презентація з культурології

1. Підготувала студентка групи
ДМ-14
Константинова Дарина

2. Фрідріх Вільгельм Ніцше (1844-1900) - впливовий німецький
мислитель, філософ, психолог і класичний філолог. Був
агресивним критиком традиційної моралі, утилітаризму,
тодішньої філософії, матеріалізму, німецького ідеалізму,
німецького романтизму та сучасного йому життя в цілому. Він
є одним із найбільш читаних мислителів. Ніцше створив
велику кількість афоризмів і експериментальних форм
письма. Хоча його творчість було згодом спотворено й
асоційовано то з філософським романтизмом, то з нігілізмом,
то з антисемітизмом і навіть нацизмом — сам Ніцше гаряче
відкидав свою належність до тих із цих форм, що вже
існували в його час, аж до прямого протистояння їм. Себе
Ніцше назвав філософом неприємних істин. Його часто
вважали натхненником філософського та літературного
екзистенціалізму, а пізніше й постмодернізму. У багатьох
відношеннях, його погляди важко зрозуміти в будь-якій
систематизованій формі. Говорити про цілісне вчення Ніцше,
мабуть, не можна. А його творчість була й залишається
предметом палких суперечок.

3. Маленький Фрідріх був дуже розумною
дитиною. В першому класі майже за
всіма предметами був відмінником. У
той час він був дуже релігійним. Свідки
розповідали, що, коли Фрідріх читав
цитати з Біблії, всі оточуючі плакали.
Рано можна було помітити, що хлопчик
є незвичайною дитиною. У 10 років він
писав вірші та музичні твори, а в 14
почав писати автобіографію. Фрідріх
полюбляв давні мови: грецьку мову,
латину.

4. Ніцше зазвичай зараховують до філософів
Німеччини. Сучасної єдиної національної
держави, званої Німеччиною, на момент його
народження ще не існувало, а була спілка
німецьких держав, і Ніцше був громадянином
однієї з них, на той час Прусії. Коли Ніцше
отримав посаду професора в Базельському
університеті, він подав заяву на анулювання його
пруського громадянства. Офіційна відповідь, що
підтверджувала анулювання громадянства,
прийшла у вигляді документа, датованого 17
квітня 1869. До кінця свого життя Ніцше
залишався офіційно особою без громадянства.

5. Як філософ Ніцше утверджувався під впливом
Шопенгауера. Ніцше в свою чергу вплинув на
низку мислителів та інтелектуалів. До цього
списку можна віднести Л. Лестова, Бернарда
Шоу, Германа Гессе, Жана-Поля Сартра,
Альберта Швейцера, Стефана Цвейга, Альбера
Камю. Цікавий той факт, що Камю називав
Ніцше основоположником європейського
нігілізму, а сам Ніцше це заперечував. Однак
його критика людини і суспільства була
нещадна. Він не стільки відкидав якесь
світобачення, як, ніби насміхаючись, хотів
сказати: спробуйте, побачимо що з цього вийде
(власне, це стосується соціалізму).

6. Ніцше високо цінував думку А. Шопенгауера про волю як
вихідну основу сущого, але ще більше загострював її. Якщо
А. Шопенгауер говорив тільки про волю до буття, то Ф. Ніцше
наголошував на тому, що власне воля являє собою "волю до
волі", тобто поривання до простого самовиявлення у будь-
який спосіб. Воля виявляє себе насамперед через життя.
Життя для Ф.Ніцше постає першою і єдиною реальністю. Все
інше, про що ми ведемо розмову - Всесвіт, природа, почуття
та ін., — усе це є лише елементами життя. Оскільки життям
рухає волевиявлення, у ньому панує боротьба за виживання.
Звичайно, у ній перемагає сильніший. Завдяки такій перемозі
життя може зміцнюватись. Слабким людям не слід ні
співчувати, ні допомагати, бо підтримка слабких веде до
виснаження і виродження життя: "До цього часу,—
наголошував Ніцше, - вчили доброчинності, самозречення,
співчуття, учили навіть відкиданню життя. Усе це є цінності
виснажених... "

7. Людину Ніцше розглядає як біологічну, недовершену,
хвору істоту, оскільки в ній тваринні інстинкти
значною мірою підмінені розумом. Тіло людини, на
його думку, є значно більшим розумом, ніж сам
розум. Життя і воля, яка складає його основу, є
вищими цінностями, а все інше — лише засоби,
підпорядковані цінності.
Ніцше піддав різкій критиці всю попередню
філософію. Він вважав своєю заслугою те, що
першим порушив питання про цінність істини —
центрального поняття («ідола») філософії.

