2. Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов’їна
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна
Платон Воронько
Так, ми будемо говорити про нашу Батьківщину, адже ми – українці,
говоримо рідною українською мовою, живемо в мальовничому і квітучому
краї, що зветься Україною. А Вітчизна, як і мати, у кожного – одна. Тому її
нам треба щиро любити, берегти, охороняти. Ми з вами полинемо по нашій
Україні.
3. ЛЕГЕНДА
Давня легенда говорить нам... Колись, дуже-дуже давно Господь створив на Землі народи та почав, роздавати їм
землі. Багато зібралося люду біля Божого порогу. І кожна держава сподівалася отримати найкращу часточку на
планеті. Отримавши бажане, народи розходилися господарювати на своїх, Богом даних, землях. До загальної
черги не встигла Україна.
Важко працювала, втомлена, ледве прийшла до Бога.
Стала осторонь і не сміла очей підняти. Господь побачив заквітчану красуню і запитав:
- Ти спізнилася, Україно, поглянь - усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була?
- Працювала, - опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, -пробач, Господи, піду я...
Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів:
- Знаю тебе, Україно. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, душу твою співочу і просту. Знаю, як плачеш і радієш.
Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе
такою. Не йди, зачекай...
А Україна йому відповідає:
- Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені віддати. Мені чужого не
потрібно...
Господь погладив схилену голову заплаканої дівчини-України і відповів:
- Не журися, Україно. Є у Мене земля! Моя земля. Віддам я куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний
рай. То незвичайний куточок. Земля там пахне медом, вода - як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня.
Пануй, господарюй, працюй і радій!
- Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з
ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні.
- Твої люди, Україно! Живи і втішайся! А Я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в
4. Різні в світі є країни,
Різні люди є на світі,
Різні гори, полонини,
Різні трави, різні квіти.
Є з усіх одна країна,
Найрідніша нам усім.
Це – прекрасна Україна,
Нашого народу дім…
Перед нами вся країна
Рідна ненька-Україна!
5. Вітчизна, Батьківщина…Україна, рідна ненька. Земля-
годувальниця, земля- рідна мати…Які прекрасні ці одвічні
слова! Велика, священна любов до Батьківщини жила і житиме
в усіх чесних і щирих серцях. Україна – одна з найбільших
європейських держав. ЇЇ площа – 604 тис. кв. метрів. На
території України проживає понад 110 національностей.
Чисельність населення становить близько 43 млн. осіб. Гори:
Карпати (Говерла – найвища гора). Річок близько 70 тис.
Найбільші – Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг,
Сіверський Донець. Найбільші і найвідоміші озера: Світязь,
Синевир, Ялпуг.
6. Діти, ви справжні українці, тому що ще маленькі, а вже так багато знаєте
про країну, в якій живете. Але ми не зупиняємося на досягнутому, а
впевнено рухаємося вгору і прагнемо ще більше пізнати рідний край.
Лиш у єдності, знаємо, треба нам йти,
Щоб нове будувати майбутнє.
Не діліться по вірі і мові, брати!
І тоді буде вдача супутня.
Людина народжується на світ і разом із життям отримує в спадок, мабуть,
найбільше і найцінніше багатство – Батьківщину. Її не вибирають за смаком
і бажанням, так само, як і не вибирають собі неньку. Вітчизна, як рідна
мати, - це наша доля.
7. Життя складається з людини...
Вона сама його творець...
Вона малює власну долю
З дрібних деталей та думок...
Наперекір спокусі й болю,
Крізь темні терни до зірок...
Малює пензликом невпинно
Свій кольоровий дивний шлях...
Сама вигадує картину,
Усе лежить в її руках...
Спинити пензель завжди вільна
На митях щастя і добра...
Промалювати все повільно,
Додати світла і тепла...
8. Ми знаємо , що наша країна дуже красива. Про неї складають вірші, пісні
та пишуть картини.
Давайте згадаємо які ви знаєте жанри в образотворчому мистецтві:
1) Портрет
2) Натюрморт
3) Пейзаж
4) Анімалістичний жанр
5) Флористика
6) Сюжетно-тематична картина
А що таке пейзаж?
Пейзаж – (від фр. означає «місцевість») – це жанр живопису, в якому
об’єктом зображення є природа, краєвиди міст і сіл, моря.
