тьбьтб

1. Міністерство освіти і науки України
Лозуватська середня загальноосвітня школа №1
імені Т.Г.Шевченка
Посібник
Національне виховання молодших
школярів засобами народних
традицій на уроках «Я і Україна»
c.Лозуватка

2. 2011 рік
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Специфіка виховання учнів початкових класів
2. Багатство і різновидність традицій українського народу
3. З досвіду педагогічної практики про використання віршів
та приказок народознавчого характеру на уроках «Я і
Україна»
ДОДАТКИ
2

3. ВСТУП
Сучасна українська школа покликана стати для учня та
вчителя місцем духовного збагачення кожного з учасників навчально -
виховного процесу, де формувалася б громадянська зрілість, особиста
відповідальність за свій внесок у національно – культурне відродження
України, у розбудову держави.
В цьому сенсі велику роль відіграє національне виховання
молодших школярів на основі народних традицій. Адже в народі
кажуть, що сім`я, яка не навчила дитину шанувати традиції народу –
«поламане коліно», «розірване коло».
Зміст національного виховання в сучасній школі містить
взаємопов`язану діяльність вчителя та учня з розвитку сукупності
моральних норм та рис поведінки, а саме: повага до Батьківщини,
відданість їй, активна праця на благо Вітчизни, примноження трудових
звичаїв країни, прагнення до зміцнення честі й гідності своєї держави,
любов до рідного краю, дружба з іншими народами тощо. Тому,
виховання традиціями в край актуальне комплексне завдання. Воно
потребує науково – обґрунтованого підходу, розвиток якого криється
передусім у розбудові всього навчально – виховного процесу на
національно – культурних традиціях українського народу.
Не випадково, що одним із пріоритетних напрямів
реформування виховного процесу в державній національній програмі
„Освіта” („Україна ХXI століття”) визначено утвердження принципів
загальнолюдської моралі, правди , справедливості, патріотризму,
добра, краси, працелюбності, інших доброчинностей. Такі принципи
завжди були притаманні українському народу. Загальна середня освіта
має забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального
і фізичного розвитку учнів, а в проекті «Новій Дніпропетровщині –
новий стандарт освіти» наголошується на формуванні активної
громадської позиції, вихованні громадянина - патріота, закладанні
базису для формування демократичного суспільства, яке визнає
освіченість, вихованість.
Національно-культурні традиції є природним стимулюючим
фактором шкільного навчально-виховного процесу.
3

4. 1. Специфіка виховання учнів початкових класів
Виховання людини триває майже все життя, але особливе
значення воно має у період її росту й розвитку. Цей великий період
людського життя — від народження до настання зрілості —
неоднаковий ні за темпами розвитку, ні за видами діяльності людини,
ні за характером протікання фізичних і психічних процесів, ні за
ставленням людини до дійсності.
Вчителеві початкових класів необхідно знати закономірності
вікового розвитку не тільки для того, щоб до них пристосуватися, а
головне, щоб учити й виховувати з найбільшим ефектом. У цьому в
значній мірі допомагають думки й висновки видатних педагогів про
особливості розвитку дітей дошкільного віку та учнів початкових
класів.
Початкова школа «мусить використовувати кожний момент
своєї роботи не тільки для того, щоб дати учням знання, а й для того,
щоб виховувати з них повновартісних, всебічно розвинутих людей і
добрих громадян своєї батьківщини».
У вихованні молодших школярів великої уваги потребує
формування їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості,
чуйності, доброти й милосердя, вміння долати труднощі, вироблення
цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, ощадності,
хазяйновитості. У цьому ж руслі важливе танення має вироблення
духовно-моральних та вольових рис: патріотизму, працьовитості,
розумної ініціативи, відповідальності, національної свідомості,
рішучості й наполегливості, сумлінного ставлення до навчання,
охайності, дисциплінованості, згуртованості, чесності, людської
гідності, скромності, взаємної пошани й терпимості.
Правильно організоване національне виховання формує
повноцінну особистість, суверенну індивідуальність, яка цінує свою
громадянську, національну й особисту гідність, совість і честь.
2. Багатство і різновидність традицій українського народу
В змісті народних традицій лежить віковічний досвід народу і
природний, необхідний людському організмові ритм, що склався
передусім у процесі трудової діяльності. Урочисті відзначення
4

5. важливих подій у житті роду, громади, сім'ї, окремої людини, що
систематично повторюються, також стали обрядами, звичаями,
традиціями. Вони визначаються особистісними і соціальними
інтересами та потребами.
Класифікація традицій
За
приналеж-
ністю
За
спрямова-
ністю
За метою і
призначен-
ням
За місцем
виникнення
За часом
появи
За
значенням
загально -
людські,
національні
родинні
ідеологічні
, трудові,
моральні,
фізичні,
естетичні,
екологічні
культуро-
творчі,
релігійні,
державотворч
і, політичні,
побутові
загально-
національні,
регіональні,
місцеві,
шкільні,
сімейні,
сільські,
міські
віковічні,
новаторські,
відроджу-
вальні,
розвивальні
прогресивні
реакційні,
віджилі,
шкідливі,
корисні
Слід зауважити, що розроблена мною кваліфікація традицій, що
мають виховне значення, досить умовна. За певних соціально-
історичних обставин одні традиції можуть активізуватися у вихованні,
інші - відходити на периферію педагогічного процесу.
Отже, традиції - різнобічне об'ємне поняття, що увібрало в себе
багато аспектів наступності Це одна з форм особистісних, людських і
суспільних відносин, яка охоплює всі сфери життєдіяльності людини.
Вона існує в усіх ланках суспільства, багатофункціональна за своїм
характером. У процесі виховання традиції не є абсолютно
безособовими, це не якась абстракція досвіду певного народу. Вони
набирають особистісно-значущого характеру, прилучають молодь до
суспільного життя, формують відчуття власної причетності до певного
народу, певної історичної спільності, до нації.
У сучасних умовах державотворення відбувається постійний
процес відродження і розвитку національних традицій українського
народу. Виховне значення їх зростає. Учитель мусить активно
передавати підростаючим поколінням національні особливості,
духовну культуру, психологічні ознаки рідного народу. Наступність
поколінь, вірність дітей найбільш відповідає моральним традиціям
батьків, дідів, прадідів народ вважав і вважає основи законом розвитку
нації. Досвід людей минулих епох в організації своїх взаємин
нагромаджувався організовано і стихійно з метою підсилення
5

6. виховного впливу на дітей. Цей досвід завжди переймався, вивчався і
засвоювався з ти щоб поновлювати методи, прийоми і засоби,
відбирати і відшліфовувати ті зних, які б забезпечили найвищий
результат і найповніше використання вихованні молоді на
національно-культурних традиціях українського народу.
Однак при цьому в наш час нерідко ставиться під сумнів
патріотизм, героїзм, відданість народу, своїй Батьківщині. Ми неначе
соромимося цих понять симпатію почали викликати "круті", нахабні,
інтелектуально обмежені люди. Вчителеві належить формувати
справжні ідеали і зразки, громадянську самосвідомість учнів.
Народний календар - це енциклопедія знань про життя людей,
їх трудову діяльність, моральні норми, культуру, побут і дозвілля. Все
це - ефективний і гармонійний комплекс ідейно-моральних, трудових,
емоційно-естетичних засобів виховання підростаючого покоління.
Народний календар повніше і конкретніше розкриває трудові,
моральні й естетичні звичаї й обряди українського народу, що
впливають на кожну особистість, всебічно розвиваючи і виховуючи
шкільну молодь. Отже, національно-культурні, морально-побутові та
трудові традиції українського народу завжди насичені високою
естетикою, завдяки чому праця позитивно впливає на самопочуття
молодої людини, викликає бажання вдосконалювати свої вміння,
сприяє всебічному розвитку особистості.
Календар народних свят
Січень
7 січня - Різдво Христове;
14 cічня - Василя. Новий рік;
19 січня - Хрещення;
6

