РАБИ ФАШИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ
Робота групи “Пошук”
Військова СЗОШ
(керівник Пшенічнікова В.С.)
Ця презентація – результат дослідження
групи “ПОШУК” по історії ІІ світової війни.
Дослідження велося протягом декількох років.
… Роки йшли один за одним, змінювались
прізвища членів “Пошуку”. Кожний із них по
краплині збирав інформацію про тих, кого
називали “остарбайтери”. А їх ставало все
менше і менше. Сьогодні немає нікого. І їх, на
жаль, не повернеш…
Та залишились рідні, залишилась пам’ять.
І дослідження тривають.
ПРОЕКТ
“Раби фашистської Німеччини”
Актуальність проекту:
коли в Україні йде війна, необхідно нагадати людям про
страшне ярмо, яке називається “рабство”, щоб цього не
допустити. Нам кожному треба знати історію своєї країни і
роду. Щоб не повторилася та історія, яку пережили наші
діди і прадіди. Донести до учнів інформацію про час, коли
жили наші прадіди - час сталінізму і фашизму.
Мета проекту:
Дослідити, як складалась доля військовчан, які насильно
були вивезені до фашистської Німеччини в роки ІІ світової
війни.
Очікувані результати:
ознайомити учнів школи із результатами дослідження і
зробити презентацію.
Термін виконання: 5 років.
“Не дай вам, Боже, пережити те, що пережили ми!”.
Ці слова колишніх малолітніх в΄язнів фашистських концтаборів
м. Дніпро звучали під час зустрічі із учнями нашої школи.
Під час зустрічі
із учнями
клубу “Патріот”
(кер. Чуприна В.П.)
Скільки ж українців вивезено до
фашистської німеччини ?
Їх примусово вивезли до
Німеччини із Військового
• Бойко Віра Семенівна
• Бойко Григорій Якович
• Гуржій Ольга
• Гуржій Віра Василівна
• Говоруха Віра Максимовна
• Горбаченко Віра Іванівна померла 1943р. Нюрнберг
• Зайцева ( Омельянова) Ольга Артемовна
• Кривоспицький Андрій Ісакович
• Кривоспицький Олексій Ісакович
• Кривоспицький Петро Семенович
• Куценко Микола
• Кравченко Таісія Семенівна
• Коновалов Петро Гаврилович
• Коновалов Михайло Сергійович
• Коновалов Петро Сергійович розстріляний 1943
• Миргородський Микола Михайлович
розситріляний1943
• Овчаренко Микола Володимирович
• Очеретяна Марія Миколаївна
• Оптовець Андрій Якимович
• Омельченко Олександр Хомич розстріляний 1943
• Соколик ( Омельченко) Наталія Григорівна
• Прийма Ніна Кузьмівна
• Пісоцький ВасильПавлович
• Пісоцька Любов Гордіївна
• Рибалко Марія Микитівна
• Тополь Іван Сергійович
• Черевченко Олександр Сергійович розстріляний
1943
• Черненко Іван Омельянович розстріляний 1943
• Черевченко Марія Герасимівна
• Черевченко Іван Климович
• Черевченко Наталія Олексіївна
• Швець Катерина Філімонівна
• Щербина Василь Йосипович
• Ялошинська Олександра Пантелеймонівна
• Філіповська Ольга Костянтинівна
• --------- Розстріляні за спробу втечі
Народилася 25 листопада 1926 року
у с. Військове Солонянського району
Дніпропетровської області. Прожила
життя у рідному селі. Народила трьох
дітей. Працювала у колгоспі. Уміла
гарно вишивати, виготовляти вінки із
штучних квітів для поминальних
заходів. Запам'яталася її робота
“Тарас Шевченко».
Померла у 2012році
Забрали Віру Семенівну за другим набором. Коли її батько
запитав: ”Чому її, вона ж іще мала?”, поліцай відповів:
“Відправляємо тих, хто тут непотрібний”.
