Українське духовенство в умовах тоталітарного режимуlibrary_darnitsa
Пропонуємо Вашій увазі інформаційну пам’ятку «Українське духовенство в умовах тоталітарного режиму : Їх переслідували за правду» в рамках Року Слова Божого про трагічну та водночас героїчну історію українського духовенства у ХХ столітті, зокрема Української Греко-Католицької Церкви, в державотворчих процесах та духовному оновленні суспільства, формуванні національної свідомості.
Конкурс "День Європи"
Назва номінації: Краща презентація «Людина, що змінила європейську історію»
Назва роботи: Іван Павло ІІ
Учасниця: Васильченко Дар’я Сергіївна
Клас: 8-Б клас
Комунальний заклад «Навчально- виховний комплекс «Якимівська гімназія» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області»
Українське духовенство в умовах тоталітарного режимуlibrary_darnitsa
Пропонуємо Вашій увазі інформаційну пам’ятку «Українське духовенство в умовах тоталітарного режиму : Їх переслідували за правду» в рамках Року Слова Божого про трагічну та водночас героїчну історію українського духовенства у ХХ столітті, зокрема Української Греко-Католицької Церкви, в державотворчих процесах та духовному оновленні суспільства, формуванні національної свідомості.
Конкурс "День Європи"
Назва номінації: Краща презентація «Людина, що змінила європейську історію»
Назва роботи: Іван Павло ІІ
Учасниця: Васильченко Дар’я Сергіївна
Клас: 8-Б клас
Комунальний заклад «Навчально- виховний комплекс «Якимівська гімназія» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області»
Українське духовенство в умовах тоталітарного режиму : Їх переслідували за пр...library_darnitsa
Пропонуємо Вашій увазі інформаційну пам’ятку про трагічну та водночас героїчну історію українського духовенства у ХХ столітті – Української автокефальної Православної Церкви.
Щороку 28 липня, у день пам'яті князя Володимира Великого, православні українці відзначають День хрещення Київської Русі.
У Русі до князювання Володимира християнська релігія не мала статусу державної, хоча київські князі, починаючи з Аскольда, часто або самі ставали християнами, або лояльно ставилися до Христової віри. За правління князя Ігоря (912–945 рр.), як свідчить літописна згадка, датована 944 роком, на Подолі в Києві була церква святого Пророка Іллі. Дружина Ігоря – княгиня Ольга (945–969 рр.) – близько 957 року прийняла хрещення в Константинополі.
Визначальним, проте, для подальшої долі та ідентичності Церкви на східнослов’янських землях стало прийняття християнства в східному обряді як державної релігії приблизно 988 року під час правління внука князя Ігоря та княгині Ольги – Володимира Великого (978–1015 рр.).
Хоча, відповідно до літопису Нестора, князь посилав своїх посланців до представників різних релігій, його вибір зупинився саме на християнській. Таке рішення не було випадковим. Окрім релігійних мотивів, важливу роль у прийнятті християнства відіграла політична та культурологічна доцільність такого кроку. Прийняття християнської релігії забезпечило князеві Володимиру та його державі моральний престиж, надало їй легітимного статусу серед інших країн і змінило ставлення їхніх правителів до Русі. Хрещення східних слов’ян, які проживали на той час у межах Київської держави, активно сприяло поширенню писемної культури. Саме монастирі були місцем розвитку писемності. Тут переписували книги, тим самим утверджуючи християнську культуру.
Більше про історію християнства в Україні можна дізнатися завдяки віртуальній виставці «Історія християнства: український вимір», підготовленій працівниками відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук.
Бабин Яр: конвеєр смерті на околиці Києва За два дні у вересні 1941 року на околиці Києва розстріляли понад 30 тисяч євреїв. Це була одна з найбільших масових акцій знищення мирного населення під час Другої світової війни.
У світі завжди були дві раси...
