Інформаційна година на тему: «Камінь Мар - історія і сучасність»

2. У 13 ст. на історичну арену виходять татаро-
монголи, які в 1240 р. захопили Київ, а в 1242 р.
створили свою державу - Золоту орду, яка стала
справжнім лихом для Київської Русі. Вони
влаштували ставку біля самих витоків річки
Рось, від того часу і веде свою історію село
Ординці. В селі Булаї засідали представники
ордену Мара, а Золота орда використовувала
дане село з метою наживи, там проходили
щомісячні міжнародні ярмарки, які приносили
чимало коштів.
В 1480 р. Золота орда, як держава, занепадає.

3. ЗА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ ЦЕЙ КАМ’ЯНИЙ МАСИВ
ВИКОРИСТОВУВАВСЯ ЯК КАР’ЄР, ЯКИЙ ЗАКРИЛИ
ЧЕРЕЗ ЗАГИБЕЛЬ БАГАТЬОХ ЛЮДЕЙ ПІД ЧАС РОБІТ.
МАЛО ХТО ЗНАЄ, ЯКІ ЦІКАВІ ЛЕГЕНДИ
СУПРОВОДЖУЮТЬ ЦЕ МІСЦЕ, А ЗОКРЕМА КАМІНЬ ,
ЯКИЙ ОТРИМАВ НАЗВУ «МАР». ПРО ЦЕЙ КАМІНЬ
ДУЖЕ МАЛО ІНФОРМАЦІЇ, ЛИШЕ ОДИН ІСТОРИК ТА
ДОСЛІДНИК МОРГУН В.А. ПРИСВЯТИВ ЦЬОМУ
ПИТАННЮ КНИГУ - «ЛЕГЕНДИ ВИТОКІВ РОСІ» .
СПОЧАТКУ НА КАМЕНІ ВОЗВЕЛИ ПОКЛОННИЙ ХРЕСТ,
ПОТІМ ЦЕРКВУ АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО,
ОДНОГО ІЗ НЕБЕСНИХ ПОКРОВИТЕЛІВ МАРУ ТА
ПОГРЕБИЩА. І, НАРЕШТІ ПАМ’ЯТНИК УСЬОМУ
ГЕРОЇЧНОМУ МИНУЛОМУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ -
ХРЕСТ «БОРЦЯМ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ».

4. КОЗАЦЬКИЙ ХРЕСТ
«БОРЦЯМ ЗА ВОЛЮ
УКРАЇНИ» БУЛО
ОСВЯЧЕНО ТА
УРОЧИСТО ВІДКРИТО ДО
ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
УКРАЇНИ 24 СЕРПНЯ 2013
РОКУ

6. УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ

8. Пам’ятник виготовлений у формі класичного
козацького хреста, подібного до мальтійського і
природного для козаків Марів, лицарів
Великого братства Мара. На передній стороні
хреста в центрі чітко окреслений малий
державний герб України – тризуб. З лівого боку
видно стилізований напис «Січ», а з правого –
«УПА», що уособлює собою віхи боротьби
українського народу за власну незалежну
державу. Хрест перев’язаний рушником –
звичний вияв шани та скорботи для українців.
Подібна ж символіка – тризуб та рушник –
спостерігається і зі зворотної сторони Хреста.

9. ВИГЛЯД КАМЕНЯ В 2006 Р.

10. Мар – слово арамейське, так називали старшого серед
євреїв у Вавилоні. Переводилось воно як господар і
Господь. Так нарекли і камінь Божий, а у його підніжжя
сховали головну свою святиню – Ковчег Одкровення. Було
створено орден Мара - таємний орден, який управляв
життям народу в Україні. Поступово цей орден
поповнювався іноземцями, скіфами, сарматами. Від скіфів
і сарматів першість перейшла на початку першого
тисячоліття н.е. германцям та готам. Божий камінь і
Ковчег Одкровення оберігав готський королівський рід
Філімерів – «Тих, хто поклоняється Мару» чи «Хранителів
Мара».
Коли в ІV ст. в Поросся вторглися гуни, які потіснили
євреїв, скіфів і готів, з’явилась постать вождя гунів -
Аттіли - ім’я це переводиться як «батіг Божий» і водночас
він був лицарем Мара, похований в околицях святого
каменя. З тих пір катакомби під Погребищем стали місцем
поховання великої кількості знатних осіб незалежно від
національності та віросповідання.

