Downloaded 29 times
More Related Content
Постмодернізм
- 1. ПостмодернізмПостмодернізм як визначальнийяк визначальний напряммистецтванапрям мистецтва другої половинидругої половини ХХ-початку ХХІ ст.ХХ-початку ХХІ ст. Автор ідеї та виконавець: Опришко І.Г. учитель-методист вищої категорії Мереф’янської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 Харківської районної ради Харківської області
- 2. ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА: Античність (Класика) Середньовіччя Відродження(Ренесанс) Бароко Класицизм Просвітництво Романтизм Реалізм Модернізм Постмодернізм Будівля у постмодерністському стилі м. Портленд, США
- 3. Витоки постмодернізму ХХ ст.(1950-1960-і р.р.) КРИЗА МОДЕРНІЗМУ ПОСТМОДЕРНІЗМ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ (А.Камю) утвердження абсурдності людського буття ДЕКОНСТРУКТИВІЗМ (Ю.Крістева ) експеримент зі змістом текстуПОСТСТРУКТУРАЛІЗМ (Ж.Дерріда ) експеримет із формою твору
- 4. Постмодернізм постмодерністьпостмодерність постмодернізмпостмодернізм термін, якийвикористовується на позначення історичної епохи, що прийшла на зміну епосі модернізму термін, який використовується для означення проявів постмодернізму у соціальній та культурній сферах З історії питання: Вперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца "Криза європейської культури" (1914), але поширився він лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі, малярстві та музиці. Джефф Кунс. Скульптура “Цуценя” Г.Горецький, польський композитор-постмодерніст
- 5. Визначні представники Р.Барт, Ю.Крістева,Дж.Фаулз, М.Уельбек, Й.Бродський, Вен.Єрофєєв, Є.Євтушенко, В.Набоков, У.Еко, К.Рансмайр тощо Філософське підгрунтя постмодернізму Популярності постмодернізму сприяли міркування філософів Ж. Дерріди, Ж. Батая, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко. Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Представники в Україні: Ю. Андрухович, Ю. Іздрик, Л. Дереш, О. Ульяненко, С. Процюк, В. Медвідь, О. Забужко та ін. Постмодернізм Ж.-Ф.Ліотар, Французький філософ, теоретик постмодернізму Ю.Крістєва, французька письменниця, дослідниця постмодернізму
- 6. Основні суперечності естетичних систем“модернізм-постмодернізм”: МОДЕРНІЗММОДЕРНІЗМ ПОСТМОДЕРНІЗМПОСТМОДЕРНІЗМ Скандальність Конформізм Антиміщанський пафос Відсутність пафосу Емоційне заперечення попереднього Ділове заперечення попереднього Первинність як позиція Вторинність як позиція Оціночне у самоназві: «Ми - нове» Безоціночне в самоназві: «Ми - все» Декларована елітарність Недекларована демократичність Переважання ідеального над матеріальним Комерційний успіх Віра у високе мистецтво Антиутопічність Фактична культурна спадкоємність Відмова від попередньої культурної парадигми Виразність кордону мистецтво- немистецтво Все може називатися мистецтвом
- 7. Постмодерністське світосприйняття “Рубіж ХХ-ХХІ століть– різке переключення часових швидкостей... Культура у міру багатовікового накопичення своїх матеріалів шукає найкомпактніші засоби їхнього пакування (тисячі томів бібліотеки пакують у тонкий диск комп’ютера)” (М.Епштейн) Ідеологічна криза напротивагу бурхливому розвитку мистецтва Руйнування “модерністських проектів”, зі збереженням модерністських принципів організації художнього тексту Формуваня постмодерністського літературного стилю “... У будь-якій епосі є власний постмодернізм” (У.Еко) М. Епштейн, професор російської літератури та філософії, університет Атланти, США
- 8. Етапи становлення постмодернізму 1960-і роки:початок становлення постмодернізму, коли новий напрям охоплює національні літератури, а теоретики мистецтва визначають певні “зрушення” в художній практиці, які вже не вписуються в естетичну модель модернізму 1980-і – початок ХХІ століття: період “зрілого постмодернізму”, який стає домінуючою тенденцією в сучасній культурі і дає імпульс широкому розвитку постмодерністського роману 2000-і – 2010-і роки: період “протомодернізму” (М.Епштейн) - наступний етап постмодерної доби, під час якого вібдувається аналіз, осмислення та переосмислення здобутків вже минулого постмодернізму.
