Патріотичне виховання на уроках української мови

1. Патріотичне
виховання на уроках
української мови
на прикладах дидактичного
матеріалу для
7 класу
Олександра Глазова, доцент кафедри методики мов і
літератур Інституту післядипломної педагогічної освіти
Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат
педагогічних наук

2. В умовах неоголошеної гібридної війни триває боротьба за цілісність
Української Держави. Етнічний і територіальний патріотизм українців замінюється
державницьким патріотизмом, який полягає в усвідомленні необхідності відстояти
незалежність, захистити державність, забезпечити соборність України. На наших
очах відбувається народження української політичної нації.
За таких обставин патріотичне виховання школярів набуває особливої
актуальності. Йдеться про виховання молодої людини – патріота України,
спроможного виявляти національну гідність, готового захищати рідну землю,
ідентифікувати себе як носія української національної культури, самовіддано
розбудовувати суверенну, демократичну, правову Українську державу.

3. У час становлення нової європейської держави – України, до особливостей
національного характеру українця уважно придивляються народи інших країн.
Відповіді на питання «Які ми? Який я?» шукає й кожен українець: у нинішніх
умовах такі роздуми мають не лише пізнавально-психологічний, а й державно-
політичний характер. Важливо знати відповіді на ці питання й семикласникам,
адже в підлітковому віці відбувається усвідомлення свого місця в житті і самого себе
як суб'єкта відносин з іншими людьми. З цим пов'язане становлення
самосвідомості. У підлітковому віці активно формується мовна картина світу -
сукупність знань про світ, що фіксується в специфіці організації лексики,
фразеології та граматики мови.

4. Вагома роль у формуванні мовної картини світу належить лексиці. Саме слово
пов’язує конкретно-образне мислення людини з раціонально-логічним.
Конструктом і мови, і культури є концепт - одиниця колективного знання, яка,
маючи мовне вираження, позначена етнокультурною специфікою і спрямовує до
вищих духовних цінностей.

5. Етноконцепт може виражатися словом, яке викликає етно-культурні (фонові),
специфічно національні асоціації. Концептосферу українського народу формують
такі поняття, як Бог, Україна, мати, Дніпро, козак, пороги, Хортиця, кобзар, сад,
хата, рушник, вишиванка, калина, дуб, соняшник та ін. [8]. Слова-етноконцепти, у
яких закарбовано культурний досвід минулих поколінь, мають бути включені в
речення й тексти, що їх використовують як дидактичний матеріал. Наприклад:
Поклянись на червоній калині, присягни на святому гербі полюбить не себе в
Україні, а її полюбити в собі. (І.Білий). Наповнюючись принципово новим,
особливим змістом, і концентруючи недавній досвід уже сучасного покоління,
стають концептами слова Майдан, побратим, сотня (військовий підрозділ), кіборг.

6. Цілісність нації, тобто цілісність поколінь минулих, сучасних і майбутніх
підтримується передусім традиціями. Завдяки їм зберігаються й розвиваються
національна мова, здобутки мистецької творчості, світогляд, народні ідеали – все
те, що створює образ народу. Продовження мистецьких традицій українців можна
підтвердити, запропонувавши семикласникам опрацювати тексти, що містять
розповідь про виконання певних дій (процесу праці): виготовлення писанок,
різдвяних прикрас, гончарних виробів, оздоблення таких популярних нині
вишиванок, приготування традиційних українських страв і т.ін. Необхідно
підкреслювати незгасність інтересу сучасних українців до витворів декоративно-
прикладного мистецтва, найкращі зразки якого і сьогодні уособлюють істотні риси
української ментальності.
Розумінню ментальності рідного народу, вихованню поваги до його мудрості,
спостережливості, дотепності сприяє збагачення учнівського словника
витвореними попередніми поколіннями колоритними фразеологічними
одиницями.
[

