званої, Чортківської офензиви( наступальної операції). Українська
Галицька Армія розпочала масований наступ проти поляків по лінії Джурин -
Білобожниця - Білочортків. Але польський бронепоїзд, рухаючись з Білочорткова
на Пишківці, безперебійно стріляв з кулеметів в наступ. Тоді молодий січовий
стрілець, наш односельчанин, Братків Іван підповз до залізно дорожнього моста,
підклав вибухівку і вивів з ладу польський бронепоїзд. Другий раз цей міст був
пущений у повітря в 1944 році старшим сержантом Радянської армії Вадимом
Собко, розвідником. Він підірвав німецький поїзд з боєприпасами та живою
силою, за що був нагороджений Званням Героя Радянського Союзу (посмертно).
Залізниця до Другої світової війни сполучала село із Сталінславом і Львовом. Під
час війни було зруйновано міст через Дністер і радянська влада розібрала від
Івано- Франківська до Бучача всю цю гілку дороги, залишилися подекуди насипи,
містки.
Продовжуємо рухатись вздовж верхньої течії річки Джурин.
За мостом, на лівому березі річки, знаходиться одне із джерел. В наш час
воно відновлене і там збудованакапличка.
Вздовж по колії, в напрямку до Бучача, виходимо за межі села до польової
дороги, якою повертаємося на трасу. Траса проходить через невелике підвищення,
яке в селі називають Середній горб. Його висота 383 м. над рівнем моря. Це не
тільки найвища точка села, але і району. Він відігравав важливе стратегічне
значення у минулому.
І Жорстокі бої відбулися тут уроки Першої світової війни під час так
званого Брусилівського прориву. Біля села проходила лінія фронту влітку 1944 р.
Німці на цьому підвищенні тримали оборону більше трьох місяців. В цей час
значна частина села була спалена і знищена артилерійськими обстрілами .
48. Пограничною польовою дорогою між Джурином і Трибухівцями
Бучацького району йдемо на південь. Дорога піднімається вверх і десь через 3 км.,
перед нами постає панорама чарівної місцевості - урочище Дубники. Прекрасне
місце для відпочинку на природі: невеликий ставок, оточений верболозом,
очеретом, осокою. Вражає багатство видів І гама кольорів мальовничої
рослинності, ароматів терену і хвої. На південний захід від ставка відкривається
панорама лісу, який є ніби острівцем серед безмежних полів. Ця чарівний куток,
де людина відчуває себе в повній гармонії з природою. Виходимо на галявину -
найзатишніший куточок лісу. Ось тут ми і розіб'ємо бівуак. Недалеко джерельце,
яке забезпечуєнас водою. Збираємо сухе гілля для багаття…
Відпочиваємо... Продовжимо знайомство з природою. Вражає
різноманітність дерев: сосна, ялина, дуб, черемха, граб, ліщина, терен, калина і
т.д. Серед трав дивує наявність рідкісних видів занесених у Червону книгу
України: первоцвіти, сон-трава. Красу місцевості доповнює спів птахів і навіть
диркання велетенських комарів не зіпсувала нам настрою.(Додаток8)
Подорож лісом утрудняють прориті траншеї які залишилися з Другої
світової війни. Вони нагадують нам про те, що війна не обминула і цього
чарівного куточка. Тижневі бої точилися на даній території. Пам'ять про ці події
береже дзот, розміщений на висоті, схований за лісом на південній стороні.
Історична пам'ять свідчить, що це рукотворний об'єкт, ходять легенди що ця
висота є Ріпинецькою могилоювік якої 350-400 років.
Знайомство з цією красою триває не одну годину. Втомлені, але задоволені
повертаємося у табір.
Вечір... Місяць сріблястим сяйвом вкрив галявину, заливаються співом
солов'ї, тихо потріскують сухі гіллячки вогнища і людина ніби зливається з
природою.
Сніданок . Ми прощаємося з Дубниками. Нас чекають нові знайомства з
околицямиДжурина.
Польовою дорогою на північ доходимо до межі Джурина і Полівець .