- 9. Риси постмодернізму • культнезалежної особистості; • потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; • прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій; • бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; • використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжньості, протиприродності панівного в реальності способу життя; • зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо); • суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; • сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; • запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно- композиційному, а й на образному, мовному рівнях; • як правило, у постмодерному творі присутній образ оповідача; • іронічність та пародійність Умберто Еко, відомий письменник-постмодерніст “Ім’я троянди”
- 10. Типологічні ознаки постмодернізму: ЕКЛЕКТИКА Епохапостмодерну заперечує істини, які ще не так давно здавалися беззаперечними, - твердження про те, що «…традиція вичерпала себе і що мистецтво повинно шукати іншу форму» (Ортега-і-Гассет). Такий підхід призводить до демонстрації в сучасному мистецтві еклектики будь-яких форм традиції, ортодоксії та авангарду. «Цитування, симуляція, ре-апропріація — все це не просто терміни сьогочастного мистецтва, але його сутність»(Ж. Бодрійяр). Ж.Бодрійяр, французький філософ-постмодерніст
- 11. Типологічні ознаки постмодернізму: ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬта “СМЕРТЬ АВТОРА” Інтертекстуальність (присутність на різних рівнях тексту інших текстів, які умисно чи підсвідомо у ньому закладені), а відтак і феномен “смерті автора” (як неможливості акту творення за умов відсутності у тексті нових думок та ідей) стають знаковими рисами постмодернізму. Академічним можна вважати визначення інтертекстуальності Р.Бартом: “Кожен текст є інтертекстом; інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш чи менш зрозумілих формах: тексти попередньої культури і тексти нинішньої культури. Кожен текст є новою тканиною, зітканою із старих цитат. Уривки культурних кодів, формул, ритмічних структур, фрагменти соціальних ідіом тощо – всі вони поглинуті текстом і змішані в ньому…” Ролан Барт, філософ, теоретик постмодернізму
- 12. Типологічні ознаки постмодернізму: МАРГІНАЛЬНІСТЬ Заумов такої тотальної інтертекстуальності у постмодерні злегка видозмінюється запозичений матеріал, а частіше виймається з природнього оточення або контексту і поміщується у нову чи невластиву йому площину-сферу. У цьому і полягає його глибока маргінальність. Будь-яка побутова чи художня форма, в першу чергу, є «…для нього тільки джерело будматеріалу» (В. Брайнін-Пассек) Валерій Брайнін-Пассек, американський дослідник
- 13. Типологічні ознаки постмодернізму: ІРОНІЯта ПАСТИШ Іронія — ще одна типологічна ознака культури постмодерну. Авангардистській настанові на новизну протиставлено прагнення залучити до сучасного мистецтва весь світовий художній досвід шляхом іронічного цитування. Можливість вільно маніпулювати будь-якими готовими формами, а також художніми стилями минулого в іронічному ключі, звернення до позачасових сюжетів і вічних тем, ще недавно неможливе в мистецтві авангарду, дозволяє акцентувати увагу на їхньому аномальному стані в сучасному світі. Іронія постмодерністів звертається то до історії, то до найбільш актуальних подій, послуговуючись “мудрістю, гіркотою і фарсом”, а утворена суміш з усіх запозичених елементів і є пастишем (іт. «паштет»).
- 14. Типологічні ознаки постмодернізму: СИНТЕТИЧНІСТЬ Такимчином, постмодерн – це синтетичне, або ж синкретичне мистецтво. У постмодернізмі можна побачити сплав, буквальне зрощення різноманітних ознак, прийомів, рис та особливостей різних стилів, що являють собою нову авторську форму. Синтетичність дуже характерна для постмодернизму: його новизна — це сплав, суміш старого, минулого, вже використаного, тепер перенесеного в інший, маргінальний контекст. «The Painter Prince» (художник — Paul Salvator Goldengreen) Постмодерна архітектура музею у Мюнхені