1. Номінація:
«Кращий науково-методичний матеріал»
Матеріали дослідницької діяльності на тему:
Дивовижне поруч: історична та культурна
спадщина Прикарпаття
Географічний район: Манявський Хресто-Воздвиженський
чоловічий монастир - духовна спадщина Західної України, та
водоспад Манявський – природний скарб України.
2. 1
Зміст
№ п/п Назва розділу
1. Вступ
2. Відомості про район дослідження
3. Картографічний матеріал
4. Село Манява. Загальні відомості , фізико-географічне
положення
5. Опис дослідницької роботи
6. Що можна ще побачити в Маняві?
7. Манявський Хресто-Воздвижений
чоловічий монастир – український Афон
8. Гідрологічна пам’ятка природи “Манявський водоспад”.
Координати – 48.629°, 24.307°
9. Висновок
10. Список використаної літератури та джерел
3. 2
ВСТУП
Метою даної роботи є збір інформації та свідчень про населені пункти
західноукраїнських земель, а також зародження і розвиток християнства у цій
місцевості. Варто звернути увагу на те, що Прикарпатський край має цікаву і
славну історію та являється досить привабливою для туристів.
Актуальність дослідження полягає у поглибленому вивченні історії та
культури мешканців західноукраїнських земель, пошук місць для відпочинку та
відновлення, збереження християнських традицій та виховання любові до
рідної землі. І саме Карпатський регіон є досить багатим на цікаві об’єкти для
дослідження...
Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас
Л. Костенко
Багато хто в пошуках цікавих місць вирушають у далекі подорожі, як в межах
своєї країни, так і поза ними, не помічаючи справжні «перлини» в рідному
краю, подорожуючи якими можна вивчати історію та природу, культуру і
особливості розвитку українських земель. Варто зазначити, що Карпатський
регіон виявився досить багатим на цікаві об’єкти, які можна досліджувати як в
історичному, так і в природному напрямках.
У дослідницькій роботі «Дивовижне поруч: історична та культурна спадщина
Прикарпаття» розміщено зібраний матеріал та загальні відомості про село
Манява, Манявський Хресто-Воздвижений чоловічий монастир - духовну
спадщину Західної України, та водоспад Манявський – природній скарб
України.
Важливо зазначити і краєзнавчу цінність даної роботи, оскільки матеріал
розроблений таким чином, щоб зацікавити туристів відвідати одне із
історичних місць, витоку духовності Українського народу – діючий
Манявський Скит, де можна онайомимося з архітектурою, легендами,
повір’ями, пов’язаними з історією цього монастиря; далі можна рухатись
пішком до гідрологічної пам’ятки природи – водоспаду Манявського. Дорогою
4. 3
до нього можна ознайомитись з особливостями рельєфу, процесами
гороутворення, флорою і фауною Прикарпаття, помилуватися красою гірських
річок: Манявка, Скитець та найвищого водоспаду в Українських Карпатах –
Манявського. Його можна оглянути із декількох ракурсів: як знизу, оцінивши
бурхливу красу у повній величі падаючої води, так і зверху, із оглядової
площадки, милуючись невеликими каскадами.
Відомості про район дослідження
Вибираючи район дослідження, треба надавати перевагу місцям, які у нас
викликають найбільший пізнавальний інтерес. Разом з тим потрібно
враховували його віддаленість від своєї місцевості, привабливість для туристів,
наявність зручних шляхів, час перебування в дорозі, транспортні та інші
витрати. Дуже важливим етапом, у процесі дослідницької діяльності, є робота із
науково-популярною літературою, довідниками, путівниками, періодичними
виданнями, інтернет-ресурсами та картографічним матеріалом тощо, для
розробки маршруту. Досить цікавими є топографічні карти масштабу
1: 100 000, 1: 50 000 та Google карти. Використавуючи їх можна точно
визначити «нитку» маршруту і довжину, як окремих ділянок, так і всього
району дослідженя.
Плануючи маршрут, потрібно враховувати поступове зростання кілометражу
та складність природних перешкод у другій половині подорожі, так, як
рухатися треба по грунтовій дорозі, перетинаючи річку Манявку в кількох
місцях. При плануванні маршруту не слід забувати про рельєф та
метеорологічні умови, які часто бувають несприятливим, особливо в гірській
місцевості.
