Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Згадаємо всіх поіменно

320 views

Published on

Урок пам'яті для школярів 8 класу

Published in: Education
  • Login to see the comments

  • Be the first to like this

Згадаємо всіх поіменно

  1. 1. Згадаємо всіх поіменно Урок пам’яті, проведений у 8 класі Мар’янівської ЗШ І-ІІІ ст. Класний керівник Руденко В. О.
  2. 2. Розповідь Трофименка Кирила про прадідуся Шестєрін Борис Ілліч у роки вітчизняної війни був штурманом льотного екіпажу бомбардувальника- винищувача, який здійснив 287 бойових вильотів. Пішов на фронт у 24 роки. За заслуги під час військових операцій присвоєно звання Герой Радянського Союзу. Мав кілька раз поранення. Помер у віці 92 роки (2011 р.) Мав також багато медалей, подяк від командування та іменний золотий кортик.
  3. 3. Розповідь Торчила Максима про прадідуся Бондаренко Іван Васильович командир танкового екіпажу Т-з4. Пройшов бойовий шлях, витримав всі тяготи війни і завершив свій ратний подвиг у Берліні. Мав поранення у ногу (осколок так і залишився у його тілі). Помер у 2009 році. Я дуже пишаюся своїм дідусем, бо він справжній воїн-визволитель.
  4. 4. Розповідь Овсянік Валерії про прадідуся Датський Микола Кіндратович народився 19 грудня 1911 р. у селі Крупському Кіровоградської області. Воював на фронтах під час громадянської війни, фінської, японської. Під час великої вітчизняної війни був танкістом, мав багато медалей, одна з яких має назву “Наше дело правое, мы победили”. Після війни хворів (ревматизм рук та ніг), останні 11 років провів у ліжку. Мав велику родину - 8 дітей.
  5. 5. Розповідь Тістечок Аліни про прабабусю Коваленко Марія Прокопівна (1912 року народження), яка під час війни разом із трьома дітьми перебувала на окупованій території. Після визволення була працівником трудового фронту, бо разом із односельчанами забезпечувала воїнів продуктами харчування. Її чоловік Коваленко Йосип Маркович з перших днів був призваний на війну, загинув у 1943 році, проте невідомо його місце поховання. Бабуся перенесла великі втрати та витримала усі жахіття війни. У нашій родині бережуть память про бабусю, її фото та медалі за ратний труд.
  6. 6. Розповідь Власюка Дмитра про прабабусю Моя прабабуся Козуля анастасія Василівна народилася у 1928 році. У дитинстві проживала на території Росії. На початок війни їй виповнилось 12 років. На очі навертаються сльози, коли вона розповідала про те, як її разом із однолітками гнали майже роздягнених по холоду до України, як вони шукали мерзлі овочі на полях та харчувалися, щоб вижити.. Проте бабуся прожила довге та гідне життя, померла у віці 87 років.
  7. 7. Поділилися спогадами про своїх рідних також Живицька Даша, Чорнов Влад, Охота Сергій, Модіна Настя

×