7. Семикласники добре сприймають і легко запам’ятовують народні прислів’я
патріотичного змісту:
Без Батьківщини нещасна людина. Вітчизни не діліть, краще землю захистіть.
Собором ворога поборем. Краще загину, ніж зраджу батьківщину. Коли хата горить,
хазяї не сваряться. Нема без кореня рослини, нема людей без батьківщини.
Розкриваючи зміст прислів’їв, семикласники обов’язково відзначать рису
гуманності українців, яка проявляється в їхній невойовничості, виразно
негативному ставленні до воєн
Війна людей їсть, а кров’ю запиває. Нема моря без води, а війни без крові,
милосердності, немстивості : Про війну добре слухати, та гірко її бачити. Хто добре
серце має, той війну здолає. Поряд із тим прислів’я виявляють рішучість : Або
голову віднесу, або переможцем вернусь. Хочеш миру – готуйся до війни,
спостережливість: Війна гроші їсть, аж дим устає мужність :Бій хоробрих любить
українців.

8. Особливий вплив здійснюють на учнів козацькі прислів’я, які увиразнюють
особливості національного характеру українців:
Козача потилиця ворогам не хилиться. Не журися, козаче, нехай ворог плаче!
Козацькому роду немає переводу. Береженого Бог береже, а козака шабля стереже.
Страху немає там, де не бояться. Щирий козак ззаду не нападає. Заради волі козак
нехтує небезпекою. Слава не поляже, а про себе розкаже

9. Використовуючи як дидактичний матеріал прислів’я, словесник має звертати
увагу семикласників на такі риси українців, як волелюбність (нескореність,
незалежність, самостійність), честолюбство (прагнення до самовиявлення,
наполегливість, цілеспрямованість), оптимізм (упевненість, переконаність,
життєрадісність, веселість, почуття гумору), інтровертизм (самозаглибленість,
філософічність душі, ліризм, емоційність, пісенність).

10. Працюючи над створенням самобутнього україномовного середовища,
словесник має привернути увагу семикласників до багатої палітри почуттів, що її
виражають витворені багатьма поколіннями українців фразеологізми: підноситися
духом (натхнення, бадьорість), розквітати душею (радість), як у Бога за дверима
(безпека), не чути (у комусь, чомусь) душі (любов), серце в’яне (неспокій),
хапатися за голову (розпач), опускати крила (безнадія), кров кипить (обурення),
бити лихом об землю (оптимізм), мати твердий rрунт під ногами (впевненість).

11. Інформацію про особливості національного характеру українця можуть містити
пропоновані для опрацювання на уроках тексти. Подаємо приклади вправ з
підручника української мови:
*Прочитайте висловлення. Чи є воно текстом? Свою думку
обгрунтуйте.
Який він, національний характер українця? Який його внутрішній світ, його
душевна сутність?
Науковці відзначають такі риси українця, як волелюбність, гордість, зневага до
дріб’язковості та нечесності. Українському національному характеру притаманні
поетичність, душевність, висока духовність.
Краса природи нашого краю виробили в українця схильність до споглядальності
та глибокодумності. На острові Хортиця є Думна скеля, з якої відкриваються
мальовничі краєвиди. На цій скелі запорожці любили посидіти наодинці зі своїми
думками.
Мандрівників приємно дивувала й дивує ввічливість українців, їхня повага до
старших. З інших особливостей національного характеру слід відзначити оптимізм,
гумор, любов до жартів і кепкувань. Українець охоче підсміюється й над самим
собою, гумор не покидає його в найтяжчі хвилини, допомагає зберегти
самовладання.
Які ще риси властиві нашим предкам, батькам, родичам? Які риси помічаємо в
себе? Що візьмемо за взірець, із чим змиримося, а що, можливо, слід підправити,
від чого звільнитися? (За В.Супруненком).

12. • Дайте відповіді на запитання:
• Як ви вважаєте: які риси національного характеру українця ви
успадкували? Чи пишаєтеся ви ними? Чому?
• Що ви хотіли б у собі виправити?
• Витлумачте лексичне значення слів «глибокодумність» і «самовладання».
• Чи є синонімами виділені слова? Звіртеся із Тлумачним словничком.
• Що таке текст? Назвіть його основні ознаки.

