4. Стадія дошлюбних відносин
Триває 9-12 місяців. Характерні ейфорія,
закоханість, ідеалізація партнера, у
відносинах головне – любов, статеві
стосунки;
Наприкінці стадії стосунки
перериваються, або приймається
рішення вступити у шлюб;
Вагітність ще не запланована. Вона
виступає як каталізатор розвитку
відносин, що спричинює до вимушеного
шлюбу.
5. Якщо дитина виступає як чинник
зміцнення відносин, то вона не є цінністю,
вона є засобом досягнення мети.
Діалог з дитиною під час вагітності
встановлюється важче, відбувається
відторгнення дитини, емоційний зв’язок
слабкий, виховання дитини за типом
гіпопротекції.
Дитини весь час хворіє, що є
результатом конфлікту між матір'ю та
дитиною. Вторинна вигода від хвороби
дитини – спосіб утримати партнерів
разом.
6. Якщо подружжя вступило у шлюб, але
вагітність ще не настала, починається
стадія конфронтації
Її тривалість залежить від:
Мотивів укладання шлюбу;
Окремо чи разом проживають
молодята з батьками;
Їх забезпеченості тощо;
Відбувається більш тісне
знайомство з якостями один одного
(в тому числі з негативними).
7. Якщо вагітність настає під час цієї стадії,
матір послаблює зв’язок з батьком і
займається дитиною, а чоловік
“приліплюється” до чогось (когось) на
стороні.
Вагітність
позитивна, але після
пологів у матері немає підтримки,
що спричинює підвищену
тривожність – чоловік ще більше
віддаляється від сім’ї – відбувається
емоційне дистанціювання від
дитини – невротизація матері, в неї
з'являються страхи щодо втрати
дитини або батька – дитина
починає хворіти.
8. Стадія компромісу –
конфронтація поступово зникає
Формуються сімейні ролі, традиції;
З'являється розуміння того, що необхідно
приймати партнера таким, яким він є, не
перероблюючи його;
Родина стає більш міцною, формуються
зовнішні непроникні кордони сім’ї; рішення
приймаються взаємно, планується майбутнє;
Дитина – плід кохання, що з'являється
внаслідок природного розвитку відносин;
Дитина – цінність.
Свідоме батьківство. Вагітність протікає добре,
налагоджений контакт матері та дитини, у
контакті приймає участь і батько;
Дитина зростає здоровою, проблем сім’я не
відчуває.
9. СТАДІЯ ЗРІЛОГО
ПОДРУЖНЬОГО ХОЛОНУ
ХАРАКТЕРНІ СТАБІЛЬНІСТЬ,
БЛАГОПОЛУЧЧЯ, ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ;
Виникає бажання мати ще одну дитину.
Народження дітей відбувається у
сприятливій ситуації, добре формується
діалог з дитиною. Мати та батько
достатньо досвідчені, діти здорові, менш
хворобливі.
10. Стадія експериментування з
незалежністю
Діти підростають, батьки вступають у кризу
середини життя. У них з'являється підсвідомий
страх того, що залишок життя буде
безколірним, в обов'язках.
Зміна роботи, партнера, з'являється хобі,
переїзд.
Дитина – засіб для збереження сім’ї, засіб
уникнути розірвання стосунків.
Багато тривоги у матері. Емоційне неприйняття
дитини (“холодна” матір). Дитина хворіє.
Мета – зберегти сім’ю часто успіхів не
приносить.
11. СТАДІЯ РЕНЕСАНСУ
Спокійні, поважливі, довірливі відносини
між батьками. Діти підросли. Еротики
менше. Можна народити іще одну
дитину. Проте…
Пізні діти виховуються за типом
гіперпротекції, батьки продовжують
симбіотичні відносини.
На даній стадії часто з'являються діти,
невпевнені у собі, несамостійні,
егоїстичні, егоцентричні.
12. Незаплановане зачаття
30 % жінок виношують небажану
вагітність;
Кожна 8 дитина народжується поза
шлюбом;
У таких жінок спостерігається
емоційна лабільність, змінюється
ставлення до дитини
(амбівалентність). Нерідко бувають
передчасні пологи, порушення
внутрішньоутробного розвитку,
гіпотрофія, незрілість плоду,
ускладнення при пологах;
Небажаних дітей народжують у 8
разів частіше, ніж бажаних. Такі діти
у 5 разів більше потребують
13. Небажані, незаплановані діти
Частіше соціально дезадаптовані;
Мають знижену самооцінку;
Мають підвищену тривожність;
В них виникають невротичні реакції,
труднощі у міжособистісному
спілкуванні;
Порушена базова довіра до оточуючого
світу (1-й рік життя);
Такі діти також “холодні” з власними
дітьми (материнство – це досвід трьох
поколінь).
14. 4 ОСНОВНИХ МЕТОДИ
ВИХОВАННЯ
АВТОКРАТИЧНИЙ
(АВТОРИТАРНИЙ) СТИЛЬ;
АВТОРИТЕТНИЙ
(ДЕМОКРАТИЧНИЙ);
ЛІБЕРАЛЬНИЙ;
ХАОТИЧНИЙ.
