Краяни -ювіляри

1. Новоселівська ЗОШ

2. В історії Миколаївщини є люди, життя і
діяльність яких становлять славу нашої
землі. Серед них гідне місце посідають
письменники. Їхня творча спадщина - це
духовний скарб Миколаївщини. Своєю
творчістю вони збагачують наші серця
гідністю, честю, життєвою мудрістю,
красою та любов'ю до рідного краю.
Задорожнюк Л.Л.

3. Еміль Ізраїльович Январьов
(справжнє прізвище письменника
Штемберг) народився 30 січня
1931 року в Миколаєві в родині
службовця. Під час окупації міста
німецько-фашистськими
загарбниками разом із родиною
перебував у евакуації в Середній
Азії (Узбекистан). Відразу ж після
визволення повернувся до рідного
міста. У 1948-1952 роках навчався
заочно на мовно-літературному
факультеті Миколаївського
педагогічного інституту, в 1953
році закінчив Літературний
інститут імені О. М. Горького в
Москві. Довгий час учителював у
Миколаєві у школі робітничої
молоді, викладаючи російську мову
і літературу
в дитячі
(крайній зліва)
та юнацькі
роки
Задорожнюк Л.Л.

4. • Перші вірші були надруковані в
миколаївських газетах «Південна
правда» та «Бугская заря» у 1948 році. З
1955 року почав постійно друкуватися в
збірниках «День
поэзии», альманахах, журналах «Юность»,
«Радуга».
• У 1967 році у видавництві «Советский
писатель» вийшла друком перша збірка
віршів «Переправа». Потім одна за одною
виходять збірки поезій «Настоящее время»
(1971), «Действующие лица» (1972),
«Открытый урок» (1975), «Корабельные
баллады» (1977), «Школа взрослых» (1979),
«Почерк» (1981), «Мера сил» (1984),
• «Эхо на площади» (1987), «Новый адрес»
(1989), «Ольвийский причал» (1991),
«Стихи мои младше меня» (2000),
«Стечение обстоятельств» (2001).
• Всього було видано 15 поетичних книг .
Задорожнюк Л.Л.

5.  У співдружності з поетом М.
Владимовим написав драму «Це було в
Миколаєві».
 У 1997 році в миколаївському видавництві
«Возможности Киммерии» вийшла поетична
збірка «Документ», за яку Е. Январьову була
присуджена Всеукраїнська літературна премія
ім. М.Ушакова (1999).
 Був одним із авторів Миколаївського
літературно-художнього альманаху
«Письмена». Ведучим рубрики «Журнальний
столик» у міській газеті «Вечірній Миколаїв».
 Після смерті Е. Январьова у видавництві
«Гудим» вийшла книга «Подлинник», до якої
увійшли вірші, написані в останні роки
життя.
Задорожнюк Л.Л.

6. • Жить в моей провинции
есть прямой резон.
Всякими провидцами
ты не окружён.
Разными пророками
мнимой глуботы,
ихними уроками
не затравлен ты.
С видом современника
шастаешь в толпе –
сам себе полемика,
диспут сам себе…
Задорожнюк Л.Л.

7. Головний герой численних
поетичних книг Е.Январьова
–величне місто моряків і
корабелів -Миколаїв. А ще
краса і неповторність
древньої Ольвії,легендарного
Дніпро-Бузького лиману,
загадковість Тендри і Мигії,
Кінбурської та Волоської
коси і ,звичайно ж , прості
люди зі своїми проблемами,
надіями та радощами.
Задорожнюк Л.Л.

8. • – Пиши мемуары, – отца я просил. –
Листочек какой-нибудь за день!
А он отвечал: – Ты, наверное, сын,
смеешься. Какой я писатель?
Пожаром трех войн опалило меня,
но, если задуматься трезво,
то сколько их было – таких же, как я!
Кому это все интересно?
Худого не скажет никто обо мне –
на хлеб зарабатывал честно.
Но я вопрошаю серьезно вполне:
кому это все интересно?
Тут всяк пребывает в своей правоте,
приказывать тут неуместно...
И пусть о себе сочиняют лишь те,
кому это все интересно.
Задорожнюк Л.Л.

9. Задорожнюк Л.Л.

10. • З 1994 року Е. Январьов був
ведучим популярної
телевізійної передачі «Поле
зору», що пропагувала
культурні цінності рідного
краю, досягнення
українського і світового
мистецтва.
• У співпраці з Б.
Аровим створив сценарії до
кументальних фільмів «До
свиданья, корабли» та
«Незримый пассажир» (про
письменника і
педагога А. М. Топорова).
Задорожнюк Л.Л.

11.  Лауреат загальноукраїнської
премії імені Миколи
Ушакова (1999).
 Лауреат обласної
комсомольської премії імені
Олексія Гмирьова.
 Удостоєний
звання «Городянин
року»(1997).
 Удостоєний
звання «Почесний
громадянин міста
Миколаєва» (1999).
Задорожнюк Л.Л.

12. З донькою Юнною
та дружиною
Людмилою
Павлівною Костюк
Задорожнюк Л.Л.

13. География нашей бездомной любви -
это третий причал и его корабли,
это парк в том районе, где был зоопарк,
и автобус ночной, торопящийся в парк.
География нашей бездомной любви -
это тополь, похожий на мачту ладби,
и скамейка у здания СПТУ
в холодеющих каплях росы поутру.
География нашей бездомной любви
растеряла с годами страницы свои.
Тополь срублен.
Автобус свое отомчал.
И на днях ликвидирован
третий причал
Задорожнюк Л.Л.

14. 4 вересня 2009 року
на будинку по вулиці
Шевченка,56, в
Миколаєві, де жив
поет, встановлено
меморіальну дошку
(автор І. Булавицький).
На честь поета
названо вулицю в
Миколаєві.
Задорожнюк Л.Л.

15. • Раньше как человек уходил...
Раньше как человек уходил
навсегда? Оставалась работа.
Оставались три стареньких фото,
да пижама, да склянка чернил.
Вспоминайте, о чем он писал,
что он думал, по фото гадайте.
А пижаму соседу отдайте—
он бы так посоветовал сам.
А сейчас я уйду да не весь:
есть слова мои в магнитофоне,
кинолента, где снят я на фоне
бледноватых грузинских небес.
Запустите магнитофон,
и когда застрекочет проектор
и на стенке появится некто,
кто-то скажет из тьмы: Это он!
Это я! В эмпиреях парю,
травкой землю весной пробиваю,
но и с вами, друзья, пребываю,
но и с вами, друзья, говорю.
Задорожнюк Л.Л.