Отже, за словами письменниці та історика, жительки с. Яблунька, Стефанії
Ліщинської : «Прикарпатський край має цікаву і славну історію... Вона
неоднозначно, сповнена відваги і героїзму, цікава і водночас, суперечлива...».
5. 4
КАРТОГРАФІЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Карта 1. Село Манява
Карта маршруту 1. Зображення загального маршруту
м. Івано-ФРАНКІВСЬК- Манявський скит 45,9 км.
6. 5
Карта маршруту 2. Скит Манявський – водоспад Манявський – 8,8 км.
ОПИС ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
Актуальним вважається вивчення походження назви населеного пункту, на
території якого розташовані об’єкти для дослідження, та його історію, історію
Скиту Манявського – Нового Ватопеду, на приклад Афонського, саме так
називає його Юліан Целевич у своєму творі «Історія Скиту Манявського».
Основою дослідження стало використання топонімічної інформації в книгах та
виданнях, джерелах історичних та географічних знань, пов’язаних із об’єктами
які треба вивчити. Отже, село Манява…
Село Манява
Загальні відомості , фізико-географічне положення
Село Манява, розташоване між карпатськими хребтами (Скит, Бубен, Цекіт,
Кичер, Малиновищі, Млинська), точніше в Івано-Франківській області, Івано-
Франківського району, Солотвинської селищної ради.
Івано-Франківщина – край з мальовничими гірськими пейзажами, багатою
віковою історією, культурою, цікавими, талановитими й просто гостинними
людьми. Прикарпаття приваблює туристів також своїми історико-
архітектурними пам'ятками. А Манява - віддавна славиться такими
історичними пам’ятками як Манявський Скит, Блаженний камінь, Церква
Воздвиження Чесного Хреста, Церква Пресвятої Богородиці, Манявський
водоспад, урочище «Комарники», «Музей бурого ведмедя». На сьогоднішній
день це село, як туристичний центр, перебуває на початковому етапі свого
7. 6
розвитку. Із кожним роком сюди все більше приїжджають не тільки з областей
України, а й з усіх країн. Усе ж таки, бентежить те, що не кожен українець знає
про нього, тому що Манява є невід’ємною частиною спадщини української
історії та культури, територією, де можна вивчати геологію, гірські породи та
інші природні об’єкти.
Нажаль, відомостей про заснування села Манява не збереглось, є тільки усні
перекази, які передаються від покоління до покоління. Історик Богдан Білусяк
вважає, що воно було засноване в V-VII ст., і спочатку- це був хутір «Бойки».
Люди переселялись сюди через неймовірно красиву природу та звірину в лісі,
що була тоді основним харчовим продуктом. Як стверджує історик, назва
«бойки» походить від найменування віддалених кельтських племен боїв, які
заселяли територію Бойківщини. Найбільш поширеним видом діяльності для
них було землеробство. Більшість людей носили прізвище Бойчук, яке й нині є
доволі поширеним.
Манява — особливе село. Мабуть, по всій Україні не знайти подібного. Один із
переказів, які нам вдалося почути від мешканців цього села, розповідає, що
назва села походить від слова «навмання». І можна зрозуміти чому, завдяки
одній давній легенді. Дуже давно, коли була Київська Русь, а гори були по-
справжньому дикими та неприступними, з Києво-Печерської Лаври вирушили в
дорогу два монахи. Шукали вони святої землі на подобі київської. Ішли вони
довго в спеку, дощ та сильний вітер. Ішли навмання, поки не приблудили до
затишного та тихого лісу. Мир та спокій вселився в душі подорожніх, та було
одне «але»: дуже вже хотілося монахам пити. Для цього звернулися вони в
мовчазній та щирій молитві до Господа. І сталося диво! З каменя потекла
справжня вода, що означало: місце по-справжньому святе. Так звершилося
диво, яке вже віками живе у серці кожного мешканця «невеличкого острівця
непохитної віри та любові» серед живописних Карпат.