8. Взагалі, Надлюдина — концепція,
сформульована в творчості
Ніцше, як мета, до якої повинно
прагнути людина в своєму
розвитку. Єдиного розуміння
точного значення терміну не
існує. Ніцше говорить про
надлюдину вперше у «Веселій
науці», тема надлюдини є
однією з центральних у
філософській повісті «Так казав
Заратустра». Провісником
Надлюдини у творчості Ніцше
виступає Заратустра.

9. На його думку, коли Бог помер, то людині нічого не
залишилося, як звалити на себе тягар, який вона
раніше перекладала на нього, тобто взяти на себе
відповідальність за власне життя. Але такою, на
думку Ніцше, є не сучасна людина, а надлюдина
майбутнього. Вона повинна утвердити нові
цінності — земні, здорові, мужні. Надлюдина —
не раб загальноприйнятих думок і цінностей. Це
людина сильної волі, яка сама задає собі
моральні цінності, сама вирішує, що є добро і
зло. Ніцше майбутнє Європи пов'язував не зі
вільною особою в громадянському суспільстві, а
з міфічною надлюдиною.

10. Відомо, що концепцію «надлюдини», з її
антисемітськими та антихристиянськими
ідеями використали ідеологи фашизму. Але
Ніцше був категоричним противником будь-
яких форм панування масової свідомості, яка
найвищою мірою проявилась у фашистській
Німеччині.

11. «Надлюдина» Ніцше - це гармонійна людина, в якій
органічно поєднуються фізична досконалість,
високі моральні та інтелектуальні якості.
«Надлюдина» - це «нова людина», «для якої
немає авторитетів, Бога, це «людина
майбутнього». Пошуки релігії та Бога є
характерними для «посередньої» людини, якій
потрібен абсолют для того, щоб йому
підкоритися. Усе це не властиве «надлюдині».
Тому Ніцше побоювався демократії, оскільки
вона передбачає мораль рівності, що, на його
думку, підтримує «маленьких людей», тих, яких
«занадто багато».

12. Найбільш істотна відмінність між людьми, на думку
Ніцше, полягає в тому, що деякі з них від природи
слабкі, інші сильні знову-таки за природою.
Відповідно розрізняється і їх мораль. Сильні
("господарі", по термінології Ніцше) цінують
особисту гідність, рішучість, наполегливість,
самовпевненість, непохитну волю і невичерпну
енергію в досягненні поставленої мети. Слабкі
("рабині" по тій же термінології) цінують те, що в
більшій мірі виражається в їх слабкості
жалісливість, альтруїзм, розсудливість та інші.
Вчення Ніцше про надлюдину ґрунтується на
положеннях, що цінність життя є єдиною та
безумовною цінністю, сильна людина - природжений
аристократ, який є абсолютно вільним і не зв’язує
себе ніякими морально-правовими нормами. Тобто
Надлюдина робить те, що вона хоче робити, а не те,
що вона повинна.

13.  релігійно-християнське (В. Іванов вважав
Надлюдиною Ісуса Христа);
 культурологічне - расова інтерпретація (в
Третьому рейху під Надлюдиною розумілася
расово-витримана породиста людська особа).

14. Отже, Фрідріх Ніцше створив нову течію філософських
та культурних поглядів, яка стала свого роду
революцією, адже ідеї філософа були сміливими та
несхожими на попередні. Зокрема, образ
“надлюдини” став одним із основною тем суперечок
та дискусій ось вже третє століття.
Філософія Ніцше залишили глибокий відбиток також і
в літературі. Твір Достоєвського “Злочин і кара”
побудований саме на намаганнях зрозуміти ідею
Ніцше: де кордон між людиною і надлюдиною? Як
питав себе Раскольніков: “Тварина я тремтяча або
право маю?”

15. Нігілізм (від лат. nihil — «ніщо») — світоглядна
позиція, суть якої в запереченні цінностей.
Найчастіше нігілізм проявляється у вигляді
екзистенціального нігілізму, який стверджує, що
життя не має жодної мети чи значення. Моральний
нігілізм заперечує значення етичних норм.
Уперше термін «нігілізм» запровадив Фрідріх Генріх
Якобі, однак найбільшого поширення поняття
отримало завдяки творчості Івана Тургенєва,
зокрема його роману «Батьки і діти» («Отцы и
дети»). В праці "Воля до влади" Ф. Ніцше, нігілізм
розглядається як один з етапів трансформації
людини.