Пейзажі бувають різні: сільський, міський, природний, індустріальний,
архітектурний, парковий, морський (марина)
9. Жанри живопису з’явилися тоді, коли художники
почали зображати на своїх полотнах різні теми.
Головне завдання художника – пейзажиста –
відтворити всю красу природи.
Пейзаж може доповнюватися постатями людей і
тварин, навіть цілими сценами, але головним
«героєм» в ньому завжди залишається природа.
Ще митці доби неоліту зображували людей і тварин в
оточенні річок, дерев, трави. Художники в Давньому
Єгипті використовували зображення природи в
сценах жнив, полювання, рибальства.
Тривалий час пейзаж виконував лише другорядну
роль. Йому не приділяли особливої уваги.
10. Пейзаж як самостійний жанр мистецтва вперше виник у Китаї в 6
столітті. Китайські художники зображували добре відомі своєю
красою краєвиди. Під впливом китайського склався і японський
пейзаж. У Візантії середньовічні художники застосували систему
схематичного зображення природи: кілька дерев означали ліс, гірки
– скелясту місцевість, башта – місто. Такі умовні пейзажі можна
також побачити на українських іконах.
У цей самий час майстри в Західній Європі та в епоху Відродження
вже натуралістично (схожими на справжні, натуральні) зображували
рослини в своїх картинах. Проте пейзаж ще продовжував виконувати
роль тла в портретах і сюжетних композиціях. Вперше в Європі
природа стала головною «дійовою особою» в картині лише 300 років
тому, а в 19 століття художники почали зображувати навколишню
природу такою, якою вона є, якою вони її бачили. Французькі
живописці почали малювати природу з натури, на відкритому повітрі
– «пленері».
11. Розвиток пейзажного живопису в Україні пов’язаний з роботами Тараса Шевченка – в серії «Мальовнича
Україна».
Розквіт цього жанру припадає на кінець 19 століття. Красу України відтворили у своїх полотнах Сергій
Васильківський «Весняний день на Україні», Петро Левченко «На Харківщині». Далі їх продовжили українські
митці Сергій Шишко «Карпати», Тетяна Яблонська «Ранок», Михайло Ткаченко «Весна», Архип Куїнджі
«Місячна ніч на Дніпрі» та мариніст – Іван Айвазовський (автор близько 6000 пейзажів), найвідоміша –
«Дев’ятий вал».
Діти, а можливо хто з вас ще назве пейзажі українських і зарубіжних майстрів, які ви бачили?
За допомогою яких прийомів художник – пейзажист здійснив свій задум в згаданій вами картині? (плям, точок,
мазків, нетрадиційних технік)
12. Що ж настав час нам всім побути не тільки теоретиками, а й практиками.
Давайте трішки потворимо, щоб кожен з вас відчув себе художником –
пейзажистом.
Казкова краса природи притягує, хвилює, бентежить нашу уяву. Почуття
прекрасного вирує у нашому серці, але як непросто їх висловити – не
вистачає слів. Тоді ми беремо фарби, пензлик та аркуш паперу і всі почуття
передаємо на малюнках. А щоб нам не сумувати,
Потрібно загадку відгадати...
Відгадайте загадку
Цікава пташка у нас проживає.
Животик жовтенький ця пташка має.
За море у теплі краї не літає,
А з нами зимує і для нас співає.
(Синичка)
13. Синиця – рухливий, енергійний, красивий птах. Природа обдарувала її яскравою
зовнішністю. Черевце у неї – лимонно-жовте, розділене чорною смугою, білі щічки.
Синиця – птах невеликих розмірів, з сильними лапками, коротким конічним дзьобом. Бігати
по землі синиці не вміють, на відміну від справжніх наземних птахів. Зате, подібно
горобцям, вміють скакати. У більшості випадків синиця – осілий птах, що кочує, іноді
перелітний.
Гніздо синиця любить закрите. Особливо їй подобається дупло, видовбане дятлом. Але іноді
синиці гніздяться в стовбурах або пнях гнилих, трухлявих дерев, під дахом будинків.
Нерідко синиці проявляють агресію: виганяють зі своїх гнізд досить нахабних горобців.
Синиця любить співати взимку. Репертуар у кожного птаха свій. Деякі види синиць знають
по десять пісень різних типів.
Сьогодні ми будемо малювати пейзаж із пташкою .