13. *Прочитайте текст, визначте його тему й головну думку.
Безумовно, українці наділені гарними рисами характеру: волелюбністю,
відкритістю, кмітливістю, щедрістю. Та є в їхніх характерах, на жаль, і
негативне. Кажуть, українці легко гніваються, сердяться, ображаються,
запалюються, підпадають під чужий вплив, легко вірять наклепам,
трапляється, швидко змінюють свої оцінки й погляди.
До того ж у декого з українців сильний інстинкт самопіднесення. Такому
небагато треба, аби повірити в свій успіх. У праці він керується не розумом, а
настроєм, тому сьогодні готовий гори вернути, а завтра – лінуватися. Цю рису
відображає народне прислів’я: «Якось воно буде, бо так ще не було, аби якось воно
не було».

14. Дайте відповіді на запитання:
*Як ви вважаєте, чи входить до переліку рис українця самокритичність?
Якою мірою ця риса характеру властива особисто вам? Позитивною чи
негативною ви її вважаєте? Чому?
* Складіть і запишіть текст (обсягом 5-6 речень) на тему «Чи хотів би я
щось у собі змінити».

15. Виховуючи в учнів громадянську позицію, словесник має спиратися на факти
історико-культурної спадщини українського народу. Починаючи з XV ст., в
українській народній педагогіці ідеал довершеної людини репрезентувався
передовсім образом українського козака. У вивченні й популяризації українського
козацтва як носія високої національної свідомості словесник має враховувати
міжпредметні зв’язки (історія, українська література), зосереджуючи увагу
школярів на найкращих рисах народних захисників: відданості батьківщині,
волелюбності, мужності, чесності, порядності.
.

16. «Сьогодні образ козака-лицаря входить до змісту виховного ідеалу, але скоріше,
власне, як свідчення того, як багато значить для нації сила, і що не позичати її треба
в сусідів, а виробляти у власному характері, - вважає Омелян Вишневський. - Досвід
козацтва підказує висновок, що мав би спонукати нас воскрешати в собі не лише
автентичні для нас духовність, порядність і благородство, але й (можливо,
найперше) силу, експансивність і здатність не тільки до оборони, але й до наступу,
який часто і є найкращою обороною. Потребуємо розвивати в нашій молоді не
тільки те, чим наділила нас природа, але й те, завдяки чому хлібороби колись
ставали козаками…». Сьогодні ці слова звучать особливо актуально.
Омелян Вишневський

17. *Прочитайте. Визначте дієслова, з’ясуйте час, особу та число
кожного.
Кодекс лицарської честі
Козак перший виступає за свободу України. За будь-яких обставин козак не
мириться із втратою незалежності України.
Понад усе козак цінує особисту честь і гідність. Із дитинства козак не
сприймає зверхності над собою. Він не дозволяє собі брутальну лайку та
протиправні дії, відповідає на образу чи кривду тільки по-лицарськи.
Своє життя козак присвячує духовному розвитку, він поважає науки,
мистецтво, ремесла, захищає історико-культурну спадщину України. Козак
поважає старовину, працює в ім’я майбутнього України.

18. *Попрацюйте в групах. Завдання для груп:
Прочитайте текст, ставлячи дієслова у формі:
 група. І-ої особи однини теперішнього часу (від імені козака: Я, козак…);
 група. І-ої особи множини теперішнього часу (від імені гурту козаків: Ми,
козаки…);
 група. ІІ-ої особи однини теперішнього часу (звертаючись до козака: Ти,
козаче,…);
 група. ІІ-ої особи множини теперішнього часу (звертаючись до козаків: Ви,
козаки…);
 група. ІІІ-ої особи множини теперішнього часу (Вони, козаки…).

19. *Прочитайте. Вкажіть в уривку роздум-доведення і роздум-
пояснення. У кожному з роздумів визначте тезу.
Не можна було не скам’яніти від захоплення перед цим козаком. Чому? Бо
він прожив на світі не одну сотню літ. Бо захищав бідних і простих людей, яким
тяжко та гірко жилося. Бо був чаклун і характерник. Бо воював супроти горя
людського і в найскрутніші для простого люду українського хвилини завше
з’являвся там, де були потрібні його любов чи ненависть, його дотепність або
мудрість, його відвага чи його доброта. Отже, поява козака Мамая завжди
рятувала людей від лиха або застерігала від близької біди.
Козак Мамай – мандрівний запорожець, жартун і філософ, бандурист і
співак, народний герой, котрого чи не споконвіку шанують в Україні. (За
О.Ільченком).