Повертаємо на схід і рухаємося до села польовою дорогою . Вона приводить нас
до ще одного чарівного куточка, розмішеного в селі Джурин. Стара назва цієї
49. місцевості Саджівки. В минулому там був хутір, який пізніше купив пан
Грушецькнй . Він її придбав під час парцеляції земель. Йому так сподобалися ці
околиці, що він викопав озерце І розводив там невідомі джуринянам види риб.
Старожили пригадують, яка чиста і прозора вода була в озері і як вони і цікавістю
спостерігали за рибами. Це було для них диковинкою. То була ціла система
ставків - саджанок для розведення риб.
Саджівки - це не тільки ставки, але й розкішні верби, які розложили своє
гілля по берегах. Недалеко від ставка джерело, вода якого впадас в річку Джурин
на межі між Полівцями і Джурином . Ця місцевість називається Жолоб. Струмок
протікає по торф'янищах. До 60-х років XX століття це родовище розроблялося на
промисловому рівні І забезпечувало не тільки місцеве населення. Старожили
пригадують весь процес переробки і навіть машини, які працювали там. Як
оповідають свідки, в 1942 році тут була велика торф'яна пожежа, спричинена
спекотним літом.
Ми знову виходимо до р. Джурин. Спускаємося з крутого правого берега і
перед нами постає широка заплава, вкрита різноманітними травами,
маргаритками, всюди видніється жовтий цвіт калюжниці. Справа до річки
прорито великий рів, що веде з поля. Це за радянської влади велося осушення
заболочених полів і утворилася невелика рукотворна річка, що впадає в Джурин.
Зліва , під схилом, недалеко дороги велике джерело, від нього йде струмок до
річки. Джерело доглянуте, окультурене. Чиста холодна вода втамовує спрагу не
одного перехожого. Кожної зими на Йордан люди хресним ходом ідуть сюди, щоб
освятити воду. Переходимо через дорогу, ідемо польовою дорогою до
лісопосадки. П’янкий запах лип доноситься до нас із фруктового саду, який
обсаджений липами. Різні сорти яблунь, сливи, вишні, черешні. Над деревами
гудуть бджоли, тому що поруч знаходиться пасіка багатьох жителів села. До нас
вийшов пасічник , який почастував медом і розповів про розвиток бджільництва у
нашому селі.
Від саду польовою дорогою йдемо до колишньої колгоспної ферми і
тракторної бригади. На даний час тут розвинув фермерську діяльність з
розведення свиней приватний підприємець Кушнір Н. Поряд ПП по виготовленню
50. металевих виробів та пилорама. Пряма дорога веде до сучасного обладнаного
млина, який відкрив ПП Блаженко Б. Цим млином користуються не лише жителі
села, а й навколишніх сіл.
Спускаємося з горба і перед нами джерело. Кожного року влітку, під час
великої спеки, люди, що проживають поруч, розчищають, підбілюють його та
приносять квіти і заносять свої вдячні молитви. Ми також,ще прийдемо сюди щоб
доглянути це джерельце з чистоюі цілющою водою.
Перед нами сіножаті в п’янкому запаху трав, звивистою стежиною
прямуємо на схід до лісопосадки.
На галявині серед дерев, розташовуємо свій табір. Нас оточують старі
розлогі черешні, черемхи, вишні, клени, ясени. Розводимо багаття, готуємо
вечерю. Відпочиваємо. Дівчата ворожать на ромашках і плетуть віночки з лісових
квітів. Перед нами відкривається чарівний краєвид, який манить білими голівками
ромашок. З давніх-давен тут було ромашкове поле, яке славилося своєю
красою.(Додаток9)
Сюди на прогулянку приходять закохані пари , дівчата плетуть віночки,
ворожили , співали пісні. Лагідні сонячні промені, спів пташок розбудив нас
зранку від міцного сну. Сніданок…. Час вирушати в дорогу. Переходимо через
залізницю. Перед нами відкривається широка долина вкрита травою – це
пасовище. Жителі села випасають тут худобу, збирають цілюще зілля, плетуть
віночки на свято Пресвятої Євхаристії.
Прямуємо до центральної дороги села, яка обсаджена молоденькими
липками і ялинками .