7. Лютий
15 лютого - Стрітення;
29 лютого - Касьяна;
Масляна;
Березень
22 березня - Сорок святих;
30 березня - Олексія чоловіка Божого;
Квітень
7 квітня - Благовіщення;
Вербна неділя;
Страсний тиждень;
Світле Христове Воскресіння.
Великдень.;
Радуниця - Великоднє поминання
померлих;
Травень
7

8. Червень
Зелена неділя;
Трійця;
Петрів піст;
Липень
7 липня - Івана Купала;
12 липня - Петра і Павла;
Серпень
2 серпня - пророка Іллі;
9 серпня - Пантелеймона;
14 cерпня - Маковія;
19 серпня - Спас;
28 серпня - Успіння
Богородиці (перша пречиста)
Вересень
6 травня - Юрія (Георгія);
22 травня - весняного Миколи;
Вознесіння Господнє;
8

9. 11 вересня - Головосік;
14 вересня - Семена;
21 вересня - Різдво Богородиці
(друга пречиста);
27 вересня - Воздвиження;
Жовтень
Листопад
21 листопада - Михайла;
28 листопада - апостола Пилипа;
Грудень
Знання народу, народна мудрість доводять, що дитина є
частиною живої природи, її генотип. Українська національна школа,
14 жовтня - Покрова;
4 грудня - Введення;
7 грудня - Катерини;
17 грудня - Варвари;
19 грудня - Миколи
Чудотоворця;
9

10. характер, світогляд нашого народу формувалися і розвивалися в
умовах різноманітних національних традицій, які обумовили
специфічні ознаки нашої нації. Тому можна стверджувати, що вся
система виховання є національною, а звідси і найбільш гуманною,
життєвою і ефективною.
Безперечно, що навчальний процес у початковій школі
спрямований не тільки на те, щоб дати дітям знання, але й виховати у
них певні моральні якості, закласти основи національного характеру
засобами народних традицій на уроках природознавства.
Проблема національного виховання не є новою, але в наш час
вона надзвичайно важлива і актуальна. Саме використання народних
традицій, обрядів на уроках природознавства через цілеспрямованість і
підпорядкованість цього навчання власним уподобанням молодших
школярів – одна з важливих ідей сьогодення.
4. Використання традицій українського народу на уроках « Я
і Україна»
Початковій школі належить провідна роль у формуванні
свідомості майбутнього громадянина. Основні риси характеру людини
закладаються саме в дитячому віці, і під час використання
народознавства, народних традицій. Провідну роль при цьому слід
надати курсу « Я і Україна », Т.М. Байбара, Н.М. Бібік, з 1 по 4 клас,
під час якої має бути закладено наукову основу природоохоронної
діяльності дітей і виховання громадянина, патріота.
Цілком логічно, спочатку зробити аналіз чинних для початкової
школи програм( Програма для середньої загальноосвітньої школи. 1 –
4 класи. К.: « Початкова школа ». – 2006. – 432 с. Затверджено
Міністерством освіти і науки України наказ № 496 від 20 червня 2006 ).
Аналіз чинних навчальних програм для початкової школи
засвідчив, що провідною метою курсу «Я і Україна» є формування в
учнів потреби до пізнання світу і людини в ньому як біологічної та
соціальної істоти; засвоєнню духовних цінностей у різноманітних
сферах: екологічній, пізнавальній, моральній, діяльнісно-вольовій,
емоційній, естетичній, комунікативній; вихованню патріотизму.
Ознайомившись з програмою ( Програма для середньої
загальноосвітньої школи ), підручником ( Т.М. Байбара, Н.М. Бібік, з 1
10

11. по 4 клас ) та друкованим зошитом ( Л.П. Хитяєва, Н.В. Діптан до
підручника Т.М. Байбара, Н.М. Бібік ) з курсу «Я і Україна» знаходимо
теми: «Забавки, ігри, повчальні казки», «Сімейні свята», «Рослини»,
«Оспівування в усній народнопоетичній творчості рослин, якими
прикрашали садибу (калина, верба, чорнобривці, мальви), якими
лікувалися (звіробій, подорожник, татарське зілля, чебрець)»,
«Значення води для рослин, тварин, людини», «Жива і мертва вода в
казанах», «Як хліб на стіл прийшов». «Бережливе ставлення до хліба»,
«Як виник одяг», «Стародавні дитячі іграшки, ігри та забави».
«Державні, народні і релігійні свята»: День незалежності, Свято
Миколая, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень. «Календарно -
обрядові свята», «Про родовід», «Традиційна сімейна мораль
українців», «Збереження національних особливостей у сучасному
побуті, одязі, в їжі, проведенні свят», «Народна мудрість про природу,
пори року», «Український побут, та звичаї у рідному краї»,
«Особливості народного костюму», «Народний календар», участь дітей
в обрядових святах.
Отже, у навчальній програмі передбачений народознавчий
матеріал, що виступає суттєвою опорою для логічного продовження
виховної роботи.
Важливе місце в дослідженні даної проблеми мали місце уроки
природознавства та виховні заходи.
Наведемо приклад спостереження окремих уроків, виховних
заходів та прослідкуємо як використовується народознавчий матеріал у
національному вихованні молодших школярів.
Урок 1
Тема: Народні свята зимового циклу. Дослідження змісту
свят. Новий Рік.
Мета: ознайомити учнів з народними святами зимового циклу;
збагатити знання дітей про свято Миколая і Новий рік; розвивати
спостережливість; виховувати бажання дотримуватися традицій свого
народу, вивчати їх.
Хід уроку
I. Організація класу
Дивися, безкрайннє, синнє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
11

12. Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.
У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!
Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.
Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синнє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля.
( К.К. Шахова )
II. Повідомлення теми, мети і завдань уроку
- Яка зараз пора року? Чи любите ви зиму? Чому?
- Зима приходить до нас не лише з чарівною сніговою казкою, а й з
веселими довгоочікуваними святами.
- Сьогодні на уроці ми поговоримо про народні свята зимового циклу.
III.Вивчення нового матеріалу
- Діти, пригадайте, якими народними святами радує нас зима. Назвіть
їх. (Андрія, Миколая, Новий рік, Різдво, Стрітення.)
- А яке з цих свят ви чекаєте з нетерпінням? Чому? У який день
приходить до вас святий Миколай?
1. Розповідь учителя
Здавна наш народ приділяє велику увагу святому Миколаю. Не
було в нас жодної хати, де б не було ікони святого Миколая. І хоча від
його смерті минуло понад півтори тисячі років, він через свою
добродійну любов і щедре милосердя вічно житиме в серцях мільйонів
людей.
Таємниця його великого культу полягає в тому, що він став
символом жертовної любові до ближнього та співчутливого
милосердя.
12