Є ті, хто розпинає, і ті, кого розпинають, гнобителі і пригноблені, хто ненавидить і кого ненавидять, які заподіюють страждання і страждають, гонителі та гнані.
Українське духовенство в умовах тоталітарного режиму : Їх переслідували за пр...library_darnitsa
Пропонуємо Вашій увазі інформаційну пам’ятку про трагічну та водночас героїчну історію українського духовенства у ХХ столітті – Української автокефальної Православної Церкви.
Щороку 28 липня, у день пам'яті князя Володимира Великого, православні українці відзначають День хрещення Київської Русі.
У Русі до князювання Володимира християнська релігія не мала статусу державної, хоча київські князі, починаючи з Аскольда, часто або самі ставали християнами, або лояльно ставилися до Христової віри. За правління князя Ігоря (912–945 рр.), як свідчить літописна згадка, датована 944 роком, на Подолі в Києві була церква святого Пророка Іллі. Дружина Ігоря – княгиня Ольга (945–969 рр.) – близько 957 року прийняла хрещення в Константинополі.
Визначальним, проте, для подальшої долі та ідентичності Церкви на східнослов’янських землях стало прийняття християнства в східному обряді як державної релігії приблизно 988 року під час правління внука князя Ігоря та княгині Ольги – Володимира Великого (978–1015 рр.).
Хоча, відповідно до літопису Нестора, князь посилав своїх посланців до представників різних релігій, його вибір зупинився саме на християнській. Таке рішення не було випадковим. Окрім релігійних мотивів, важливу роль у прийнятті християнства відіграла політична та культурологічна доцільність такого кроку. Прийняття християнської релігії забезпечило князеві Володимиру та його державі моральний престиж, надало їй легітимного статусу серед інших країн і змінило ставлення їхніх правителів до Русі. Хрещення східних слов’ян, які проживали на той час у межах Київської держави, активно сприяло поширенню писемної культури. Саме монастирі були місцем розвитку писемності. Тут переписували книги, тим самим утверджуючи християнську культуру.
Більше про історію християнства в Україні можна дізнатися завдяки віртуальній виставці «Історія християнства: український вимір», підготовленій працівниками відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук.
Бабин Яр: конвеєр смерті на околиці Києва За два дні у вересні 1941 року на околиці Києва розстріляли понад 30 тисяч євреїв. Це була одна з найбільших масових акцій знищення мирного населення під час Другої світової війни.
У світі завжди були дві раси...
Є ті, хто розпинає, і ті, кого розпинають, гнобителі і пригноблені, хто ненавидить і кого ненавидять, які заподіюють страждання і страждають, гонителі та гнані.
День української писемності та мови – свято, яке щороку відзначають в Україні 9 листопада. Видатний громадянин-патріот Іван Огієнко свого часу писав: «Поки живе мова − житиме й народ». До скарбниці рідного слова кожне покоління привносить коштовності глибоких сердечних порухів, історичні події, вірування та погляди. Українська мова змістом, багатством, глибиною й різноманітністю переживань, відбитих у ній, красою й мелодійністю посідає одне з перших місць серед мов народів світу. Саме вона підтримує свідомість національної єдності нашого народу, любов до Батьківщини й пошану до себе.
З нагоди цього свята відділ рідкісних і цінних видань пропонує до уваги користувачів віртуальну виставку «Про писемність і про мову». На ній представлено факсимільні, репринтні та оригінальні видання українських книжкових пам’яток далекого минулого. Серед них – Остромирове Євангеліє (1056–1057), Реймське Євангеліє (середина ХІ ст.), Пересопницьке Євангеліє (1556–1561); праці Мелетія Смотрицького «Граматика слов'янська» (1619), Памви Беринди «Лексикон словенороський» (1627) тощо.
Серед мовознавчих раритетів – книги українських учених – І. Огієнка, М. Грушевського, П. Залозного, Б. Грінченка, Є. Тимченка та ін.
