ВЕЛИКЕ СЕРЦЕВЕЛИКЕ СЕРЦЕ
УКРАУКРАЇЇНСЬКОЇЦЕРКВИНСЬКОЇ ЦЕРКВИ
до 150-річчя від дня народженнядо 150-річчя від дня народження
Андрея Шептицького (1865-1944),Андрея Шептицького (1865-1944),
Митрополита Галицького та Львівського,Митрополита Галицького та Львівського,
предстоятеля Української греко-католицькоїпредстоятеля Української греко-католицької
церквицеркви
2.
Постать митрополита Андрея
Шептицькогов історії українського
народу і його культури займає
особливе місце. Сорок чотири
роки він крізь шторм і бурі
суспільних катаклізмів вів
корабель Української греко-
католицької церкви. Як її глава,
А.Шептицький показав себе
непересічним політичним діячем,
меценатом української культури, а
своєю високоморальністю та
шляхетністю зажив слави воістину
святої людини.
3.
Роман Шептицький народив-
сяу с. Прилбичі Яворівсь-
кого повіту на Львівщині.
Майбутній Галицький Митро-
полит походив зі стародав-
нього русинського (українсь-
кого) роду графів, який у XIX
столітті зазнав полонізації, а
члени родини стали франко-
мовними римо-католиками.
Шляхетний рід отримав
прізвище «Шептицький» від
Родинний маєток Фредро-Шептицьких
родового маєтку - села Шептиці. При хрещенні отримав
імена Роман - Марій - Олександр, а вживане пізніше ім’я
Андрей отримав у монашестві. Його тато - граф Ян (Іван)
Шептицький, мати - графиня Софія Фредро.
4.
У виховання дітейграфиня Софія вклала всю душу. Це воістину
був зразок ідеальної християнської матері. Вона боронила своїх
синів перед кожним моральним злом, повторюючи кожному
окремо, що воліла би бачити їх неживими, ніж знати, що душі свої
вони заплямили тяжким гріхом.
У сім’ї Івана та Софії Шептицьких
було семеро синів. Степан і Юрій
померли в дитячому віці. Казимир, як
і його старший брат Роман, обрав
духовну кар’єру і був ігуменом мона-
стиря студитів, загинув у 50-х роках
ХХ ст. Станіслав – відомий польсь-
кий генерал. Олександр і Лев були
поміщиками. Олександра заморду-
вали гестапівці 1940 р. в Замості.
Лева разом з дружиною Ядвигою
розстріляли енкаведисти в
Прилбичах у вересні 1939 р.
Родина Шептицьких: Леон, Софія, Роман,
Олександр, Ян, Казимир, Станіслав.
1887 рік
5.
Перші рокисвого життя Роман провів у
родинному домі у Прилбичах, де панував дух
побожності. В 1883 році успішно закінчивши
Краківську гімназію, вступив на військову
службу, однак незабаром через хворобу
залишив її. Водночас навчався в Ягеллонсь-
кому університеті у Кракові, теологію та
філософію студіював у Вроцлаві, а практичні
знання – у Мюнхені і Відні, здобувши ступінь
доктора юриспруденції. Після подорожі до
Риму остаточно обрав духовний шлях і вже
1 липня 1888 року одержав з рук свого
вчителя рясу чинця монастиря Василіян
поблизу Львова і змінив своє хресне ім’я на
духовне - Андрей.
У тридцять один рік ( 1896 р.) Андрей
Шептицький став ігуменом Онуфріївського
монастиря Василіян у Львові. Одночасно
Андрей Шептицький — монах
Добромильського монастиря Чину
св. Василія Великого, 1888–1892
викладав моральну і догматичну теологію у кристинопольському монастирі.
6.
Митрополит Шептицькийпершим із вищих ієрархів Греко-католицької церкви
почав використовувати народну мову в спілкуванні із вірними. Ніхто з єпископів
раніше не писав до гуцулів послання їхнім діалектом.
У Станіславі молодий єпископ заснував греко-католицьку семінарію, давши
капітулі 4 тис. примірників цінних книжок із власної бібліотеки.