13. Історія свідчить, що святий Миколай довгі роки був єпископом у
Мирах, в Малій Азії. Він брав участь у першому Вселенському Соборі
в Нікеї.
Усе своє життя присвятив Миколай творенню милосердя. Його
ще за життя називали батьком сиріт, вдів та бідних. Після смерті
Господь Бог нагородив його даром творення чудес, і за те він дістав
назву великого чудотворця.
На нашу українську землю культ святого Миколая прийшов
разом із християнською вірою. У другій половині XI ст. уже була
збудована в Києві церква святого Миколая на могилі Аскольда. На
наших землях збудовано чимало церков на честь святого Миколая.
2.Слухання легенди "Святий Миколай" (читає вчитель)
Святий Миколай
Давно-давно, 1600 років тому, жив у місті Мирах, що у Малій
Азії, хлопець Миколай. Був він сиротою. Його батьки померли,
залишивши синові велике майно.
У серці Миколая була велика доброта, і він вирішив роздати своє
майно бідним. Та тільки ж був він дуже несміливий і тому почував
себе нещасливим.
У безсонні ночі виходив Миколай на плаский дах свого дому й
дивився на бідні дімки-ліп'янки. Біля них спали їх убогі мешканці. У
дімках, нагрітих за дня гарячим сонцем, було душно, отож люди
лягали спати перед порогом на землі. Лежали вони в лахмітті,
подертому на важкій праці в копальнях мармуру. Спали тут і малі діти,
які ніколи ще не зазнали в житті радості.
І стискалося серце Миколая від цього людського горя. Він
думав: "Як допомогти бідним дітям?"
І ось однієї ночі наклав Миколай повен міх усякої їжі - м'яса,
хліба, медяних паляниць, фініків, фіґ, а також одежі й грошей і
непомітно від служби вийшов з дому. Обережно-тихцем поклав мішок
біли порога найближчої хатини, де спали бідні діти.
Уранці придивлявся Миколай з даху свого дому, як раділи малі
діти цьому міху!
На другу ніч вибрався Миколай знову з повним міхом і поклав
його біля іншого дому, де були діти. І такі мандрівки повторював він
уже щоночі. У місті ні про що інше тепер не говорили, як тільки про
13

14. невідомого добродія. Діти не раз бачили крізь сон постать у темнім
плащі, що клала мішок, але постать швидко зникала. А старий слуга
Миколая затривожився, коли побачив, що в коморах щораз менше
припасів. "Напевно, хтось краде їх, - подумав. - Треба зловити злодія!"
Одної ночі побачив слуга чоловіка в плащі з каптуром на голові.
З мішком на плечах він перелазив через браму на вулицю. Слуга
здійняв галас, збіглися інші слуги й кинулись у погоню. Засоромлений
Миколай, бо ж це був він, замість зупинитись і відкрити своє обличчя,
почав утікати. Побудились і люди на вулицях, побудились і діти, і всі
стали здоганяти Миколая.
Перші наздогнали його діти і... впізнали свого доброго опікуна.
Впізнали його плащ і мішок, повний добра.
- Це не злодій! Це наш опікун! Наш добродій!
Зупинилися люди, здивовані та збентежені.
- Це ж Миколай! Багатий Миколай! Ось хто цей добрий дух, що
нам
дарунки приносив, дітей наших від голоду рятував!
Минули роки. Миколай став священиком, а далі й єпископом у
Мирах. Всі шанували й любили його за доброту, за ласкавість і
мудрість. А про діток він і далі не забував. Як тільки довідувався, що
якась дитина в біді, зараз ішов до неї з потіхою й подарунками.
Коли помер Миколай і його душа стала перед Господнім
престолом, Господь спитав:
- Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на
землі?
- Нічого не бажаю, - відповів Миколай, - тільки дозволь мені,
Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.
Усміхнувся ласкаво Господь і сказав:
- Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин
зможеш сходити на землю.
А на землі пам'ять про Миколая не завмерла. Всі пам'ятали про
його добрі діла, про його святе життя, і тому Церква його святим
назвала.
І відтоді кожного року в день своїх іменин у місяці грудні святий
Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям дарунки. Знає
святий Миколай, що всі малі діти чемні й добрі, і знає, що всі
14

15. українські діти мають добрі серця, люблять Бога, люблять свій рідний
український народ і рідний край - Україну.
Він з великою радістю відвідує українських діток і обдаровує їх
усякими чудовими дарунками. Між ними найкращий дарунок - рідні
українські книжечки.
Дуже радіє святий Миколай, коли добрі люди, що люблять дітей,
допомагають йому в доброму ділі. Тішиться, коли в день святого
Миколая українські діти дають одні одним дарунки - книжечки;
тішиться, коли дехто навіть і одягнеться так, як він, і, замість нього,
приходить до дітей з дарунками, з добрим словом та порадою.
3. Відтворення змісту прочитаного за запитаннями:
- Що нового ви дізналися про хлопця Миколая?
- Як вирішив Миколай допомогти бідним дітям?
- Що сталося з Миколаєм? Як нагородив Господь Миколая за його
добре серце?
4. Читання учнями віршів про Миколая
- Пригадайте вірші, що їх ви вчили до свята святого Миколая.
(Учні декламують вивчені вірші)
5. Фізкультхвилинка
(Учні виконують пісню "О хто, хто Миколая любить..." в
супроводі рухів:1.Права рука повільно з низу догори і навпаки( лівою
теж саме ); 2.Двома руками одночасно вперед, повільно в сторони і
повертаємось в попереднє положення; 3. Повільно повертаємось
спочатку в право потім вліво; 4. Нахили спершу вправо в супроводі
руки потім вліво.
6.Бесіда з учнями
- А ще у грудні відзначають такі свята: Введення в храм
Пресвятої Богородиці (4 грудня), Андрія (13 грудня), Ганни (22
грудня).
- Закінчується грудень, а починається який місяць? (Січень.)
Січень також багатий на народні свята. Пригадайте (Новий рік, Різдво,
Водохреще).
- А ось як про це написав Л. Глібов. (Учитель читає вірш "Погас
учора день...")
Погас учора день –
Заплакав Рік Старенький.
15

16. Сьогодні розцвіло –
Сміється Молоденький.
Старенького нам жаль,
А плакати не годиться,
Бо Молоденький Рік
Почне на нас свариться.
- Яким святом розпочинається перший день року?
- Новорічне свято неповторне. Практично до кожної оселі в гості при-
ходить... А хто - відгадайте?
Що за гостя в нас така:
І висока, і струнка,
Сяє сріблом угорі,
На гіллячках ліхтарі.
І ростуть на ній не шишки,
А цукерки і горішки?
(Ялинка)
7. Розповідь учителя
- Правильно, це ялинка. їй ми радіємо, її прикрашаємо
яскравими іграшками, довкола неї водимо хороводи.
- Давайте заспіваємо пісеньку про ялинку. (Діти виконують
хоровод "У лісі-лісі темному".)
Також на новорічному святі завжди з'являється Дід Мороз зі
своєю внучкою Снігуронькою. Вони щирі й привітні, завжди з
подарунками.
На Новий рік діти одягають карнавальні костюми і
перевтілюються в героїв різних казок; вони веселяться: грають ігри,
танцюють і співають.
8. Робота в групах
1) Організаційний момент
Діти приготувалися до роботи в групах, сіли по зручніше і
уважно слухайте завдання.
2) Надання необхідної інформації
- Ми одержали листа. Цей лист від Морозенка. Вон надіслав вам
завдання:
1.Намалювати чарівну сніжинку.
2.Розказати вірш про ялинку.
16

17. 3.Заспівати пісеньку про Новий рік.
4.Скласти новорічне привітання.
5.Загадати новорічну загадку суперникам.
3) Робота в групах
Діти можете починати виконувати завдання від Морозенка.
4) Підсумки роботи в групі.
Увага діти зараз кожна група оцінить самостійно свою роботу і окремо
кожного з учнів цієї групи.
5) Фронтальна робота
Представлення виконаної роботи.
6) Висновки учителя
(Змагання між групами. Визначення переможців.)
9.Розповідь учителя з елементами бесіди
- Але зима не закінчується січнем. Є ще місяць лютий. У
лютому ми святкуємо Стрітення Господнє. Ось послухайте, як про це
свято написав священик Михайло Карачківський:
Стрітення Господнє
Стрітення Господнє - зустріч Господа. Так називаємо свято 15
лютого у пам'ять ось якої події. На сороковий день після народження
Ісуса Йосип та Марія
принесли Дитину до храму Єрусалимського, щоб за звичаєм
юдейським поставити її перед Господом.
День, коли згадуємо Стрітення Господнє, теж належить до
великих свят. У тропарі на це свято знов прославляємо Божу Матір:
Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з Тебе засяяло Сонце
Правди, Христос Бог наш, Який просвічує сущих у темряві. Веселися і
Ти, старче праведний, що прийняв на свої руки Визволителя душ
наших, Який подає нам воскресіння.
IV. Підсумок уроку
- Що ви запам'ятали з уроку?
- Про які свята ми говорили сьогодні?
V. Домашнє завдання
Розпитати своїх батьків про народні свята зимового циклу,
зібрати про них додаткову інформацію і підготувати до розповіді своїм
друзям у класі.
Урок 2
17