Згадує Віра Семенівна: ”Після закінчення 7 класу, мала 15
років, а мене відправили поїздом у м. Нюрнберг. По дорозі,
на ходу, вистрибнула з вагону і давай тікати до лісу. Та німці,
зупинивши весь поїзд, з собаками, наздогнали її. Далі їхали із
закритими вагонами. Приїхавши до Німеччини, повели всіх у
баню. Після бані дівчата хотіли поїсти харчів, які їм дали з
дому, та німці заборонили це робити. Склали у корзинку з
рідного дому пиріжки, печений хліб, сало та й повісили на
дереві. Скільки разів згадували ту корзинку, пиріжки… Бо
давали їсти дуже мало. Вранці 50 грам хліба та чай, який був
несолодкий, та гарно пахнув. На обід – суп з брукви ( у нас
дома свині такого не їли). На вечерю якусь баланду. Жили в
палатках. На завод возили поїздом, а щоб дійти до
поїзда, треба було йти лісом. Так нас фашисти із собаками
вели через ліс. Працювали важко, по 12 годин.
Такою була Віра
Семенівна у
фашистській Німеччині.
• З далекої Німеччини везла свій щоденник, де
записувала події кожного дня у неволі: яку робили
роботу, як жили, як хотілось їсти. Скільки сліз пролила
над ним, коли, роблячи записи, згадувала рідну
домівку, маму і серце розривалося від болю за своїх
рідних, за Батьківщину. Віра Семенівна
• описувала, хто став працювати на німців, хто яку робив
їм шкоду. Вона сама їздила до дівчат – німкень і
бачила, як вони живуть. Був випадок, як наш хлопець
украв там велосипед. Комендант, вишикувавши всіх,
повісив хлопця на дереві. Хлопець почав
задихатися, смикатися. Коли тіло його майже
обм'якло, хлопця зняли, відкачали. І той сказав, що
більше ніколи не буде красти.
• Білоконь Галина, яка працювала секретарем у
німецького коменданта, добре знала німецьку мову,
була розстріляна за зв’язок із підпіллям табору.
• Коли американці звільнили радянських ост -
арбайтерів, то пішки пішли дівчата та хлопці до
кордону з Україною. А на кордоні у Віри Семенівни
її щоденник, яким вона дорожила, забрали. І вже після
війни, коли випадала вільна хвилинка, вона
пригадувала події свого рабства і записувала їх уже без
дат і чисел, коли що відбувалось. Зошит зберігся.
Зошит із спогадами Бойко В.С.
• Бабу Олю в селі знали, як велику оптимістку. Ті, хто знав,
яке вона прожила життя, цього розуміти не могли. Такою
залишала ся до самої смерті. Відбувши два роки на
примусових роботах у Німеччині, вона поверталася додому,
у Військове до мами. Та на кордоні з СРСР її з подругами
направили на роботи у Донецьку область, потім на
лісоповал у Брянську область. Там стояла бочка із
оселедцями і бочка із водою. Оце і вся їжа. Щоб не втекли.
Ольга три дні не їла, щоб потрапити додому. Діставшись
пішки до рідної домівки, впала в обійми до мами. А ввечері
Рибалко Марія Микитівна попередила:” Оля, тікай. Вранці
по тебе прийдуть.” І Ольга вийшла вночі, дісталася
Дніпропетровська і пішла працювати провідницею на
залізну дорогу. Так пройшло все життя. Ні сім'ї, ні власної
хати. Тільки після розвалу СРСР повернулася у село ,
купила хатку. Жила тихо, рахуючи кожну копійку.
• Завжди весела, радісна, а очі сумні, сумні.
• До неї горнулися котики. І вона віддавала їм свою
нерозтрачену любов.
Разом із подругою Швець Марією
Пилипівною у Німеччині
На прощання Ольга Костянтинівна сказала:
“ Кращі роки життя я провела у Німеччині”
Разом з висволителями.
Кривоспицький
Олексій Ісакович
Фото з аусвайс (пропуск). 1942 рік.
Автобіографія
Син загиблого Гожого ( Микільське) проніс це фото через всю війну, розповідаючи
про звірства фашистів на рідній землі. Підтвердженням цьому є ось це фото.