Під час Другої світової війни, на території села знаходився загін УПА під
командуванням полководця Іскри, який сформував школу, де навчали дітей
військової справи, щоб потім вони могли захистити свій край. Сьогодні ж, у
8. 7
центрі села – пам’ятник, де перезахоронені останки дванадцяти партизан загону
«Іскра».
Що можна ще побачити в Маняві?
Окрасою і справжньою перлиною Маняви є Манявський скит – чоловічий
Хресто- Воздвижений монастир- пам'ятка архітектури поч. XVII ст. -
заснований 1611р. Саме тут був Богородчанський іконостас, створений
наприкінці 17 століття художником Йов Кондзелевичем. Сьогодні цей витвір
іконописного мистецтва зберігається в Національному музеї Львова. Натомість
можна побачити багато інших історичних об'єктів:
- Ікону Богородиці «Ігуменя Манявська» та чудотворну ікону Богородиці
Одигитрії 18 століття.
- Надгробну плиту перших ігуменів Скиту – Йова та Феодосія.
- Оборонні башти-бійці.
- Пам’ятник гетьману Івану Виговському.
- Манявський водоспад – один із найкрасивіших Карпатських водоспадів,
заввишки 20 метрів.
Манявський Хресто-Воздвижений
чоловічий монастир – український Афон
Манявський скит – одна з найпопулярніших історичних та культурних пам’яток
села. Ця древня
святиня розташована
між гірськими скелями
Карпат, поблизу с.
Манява,
Солотвинської
селищної ради, що на
Івано-Франківщині.
Фото 1. Скит Манявський (із інтернет-джерела)
9. 8
Між схилами гір, вкритих вічнозеленими смереками, з цілющою джерельною
водою та мікрокліматом, знаходиться це унікальне і святе місце. Перші згадки
про заснування обителі сягають ХІІІ століття і пов’язані з ченцями Іоаникієм та
Пахомієм, які після спустошення Києво-Печерського монастиря монголо-
татарами прийшли в Карпатські гори, де і заснували монастир. В 1241 році
заклали, а в 1242 збудували і освятили Храм Воздвиження Чесного Хреста.
Про заснування Монастиря в ХІІІ ст. Говорив Іван Франко, стверджуючи, що
Захар Беркут – герой Тухольки, три роки провів між старцями у монастирі.
Сюди, до старців манявських, неодноразово приходив князь Данило Галицький
за розрадою і благословінням. Однак, після нападу монгол, монастир було
зруйновано, а всіх монахів – вбито...
Дуже цікаві факти про відродження Велико-скитського монастиря можна
знайти у творі Юліана Целевича «Історія Скиту Манявського» (Львів 1887р.)
Автор розкриває стан православної церкви на західноукраїнській землі на
початку ХṾІІ ст., які на той час були під владою Корони Польської і Великого
Князівства Литовського. Цікаво зазначає Ю. Целевич, що Лю
́ блінська у́нія 1569
поступово призвела православну церкву до стану найнижчого упадку. «Замість
віри, надії і любові володіє безвір’я, ненависть, заздрість і мерзість… Нині в
польській землі священники…чревом, а не духом службу правлять… Навіть
турки нехрещені чистіше води вас перед Богом в суді і правді кладуть…» так
звертався в ті часи до православної єпархії Іван Вишенський (близько 1550 -
1621) — український релігійний і літературний діяч раннього нового часу,
преподобний, родом із Судової Вишні, що біля Львова. На святій горі Афон
Господь звів його з іншим подвижником з України - Іовом Княгиницьким (при
хрещенні названий Іваном), родом із землі Галицької, що називається
Покуттям, від міста Тисмениці... Обоє виділялися вченістю, ревністю в вірі
православній і строгим аскетичним життям. Іов провів 12 років на Афоні, але
почувши про занепад віри на Україні, повертається, «щоби згасаючий вогонь
наново здобути з попелу і руїн і розбудити своїх братів-українців до нового
життя, до ревності в вірі православній», так пише упорядкик книжки
«Український Афон» Іван Телятинський. Саме Іов відновлює монастир св.
10. 9
Михаїла в Угорниках, під Отинією і шукаючи самотності та життя афонського
іде в гори, в околицю Краснополя (тепер Солотвино). І в лісовій пустині, яка
належала тоді до Маркови, там де в р.Манявку впадає з правого боку річка
Батерсь, нині Скитцем названа, побудував собі «кущ під смеречієм». Перебував
там в молитві аж до того часу, поки марковецький жупник (керував гірничим
районом видобутку солі), Петро Ляхович, не збудував йому маленьку келію.