18. Тема: Різдвяні свята
Мета: виховувати повагу до українських народних традицій;
відроджувати традиції, обряди нашого народу; розвивати мовлення
учнів, словниковий запас, виховувати повагу до народних звичаїв.
Хід уроку
I. Організація учнів до уроку
II. Повідомлення теми, мети і завдань уроку
На дошці напис
Чи знаєм ми наші обряди і звичаї,
Чи їх не затьмарили впливи чужі?
Пригадую: скільки краси таємничої
У щедрому вечорі, святі душі.
- Сьогодні ми говоритимемо про свято душі - про різдвяні свята.
III. Вивчення нового матеріалу
1. Читання вчителем оповідання Я. Музиченка "Радуйся, земле,
-коляда іде!"
Радуйся, земле - коляда іде!
Хто з нас не любить свят? Днів, коли сама душа співає, а мама з
татом такі радісні й приходять гості, звісно ж, з подарунками. Ти в
улюбленій вишиванці, і всі питають: "А хто це таку гарну вишив?" І ти,
пишаючись, кажеш: "Мама".
Кожне свято прекрасне по-своєму. У народному календарі їх є
багато. От, наприклад, зимові святки: 4 грудня - Введення, 7 грудня -
св. Катерини, 13 - Андрія, 19 - св. Миколая; 7 січня святкується Різдво,
14 січня -св. Василя ("старий" Новий рік), 19 січня - Водохреще.
Найрадісніше серед них - Різдво.
Звичайно ж, ви знаєте, що 6 січня, у переддень Різдва маємо
Святвечір. Це свято сімейне, коли поминаються предки-діди, здатні
допомагати нащадкам: посилати їм урожай, добробут, а якщо їх гідно
не пошанувати, - то злидні й біду. Хата радіє разом з нами, всміхається
святковими рушниками, барвистими витинанками, "павуками" з
соломки. Під вечір тато врочисто вносить і ставить на покуті дідуха -
житнього снопа. Матуся готує на святу вечерю дванадцять обрядових
пісних страв: борщ, заливну рибу, тушковану капусту, гриби, пиріжки
з квасолею, вишнями, вареники з картоплею, калиною та з маком...
Найголовніші страви - кутя (каша з пшеничного або ячмінного зерна,
18

19. приправлена медовою ситою з маком, родзинками й горіхами) та узвар
із сушених яблук, груш і вишень.
З'являється перша зоря, тато запалює свічку, і, помолившись, усі
сідають за стіл, спершу старанно подмухавши на стільці - щоб
ненароком яку душу не придавити! На вогник різдвяної свічки
злітаються з Вирію душі наших родичів - усі, кого ми любили і кого не
знали, але носимо в собі часточку їхнього життя.
7 січня після святкової служби в церкві починається
колядування. Колядницька ватага, де обов'язково є ватажок - Звіздар із
яскравою зорею, і Міхоноша з мішком заходять до кожної оселі,
питаючи: "Панове добродії, чи дозволите вам заколядувати? Чи
господарю, чи господиньці, чи господарській дитинці?" У хаті на знак
пошани до образів святих і до господарів колядники знімають шапки,
вітають усіх із Різдвом і колядують кожному членові родини по черзі.
Мабуть, ні з чим не зрівняти почуття, коли тобі колядують під ніжний
передзвін дзвіночків: аж ніби до неба підносять! Там що не хлопчик -
то красень-панич, на коні й при шаблі, а кожна дівчинка - ґречна панна,
писана красуня. Господар - багатства володар, а господиня - як бджілка
в меду, привітна й працьовита.
Колядників за таке щире вітання, звісно, обдаровують - вони ж
бо закликають щастя й добробут у хату. Міхоноша підставляє торбу, і
туди сиплються горіхи, яблука, печиво і грошенята. По закінченні
обряду наколядоване ділять порівну на всіх.
18 січня, у переддень свята Водохреща, влаштовується Голодна
кутя - три-чотири пісні страви, кутя та узвар. Наступного дня після
ранкової служби всі парафіяни йдуть на річку, де найспритніші хлопці
заздалегідь випиляли з криги хреста і, поставивши над ополонкою,
полили буряковим квасом. Священик освячує воду в ополонці, люди
потім набирають її собі в посудини, а найсміливіші купаються в
крижаній воді, щоб весь наступний рік бути здоровими.
Тож і вам бажаємо (навіть якщо і не скупаєтеся у водосвятській
ополонці), щоб були завжди здоровими, веселими і чемними.
А за сим словом бувайте здорові,
Бувайте здорові, хлоп'ятка й дівчатка,
Не самі собою - з татом, з мамою,
З братиками та сестричками,
19

20. Та й з усім родом, з Господом Богом!
2. Відтворення змісту прочитаного за запитаннями:
- Що ви можете розказати про Святвечір? Як він відбувається у
ваших родинах?
- Коли починається колядування?
-
А які колядки ви знаєте? Заспівайте їх.
- Що сказано у тексті про свято Водохреща?
- А яку силу має свячена вода?
3. Робота з підручником (с. 60-62). Читання тексту "Як відзна-
чають Святвечір" учнями самостійно.
- Що нового про Святвечір ви довідалися з тексту? (Розповіді
учнів.)
4.Повідомлення вчителя про інші різдвяні свята
а)На старий Новий рік (за старим стилем) - 14 січня, ще далеко
до світанку, йдуть хлопці посівати.
Зайшовши в хату, посівальники сіють оселю пшеницею і
бажають господарям та їхнім дітям здоров'я і всякого добра, вітають з
Новим роком. Посівальників пригощають солодощами, яблуками,
горіхами.
- Хто з вас ходив посівати?
- Хто пам'ятає віншування?
б) Розучування привітання:
З Різдвом Христовим і з Новим роком!
Хай вам щастить за кожним кроком,
Хай у вашій хаті радість вікує,
Христос рожденний в мирі царствує.
Хай буде щаслива вся ваша родина,
І ми всі разом, вся Україна.
Сієм, сієм, посіваєм.
Здоров'я, щастя й радості бажаєм.
в) Щедрий вечір припадає на 18 січня. Повечерявши,
господар добре годує скотину, бо, за повір'ям, у цей вечір скотина
говорить, і якщо господар її не нагодував, то вона про нього погано
20

