Опис досвіду роботи в дослідно-експериментальному проекті «Моделювання інноваційного середовища навчального закладу для формування соціально-адаптованої особистості». Совершенко О.М.

1. Опис досвіду роботи в
дослідно-експериментальному проекті
«Моделювання інноваційного середовища навчального закладу для формування
соціально-адаптованої особистості»
Людей в народ єднає тільки мова,
Бо в ній душа, а не самі слова.
Все в світі починається із слова,
Є мова – значить нація жива.
(В.Іващенко)
Освіта, як феномен культури, повинна залучати тих, хто сьогодні вчиться, до
нових умов життя в навколишньому світі, створювати умови до їхньої успішної
адаптації, привчати їх надавати у житті пріоритет духовному.
Саме від школи значною мірою залежить, наскільки випускники будуть
здатними приймати правильні рішення в нестандартних ситуаціях, адаптованими
до соціального середовища, умітимуть аналізувати власну діяльність.
Одним із способів формування життєвих компетентностей учнів є
факультативи, гуртки… У нашій школі діє факультативний курс
експериментального заняття «Культура ділового мовлення». Таким чином, діти
вивчають правила ділового спілкування.
Ділове спілкування – це усний і писемний мовленнєвий контакт між людьми,
що пов’язані спільними інтересами та мають належні повноваження для
встановлення відносин і вирішення проблемних питань. Це, власне кажучи, і є
практичне втілення розвитку соціальної та комунікативної компетенцій
насамперед.
На факультативному занятті учні опановують моделі оформлення ділової
документації та їх варіанти, засвоюють різнорівневі літературні норми української
мови.
Основна мета заняття «Культура ділового мовлення» :
- формувати вміння і навички спілкування в усіх сферах громадського життя
- додержанням етикетних норм.
Завдання курсу:
- навчати вільно висловлювати думки в різних життєвих ситуаціях;
- ознайомити з етикетними нормами спілкування;
- спиратися на власний соціальний досвід у виконанні ситуативних завдань;
- виховувати потребу вивчати рідну мову.
З цією метою учні виконують такі види роботи на експериментальних
заняттях:
- усні повідомлення на лінгвістичні теми;
- підготовка і виголошення рефератів;
- заповнення таблиць, що вимагають узагальнення і систематизації вивченого
матеріалу;
- складання пам’яток і порад;
- складання і розігрування ситуативних діалогів;
- монологічні висловлювання та їх обговорення;
- рольові ігри;
- формулювання проблемних питань;
- редагування деформованих словосполучень і текстів;
- заповнення ділових паперів за поданими реквізитами;

2. - вправи на конструювання зв’язних висловлювань;
- укладання словничків (наголосів, синонімів, іншомовних слів, молодіжного сленгу)
Ці всі види і форми роботи сприяють розвиткові мислення, удосконаленню
комунікативних і соціальних компетентностей, спонукають до вияву творчого
потенціалу.
Вчимося складати Визначаємо ознаки ділового стилю
узагальнювальні схеми у творчості письменників
Слухаємо про доповідь… Розв’язуємо комунікативно-ситуативні завдання
(складання полілогу на запропоновану тему)
ЗЗ ІІССТТООРРІІЇЇ ККУУЛЛЬЬТТУУРРИИ ДДІІЛЛООВВООГГОО ММООВВЛЛЕЕННННЯЯ
У добу творення незалежної Української держави,
коли прийнято закон про надання українській мові
статусу державної, питання культури мови набувають
особливої ваги. Писемне спілкування в державному,
суспільному, політичному, господарському житті, в
ділових відносинах між організаціями та установами, в
органах управління переходить на українську мову. Часте
недосконале володіння українською мовою спричиняє
появу чималої кількості типових помилок, хибних
висловів. слів – покручів і знижує рівень культури
мовлення у загальнонаціональному вимірі.

