Наш край в роки Другої світової війни

1. ГОРБОНОС ЛЮДМИЛА АНДРІЇВНА
ВЧИТЕЛЬ ІСТОРІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА
АУЛІВСЬКОЇ СЗШ І-ІІІ СТУПЕНІВ
КРИНИЧАНСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 “Наш край в роки Другої світової війни”


2. Мета:
•поглибити знання про події в роки війни; розкрити героїзм мешканців нашого краю;
• розвивати навички дослідницької роботи, аналізу і зіставлення матеріалу, уміння
розглядати явища в конкретно-історичних умовах; сприяти розвитку історичного й
аналітичного мислення;
• виховувати патріотизм, національну свідомість і гідність, сприяти розвитку
зацікавленості до історії рідного краю.
Після роботи над проектом учні зможуть називати основні дати та імена, пов’язані з
темою, вести діалог з вивченої теми, висловлювати власну думку та аргументувати її.
Ключове питання: чи є тема нацистської окупації нашого краю актуальною і
важливою сьогодні ?
Навчальні предмети: історія України, всесвітня історія, українська література.
За два тижні до строку проведення уроку учням було оголошено тему, проблемне
питання та назви мобільних творчо-дослідницьких груп. Ознайомившись із
вказаними матеріалами вони самостійно вибрали для себе групи “краєзнавців”,
“журналістів”, “дослідників”, “пошуковців”, “літературознавців” та виконали певну
роботу. Учитель при цьому виступив консультантом та координатором роботи.
Учнівські дослідження були оформлені у вигляді повідомлень,відео фрагментів,
презентацій, які й стали основою розгляду теми на уроці.

3. Уже сімдесят шість років відділяє всіх нас від того
страшного дня, коли в кожну українську сім’ю
надійшла зловісна звістка про початок великої
кровопролитної війни. Безжальне колесо минулої
війни прокотилося по українській землі,
залишивши за собою розруху і безліч людських
жертв.
Тяжкі були перші роки війни, коли доводилося
відступати, віддаючи ворогу рідну землю.
Ми завжди пам’ятаємо і про воєнні дії на території
нашої малої батьківщини, рідної та любої нам
Дніпропетровщини. І зараз, у ці жовтневі дні,
згадуємо події, які передували її звільненню від
ярма окупації.
Попрацювавши в бібліотеці Аулівської СЗШ, група “Краєзнавців”
довідалась, що з перших днів німецько-радянської війни більшість чоловічого
населення с. Аули призвали до лав Червоної Армії.
19 серпня 1941 р. Аули окупували німецькі війська. Незважаючи на терор з
боку окупантів, мешканці села під керівництвом підпільників продовжували
боротьбу з ворогом. Вони виводили з ладу техніку, зривали збір врожаю та
вивезення його до Німеччини, проводили агітаційно-масову роботу серед
населення.

4. «Журналістам» вдалось поспілкуватись з
мешканцем с. Аули Горбоносом Григорієм
Івановичем, 1927 р.н., який розповів, що на долю
його покоління випали тяжкі випробування… На
момент окупації незначній частині мешканців села
вдалось евакуюватись. Зайнявши с. Аули, нацисти
виганяли сім’ї з помешкань, облаштовуючи в них
штаб, олійницю, розквартировуючи вояків. Школа
та амбулаторія не працювали. Йому на той час вже
виповнилось 14 років і тому була загроза
вивезення на роботи до Німеччини. Він та його
товариші-однолітки змушені були переховуватись
від облав в погрібах, в лісі, аж поки почалось
визволення села. Восени 1943 року, під час
форсування Дніпра, вони допомагали радянським
воїнам, які створили плацдарм: рубали дерева,
обтесували , зв’язували їх в плоти, щоб
переправляти через річку військову техніку.
Під час боїв хлопці підносили патрони, снаряди,
витягували з поля бою поранених. Декілька його
товаришів потрапили на заміновану територію і
загинули, підірвавшись на мінах….
Зі сльозами на очах згадував Григорій Іванович ті
жахливі події…..

5. У період окупації з Аул насильно було вивезено до Німеччини на примусові
роботи 317 юнаків та дівчат. Щоб не пройти комісії, дівчата калічили себе.
Кололи тіло, каустичною содою випалювали рани, щоб було схоже на коросту,
пили чай, настояний на тютюні, щоб зірвати серце. “Журналісти”
поспілкувались з рідними деяких остарбайтерів.
Маляр (Підуст)Євдокія Юхимівна, 1924 р.н. Розповідала
своїм дітям, що 20 червня 1942 року біля 200 юнаків та
дівчат з с. Аули, під охороною поліцаїв пригнали на
залізничну станцію Баглій, помістили в товарні вагони,
закрутили двері дротами і відправили до Німеччини. В м.
Швайнфурті вони працювали на заводі в цеху по
виготовленню деталей.Працювали в дві зміни, жили в
дерев’яних бараках. Харчували їх двічі на день капустою,
шпинатом та окрайцем хліба. Згадує, що жорстокості
наглядачів не було меж. Разом з нею було ще біля 50
односельців, зокрема Василенко (Мартиненко) Наталка,
Плакуща Євдокія.
Різник (Малюк) Марія Семенівна, 1924 р.н. Була
відправлена до м. Шпіцберга. Працювала разом з
односельчанами Горбонос Надією та Бабенко Галиною на
заводі з виготовлення електродвигунів.