21. відгукується. Дівчата після вечері йдуть у село щедрувати, бажаючи
здоров'я, краси і достатку.
г)Розучування щедрівки
- Пригадайте щедрівки, які ви знаєте. Заспівайте їх.
- А цю щедрівку вивчимо зараз.
Господарику, чи ти є вдома?
Ми в тебе.
Просив тя Господь на порадоньку
До себе.
Обіцяв тобі сто кіп пшениці
Вродити.
Щастям, здоров'ям
Многая літа прожити.
Зранку люди йдуть до храму на урочисту службу, а звідти зі
священиком до річки, на став, де вирубаний з льоду хрест і святять
воду. Посвячену воду кожен бере в посудину додому. Ця вода від
усякого лиха. Ну а святкування триває три дні.
ґ) Слухання тексту "Водохреще" Петра Волиняка.
Водохреще
Перед Водохрещем в Україні справляють другий Святвечір.
Звуть його ще Голодна кутя, або Йордань. Голодною кутею цей
Святвечір зветься тому, що в цей день дуже строгий піст.
Після полудня в церкві святять воду. До того часу, поки
посвятять воду, ніхто не їсть і не п'є нічого. Навіть води не п'ють.
Випивши святої води, можна вже й перекусити трошки.
Увечері йдуть усі до церкви на вечірню та всеношну.
Повернувшись із церкви, сідають за Святу вечерю. На цю вечерю
готують кутю та узвар, варять вареники, голубці та всякі інші страви.
Усі страви готують з рослинних продуктів. Риби в цей день не їдять
також - на цей день визначено дуже строгий піст.
У цей вечір "проганяють кутю". Дівчата та хлопці по вечері
виходять на вулицю, б'ють паліччям об тини, здіймають галас, сміх,
грають у сніжки, борюкаються. Це - останній день радісних різдвяних
свят, і його проводять весело.
У деяких місцевостях у цей вечір щедрують.
5. Ознайомлення учнів з вертепом
21

22. - А ще дуже цікавим дійством на різдвяні свята є вертепи. Чи
доводилося вам брати участь у вертепних виставах? (Розповіді учнів.)
Доповнення вчителя
- Найпоширеніше дійство, у якому йдеться про народження
Ісуса в стаєнці. Про нього сповіщають Ангел і Пастушки.
А злючий цар Ірод вирішує знищити Ісуса і наказує повбивати
всіх дворічних дітей (хлопчиків) в цілій окрузі.
За цей гріх його наказує Смерть, а Чорт тягне ланцюгами в
пекло. Також тут присутні і вірні воїни Ірода, і українські козаки, воїни
УПА, Січові стрільці, котрі прославляють Ісуса Христа і рідну неньку-
Україну. Всі ви пам'ятаєте і хитрого старого єврея.
- Які ролі ви вибрали б для себе?
6. Інсценізація школярського вертепу
- Діти нашого класу підготували вертепну сценку (за сценарієм
Едварда Козака). Давайте подивимось її, а потім разом заколядуємо
"Нова радість стала!"
Школярський вертеп
Школярик: Я малий пахолок,
Родився у вівторок,
В середу підріс,
На грушу поліз.
У четвер, як міг,
Мамуні поміг,
У п'ятницю рано
Книжку мені дано,
А в суботу, без клопоту,
Теплу я убрав капоту
І пішов пішки поволі
До рідної школи.
Чортик: Пощо, нащо тої школи?
Школа нас у очі коле!
Пощо вчаться різні ікси,
Як прекрасні є комікси!?
Пощо вчаться мову знати?
Чи не краще, пане брате, -
Піф-паф, піф-паф, -
22

23. З пістолетів постріляти?!
Школярка: Я школярка,
Я писарка,
Пишу букви, закарлючки,
Часом аж зомліють ручки.
Школа рідна
Нам потрібна,
Щоб землиця наша бідна
Мала з нас колись хосен,
Як ми в люди підростем.
Баба-Яга: Га-га-га!
Я є баба, я - Яга!
Як мітлою замету,
Школу із землі змету!
Козак: Я козак Байбарак!
Хто тут розкудахкавсь так?
Як добуду лиш шаблюку,
Вражій бабі завдам муку!
Того чорта теж прогоню -
Школяриків обороню!
Циган: Циган я є чорний,
На усе проворний.
Може, з тої сварки,
Я їстиму шкварки!
Дайте-но таляра,
А я - чара-мара,
Вчиню ворожбу.
Шендер-мендер, тром-та-дра,
Щоб і чортик ситий був
І ціла коза.
Коза: Ме-е-е-е!
Хтось кликав мене?
Я коза періста,
Ані з села, ані з міста,
Ані чорна, ані біла,
Ані змерзла, ані впріла.
23

24. Школу хочу і не хочу, -
А вас всіх тут потолочу!
Ме-е-е-е!
Колядики: Мир у хату вам приносим,
Закінчити сварку просим!
Бо ми добру вістку маєм,
Що десь над карпатським плаєм
Народилася надія,
Що новий гряде Месія,
Щоб кайдани тьми розбити,
А нас купно звеселити
Усі колядують: Нова радість стала,
Яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна
Світу засіяла.
IV.Підсумок уроку
V. Домашнє завдання
Виконати в зошиті завдання №№ 1,2 (с. 26).
Урок 3
Тема: Особливості традицій, національного одягу у різних
регіонах України
Мета: ознайомити учнів із назвами історико-етнографічних
реґіонів України, особливостями традицій, національного одягу,
сприяти засвоєнню духовних цінностей; виховувати бажання зберігати
національно-культурні традиції українського народу.
Обладнання: карта України, ілюстрації із зображенням
народного одягу.
Хід уроку
I. Організація учнів до уроку
II. Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу
1. Актуалізація знань учнів.
- Як називається країна, що в ній ми живемо? (Україна.)
- Якими ще словами ми називаємо Україну? (Батьківщина, Вітчизна,
рідна земля, рідний край...)
- А чому наша країна називається Україною?
2. Слухання легенди
24

25. Наша земля
Колись давно Боготворив народи і кожному наділив землю.
Наші предки кинулися пізніше, але землі їм уже не дісталося. От вони
й прийшли до Бога, а Він у цей час молився, і вони не сміли Йому щось
сказати. Стали чекати. По якійсь хвилі Бог обернувся, сказав їм, що
вони чемні діти. Дізнавшись, чого прийшли до Нього, запропонував їм
чорну землю. "Ні, - відповіли наші предки, - там уже живуть німці,
французи, іспанці, італійці." "Ну, тоді я вам дам землю ту, що залишив
для раю, там усе є: річки, озера, ліси, пустелі. Але пам'ятайте, якщо
будете її берегти, то вона буде ваша, а ні-то ворога."
Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть по нинішній
день. А країну свою назвали Україною.
3. Доповнення вчителя
-А що таке Україна? Відповісти на це запитання ви зможете,
пригадавши вірші А. Костецького "Батьківщина" та П. Бондарчука
"Батьківщина".
Батьківщина
Що таке Батьківщина?
За віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця,
Серед лугу лелека,
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск...
П. Бондарчук
Батьківщина
Знаєш ти, що таке Батьківщина?
Батьківщина - це ліс осінній,
Це домівка твоя, і школа,
І гаряче сонячне коло.
Батьківщина - це труд і свято,
25

26. Батьківщина - це мама і тато,
Це твої найщиріші друзі,
І бджола у веснянім лузі.
Батьківщина - це рідна мова,
Це дотримане чесне слово.
А. Костецький
- Батьківщина (Україна) - це зелені ліси, бистрі ріки, глибокі
моря, високі гори, квітучі луги, широкі поля, мальовнича природа,
чарівна пісня, чудові народні традиції, талановитий народ, милозвучна
рідна мова.
III.Повідомлення теми і мети уроку
Мотивація навчальної діяльності.
- Немає мови без народу і народу без мови нема. Немає народу
без пісні, без традицій, без національного одягу.
Наша Україна велика і гарна. Люди, які проживають у різних
куточках нашої Батьківщини, відрізняються від інших народів своїм
національним одягом, збереженням своїх традицій. Про це ми
дізнаємося на сьогоднішньому уроці, подорожуючи картою України.
IV.Робота над новим матеріалом
1. Ознайомлення з регіонами. Робота з картою
- В Україні виділяють такі регіони:
Західний: Волинь, Поділля, Галичина, Гуцульщина, Закарпаття,
Буковина. Північний: Українське Полісся.
Південно-Східний: Середнє Подніпров'я, Слобожанщина, Південна
Україна, Приазов'я.
2.Робота в зошитах. Завдання №1 (с. 39-40).
3.Національний одяг. Його особливості в різних регіонах. Народне
вбрання - це ознака кожного культурного народу.
Чоловіче вбрання
Головним елементом чоловічого вбрання була вишита сорочка,
поверх якої одягали корсетку. Корсетка - безрукавка з легкої тканини,
спереду прикрашена вишивкою. Також чоловіки носили вузькі штани
або шаровари. Одяг зверху оперізувався поясом. На голови одягали
шапки.
(Вчитель демонструє малюнки із зображенням народного
вбрання.)
26

