відгук офіційного опонента

1. ВІДГУК
на дисертаційну роботу Коротяєва Сергія Івановича
«Підготовка інженерно-технічних кадрів у технічних вузах Черкаської
області в 1954 – 1991 рр.: історичний аспект»,
подану на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.01 – історії України
Дисертаційна робота С. І. Коротяєва присвячена дослідженню історичних
аспектів підготовки технічних кадрів у відповідних навчальних закладах
Черкаської області в 1954 – 1991 рр.
Освіта, як відомо, фундамент сильної нації. Саме її якість визначає на
десятиліття вперед майбутнє будь-якої держави. Окрему групу інтелігенції
становлять фахівці технічних спеціальностей, головним завданням яких є
створення матеріальної бази для перетворення України в потужний суб’єкт
глобалізаційних процесів. Тож в умовах науково-технічного прогресу їхнє
значення тільки зросло. Водночас інженерна освіта розвивається з
перемінним успіхом; в усякому випадку, її найважливіше досягнення –
«живучість».
Сучасна складна соціально-економічна ситуація розмиває основу
головного відтворювача інтелектуального потенціалу – національної
інтелігенції, яка потрапила до категорії низькодоходної групи населення.
Оздоровлення суспільства, окрім іншого, уповільнене, у зв’язку з посиленою
концентрацією вибухонебезпечних контрастів у країні. Тож громада
розглядає реформи як ефективний інструмент якнайшвидшої модернізації
держави. Ось чому нині зростає увага дослідників щодо вивчення і глибокого
аналізу розвитку освіти, зокрема, минулого століття. Історія, за влучним
висловом французького вченого М. Емара, не є всім, але все є історією або,
щонайменше, може нею стати.
Накопичений дисертантом досвід в історичній ретроспективі
підготовки інженерно-технічних кадрів для промисловості регіону може бути

2. використаний для подальшого вдосконалення напрямків технічної освіти в
Черкаській області з урахуванням перетворення всіх сфер життя українського
суспільства та його європейських орієнтирів. Вивчення цього досвіду
становить великий теоретичний та практичний інтерес і дасть можливість
ефективно управляти процесом навчання і виховання студентів,
прогнозувати розвиток вищої технічної освіти в майбутньому.
Обрана автором тема ще не була об’єктом спеціального вивчення. Тому
постала потреба в її розробленні на основі архівних документів та
опублікованих джерел з урахуванням сучасних підходів до наукового
дослідження.
Структура роботи не викликає принципових заперечень. Дисертація
складається зі Вступу, чотирьох розділів, Висновків, Списку використаних
джерел та літератури, Додатків. Змістовне навантаження останніх переконує
у фундаментальності здійсненого дослідження.
У Вступі маємо усі необхідні елементи. Визначено хронологічні та
територіальні межі дослідження, сформульовано об’єкт та предмет
дослідження. Автор встановив, що за останні кілька десятиліть ґрунтовних
праць з досліджуваної проблематики даного регіону немає (автореф. – с.5),
тому, можливо, слід було не обмежувати верхню хронологічну межу
радянською добою, адже, приміром, в 4-му розділі вдалося здійснити
логічний перехід з одної епохи до іншої, чим посилено вагу результатів
досліджень. Сформульовані у дисертаційному дослідженні завдання
підпорядковані досягненню мети.
Наукова новизна дослідження не викликає сумніву, а практичне
значення проведеної роботи не має заперечень.
Розділ 1 «Історіографія, джерельна база, методологія дослідження».
Ґрунтовне історичне дослідження зазвичай базується на чималому
масиві різнорідних джерел. Здійснюючи огляд джерельної бази, історіографії
та визначаючись з методологією дослідження, автором здійснена
фундаментальна евристична робота щодо виявлення та систематизації