Виходимо до залізно дорожнього переїзду, праворуч височіє старий
будинок. Двоповерхова будівля залізничної станції, що виднілася здалеку і була
місцем , де хоч трохи вирувало життя. Більше 100 років пройшло з часу
будівництва цієї величної споруди, яка переживши дві страшні світові війни і досі
стоїть міцна і непорушна.
Прямуючи дорогою, ми опиняємось на високому пагорбі, перед нами
відкривається красива панорама: глибокий яр обсаджений плакучими вербами і
велична пам'ятна могила Січовим стрільцям. Як пам'ять про славних джуринських
51. юнаків, які у 1918 році вступили в загін Українських Січових Стрільців І віддали
молоде життя за волю України. Пам'ятна могила споруджувалась на кошти
односельчан .Скульптурна споруда на якій, прихиливши коліно, січовий стрілець
тримає щит з яскраво викарбованим тризубом, обрамленим вінком із барвінку, що
символізує боротьбу за волю, І фігура дівчини, яка тримає у руках вінок, як
символ вдячності січовим стрільцям за їх героїчну боротьбу за незалежність
України.
Ось хрест, покладений на честь скасування панщини у Джурині, датований
15 травня 1848 року. Ця подія мала своє історичне підгрунття. За даними
церковних книг: 15 травня 1848 року люди відробляли панщину на полі пані
Усліцької Терези. Перед обідом до них під'їхала бричка , у якій сидів сільський
війт і австрійський пристав. Вони тут же скликали всю громаду і зачитали указ
австрійського цісаря: « Про скасування панщини в Галичині». А в неділю цей
важливий документ виголосив у церкві священник . На честь цієї події була
відправлена свята літургія, а після цього відбулася святкова церковна процесія .
Вся церковна громада з хорогвами вийшла за село у поле і при дорозі викопала
ямку 70 см х 50 см. Заховали папір з указом австрійського цісаря у пляшку і
„похоронили" панщину. Згодом на тому місці поставили хрест на честь
скасування панщини. Цей хрест стоїть і по нині, а надпис на ньому свідчить :
Богу благодареніє за наше освобожденіє,
За велічіє того дару, ми верни нашому цісару.
Нашу увагу приваблює мальовнича краса парку і стадіону.(Додаток10)
Наші пращури називали стадіон „толокою". Всі видатні події села
відбувалися на толоці; розмішалося російське військо під час І світової війни,
стояли німці у II світовій війні. Відновлюючи культуру села, демонструвалося
переїздне кіно, ставили вистави , а в період відродження України сільський хор
разом з односельчанами щиро зустрічали родину чотаря УСС М.Шанайди і
проводили сільські фестини. Пам'ятник чотарю Миколі Шанайді знаходиться на
сільськомуцвинтарі .
В центрі села розмішена садиба, де проживав письменник - критик Лев
Турбацький. Він був першим джуринянином, який прославився і став відомий
52. поза межами Чортківського повіту. Л.Турбацький, народився у 1876 році. Вчився
він у гімназіях Коломиї та Станіслава. Згодом вчився у Львівському університеті
на правничому факультеті. Тісно співпрацював з прогресивною українською
періодикою. Дописував до журналу «Народ», допомагав редагувати
«Громадський голос» і «Радикал». Перед своєю ранньою передчасною смертю у
1897- 1899 роках редагував газету «Буковина», згодом, працював у газеті «Діло».
Помер у Львові у 1899 році. Найважливіші публікації «Мужицька еміграція в
нашій літературі», літературні розвідки про Еміля Золя. В.Г. Бєлінського,
(.Франка. О.Пушкіна, І .Зудєрмана, А. Шелюєвського та інших діячів культури.
Турбацькийтісно співпрацював і І.Франком і М. Павликом.
Це місце є історичною і літературознавчою пам'яткою для односельчан і
залишилася назва, як „сад Турбацьких". В даний час на цьому місці проживають
родиниСпринського М. і Дутко І.
Ось ми і в центрі села, де розташовані лікарська амбулаторія,школа
мистецтв, дитячий садок, поштове відділення, адміністративний будинок,
Будинок культури, магазини.
Наша подорож добігла до кінця. Повні вражень про рідне село ми
повертаємось до своїхдомівок.