3. А оскільки ми справжні патріоти своєї держави, то не маємо морального
права допустити виродження, занепаду рідної мови, бо «Найбільше і найдорожче
добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його
багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум,
досвід, почування» (Панас Мирний).
Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою
28 червня 1996 року. Українська мова є державною мовою в Україні. Державна мова
є обов’язковою в органах державного управління та діловодства, громадських
органах та організаціях, у закладах освіти, науки, культури.
Термін «державна мова» заявився в часи виникнення національних держав.
Українська мова мала статус, близький до державного вже в XV – перш. пол. XV1
ст., оскільки функціонувала в законодавстві, судочинстві, канцеляріях, державному і
приватному листуванні. Саме в цей період функціонує офіційно – діловий стиль,
який простежується ще з X1 – X11 ст . (Мстиславова грамота 1130 р.,
Лаврентіївський кодекс 1377р., Іпатіївський кодекс 1425р., княжі грамоти галицько
– волинських князів XV ст., кодекс «Руська правда»)…
Документи офіційного походження (акти, кодекси, хроніки, історичні описи
тощо) відігравали життєво важливу роль у різні періоди історії України.
Віхами історичного розвитку культури освіти книжкової справи в
Україні безумовно є видатні пам'ятки українського народу, такі як "Реймське"
Євангеліє, вивезене до Франції дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною,
"Остромирове Євагіліє", що вважається найдавнішньою і точно датованою
пам'яткою рукописного мистецтва, "Київський Псалтир".
Сьогодні кількість документального матеріалу зростає безперервно і людині
XX1 століття необхідно орієнтуватися в цьому безмірі. Саме з цією метою у нашій
школі функціонує факультативний курс з експериментального заняття «Культура
ділового мовлення». Ці заняття покликані формувати високоосвічену, грамотну
особистість, яка змогла б вільно висловлювати свої думки у будь – якій сфері та
застосовувати набуті знання на практиці.
Пам’ятаймо: «Людина створила культуру, а культура – людину. Людина
реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови…Сьогодні культура і
мова виявилися об’єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього
суспільства… В низькій культурі мови виявляються виразні ознаки
бездуховності….»
(Русанівський)
РРІІДДННАА ММООВВАА
Було це давно, ще за старої Австрії, у 1916 році. У купе першого класу
швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць.
Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо
різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови чия краща, котрій з них
належить світове майбутнє. Першим заговорив англієць:
- Англія – країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу
англійської мови по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона.
Діккенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
- У жодному разі, - гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох
великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини
Європи…І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.

4. Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва помиляєтеся . Італійська мова – це мова сонячної країни,
мова сонячної країни, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен…Тому
італійській мові належить бути провідною у світі.
Українець довго думав і нарешті промовив:
- Ви ж по суті, нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов… Я
на своїй мові можу скласти … навіть вірш, де слова будуть починатися на «с».
Якщо ваша ласка, прошу послухати:
САМОТНІЙ САД
Сонно сиплються сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад.
Сріблом стеляться сніжинки,
Спить самітній сонний сад…
Сипле, стеле сад самітній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
- Геніально! Незрівнянно!.. – почали вигукувати присутні. Потім усі
замовкли. Говорити не було потреби ( За П. Столярчуком ).
Віртуозно перекласти вірш невідомого англійського поета «Сюзан Сімпсон»
змогла Марія Губко, яку називали „княгинею слова”. У цьому вірші всі слова (а їх
63!) починаються з одного звука, і він – мов струна скрипки Страдиварі, на якій
поетеса відтворила життєрадісну мелодію життя, довівши, що українською
мовою чужу мелодію можна зіграти красиво, правдиво, захоплююче.
Сонце сіло. Сутінь синя
Сповиває сплячий сад.
Скрізь струмочки солов’їних
Срiбнотонниx серенад.
Стогне Сюзан синьоока,
Смуток серденько стиска.
Стрів Сюзанну Стівен Слокум
Серед сонного садка.
Стиха Cтiв сказав: „Сльозами
Серце сушить самота.
Світле сонечко Сюзанно,
Стіву судженою cтaнь!”
Слухала столітня слива,
Сіра слухала сова
Сміх Сюзанни соромливий,
Стіва Слокума слова.
Скільки спогадів спливає,
Сміху, сліз, солодких свят!
Сюзан Ciмпcoн сповиває
Сім смішливих слокум’