Народилася у Військовому у 1924 році. Закінчивши школу,
навчалася у коксохімічному технікумі. З початком війни
повернулася у село. 17 листопада її забрали на примусові роботи до
фашистської Німеччини. Привезли на станцію Мехтель, де
будувалася електростанція. Остарбайтерки у незвичних білих
хустинках з кайлами і лопатами були прикметною ознакою
німецького суспільства воєнного часу.
Як тяжко працювали! Організувала втечу. Піймали. Через деякий час
– ще одну. На городах копали картоплю і пекли, просились на
роботу до господарів. Піймали їх з подругами, коли хотіли на
товарному поїзді дібратись до кордону.
Кинули до концтабору Равенсбрук. Страхіття. Та ще й крематорій
поряд не переставав диміти. Коли концтабір бомбили, втекли.
Потрапили на нашу медчастину. І тільки у жовтні 1945 року
потрапила у Дніпропетровськ. Мама, дізнавшись, що я йду додому,
вийшла за село і стояла на колінах до тих пір, поки не підняла її з
колін: “Мамочко, вставай, я дома…” Сльози, сльози… Чи не з них
зіткане їх життя .
Пісоцький Володимир Іванович
Омельченко Наталія Григорівна
Народилася 26 лютого 1922 року у селі
Військове. Після закінчення школи навчалася у
медичному училищі, але змушена була
перервати навчання, бо почалася війна. З
першим набором (16 червня 1942 року) була
вивезена на примусові роботи у Нюрнберг.
Працювала на заводі, виготовляючи
патрони. У цей період їй зробили операцію
(апендицит.) У квітні 1945 року втекла із
подругою. І до перемоги працювала на
бауера. Бауери – німці пожаліли дівчат і не
видали фашистам. Звільнили американці і
дівчата повернулися дорому. Працювала все
життя продацем.
Омельченко Олексій Тимофійович
У 16 років був насильно відправлений до Німеччини.
Маленький, худенький - він легко пролазив у вікно їдальні. Брав тільки хліб для себе і
товаришів. Одружився на дівчині, яка також була на роботах у Німеччині. Виростили
двох дітей.
ЧЕРЕВЧЕНКО ІВАН КЛИМОВИЧ
• Народився 1 травня 1923 рокув селі
Військове.Все молоде життя тут і
прожив: закінчив школу, працював у
колгоспі. Під час війни був примусово
вивезений у Німеччину. Працював у
таборі Нюрнберга на скотобойні.
Скільки мав можливості, стільки й
допомагав своїм односельчанам,
підгодовуючи їх. Був звільнений
американцями, але додому не попав,
направили до Сибіру. Працював все
життя на шахті. Повернувся у рідне
село у 1979 році із всією родиною.
Помер у 2004 році у віці 81 рік.
Пісоцька Наталія Олексіївна
Трагічна доля у Наталії Олексіївни.
І Із слізьми на очах згадувала своє
життя на чужині. Завжди голодні. Ті 50
грамів хліба на добу не могли
задовольнити молодий організм.
Працювали у цеху, перевозили метал.
Було дуже тяжко. Після звільнення
повернулась додому, вийшла заміж.
Єдиний син трагічно загинув у 20
років.
- Проживши довге життя, не зазнала
В ньому щастя, - говорила Наталія
Олексіївна.
За спробу втечі розстріляні у
концтаборі
• Коновалов Петро Сергійович
• Миргородський Микола Михайлович
• Омельченко Олександр Хомич
• Черевченко Олександр Сергійович
• Черненко Іван Омельянович
• Перша спроба втечі – наздогнали на другий день.
• Слідуюча – наздогнали через кілька днів. Побили
так, що третя спроба відбулася через півроку.
Наздогнали у Польщі. Після цього відправили до
концтабору, де і розстріляли у 1942 році.
Черненко Іван, бачачи сльози свої
матері та інших матерів при
відправленні до Німеччини, співав:
“Вернусь хоть с бородой,
Зато с немкой молодой!”
НЕ СУДИЛОСЬ…
Горбаченко Віра Іванівна
Померла у фашистській
Німеччині 1944 року від запалення
легенів.
Фото 1940 року. Під час навчання у технікумі.
(Віра у центрі)
Рядки самі лягли на папір
• Яка ж та доленька нещасна
загинуть в рабстві, у неволі.
