1. Міні – проект
на тему:
Білі ведмежата –
кумедні мешканці
полярного раю
Вчитель: Прескуре Василь Дарійович
2. ДИВО-ЗВІР БІЛИЙ ВЕДМІДЬ
Білий ведмідь — це найбільший земний хижак на планеті. Деякі ведмеді
досягають трьох метрів завдовжки і важать приблизно тонну. Незважаючи на
такі досить великі розміри, білі ведмеді достатньо спритні на швидкі, вони
добре вміють бігати та плавати. Ці тварини пристосовані до того, щоб швидко
бігати кригою, долаючи по 30−40 км на день у пошуках їжі. Завдяки великим
міцним ногам, вони можуть легко швидко пересуватися величезними сніговими
заметами.
Полярні ведмеді напрочуд стійкі до холоду. Їхнє густе довге хутро
складається з порожнистих усередині волосків, які містять повітря. Додаткову
теплоізоляцію забезпечує і підшкірний шар жиру, що з настанням зими досягає
10 см завтовшки. Без нього ведмедики не змогли б пропливати по 80 км у
крижаній арктичної воді.
Ці диво-тварини водяться на узбережжі Північного Льодовитого океану,
на півночі Норвегії, в Гренландії, в Канаді, на Алясці.
Цікаво, що біді ведмеді — це єдині на землі хижаки, які досі живуть на
своїй історичній території, в природних умовах. Здебільшого завдяки тому, що
в Арктиці мешкають тюлені — основна їжа білих ведмедів.
ЯК НАРОДЖУЮТЬСЯ ТА ЗРОСТАЮТЬ БІЛІ ВЕДМЕЖАТА?
Уперше самиця народжує приблизно в 4-8 років. Народжувати потомство
вона може кожні три роки, у такий спосіб упродовж життя (білі ведмеді живуть
близько 30 років) ведмедиця може дати приплід 10−15 ведмежат.
У період тічки на самицю претендують три-чотири самці, які змагаються
за право майбутнього батьківства, влаштовуючи бійки між собою.
Завдяки природному відбору процес вагітності дивно синхронізувався з
періодом зимової сплячки. У жовтні або листопаді вагітні ведмедиці йдуть із
морського льоду і оселяються на суходолі, в барлогу, де вони згодом будуть
ростити своїх маленьких діточок.
3. Ведмедиця зазвичай довго шукає відповідне місце для барлогу. Для
хорошого лігва їй необхідно знайти заглиблення або печеру в заметі старого
снігу.
Через кілька місяців всередині снігового барлогу з’являються крихітні
ведмежата, кожен розміром не більше щура. Новонароджені, занурившись у
хутро матері, одразу ж шукають соски і починають смоктати молоко. Кігті
ведмежати-немовляти зігнуті й гострі — це допомагає йому триматися за м’яке
хутро на череві ведмедиці.
Тим часом самиця голодує, і її маса знижується майже вдвічі. Але піти на
полювання вона зможе тільки тоді, коли її діти підростуть і наберуться сил.
Ведмежатам потрібен час, щоб звикнути до арктичної температури після
декількох місяців життя в теплому барлозі.
Через два-три місяці після народження маса ведмежат збільшується в 4-5
разів, і ведмежа родина вже може робити короткі прогулянки біля барлогу.
Ведмедиця знайомить ведмежат із новим для них навколишнім середовищем,
вчить їх полювати і проявляє дивовижне терпіння до жвавих ігор і цікавості
ведмежат. Турботи ведмедиці про ведмежат не припиняються доти, поки вони
не стануть самостійними. Ведмежата живуть поряд із мамою приблизно до 1,5
років. Самці білих ведмедів не беруть участі у вихованні своїх дітей,
перекладаючи всі турботи про життя ведмежат на плечі ведмедиці.
БІЛІ ВЕДМЕЖАТА В НЕБЕЗПЕЦІ
Хоча природних ворогів у полярного ведмедя немає, його життя в умовах
вічного холоду досить складне.
Через те, що стан льодовиків щороку змінюється, ведмедям дедалі
складніше вполювати свою основну їжу — тюленів. Унаслідок потепління
клімату лід у затоках починає танути раніше, літо стає щороку довшим, а зима
— м’якішою, тому здобути їжу ведмедям стає дедалі важче. Нерідко у пошуках
здобичі ведмедям доводиться проходити тисячі кілометрів.
4. За останні 20 років мисливський сезон білих ведмедів скоротився на два-
три тижні. У результаті знизилася маса тварин. Якщо раніше самець важив
близько 1000 кг, то зараз на 100 кілограмів менше. Схудли і самиці. Це
негативно впливає на відтворення популяції. Дедалі частіше у самок
народжується по одному дитинчаті.
Також білі ведмеді страждають і від людських дій. У недавньому
минулому білий ведмідь був важливим об’єктом промислу. Хутро й ведмежі
лапи, які є найважливішим компонентом популярних і дорогих східних супів,
штовхали членів полярних експедицій на винищення цих тварин.
Проте поголів’я білих ведмедиків, яке опинилося на межі вимирання в 60-
ті роки, завдяки роботі товариств з охорони природи, поступово відновлюється.
У Росії полювання на полярного ведмедя заборонене з 1956 року, в інших
країнах, де водиться білий ведмідь, обмежено.
Зараз у полярній області живе близько 20 000 білих ведмедів, справжніх
господарів сніжних полів і арктичних льодів!