20. Завдання:
* Визначте, яким є роздум-доведення - розгорнутим чи стягненим. Укажіть
у ньому докази та висновок.
*В одній із доповідей прозвучала така теза: Українська культура заснована
на двох героях: це збірний образ козака та Шевченко. Підтвердіть або
спростуйте цю тезу самостійно дібраними доказами. Розпочніть так: З тим,
що Україна має лише двох героїв: запорозького козака і Тараса Шевченка, – я
погоджуюсь/не погоджуюсь, тому що…

21. Свій оригінальний виховний ідеал висуває кожна історична епоха, проте з
плином часу
він коригується або й змінюється. Гідно презентованого у фольклорі,
підручниках історії, творах письменників образу козака-запорожця нині
недостатньо.
Виходячи з історичних обставин, на зміну образу козака-запорожця свого часу
мали прийти образи борців за самостійну Українську державу: січового стрільця,
бійця Української повстанської армії, після них - образ українського дисидента,
який боровся за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав
українського народу на власну державність.

22. У радянській педагогіці згадувати як січових стрільців, так і героїв УПА та
дисидентів-шістдесятників категорично заборонялося. Більшовицько-радянський
виховний ідеал застряг на схемі: козак-запорожець – герой громадянської війни
(комісар, чекіст) - герой вітчизняної війни (солдат, партизан, підпільник, піонер-
герой) – ударник соцпраці - «звитяжець» доби застою - комсомолець-БАМівець.
Нинішня неусталеність, розпливчатість виховного ідеалу – важлива проблема
сучасної школи, яку добре усвідомлюють і вчителі, і батьки школярів. Ідеальний
образ сучасного українця, який може слугувати взірцем для дітей, підлітків і
молоді, у дидактичних матеріалах шкільних підручників і посібників згадується
нечасто.

23. «Більше двадцяти років ми прожили, не маючи на кого рівнятися, - вважає
письменниця Олександра Руда. – Андрій Шевченко, брати Клички, Руслана - це
дуже мало для країни. Хто зараз герої? Небесна сотня? Так, безумовно, але вони
загинули. Воїни АТО? Так, але ми найчастіше чуємо про тих, хто врятував
побратимів ціною свого життя. А нам потрібні живі люди-приклади. Козаки – це
історія, яка була. А нам потрібна історія, яка відбувається зараз».

24. Подаємо приклад вправи, яка спонукає семикласників замислитися над тим,
кого з наших сучасників можна вважати гідним наслідування взірцем.
*Прочитайте. Чи можна стверджувати, що між реченнями, з яких
складається уривок, існує причиново-наслідковий зв’язок, тобто
речення розміщено за схемою чому…? - тому що…? Зробіть висновок:
який тип мовлення покладено в основу уривка?
Чому слова «Герої не вмирають» нині стали звичними? Певно, тому, що
сьогодні Україна, як ніколи, героїв потребує.
Чому герої нині необхідні? Тому що герой – це своєрідний абстрактний екран,
на який проектується уявлення суспільства про людський ідеал.
Чому, з погляду українців, ідеальною є особа, яка здійснила (або готова
здійснити) самопожертву заради суспільного блага? Тому що суспільне благо – це
те, чого найбільше потребують люди: свобода, безпека, справедливість,
добробут! (З журналу).

25. Завдання і запитання.
*Витлумачте лексичне значення слова «ідеал». Чому людина потребує
ідеалів?
*Яке з лексичних значень багатозначного слова «герой» відповідає
прочитаному текстові? З’ясуйте це за Тлумачним словничком.
*Кого з наших сучасників ви вважаєте героєм? антигероєм? Чому? Поясніть,
висловлювання якого типу мовлення слід побудувати, відповідаючи на питання.