6. Група «Дослідників» відвідала музей Бойової слави
Аулівської СЗШ, архів районної газети «Нові рубежі» та
приготувала повідомлення про таке очікуване звільнення
рідного селища від нацистських окупантів.
Схема Аульського плацдарму, віддрукована для Вермахту в 1942-му р.

7. Ми з вдячністю схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих та ще живих визволителів. Віддаємо
глибоку повагу тим, хто вистояв у жорстокому двобої з ворогом, звільнив рідну землю від ненависних
окупантів, хто дав нинішньому і прийдешнім поколінням можливість жити і творити свою державу.
В боях на Аульському плацдармі загинуло 676 воїнів. Їх прах покоїться в братській могилі біля підніжжя
пам’ятника «Скорботний воїн», в центрі селища. За виняткову мужність та героїзм 32 гвардійця удостоєні
звання Героя Радянського Союзу.
Група «Пошуковців» віднайшла біля споруди старої школи
місце поховання сержанта Подхалова Івана Андрійовича,
який загинув в боях за звільнення Аул. Довгий час тут стояв
непоказний сірий обеліск, а з часом вдячні мешканці
селища встановили над могилою пам’ятник, який завжди
доглянутий та уквітчаний.

8. НіХТО НЕ ЗАБУТИЙ …
5 жовтня 2013 року в смт. Аули відбувся мітинг, присвячений 70-річчю визволення
Дніпропетровщини від нацистських окупантів та урочисте поховання останків одинадцяти
бійців Червоної Армії, які загинули під час боїв на околицях с. Аули (Криничанський район,
Дніпропетровської області) у вересні-жовтні 1943 р. Це перепоховання є результатом
дворічної праці пошуковців Дніпропетровської пошукової групи під керівництвом Дмитра
Сварника «Історико-пошукової організації «Пошук-Дніпро». Відпрацювання даних територій із
застосуванням прийомів польових пошукових досліджень дали змогу виявити останки воїнів
Червоної Армії, які залишилися на місці своєї загибелі та не були поховані належним чином.
Ще 11 воїнів-визволителів, які віддали своє життя за визволення України від нацистських
загарбників, були упокоєні з миром.

9. Місцевими органами влади
м. Кам’янського та смт. Аули
8 травня 2017 року було
організовано“Велопробіг пам’яті”,
приурочений до Дня пам’яті та примирення,
де стартом був пам’ятний знак «Танк Т-34»,
що височить на постаменті на Лівобережжі
м. Кам’янського, звідки починалось
форсування Дніпра в 1943 році, а фінішом --
Меморіал на правому березі Дніпра, місці
створення плацдарму в районі с.Аули.
В рамках цього заходу було здійснено зупинку
для покладання квітів біля пам’ятника
воїнам-визволителям в смт.Аули.
Більше 300 велосипедистів приймало участь в
цьому велопробігу, а біля пам’ятника воїнам-
визволителям до них приєднались школярі та
місцеві мешканці.
Минуле не минуло, воно
увійшло в сучасність.
О.І.Герцен

10. Група «літературознавців» познайомила з творчістю Валентина Бурхана,
уродженця м. Кам’янського, автора восьми поетичних збірок, пісенника,
члена Національної спілки письменників України. В одній із збірок є поезія
про тих, хто віддав життя, щоб на берегах Дніпра-Славути лунали наші
голоси.
«Аульський плацдарм».
Усе було, неначе вчора,
Збиравсь врожай тоді гіркий:
Дніпро кривавивсь болем чорним,
А похоронками – жінки…
Місили берег пінні хвилі,
Свинцем вода кропилась вщерть,
Солдати, нехтуючи смерть,
Вгризались у Аульські схили.
І клаптик простору із боєм,
Плацдарм маленький на бугрі,
Взяли у ворога герої,
Слов’ян бійці-богатирі.
З цього Аульского плацдарму
Вони у величі своїй
Рішучим громовим ударом
Дніпродзержинськ звільнили мій.

11. В паркових зонах, що біля Меморіалу та пам’ятника “Скорботний воїн”, проводяться
різні природоохоронні акції та екологічні толоки.
Екологічні толоки створювалися для проведення навчальної роботи з питань охорони
природи, створення умов з метою виховання екологічної громадської культури
поведінки людини в оточуючому середовищі.

12. Чи є тема нацистської окупації нашого краю актуальною і важливою сьогодні ?
Вже четвертий рік на Сході України відбуваються трагічні
події. Росія веде на нашій території неоголошену війну з
українським народом. Гинуть невинні люди, ворог
знищує наші міста і села.
У цій війні український народ бореться за свою
незалежність і суверенітет. Це наші солдати, там на Сході
України, героїчно борються з підступним ворогом:
терористами і російськими найманцями, щоб ми тут
мали мирне життя.
Спілкуючись з односельцями – учасниками АТО, ми
щиро дякуємо їм за їх мужність та героїзм.
А нещодавно, напередодні Дня захисника
України, ми відвідали вояків легендарної
25-ї окремої повітряно-десантної бригади
в м.Гвардійську, які беруть участь в
найвідповідальніших військових
операціях на Сході. Незабутнє враження
залишила ця зустріч в душі кожного з нас.
Поряд з нами живуть справжні герої,
ними не народжуються, героями --
стають. На прощання ми щиро їм бажали:
«ПОВЕРТАЙТЕСЬ ЖИВИМИ !»