І на чужій землі ніколи
Ніхто не знайде ні сліда.
Ані хреста, а ні могили…
А пам’ять вітер розвіва…
Автор: Пшенічнікова В.С.

раби фашистської Німеччини

  • 1.
    РАБИ ФАШИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ Роботагрупи “Пошук” Військова СЗОШ (керівник Пшенічнікова В.С.)
  • 2.
    Ця презентація –результат дослідження групи “ПОШУК” по історії ІІ світової війни. Дослідження велося протягом декількох років. … Роки йшли один за одним, змінювались прізвища членів “Пошуку”. Кожний із них по краплині збирав інформацію про тих, кого називали “остарбайтери”. А їх ставало все менше і менше. Сьогодні немає нікого. І їх, на жаль, не повернеш… Та залишились рідні, залишилась пам’ять. І дослідження тривають.
  • 3.
    ПРОЕКТ “Раби фашистської Німеччини” Актуальністьпроекту: коли в Україні йде війна, необхідно нагадати людям про страшне ярмо, яке називається “рабство”, щоб цього не допустити. Нам кожному треба знати історію своєї країни і роду. Щоб не повторилася та історія, яку пережили наші діди і прадіди. Донести до учнів інформацію про час, коли жили наші прадіди - час сталінізму і фашизму. Мета проекту: Дослідити, як складалась доля військовчан, які насильно були вивезені до фашистської Німеччини в роки ІІ світової війни. Очікувані результати: ознайомити учнів школи із результатами дослідження і зробити презентацію. Термін виконання: 5 років.
  • 4.
    “Не дай вам,Боже, пережити те, що пережили ми!”. Ці слова колишніх малолітніх в΄язнів фашистських концтаборів м. Дніпро звучали під час зустрічі із учнями нашої школи. Під час зустрічі із учнями клубу “Патріот” (кер. Чуприна В.П.)
  • 5.
    Скільки ж українціввивезено до фашистської німеччини ?
  • 6.
    Їх примусово вивезлидо Німеччини із Військового • Бойко Віра Семенівна • Бойко Григорій Якович • Гуржій Ольга • Гуржій Віра Василівна • Говоруха Віра Максимовна • Горбаченко Віра Іванівна померла 1943р. Нюрнберг • Зайцева ( Омельянова) Ольга Артемовна • Кривоспицький Андрій Ісакович • Кривоспицький Олексій Ісакович • Кривоспицький Петро Семенович • Куценко Микола • Кравченко Таісія Семенівна • Коновалов Петро Гаврилович • Коновалов Михайло Сергійович • Коновалов Петро Сергійович розстріляний 1943 • Миргородський Микола Михайлович розситріляний1943 • Овчаренко Микола Володимирович • Очеретяна Марія Миколаївна • Оптовець Андрій Якимович • Омельченко Олександр Хомич розстріляний 1943 • Соколик ( Омельченко) Наталія Григорівна • Прийма Ніна Кузьмівна • Пісоцький ВасильПавлович • Пісоцька Любов Гордіївна • Рибалко Марія Микитівна • Тополь Іван Сергійович • Черевченко Олександр Сергійович розстріляний 1943 • Черненко Іван Омельянович розстріляний 1943 • Черевченко Марія Герасимівна • Черевченко Іван Климович • Черевченко Наталія Олексіївна • Швець Катерина Філімонівна • Щербина Василь Йосипович • Ялошинська Олександра Пантелеймонівна • Філіповська Ольга Костянтинівна • --------- Розстріляні за спробу втечі
  • 7.
    Народилася 25 листопада1926 року у с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області. Прожила життя у рідному селі. Народила трьох дітей. Працювала у колгоспі. Уміла гарно вишивати, виготовляти вінки із штучних квітів для поминальних заходів. Запам'яталася її робота “Тарас Шевченко». Померла у 2012році
  • 8.