26. Чудову нагоду для роздумів над тим, кого з наших сучасників можна вважати
гідним наслідування, створює передбачена програмою робота над портретним
нарисом.
На уроках української мови слід формувати чітке розуміння наступності
поколінь, звертати увагу учнів на відгомін колишніх перемог у сучасному житті, на
конкретних прикладах доводити, що справжні герої жили не лише в минулому,
вони були в нашій недавній історії, є й серед нас, тобто ми, сучасні українці, -
нащадки духовно і фізично сильних людей, здатних і готових до боротьби за
національну й особисту гідність.
Кумирами сучасних учнів часто стають люди цілком мирних професій: діячі
культури, спортсмени – люди, які привертають до себе увагу справедливо
досягнутим успіхом. Добре, якщо високого ґатунку професіонали є патріотами – про
таких людей необхідно розповідати підліткам.

27. *Прочитайте Визначте тему та головну думку тексту. З’ясуйте його
стиль, свою думку доведіть.
Патріотизм — це дуже глибоке й раціональне поняття. Якщо ми хочемо, щоб
наша країна мала патріотичний дух, треба, щоб у кожного був привід для
гордості.
Звичайно, ми багато чим можемо пишатися. Наприклад, прекрасною
архітектурою багатьох українських міст. Але це нам дано у спадок. Важливо,
щоб свій привід для гордості створив кожен з нас, це справа індивідуальна.
Я завжди наводжу власний приклад. Коли ми почали займатися музикою,
великої культури української рок-музики не було. Звучання рокових пісень
українською здавалося не таким гарним, як виконання тією ж англійською, рок-
пісні українською видавалися мені чимось штучним. Але в нашого гурту була
амбіція: якщо є така нація, є така країна, то чому не можна цього зробити? І ми
крок за кроком до цього йшли, і ми це зробили! Це стало предметом гордості не
тільки для мене чи моїх колег, а й для великої кількості українців! Це мій
особистий, персональний приклад того, як самому можна створювати привід
для гордості.
Ми повинні зрозуміти, що ця земля є наша не лише тому, що ми тут
народились, а й тому, що ми створили щось для неї самі.
Треба потихеньку, помаленьку робити СВОЮ справу, «тягнути свого плуга,
орати своє поле». Як у Біблії написано: «з ранку до вечора працюй». Усе! Хто, як
не ти?
На мою думку, саме таким чином можна побудувати новий, справжній
патріотизм української нації. (За С.Вакарчуком).

28. Дайте відповіді на запитання:
* Поміркуйте: якою ви увляєте СВОЮ справу в майбутньому? Який «привід
для гордості» хотіли б створити? Відповідаючи, дотримуйте публіцистичного
стилю.
* Розкрийте зміст крилатого вислову «В своїй хаті своя й правда, і сила, і
воля». Дотримуйте публіцистичного стилю.

29. Питання, хто може і має стати прикладом для сучасних школярів, усе
частіше дискутується на шпальтах ЗМІ. «Крім сили, важливо популяризувати
розум, відданість, винахідливість, - вважає дизайнер Андрій Данкович. – Важливе
й почуття гумору. Наприклад, нас називали «укропами», а ми з цього зробили
бренд. Героєм може бути (для школяра – ред.) вчений, журналіст, військовий,
громадський активіст. Зараз напрошується український військовий і
волонтерка. Спільна сила – сила волі».
Сучасних українців учням слід показувати як високоосвічених,
висококультурних людей, вправних майстрів своєї справи, креативних,
оптимістичних, успішних фахівців.

30. *Прочитайте. Визначте дієприкметники, з’ясуйте відмінок і число
кожного. Назвіть відмінкові закінчення дієприкметників.
Давно забуті часи, коли українців сприймали як жертв і страждальців.
Нині акценти зі знедоленого українця-жертви зміщені на українця успішного.
Вибір обраної ним діяльності є глибоко усвідомленим, напрямок кар’єрного руху -
добре обміркованим. Навчання зробило з нього освіченого, розвиненого,
впевненого в собі професіонала. Час, витрачений на самоосвіту, не був
прогаяним. Можливості для самореалізації прораховані ним безпомильно.
Несприятливі обставини стають для нього мотивуючими стимулами для
досягнення результату.
Сучасний українець — креативний, відповідальний і оптимістичний. За
улюблену має фразу Дж.Кеннеді: «Не питай, що країна зробила для тебе, а
питай, що ти зробив для країни». Живе успішний українець за сформульованим
Ганді гаслом: «Якщо хочеш змінити світ — зміни себе». (З журналу).