11. НАЙБІЛЬШ ДРАМАТИЧНА ЛЕГЕНДА
ПОВ’ЯЗАНА З КАРАЛЬНОЮ МІСІЄЮ
ВИШНЕВЕЦЬКОГО. ПІСЛЯ ТОГО, ЯК
ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ПЕРЕЙШОВ У
КАТОЛИЦИЗМ, БАГАТО ЙОГО ДРУЗІВ
ВІДВЕРНУЛИСЬ ВІД НЬОГО, ЗОКРЕМА Й
МАКСИМ КРИВОНІС. ІСТОРИК В.МОРГУН
ВКАЗУЄ НА ОДНУ З БИТВ ЦЬОГО ПЕРІОДУ,
ЯКА РОЗГОРНУЛАСЯ САМЕ БІЛЯ КАМЕНЯ
МАРА В ПОГРЕБИЩІ. БУЛО СТВОРЕНО
ПОГРЕБИЩЕНСЬКУ СОТНЮ, ЯКА СТОЯЛА
НА СМЕРТЬ ПРОТИ ЯРЕМИ
ВИШНЕВЕЦЬКОГО.

12. КАМІНЬ МАР В ПОГРЕБИЩІ

13. ПОКЛОННИЙ ХРЕСТ НА КАМЕНІ МАР

14. Не знижуючи швидкості, польські вершники
врізалися в непохитні ряди козаків, сила удару
виявилася дещо зниженою через те, що козаки стояли
на височині біля Мару. Все ж таки ця сила стала
вбивчою для козаків. Старійшини і перший ряд
козаків були просто скинуті разом із кіньми. Коли
перший ряд козаків затримав польську хвилю, в
справу вступили другий і треті ряди, які чітко і
методично знищували польських жовнірів. Майже
кожний удар досягав своєї мети - і ось уже Мар був
весь покритий людською кров’ю. Один за одним
падали і українці: Дем’ян Мизинка, Грицько
Принтула, Андрусь Репка, Іосько Лисий, Грицько
Кохан, Яцько Пустовар, Микита Кислиця, Іван
Чопілка, Марко Великий, Марко Малий

15. Козаки - мари, яких очолив отець Дмитро і сотник
Григоренко, надіялися на своїх коней, але тяжкий
вантаж не давав змоги відірватися від поляків і
стало зрозуміло, що потрібно щось вирішувати.
Козаки якраз виринули на край балки, що веде
вниз до Євиного ставу, що поряд із Погребищем.
Довгий став перекривала вузька гребля, за нею
зарослі очерету. Місцевість була болотиста, на
конях не об’їхати. Дорога одна – через греблю, всі
зрозуміли це одночасно. Троє добровольців
вирішили затримати переслідувачів – поляків на
цій греблі, даючи можливість врятувати Ковчег.
Поляки знищили трьох козаків на греблі, але не
змогли знайти втікачів.

16. СЛІДИ ЗНИЩЕННЯ ПОГРЕБИЩЕНСЬКОЇ СОТНІ

18. ВСЯ ПОГРЕБИЩЕНСЬКА СОТНЯ
ВИСТРОЇЛАСЯ У МАРА, ЗАКРИВАЮЧИ
СОБОЮ УСПЕНСЬКУ ЦЕРКВУ. ПОПЕРЕДУ
СТРОЮ СИДІЛИ НА РИЖОМУ, ЧОРНОМУ І
БІЛОМУ КОНЯХ БРАТИ-СВЯЩЕНИКИ.
НІХТО НІ НА ХВИЛИНУ НЕ СУМНІВАВСЯ В
ПРАВИЛЬНОСТІ ПРИЙНЯТОГО РІШЕННЯ
СТОЯТИ НА СМЕРТЬ. ПОЗАДУ ПРОБИВА-
ЛИСЬ ПЕРШІ ПРОМЕНІ СОНЦЯ І КОЖНИЙ
ЗНАВ, ЩО ЦЕЙ СХІД БУДЕ ДЛЯ НЬОГО
ОСТАННІМ В ЗЕМНОМУ ЖИТТІ.