    Забрали Віру Семенівнуза другим набором. Коли її батько запитав: ”Чому її, вона ж іще мала?”, поліцай відповів: “Відправляємо тих, хто тут непотрібний”. Згадує Віра Семенівна: ”Після закінчення 7 класу, мала 15 років, а мене відправили поїздом у м. Нюрнберг. По дорозі, на ходу, вистрибнула з вагону і давай тікати до лісу. Та німці, зупинивши весь поїзд, з собаками, наздогнали її. Далі їхали із закритими вагонами. Приїхавши до Німеччини, повели всіх у баню. Після бані дівчата хотіли поїсти харчів, які їм дали з дому, та німці заборонили це робити. Склали у корзинку з рідного дому пиріжки, печений хліб, сало та й повісили на дереві. Скільки разів згадували ту корзинку, пиріжки… Бо давали їсти дуже мало. Вранці 50 грам хліба та чай, який був несолодкий, та гарно пахнув. На обід – суп з брукви ( у нас дома свині такого не їли). На вечерю якусь баланду. Жили в палатках. На завод возили поїздом, а щоб дійти до поїзда, треба було йти лісом. Так нас фашисти із собаками вели через ліс. Працювали важко, по 12 годин.
  • 9.
    Такою була Віра Семенівнау фашистській Німеччині. • З далекої Німеччини везла свій щоденник, де записувала події кожного дня у неволі: яку робили роботу, як жили, як хотілось їсти. Скільки сліз пролила над ним, коли, роблячи записи, згадувала рідну домівку, маму і серце розривалося від болю за своїх рідних, за Батьківщину. Віра Семенівна • описувала, хто став працювати на німців, хто яку робив їм шкоду. Вона сама їздила до дівчат – німкень і бачила, як вони живуть. Був випадок, як наш хлопець украв там велосипед. Комендант, вишикувавши всіх, повісив хлопця на дереві. Хлопець почав задихатися, смикатися. Коли тіло його майже обм'якло, хлопця зняли, відкачали. І той сказав, що більше ніколи не буде красти. • Білоконь Галина, яка працювала секретарем у німецького коменданта, добре знала німецьку мову, була розстріляна за зв’язок із підпіллям табору. • Коли американці звільнили радянських ост - арбайтерів, то пішки пішли дівчата та хлопці до кордону з Україною. А на кордоні у Віри Семенівни її щоденник, яким вона дорожила, забрали. І вже після війни, коли випадала вільна хвилинка, вона пригадувала події свого рабства і записувала їх уже без дат і чисел, коли що відбувалось. Зошит зберігся.
  • 10.
  • 11.
    • Бабу Олюв селі знали, як велику оптимістку. Ті, хто знав, яке вона прожила життя, цього розуміти не могли. Такою залишала ся до самої смерті. Відбувши два роки на примусових роботах у Німеччині, вона поверталася додому, у Військове до мами. Та на кордоні з СРСР її з подругами направили на роботи у Донецьку область, потім на лісоповал у Брянську область. Там стояла бочка із оселедцями і бочка із водою. Оце і вся їжа. Щоб не втекли. Ольга три дні не їла, щоб потрапити додому. Діставшись пішки до рідної домівки, впала в обійми до мами. А ввечері Рибалко Марія Микитівна попередила:” Оля, тікай. Вранці по тебе прийдуть.” І Ольга вийшла вночі, дісталася Дніпропетровська і пішла працювати провідницею на залізну дорогу. Так пройшло все життя. Ні сім'ї, ні власної хати. Тільки після розвалу СРСР повернулася у село , купила хатку. Жила тихо, рахуючи кожну копійку. • Завжди весела, радісна, а очі сумні, сумні. • До неї горнулися котики. І вона віддавала їм свою нерозтрачену любов.
  • 12.
    Разом із подругоюШвець Марією Пилипівною у Німеччині На прощання Ольга Костянтинівна сказала: “ Кращі роки життя я провела у Німеччині” Разом з висволителями.
  • 13.
  • 14.
  • 15.
    Син загиблого Гожого( Микільське) проніс це фото через всю війну, розповідаючи про звірства фашистів на рідній землі. Підтвердженням цьому є ось це фото.
  • 20.