Захоплений великою вірою Іова, він також запропонував, задля проповідництва
віри православної, побудувати поряд з келією Церкву, але Іов, по промислу
Божому, вказав місце для будівництва в центрі с. Манява. Ця церква збудована
в 1606 році на честь Івана Предтечі, Хрестителя Господнього, стоїть і дотепер,
проте вже в оновленому стані. А в 1608 році прийшов до Преподобного Іова
ієродиякон Феодосій (родом із Галича), який з часом доклав багато зусиль для
побудови нового Українського Афону в Маняві. Першим ігуменом монастиря
став Преподобний Іов, а другим – Феодосій. Ось так і розпочиналося
відновлення монастирського життя в нашому
рідному краю і покладено початок новому
чоловічому монастирю східного чернецтва.
Із 1618 року чисельність монахів поступово
зростає, на цей рік їх уже сорок. Монахи в Скиту
дотримувались суворого статуту. Їм не можна було
виходити за межі монастиря без дозволу ігумена,
заборонялося розмовляти з жінками, які на той час
не мали права заходити на територію монастиря.
Літургія правилася виключно на церковно-слов’янській мові. Зберігся напис на
надгробній плиті в Храмі Воздвиження Чесного Хреста Господнього, церковно-
слов’янською мовою (Фото 2). Також, був контроль за вживанням їжі:
заборонено було м’ясо, молоко, масло. Їли двічі на добу, але були дні, коли
вони зовсім нічого не споживали. Ченці займались землеробством, мали досить
велику територію, де вирощували овочі та фрукти. Монастир також виконував
оборонну функцію під час турецько-татарських вторгнень – жителі села
Фото 2.
11. 10
переховувались за його мурами. (Фото 3. Оборонна фортеця в Манявському
Скиту).
Преподобний Іов помер в 1621 році, йому
було 70 років, він не залишив по собі
жодного письмового заповіту духовного,
тому що жив за ладом Афонським, а
Феодосій, після смерті старця, щоб з
часом устрій монастирський не змінився, і
строгі правила не забулись, написав устав
«завіт духовний»…І обитель Велико-
скитська засіяла вже тоді на всю Русь
славаю, проте була обитель побудована на
землі дарованій, а не купленій. 1628 році Станіслав Потоцький видає грамоту
(в Галичині), за якою землі віддавалися Скитові на постійне користування,
цьому посприяв святий Феодосій, який мабуть, знав, що 1629 він відійде до
Господа…
Досить довго Скит отримував допомогу від Богдана Хмельницького, який
виділяв кошти на задоволення потреб монастиря. За кошти командувача
військової артилерії Війська Запорізького
Морозенка була побудована велична Дзвінниця
(Фото 4). Заповідував похоронити себе в Скиту і
гетьман Іван Виговський (1657-1659). Целевич,
посилаючись на «Чернігівську коротку
летопись» стверджує, що гетьман таки був
похований в Скиту (Фото 5. Пам’ятник гетьману
Івану Виговському). Протягом ще кількох
десятиліть монастир зазнавав то нападів загарбників, то наклепів ворогів, то
Господь випробовував віру монахів лютими хворобами…
Фото 4. Вежа-дзвінниця
Фото 3.
12. 11
У 1980 році було відкрито історико-архітектурний музей, а Манявський
Хресто-Воздвиженський Скит був
закритий 6 вересня 1785 року через
«донос» до Відня Львівської уніатської
консисторії. Уніати стверджували, що
монастир симпатизує народно-
визвольній боротьбі на Галичині та в
Україні, що вони переховують у себе
ватажків і православних священників,
яких переслідує польська шляхта… Впродовж 200 років так і не було
відновлене монастирське життя в Маняві, проте його існування мало велике
значення для розвитку західно-українського та молдавського чернецтва. Аж 28
травня 1998 року було знову відкрито Манявський Хресто-Воздвиженський
чоловічий монастир…
Останні роки відбулася досить глобальна реставрація монастиря, заново
збудували церкву Воздвиження Чесного Хреста (2003р.). Церква має
гуцульський стиль, всередині – надгробна плита ігуменів Йова та Феодосія.