3. історичних джерел стосовно підготовки технічних кадрів у відповідних
навчальних закладах Черкаської області. Цілком слушно, що базовими для
дослідника стали фонди Державного архіву в Черкаській області, архіву
Черкаського державного технологічного університету, архіву Черкаського
інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України.
В цілому ж слід сказати, що досліджуючи проблему, С. І. Коротяєв
залучив до наукового обігу величезний масив знаних та маловідомих
архівних джерел і, критично проаналізувавши документи й використавши
напрацювання своїх попередників, досяг конкретних наукових
обґрунтованих результатів.
Позитивним є і те, що дисертант використав у своїй роботі матеріали
музейних фондів Черкаського державного технологічного університету,
Уманського національного університету садівництва, Смілянського технікуму
харчових технологій. Традиційно університетські музеї виконують функції
своєрідної лабораторії, де відбувається особистісне становлення молоді.
Зазвичай молоді науковці мало звертають увагу на експозиційні фонди
(насамперед музеїв освітніх закладів), хоча саме тут зосереджено чимало
цікавих і маловідомих різнопланових експонатів, що чекають на свого
дослідника. С.І. Коротяєв ж наголосив на важливості згаданої групи джерел
(дисерт.: с. 20 – 21), цілком вдало скориставшись ними для посилення
дисертаційної роботи.
Особливу групу становлять джерела особового походження; серед них
вирізняються спогади викладачів й випускників освітніх установ. Сучасні
джерелознавці відзначають цінність цих джерел. Слід зауважити,
інтерпретація інформаційного наповнення названих джерел – доволі складна
робота; це пов’язано передусім з необхідністю «пригасити» емоційність
свідчення учасника, критично проаналізувати його оціночні судження. Попри
наявний суб’єктивний фактор ці матеріали дозволяють історику глибше
реконструювати історію конкретної навчальної установи (дещо «оживити»
історичну конструкцію). І з цим завданням здобувач також впорався.

4. Не будемо занадто прискіпливими в оцінці історіографічної частини
дисертації, бо загалом в ній С. І. Коротяєв вірно окреслив науковий стан
дослідження проблеми. При достатньо представницькому колі розглянутих і
проаналізованих робіт, а слід відзначити, що дисертант демонструє досить
гарну обізнаність з історіографією проблеми, він доречно звертає увагу на
узагальнюючі і теоретичні праці. Маємо цілком обґрунтований висновок, що
історіографічний огляд засвідчує фрагментарність попередніх досліджень, що
спонукає дослідника до створення синтетичної праці, присвяченої вивченню
питання підготовки технічних кадрів в технічних навчальних закладах
Черкаської області.
Дисертація С. І. Коротяєва має продуману, в рамках поставленої
проблеми, логічно побудовану структуру і є оригінальним, самостійним
дослідженням, яке має комплексний завершений характер. Мета та
поставлені перед дослідженням завдання сформульовані переконливо і чітко.
Положення та висновки дисертації є достатньо обґрунтованими та науково
виваженими. Погоджуємося з автором, який говорить, що в роботі «уперше
визначено історичні умови утворення і розвитку технічних вишів регіону,
показано історичну динаміку формування контингенту студентів,
охарактеризовано шляхи поліпшення підготовки фахівців у межах навчального
процесу, організацію та вдосконалення структури технічних вишів Черкащини,
стан і розвиток їхньої матеріально-технічної бази» (дисерт. – с.180). Це
повністю відповідає дійсності.
Розділ 2 «Розвиток промисловості Черкаської області як запорука
становлення інженерно-технічної інтелігенції краю: історична ретроспектива»
присвячений висвітленню історії галузей промислового виробництва від часу
виникнення Черкаської області до 1980-х рр. У цьому розділі Сергій Іванович
загалом з позицій об’єктивізму розкрив головні соціально-економічні
передумови появи і розвитку технічної освіти в даному краю (звичайно, за
рядом показників Черкащина «програє» таким розвинутим промисловим
регіонам, як Донбас). Згадані негативні наслідки командно-адміністративного