Листівка із біографією Михайла МельникаDmytro Karpiy
Листівка про Михайла Спиридоноваича Мельника, історика, поета, члена Української Гельсінської групи, автора великої книги з історії України, вилученої КДБ, на честь якого 25.12.2015 у Броварах перейменували вулицю Коккінакі.
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Єлизавета Жаріковаestet13
До вашої уваги історія про українську поетку, бойову медикиню, музикантку – Єлизавету Жарікову, яка з початку повномасштабної війни росії проти України приєдналася до лав ЗСУ.
Регіональний центр євроатлантичної інтеграції України, що діє при відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук, підготував віртуальну виставку «Допомога НАТО Україні».
22 травня виповнюється 145 років від дня народження українського державного і політичного діяча Симона Петлюри.
Симон Петлюра – це видатна постать в українській історії, особистість загальнонаціонального масштабу, людина, яка була здатна своєю діяльністю консолідувати етнос, стати на чолі визвольних змагань за національну незалежність і процесу українського державотворення.
Будучи керівником УНР у найважчий для неї період, він зумів не лише на практиці очолити державну структуру, а й реалізувати її модель, закласти підвалини демократичної республіки. Аксіомою для С. Петлюри упродовж усієї його політичної діяльності періоду Української революції було невідступне дотримання постулату державної незалежності України.
Довгі десятиліття життя та діяльність Симона Петлюри були перекручені та спаплюжені радянською пропагандою. Таким чином комуністична пропаганда намагалася дискредитувати не тільки ім’я видатного політичного й військового діяча, а й саму українську ідею, до реалізації якої долучився Симон Петлюра й уособленням якої він був. Тому й досі надзвичайно актуальною залишається потреба пізнання справжнього Петлюри, аналіз як його досягнень і здобутків на ниві української справи, так і помилок та прорахунків.
Сучасний підхід до підвищення продуктивності сільськогосподарских рослинtetiana1958
24 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Сучасний підхід до підвищення продуктивності сільськогосподарських рослин» від – кандидат сільськогосподарських наук, фізіолога рослин, директора з виробництва ТОВ НВП "Екзогеніка" Олександра Обозного та завідувача відділу маркетингу ТОВ НВП "Екзогеніка" Бориса Коломойця.
Участь у заході взяли понад 75 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пану Олександру та пану Борису за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного сільського господарства у нашій країні!
Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випро...tetiana1958
29 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випробувань пестицидів: шлях до підвищення якості та надійності досліджень» від кандидата біологічних наук, виконавчого директора ГК Bionorma, директора Інституту агробіології Ірини Бровко.
Участь у заході взяли понад 70 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пані Ірині за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного захисту рослин у нашій країні!
Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випро...
Йосип Сліпий
1.
2. Юність
Йосиф Сліпий народився 17 лютого 1892 року в
селі Заздрість, Теребовельського повіту в багатодітній родині. Батько —
Іван Коберницький-Сліпий, мати — Анастасія Дичковська. Дід мав сільське
прізвисько «Сліпий». За переданням, цей псевдонім походив від одного з
предків, якого у 1709 року московити осліпили за те, що він воював під
Полтавою проти царя Петра І на стороні гетьмана Івана Мазепи та
шведського короля Карла XII.
У 1898–1901 роках навчався в початковій школі с. Заздрість. З другого класу
вивчав польську, німецьку мови. 1911 р. з відзнакою закінчив Тернопільську
ґімназію, здобув атестат зрілости.
1911 р. вступив до Львівської духовної семінарії. Тут, у Львові, зустрівся з
митрополитом Андреєм Шептицьким. Як зазначає біограф Йосифа
Сліпого — єпископ Іван Хома, — митрополит Андрей, бачачи природні
обдарування Йосипа посилає його на навчання до Інсбрука, в Австрію, та в
богословську колегію «Канізіянум».
Після повернення з ув'язнення в Росії митрополит Андрей 30
вересня 1917 р. в Унівській лаврі висвячує Йосифа Сліпого на священика.