Місцеві жителі вважають, що якщо вмитись краплями з плити, то можна
вилікуватись від різних хвороб.
Як і колись, комплекс споруд Манявського скиту займає вузьку терасу між
схилом гори Вознесінки та урвистим берегом потоку Батерс (Скитець).
Відповідно до рельєфу ділянки територія монастиря має нерегулярну форму,
дуже витягнуту з південного сходу на північний захід. (Схема 1)
Фото 5. Пам’ятник гетьману Івану
Виговському
13. 12
СХЕМА 1. Комплекс споруд Манявського скиту
Споруди храмів, келій, господарських приміщень виконані з каменю і є
класичним зразком церковної
архітектури ХVІІ — XVIII ст.
На території Скиту збереглись:
монастирська вежа–скарбниця
(Фото 6), церква св. Бориса і
Гліба, підземна церква
архистратига Михаїла. У
Манявському Хресто–
Воздвиженському монастирі зберігається чудотворна ікона Божої Матері
«Ізбавительниця», написана 1788 року на горі Афон та передана 2003 року до
Манявської обителі архимандритом Філагрієм (Камінським) та чудотворна
ікона «Манявська ігуменя».
В Скиті є ще підземна церква, названа Богородичною. На жаль, про неї немає
ніяких записів. Як стверджують монахи вона була історично першою у
монастирі. Зараз, над підземною частиною церкви збудована каплиця. У самій
церковці розташована ікона Божої Матері, яка «кровоточить».
Із Манявським Скитом пов’язано дуже багато відомих історичних постатей.
Насамперед потрібно зауважити, що тут похований гетьман України І.
Виговський та мати львівського єпископа А. Шумлянська. Тут також побували
учасники «Руської трійці» (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький, А.
Фото 6. Червоною стрілкою позначено високу
башту «скарбницю»
14. 13
Могильницький, Ю. Целевич), які написали відгуки про відвідини. Невеликі
записи про Скит залишили І. Франко, В. Грабовецький, В. Пещанський. 1991
року тут був знятий фільм «Карпатське золото». Манява популярне не лише
серед українських діячів, а й не оминув її увагою президент Грузії М.
Саакашвілі та відомий французький актор Жерар Де Пардьє.
На сьогодні, Скит залишається православним, підпорядковується ПЦУ. Жінки
можуть заходити на територію монастиря, оскільки тут проводиться
богослужіння в новозбудованій церкві. З 1970 року монастир вважається
історико-архітектурним музеєм, але вже у 2000 році він набув статусу діючого
чоловічого монастиря. Ця територія вважається святою, оскільки тут двічі
з’являлася Пресвята Діва Марія.
Варто пам’ятати, що перед тим, як зайти до Скиту, вам потрібно подбати про
свій зовнішній вигляд. Жінкам слід приходити з покритою головою та не
оголеним тілом. Всі учасники експедиції були забезпечені відповідним одягом
на території монастиря. Також не дозволяється фотографувати церкву та
священиків. Їх потрібно попереджувати про зйомку.
Гідрологічна пам’ятка природи “Манявський водоспад”
Координати – 48.629°, 24.307°
Проходження маршруту із Скиту до водоспаду є досить пізнавальним і
цікавим (маршрут 2), оскільки, рухаючись пішком можна розгледіти унікальні
за різноманітністю природні ландшафти, створені безліччю геологічних
природніх та антропогенних процесів. Визначальними компонентами цих
ландшафтів є виходи на земну поверхню гірських порід і мінералів різного віку
і походження, які демонструють процеси горотворення.
Дорога до Манявського водоспаду є привабливою як в екскурсійному, так і в
туристично-дослідницькому напрямках. Треба зауважити, що з кожним роком в
гірському природньому середовищі відбуваються істотні і не завжди
сприятливі кількісні та якісні зміни, викликані, з одного боку, давнім
заселенням легко доступних пагорбів, а з іншого – посиленням природніх
ерозійних, сельових та обвально-осипних явищ в долинах річок, таких як річка
15. 14
Манявка - права притока Бистриці Солотвинської, у верхів'ях якої
розташований водоспад.