14. «Пташка на гілочці»
Якщо ви більше полюбляєте малювати пензликом та олівцем, пропоную зобразити літній пейзаж із синичкою на
гілочці. Синиця – символ України, символ весни і радості, це посланник для всього світу який показує в своєму
забарвленні
силу,волю,незалежність нашого народу. Маленька пташка з жовтим черевцем і дзвінким співом завжди була шанована
в народі. Її спів віщувало теплу погоду і прогоняло зиму. Наші предки годували взимку синичок, надаючи таким чином
знак поваги і любові. Синиця - вісниця всього доброго, легкого і веселого. І сама живе легко і весело: мало їсть-п'є,
зате багато радіє своєму пташиному життю, Сонцю і Небу, котрих славить своїм особливим співом.
Люди принаджують її годівницями, щоб у її співі - свисті вловити натяк на своє майбутнє. Синиця висвистує людям їх
завтрашній день, тільки треба вміти прочитати - вловити в її співові зрозумілий для себе зміст.
Знається вона і на близьких прогнозах: якщо б'ється в шибку, то звіщає про гостей.
Здавна синиць прикормлювали селяни, бо, як ця пташка знищує величезну кількість різних шкідників.
Є такі приказки –
«Синиця – щастя синій птах»
«Клопотун синиця – саду захисниця»
Якщо вони цілими зграйками з’являлися біля будинку – це віщувало швидкі холоди.
Також знали: якщо синиця свистить – це до ясного дня, якщо пищить – до нічного морозу.
Не велика пташка-синичка, та й та своє свято пам’ятає.
У цієї пташки є своє свято – 12 листопада “Синичків день”, вважалося, що синички до цього дня прилітали ближче до
людини, бо вже не залишалося корму.
15. Якщо синиця або будь-яка інша птиця стукає дзьобом у вікно –
чекайте хороші звістки або гостей. Залетіла синиця в будинок –
обіцяє також добрі вісті.
Синиця прилетіла і сіла на руку – потрібно загадати бажання. Якщо
при цьому пташка ще й подала голос, чекайте виконання бажання.
Показ відео «Синичка и её песня»
Сонячна картинка, виконана в ніжних тонах, — чудовий подарунок
до різних свят
До справи!
16. Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі
План роботи:
• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Порівняйте пропорції різних частин зображення між собою, ширину до висоти.
• Зверніть увагу на те, яку пору доби ви зображуєте, що характерно для неї.
• Який колорит матиме ваша робота? Як зобразите задній план?
• На палітрі заздалегідь випробуйте колірні співвідношення і оберіть ті, які найліпше
відповідають вашому задуму.
• Наприкінці подивіться загалом на свою роботу, виправте помилки, зробіть уточнення.
Визначте акценти.
Перед початком нашої роботи повторимо правила безпеки. а саме:
1.Працюйте обережно, щоб не завдати шкоди собі й сусідові.
2.Не крутіться і не заважайте іншим!
3.Робочі інструменти кладіть на підставочку.
4.Користуйтеся серветками або ганчірочками.
5.Намагайтеся працювати охайно, не розбризкувати фарбу.
6. Змочить пензлик та фарби водою (злегка), малюйте,кожен раз промиваючи засоби для
малювання.
7. Пам’ятайте, для отримання іншого відтінку або кольору використовують палітру.
8. Не можна пензлик терти по папері і псувати йому «зачіску», а також довго тримати
опущеним у воду.
9.Олівці повинні бути добре заточені, лінія повинна бути легкою без сильного натиску
17. 2. Намалюй обриси тіла пташки. Зобрази очі, хвіст і тоненькі лапки синички. Всі лінії роби ледь помітними,
щоб вони не просвічувалися крізь прозорі акварелі.
.
18. 4. Животик синички зафарбуй жовтим кольором, а голову — синім. Поки фарба не висохла,
легенько промокни серветкою вологі ділянки, щоб створити враження пуху на тілі синички.
5. Контури ока та дзьоба виділи чорним кольором. Серединку ока зафарбуй блідим сірим
кольором.
19. 6. Крильце зафарбуй блакитним кольором. Коли акварелі добре висохнуть, чітко промалюй
оперення крил та хвоста, а також ніжки. Не забудь про зіницю.
7. Довільними рухами пензлика намалюй гілочку та зелені листочки на ній.