По недовгій душпастирській праці з 1922 року професор догматики греко-
католицької Львівської духовної семінарії, з 1926 року — її ректор.
Організатор Богословського наукового товариства, з 1926 р. був його
незмінним головою. Написав для нього статут, згуртував навколо себе
науковців. Засновник, редактор квартальника «Богословія» з 1923 р.
Розбудував 1929 року за дорученням митрополита Андрея
Шептицького семінарію.
14 квітня 1929 р. став ректоромЛьвівської Богословської академії.
Урочиста інавгурація відбулася 6 жовтня 1929 р.
3. Участь у світському й духовному житті
З 1926 р. — член кураторії Українського національного музею у Львові, з 1931 р. заступник
голови Українського католицького союзу.
За наукові заслуги, активність у розбудові культурно-національного і релігійного життя
в 1930 р. його обрано дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.
З 1935 р. — соборовий крилошанин, митрат, архидиякон Львівської митрополичої капітули.
Відбув низку наукових подорожей Західною Европою, до Святої Земли, брав активну участь
в унійних конгресах у Велеграді, Празі, Пінську, організував унійний з'їзд
у Львові 1936 року.
Період радянської та німецької окупацій
Під час першої радянської окупації Західної України (22 грудня 1939 року)
митрополит Андрей Шептицький, за згодою Папи Пія XII, висвятив таємно митрата Сліпого
на єпископа з правом наступництва з титулом архиєпископа Серрейського.
30 червня 1941 році Й. Сліпий підтримав Акт відновлення Української держави.
По смерти митрополита Андрея Шептицького 1 листопада 1944 року перебрав провід над
Галицькою митрополією. Разом з іншими українськими католицькими владиками 11
квітня 1945 року був ув'язнений радянською владою; засуджений на 8 років важких робіт.
Рік по тому, під тиском подібних репресій, було здійснено «самоліквідацію» Української
греко-католицької церкви.
Відкидаючи постійні радянські пропозиції переходу на православ'я (зокрема пост
митрополита Київського РПЦ), був далі засуджений у 1953, 1957, 1962 роках. Відбув разом
18 років заслання у таборах Сибіру, Мордовії, зокрема в Потьмі.
4. На волі після заслання
Унаслідок численних заходів впливових осіб, на
клопотання папи Івана XXIII митрополита Йосифа
Сліпого звільнено з ув'язнення. Його першим запитанням
по отриманні документа про свободу було: «А чи стала
вільною Церква?»
9 лютого 1963 року прибув до Риму, оселився у Ватикані.
11 жовтня митрополит Йосиф на Вселенському соборі
Католицької церкви у Ватикані запропонував створити
патріархат Української Католицької Церкви.
Апостольська Столиця23 грудня 1963 року визнала, що
галицький митрополит має статус
Верховного архиєпископа й іменувала Сліпого членом
Східної конґреґації,
25 січня 1965 року папа Павло VI іменував
його кардиналом. Як Верховному архиєпископу йому
належав титул «Блаженніший». З весни 1975 року
Й.Сліпий користувався титулом патріарха, — та Рим його
таким не визнав. Під час прийому Йосифа Сліпого на
аудієнції Папа Іван Павло II, висловлюючи повагу,
підвівся та сам підійшов його привітати, хоча це йшло
врозріз з протоколом.
Керівники СРСР, починаючи від Нікіти Хрущова,
категорично забороняли Йосифу Сліпому повертатись в
Україну (від радянського паспорта не відмовився).
5. Переорганізація життя УГКЦ
У 1968, 1970, 1973 і 1976 рр. кардинал Сліпий відбув архиєрейські подорожі країнами Европи,
Америки, Азії, Австралії, щоб зміцнити зв'язки з вірними діаспори, пожвавити церковно-
релігійне життя та репрезентувати Українську Греко-Католицьку Церкву на чужині. Брав участь у
трьох міжнародних євхаристійних конгресах (Бомбей, Богота, Мельбурн).