5. ППЛЛЕЕККААЙЙММОО ККУУЛЛЬЬТТУУРРУУ ССЛЛООВВАА !!
Згорають очі слів, згорають слів повіки.
Та є слова, що рвуть байдужий рот.
Це наше слово. Жить йому повіки.
Народ всевічний . Слово – наш народ.
(М.Вінграновський)
На заняттях з культури ділового мовлення ми опрацювали статті Івана
Вихованця та Євгенії Чак, які досліджують складні випадки слововживання та
написання в українській мові.
Як слід говорити : «Мені болить голова» чи «У мене болить голова» ?
У сучасній українській літературній мові дієслово боліти у значенні «мати якусь
хворобу» майже витіснене дієсловами хворіти, нездужати рідше – слабувати.
Наведений у «словарі української мови» Б. Грінченка приклад уживання слова боліти
у значенні «хворіти» тепер сприймається як застарілий. Порівняння : «А ви, паничу,
ще довго будете боліти ?» П. Мирний. « Може. Коли побачиш Катрю мою, може,
буде нездужати , боліти, - послужи їй, серце, не покинь».
Ми прослідкували, що дієслово «боліти» в літературній мові найчастіше
вживається для передачі відчуття фізичного болю в якійсь частині тіла : «У тебе
щось болить, донечко моя? – питає мати» ( Г. Квітка – Основяненко).
Тлумачний словник української мови подає визначення цього слова і в
переносному значенні хвилюватися, вболівати за когось, щось. « В кожній бригаді
знають, що Зоя «боліє» за них, радіє їхнім успіхам» О. Гончар.
Боліють ( вболівають ) також серцем, душею. З останніми значеннями дієслово
боліти вживається, як при позначенні фізичного болю, ще й з іменником чи
займенником у родовому відмінку з прийменником у; переносність змісту
встановлюється з контексту : «Чого ж у мене серденько болить?» ( Л. Глібов ).
Відповідно переносність значення може сприйматись і тоді, коли в реченні із
словами серце, душа, голова слово болить виступає з додатком у давальному
відмінку : «Не про теє мені голова болить» (В. Земляк).
Отже, коли йдеться про біль фізичний, треба говорити у мене болить ( менш
уживаною є форма мені болить ); коли йдеться про біль у переносному значенні, слід
говорити мені болить за ( я вболіваю за).
ППРРОО ВВІІДДННООССИИННИИ ІІ ВВІІДДННООШШЕЕННННЯЯ
«Великий тлумачний словник сучасної української мови» подає чотири
визначення:
1) « стосунок, причетність до кого-небудь, чого-небудь; зв'язок з кимсь, чимсь»;
2) «взаємозв’язок між предметами, явищами»;
3) «ставлення до когось, чогось» (вказано, що це значення застаріле);
4) «діловий лист, що його надсилають до установи або офіційній особі».
Слово відношення закріплено тільки в термінологічній сфері (математиці,
мовознавстві тощо).
Наприклад: відношення поверхонь геометричних тіл, процентне відношення,
синтаксичні відношення.( Це стосується другого значення, поданого із тлумачного
словника).

6. В інших же значеннях потрібно вживати українських відповідників стосунок,
причетність (перше значення); ставлення ( третє значення ); діловий лист
(четверте значення). Ці слова можна доповнити відповідниками взаємини і
відносини, котрі слід вживати лише у множині.
Таким чином, спираючись на подані визначення щодо слова відношення, стає
очевидним, що часто вживані словосполучення «по відношенню до когось», «у
відношенні до чогось» лише забруднюють наше мовлення. Отож, пам’ятаймо про
легкі та вигранені прийменники щодо і стосовно.
«« ЗЗААГГООВВООРРИИ,, ЩЩООББ ЯЯ ТТЕЕББЕЕ ППООББААЧЧИИВВ»»
Не важливо, як ми пишемо, проте
важливо, що ми пишемо.
(Г. Лессінг)
Мабуть ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються
виразні ознаки бездуховності…Мовна неграмотність свідчить про непошану до
народних звичаїв і надбань, неповагу до того, з ким спілкуємося, та й в решті решт
до самого себе.
Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення. Якщо людина ясно,
логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає
думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї
плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними зворотами,
суржиком… Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше, якнайточніше передає
думки, легке, зрозуміле. Не даремно кажуть : «Говори так, щоб словам було тісно, а
думкам просторо».
Грамотне, багате мовлення – це вияв поваги до людей, до народу, що творив і
плекав її, а таким воно буде лише тоді, коли працювати із словниками, статтями,
досліджувати її найпотаємніші закутки…Треба активно розвивати своє мовлення:
усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане,
шукати найкращі та найдоцільніші варіанти висловлювання.
Отож уживаймо мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови :
ПРАВИЛЬНО НЕПРАВИЛЬНО
Ужити заходів Прийняти заходи
Брати ( взяти )участь прийняти участь
Погодити здійснити погодження
Вплинути здійснити вплив
Порядок денний повістка денна
Вирішити, розв’язати забезпечити рішення
Заходи міроприємства
Незабаром у самий найближчий час
Згідно з наказом згідно наказу
Прошу надати мені відпустку прошу Вашого дозволу про надання мені
відпустки
Треба направити повинен бути направлений
Присутні одностайно схвалили одностайне схвалення дістала
Пропозицію неухильно виконувати пропозиція про прийняття до неухильного
виконання
Згідно з розпорядженням згідно розпорядження
Відповідно до постанови відповідно з постановою.