5. управління економікою (дисер. – с.57 – 59, 64 – 66). Здобувач критично
оцінив процес створення області, уникнувши зайвого вихваляння; навів
окремі факти невдоволення тодішньої місцевої еліти деяких міст щодо змін в
адміністративно-територіальному поділі (дисерт. – с.33).
В окремому підрозділі (п.2.2.) досліджено дефініції та обґрунтування
складного поняття «інженерно-технічна інтелігенція», що з огляду на тему
дисертації, є вкрай важливим моментом. Порушене автором питання, мабуть,
повинне сприяти появі нової цікавої наукової дискусії.
Розділ 3 «Перший етап підготовки інженерно-технічних кадрів
Черкаської області як можливість задовольнити потребу народного
господарства регіону високопрофесійними фахівцями»: доволі добре
реконструйовано діяльність насамперед училищ і технікумів як основних
постачальників абітурієнтів до інститутів та університетів. С.І. Коротяєв
охопив чималу кількість закладів, прослідкувавши їхню історію від часу
заснування. Останнє дозволило досліднику доволі успішно обґрунтувати
взаємозв’язок й наступність традицій підготовки технічних кадрів краю.
Таким ретельним оглядом процесу зародження освітніх установ здобувач
продемонстрував бажання з’ясувати до найменших деталей ключові аспекти
їхньої діяльності. Для вирішення поставлених завдань Сергій Іванович
використав передусім історико-порівняльний, аналітичний методи. У роботі
названі прізвища успішних випускників навчальних закладів, котрі проявили
себе в різних сферах життєдіяльності суспільства (с.93, 119), а це вже,
наголосимо, конкретний результат роботи освітян.
Розділ 4 «Флагмани підготовки інженерно-технічних кадрів у
Черкаській області: історичний аспект»: проаналізований довгий шлях
становлення та розвитку двох провідних навчальних закладів Черкащини –
державного технологічного університету та інституту пожежної безпеки імені
Героїв Чорнобиля. Здобувач, зазначимо, охарактеризував наукову роботу, яка
здійснювалася в інженерно-технологічному інституті (дисерт. – с.136 – 137),
що є для будь-якого відповідного закладу показником його успішності. Тут

6. вміщено багато даних статистичного характеру: наприклад, дані про кількість
студентів дозволила відтворити динаміку росту Черкаського філіалу
Київського політехнічного інституту (с.130 – 132), який став самостійним
лише 1991 р.
Не менш повчальна історія пов’язана з функціонуванням інституту
(статус отримав у 1997 р.) пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля (п.4.2):
здобувачу вдалося проаналізувати навіть побутові проблеми перших років
становлення тоді ще училища (дисерт. – с.144 – 147); серед проблем виділимо
таку: залучення курсантів і викладачів до будівельних робіт (дисерт. – с.144),
звичайно, це заважало нормальному навчально-виховному процесу. До слова,
цікаво було б з’ясувати вплив комуністичної ідеології на світогляд як молоді,
так і викладачів в спеціалізованих закладах освіти.
Не можна не згадати таблиці, діаграми, додатки, які доповнюють зміст
дисертації фактичним матеріалом і створюють доказове підґрунтя авторських
міркувань. У цьому контексті треба виокремити Додаток Ж, де у формі
таблиці детально зафіксовані основні етапи життєдіяльності Уманського
національного університету садівництва (дисерт. – с.236 – 237) та додатки К –
Н, у яких вміщені біографії окремих персоналій (дисерт. – с.241 – 248).
Подібні дані, безумовно, становлять цінність в якості довідникової
інформації.
Водночас, як і будь-яка фундаментальна праця присвячена розв’язанню
складної, масштабної проблеми, дисертація викликає міркування, що
відрізняються від запропонованих автором, зумовлює постановку низки
питань, відповіді на які, гадається, можуть скоригувати викладені положення і
висновки, додати до них дещо вельми істотне, зробити їх більш ґрунтовними
і більш універсальними.
Слід відзначити: значний фактичний матеріал логічно і систематично
викладений у дослідженні, дає підстави стверджувати, що автор роботи на
високому науковому рівні вирішив поставлені завдання, зробив нові

7. достатньо обґрунтовані, аргументовані й підкріплені джерельним матеріалом
висновки. Мета й завдання дослідження досягнуті повністю.
Загальна концепція дослідження, його окремі аспекти знайшли
відображення в 34-ти публікаціях автора, 5 із яких – у фахових виданнях і 4 –
у зарубіжних виданнях.
Одержані в ході підготовки дисертаційного дослідження результати
доповідалися й обговорювалися на 22-ти наукових і науково-практичних
конференціях всеукраїнського та міжнародного рівнів.
Автореферат дає достатньо повне уявлення про зміст дисертації, а також
отримані наукові результати і висновки.
Маються в опонента й певні зауваження. Дисертаційна робота
С. І. Коротяєва поряд з позитивними моментами містить і деякі недоліки.
Сприйняття тексту дисертації ускладнюється тими скороченнями, які не
внесені до розробленого Переліку умовних позначень.
Враховуючи те, що Черкаська область як адміністративно-територіальна
одиниця в історичному вимірі утворена відносно недавно і формування її
історичної самобутності триває, то в дисертації було б доцільно на основі
порівняння із сусідніми регіонами показати відмінності і зміни, що відбулися
у сфері підготовки інженерно-технічних кадрів в технічних вишах регіону.
Є зауваження до оформлення Списку джерел та літератури. У деяких
наукових виданнях відсутні назви видавництв і кількість сторінок.
Наявні стилістичні та орфографічні огріхи. У тексті роботи зустрічаються
і так звані технічні помилки, що в цілому не є суттєвим: в офіційній назві
навчального закладу на першій сторінці дисертаційної роботи пропущено
слово «Чорнобиля»; у назві Розділу 3 загубилася літера «у» («кадрів
Черкаської області» – правильно: «кадрів у Черкаській області»); у Змісті
вказано, що Додатки починаються з с.229 – насправді с.230; «1970-ті рр.
минулого століття» – правильно «1970-ті рр.»; «Підчас» – правильно «Під
час» (с.134) і т.д. На зміст роботи даний вид помилок не вплинув.