31. Завдання і запитання:
*Лексичне значення виділених слів з»ясуйте за Тлумачним словничком.
*Як ви розумієте вирази кар’єрний рух, можливості для самореалізації,
мотивуючі стимули?
* Хто з відомих вам українців має названі в тексті якості? У відповіді
використайте два-три дієприкметники в непрямих відмінках.

32. Досліджуючи виховний ідеал, Григорій Ващенко виділив такі його різновиди,
як християнський, загальноєвропейський, український національний, націонал-
соціалістичний і більшовицький. Національний український виховний ідеал, на
думку науковця, має творитися на засадах християнства й загальноєвропейської
культури.
З ідеями українського педагога співзвучна орієнтованість сучасної української
освіти на інтеграцію національної освітньої системи у європейський освітній
простір. Йдеться передовсім про повернення до традиційно-християнської системи
цінностей, яка є характерною для освіти європейських народів сьогодні. Цій системі
цінностей, як і традиційній системі цінностей українців, властива орієнтація на
пріоритет духовного.

33. Ніщо не допоможе збагнути особливостей світогляду й цінностей різних народів
так повно, як їхній фольклор, передовсім прислів’я та приказки. Знайомлячись із
перлинами народної творчості, легше збагнути, чим поляки, французи, італійці,
німці подібні до українців, а чим, можливо, на них не схожі. Семикласникам цікаво
порівняти фразеологізми європейців із давно відомими їм українськими, визначити
спільне й відмінне у сприйнятті різними народами певних явищ, висловленні
думок і почуттів.
Подаємо приклади завдань, розміщених у рубриці «Запам’ятай і використовуй
у мовленні!» посібника для учнів 7 класу «Зошит для тематичного оцінювання
навчальних досягнень з української мови».

34. 1. Своя хата – своя воля, своя
стріха – своя втіха.
А Хто в болото лізе, той
забрудниться. (Пол.)
аПрокляття повертаються
ночувати додому. (Англ.)
2.Який «добридень, таке й
«доброго здоров’я».
Б Мій дім – моя фортеця
(Англ.)
b Хто торкнеться смоли, той
забрудниться. (Нім.)
3. Де охота, там і робота. В Яке питання, така й
відповідь (Нім.)
c Кожен пан у своєму домі.
(Пол.)
4. Біля чого потрешся, того й
сам наберешся.
Г Хотіти – означає могти.
(Пол.)
d Де є бажанняа, тм
знайдеться і спосіб. (Англ.)
*До кожного з поданих у першій колонці українських прислів’їв
доберіть відповідники серед поданих у наступних двох колонках
прислів’їв народів Європи.
1.________ 2._________ 3. ________4________

35. Прислів’я
Фразеологізм,
його значення
Хто не дерзає, той задніх пасе. (Румун.)
Боягузові щастя показує спину. (Нім.)
Хто ціну собі знає, язик за зубами тримає. (Англ.)
1.
2.
3.
___________________
*Напроти кожного з прислів’їв запишіть використаний перекладачем
український фразеологізм, стисло витлумачте його значення.
Зразок. Хто багато балака, в того діла як кіт наплакав. (Франц.)
Як кіт наплакав – дуже мало.