В посланнях того періоду багато уваги було приділено вихованню молоді, мора-
льним засадам християнської родини. Єпископ закликав дбати про здоров’я,
поривати з пияцтвом, давав багато цінних порад щодо господарських справ.
Вже у Станіславі формувалася чи не головна життєва мета Шептицького:
об’єднання українців в єдину державу на засадах християнської церкви. Ось як
розумів митрополит майбутній суспільний устрій для свого народу: “Тільки такий
народ є багатий і сильний, у якому всі або майже всі (відповідно до свого
становища) є заможні. Немного користі з багатств суспільства, коли розложені
вони на всі верстви його, а по можності, й на всі одиниці його рівномірно. А таке
рівномірне розложення їх неможливе знову без морального закону, який всіх
нарівні зобов’язує…Неможливий є економічний закон без моралі,- бо неможли-
вий він без суспільного ладу. А суспільного ладу нема, де нема рівноваги прав і
обов’язків.”
Багатьом дослідникам здавалася дуже підозрілою справді
блискавична кар’єра Андрея Шептицького. Але, знайомлячись
з посланнями, листами, іншими документами, переконуєшся,
що ця людина вже замолоду вирізнялася зрілістю помислів і
бажанням принести себе в жертву своєму народові.
17 вересня 1899 року папа Лев ХІІІ призначив ігумена Андрея
Станіславським єпископом.
7.
вся головними принципами– уся його діяльність має бути на користь народу.
1894 р. Шептицький заснував чин Святого Теодора Студита під Скниловом, в
Угневі. У Львові його стараннями збудована церква Андрея Первозванного,
монастирі Сестер Служебниць, Василіанок у Львові та Словіті, згромадження
Сестер Пресвятої Родини, Милосердя, св.Вікентія, св.Йосафата.
Напередодні другої світової війни греко-католицька церква нараховувала 4400
церков і каплиць, одну богословську академію, 5 духовних семінарій, 127
монастирів, виходило 9 друкованих періодичних видань.
Він домігся у Ватикані дозволу на утворення двох греко-католицьких єпископств
у США і Канаді, вікаріату в Боснії.
Вже у 1912 р. Шептицьким була сформована теза про те, що роль греко-
католицької церкви в Україні особлива – саме через цю церкву має бути
покладено початок з’єднання Заходу і Сходу, що в кінцевому підсумку має
привести до повернення на засади первісної єдиної християнської церкви, такої,
якою вона була започаткована Сином Божим Ісусом Христом.
У 1900 р. папа Лев ХІІІ призначив Андрея Шептицького
митрополитом Галицьким та архиєпископом
Львівським. Інтронізація відбулася у соборі Святого
Юра 17 січня 1901 року.
Релігійно-церковна діяльність митрополита оздорови-
ла і зміцнила греко-католицьку церкву. Його соціально-
економічні заходи відповідали інтересам галичан, а
культурно-просвітницька діяльність була спрямована
на піднесення моралі та духовності народу.
Митрополит ішов на компроміси,але ніколи не поступа-
8.
У серпні1914 р. Шептицький написав секретний меморандум австрійському
урядові про необхідність створення української держави. У роки першої світової
війни був заарештований за антиросійську агітацію і пропаганду і вивезений до
Києва, а пізніше – до Росії.
Звільнений після Лютневої революції 1917 р., повернувся до Галичини, активно
включився в політичне життя ЗУНР. Двічі був заарештований польським урядом:
уперше у 1918 р. з початком українсько-польської війни, вдруге – у серпні 1923р.
У березні 1921 р. був призначений апостольським візитатором для українських
греко-католиків Південної Америки. У 30-ті роки розгорнув широку кампанію
боротьби проти руйнування православних церков у Польщі. Митрополит пропа-
гував ідею зближення та об’єднання християнських церков, засуджував голодо-
мор 1932-1933 рр. в Україні.
У 1931 р. утворив “Український католицький союз”. У грудні 1939 р. через погір-
шення стану здоров’я висвятив на посаду єпископа і призначив своїм заступни-
ком Йосипа Сліпого.