27. Жіноче вбрання
Найдавнішим одягом наших предків була жіноча сорочка. В
Україні жінки поверх сорочки одягали в будень до роботи запаску, а в
свято - плахту і попередницю: усе це підперізувалося крайкою.
Попередниця - фартух.
Крайка - жіночий одяг з грубої (переважно вовняної) кольорової
пряжі. Також жінки носили кептарі, корсетки. Кептар - верхній
хутряний одяг без рукавів.
Найкращою оздобою голови української дівчини був вінок. А
старші жінки носили хустки. Головною прикрасою української дівчини
була коса. Послухайте вірш, у якому мовиться про всі атрибути
національного одягу дівчат.
Народний одяг
Коли вимию мамі
І миски, і ложки,
Мама дасть сорочку,
Вишиту в квітки.
А чемненька буду,
Вивчу в школі все,
То бабуся плахту
Ткану принесе.
Назбираю в лісі
Тіточці грибків.
Тітка дасть намиста
П'ятдесят рядків.
Поможу білизну
Випрати сестрі.
Дасть мені сестричка
Гарні стрічки дві.
А грядки пополю,
Батько накінець
Купить мені в місті
Добрий жупанець.
Ще піду я в поле
Та нарву квіток
І сама я вміло
27

28. Виплету вінок.
А одягну все це,
Скаже цілий світ:
- Ось вам українка,
Наче маків цвіт.
Леся Храплива
Жупанець, жупан - старовинний верхній чоловічий одяг,
оздоблений хутром, що був поширений серед заможного козацтва.
- Ми розглянули традиційний народний одяг. Але в окремих
місцевостях помітні свої характерні особливості одягу, що вирізняють
його серед інших.
4. Розповідь учителя
Поділля
Чоловічий одяг - біла сорочка, білі штани. Сорочку вишивали на
комірі, пазушці, нижній частині рукава, подолку. Кожушок з коротким
рукавом, короткий, до талії оздоблювали аплікацією зі шкіри.
Для чоловічого строю характерна яскрава, насичена, але
обмежена гама кольорів.
Жінки на голові носили очіпки, хустки. Рукав сорочки
покривали вишивкою від плеча до чохла. Вишивали комір, манишку,
вздовж яких прокладали смуги - погрудки. Низ сорочки також був
вишитий. Запаски декорували поперечними візерунковими стрічками.
Гуцульщина
Гуцульський стрій вирізняється з-поміж убрання інших реґіонів
України широким застосуванням виробів зі шкіри, кольорового сукна
та металевих прикрас.
Білу полотняну сорочку, прикрашену вишивкою, носили поверх
штанів і підв'язували широким шкіряним поясом - "чересом". Узимку
носили червоні сукняні штани ("ґачі", "холошні"). Штани заправляли у
високі плетені з вовни шкарпетки ("капчурі"). Гуцули носили сердак.
Його прикрашали великими вовняними кульками, китицями.
Безрукавки-кептарі оздоблювали аплікацією зі шкіри, сплетеними
кісками, вишивкою, металевими ґудзиками. На ноги взували
гостроносі шкіряні постоли.
Жіночий гуцульський стрій був ще барвистіший. Сорочки були
прикрашені багатою вишивкою. Запаски ткали з вовняних і металевих
28

29. ниток, які імітували золоту або срібну нитку. Поверх сорочки одягали
кептар, його декорували як чоловічий. Гуцулки любили різноманітні
прикраси: персні, браслети, намисто.
Середнє Подніпров'я
Чоловічий стрій складався з вишитої сорочки, заправленої в
широкі штани, білої або коричневої свити. Стан оперізували червоним
поясом. Носили шапки зі смуха, чоботи.
Жінки сорочки вишивали білими, червоними і чорними
нитками. Тільки тут жінки носили багатоколірні плахти. Крім плахти і
запаски, носили спідниці. Сині або зелені корсетки прикрашали
аплікацією з тканини, декоративними швами. Жінки носили багато
прикрас на шиї.
Слобожанщина
Має чимало спільних рис з одягом Подніпров'я.
Чоловіки носили білі сорочки, широкі штани. Смушеву шапку,
чорні шкіряні чоботи ("пришви"), сукняну кирею.
Жіночий одяг характеризується жовто-червоним колоритом із
широким застосуванням парчових тканин.
Полісся
В одязі переважав білий колір, який становить давню
загальнослов'янську традицію.
У чоловічому строї відсутні багатоколірність, декор виразний,
але скромний. Сорочки вишивали на комірі, манжетах, манишці
білими або червоними нитками. їх носили поверх штанів.
Підперізували вузьким шкіряним поясом або вовняним шнуром
червоного кольору. На ноги взували постоли, а в свято-чоботи. На
голову літом одягали солом'яний капелюх.
Жіночі сорочки прикрашали червоним тканим орнаментом.
Спідницю і запаску шили з білого полотна, прикрашеного впоперек
червоними перебірними стрічками.
Отже, для українського національного строю характерна велика
кількість складових частин, що їх одягали одночасно, щедра
декоративність.
Нині народний стрій практично вилучений з ужитку. Як вид
декоративно - прикладного мистецтва, він живе ще на сцені.
29

30. 5. Фізкультхвилинка
Марш соколят
Гей! До строю, хлопчаки!
Гей! Шикуймося завзято!
Хай радіють козаки:
Підростають соколята!
Приспів:
Раз, два, раз, два –
Станемо в ряди!
Раз, два, раз, два –
Хочеш - з нами йди.
Україна назавжди,
З нами ти ставай в ряди!
Раз! Два! Три!
Синє небо угорі,
На ланах пшениця злата.
Вирушають на зорі
У дорогу соколята!
Приспів:
Н. Брикайло
6. Робота в зошиті. Завдання №2 (с. 40).
Кросворд "Український народний одяг".
По горизонталі: 1. Фартух, що його шиють із барвистої вовняної
тканини. (Попередниця.) 3. Натільна білизна або одяг для верхньої
частини тіла, що надягають поверх білизни. (Сорочка.) 5. Квіти, листя,
сплетені в коло, яким найчастіше прикрашають голову. (Вінок.)
По вертикалі: 1. Два полотнища з картатої тканини, зшиті
вздовж до половини. (Плахта.) 2. Сукняна безрукавка. (Лейбик.) 3.
Жіночий одяг, що покриває фігуру людини від талії донизу.
(Спідниця.) 4. Прикраса з перлів, коралів, кольорових камінців, що її
жінки носять на шиї. (Намисто.)
7. Національні традиції.
- Традиція - історично складений і переданий нащадкам досвід,
практика в будь-якій галузі суспільного життя, норми поведінки, смаки
і т. ін.
30

31. В Україні є гарна традиція зустрічати дорогих гостей хлібом-
сіллю; збиратися за столом усією родиною на свята. Мати,
відправляючи в далеку дорогу сина, давала йому вишитий рушник.
Україна багата традиціями. В різних місцевостях традиції
відрізняються одна від одної. Вчені-етнографи їх досліджують.
- Про яку традицію ви хотіли б дізнатися докладніше?
V. Підсумок уроку
VI.Домашнє завдання
Дізнатися у старших людей і підготувати розповідь про одну з україн-
ських традицій. Виконати в зошиті завдання №3 (с. 40).
Додаткові матеріали до уроку
Народна символіка. Український національний одяг
Зліва направо:
- Жіночій святковий костюм: Дніпропетровщина.
- Жіночій святковий костюм: Буковина.
- Дівочій святковий костюм: Чернігівщина.
- Жіноче вбрання: Черкащина.
Традиційні українські чоловічі та жіночі сорочки.
Килимові запаски та типи спідниць-літників.
31