Жоден туристичний похід не обходиться
без подолання на маршруті струмків чи
річок. Мандруючи до природньої
пам’ятки України також доведеться
подолати водні перешкоди вздовж річки
Манявки, проте свіже повітря, джерельна
вода, особлива обстановка навколо
сприяють відпочинку, зняттю стресу,
відновленню й розвитку фізичних і духовних сил.
Рухаючись вздовж річки, поступово заходиш в один із пейзажів, який митці
називають ідеальною композицією – це найвищий у Карпатах каньйон,
Карпатський фліш, утворений р. Манявкою. Ці скелі нашаровувались більш ніж
50 млн. років. В минулому, вони були заповнені гірськими осадовими
породами, які з роками розмивалися водою. Таким чином, утворилася долина
річки Манявки у вигляді каньйону, протяжність якого близько 200 метрів.
Геометричні, цілком рівні стіни заввишки в 30, а подекуди і пів сотні метрів, по
обидва боки водойми, - здається, ніби
гора просто тріснула в цьому
місці…Передати свої враження просто не
можливо! Далі знайти водоспад – не
складно.
Манявський водоспад розташований за
10 км. від центру села Манява і 8,8 км.
від відомого чоловічого монастиря. Він є
справжнім дивом природи і вважається
одним з найвищим в нашій країні. За
різними оцінками, його висота складає
від 18 до 20 метрів (Фото 8.) Вода спадає
декількома каскадами. У цьому місці річка Манявка скидає до кількох сотень
Фото 7. Річка Манявка. Грунтова
дорога вздовж річки
Фото 8. Водоспад Манявський 18 м.
16. 15
тонн води що-секунди, а біля підніжжя водоспаду утворилося невелике озеро.
Милуватися водоспадом можна як у низу, так і з гори, - і це зовсім інша
картинка. З гори здається, що це велика чаша у яку постійно стікає вода.
Нижче і вище за течією річки є кілька двометрових порогів. Це місце дуже
особливе. Створюється враження, що тут присутня якась містика. І це не дивно,
адже в стародавні часи тут часто збиралися язичники на свої обряди. Також,
місцеві жителі розповідають, що вода тут омолоджує. Крім того, прохолодна і
чиста вода додає сил і бадьорості надовго... Загалом, мандрівники вважають
Манявський водоспад ідеальним для туристів, оскільки дійти до нього дуже
просто, адже, є вказівки на деревах.
ВИСНОВОК
Усвідомлюючи унікальне значення дослідницької роботи потрібно
порекомендувати усім українцям проводити прогулянки, мандрівки,
дослідження та екскурсії по рідному краю – це не тільки цікаво, а й корисно,
адже ми вчимося любити та шанувати надбання нації та природи своєї
Батьківщини. Кожен з нас повинен добре знати історію рідного краю, його
людей, національну культуру, досліджувати своє етнічне коріння, вивчати та
зберігати неоціненні скарби дорогої серцю Батьківщини, адже Україна- це ми! І
саме на нас покладено важливе завдання – зберегти цю історичну та культурну
спадщину Прикарпаття наступним поколінням.
17. 16
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
1. А ви були в Маняві?
https://otiumportal.com/a-vy-buly-v-manyavi
2. Королько А. Основи шкільного краєзнавства. Методичні рекомендації.
СОІ. ОР Бакалавр.
3. Манявський Хресто-Воздвижениський монастир. Івано-Франківськ. 2005
р. Упорядник Іван Телятинський.
4. Манявка-вікіпедія
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%8F%D0%B
2%D0%BA%D0%B0
5. Маланюк Т. Туристсько-краєзнавча робота в школах області // Шкільне
краєзнавство Івано-Франківщини. Збірник навчально-методичних
матеріалів для вчителів. – Івано-Франківськ, 2016.
6. Манявський водоспад - Найвищий у Карпатах | Україна вражає
https://www.youtube.com/watch?v=s80B2m8Zl-o
7. Пам'ятки архітектури та містобудування України. - К. : Техніка, 2000 р., с.
124
8. Юліан Целевич. Історія Скиту Манявського. Львів. 1887 рік.