А.Шептицький займався активною політичною діяль-
ністю : був членом Галицького сейму і Палати панів у
Відні, домагався відкриття українських гімназій та ук-
раїнського університету у Львові. Писав ґрунтовні фі-
лософсько-богословські трактати та аскетичні твори,
досліджував історію церкви.
9.
Андрей Шептицькийзіграв вирішальну роль у відрод-
женні української культури першої половини ХХ ст. Він
відновив орден студитів, який займався малюва-нням
ікон, заснував кілька великих бібліотек у Львові
( Наукову, Теологічну, Студитську і Музейну), два
потужні музеї (Музей Теологічної Академії і Націона-
льний Музей).
Основною заслугою митрополита в царині українсь-
ких науки й мистецтва вважається заснування Націо-
нального музею у Львові. Основу його фондів склала особиста колекція митро-
полита, який подарував близько 10 тисяч предметів та утримував музей на вла-
сні кошти. 1931 року він передав музею ще одну колекцію з 9 880 предметів. Та
й приміщення, де нині міститься музей, він купив і подарував музею.
Видатний релігійний діяч створив і фінансував найбільше українізуючих установ
у Львові, а саме: Народну лічницю, Порадню матерів, Сиротинець, Дяківську
Бурсу, Духовну академію, Жіночу Гімназію Сестер Василіянок, Бурсу Рідної
школи, Малярську Студію, Школу ім.Князя Льва, Читальню на Личакові тощо.
Завдяки йому Львів у міжвоєння став центром українського мистецтва.
А.Шептицький власним коштом фінансував археологічні експедиції. Одна з них
– Галицька, очолювана Я.Пастернаком, здивувала науковий світ сенсацією: у
1936 р. було віднайдено фундаменти літописного Успенського собору в княжому
Галичі, місцезнаходження яких залишалося невідомим понад сім століть.
Національний музей у м.Львові
10.
Митрополит підтримувавПласт (нині –
національну скаутську організацію Украї-
ни), для якого віддав свою земельну діля-
нку в Підлютому для літнього таборування
Всі прибутки з митрополичих осілостей і
родинного маєтку жертвував на народні
цілі.
Щороку своїм коштом утримував двад-
цять бідних юнаків і дівчат, допомагаючи
їм здобути освіту, матеріально
підтримував талановитих митців.
Питання виховання молоді та її опіки
Шептицький ніколи не випускав з поля
зору, заповівши вчителям: ”Виробляйте в
Андрей Шептицький серед
пластунів
молоді самостійність та індивідуальність! Учіть її більше числити на
себе, ніж на других. Учіть не оглядатись на поміч роду та краю, а
власною ініціативою дороблятися самостійного буття!” (“Слово до
вчителів”)
11.
Прихід німецькоїармії до Львова митрополит
Шептицький, як і більшість українського населе-
ння, сприйняв як визволення від більшовиків та
пов’язував сподівання на відновлення Українсь-
кої незалежної держави. Невдовзі він почав кри-
тично оцінювати дії нової окупаційної влади. Най-
більше вплинуло на це масове знищення цивіль-
ного населення як євреїв, так і українців і поляків.
За згодою Шептицького значна кількість євреїв
переховувалась у греко-католицьких монастирях і
навіть у митрополичій резиденції. Він наказав
Курт Левін, врятований Шептицьким син
львівського равина, у монастирі студитів
у с.Лужок (другий праворуч).
сховати понад 300 єврейських дітей та цінні єврейські документи.
В грудні 1941 р. звернувся до пастви із засудженням фашистської агресії та
піднімає голос протесту у листі до Гіммлера і до папи Пія ХІІ, в якому засуджує
злочини нацизму, переконливо доводить, що гітлерівська влада не відповідає
християнським засадам, - “німецька влада люта, майже диявольська і в ступені хіба
ще вищому, ніж більшовицька…”
Митрополита Андрея Шептицького посметрно вшанували нагородою імені Яна
Карського "Care Award" (за мужність) та за самовіддану рятівничу діяльність під час
Другої світової війни посмертно зарахували до української асоціації милосердя
християн-рятівників «Праведники народів світу».
12.