7. ССЛЛООВВАА ЗЗ ППООДДВВІІЙЙННИИММ ННААГГООЛЛООССООММ
Надл`ишковий --- надлишк`овий залишковий – залишковий
Людський --- людський доповісти – доповісти
Розповісти – розповісти відповісти – відповісти
Заголовок – заголовок помилка – помилка.
ССККААРРББННИИЧЧККАА ММУУДДРРООССТТІІ
1. Добре писати – це насамперед добре мислити, добре відчувати і добре
передавати думки; це мати розум, душу і смак. ( Ж. Бюффон ).
2. Писати добре – значить писати правдиво ( Е. Хемінгуей).
3. Чорні слова на білому папері – це відверта душа ( Гі де Мопассан).
4. Перш, ніж почнеш говорити, дай час дозріти думці під твоїм язиком ( Піфагор).
5. Слово має силу так діяти на стан душі, як ліки діють на тіло (Горгій).
6. Від чемного привітання, шляхетного потиску руки, невимушеної розмови виграш
обопільний..
7. Добре говорити – це означає добре думати вголос ( Е. Ренан ).
8. Істинне красномовство – це вміння сказати все, що треба, і не більше, ніж
треба (Ф. Ларошфуко).
9. Відомо, що, проголошуючи промову, я повинен передусім потурбуватися про те,
щоб переконати своїх слухачів… Найсильніше ж переконання – обіцянка сказати
нові й дуже важливі речі, щоб привернути увагу аудиторії ( А. Данте )
10.Не те добре, коли кричать великим голосом, але те є велике, коли говорять добре
( Демосфен ).
ННААРРООДД ССККААЖЖЕЕ,, ЯЯКК ЗЗААВВ``ЯЯЖЖЕЕ
Безсмертя нації - у слові ,
А слово – Бог земних віків…
(Євген Сверстюк)
Немає кращого і мудрішого вчителя, ніж народ. Свою мудрість він
висвітлив у приказках та прислів’ях, з яких можна почерпнути багато.
11 правил ввічливого спілкування :
Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Що маєш казати - наперед обміркуй.
Краще недоговорити, ніж переговорити.
Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути.
Умієш говорити – умій слухати.
Краще мовчати, ніж брехати.
Деякі слова в тисячу разів гірші від ляпаса.
Добрій людині слово допомагає, а лихій і палиця не допоможе.
Дай лихому напитися з його гріхів - він скоро вирушить на той світ.
Хорошими словами теж можна у людини душу вийняти.

8. ССЛЛООВВОО ППРРОО ССЛЛООВВОО
Крокодилячі сльози
Цей вислів веде родовід ще від стародавніх єгиптян: вони вірили, що коли
тварина з’їдає свою жертву , то мусить оплакати її. Вчені з’ясували і довели,
що подібний факт дійсно має місце. Так з’ясувалося, що зубаті рептилії час від
часу «плачуть», і по їхніх «обличчях» скочуються справжні сльози. Проте через
сотні віків учені дійшли висновку, що відбувається це зовсім не через
жалісливість «гурманів». У організмі грози водойм (крокодила) накопичуються
зайві солі. А біля очей у хижака є особливі залози, що й виділяють рідину з
надлишком цієї мінеральної речовини , аби вивести її назовні.
Тому нині афоризм став крилатим і вживається для позначення
лицемірства особи, яка коїть лихо, виправдовуючи його при цьому, благими
намірами. (З календаря)
Підкова на щастя
Чому ж з давніх давен вважається, що підкова приносить щастя? А тому,
що підковувати коней почали ще до нової ери і робили це спочатку заради краси:
були підкови тоді із золота або срібла. Під час бігу коні легко губили «взуванку», і
підкова, дійсно, була щасливою і дорогою знахідкою. Тим більше, що аристократи
вважали принизливим піднімати підкову зі шляху.
Розповідають, що англійський дипломат XVII ст.лорд Кастлей,
вихваляючись своєю заможністю наказав прикріпляти до копит власних коней
підкови зі срібла «на живу нитку», аби вони швидше губилися. Серед почту лорда
перебував коваль, який швидко набивав нову підкову, щоб невдовзі кінь загубив і її.