вулиці міста в моєму об єктиві зош №19

1. Добропільська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №19
Добропільської міської ради
Вулиці міста в
моєму об’єктиві
м. Добропілля, 2016 р.
Автор: Горєлов Богдан, учень 9-А класу
Керівник: Кошелєва Ірина Вікторівна, педагог-
організатор

2. В цей неспокійний час, коли наша держава
знаходиться на межі війни, в різних містах нашої
держави починають з’являтись пам’ятні знаки, які
вшановують пам’ять тих, хто поклав своє життя за
незалежність та територіальну цілісність України.
Такий пам’ятний знак є і в нашому Добропіллі. Ця біда
нас не обійшла. Подвиг людини, якій присвячена
меморіальна плита, яка знаходиться на Алеї пам’яті
Героїв, болем лунає у серці. Ми провели дослідницьку
роботу і вирішили розказати про нашого Героя, який
загинув, захищаючи нас із вами.
28 червня цього року відбулось відкриття меморіальної
плити, присвяченої Олександру Петровичу Єрмакову –
офіцеру, танкісту, добровольцю, нашому земляку,
командиру взводу 30 окремої механізованої бригади з
позивним “Генерал”, який загинув під Артемівськом 19
травня 2015 року.

4. Їх було шестеро, коли у бліндаж залетіла ворожа міна, Генерал прийняв
на себе весь удар, тим самим захистивши п’ятьох бійців. Отримавши
тяжкі поранення, майже неділю боровся за своє життя у Харківському
шпиталі, але серце героя не витримало тяжких травм і Олександр помер
у лікарні. Прощатися з ним приїхали з Добропільського,
Олександрівського районів, його побратими з 30-тої бригади і
батальйону “Січ”. Поховали його 21 травня у селі Спаско-
Михайлівському.

5. У Олександра залишилось двоє синів і дочка, старшому не більше
двадцяти років, він, як і батько, також захисник України, пішов служити
добровільно. Зараз над могилою Олександра підноситься гранітний
обеліск, як знак поваги і вічної пам’яті і скорботи про мужнього воїна,
зразкового сім’янина, вірного друга, відповідального громадянина,
справжнього патріота…

6. Про лейтенанта побратими
згадують з великою повагою,
адже якби він не взяв на себе
більшу частину обломків від
снаряду, то загинули б ще
п’ять чоловік. Завжди, коли
починався обстріл, то
Олександр заганяв усіх у
бліндаж, а сам ставав у
проході і дослухався до
кожного вибуху. Коли
побратиму нагадували
командиру про небезпеку, він
казав: “Я за вас відповідаю,
мені потрібно, щоб ви
залишились живими”. Так і
сталось…

8. У нього було все - процвітаючий бізнес, стабільний дохід,
любляча і дружна сім'я. Усе, що було, він залишив і пішов
захищати Батьківщину, тому що чітко знав, за що воює. І своє
життя віддав, щоб його діти жили в світі, на своїй вільній землі.
Коли будете проходити повз меморіальну плиту Олександра
Єрмакова, помоліться за нього, тому що своє життя він віддав
за кожного з нас...