19. ПОГРЕБИЩЕНСЬКА СОТНЯ
Федір Григорович Сотник, Дмитро Сахвенко, Дацько
Макаренко, Грицько Принтула, Іосько Лисий, Грицько Кохан,
Висиль Москаленко, Семен Яхненко, Василь Андрієнко, Федоор
Халенко, Яцько Куценко, Павло Романенко, Роман Таранченко,
Петро Бувало, Лесько Нагайченко, Гаврило Богаченко, Матвій
Ващенко, Васько Хомут, Кондрат Онащенко, Іван Волошенко,
Юхно Власиненко, Іван Падець, Дмитро Волж, Процик
Дащенко, Лесько Кваченко, Дмитро Бутенко, Тимко
Дорошенко, Василь Захарченко, Олексій Іваненко, Луцик
Бражнеко, Семен Савченко, Яцько Парховенко, Нестор
Палвіченко, Василь Демчинко, Васько Гавриленко, Андрій
Яременко, Андрій Радуленко, Процик Сватиченко, Іван
Хоменко, Семен Василенко, Марко Малий, Остап Процик, Іван
Матюшенко, Андрусь Іванченко, Грицько Хориненко, Степан
Холоденко, Семен Нагорний, Мартин Сопченко, Ясько
Булученко, Ясько Бут, Андрій Тимошенко, Фесько Ющенко,
Іван Чайка, Павло Савченко, Петро Стус, та інші.

20. ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ЛОВИВ ПОГРЕБИЩАН, В
ОСНОВНОМУ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ,
ЖІНОК І ДІТЕЙ. ДО НЬОГО ПРИВОДИЛИ ПО
ОДНОМУ ЧИ ДВОХ, ТОМУ ЩО ВСІ ІНШІ
БУЛИ СПОВІЩЕНІ ПРО НАПАД ЯРЕМИ І
ВСТИГЛИ СХОВАТИСЯ В ПОТАЙНИХ
СІМЕЙНИХ ПОГРЕБАХ. ВІН ВІДДАВ НАКАЗ
ГОТУВАТИСЯ ДО ПРОВЕДЕННЯ МАСОВОЇ
ПОКАЗНОЇ ЕКЗЕКУЦІЇ. БУДУВАЛАСЬ
ПЛАХА, СТАВИЛИСЯ ВІСЕЛЬНИЦІ,
ГОСТРИЛИСЯ КОЛИ, В ВЕЛИКИХ КАЗАНАХ
ЗАКИПАЛА СМОЛА.

21. Вишневецький намагався вивідати,
де ковчег, але ця спроба виявилася
невдалою. Приблизно 18 (28)червня
1648 відбулася страта великої
кількості населення в Погребищі,
козаків ордену Мара кидали в
киплячу смолу. Народ закляк від
жаху, навіть діти не плакали.

22. Подія, що відбулася 18 (28) червня 1648 р – це дата
прийняття Конституції незалежної України
(28.06.1996р.). В.Моргун вважає, що завдяки
відважній смерті священиків ордену Мара наша
країна все ж змогла стати незалежною країною,
хоч і через 3 століття.
Мало хто знав, що історія Погребища настільки
трагічна і водночас велична. Сьогоднішня
інформаційна година дозволила нам зазирнути в
потаємні сторінки історії нашого міста. Ми
дізналися, яке вагоме історичне значення має
камінь Мар, а також про звитяжну боротьбу наших
предків за свої традиції, святині , цінності та
переконання.