2. Костел Святої Трійці -
парафіяльний римо-
католицький храм у
місті Любомлі Волинсь
кої області України,
найдавніша (серед
збережених до нашого
часу) римо-католицька
культова споруда
на Волині[. Костел
належить до Луцького
деканату Луцької
дієцезії Римо-
Католицької Церкви в
Україні.
3. Спорудження костелу пов'язане з
польським королем Владиславом ІІ
Ягайлом, який неодноразово відвідував
Любомль. Територія навколо міста була
оточена великими лісовими пущами, де
король часто проводив своє дозвілля,
полюючи на звірину. У 1409 році він
побудував тут дерев'яний парафіяльний
костел Святої Трійці для місцевих
католиків. Описуючи період підготовки
війни Польщі з Тевтонським орденом
хрестоносців, польський історик Ян
Длугош детально інформує у своїх
працях про приїзди польського короля
в Любомль і дає першу згадку про
побудову костелу в місті Любомль
Владислав ІІ Ягайло,
замовник будівництва
костелу. Фреска з
люблінської каплиці
Пресвятої
Трійці. 1418 рік
4. У 1412 році замість дерев'яного король Ягайло збудував новий
мурований костел в готичному стилі під тою ж назвою Святої
Трійці. Храм був збудований на невеликому пагорбі у північній
частині укріпленого міста. На північ від нього майже одразу
починався оборонний вал і рів. Костел був розрахований і для
оборони міста, про що свідчать два круглі вікна на північній стіні.
До нас не дійшли відомості про тих, хто будував храм, відомо лише
з літописів, що знаним у ті часи був Гайль — маляр і священик
одночасно. Він виконував замовлення короля Владислава II Ягайла.
Можливо, він і був тим майстром, який прикрашав костел.
Як фундатор костелу Ягайло у 1412 році наділив його своїми
привілеями. Ще через два роки в Красноставі 16 серпня 1414 року
король надав любомльському костелу додаткові пожалування на
утримання плебана, слуг костельних та інші потреби навічно.
У 1552 році храм був освячений холмським єпископом Якубом
Уханьським.
5.
6. Костел неодноразово горів і перебудовувався. У 1731 році до нього із західного боку
було добудовано ще один об'єм. Загалом, з 18 століття храм набув барокового
вигляду і більше не перебудовувався, лише періодично проводились ремонти.
Головною святинею костелу був чудотворний образ Божої Матері з Дитятком, також
відомий під назвою ікони Божої Матері Любомльської. У документах ікона вперше
згадується у 1750 році.
При храмі знаходилось кладовище. У 1764 році поруч з костелом за кошти воєводи
Волинської, старостини Любомльської Антоніни Жевуської була побудована дзвіниця.
Вона мала три дзвони. Дзвонили перед всіма молебнями, на свята і при похоронах.
У візитації 1799 року, в якій описується костел, розповідається, що на передньому
фасаді храму були розміщені дві глиняні таблиці, вкриті зеленою поливою. На тій, що
вище, напис: «IN DOMINI IBIMUS», а на другій нижній — «CANTATE DOMINO CANTIEUM
NOWUM». Це були два фрагменти одного напису, який приблизно перекладається так:
«В оновленому Домі Божому вознеси хвалу Господу». Всього у храмі було 5 вівтарів. За
результатами візитації декана у 1715 році записаний орган на вісім регістрів, що
стояв на музичних хорах, які спирались на два муровані стовпи.
8. У жовтні 1910 року розпочався ремонт костелу, в період підготовки до
святкування його 500-річчя. У 1912 році у святкуванні брали участь біскуп і
12 ксьондзів. На згадку про цю дату до північної стіни була прибудована
капличка з написом та виготовлено ювілейний медальйон, який жінки
носили на шиї разом з іншими прикрасами.
У 1918 році, в період австро-угорської окупації, Любомльський магістрат
замовив у Празі серію марок з видами Любомля. На двох з них зображено
костел Святої Трійці.
За період з Першої світової війни кількість парафіян при костелі значно
зменшилась. Так, у 1931 році 1552 віруючих, а станом на 1935 рік — 2000.
До парафії, окрім Любомля, ще належали 52 населених пункти, які
розташовані на теренах сучасного Любомльського та Шацького районів.
16 липня 1944 року, ще до визволення міста від німецьких загарбників
Червоною Армією, ксьондз Стефан Ящембський виїхав в Польщу, і костел
залишився без господаря. Ксьондз забрав з собою чудотворний образ Божої
Матері Любомльської, основні документи, книги і частину начиння.