32. Зліва – вбрання князя та княгині періоду Київської Русі. Справа –
типи жіночого костюму періоду Київської Русі.
.
Виховний захід
Тема: «У НАШОМУ ДВОРИКУ,ЯК У ВІНКУ»
Мета: ознайомити з народними традиціями та звичаями
українського народу, викликати інтерес до історії рідного краю, його
символів, культури, формувати національну свідомість, любов до
рідної землі, свого народу, виховувати громадянина-патріота
Української держави, формувати; творчу працелюбну особистість,
умілого господаря з відповідними навичками і вміннями, з
усвідомленням себе частиною природи, відчуттям відповідальності за
неї як за національне багатство.
Обладнання: вишиті рушники, паляниця, зображення народних
символів, державних символів України, плакати із зображенням
природи.
Хід заходу
Вчитель. У всіх нас є одна єдина Батьківщина — наша рідна Ук-
раїна. Але для кожного з нас найріднішим є те місто або село, де наро-
дився і живеш, твоя вулиця, двір, хата. Тут живуть твої тато, мама,
бабуся, дідусь, друзі. Як не любити всього цього? А любити — значить
вивчати і берегти. Уявіть собі: ранок, початок літа, рідне село, вулиця,
двір.
Світає. Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
32

33. Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє.
Степи, лани мріють,
Між ярами, над ставками,
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі на волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем
(Т. Г. Шевченко).
Село! — і серце одпочине.
Село на нашій Україні —
Неначе писанка село,
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади; біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво. А кругом,
Широколистії тополі,
А там і ліс, і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром
Сам Бог вітає над селом
(Т. Г. Шевченко).
Вчитель. Так, неможливо уявити собі села без білої хати і садка
на господі.
Рідна хата — наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської
любові, бабусиної ласки, осіяна мудрим усміхом батька, добротою
дідуся.
Біла хата... Біла барва України — це символ чистоти, душевної
краси. Чепурними білими стінами пишалася вона серед зелені
вишневих садочків. Вона — символ добра і надії.
Стоїть хата небагата,
Солом'яна стріха;
Причілочки в китицях,
Мальовані вікна;
Обмазана, підведена,
А сама біленька.
33

34. На подвір'ї, як барвінок,
Трава зелененька,
Ще й садочок, як віночок,
Хатину квітчає,
У віконце з неба сонце
В хату споглядає.
Там чистенько і гарненько,
Там усе в порядку:
Сам Бог двір доглядає,
Ту маленьку хатку.
Пісня «Хата моя, біла хата».
Ви знаєте, як українська хата
Уміє чепуритися до свята?
Чарівними руками рідних дочок
Уміє скрасить кожен свій куточок.
Ось білі нашого села хатини —
Запрошують самі вас на гостини.
Віконці барвисті, мов метелик,
Проміння сонця лине до світелок.
А при вікні — любисток і калина,
Внизу — підводіння — червона глина.
(Д. Білоус).
Вчитель. Але і без зеленого садочка годі уявити собі українську
хату. В цьому садочку обов'язково мають бути черешні, яблуні, вишні,
груші. Любов до цих дерев в українців здавна.
Прокинувся ранок,
Протер сонні очі,
Поглянув на сонце,
Вставати охоче.
Черешням червоним
Запалює щічки,
І будить пташок
Після довгої нічки.
Що першим промінчиком
Блиснуло радо,
По квітах барвистих,
34

35. По травах, по саду
Промінням своїм
Всіх голубить, ласкає.
Як любляча мати,
Усіх обіймає
(О. Свідницька).
Вже півень на воротах
Кричить: Ку-Ку-Рі-Ку!
Розквітла абрикоса
У нашому садку!
Навколо абрикоси
Під музику бджоли
Взялися ми за руки
І пісню завели.
(А. Качан).
Пустотливий зайчик сонячний
Заглянув в моє вікно,
На подушку скочив, нагадав,
Що вставати пора давно.
Що всі іграшки проснулися
І зажурені сидять,
Бо без мене йти гуляти в сад
Ну нізащо не хотять.
Відкриваю в сад віконечко –
Там пташок веселий спів.
Я б раніше них прокинувся,
Якби я спати не хотів
(О. Свідницька).
Садок вишневий коло хати
Хрущі над вишнями гудуть
(Т. Г. Шевченко).
Пісня «Мамина вишня»
Вчитель. А оце сказано, мабуть, про кожного дідуся:
Оцей дідусь колись весною
Маленькі яблуньки садив...
Розрісся сад, умивсь росою,
35

36. З плодами віти опустив.
Тепер дідусь погожим літом
У гості внука вигляда,
І яблуневим білим цвітом
Його сміється борода
(П. Засенко)
Вчитель. Пригадайте пахощі перших стиглих ягід. Уявіть себе у
садибі в селі, а біля хати — сад фруктових дерев, серед яких вишня,
черешня, яблуня.
Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.
Дівчатко і хлоп'яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята
Та мало не плачуть:
Раді б вишню з'їсти
Та високо лізти,
Ой, раді б зірвати,
Та годі дістати!
(Леся Українка).
Пісня «Ой вишеньки — черешеньки»
Вчитель.
І як заклик звучать слова:
Яблуні уже одквітували
Вишні і черешні одцвіли,
Як мої батьки не бідували,
А таки садок уберегли…
(М. Луків).
Вчитель. Мабуть, і тепер чимало знайдеться садів, де росте ка-
лина Калина — це символ рідної землі, отчого дому, батьківської хати,
а ще дівочої краси.
Без верби і калини нема України, — каже народне прислів'я.
Посадіть калину..
Коло школи,
36

37. Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щиро доля —
Материнський ніжний цвіт.
Посадіть калину...
Коло тину
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина —
Буде честь їй і хвала.
Посадіть калину...
Коло хати
Щоб на всенькеє життя
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
Синє небо, злоте поле...
Посадіть калину коло школи,
А щоб цвіт її не стерся,
Посадіть коло серця,
Щоб цвіла вона в душі
(А. Листопад)
Пісня «Калинова пісня»
Вчитель. Барвінок. Не знайдеться в Україні такого села чи міста,
де б Не росла ця рослина. Не боїться він ні затінку, ні морозу. Барвінок
— символ вічності життя, шлюбу, пам'яті.
Недавно ще гуляла метелиця, іще лежить в низинах сніг,
А вже з барвінку листя стелеться зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою всю зиму зелень берегло
І перше стрінуло з відлигою весняне сонце і тепло.
Із перемогою і славою весна з'являється на світ.
І квітне радістю яскравою барвінковий зірчастий цвіт
(Н. Забіла).
З калиною твій переплівся шлях,
З калиною твій цвіт блакитний виник:
Немов калина — дівчина в піснях,
І хлопець у піснях — немов барвінок
(Д. Білоус).
Пісня «Вийди, вийди, Іванку»
37