8. Враховуючи молодий вік дисертанта, він, як і його колеги, не уникнув
деяких перебільшень у визначенні ролі та значення того чи іншого
навчального закладу. Так, навряд чи можна вважати Черкаський
політехнічний технікум «кузнею кадрів» технічної еліти України (дисерт. –
с.111) та центром освіти, науки і культури Шевченкового краю (дисерт. –
с.120; до речі, аналогічну характеристику дано і технологічному університету
– с.139), як і не могли всього 19 тисяч випускників (за увесь період його
існування) заповнити всі галузі народного господарства (дисерт. – с.111).
У світлі сказаного доречним було б обережно послуговуватися окремими
термінами (наприклад, «інженерно-технічні кадри», «висококваліфіковані
кадри»), коли йдеться мова в основному про училища, технікуми (дисерт. –
с.98, 111, 120…). В авторефераті констатовано: досліджено дефініції та
обґрунтування поняття «інженерно-технічна інтелігенція» (автореф. – с.12); в
дисертації автор відніс до інженерно-технічної інтелігенції в т.ч. фахівців із
середньою технічною освітою (дисерт. – с.77), – це питання залишається
дискусійним. Наприклад, на сторінці 98 сказано: Смілянський технікум «…
готувало та готує інженерно-технічні кадри…» Добре проілюструвавши
історію Черкаського технікуму гідромеліорації і електрифікації, у назві п.3.3.
Розділу 3 автор вказав на приналежність його випускників до інженерно-
технічних кадрів, але ж їм не видавали дипломів інженера. При цьому на
сторінках 111 та 115 він подав перелік спеціальностей, за якими здійснюється
підготовка саме спеціалістів середньої ланки або молодших спеціалістів
(техніки-механіки, гідромеліоратори, будівельники і т.д.).
Проте висловлені зауваження суттєво не впливають на загальну
позитивну оцінку роботи, яка є завершеним, самостійним дослідженням і
певною мірою заповнює прогалину у вивченні новітньої історії одного з
регіонів України – Черкащини. Робота С. І. Коротяєва характеризує його як
кваліфікованого дослідника, здатного на належному рівні самостійно
вирішувати наукові завдання.

9. В цілому дисертаційна робота С. І. Коротяєва «Підготовка інженерно-
технічних кадрів у технічних вузах Черкаської області в 1954–1991 рр.:
історичний аспект» заслуговує позитивної оцінки. Вона є самостійним,
оригінальним, виконаним на належному науково-теоретичному рівні. Робота
носить цілісний характер і загалом відповідає вимогам, «Порядку
присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого
наукового співробітника», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України № 567 від 24 липня 2013 р., а його автор – Коротяєв Сергій Іванович
– заслуговує на надання йому наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.01 – історія України.
Офіційний опонент:
кандидат історичних наук, доцент С. М. Ховрич
Підпис Ховрича С. М. засвідчую

10. В цілому дисертаційна робота С. І. Коротяєва «Підготовка інженерно-
технічних кадрів у технічних вузах Черкаської області в 1954–1991 рр.:
історичний аспект» заслуговує позитивної оцінки. Вона є самостійним,
оригінальним, виконаним на належному науково-теоретичному рівні. Робота
носить цілісний характер і загалом відповідає вимогам, «Порядку
присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого
наукового співробітника», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України № 567 від 24 липня 2013 р., а його автор – Коротяєв Сергій Іванович
– заслуговує на надання йому наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.01 – історія України.
Офіційний опонент:
кандидат історичних наук, доцент С. М. Ховрич
Підпис Ховрича С. М. засвідчую