Синоди УГКЦ
Як Верховний архієпископ з патріаршими правами скликав кілька синодів Української Греко-
Католицької Церкви, з яких важливіші — 1969, 1971 і 1973 років. На останньому із них була
ухвалена конституція патріархального устрою для УГКЦ. Свої розпорядження Сліпий вміщував у
«Благовіснику Верховного Архиєпископа візантійсько-українського обряду», який виходить
з 1964 року.
6. Активність у Римі
У Римі за його сприяння було побудовано Собор святої Софії (посвячений 1969 року).
Придбав, відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при
якому заснував музей, (посвячений 1971 року).
Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963 р.), науково-
видавничу працю при ньому.
Активізував працю Українського богословського наукового товариства (відновлене
в екзилі 1960 року) та відновив видання «Богословія» (з 1963 р.), 1976 року — журнал
«Дзвони».
У науково-дослідницькій праці
зосередився на своїй спеціальности,
наближаючи томістичну схоластику до
вимог східного богословія. З його
догматичних творів важливіші про Святу
Тройцю, походження Святого Духа і
Святого Таїнства.
Також цінні його праці на історичні,
екуменічні теми.
Праці патріарха Йосифа були зібрані й
перевидані як видання Українського
Католицького Університету в Римі у 1968–
1976 роках.
7. Почесні звання
За наукові досягнення кардинал Сліпий був почесним членом НТШ (Наукове товариство
імені Шевченка)
з 1964 року, членом Тіберійської Академії в Римі — з 1965 року, почесним доктором УВУ —
з 1969 року та трьох американських і одного канадського університетів.
Перепоховання
27-29 серпня 1992 року прах кардинала перепоховано із собору святої Софії в
Римі до крипти собору св. Юра у Львові.
8. У с. Заздрість встановлено пам'ятний знак до 100-річчя від дня народження Йосипа
Сліпого (1992) і його погруддя (1994, скульптор Е. Мисько), відкрито Духовний центр імені
Йосипа Сліпого (1998), є Музей-садибу Йосипа Сліпого.
У Львові 1997 р. в будинку Богословської академії (нині УКУ) відкрито музей Сліпого, на
фасаді кам'яниці на вул. Коперника встановлено пам'ятну таблицю з його барельєфом.
УГКЦ оголосила 2002 роком Сліпого, у липні у Зарваницькому духовному
центрі відбулася всеукраїнська проща, присвячена 110-річчю від дня народження Йосифа
Сліпого, в якій взяли участь Любомир Гузар, священики з України, Канади, США, понад 200
тисяч прочан.
2004 у м. Тернопіль за участю Преосвященішого кардинала Любомира Гузара відкрито,
освячено пам'ятник Сліпому (скульптор Роман Вільгушинський, архітектор А. Водоп'ян).
2005 р. у м. Харкові було встановлено пам'ятну дошку, яку демонтовано за наказом
місцевої влади у 2010 р. та відновлено у 2011 р.
22 березня 2012 року Верховна Рада України прийняла постанову про відзначення 120-
річчя від дня народження Йосифа Сліпого. Парламент рекомендував Кабінету Міністрів
України утворити оргкомітет, розробити, затвердити план заходів із відзначення цього
ювілею на державному рівні. Верховна Рада рекомендувала органам влади сприяти
виданню праць Й.Сліпого; організувати проведення у Києві науково-практичної
конференції на тему: «Роль Патріарха Йосифа Сліпого в державотворенні України та
формуванні національної ідентичності українського народу»; ініціювати питання щодо
здійснення заходів зі збереження та реставрації об'єктів, пов'язаних з його
діяльністю. Національному банку України Верховна Рада рекомендувала випустити пам'ятні
монети із серії «Видатні діячі України» із зображенням Й.Сліпого, а «Укрпошті» — видати
серію поштових конвертів та здійснити випуск та спецпогашення марок з його портретом