38. Вчитель. Кожна садиба в українському селі має своє серце —
криницю.
Криниця — найсвятіше місце, символ батьківщини, безсмертя і
народного духу. Життєвий путь людини починається і закінчується во-
дою. Ось чому криниці вважалися найсвятішим місцем, оспівувалися у
народних піснях.
Віддавна вода, як і вогонь, обожнювалися нашими предками.
Безцінним даром, прісною водою із земних глибин починається і закін-
чується людське життя.
Вода символізує рідну домівку, джерело високої духовності
народу.
Понад сосновою криницею зітхне журливо журавель
І вщерть напившись водицею, відерце схлипне, мов живе.
І села змінюються селами, і тихі верби край станків,
І хати з ружами веселими, що виростають із віків
(А. Малишко)
Де стали в ряд стрункі ялиці, гойдають зелень молоду,
Там й досі батькова криниця хлюпоче в рідному саду.
Прийти б до неї знов, напитись її прозорої снаги
І низько, низько їй вклонитись за всі несплачені борги
(П. Грецький).
Із криниці - студениці, що під вишнями в саду,
Я водиці - льодяниці у відерце наберу.
Дам напитись, освіжитись я малятам в холодку,
Їм водиця - льодяниця буде завжди до смаку.
Пісня «Криниця людяності».
Хай кожному нині присниться прозора, немов льодок,
Це слово співуче — криниця дзвінкої води холодок.
Скуштуйте — і знову поманить, до себе вона позове:
Хто пив її, той таки, мабуть, сто літ молодим проживе!
(Й. Курлат).
Вчитель. Постійними супутниками наших дворів були і є зелені
друзі — квіти, трави, кущі.
Розкрутивши зелен - вус, на паркан заліз гарбуз,
Репетує у саду: — Ой, рятуйте, упаду!
(М.Дубов).
38

39. Я носила воду із річки, поливала наші порічки.
Розцвітали кущики рясно, поспівали ягоди вчасно
(П. Воронько).
Він виріс гінко біля хати, серед городини в цвіту
І мов хотів найвище стати, підвів голівку золоту.
Підвівсь, заглянув у віконце і тінь зоставив на стіні.
Вставайте, діти! Сходить сонце! Он там, у синій далині
(М. Щербак).
До чого ж гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти з
сіней та подивитися навколо — геть чисто все зелене та буйне. А сад як
зацвіте весною!
А що робилось на початку літа — огірки цвітуть, гарбузи
цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина, а маку, буряків,
лободи, укропу, моркви
(О. Довженко).
Ведучий. Ці слова, сказані Олександром Довженком, дуже
близькі Й нам. Наші бабусі, мами заквітчують свої двори. І передається
це вміння Із серця до серця, з покоління в покоління. І, сподіваємось,
що така традиція буде жити в віках.
Стоять жоржини мокрі, сплять діамантові жуки.
Під грушею у дикій моркві до ранку ходять їжаки.
(Л. Костенко).
Біля нашої хати ростуть мальви. Мама розповідала, що це її
бабуня ; посіяла.
Високі мальви гордо визирають з-за тину. А кольори їхніх квіток
— мов зітканий різнобарвний килим: червоні, блідо - рожеві, жовту-
ваті, білі.
Люди, що йдуть мимо їх, завжди усміхаються, дивлячись на ці
квіти, похмурі обличчя їх розпогоджуються.
Милі мальви, як я вас люблю!
(В. Григоренко).
Лише повіє весною, як бабуся квіти сіє,
Біля хати сіє квіти, щоб цвіли усеньке літо.
І безсмертники, і м'ята — біля бабусиної хати.
З-за тину мальви виглядають, у гості онучат чекають.
Їм не забудеться ніколи чарівний запах матіоли.
39

40. Барвінок стелиться в садочку... Стоїть хатинка, як в віночку
(О. Свідницька).
Вчитель. Закінчити наше свято хотілося б словами, що глибоко
живуть у нашому серці, які ми згадуємо, коли, хоча б ненадовго
залишаємо рідну оселю.
Та де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужім чи у ріднім краю,
Я згадую вогник у тихій тривозі
І рідну хатину свою
Бо дивляться в далеч засмучені очі,
Хоч тінь моя там промайне,
Бо світиться вогник у темній ночі,
Мов кличе додому мене!
(А.Малишко).
Пісня «Виростеш ти, сину!»
Вчитель. Ось і закінчилося наше свято. Але, у серці кожного з
вас залишиться тихий спомин про білу хату, квітучий рясний садок,
криницю зі смачною джерельною водою, червону калину під вашим
вікном, символ вічності життя — барвінок, щедрий город, красиві та
пахучі квіти. 1 кожен з нас зможе сказати: «У нашому дворику, як у
вінку».
Свято зустрічі весни
Мета: Поглибити знання дітей про весняні явища в природі, їх
особливості та прикмети. Розширити уявлення про звичаї українського
народу навесні. Розвивати уяву, мислення, пам'ять, увагу. Виховувати
інтерес до українського фольклору, вміння помічати красу
навколишньої природи. Матеріал: веснянки, прикмети весни, вірші про
весну.
Хід свята.
Вчитель. Кожна пора року має природні.особливості, свою
красу. Жодна з них не оспівана так багато, весело і ніжно., як весна.
Весна — це сонце і тепло, Весна — це радість усьому живому, ідо
прокинулося від зимового сну. Весна — це зелен-цвіт і пахощі квітів,
весна — це надія.
40

41. З давніх-давен за народним звичаєм до зустрічі весни готувалися
і дорослі, і дітвора, Сьогодні ми також зустрічаємо красуню-весну,
(Вбігають хлопчики і дівчатка, одягнені в святковий
національний одяг. В руках у них печиво в формі жайворонка)
Дівчинка. Благослови, мати, весну закликати!
Весну закликати, зиму проводжати! ;
3имочку в возочку, літечко в човночку!
(Діти стають шеренгу, наспівують):
Пташок викликаю з теплого краю:
— Летіть соловейки,
На нашу земельку.
Спішіть, ластівоньки,
Пасти коровоньки!
Хлопчик.
Гей, виходьте, дівчатка,
Та в сей день на вулицю
Весну-красну зустрічати,
Хороводи співати!
(Дівчатка стають в коло, ведуть хороводи, співають веснянку):
Весно,весно, весняночко
Прийди до нас, подоляночко,
Прийди до нас, теплом утіш,
А ти, сонечко, світи ясніш!
(На середину виходить дівчинка-весняночка. Вона заквітчана
зеленню і першими весняними квітами. Дівчинка то присідає, то
встає).
Дівчинка:
Весела, гарна, кучерява:
Маленька дівчинка Весна
Біжить, сміється, сієї барви
І пісня ллється голосна.
По всіх усюдах пісня лине,
Усе пробуджує від сну,
І всі комашки, всі рослини
Вітають дівчинку Весну.
Хлопчик:
41

42. Хто ти така, красуне дивна?
Весна:
А я Весна, Весна-царівна,
Куди я ступлю — сонце сяє,
Міста і села оживають
І землю-матір прославляють.
Дівчинка:
Ой, весна, весна, днем красна,
Що ти нам, Весно, принесла?
Весна:
Принесла я вам літечко,
Щоб родило житечко,
Ще й червоні квіточки,
Щоб квітчались діточки...
Вчитель. Весна іде! В повітрі молодому далекий крик
мандрівних журавлів вже розітнувсь: ключем вони додому у рідний
край летять з чужих країв.
О, весно, йди! Всі ждуть тебе, кохана!
І небо жде, і жде земля приспана!
І ліс, і степ, і скована вода.
/Борис Грінченко/
Ось і прийшла до нас весна, а з нею і три брати-місяці. А як
називаються весняні місяці, діти?
Діти. Березень, квітень, травень.
Вчитель. А що ви знаєте, діти, про місяць березень? Які ознаки
ми спостерігаємо?
Діти. Сонце піднімається вище, гріє дужче, біжать струмки.
Розквітають перші квіти — підсніжники, проліски. Прилітають птахи.
Дівчинка:
Весна війнула вже крилом,
Пташки співають голосно,
І на узліссі за селом
З'явились перші проліски.
Цвітуть, буяють щовесни
3-підснігу, хоч і рано ще,
Ці перші вісники весни,
42