36. *Двома реченнями дайте відповідь на запитання: чому в мовах різних
народів багато однакових або дуже схожих фразеологізмів?
про тих, кого героями вважаю, що людство рятували від руїни, — синів і
дочок, гідних України. Я — українець. Хочу право мати завжди усе, що думаю,
казати, на незалежну та міцну державу, на все, що гарантовано по праву. Я —
українець. І моє це право любити землю горду й величаву, та дух свободи
набирати в груди. Я — українець. Був ним, є, і буду! (Леся Вознюк).
Використовуваний словесником дидактичний
матеріал обов’язково має виховувати гордість за
Україну, любов до її волелюбного й незламного у
боротьбі за свою гідність і державність народу.
*Прочитайте текст, визначте вжиті в ньому
дієслова. Три з них (на вибір) розберіть як частини
мови.
Я — українець. Є у мене право на рідну мову та
свою державу, на гордий прапор золотисто-синій,
на щастя жити у такій країні. Я — українець.
Право знати маю

37. Слід навчати семикласників розрізняти патріотизм істинний та удаваний,
словесний і діяльний.
*Прочитайте текст. Визначте його тему й головну думку. Чи можна
уявити цей текст надрукованим у суспільно-політичних ЗМІ?
Проголошеним як виступ у радіо- або телепередачі суспільного змісту?
Коли запитають, чи ви патріот, ви знітитесь і скажете: «Не знаю, хай
судять інші». Любов до батьків та рідної землі - почуття такі високі й
безкорисливі, що про них воліють мовчати. Але не всі. Є люди, які
демонстративно, публічно заявляють про свою любов і б'ють себе порожніми
руками в порожні груди.
Чи сумісні з патріотизмом такі почуття, як нетерпеливість, черствість,
заздрість, пиха, нечемність, шукання користі, гнів, неправдивість або зневіра?
Якщо можливе - значить, патріотизм несправжній.
Слово «патріотизм» асоціюється з моральними поняттями, зокрема з
порядністю. Громадянська порядність і патріотизм - це одне й те ж. Словесний
патріотизм нічого не вартий. Має бути діяльний патріотизм, який себе не
афішує, але виявляється на кожному кроці.
Немає другого Дніпра і не буде іншої Батьківщини... То є ваша Батьківщина.
То є ваш дім, і він буде таким, яким ви його зробите. І ви ту хату повинні
наповнювати духовністю. Якщо ж перестанете це робити, то вона сама
опуститься до плісняви, засидженої мухами. (За Є.Сверстюком).

38. Дайте відповіді на запитання:
* Як ви розумієте вираз «громадянська порядність»? Поясніть.
* Поясніть різницю між патріотизмом словесним і діяльним. Наведіть
приклади із сучасного життя.
*Чому автор тексту закликає наповнювати рідний дім, тобто батьківщину,
духовністю? Чому бездуховність порівнює з пліснявою?
* Доведіть, що текст створено в публіцистичному стилі.
Слід застерегти семикласників від сплутування патріотизму із шароварщиною, якою
немало лишилося в нашому житті.

39. *Прочитайте. Лексичне значення виділених слів з’ясуйте за
Тлумачним словничком. Визначте стиль висловлювання. Свою думку
обґрунтуйте. Звіртеся з поданою нижче таблицею.
Сьогодні у вирі злету українського патріотизму важко не помітити
фальшиву сестру патріотизму - шароварщину. Вона скрізь: у телевізорі,
побуті, а найстрашніше – в мізках.
Шароварщиною називають культуру низької якості, яка спекулює на
національних мотивах. Це псевдоукраїнський, псевдонаціональний
псевдопатріотизм, коли суть національної ідеї підміняється певними зовнішніми
національними атрибутами. Це поверхневе трактування української
національної культури, що зводиться до таких понять: одяг - це шаровари, їжа
- передовсім сало і вареники, пісня – «Несе Галя воду», танець - гопак, зброя -
шабля, козак - дебелий дядько з шаблею знову-таки в тих самих шароварах.

40. Шароварщина - це відсутність смаку, що маскується аплікацією з
національних символів.
Ми шануємо минувшину, пишаємося своєю історією, бережемо культурні
надбання. Проте час не стоїть на місці. Українці – сучасна європейська нація.
Українці працелюбні й освічені, налаштовані на стрімкий розвиток, відкриті до
всього нового.
Спроба нав’язливого поєднання минулого з майбутнім цілком може
прищепити несприйняття всього українського, недовіру до гідного майбутнього
українського народу.
Шароварники самі грають роль щирих українців і закликають робити те
саме інших. Проте грати роль українця і бути українцем - різні речі. Справжній
українець нікого не наслідує, нікого з себе не вдає, він є сам собою. Він не грається
в історію, він її творить.
Українці знають, шанують і бережуть своє коріння. Водночас вони мають
посісти гідне місце в колі народів світу. (З журналу).

