2. Білий ведмідь є найбільшим
сучасним сухопутним хижаком.
В харчових ланцюгах Арктики
він уособлює найвищий рівень.
Цей звір добре адаптований до
умов свого існування: його
щільне хутро та товстий шар
жиру добре ізолюють організм
від холоду, а білий колір чудово
маскує при полюванні.
Завдяки таким адаптаціям
білий ведмідь здатний полювати
на суходолі, на морській кризі, а
також у воді.
3. Ареал білого ведмедя в
Північному Льодовитому
океані та на його
узбережжях.
Розповсюдження на північ
обмежене лінією постійної
пакової криги, де майже не
буває ополонок.
Загальна кількість білих
ведмедів в природі
оцінюється в декілька
десятків тисяч особин.
4. Найпівденнішим місцем,
де зустрічали білого
ведмедя, є затока
Джеймс Бей в Канаді.
Незважаючи на те, що
кількість ведмедів на
північ від 88° північної
широти є дуже низькою,
існують дані про те, що
вони трапляються не в
усій Арктиці.
5. Згідно загальноприйнятої
точки зору, білий ведмідь
не утворює виражених
підвидів в межах свого
ареалу.
Група дослідження білого
ведмедя в МСОП, що
вважається
найавторитетнішою
організацією з питань
екологічного та
біологічного моніторингу
цього виду, виділяє 20
окремих популяцій.
6. Вага більшості самців
коливається від 300 до 600 кг,
довжина тіла — від 2.4 до 2.6 м.
Найбільший білий ведмідь був
застрелений в протоці Коцебу
(Аляска) в 1960 році. Його вага
була 1 002 кілограми, і ставши на
задні лапи, він мав зріст 3.38 м.
Це був найбільший хижий звір,
вбитий за всю сучасну
документовану історію
полювання.
Дорослі самиці білого ведмедя
звичайно менші за самців і
досягають ваги від 190 до 300 кг та
розміру від 1.9 до 2.1 метра.
7. Ніс та шкіра білого ведмедя
чорні, а хутро - незабарвлене
напівпрозоре, від чого справляє
враження білого. Воно є
добрим камуфляжем, а також
відмінним теплоізолятором.
На підошвах лап також росте
жорстке хутро, яке виконує
функцію теплоізоляції та
запобігає ковзанню на кризі.
Ця особливість є однією із
діагностичних ознак білого
ведмедя.
8. Хутро білого ведмедя
абсорбує ультрафіолетове
випромінювання, але,
всупереч розповсюдженій
думці, не має властивостей
світловоду, і не проводить ні
світло, ані тепло до шкіри.
Щільне підшерстя
забезпечує дуже якісну
теплоізоляцію: білий
ведмідь зазнає перегріву
вже при +10 °C.
9. Завдяки високоякісній
теплоізоляції хутром, білий
ведмідь є практично
невидимим для приладів
нічного бачення,
побудованих на принципі
уловлювання
інфрачервоного
випромінювання; за
допомогою такого приладу
можна побачити тільки
кінчик його морди та нагріте
повітря при видиху.
10. Основним харчовим
ресурсом білого ведмедя є
тюлені, що роблять ополонки
для дихання в кризі.
Втім, білий ведмідь вживає в
якості їжі будь-яку тварину, яку
може вбити: птахів та їхні
яйця, гризунів, молюсків та
крабів на морських
узбережжях, моржів та
викинутих на берег або
мілководдя китів, тобто є
деякою мірою падальщиком.
Дуже рідко вдається до
канібалізму.
11. Завдяки своїй великій швидкості
бігу (людину він впевнено
переганяє), успішно полює на
суходолі. Тим не менше,
здоровий північний олень та
вівцебик легко обганяють білого
ведмедя, особливо на коротких
дистанціях; тому в його раціон ці
тварини потрапляють рідко.
Також білий ведмідь може
вживати і рослинну їжу: звичайно
це ягоди та коріння деяких
рослин наприкінці літа, або іноді
навіть викинуті морем бурі
водорості.
12. Статевої зрілості білі
ведмеді досягають у віці
3—4 років (самки в
середньому пізніше, ніж
самці), а живуть до більш
ніж 30 років.
Цей звір не впадає в
зимову сплячку, хоча
ведмедиці, що народили
ведмежат, не покидають
свого барлогу, поки
ведмежата ще малі.
13. Білий ведмідь занесений до Червоного
Списку МСОП. В 1973 році СРСР, Канада,
США, Норвегія та Данія підписали угоду з
охорони білого ведмедя, якою було
заборонено добування цього виду з
комерційною метою. Відповідно до угоди,
тільки аборигенне населення північних
територій може добувати білого ведмедя,
без використання сучасної техніки.
Спеціальну
охоронювану зону
створено на о. Врангеля
(з 1976 року - заповідник).
14. Найбільшим лімітуючим фактором, що зараз
обмежує розповсюдження даного виду, є наявність
плавучої криги на морі, яка є базою ведмедів при
полюванні на тюленів. Деконструкція життєвого
середовища білого ведмедя, що відбувається завдяки
глобальному потеплінню, зараз є основною загрозою
для існування виду.
Білий ведмідь може щезнути в природі навіть
протягом одного століття. За оцінками Групи з
вивчення білого ведмедя (Швейцарія) в найближчі 45
років популяція цих тварин зменшиться на 30%.