Андрей Шептицькийнаписав
понад 170 пастирських послань,
в яких порушував релігійні,
соціальні, побутові, економічні,
національні, міжконфесійні
проблеми.
У посланні до духовенства
“Наша програма”(1899р.) Андрей
Шептицький писав: “Я українець з діда-
прадіда. А церкву нашу та й святий наш
обряд полюбив я цілим серцем,
присвятивши для Божої справи ціле
життя. Отже, знаю що під цим оглядом
не міг би бути чужий для людей, що
віддані серцем і душею тій самій справі.”
13.
Ціле життямитрополит Андрей
страждав від важких недуг.
Хвороби постійно мучили його
богатирське тіло. Від 1934 року
владика майже не міг стояти на
ногах. Ватикан дав йому
спеціальний дозвіл відправляти
службу, сидячи в інвалідному
візку, а також хреститися і
благословляти лівою рукою, бо
права не працювала…Помер Владика 1 листопада 1944
року, близько 13 години, після
ускладнення по грипу, три дні перед
тим переставши з будь-ким
розмовляти. Похований у підземеллі
собору святого Юра. Його похорон у
зайнятому радянськими військами
Львові перетворився на грандіозну
маніфестацію.
Пам’ятник митрополиту у Яворові
14.
народу.
А.Шептицький виступавдуховним і національним просвітителем, любив рідну
мову й культуру, робив все задля підняття національної свідомості українського
народу, його духовності.
Будучи великим патріотом, який безмежно любив свій народ, А.Шептицький
сповідував гуманістичні цінності, що проявляються в реалізації сутнісних сил
людини, моральному вдосконаленню, особистісному розвитку.
Погляди найбільшого праведника України – Андрея Шептицького ґрунтувалися
на християнських ідеях гуманізму, людинолюбства, милосердя. Його власна
життєва позиція – відкрите засудження людиновбивства та глибока віра в
перемогу людяності.
Як речник свого народу, як його слуга і патріот виступав за демократичний лад
у державі і суспільстві. Ідеалом національного життя вважав рідну
“всенаціональну Хату-Батьківщину”.
Постать митрополита Андрея Шептицького займає в
культурі та духовності українського народу вагоме
місце. А.Шептицький користується як в Україні, так і за
її межами загальнолюдською повагою та пошаною.
Здійснюючи керівництво Українською греко-католиць-
кою церквою, він заслужив любов тим, що присвятив
своє життя церковному служінню та добробуту свого
15.
МОЛИТВА СЛУГИ БОЖОГОМИТРОПОЛИТАМОЛИТВА СЛУГИ БОЖОГО МИТРОПОЛИТА
АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО ЗА УКРАЇНУАНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО ЗА УКРАЇНУ
Просимо Тебе, Царю Небесний, Духу правди, любові іПросимо Тебе, Царю Небесний, Духу правди, любові і
справедливості, до Тебе підіймається наша молитва!справедливості, до Тебе підіймається наша молитва!
Зігрій і просвіти наші уми й серця, показуй намЗігрій і просвіти наші уми й серця, показуй нам
правильну дорогу в нашій праці для добра свого народу,правильну дорогу в нашій праці для добра свого народу,
благослови наш труд, і подай нам братню єдність ублагослови наш труд, і подай нам братню єдність у
всіх наших зусиллях для щастя нашої Вітчизни йвсіх наших зусиллях для щастя нашої Вітчизни й
народу та для нового розквіту Христової Церкви внароду та для нового розквіту Христової Церкви в
Україні.Україні.
Благослови, всемогутній Боже, український народ.Благослови, всемогутній Боже, український народ.
Даруй йому ласку вірно Тобі служити і доступитиДаруй йому ласку вірно Тобі служити і доступити
колись вічної нагороди в небі, бо Тобі, Боже, у Святійколись вічної нагороди в небі, бо Тобі, Боже, у Святій
Тройці єдиній, Отче, Сину і Духу Святий, належитьТройці єдиній, Отче, Сину і Духу Святий, належить
вся слава, честь і поклін на віки віків.вся слава, честь і поклін на віки віків.
Амінь.Амінь.