9. Ювілейний медальйон,
випущений до 500-річчя
костелц
Марки з Любомльської серії
поштових марок (1918) із
зображенням костелу Святої Трійці
10. Храм, споруджений у 1412 році, був у готичному стилі. Костел
неодноразово горів, як і все місто, та перебудовувався. У 1731 році до
нього із західного боку було добудовано ще один об'єм. Стародавня
частина споруди виконана в простих формах, без помітного
декоративного вбрання. Декор добудованого фасаду має барокові риси,
які частково відобразились і на стародавньому об'ємі. З 18 століття храм
набув барокового вигляду і більше не перебудовувався, лише періодично
проводились ремонти. Це цегляна, однонефна споруда з напівкруглою
апсидою. Накритий костел високим двосхилим дахом з сигнатурою,
склепіння не збереглися. Головний фасад завершений двоярусним
бароковим фронтоном плавного абрису з бічними волютами. Зберігся
частково ренесансний портал. Вівтарем храм зорієнтований на схід.
Костел потребує ґрунтовної реставрації. Сіль, яка раніше зберігалась у
храмі, настільки проникла в стіни, що центральну частину важко
штукатурити і в наш час. Нині тинькований лише західний об'єм,
прибудований у 1731 році, стародавня частина споруди нетинькована.
12. Любомльська ікона Божої
Матері
Прибуття в Любомль копії
ікони Любомльської Божої
Матері. 2 червня 1996
Чудотворний образ Божої
Матері з Дитятком, також
відомий під назвою ікони
Божої Матері Любомльської,
був головною святинею
костелу.
13. У любомльському костелі деякий час перебувала відома святиня
— чудотворна ікона Божої Матері Летичівської. Поляки в 1920
році, під час боїв з Червоною Армією, вивезли її з міста Летичів
на Поділлі у Варшаву. Після встановлення нових державних
кордонів жителі Поділля і Волині на чолі з Станіславом
Ковнецьким вважали, що місце чудотворного образу повинне
бути на Кресах, і звернулися до єпископа Адольфа-Петра
Шельонжека — керівника Луцької дієцезії — з проханням
повернути образ на Волинь.
Так, як після пожежі катедри в Луцьку, що сталася в 1924 році
(згорів тоді чудотворний образ Луцької Божої Матері), в храмі не
було відповідного вівтаря, ксьондз-єпископ Шельонжек
постановив тимчасово помістити Матір Божу з Поділля в
найстарішому на Волині костелі Святої Трійці в Любомлі.
14. Список настоятелів :
Горіан
Плебан Каспер Мистковський, з 1607 по 1620 рр.
Севастіан Андришевський, 1638 р.
Микола Свірський, 1647 р.
Якуб Мазуркевич, 1770 р.
Павло Антоній Папроцький, 1773 р.
Кароль Багория Заінський, 27 червня 1792 р. презентований на пробощство
Любомльське Великим Коронним Гетьманом Францішком Ксаверієм
Браницьким.
Промотор Войцех Воргульський, з 24 серпня 1789 р.
Вікарій Кипріан Виринський, з 10 березня 1796 р.
Адміністратор Олександр Пуціловський, 1873–1881 рр.
Адміністратор Юліан Дзякевич, 1901 р.
Адміністратор Казимір Седлецький, 1908 р.
Декан Стефан Ящембський, 1910–1912 рр., з 1920 р. по 16 липня 1944 р.
Роджер Мулярчик, 1992–1997 р.
Маріуш Уніжицький, з 2001 р. по 2002 р.[2]
Августин Сіцінський, з 2007 р. по 2011 р.
Валентин Ролінгер, з 2011 і донині.
15. Легенди
Щодо будівництва мурованого костелу існує легенда, яка відома у кількох
варіантах:
Після перемоги під Грюнвальдом Ягайло разом зі своїми лицарями
поверталися додому. Перед Бугом їх наздогнали та оточили татари. Король
почав благати Матір Божу про допомогу. Явилася Матір Божа, укріпила сили
хоробрих лицарів і перемогли вони татар. А король повелів на тому місці
збудувати храм.
Після перемоги під Грюнвальдом, коли польські і литовські лицарські
хоругви верталися до своїх залишених замків, волинські князі поверталися
разом з королівською хоругвою. На гірці під Любомлем дійшло до кривавої
сутички з дикими татарами. Король перелякався, і дивлячись на небо сказав:
«Пресвята Трійця, збережи нас, а на вічні часи дарую Тобі тут костел». Так
воно і сталося. Перемога сприяла тому, що король швидко подарував
Любомлю костел під назвою Святої Трійці.
Ще одна легенда розповідає про те, що у підземеллі костелу була похована
сестра короля Ягайла Олександра, яка тоді проживала тут і по вказівці
короля будувала костел. У 1967 році, коли псевдореставратори пробили
отвір у підземелля і розграбували всі поховання, там було знайдене багате
захоронення жінки у зеленому шовковому одязі, що, можливо, підтверджує
цю місцеву легенду.