2. У 1941 році розпочалася Велика Вітчизняна війна. На той час мої
прадідусі та прабабусі були молоді хлопці та дівчата.
Страшна біда прийшла до кожної хати. Всі люди об’єдналися
заради однієї мети. Хлопці та дівчата, старі та малі працювали та
допомагали один одному.
Так і мої прадідусі та прабабуся як і багато інших людей пішли на
війну. Прадідусь Вітя, на той час йому було 16 років, пройшов усю
війну, був молодшим лейтенантом, у битві за Дніпро був поранений.
Прабабуся Катерина була у концтаборі, їй вдалося втекти, вона
теж воювала. Прадідусь Іван пройшов усю війну, повернувся додому
у 1949 році лейтенантом. Він брав Берлин визволяв багато міст та
держав від спільного ворога.
В них дуже багато нагород,
медалей та орденів. На жаль
їх самих вже немає, але пам’ять
про них живе в наших серцях! Ї
х ордени та медалі ми з
бережемо як родинну реліквію.
Хохлова Катя
Прабабуся Катерина 1945 Прадід 1942 р.
3.
4.
5. Вони були молодими та мужніми.
В одному селі жила стара мати. Вона провела єдиного сина на війну.
Всі роки чекала свого солдата. В нього син підростав. Мама згадувала
останню зустріч солдата та трьохмісячного сина. Плакали обоє, (малий
дуже кричав) ніби відчували, що це в останній раз, і що зовсім скоро сім’я
отримає повідомлення підписане командиром :
„Извещение”
гр-ке : Жакун Людмиле Матвеевне, сообщаю о том что ваш сын, Андрей
Савович – 1918 г, наводчик 8й стрелковой роты, 1268 стрелкового полка
проявил геройство и мужество. Погиб в бою 13 февраля 1945 г. в
Польше.
Той солдат мій прадід Андрій, мамін дідусь. За мить до перемоги ворожа
куля забрала його життя; затремтіло серце старенької....
Ще сильніш заплакав малий. Ми зберігаємо те повідомлення та фото
дідуся. В майбутньому обов’язково. Поїдемо до Польші поклонитися на
його могилу.
Я пишаюся, що в 1941-1945 р.р.
за рідну землю бився з ворогом
мужній молодий солдат – мій прадід
Андрій!
Вічна пам’ять!
Моісеєнко Артем.
6. Вічна слава героям!
Їх подвиг завжди буде жити в наших серцях!
Мій прадід Федір Тихонович Луценко загинув під Сталінградом, а прадід Григорій
Єфимович Спиридонов повернувся з війни в якості командира взводу та працював
директором сільської школи.
Я дуже шаную пам’ять про них!
Д яковська Анна
Що я знаю про війну.
В наш час про війну ми знаємо тільки з розповідей ветеранів, з документальних фільмів,
історичних книжок, але і цього достатньо, щоб зрозуміти, що війна-це велика трагедія.
Я знаю що Велика Вітчизняна війна розпочалася 22 червня 1941 року. Фашистська
Німеччина завдала несподіваний удар по нашій країні. Були зруйновані міста, села,
фабрики, заводи. Загинуло дуже багато людей. Але наш народ вистояв.
9 травня 1945 року настав самий щасливий день – День Перемоги. На цій війні воював
мій прадід. Коли почалася війна йому було 24 роки.