41. *Визначте стиль тексту. Свою думку доведіть. Звіртеся з таблицею.
* Поясніть вираз «щирий українець». Чому останнім часом він набув
іронічного забарвлення? Яким ви уявляєте сучасного молодого українця?
* Витлумачте вираз філософа Дж.Сантаяни «Ногами людина повинна
врости в землю своєї батьківщини, а очі її нехай оглядають весь світ».
* Складіть і запишіть план тексту.
* Усно перекажіть текст за планом.
Необхідно звертати увагу семикласників на багатонаціональність народу
України, привертати їхню увагу до таких явищ сучасності, як культурна
різноманітність – наявність у межах суспільства певної державної єдності
кількох культур.

42. *Прочитайте текст, визначте його стиль. Свою думку доведіть,
спираючись на інформацію, подану в таблиці «Публіцистичний стиль».
Українці завжди відстоювали невід’ємне право рідного слова, національної
культури зберігати своє, неповторне місце в сузір’ї світових досягнень духу.
Незалежна Україна – велика багатонаціональна мультиетнічна країна.
Громадяни України підтримують мультикультуралізм.
Що стоїть за цим мудрим словом? Як і всякий «-ізм» воно означає принцип
державної політики і людських стосунків. Це піклування держави про
дотримання прав, захист гідності всіх громадян незалежно від їхнього етнічного
походження, віросповідання, мови. Це взаємна повага між представниками
різних національних, монокультурних та інших груп, їхнє поважливе ставлення
одна одної, визнання ними культурного розмаїття як норми. Це визнана всіма
громадянами багатокультурність, культурна різноманітність (З журналу).

43. Українську державу школярі мають сприймати як європейську, сучасну,
культурну, миролюбну, проте сильну й спроможну відстояти свою державність.
На думку Омеляна Вишневського, «сучасним ідеалом виховання нашої молоді є
самодостатня людина, яка здатна з належною рішучістю не тільки обороняти свої
духовні, моральні, національні, громадянські, родинні і особисті цінності, а й
активно діяти назовні, утверджуючи їх у стосунках з іншими людьми і народами».
Маємо орієнтуватися «на духовні засади нашої виховної традиції з одночасним
урахуванням потреб і завдань сучасного державотворення. Звідси і трактування
нашого виховання як сучасного українського».

44. Література
1.Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді, (додаток до до наказу
Міністерства освіти і науки України від 16. 06. 2015 р. № 641)
2.Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх
навчальних закладах. – Електронний ресурс. – Адреса з екрану:
http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/4068-
3.Методичні рекомендації МОН України щодо національно патріотичного виховання в
загальноосвітніх навчальних закладах. – Електронний ресурс. – Адреса з екрану:
http://www.mon.gov.ua/content/Новини/2015/05/25/patriotichne-vix-metodichni-19-05-20
4. Ващенко Григорій. Виховний ідеал // Полтавський вісник. – 1994.
5.Вишневський Омелян. Український виховний ідеал і національний характер (витоки,
деформації і сучасні виклики) – Електронний ресурс. – Адреса з екрану:
http://ukrpedagog.org.ua/inc/1___.pdf
6. Вишневський Омелян. Про перспективи реформування середньої освіти в Україні. –
Електронний ресурс. – Адреса з екрану:
http://education-ua.org/ua/articles/392-pro-perspektivi-reformuvannya-serednoji-osviti-v-
ukrajini
7.Кремень, В. Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум / В.Г.Кремень. – К. :
Грамота, 2007.
8. Пінчук О.Ф. Червяк П.І. Нариси з етно- та соціолінгвістики. – К.: Вид.центр «Просвіта»,
2005.
З журналу «Методичні діалоги», 2015. - №7-8.