    Народилася у Військовомуу 1924 році. Закінчивши школу, навчалася у коксохімічному технікумі. З початком війни повернулася у село. 17 листопада її забрали на примусові роботи до фашистської Німеччини. Привезли на станцію Мехтель, де будувалася електростанція. Остарбайтерки у незвичних білих хустинках з кайлами і лопатами були прикметною ознакою німецького суспільства воєнного часу. Як тяжко працювали! Організувала втечу. Піймали. Через деякий час – ще одну. На городах копали картоплю і пекли, просились на роботу до господарів. Піймали їх з подругами, коли хотіли на товарному поїзді дібратись до кордону. Кинули до концтабору Равенсбрук. Страхіття. Та ще й крематорій поряд не переставав диміти. Коли концтабір бомбили, втекли. Потрапили на нашу медчастину. І тільки у жовтні 1945 року потрапила у Дніпропетровськ. Мама, дізнавшись, що я йду додому, вийшла за село і стояла на колінах до тих пір, поки не підняла її з колін: “Мамочко, вставай, я дома…” Сльози, сльози… Чи не з них зіткане їх життя .
  • 21.
  • 22.
    Омельченко Наталія Григорівна Народилася26 лютого 1922 року у селі Військове. Після закінчення школи навчалася у медичному училищі, але змушена була перервати навчання, бо почалася війна. З першим набором (16 червня 1942 року) була вивезена на примусові роботи у Нюрнберг. Працювала на заводі, виготовляючи патрони. У цей період їй зробили операцію (апендицит.) У квітні 1945 року втекла із подругою. І до перемоги працювала на бауера. Бауери – німці пожаліли дівчат і не видали фашистам. Звільнили американці і дівчата повернулися дорому. Працювала все життя продацем.
  • 23.
    Омельченко Олексій Тимофійович У16 років був насильно відправлений до Німеччини. Маленький, худенький - він легко пролазив у вікно їдальні. Брав тільки хліб для себе і товаришів. Одружився на дівчині, яка також була на роботах у Німеччині. Виростили двох дітей.
  • 24.
    ЧЕРЕВЧЕНКО ІВАН КЛИМОВИЧ •Народився 1 травня 1923 рокув селі Військове.Все молоде життя тут і прожив: закінчив школу, працював у колгоспі. Під час війни був примусово вивезений у Німеччину. Працював у таборі Нюрнберга на скотобойні. Скільки мав можливості, стільки й допомагав своїм односельчанам, підгодовуючи їх. Був звільнений американцями, але додому не попав, направили до Сибіру. Працював все життя на шахті. Повернувся у рідне село у 1979 році із всією родиною. Помер у 2004 році у віці 81 рік.
  • 25.
    Пісоцька Наталія Олексіївна Трагічнадоля у Наталії Олексіївни. І Із слізьми на очах згадувала своє життя на чужині. Завжди голодні. Ті 50 грамів хліба на добу не могли задовольнити молодий організм. Працювали у цеху, перевозили метал. Було дуже тяжко. Після звільнення повернулась додому, вийшла заміж. Єдиний син трагічно загинув у 20 років. - Проживши довге життя, не зазнала В ньому щастя, - говорила Наталія Олексіївна.
  • 26.
    За спробу втечірозстріляні у концтаборі • Коновалов Петро Сергійович • Миргородський Микола Михайлович • Омельченко Олександр Хомич • Черевченко Олександр Сергійович • Черненко Іван Омельянович • Перша спроба втечі – наздогнали на другий день. • Слідуюча – наздогнали через кілька днів. Побили так, що третя спроба відбулася через півроку. Наздогнали у Польщі. Після цього відправили до концтабору, де і розстріляли у 1942 році.
  • 27.
    Черненко Іван, бачачисльози свої матері та інших матерів при відправленні до Німеччини, співав: “Вернусь хоть с бородой, Зато с немкой молодой!” НЕ СУДИЛОСЬ…
  • 28.
    Горбаченко Віра Іванівна Померлау фашистській Німеччині 1944 року від запалення легенів. Фото 1940 року. Під час навчання у технікумі. (Віра у центрі)
  • 29.
    Рядки самі ляглина папір • Яка ж та доленька нещасна загинуть в рабстві, у неволі. І на чужій землі ніколи Ніхто не знайде ні сліда. Ані хреста, а ні могили… А пам’ять вітер розвіва… Автор: Пшенічнікова В.С.